Білявський, Юрій ВікторовичБілявська, Людмила ГригорівнаСокирко, Михайло Петрович2022-12-092022-12-092022-09-30https://dspace.pdau.edu.ua/handle/123456789/13535Дослідження проводили в умовах Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції ім. М. І. Вавилова Інституту свинарства і АПВ НААН України на ділянці з беззмінного вирощування жита звичайного озимого. Насіннєвий матеріал – елітне насіння жита відповідного сорту. Головні елементи технологічного процесу визначені багаторічним досвідом. Грунт темно-сірий опідзолений. Аналіз урожайності у досліді показав, що максимальною вона була у сорту Пробштейнське в 1887 році (2,38 т/га), а мінімальною (0,15 т/га) – у сорту Петкуське в 1954 році. Середня урожайність по досліду за роки досліджень становила 1,18 т/га. Найбільше позитивне відхилення середньої урожайності від середнього значення цього показника у досліді (0,4 т/га) відмічено у сорту Харківське 78, яке висівали протягом 10-ти років (1983–1992 рр.). Найбільше негативне відхилення (-0,29) встановлено у сорту Харківське 95 за 11-річний період використання (1999–2009 рр.). На виробничих посівах Полтавщини найвищу врожайність жита озимого спостерігали в період з 1985–1994 рр. Так, у 1987 р. вона становила 3,56 т/га, у 1989 р. – 3,69 т/га, у 1990 р. – 3,79 т/га, у 1992 р. – 3,07 т/га, у 1994 р. – 3,48 т/га, у 2008 р. – 3,50 т/га. Проведення в останні десятиріччя науково-обгрунтованих сортозамін новими високоадаптивними сортами стримує різке зниження урожайності за беззмінного вирощування жита озимого. Перспективи подальших досліджень. В подальшому, сортозміну у досліді необхідно проводити тільки за результатами виробничого випробування сортів, що рекомендовані для зони в який розташована наукова установа.жито озиме, сорти, сортозаміна, урожайність, дослід, беззмінний посівThesis