Мельничук, Віталій ВасильовичНікітан, А. Д.2025-01-312025-01-312024Мельничук В. В., Нікітан А. Д. Вплив дипілідіозної інвазії на гематологічні показники хворих собак. Науковий вісник Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького. Серія: Ветеринарні науки. 2024. Т. 26, № 116. С. 206–211. DOI: https://doi.org/10.32718/nvlvet11630https://dspace.pdau.edu.ua/handle/123456789/17822Дипілідіоз, що викликається огірковим ціп'яком, є поширеним кишковим паразитом собак. Збудник дипілідіозу Dipylidium caninum є одним з найбільш поширених видів гельмінтозів, що спостерігаються у м’ясоїдних тварин. Небезпечність даного паразита ґрунтується і на тому, що є ризик зараження людей, особливо дітей. Провідною ланкою в патогенезі гельмінтозного процесу є формування взаємовідносин, що складаються з факторів впливу гельмінтів на організм тварин та особливостей реакцій з боку їх гематологічних показників. Метою роботи було дослідити вплив дипілідіозної інвазії на гематологічні показники собак спонтанно інвазованих цестодами Dipylidium caninum. Було сформовано три дослідні групи собак, які були інвазовані дипілідіями з різною інтенсивністю інвазії: до 2 коконів у 1 г фекалій, від 3 до 7 коконів у 1 г фекалій, від 8 до 14 коконів у 1 г фекалій. За результатами проведених досліджень встановлено, що зміни гематологічних показників у собак за спонтанного дипілідіозу залежать від показників інтенсивності зараження тварин. За інтенсивності інвазії від 3 до 7 кококнів/г та від 8 до 14 кококнів/г показник гематокриту в крові інвазованих дипілідіями собак значно зменшувався відповідно на 14,8 % (Р < 0,05) та 20,9 % (Р < 0,01) порівняно з клінічно здоровими тваринами. В дослідних групах собак встановлювали зниження вмісту гемоглобіну, кількості еритроцитів та тромбоцитів залежно від інтенсивності інвазії відповідно на 24,4–36,7 % (Р < 0,001), 17,1–23,2 % (Р < 0,01…Р < 0,001) та 32,1– 43,3 % (Р < 0,05…Р < 0,001). Одночасно у інвазованих дипілідіями собак залежно від інтенсивності інвазії виявляли зростання кількості лейкоцитів відповідно на 16,3–56,3 % (Р < 0,05…Р < 0,001) та показників ШОЕ – до 2 разів (Р < 0,001) порівняно з аналогічними показниками у клінічно здорових собак. Отримані результати розширюють вже існуючі дані щодо певних ланок патогенезу за дипілідіозу в собак, дозволяють розуміти зміни, що відбуваються в крові заражених собак та ефективно призначати комплексне лікування тваринukпаразитологіядипілідіозсобакипатогенезгематологічні показникиArticle