Білявська, Людмила ГригорівнаКорнєєва, Мирослава Олександрівна2019-03-282019-03-282013https://dspace.pdau.edu.ua/handle/123456789/4505Селекційно-генетичне покращення сої необхідно здійснювати з урахуванням структури генотипової мінливості кількісних ознак. Встановлено, що переважаючими у генетичному контролі ознак кількість вузлів на головному стеблі та висота рослин були адитивні ефекти генів, а ознак кількість бобів з рослини, кількість на рослині гілок та висота кріплення нижнього бобу – неадитивні ефекти взаємодії генів. Отримано гетерозисні гібридні комбінації, які є вихідним матеріалом для доборів в наступних поколіннях трансгресивних форм. Виділено сорти з істотно високими ефектами ЗКЗ, у яких селекційне покращення кількісних ознак можна вести за фенотипом, а також сорти з істотно високою СКЗ, які забезпечують вдале поєднання генів у конкретних комбінаціях схрещування.Аналіз генотипової структури мінливості показав, що адитивні ефекти генів досліджуваних сортів були більш значущими порівняно із тестерами. Їх внесок оцінювався відповідно у 54,7 і 10,5%, що свідчить про ефективність добору за фенотипом. Вклад неадитивної частки генотипової варіанси теж був високим і становив 34,8%, тобто взаємодія компонентів була також значущою. Виділено сорти з істотними ефектами специфічної взаємодії, що обумовлюють середньорослість (Романтика, Краса Поділля), і сорт Мяо-Ян-Доу, схрещування з якими обумовлює високорослість.uk-UAсоя, сорт, генетика, гібрид, ознаки, спадковість, урожайністьArticle