Електронний репозитарій ПДАУ
Полтавський державний аграрний університет
Електронний репозитарій (сховище, архів) наукових публікацій – електронний архів результатів науково-дослідної роботи, публікацій науковців, викладачів, аспірантів та студентів університету, кваліфікаційних робіт студентів для їх централізованого зберігання та надання відкритого доступу до них світовій академічній спільноті у режимі онлайн.
Нові надходження
Динаміка змін морфометричних показників та наростання вегетативної маси Malva sylvestris L. залежно від схеми посіву
(2025) Ласло, Оксана Олександрівна; Марініч, Любов Григорівна; Панченко, Катерина Степанівна; Маренич, Микола Миколайович; Лень, Олександр Іванович; Диченко, Оксана Юріївна
Актуальність. Калачики лісові (Malva sylvestris L.) є цінною лікарською та медоносною культурою з високою екологічною пластичністю, широким ареалом поширення в Україні та багатим хімічним складом. Завдяки цьому рослина проявляє антиоксидантну, протизапальну, гепатопротекторну й інші біологічні активності. На відміну від раніше проведених наукових досліджень, які здебільшого зосереджувалися на вивченні хімічного складу та лікувальних властивостей рослини, наше дослідження вперше охопило агротехнічний підхід до оптимізації схеми посіву з метою збільшення кількості фітосировини. Мета дослідження – визначити вплив способу посіву на наростання вегетативної маси мальви для отримання високоякісної лікарської сировини. Матеріали та методи. Дослідження проводили у 2022–2024 рр. на базі Ботанічного саду ПНПУ ім. В. Г. Короленка. Рослини висівали безрозсадним способом, використовуючи чотири варіанти: 45 × 20 см, 45 × 30 см, 60 × 20 см, 60 × 30 см. Облік морфометричних показників (висота, кількість листків, маса рослини) здійснювали в основні фази накопичення вегетативної маси рослинами. Застосовано польові, лабораторні та статистичні методи. Результати дослідження та їх обговорення. У Malva sylvestris L. виявлено істотну залежність динаміки росту рослин від схеми посіву. Найкращі результати щодо приросту вегетативної маси, висоти та кількості листків зафіксовано за схемою посіву 60 × 30 см, яка забезпечувала оптимальні умови освітлення, аерації та живлення. Високі показники також спостерігались у варіанті 45 × 30 см, що підтверджує ефективність середньої густоти посіву. Найнижчі результати продемонстрував варіант 60 × 20 см через надмірну загущеність рослин у рядку. Оптимальною для заготівлі біомаси у фазі цвітіння визначено схему 60 × 30 см. Висновки. Отримані результати досліджень підтверджують вагому роль схеми посіву у формуванні морфометричних показників і забезпечують практичні рекомендації щодо оптимізації агротехнології вирощування мальви лісової для фармацевтичних потреб. Це відкриває нові перспективи для підвищення ефективності виробництва лікарської сировини, що раніше було обмежене переважно природною заготівлею.
Застосування біопрепаратів та комплексних добрив у технології вирощування сільгосподарських культур
(2025) Олепір, Роман Вікторович; Ласло, Оксана Олександрівна; Воропін, П. О.
Для досягнення високих врожаїв важливе значення має пошук та впровадження сучасних ефективних технології вирощування сільськогосподарських культур. Підвищення продуктивності можливе за рахунок комплексу умов до яких належить використання макро- та мікродобрив, біопрепаратів. Під час польового експерименту досліджено вплив мікродобрив та біопрепаратів на продуктивність посівів основних сільськогосподарських культур таких, як кукурудза, соняшник і соя. При вирощуванні кукурудзи обприскування посіву у фазу 7–8 листків комплексним одобривом Тітон кукурудза 2,0 л/га в поєднанні з біопрепаратом Біокомлекс – БТУ для зернових 0,5 л/га підвищило урожайність на 7,3% та вміст білку на 1,63 %. За проведення обприскування посівів соняшнику у фазу 5–6 пар справжніх листків біопрепаратом Біокомлекс – БТУ для олійних 1,0 л/га врожайність підвищувалась на 12,8%, а олійність – на 1,3%. Найбільшу прибавку урожайності при вирощуванні сої – 9,7 % отримано при позакореневому підживленні композицією препаратів Біокомлекс – БТУ для бобових 0,5 л/га + комплексне добриво Квадростим 0,3 кг/га, вміст білку зріс на 1,1 %. Проведення позакореневого підживлення не впливало на вмісті олії в насінні сої.
Вплив систем основного обробітку ґрунту та удобренняна урожайність зерна кукурудзита її якість
(2025) Олепір, Роман Вікторович; Ласло, Оксана Олександрівна; Воропін, М. С.; Барило, А. В.
Кукурудза – одна з найпродуктивніших злакових культур універсального призначення, що вирізняється високою врожайністю, широким спектром використання та здатністю адаптуватися до різноманітних ґрунтово-кліматичних умов. Основним завданням у вирішенні питання підвищення рівня реалізації біологічного потенціалу продуктивності кукурудзи є удосконалення технологій вирощування. Під час польового експерименту досліджено вплив основного обробітку ґрунту, та систем удобрення на продуктивність кукурудзи та якість урожаю. Найвищою продуктивність кукурудзи, в абсолютних величинах, як на удобрених, так і на неудобрених ділянках, була за комбінованого основного обробітку ґрунту, у порівнянні з іншими системами. Так, за безвідвального обробітку врожайність зерна була нижчою на контролі – на 8,7%, на удобрених ділянках – на 6,8–17,0%. За поверхневого обробітку ґрунту на контролі врожайність була нижчою на 5,8%, на удобрених ділянках – на 7,7–11,2%. Приріст врожаю зерна від застосування різних систем удобрення, за комбінованого основного обробітку у сівозміні знаходився у інтервалі 1,08–1,80 т/га, за безвідвального – 0,70–1,36 т/га і за поверхневого – 0,74–1,29 т/га. Встановлено, взаємозв’язок між показники якості зерна кукурудзи, а саме вмістом протеїну, крохмалю, жиру та температурним і водним режимами, їх розподілом за фазами розвитку рослин. Системи удобрення сприяли збільшенню вмісту у зерні кукурудзи протеїну та жиру. Тоді, як між вмістом протеїну та крохмалю в зерні кукурудзи існує взаємозворотна (обернена) залежність. Раціональне внесення добрив є вирішальним чинником у підвищенні продуктивності культури.
Ефективність застосування біостимуляторів у покращенні схожості, енергії проростання та нарощування біомаси сої
(2025) Ласло, Оксана Олександрівна; Кожушко, Катерина Сергіївна
У статті висвітлено результати дослідження впливу біостимуляторів Grand, Grand Alitti та Grand Ermei на енергію проростання, лабораторну схожість та наростання біомаси сої в лабораторних умовах. Метою дослідження було встановити оптимальні концентрації біопрепаратів для передпосівної обробки насіння сої з метою підвищити початкову енергію росту та забезпечити активне формування первинної біомаси. Лабораторні дослідження дозволили виключити вплив зовнішніх чинників та оцінити ефективність кожного біопрепарату за різних рівнів концентрації. Аналіз отриманих результатів досліджень показав, що препарат Grand Alitti, який містить широкий спектр мікроелементів (Zn, B, Fe, Mn, Mg, S), здатний забезпечити потужний старт для проростання, сприяючи підвищенню як енергії проростання, так і біомаси сої. Оптимальною виявилась концентрація 1:2, яка дозволила збільшити біомасу на 22,7 % та досягти найвищого показника схожості (56 %). Препарат Grand із вищим вмістом азоту, бору та молібдену показав найкращі результати при концентрації 1:3, дозволивши підвищити лабораторну схожість на 27 % та стимулювати приріст біомаси на 7,2 %. Grand Ermei, не дивлячись на нижчу загальну концентрацію мікроелементів, мав підвищений вміст калію та органічного водню, що дало змогу у варіанті з концентрацією 1:4 досягти приросту біомаси на 19,6 % та покращити лабораторну схожість до 50 %. Характеризуючи досліджувані препарати, можна стверджувати, що врахування хімічного складу, особливостей дії та оптимальної концентрації кожного біопрепарату є вагомим чинником для забезпечення ефективності передпосівної обробки насіння сої. Перспективним є продовження досліджень у польових умовах для перевірки ефективності біостимуляторів у агроценозі. Отримані результати можуть бути використані для удосконалити технології вирощування сої та підвищення її врожайність за рахунок покращеного старту росту.
Оцінка впливу технологій вирощування багаторічних злакових трав та багаторічних насаджень за органічною технологією на вміст органічного вуглецю та біологічну активність темно-сірого опідзоленого грунту
(2025) Ласло, Оксана Олександрівна; Марініч, Любов Григорівна
У статті висвітлено дослідження, основою яких є порівняння вмісту органічного вуглецю та оцінці біологічної активності темно-сірого опідзоленого ґрунту залежно від вирощування багаторічних злакових трав і багаторічних насаджень за органічною технологією. Лабораторні дослідження показали, що темно-сірі опідзолені ґрунти з рівнем рН 5,95-7,3 відзначаються підвищеною чутливістю до ерозії та замулення, а також характеризуються низькою несучою здатністю. Аналіз отриманих показників на полігонах досліджень показав, що кількість гумусу характеризується низьким рівнем, проте його відсоток під багаторічними злаковими травами (стоколос безостий) вищий за показник під багаторічними насадженнями (горіх волоський за органічною технологією) на 0,82%, що свідчить про вищу інтенсивність накопичення органічної речовини у посівах трав. Темно-сірі опідзолені ґрунти у нашому досліді мають C:N в межах 10–13,3:1, що відповідає оптимальному режиму для гумусоутворення в умовах помірної мікробної активності. У посівах багаторічних злакових трав, органічний вуглець коливається в межах 8,1–9,4 г/кг ґрунту (при оптимальних 14–22 г/кг), тоді як система органічного вирощування горіхів волоських має потенціал значення органічного вуглецю у межах 10-40 г/кг, при фактичному значенні 6,1-10,3 г/кг, що безпосередньо впливає на мікробну активність, структуру ґрунту, водоутримуючу здатність, аерацію і рівень утворення гумусу. Темно-сірі опідзолені ґрунти під багаторічними злаковими травами та насадженнями горіха волоського за органічною технологією показують збалансовану мікробну біоту, стабільну мінералізацію вуглецю й азоту, покращену структуру та підтримання мікробного пулу через кореневі виділення. Ґрунт під стоколосом безостим функціональний і біологічно активний, із високим потенціалом до акумуляції гумусу. На ділянках під горіхом волоським спостерігається пригнічення мікробної активності, що уповільнює мінералізацію, затримує надходження азоту й фосфору, сприяє накопиченню лігніну, ущільненню ґрунту й зниженню родючості. Через низький вміст гумусу (1,1–2,3%) ці ґрунти потребують мульчування, сидератів і добрив із високим C:N для накопичення органічної речовини.