Білявська, Людмила Григорівна2019-04-052019-04-052014https://dspace.pdau.edu.ua/handle/123456789/4723Основними завданнями лабораторії є створення та вивчення нового вихідного матеріалу з метою виведення нових сортів різних напрямів використання для різних грунтово-кліматичних умов України, а також розробка елементів сортової агротехніки та ведення первинного насінництва.У 1878-1883рр. у Кобеляцькому повіті, Полтавської губернії сою вивчав Л.А. Чорноглазов, отримуючи врожай насіння від 82-144 пудів з десятини [Лещенко 1978, с. 39]. Вже у 1898 році, завідувач хімічної лабораторії Полтавського дослідного поля Третяков С.Ф. досліджував хімічний склад різних колекційнх зразків сої, вирощених в цій установі. А у 1926-1927 роках на Полтавській дослідній станції вивчали наступні зразки та сорти сої: китайска №199 (14,5 ц/га, 32,89% протеїну, 22,04% жиру), Жовта місцева (14,4 ц/га, 32,42% протеїну, 20,52% жиру), китайска №111 (13,3 ц/га), №199в (13,0 ц/га, 29,22% протеїну, 23,17% жиру), Чорна місцева (12,4 ц/га, 34,95% протеїну, 20,44% жиру), китайска №62 (11,2 ц/га), №118 (10,0 ц/га). Найбільший врожай насіння було отримано у скоростиглих сортів сої. [Труди Полтавской Областной с.-х. опытной станции. – Полтава, 1928. – Вып. 70.].uk-UAсоя, сорт, історія, урожайність, селекція, поширення, впровадження, ПолтавщинаThesis