Електронний репозитарій ПДАУ
Полтавський державний аграрний університет
Електронний репозитарій (сховище, архів) наукових публікацій – електронний архів результатів науково-дослідної роботи, публікацій науковців, викладачів, аспірантів та студентів університету, кваліфікаційних робіт студентів для їх централізованого зберігання та надання відкритого доступу до них світовій академічній спільноті у режимі онлайн.
Нові надходження
Процеси і апарати харчових виробництв
(Полтавський державний аграрний університет, 2026) Скрипник, Вячеслав Олександрович
Сучасні харчові виробництва характеризуються широким використанням складних технологічних процесів, що супроводжуються одночасним перебігом явищ перенесення маси, теплоти та імпульсу. Від умов протікання цих процесів залежать не лише техніко-економічні показники виробництва, але й якість, безпечність і споживчі властивості готової продукції. Тому розуміння фізичної сутності процесів і закономірностей їх перебігу є необхідною складовою підготовки фахівців у галузі харчових технологій.
Дисципліна «Процеси та апарати харчових виробництв» займає важливе місце у формуванні професійної підготовки здобувачів, оскільки забезпечує знання про механізми перебігу гідромеханічних, теплових та масообмінних процесів, а також принципи їх реалізації у відповідному технологічному обладнанні. У межах дисципліни розглядаються не лише окремі процеси, але й взаємозв’язки між ними, що дозволяє сформувати цілісне уявлення про функціонування технологічних систем.
Проєктування готелів і ресторанів
(ПДАУ, м. Полтава, 2026) Скрипник, Вячеслав Олександрович
Сфера готельно-ресторанного господарства є однією з найбільш динамічних складових індустрії гостинності та важливим сектором національної економіки. Ефективне функціонування підприємств цієї галузі значною мірою залежить від раціонального архітектурно-планувального та технологічного проєктування готелів і закладів ресторанного господарства, що забезпечує оптимальну організацію виробничих і сервісних процесів, комфортні умови для відвідувачів і безпечні умови праці для персоналу. У сучасних умовах підвищення вимог до якості послуг, рівня сервісу, енергоефективності та безпечності об’єктів особливого значення набуває впровадження обґрунтованих проєктних рішень.
Управління формуванням та використанням інвестиційно-інноваційного потенціалу підприємств аграрної сфери
(Полтавський державний аграрний університет, 2026-06-24) Будніков, Олександр Артурович
Дисертаційна робота присвячена розробленню й обґрунтуванню теоретичних, науково-методичних та прикладних засад управління формуванням і використанням інвестиційно-інноваційного потенціалу підприємств аграрної сфери. У роботі досліджено зміст, структуру, процесну логіку, умови формування, напрями використання, методичні підходи до оцінювання та практичні інструменти розвитку такого потенціалу з урахуванням специфіки аграрного виробництва, цифровізації, інвестиційної активності, інноваційної спроможності й партнерської взаємодії.
У першому розділі узагальнено теоретичні підходи до розуміння потенціалу підприємства, інвестиційного, інноваційного та інвестиційно-інноваційного потенціалу. Інвестиційно-інноваційний потенціал підприємств аграрної сфери розглянуто як інтегровану характеристику їх здатності формувати, залучати, поєднувати й ефективно використовувати кадрові, техніко-технологічні, фінансово-інвестиційні, маркетингові та партнерські ресурси для створення, впровадження, комерціалізації й масштабування інновацій. Обґрунтовано, що цей потенціал не зводиться до сукупності наявних ресурсів, а відображає здатність підприємства перетворювати інвестиційні можливості та інноваційні ідеї у конкретні економічні, технологічні, управлінські й ринкові результати.
Розкрито процесну логіку формування і використання інвестиційно-інноваційного потенціалу. Вона охоплює виявлення інноваційних потреб, генерування ідей, розроблення інвестиційно-інноваційних проєктів, пошук і залучення інвестиційних ресурсів, апробацію інновацій, їх упровадження, комерціалізацію, масштабування, оцінювання результативності та подальше оновлення потенціалу. Такий підхід дав змогу поєднати ресурсний, процесний, управлінський і результативний аспекти досліджуваної категорії. Також обґрунтовано вплив використання інвестиційно-інноваційного потенціалу підприємств аграрної сфери на розвиток економіки держави через технологічну модернізацію виробництва, зростання продуктивності, підвищення якості продукції, розвиток цифрових і ресурсоощадних практик, розширення ринків, посилення інвестиційної привабливості та конкурентоспроможності аграрної сфери.
Сформовано науково-методичний підхід до побудови системи управління інвестиційно-інноваційним потенціалом підприємств аграрної сфери. Система управління розглянута як сукупність цілей, принципів, функцій, рівнів управлінського впливу, функціональних стратегій, аналітичного забезпечення, інструментів реалізації та очікуваних результатів. Обґрунтовано необхідність узгодження інвестиційної, інноваційної, фінансової, виробничо-технологічної, маркетингово-логістичної стратегій і стратегії організаційних змін із процесами формування, використання, оцінювання та оновлення потенціалу.
У другому розділі проаналізовано стан і проблеми формування та використання інвестиційно-інноваційного потенціалу підприємств аграрної сфери. Досліджено динаміку капітальних інвестицій, частку сільського господарства у структурі інвестицій, позиції України у Глобальному індексі інновацій, показники інноваційної активності, цифровізації, використання цифрових платформ, дронів, ГІС-технологій та окремі індикатори продуктивності. Визначено, що розвиток потенціалу відбувається в умовах поєднання позитивних змін, пов’язаних із поширенням цифрових технологій і зростанням інтересу до інноваційних рішень, із наявністю фінансових, кадрових, техніко-технологічних, логістичних, маркетингових та інституційних обмежень.
Узагальнено проблеми й ризики, що стримують формування та використання інвестиційно-інноваційного потенціалу підприємств аграрної сфери. До них віднесено обмежений доступ до фінансових ресурсів, високу вартість капіталу, нестабільність інвестиційного середовища, порушення логістичних зв’язків, зношеність матеріально-технічної бази, недостатній рівень цифрової зрілості, дефіцит кваліфікованих кадрів, слабкість партнерської взаємодії та труднощі комерціалізації інновацій. Показано, що ці обмеження мають комплексний характер і потребують системного управлінського впливу.
Розроблено методичний інструментарій оцінювання інвестиційно-інноваційного потенціалу підприємств аграрної сфери. Його основу становить структуризація потенціалу за п’ятьма ресурсними складовими: кадровою, техніко-технологічною, фінансово-інвестиційною, маркетинговою та партнерською. За кожною складовою сформовано систему часткових показників, визначено еталонні значення, шкалу оцінювання відхилень, вагові коефіцієнти та порядок розрахунку інтегрального показника. Запропонована методика дозволяє визначити загальний рівень сформованості потенціалу, здійснити його рівневу інтерпретацію, встановити внесок окремих складових у підсумковий результат, виявити сильні й слабкі сторони підприємства та сформувати аналітичну основу для прийняття управлінських рішень.
Здійснено апробацію запропонованого методичного інструментарію на прикладі підприємств аграрної сфери. За результатами оцінювання визначено рівень сформованості їх інвестиційно-інноваційного потенціалу, проаналізовано стан основних ресурсних складових, виявлено нерівномірність їх розвитку та окреслено напрями посилення потенціалу. Результати апробації підтвердили придатність методики для практичного використання в аналітичній роботі підприємств, порівняння їх інвестиційно-інноваційної спроможності, виявлення проблемних зон і формування управлінських пріоритетів.
У третьому розділі розроблено прикладні напрями удосконалення управління інвестиційно-інноваційним потенціалом підприємств аграрної сфери. Визначено стратегічні напрями його розвитку в умовах цифровізації та становлення Індустрії 5.0, зокрема цифрову модернізацію виробничо-технологічної бази, розвиток інформаційно-аналітичних систем управління, формування цифрових компетентностей персоналу, активізацію фінансово-інвестиційного забезпечення інноваційного розвитку, розвиток партнерських мереж і відкритих інновацій, цифровізацію маркетингової діяльності, забезпечення кіберстійкості, екологізацію та ресурсну стійкість, цифрову логістику й простежуваність агропродовольчих ланцюгів. Обґрунтовано, що розвиток потенціалу в умовах Індустрії 5.0 має поєднувати технологічну модернізацію з людиноцентричністю, персоналізацією, відповідальністю, збалансованістю діяльності та партнерством людини й технологій.
Визначено принципи використання штучного інтелекту в управлінні інвестиційно-інноваційним потенціалом підприємств аграрної сфери. До них віднесено динамічне самонавчання, персоналізоване формування управлінських рішень, екосистемну інтеграцію, ризик-адаптивність, упереджувальне управління на основі прогнозної аналітики, пояснюваність і прозорість управлінських рішень. Показано, що застосування таких інструментів може підвищити якість аналітичного забезпечення, прогнозування інвестиційних потреб, оцінювання ризиків, оптимізації ресурсів і прийняття рішень щодо розвитку потенціалу.
Сформовано підходи до розроблення інвестиційно-інноваційної політики підприємств аграрної сфери як інструменту управління їх інвестиційно-інноваційним потенціалом. Визначено її суб’єкти, об’єкти, принципи, функції, методи, інструменти та управлінські процеси. Інвестиційно-інноваційну політику розглянуто як систему правил, пріоритетів і організаційно-економічних умов, що спрямовують рішення щодо залучення інвестицій, упровадження інновацій, розвитку ресурсної бази, цифрової трансформації, партнерської взаємодії та комерціалізації результатів інноваційної діяльності.
Обґрунтовано науково-прикладні підходи до прийняття інвестиційних рішень щодо формування, використання та розвитку інвестиційно-інноваційного потенціалу підприємств аграрної сфери. Запропоновано диференціювати такі рішення залежно від рівня сформованості потенціалу. Для підприємств із низьким рівнем доцільними є базові й стабілізаційні рішення, спрямовані на відновлення ресурсної бази та усунення критичних обмежень; із середнім рівнем – модернізаційні рішення, орієнтовані на технологічне оновлення, розвиток інфраструктури, логістики, переробки, цифрових інструментів і ринкових можливостей; із високим рівнем – трансформаційні рішення, пов’язані з масштабуванням інновацій, цифровою трансформацією, розвитком R&D, диверсифікацією бізнес-моделі, виходом на нові ринки та реалізацією ESG-орієнтованих проєктів.
Окремо розроблено підхід до обґрунтування інвестиційних рішень щодо розвитку інфраструктурної складової інвестиційно-інноваційного потенціалу підприємств аграрної сфери. Він передбачає використання передпроєктного оцінювання вартості інфраструктурних проєктів за об’єктами-аналогами, укрупнених нормативів витрат, фінансових, галузевих, ризикових та ESG-індикаторів. Такий підхід дозволяє підвищити точність визначення потреби в інвестиційних ресурсах, обґрунтованість вибору джерел фінансування, прозорість розподілу ресурсів між альтернативними проєктами та результативність рішень щодо створення або модернізації виробничої, логістичної, складської, цифрової та сервісної інфраструктури підприємств аграрної сфери.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання розроблених теоретичних положень, методичного інструментарію та прикладних рекомендацій у діяльності підприємств аграрної сфери, органів державного управління та закладів вищої освіти. Запропоновані підходи можуть застосовуватися для оцінювання рівня інвестиційно-інноваційного потенціалу підприємств, визначення резервів його посилення, формування стратегічних напрямів розвитку, розроблення інвестиційно-інноваційної політики, обґрунтування інвестиційних рішень і підвищення якості аналітичного забезпечення управління.
Інвестування інноваційного розвитку суб’єктів господарювання в аграрній сфері
(Полтавський державний аграрний університет, 2026-06-24) Книш, Cергій Іванович
У дисертації обґрунтовано теоретико-методичні засади та розроблено науково-практичні положення щодо формування, здійснення й удосконалення інвестування інноваційного розвитку суб’єктів господарювання в агросфері в умовах невизначеності, воєнного стану, відновлення та перспективної трансформації аграрного виробництва. Дослідження спрямоване на розв’язання важливого наукового завдання, що полягає у поглибленні теоретичних положень, удосконаленні методичних підходів і розробці практичних рекомендацій щодо активізації інвестиційного забезпечення інноваційного розвитку аграрних підприємств з урахуванням сучасних ризиків, діджиталізації, структурних змін в економіці та необхідності підвищення конкурентоспроможності агросфери.
У роботі розкрито сутність інвестування як процесу вкладення фінансових, матеріальних, інтелектуальних, технологічних та організаційних ресурсів з метою забезпечення інноваційного розвитку, приросту капіталу, підвищення ефективності виробництва та формування довгострокових конкурентних переваг аграрних підприємств. Обґрунтовано, що інвестування інноваційного розвитку аграрних підприємств у сучасних умовах набуває особливого значення, оскільки саме інновації, цифровізація, автоматизація, біотехнології, штучний інтелект, точне землеробство, цифрова логістика й управління даними визначають здатність агробізнесу адаптуватися до викликів, забезпечувати стійкість функціонування та зберігати позиції на внутрішньому і зовнішньому ринках.
Систематизовано теоретичні положення щодо змісту, складників, структури та особливостей інвестування інноваційного розвитку аграрних підприємств. Визначено, що його формування залежить від поєднання внутрішніх і зовнішніх чинників, серед яких важливе значення мають ресурсний потенціал, фінансово-економічний стан підприємств, доступність джерел фінансування, рівень інноваційної активності, кадровий потенціал, цифрова інфраструктура, державна підтримка, інтеграція науки й агробізнесу, а також здатність підприємств управляти ризиками в умовах невизначеності.
У дисертації доведено, що аграрні підприємства є не лише об’єктами інвестування, а й активними суб’єктами інноваційного розвитку, які формують власні джерела фінансування, визначають напрями вкладень, оцінюють ефективність інвестиційних рішень та забезпечують реалізацію інноваційних проєктів. Водночас встановлено, що масштаби й можливості інвестування істотно відрізняються залежно від розміру підприємств. Великі агрокорпорації та агрохолдинги мають потужніші фінансові ресурси, доступ до сучасних технологій і можливості залучення зовнішнього капіталу, тоді як малі й середні аграрні підприємства потребують більшої державної, кредитної, грантової та інституційної підтримки.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в отриманні нових, удосконаленні існуючих і подальшому розвитку теоретичних, методичних та науково-практичних положень щодо інвестування інноваційного розвитку аграрних підприємств. Уперше визначено інноваційний зміст інвестування та його складники в умовах діджиталізації, воєнного стану й невизначеності; обґрунтовано особливості інвестування в інноваційний розвиток аграрних підприємств як одного з пріоритетних напрямів збереження, відновлення та нарощення їх потенціалу; встановлено відмінності у масштабах, джерелах, напрямах і результативності інвестування великих агрокорпорацій та малих і середніх аграрних підприємств.
Виокремлено сприятливі чинники інвестування інноваційного розвитку аграрних підприємств, зокрема наявність великих агрокорпорацій та агрохолдингів як драйверів інноваційного розвитку, унікальний природно-ресурсний потенціал, високий рівень розвитку аграрного виробництва, цифрову та інформаційно-технологічну екосистему, відкритість економіки для інвесторів і практичний досвід реалізації інноваційно-інвестиційних проєктів. До деструктивних чинників і ризиків віднесено втрати внаслідок війни, скорочення власних фінансових джерел, дефіцит кваліфікованих кадрів, необхідність інвестування у технології виживання, енергетичну безпеку, логістику, захист і поглиблену переробку, а також ускладнений доступ до кредитних ресурсів.
Удосконалено методичні засади оцінки ефективності інвестування інноваційного розвитку аграрних підприємств через урахування впливу внутрішніх і зовнішніх чинників, фінансово-економічних результатів діяльності підприємств, структури впровадження інновацій, джерел інвестиційного забезпечення, швидкості окупності вкладень і впливу інновацій на підвищення ефективності аграрного виробництва. Запропоновано розглядати ефективність інвестування не лише через співвідношення витрат і результатів, а й через здатність інноваційних рішень забезпечувати стійкість підприємств, адаптацію до ризиків, зменшення втрат і формування довгострокових конкурентних переваг.
Встановлено, що в передвоєнний період інвестування в інноваційний розвиток аграрних підприємств сприяло зростанню обсягів виробництва, підвищенню ролі України як світового виробника й експортера продовольства, а також розвитку точного землеробства, цифрового управління, обліку, логістики, збуту, біотехнологій, електронної та мобільної комерції. Водночас воєнний стан істотно змінив інвестиційні пріоритети аграрних підприємств: значна частина вкладень була переорієнтована на інновації безпеки, виживання й адаптації, зокрема енергозабезпечення, логістичну стійкість, захист виробничих об’єктів, розмінування, поглиблену переробку, збереження продукції та забезпечення безперервності збуту.
Набули подальшого розвитку напрями й засоби удосконалення інвестування інноваційного розвитку аграрних підприємств. Обґрунтовано доцільність використання державно-правових, фінансових та інноваційних інструментів активізації інвестування, зокрема гармонізації інвестиційного середовища з нормами Європейського Союзу, посилення захисту прав інтелектуальної власності, розвитку інвестиційної інфраструктури, підтримки аграрних стартапів, створення агротехнопарків, кластерів та інноваційно-інвестиційних центрів. Запропоновано напрями розширення джерел інвестування інноваційного розвитку аграрних підприємств, серед яких пільгове оподаткування діяльності, пов’язаної з інноваціями, державна підтримка та гранти для малого і середнього агробізнесу, співфінансування інноваційних проєктів, компенсації на придбання інноваційної техніки, розвиток венчурного фінансування та стартапів, пільгове кредитування, системне агрострахування та страхування інвестицій від ризиків війни й невизначеності.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання теоретико-методичних положень і науково-практичних рекомендацій для удосконалення інвестиційної діяльності аграрних підприємств, підвищення ефективності інноваційних проєктів, розроблення програм державної підтримки, формування стратегій відновлення та розвитку агросфери, а також посилення конкурентоспроможності аграрного виробництва в умовах воєнного стану, невизначеності та євроінтеграційних процесів.
Удосконалення обприскувального агрегату для підвищення рівномірності внесення засобів захисту рослин
(2026) Мигаленко Олександр Романович