Електронний репозитарій ПДАУ
Полтавський державний аграрний університет
Електронний репозитарій (сховище, архів) наукових публікацій – електронний архів результатів науково-дослідної роботи, публікацій науковців, викладачів, аспірантів та студентів університету, кваліфікаційних робіт студентів для їх централізованого зберігання та надання відкритого доступу до них світовій академічній спільноті у режимі онлайн.
Нові надходження
Обґрунтування та оптимізація параметрів важільних віброударних механізмів робочих органів культиваторів
(2026) Плискін, Володимир Владиславович
Вплив умов вирощування на врожайні властивості та посівні якості насіння проса прутоподібного
(Полтавський державний аграрний університет, 2026-05-27) Ритченко, Андрій Вікторович
У дисертаційній роботі представлено вирішення важливого наукового завдання – підвищення врожайності та якості насіння проса прутоподібного (Panicum virgatum L.) – світчграсу за вивчення іноземних та українських сортозразків з урахуванням їх адаптивних властивостей та реакції на погодні умови й удосконалення елементів агротехнології вирощування насінників. Адже насьогодні агровиробництво потребує значної кількості якісного насіння енергетичних культур, в т.ч. і світчграсу для закладки нових площ енергопосівів та отримання щорічного врожаю фітомаси – рослинної сировини для виготовлення біопалив. Що, в свою чергу, сприятиме сталому розвитку територіальних громад та зниження енергозалежності нашої країни від непоновлюваних джерел енергії. У зв’язку з чим, тема дисертаційної роботи має актуальне та практичне значення.
За вивчення впливу екотипічних властивостей на формування врожайності та якості насіння сортів проса прутоподібного встановлено, що більш високу стійкість до умов вирощування за посухо- та морозостійкістю, а також подовжену тривалість вегетації мають сортозразки проса прутоподібного височинного екотипу (Cave-in-Rock, Forestburg, Зоряне, Лядовське, Морозко) у порівнянні з низовинним. Визначено, що височинні екотипи, як за індивідуальною продуктивністю рослини, так і за врожайністю насіння переважають низовинні (Канлоу, Аламо та Пангбурн). Височинні сорти проса прутоподібного, порівняно із низовинними формують суттєво більший загальний врожай насіння (0,62 т/га) на противагу низовинним – 0,46 т/га. Середня врожайність схожого насіння за роки дослідження відповідно за екотипами становила 0,33 і 0,24 т/га. На ці показники мають вплив погодні умови вегетації насінних рослин періоду формування і наливу насінини (зернівки) за роки дослідження: більш посушливі етапи знижують врожайність та вихід схожого насіння, порівняно з оптимальними та помірнозволоженими. Поряд із погодними умовами, сортові властивості мають значний вплив на вихід схожого насіння проса прутоподібного. Цей показник за сортозразками проса прутоподібного мав значне варіювання й змінювався – від 0,18 до 0,42 т/га з найбільшим значенням у сортів височинного екотипу: Зоряне, Морозко, Лядовське, Cave-in-Rock, Shelter,Carthage й Forestburg (від 0,35 до 0,42 т/га). Доказову вищу енергію проростання (від 45,2 до 46,0 %) й лабораторну схожість насіння (від 47,1 до 49,5 %) забезпечують сорти проса прутоподібного височинного екотипу, порівняно з низовинними сортами.
За вивчення впливу сортових властивостей, агротехнології та погодних умов на формування врожайності та якості насіння проса прутоподібного експериментальним шляхом доведено, що на збільшення врожайності насіння суттєвий вплив має культивування сортів у насіннєвих посівах за оптимізованої технології вирощування. Ця технологія поєднує: весняну сівбу культури визначеною нормою висіву насіння (для сорту Зоряне – 5,7 кг/га, для сорту Cave-in-Rock – 7,6 кг/га, для сорту Морозко – 7,9 кг/га) широкорядним способом (для усіх сортів – міжряддя 60 см) та застосування весняного азотного підживлення рослин розрахунковою дозою азотних добрив (N45) на фоні основного удобрення (РК)60. При цьому обґрунтованою, що оптимізація елементів агротехнології вирощування рослин проса прутоподібного дозволяє поліпшити врожайні властивості насіння у сорту Зоряне на 0,05 т/га (від 0,77 до 0,82 т/га), сорту Cave-in-Rock – на 0,12 т/га (від 0,62 до 0,74 т/га), сорту Морозко – на 0,08 т/га (від 0,38 до 0,46 т/га). Що підтверджено сильним кореляційним зв’язком між врожайністю насіння та: масою насіння з волоті, масою насіння з усієї рослини й лабораторною схожістю насіння (r > 0.7) та середньою кореляцією – з кількістю волотей на рослині (r = 0.31-0.69), а також з посівними якостями насіння (r = 0.50-0.78). Встановлено поліпшення посівних якостей насіння (енергії проростання та лабораторної схожості) за оптимізовано технології вирощування: для сорту Зоряне відповідно показників: 44,5±0,7 % і 51,3±0,7 %; Кейв-ін-рок 44,1±0,6 % і 49,2±0,4 %; та сорту Морозко – 37,1±0,3 % і 42,3±0,4 %.
За визначення впливу підживлення посівів на врожайність та якість насіння проса прутоподібного обґрунтовано, що застосування весняного позакореневого підживлення рослин 60-ти % розчином хелатного препарату ʼKristalon Specialʼ дозволяє суттєво збільшити біометричні показники генеративної частини рослин сорту Зорян’ (довжину прапорцевого листка, довжину волоті та кількість волотей на рослину), загальну врожайність (на 0,048 г/рослину), вихід схожого насіння (до рівня 62,3 %) та поліпшити посівні якості насіння. Визначено, що насіннєва продуктивність проса прутоподібного знаходиться у тісній прямолінійній кореляційній залежності з біометричними показниками генеративної частини рослин за коефіцієнтів кореляції r ˃ 0,71. Врожайність насіння має корелює з посівними якостями насіння проса прутоподібного.
При розрахунках ефективності елементів удосконаленої технології вирощування сортів проса прутоподібного на насіння доведено висока результативність вирощування насіння височинних сортів (за рівнем рентабельності більше 100,0 %) та збільшений коефіцієнт енергетичної ефективності (Кее) – на рівні, або більше 2,1 (сорти зарубіжні: Картадж, Шелтер, Кейв-ін-рок, Форесбург, сорти української селекції: Зоряне, Лядівське та Морозко). Визначено, що при застосуванні удосконалених елементів технології вирощування насінників культури (широкорядний спосіб сівби за міжряддя 60 см за норми висіву насіння залежно від сорту в межах – 5,7–7,9 кг/га, та весняного азотного підживлення рослин розрахунковою дозою азотних добрив (N45) у поєднанні з позакореневим підживленням рослин у фазу весняного кущіння 60-ти % розчином препарату ʼKristalon Specialʼ досягається рентабельність виробництва насіння для трьох сортів – до 274,3 %, отримано збільшений коефіцієнт енергетичної ефективності (Кее) – на рівні 3,8 (для отриманого потомства).
Таким чином, для розширення сортового різноманіття та отримання високої врожайності якісного насіння проса прутоподібного на рівні, або більше 0,62 т/га в умовах центрального Лісостепу України рекомендовано:
- як вихідний матеріал для селекції на продуктивність використовувати іноземні сортозразки: Cave-in-Rock, Carthage, Forestburg, що формують врожайність насіння від 719,0 до 735,0 кг/га;
- вирощувати сорти височинного екотипу української селекції: Зоряне, Лядівське та Морозко, а також сортозразки іноземного походження – Cave-in-Rock, Шелтер і Форесбург;
- для удосконалення елементів агротехнології насіннєві посіви закладати широкорядним способом (для усіх сортів – міжряддя 60 см) за визначеної нормою висіву насіння (для сорту Зоряне – 5,7 кг/га, для сорту Морозко – 7,9 кг/га), та застосування весняного азотного підживлення рослин розрахунковою дозою азотних добрив (N45) на фоні основного удобрення (РК)60. Цей комплекс агрозаходів дозволить отримати збільшення врожайності насіння до 0,46…0,82 т/га;
- застосувати щорічне весняне позакореневе підживлення насінних рослин проса прутоподібного 60-ти % розчином препарату ʼKristalon Specialʼ, що дозволяє суттєво збільшити біометричні показники генеративної частини рослин, загальну врожайність (до 0,94 т/га) й вихід схожого насіння (до 67,8 %) та поліпшити посівні якості насіння: до 45,5-46,0 % енергії проростання та до 52,4-53,1 % лабораторної схожості насіння.
Оптимізація технології вирощування пшениці м’якої озимої в умовах Лівобережного Лісостепу України
(Полтавський державний аграрний університет, 2026-05-27) Палазюк, Богдан Олександрович
Дисертаційна робота присвячена науковому обґрунтуванню та практичній оцінці ефективності біостимуляторів як складової оптимізації технології вирощування пшениці м’якої озимої в умовах Лівобережного Лісостепу України.
Дослідження проводили у 2022–2025 рр. у двох локаціях Полтавського району, Полтавської області: на території науково-виробничого центру селекції та насінництва польових культур Навчально-наукового інституту агротехнологій, селекції та екології Полтавського державного аграрного університету та в Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції імені М. І. Вавилова Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України.
Узагальнення даних за роки досліджень показало, що агрокліматичні умови характеризувалися нерівномірністю розподілу опадів упродовж вегетації та контрастністю режимів зволоження; критичним для формування врожайності в умовах зони був період квітень–травень, який мав вплив на рівень продуктивності в умовах досліджень.
Досліджено реакцію трьох сортів пшениці м’якої озимої Манжелія, Богдана, Алтіго на застосування біостимуляторів різного походження за різних способів використання. Оцінено вплив досліджуваних елементів технології на продуктивність, показники якості зерна, а також економічну й енергетичну ефективність вирощування.
Встановлено, що передпосівна обробка насіння біостимуляторами на основі мікроорганізмів підвищувала продуктивність посівів пшениці м’якої озимої. Найефективнішим і найбільш стабільним за роками та сортами був варіант застосування біопрепарату БіоФосфор® (на основі Bacillus megaterium, B. amyloliquefaciens, Trichoderma harzianum), який забезпечив статистично достовірну прибавку врожайності 0,29–0,45 т/га. Препарат Органік-Баланс® (на основі консорціуму бактерій: Bacillus velezensis (Bacillus subtilis), Agrobacterium pusense (Azotobacter chroococcum), Paenibacillus polymyxa, Enterococ- cus hirae (Enterococcus faecium), Lactobacillus delbrueckii sp. bulgaricus) також забезпечував достовірний приріст урожайності на 0,17–0,24 т/га (4,3−6,3 %). Серед сортів найвищий рівень урожайності у досліді за роки досліджень формував сорт Алтіго, який перевищував інші сорти на 0,15–0,18 т/га. Формування показників якості зерна визначалося переважно умовами року, сортові особливості істотно впливали на вміст білка та сирої клейковини, тоді як застосування біопрепаратів загалом не забезпечувало стабільних статистично достовірних змін показників якості та не призводило до підвищення класності зерна.
Доведено, що позакореневе внесення біостимуляторів на основі мікроорганізмів у фазу весняного кущення забезпечувало приріст продуктивності. Прибавка урожайності до контролю становила 0,51–0,68 т/га (7,2–8,7 %), максимальний ефект забезпечував Граундфікс®. Найкращі показники якості зерна в узагальненні формував сорт Алтіго. При цьому підвищення врожайності не супроводжувалося погіршенням показників якості зерна.
Показано, що застосування біостимуляторів на основі гумінових речовин Відновлення® та БіоСтимікс® без фону мінерального підживлення характеризувалося приростом урожайності 0,17–0,43 т/га (4,4–8,7 %). Водночас поєднання гумінових біостимуляторів з азотним живленням (N68) забезпечувало приріст урожайності до контролю 1,45–1,64 т/га (29,5–42,7 %), а відносно варіанта лише з азотним живленням – 0,37–0,59 т/га (7,6–12,1 %). За показниками якості максимальний вміст білка та сирої клейковини забезпечував варіант із внесенням азотного живлення, тоді як поєднання азоту з біостимуляторами на фоні зростання урожайності супроводжувалося зниженням масової частки білка і клейковини.
Економічна оцінка засвідчила доцільність використання біопрепаратів за умови оптимального співвідношення додаткових витрат і приросту продукції. За практично однакових виробничих витратах застосування передпосівної обробки насіння (22,9–23,4 тис. грн/га) максимальний економічний ефект забезпечував БіоФосфор®, де рентабельність зростала до 28,7–29,9 %, а чистий дохід – до 6600,42–6888,67 грн/га.
Позакореневе застосування у фазу кущення найвищу економічну ефективність забезпечували БіоФосфор® та Граундфікс®: додатковий чистий дохід становив 3 039–3 819 грн/га, а приріст рентабельності – 8,0–12,0 % порівняно з контролем; сорт Алтіго забезпечував найвищу окупність технології (151–155 %).
Застосування біостимуляторів на основі гумінових речовин Відновлення® та БіоСтимікс® найбільш економічно виправдане у поєднанні з азотним підживленням: чистий дохід становив 18 810,21–19 102 грн/га (сорт Манжелія) та 19 428–19 818 грн/га (сорт Алтіго) за рентабельності 90–93 %.
Енергетична оцінка підтвердила доцільність застосування біостимуляторів різного походження у технології вирощування за рахунок приросту валової енергії врожаю. В разі передпосівної обробки насіння коефіцієнт енергетичної ефективності зростав до 1,46 (приріст 10,2 %), а середній приріст енергії у вирощеній продукції становив 3,6 ГДж/га. За позакореневого застосування біопрепаратів приріст валової енергії був максимальним у варіантах із БіоФосфор® та Граундфікс® і становив 1,5−2,1 ГДж/га. За використання біостимуляторів на основі гумінових речовин на фоні азотного живлення найбільший приріст енергії забезпечували варіанти застосування біостимуляторів, зокрема у сорту Алтіго – 4,7–5,0 ГДж/га.
За результатами проведених досліджень у ґрунтово-кліматичних умовах Лівобережного Лісостепу України встановлено доцільність упровадження біологізованих елементів технології вирощування пшениці м’якої озимої, що забезпечують підвищення врожайності, економічної та енергетичної ефективності виробництва.
У виробничих умовах рекомендується:
– застосовувати біопрепарат БіоФосфор® для передпосівної обробки насіння пшениці м’якої озимої з метою покращення фосфорного живлення рослин на початкових етапах органогенезу, активізації ростових процесів та формування оптимальної густоти стояння посівів;
– у фазу весняного кущення проводити позакореневе внесення біостимулятора мікробіологічного походження Граундфікс®, що забезпечує підвищення продуктивної кущистості, збільшення маси зерна з колоса та формування максимальної врожайності;
– гумінові біостимулятори Відновлення® та БіоСтимікс® застосовувати у поєднанні з азотним підживленням, що сприяє підвищенню коефіцієнта використання азоту, збільшенню валової енергії врожаю та отриманню максимального економічного ефекту.
Упровадження запропонованих елементів технології вирощування пшениці м’якої озимої забезпечує зростання врожайності культури, підвищення чистого доходу та покращення показників енергетичної окупності виробництва в умовах Лівобережного Лісостепу України.
Агроекологічне обґрунтування технології вирощування міскантуса гігантського і кукурудзи за використання на біопаливо в умовах нестійкого зволоження
(Полтавський державний аграрний університет, 2026-05-27) Тетерюк, Роман Сергійович
У дисертаційній роботі представлено вирішення важливого наукового завдання – пошук шляхів збільшення врожайності біомаси міскантусу гігантського за підбору адаптованих та продуктивних сортів, з урахуванням погодних умов та удосконалення елементів агротехнології вирощування в бінарних посівах з люпином багаторічним (підживлення мінеральним добривом Карбамід) та у смугових насадженнях із кукурудзою та бобовим компонентом й застосування підживлення хелатним препаратом Крісталон та біопрепаратом Мікофренд С (біологізація технології вирощування) задля отримання сировини для біопалива.
За встановлення впливу екологічних чинників, сортових властивостей на формування врожайності міскантусу гігантського визначені параметри адаптивності рослин за їх стійкістю до абіотичних чинників, що притаманна сортименту міскантусу гігантського: Гулівер, Верум та Осінній зорецвіт. Нижча адаптивність була у сорту Універсальний. Даним сортам властивий найбільш тривалий вегетаційний період (на рівні або більше 200 діб). За біометричними (кількісними) показниками рослин виділено сорти міскантусу гігантського Осінній зорецвіт і Гулівер, що формують найбільшу висоту й густоту стеблостою, облиствленість та забезпечують найбільшу площу листкової поверхні. Сорти міскантусу гігантського Гулівер, Осінній зорецвіт та Верум формують найвищі показники за врожайністю та обсягом сухої біомаси. Відповідно сортів ці показники були на рівні 13,1 та 39,3 т/га, 12,5 і 36,5 та 12,2 і 35,8 т/га за НІР05 (урожай) 0,39 т/га та НІР05 (обсяг біомаси) 1,62 т/га, а у інших сортів ці показники були на нижчому рівні. Визначено сильний кореляційний зв'язок між висотою, густотою стеблостою і площею листкової поверхні (r ˃ 0,71) та врожайністю як за вологою, так і сухою біомасою, що притаманно усім сортам міскантусу гігантського. Середньою мірою на врожайність сухої біомаси мають вплив кількість та лінійні параметри литкової пластинки (r ˂ 0,71).
За вивчення впливу способу вирощування й підживлення насаджень на формування врожайності біомаси міскантусу гігантського експериментальним шляхом доведено, що біометричні показники істотно залежать від способів культивування та системи підживлення. Істотно вища висота стеблостою формується у рослин міскантусу в бінарних насадженнях з бобовим компонентом при застосуванні підживлення азотом на рівні або більше 60 кг/га, а одновидових – 90-120 кг/га. Відмічено зростання густоти стеблостою при збільшенні доз застосування азоту в підживленні (N60-120): у одновидових насадженнях – від 9,7 до 13,7 шт./рослину, а у бінарних, на цих же варіантах, суттєво більше – від 11,0 до 15,7 шт./рослину. Площа фотосинтетичної поверхні листка міскантусу була у межах – від 60,7 до 71,0 см2 у одновидових насадженнях, та – від 64,0 до 74,7 см2 – у бінарних. Визначено, що спосіб вирощування міскантусу гігантського у бінарних посівах з люпином багаторічним істотно збільшує врожайність за сухою біомасою. При цьому прибавка врожаю міскантусу гігантського на варіантах бінарного вирощування виявилась найбільш суттєвою і становила за роки 1,2 т/га, при урожайності 20,8 т/га на противагу одновидовим насадженням – де цей показник варіював у межах 19,1–19,9 т/га (середня 19,6 т/га). Обґрунтовано, що застосування весняного підживлення насаджень збільшує врожайність біомаси міскантусу гігантського: у бінарних насадженнях до 21,0–21,2 т/га при застосуванні N30-60 порівняно з контролем (20,5 т/га); істотно нижчим цей показник був у одновидових – на рівні 19,5–19,9 т/га за внесення збільшених доз азоту N60-90, що на 0,4–0,8 т/га нижче порівняно з контролем (19,1 т/га). Показники якості біомаси міскантусу гігантського за вмістом целюлози, геміцелюлози та лігніну у біомасі зростають при збільшенні дози азоту (N60 і більше) як у моно-, так і бінарних насадженнях.
За розробки елементів біологізації агротехнології вирощування міскантусу гігантського обґрунтовано, що у середньому за три роки найбільш істотний вплив на зростання кількісних показників рослин міскантусу гігантського: довжину стебла, кількість стебел та площі листової поверхні листків має застосування підживлення Крісталоном 50 % сумісно з біоперапаратом, або ж 100 % дозою як у одновидових, так і смугових насадженнях. Встановлено, що врожайність біомаси міскантусу за варіантами підживлення Крісталоном (повна доза 100 %, що відповідає дозі 3 кг/га з нормою внесення робочого розчину 200 л/га) у одновидових насадженнях була найбільшою (19,9 т/га), а у смугових – зменшена норма внесення препарату Крісталон сумісно з біопрепаратом Мікофренд С (50 % доза), що істотно збільшувала врожайності до 22,18 т/га. У середньому за роки дослідження найбільшу врожайність біомаси кукурудзи (7,3 т/га) забезпечили варіанти сумісного підживлення хелатним препаратом Крісталон (доза застосування 1,5 кг/га з нормою внесення робочого розчину 100 л/га) та біопрепаратом Мікофренд С – дозою 0,25 л/га з нормою внесення робочого розчину 50 л/га, що відповідає 50 % від рекомендованої для кожного препарату. У загальному, на цих варіантах підживлення у смугових насадженнях обсяг рослинної біомаси міскантусу й кукурудзи становив 29,5 т/га. На цих варіантах досліду визначено і високі показники якості біомаси: вміст целюлози, лігніну та геміцелюлози.
При розрахунках ефективність вирощування сортів, оптимізованої (удосконаленої) технології вирощування міскантусу гігантського для отримання біомаси доведена висока економічна та енергетична результативність виробництва біомаси сорту міскантусу гігантського Гулівер, а також за вирощування міскантусу гігантського у бінарних посівах з люпином за щорічного весняного підживлення насаджень дозою азоту N30-60, або ж у 5 смугових насадженнях енергокультури з кукурудзою та люпином за внесення 50 % доза препарату Крісталон + біопрепарат Мікофренд С. Для розширення сортового різноманіття та отримання високої врожайності якісної біомаси міскантусу гігантського в умовах нестійкого зволоження центральної частини лівобережного Лісостепу України рекомендовано:
- вирощувати сорти міскантусу гігантського української селекції Гулівер, Осінній зорецвіт та Верум, що виокремлено за високими адаптивними властивостями, кількісними показниками рослин, врожайністю біомаси та виходом енергії з неї; - для удосконалення елементів технології вирощування, міскантус гігантський розміщувати у бінарних посівах з люпином багаторічним із застосуванням щорічного весняного підживлення дозою азоту N30-60, що істотно збільшує врожайність за сухою біомасою до 20,8-21,2 т/га; - для збільшення врожайності біомаси (до 22,2 т/га) та ефективності її виробництва за коефіцієнтом енергетичної ефективності (Кее ˃ 3,0) застосовувати біологізацію технології вирощування міскантусу за розміщення його у смугових посівах з кукурудзою та люпином багаторічним із застосуванням сумісного підживлення хелатним препаратом Крісталон та біопрепаратом Мікофренд С (50 % доза кожного препарату), що дозволить отримувати збільшений вихід біомаси (до 29,5 т/га) із урахуванням обсягу біомаси супутнього компонента – кукурудзи звичайної (7,3 т/га). - для отримання збільшеного вмісту геміцелюлози у біомасі на одновидових насадженнях застосовувати у весняному підживленні азотні добрива дозою N60-90, а для бінарних насаджень – N60-120; у смугових насадженнях якість біомаси поліпшується за підживлення препаратами Крісталон і Мікофренд С (50 % доза кожного препарату)
Встановлено, що в агрологістиці менеджменту вирощування міскантусу гігантського вагомим є дотримання ланцюга виробництва біомаси: від закладки енергоплантації, укорінення рослин (1-2 роки), до збирання біомаси 6 з третього року вегетації (осіннє / весняне), проведення агрозаходів (щорічне весняне підживлення за рахунок мінерального азоту та споживання рослинами азоту, що накопичила бобова культура), збирання й постачання біомаси на переробку та отримання енергії.
Cтратегічне моделювання трансакційних витрат аграрних підприємств в умовах воєнних ризиків та інституційної нестабільності
(2026) Тютюнник, Світлана Василівна; Салига, О. С.
Об’єктом дослідження виступають процеси стратегічного моделювання трансакційних витрат аграрних підприємств в умовах воєнних ризиків та інституційної нестабільності. Метою статті є розробка комплексної моделі ієрархічної побудови адаптивного управління витратами, що дозволяє конвертувати облікові дані у стратегічні рішення для зміцнення конкурентоспроможності агробізнесу. Обґрунтовано, що логістична система галузі функціонує в умовах системи трансакційного навантаження, де макроекономічні шоки трансформуються у конкретні мікро-витрати підприємства. Авторами запропоновано багаторівневу структуру формування витрат, що розкриває ієрархічну залежність між інституційною нестабільністю та зростанням трансакційного навантаження. Наукова новизна роботи полягає у формалізації воєнних впливів через систему математичних індикаторів. Розроблено модель мінімізації сукупних витрат із впровадженням коефіцієнта воєнного ризику та індексу інституційної нестабільності. Запропоновано параметр «інноваційної компенсації» для оцінки ефективності діджиталізації як інструмента нівелювання зовнішніх шоків. Для вимірювання стійкості бізнес-моделі введено показник «трансакційної міцності». Практичне значення результатів полягає у створенні комбінованої моделі «Облік – Ризик – Рішення», що функціонує за принципом замкненої петлі зворотного зв’язку. Сформовано матрицю стратегічного вибору, яка пропонує сценарії оптимізації, діджиталізації, інтеграції за дилемою Make-or-Buy або релокації залежно від критичності чинників. Запропонований механізм дозволяє агропідприємствам перейти до «управління за відхиленнями», мінімізуючи часовий лаг реагування на воєнні загрози