Електронний репозитарій ПДАУ
Полтавський державний аграрний університет
Електронний репозитарій (сховище, архів) наукових публікацій – електронний архів результатів науково-дослідної роботи, публікацій науковців, викладачів, аспірантів та студентів університету, кваліфікаційних робіт студентів для їх централізованого зберігання та надання відкритого доступу до них світовій академічній спільноті у режимі онлайн.
Communities in DSpace
Select a community to browse its collections.
Recent Submissions
Contemporary knowledge on the assessment of temperament in cattle and its impact on production and reproduction including some immunological, genetic and metabolic parameters
(2023) Jaśkowski, J.; Jaśkowski, B.; Herudzińska, М.; Tul, O. I.; Туль, Олександра Іванівна; Ciorga, М.
Temperament is associated with the well-being, health, production and reproduction of cattle. In order to increase the population of individuals with the desired temperament, its evaluation should be standardized and be made one of the obligatory elements of breeding and veterinary examination. A number of different tests are used for temperament assessment. In this article, the importance of temperament correlation with some metabolic, genetic, immunological, production and reproductive parameters have been shown, pointing at its influence on the economy and cattle handling. The most common methods for assessing the temperament of cattle are presented, including long-time scales of temperament assessment. At the same time, the relationship of the temperament of cattle with production efficiency, immunity and reproductive indicators has been shown, indicating that its correct assessment is an important aspect of the proper development of the herd and the associated economic growth
Lip lesions in horses: case report
(2024) Kulynych, S. M.; Кулинич, Сергій Миколайович; Jaśkowski, J.; Zvenigorodska, T. V.; Звенігородська, Таміла Владиславівна; Kolomak, I. O.; Коломак, Ігор Олегович; Tul, O. I.; Туль, Олександра Іванівна
The article presents the results of monitoring studies on the mucous membrane lesions in Trakehner horses. Based on clinical examination, the localization, size, and number of ulcers, as well as the inflammatory reaction to the presence of necrotic tissue, were determined. In addition to clinical examination, planimetric studies were also carried out to determine the size of the ulcers and the dynamics of their reduction during treatment with aerosol application of PVP iodine spray. To determine the nature of inflammation in the lesion focus, smears were taken from the surface of the ulcers. Microbiological and mycological studies of pathological tissues and feed samples were carried out to establish the etiological factors contributing to the ulcers. It was found that the size of the ulcers varied from 1 to 6 cm, and they were located on the upper and lower lips on both the right and left sides. Neutrophilic leukocytosis was observed in the focus of inflammation. Leukocytes actively phagocytized microorganisms present in the pathological focus. Microscopic fungi of the species A. flavus, A. fumigatus, M. species, and P. commune sprouted on Saburo medium from necrotic tissues of the pathological focus. A similar composition of fungal species was obtained by sowing feed samples fed to horses. Microbiological studies of ulcers revealed the growth of two microorganisms, S. aureus and P. vulgaris, on Baird-Parker agar. On the third day of treatment, compared to the first day, the size of the ulcers decreased by 22.8 %. It is recommended to perform primary surgical treatment of the ulcer, apply PVP iodine spray once a day, and replace the affected feed with high-quality feed to achieve a positive therapeutic effect
Адаптивне стратегування інноваційного менеджменту в проєктах сталого розвитку інвестиційно-ресурсного потенціалу аграрних підприємств
("Астрая", ПДАУ, м. Полтава, 2026) Воронько-Невіднича, Тетяна Вікторівна; Сергієнко, Сергій Сергійович
У монографії обґрунтовано теоретичні положення та запропоновано практичні рекомендації щодо адаптивного стратегування інноваційного менеджменту в проєктах сталого розвитку інвестиційно ресурсного потенціалу аграрних підприємств.
Клініко-експериментальне обґрунтування застосування препарату «Ветмікодерм» у комплексному лікуванні собак, хворих на поверхневу піодермію
(Полтавський державний аграрний університет, 2026-03-02) Климась, Іван Іванович
У дисертації теоретично узагальнено й клініко-експериментально вирішено наукову проблему щодо поширення, діагностики й лікування за поверхневої піодермії собак у м. Полтава (Україна).
Встановлено, що у м. Полтава, серед зареєстрованих клінічних випадків хвороб шкіри, найбільшу частку становлять піодермії (41,2 %), дерматомікози (22,5 %), атопічні дерматити (12,5 %). Зʼясовано, що у собак піодермія перебігає, переважно, у гострій формі (60,5 %) й має локальний характер (75,0 %). Місцями локалізації, найчастіше, є голова (28,0 %), вентральна черевна стінка (17,4 %) та крижові ділянки (18,0 %).
За клінічним проявом піодермія у 84,3 % мала поверхневий характер. Нозологічний профіль поверхневої піодермії, найчастіше, представлений поверхневим вологим дерматитом (56,5 %), поверхневим фолікулітом і папульозно-везикульозним дерматитом (20,0 %), а також міжпальцевою піодермією (16,5 %).
Зʼясовано залежність клінічного прояву піодермій від сезону року, породи та віку собак. Встановлено, що найбільша кількість випадків хвороби припадає на осінні місяці – з вересня по листопад. Найчастіше хворіли німецькі, кавказькі, середньоазійські вівчарки, тобто тварини з довгою чи відносно довгою шерстю. У віковому аспекті найвищий пік захворюваності на піодермію припадав на діапазон від чотирьох до пʼяти років.
Цитологічними дослідженнями встановлено, що за гострої форми поверхневої піодермії (поверхневий вологий дерматит, поверхневий фолікуліт) поверхня уражених ділянок шкіри колонізована великою кількістю мікроорганізмів. Також у мазках-відбитках реєстрували значну кількість нейтрофільних гранулоцитів, їх дегенеровані форми та явища фагоцитозу. Тип цитограм – запальний. За хронічної форми поверхневої піодермії у мазках-відбитках виявляли макрофаги, фібробласти й невелику кількість нейтрофільних гранулоцитів та мікроорганізмів. Тип цитограм – запально-регенеративний.
Морфологічний аналіз крові собак, хворих на поверхневу піодермію, дозволив встановити зменшення кількості еритроцитів (у 1,4 раза, р<0,001 за гострого перебігу хвороби й у 1,2 раза, р<0,001 – за хронічного), зниження рівня гемоглобіну (у 1,4 раза, р<0,001 за гострої форми піодермії та у 1,3 раза, р<0,001 – за хронічної) та підвищення кількості лейкоцитів (у 2,6 раза, р<0,001 за гострого перебігу й 2,3 раза р<0,001 – за хронічного) за рахунок паличкоядерних форм нейтрофільних гранулоцитів. Порівняно з клінічно здоровими тваринами, у хворих на поверхневу піодермію собак прискорена ШОЕ (у 2,2 раза, р<0,001 та 1,5 раза, р<0,001 відповідно) й знижений рівень лімфоцитів (у 1,2 раза, р<0,001 за гострої форми піодермії та у 1,15 раза, р<0,001 – за хронічної).
Біохімічним аналізом сироватки крові встановлено, що у хворих на поверхневу піодермію собак відбувається зменшення умісту альбуміну (у 1,2 раза, р<0,01 за гострого перебігу й 1,1 раза, р<0,05 – за хронічного). Водночас реєстрували підвищення рівня глобулінів (у 1,3 раза, р<0,001 та 1,15 раза, р<0,05 відповідно). У хворих собак відмічали зростання активності лужної фосфатази (у 1,5 раза, р<0,001 за гострого перебігу й 1,3 раза, р<0,01 – за хронічного), підвищення умісту загального білірубіну (на 47,5 %, р<0,001 і 33,0 %, р<0,01 відповідно), сечовини (на 25,0 %, р<0,01 та 17,0 %, р<0,05).
У хворих на поверхневу піодермію собак реєстрували підвищення активності креатинкінази (у 1,6 раза, р<0,001 за гострого перебігу й 1,3 раза, р<0,001 – за хронічного). Також у хворих собак встановлено підвищений рівень глюкози (у 1,2 раза, р<0,05 за гострого перебігу) та уміст холестеролу (у 1,2 раза, р<0,05 та 1,13 раза, р>0,05 відповідно). У хворих на поверхневу піодермію собак відмічали знижений рівень кальцію (у 1,1 раза, р<0,05) та фосфору (у 1,2 раза, р<0,01).
Встановлено, що мікробну контамінацію уражених ділянок шкіри собак за поверхневої піодермії становили, переважно, Escherichia coli та Staphylococcus еpidermidis – по 57,14 %, Streptococcus рyogenes – 17,86 %; Enterococcus та Сitrobacter – по 14,28 %; Streptococcus agalactiae та Staphylococcus aureus – по 10,71 %; Proteus vulgaris, Proteus mirabilis і Pseudomonas aeruginosa – по 7,14 %. Незначну кількість становили Corinobacter pseudodiphteridicum та неферментуючі грамнегативні бактерії – по 3,57 %, а також гриби: Malassezia pachydermatis та Candida crusei – по 21,41 та 14,28 % відповідно.
Виділені бактерії були чутливими до амоксициліну, оксациліну, цефазоліну, цефалексину, еритроміцину, тетрацикліну, норфлоксацину та фурамагу.
Вперше в Україні в експериментальній моделі «in vitro» вивчено протимікробну й протигрибкову активність субстанції 4-((5-(децилтіо)-4-метил-4Н-1,2,4-триазол-3-іл)морфоліну. Встановлено стійку бактерицидну й фунгіцидну активність сполуки по відношенню до культур Candida albicans, Staphylococcus aureus, Escherichia coli та Pseudomonas aeruginosa.
Вперше проведені клінічні та лабораторні дослідження з визначення ефективності препарату «Ветмікодерм» за лікування собак, хворих на поверхневу піодермію. Препарат «Ветмікодерм» містить діючу речовину 4-((5-(децилтіо)-4-метил-4Н-1,2,4-триазол-3-іл)морфолін та допоміжну – олію розторопші плямистої. Засіб унікальний тим, що не містить у своєму складі антибіотиків і гормонів, не токсичний.
Для порівняння застосовували традиційний ветеринарний дерматологічний засіб «Санодерм», який містить гормональну складову – бетаметазону дипропіонат, антибіотик – гентаміцину сульфат і протигрибкову компоненту – клотримазол.
Клінічними дослідженнями встановлено, що на третій день застосування препарату «Ветмікодерм» у хворих тварин відбувається зменшення гіперемії шкірних покривів, та суттєве зниження ексудації, що є ознакою контрольованості запального процесу. На п’яту-сьому добу, у більшості собак з гострою формою захворювання, реєстрували формування кірок, під якими формувалася молода епідермальна тканина рожевого кольору. У випадках хронічного перебігу хвороби процес відновлення був уповільненішим, а у окремих пацієнтів відзначали формування нових вогнищ ураження, що вимагало додаткового лікування. За подальшого застосування ветмікодерму у хворих собак спостерігали зникнення папульозно-пустульозних уражень й формуванням щільного епітеліального покриву рожевого кольору. Гіперемія та набряк уражених ділянок були повністю відсутні.
Встановлено, що у собак, яких лікували препаратом «Санодерм», зменшення гіперемії уражених ділянок шкіри відбувається до третьої доби. Повне зникнення почервоніння та регресія набряку – на четверту-девʼяту добу. Свербіж зникав на пʼяту-сьому добу. За подальшого застосування препарату ушкоджені ділянки шкіри покривалися молодим епітеліальним шаром, гіперемія та набряк повністю зникали, а волосяний покрив починав відновлюватися.
Термін повного клінічного видужування тварин, яким застосовували препарат «Ветмікодерм», становив 12,3±0,32 (р<0,001) діб за гострого перебігу поверхневої піодермії і 13,9±0,60 (р<0,05) діб – за хронічного. У тварин, яких лікували традиційним способом, термін видужування складав 14,8±0,35 діб у собак з гострим перебігом хвороби й 16,7±0,84 діб – з хронічним. Частка тварин, які повністю видужали й не мали рецидивів становила 89–86 % за лікування препаратом «Ветмікодерм» й 88-67 % – за лікування препаратом «Санодерм».
Бактеріологічними дослідженнями встановлено кількісну динаміку мікробної контамінації осередків ураження, яка різнилася у залежності від способу лікування. У тварин, яких лікували препаратом «Ветмікодерм», кількість мікробних тіл була у 1,2 раз меншою на сьому добу й 1,7 раза меншою на десяту добу, ніж у тварин, яких лікували препаратом «Санодерм». Після десятої доби лікування ця різниця нівелювалася й не була вираженою.
Встановлено динаміку морфологічних і біохімічних показників крові у процесі лікування собак, хворих на поверхневу піодермію. Послідовне застосування препарату «Ветмікодерм» дозволяє ефективно контролювати запальний процес, про що свідчить достовірне зниження кількості лейкоцитів (р<0,01), ШОЕ (р<0,01). Водночас реєстрували підвищення кількості еритроцитів (р<0,05), рівня гемоглобіну (р<0,001). Також біохімічний аналіз сироватки крові показав підвищення умісту загального протеїну (р<0,05), альбуміну (р<0,05), зниження рівня аланінамінотрансферази (р<0,01, р<0,05), лужної фосфатази (р<0,01, р>0,05), загального білірубіну (р>0,05), сечовини (р>0,05), креатинкінази (р<0,001, р>0,05), амілази (р<0,05, р>0,05) та холестеролу (р>0,05) у результаті застосування препарату «Ветмікодерм».
Оцінка конструктивних особливостей та технічних характеристик мотоблоків для ефективної роботи на ділянках приватних домоволодінь
(2026-03-05) Рожко, Ілона Іванівна; Гончаренко, Олександр Олексійович; Лавренко, Володимир Васильович
У статті наведено результати агроінженерної оцінки мотоблоків, що представлені на сучасному українському ринку малогабаритної сільськогосподарської техніки, з урахуванням їх конструктивно-технологічних особливостей, експлуатаційних параметрів та функціональних можливостей. Обґрунтовано актуальність використання мотоблоків як ефективного засобу механізації технологічних процесів у присадибних і малих фермерських господарствах в умовах трансформації агропродовольчого сектору України. Проведено порівняльний аналіз технічних характеристик моделей мотоблоків різних класів — від легких до важких, що розрізняються за масою, потужністю двигуна, типом редуктора та можливістю агрегатування з навісним обладнанням. Розглянуто особливості конструкцій з ремінним приводом, прямим приводом і редукторним з’єднанням, а також вплив типу двигуна (бензинового або дизельного) на продуктивність, паливну економічність і зручність експлуатації. У роботі визначено основні критерії вибору мотоблока для ефективної роботи на земельних ділянках обмеженої площі: енергетичні показники, надійність трансмісії, ширина захвату робочих органів, ергономічність керування та можливість застосування широкого спектра навісного обладнання. Здійснено класифікацію мотоблоків за масою та потужністю двигуна на чотири групи, що дозволяє користувачам обґрунтовано підібрати оптимальний варіант відповідно до ґрунтово-кліматичних умов і типу технологічних операцій. На основі результатів аналізу запропоновано рекомендації щодо вибору, експлуатації та технічного обслуговування мотоблоків з урахуванням енергетичних, економічних і ергономічних критеріїв. Отримані результати мають практичне значення для власників присадибних і малих фермерських господарств, а також можуть бути використані у навчальному процесі при підготовці фахівців агроінженерного профілю для формування компетентностей у сфері експлуатації малогабаритних механізованих засобів.