Трибушко Анастасія Євгенівна2026-04-302026-04-302025https://dspace.pdau.edu.ua/handle/123456789/21135У сучасному літературознавстві інтерес до інтертекстуальності та семіотики як провідних стратегій постмодерного письма не зменшується, а навпаки ‒ зростає, оскільки вони дозволяють розглядати художній твір як складну систему взаємодії текстів, культур, знаків і смислів. Особливої уваги в цьому контексті заслуговує творчість італійського письменника, філософа і семіотика Умберто Еко, який поєднав у своїх романах літературну вигадку з глибокими теоретичними рефлексіями. Романи «Ім’я троянди» та «Маятник Фуко» виступають яскравими прикладами інтелектуальної прози, де інтертекстуальність не є лише елементом стилістики, а набуває статусу структурного принципу. У. Еко активно працює з чужими текстами, цитатами, культурними кодами, символами, історичними алюзіями, що вимагає від читача високого рівня інтерпретативної компетентності. Водночас, письменник осмислює функціонування знака, мови, читача, тексту, творячи власну семіотичну модель світу.Трибушко А. Є. Інтертекстуальність та семіотика в романах Умберто Еко «Ім’я троянди» та «Маятник Фуко» : кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня магістра : спец. 035 Філологія / Трибушко Анастасія Євгенівна : Полтавський державний аграрний університет. Полтава. 2025. 75 с.інтертекстуальні стратегіїсеміотикаУмберто Еколабіринталюзія