Sharavara, T. O.Шаравара, Тамара ОлексіївнаSharavara, Roman2019-01-152019-01-152018https://dspace.pdau.edu.ua/handle/123456789/1756Враховуючи процеси трансформації вищої школи в Україні, слід звернутися до історичного досвіду, оскільки попередні покоління освітян уже намагалисяв регулювати: рівень втручання держави в управління навчальними закладами в контексті реальної автономії вишів; право студентства на самоврядування; допустимий рівень запозичення зарубіжного досвіду під час реформ вищої школи. Рівень і глибина оцінок, наданих проведеним реформам у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. авторами різних епох вражає, тож ретроспекція проблеми є актуальною.Метою статті є аналіз особливостей перебігу реформ вищої школи у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. на теренах Російської імперії у контексті розв’язання питань керівної функції держави, можливостей і прав студентства, запозичення європейського досвіду. Для успішного вирішення завдань були дібрані методи аналізу й синтезу, метод наукової індукції, метод історичної ретроспекції. Реформування вищої школи в означений період визначалося протистоянням представників з консервативними й ліберальними поглядами. Провладні кола наполягали на німецькій моделі реформи вишів, обстоюючи жорсткий контроль і становість вищої школи, а професура – французької, з позицією проти абсолютного копіювання моделі реформ. Позитивну реакцію суспільства одержали статут 1863 р. та «Тимчасові правила» 1905 р. Статут 1884 р. освітяни оцінили переважно негативно. Типовими помилками означеного періоду були: бажання жорсткого й централізованого контролю над вишами, підтримка ідеї становості, недовіра до керівництва, нерозуміння причин студентських протестів, неусвідомлення ролі особи у впровадженні реформ, призначення очільниками МНО осібі з консервативними поглядами.enРосійськаімперія, НаддніпрянськаУкраїна, реформивищоїшколи, урядовціконсервативноготабору, урядовціліберальноготабору, студентство, професура, громадськість.