Електронний репозитарій ПДАУ
Полтавський державний аграрний університет
Електронний репозитарій (сховище, архів) наукових публікацій – електронний архів результатів науково-дослідної роботи, публікацій науковців, викладачів, аспірантів та студентів університету, кваліфікаційних робіт студентів для їх централізованого зберігання та надання відкритого доступу до них світовій академічній спільноті у режимі онлайн.
Нові надходження
Розвиток механізмів електронної демократії в Україні
(Полтавський державний аграрний університет, 2026-05-26) Канівець, Дмитро Андрійович
Дисертаційна робота присвячена теоретичному обґрунтуванню та розробці практичних рекомендацій щодо розвитку механізмів електронної демократії в Україні. У першому розділі дисертаційної роботи «Теоретико-методологічні основи розвитку механізмів електронної демократії» уточнено поняття, сутність та еволюцію електронної демократії в сучасних теоріях публічного управління, систематизовано її співвідношення з суміжними категоріями, систематизовано типологію секторів та інструментів електронної демократії в Україні та проаналізовано світовий досвід їх впровадження. У дослідженні встановлено, що електронна демократія (е-демократія) є фундаментальною категорією сучасних теорій публічного управління, яка відображає трансформацію класичної представницької моделі народовладдя в умовах інформаційного суспільства шляхом інтеграції інформаційнокомунікаційних технологій у механізми делегування, контролю та безпосередньої участі громадян. Визначено сутність е-демократії як багатовимірного явища, що поєднує праксеологічний, контрольний, комунікаційний та партисипативно-управлінський підходи, і забезпечує перехід від періодичного виборчого делегування до інтерактивної, прозорої та підзвітної взаємодії між владою та громадянським суспільством. При чому, обґрунтовано принципову відмінність електронної демократії від електронного урядування (електронного врядування) та систематизовано чотири наукові підходи до їх співвідношення (конвергенційний, послідовний, 3 інструментальний, критичний), підкресливши політико-партисипативний характер е-демократії на противагу адміністративно-сервісній орієнтації еурядування. Автором систематизовано термінологічний апарат споріднених понять («цифрова демократія», «кібердемократія», «віртуальна демократія», «онлайндемократія», «мережева демократія») за критеріями основного фокусу, технологічної бази та історичного періоду активності, що дозволило обґрунтувати е-демократію як найбільш містку та базову категорію. Систематизовано інструменти електронної демократії за чотирма функціональними групами: е-участь (партисипативні), е-голосування (виборчі), е-комунікація та контроль, що дозволило чітко розмежувати їх призначення, рівень впливу на владні рішення та особливості практичної реалізації в українських умовах. Доведено, що ключовим критерієм ефективності інструментів едемократії є їх здатність гармонізувати політичний попит (суспільні інтереси, очікування та ініціативи) з політичною пропозицією (нормативно-правовими актами, стратегічними рішеннями та державними сервісами). Концептуалізовано світовий досвід впровадження інструментів електронної демократії через виокремлення трьох базових моделей: скандинавської інклюзивно-обов’язкової (проактивність та висока довіра), балтійської децентралізованої (безпечний обмін даними та повна цифрова ідентифікація) та азійської інтегрованої (стійкість інфраструктури та обов’язковість зворотного зв’язку). Це дозволило визначити універсальні детермінанти успіху цифрових трансформацій: безпечну ідентифікацію користувачів, відкритість державних даних та правову обов’язковість розгляду електронних ініціатив громадян. При чому, обґрунтовано доцільність впровадження гібридної моделі електронної демократії в Україні, яка має інтегрувати архітектурну стійкість балтійських систем із проактивною соціальною орієнтацією скандинавських практик. Акцентовано на необхідності розвитку цифрової резильєнтності як здатності системи 4 публічного управління зберігати функціональність, легітенмність та безперервність каналів взаємодії влади і суспільства в умовах екстремальних зовнішніх шоків, зумовлених воєнним станом та глобальними безпековими викликами. У другому розділі «Аналіз інституційної готовності та особливостей використання інструментів електронної демократії в Україні» проведено оцінку позицій України в міжнародних рейтингових індексах розвитку електронного урядування та електронної участі, здійснено аналіз зрілості відкритих даних як чинника прозорості, а також досліджено динаміку та регіональні особливості використання інструментів електронної демократії на місцевому рівні. Виявлено асиметрію в позиціях України за різними індексами: найвищі досягнення зафіксовано в Індексі електронної участі (EPI), де Україна у 2024 році посіла 1-ше місце серед 193 країн світу з максимальним показником 1,0000, що свідчить про потужний розвиток інструментів громадянської участі через цифрові платформи; водночас за Індексом розвитку електронного урядування (EGDI) Україна піднялася до 30-го місця (0,8841), продемонструвавши найвищий абсолютний приріст (+0,27) за період 2018– 2024 рр. При чому, обґрунтовано, що попри значний прогрес у сфері електронної участі та надання державних послуг, Україна стикається зі суттєвими викликами в інноваційній сфері (59-те місце за GII у 2024 р.) та загальній цифровій конкурентоспроможності. Встановлено, що відкриті дані є фундаментальним чинником підвищення прозорості, підзвітності влади та ефективності механізмів електронної демократії, оскільки забезпечують реальний доступ громадян, бізнесу та аналітиків до машиночитабельної інформації, необхідної для громадського контролю, виявлення корупційних ризиків і формування обґрунтованих пропозицій до владних рішень. Систематизовано результати міжнародних оцінок зрілості відкритих даних в Україні за ключовими індексами (Open Data Inventory (ODIN), 5 European Open Data Maturity Assessment (ODM), Global Data Barometer), що засвідчило стабільне зростання показників України: за ODIN - підвищення на 22 бали (з 42 у 2018 р. до 64 у 2024 р.), а за European Open Data Maturity - стабільне 3-тє місце серед європейських країн з рівнем зрілості 97,1 % у 2025 році, що значно перевищує середньоєвропейський показник (86 %). При чому, обґрунтовано, що Україна належить до кластеру лідерів (Trendsetters) за рівнем зрілості відкритих даних в Європі завдяки високим результатам за вимірами «Політика» та «Вплив». Встановлено, що єдиним інструментом електронної участі, який демонструє стабільне зростання, є електронні консультації з громадськістю (за даними платформи EDEM). З одного боку, це свідчить про поступову інституціоналізацію процесів громадського обговорення стратегічних документів та програм на місцевому рівні, зокрема під впливом вимог стратегічного екологічного оцінювання. З іншого, у зв’язку з активним функціонуванням інших цифрових платформ подання петицій та голосування за громадський бюджет. У третьому розділі «Розвиток механізмів електронної демократії в Україні в умовах раннього повоєнного відновлення» виявлено концептуальні засади та основні бар’єри розвитку електронної демократії, обґрунтовано стратегічні пріоритети державної політики у цій сфері та розроблено пропозиції щодо удосконалення механізмів забезпечення громадської е-участі в процесах відновлення. У дослідженні встановлено, що розвиток механізмів електронної демократії в Україні відновлення відбувається в умовах глибокого структурного дисбалансу: наявність інструментів електронної участі (блок «Інструменти участі» - 57,05 % у 2024 р.) суттєво випереджає їх реальне використання громадянами (блок «Залученість мешканців» - лише 20,00 %) та вплив на процеси відновлення (блок «Участь у відновленні» - 33,67 %), що підтверджується результатами Показника демократії участі (середнє значення 36,91 % у 2024 році).
Виявлено, що бар’єри розвитку електронної демократії мають взаємопов’язаний характер і умовно поділяються на цифрові розриви першого рівня (економічні, географічні, інфраструктурні, соціально-освітні) та другого рівня (інституційні, політико-психологічні, організаційні). Особливої гостроти в умовах воєнного стану набувають воєнно-цифрові виклики (кібератаки, блекаути, руйнування інфраструктури), які суттєво знижують доступність і стійкість механізмів е-участі. Обґрунтовано, що подолання існуючих бар’єрів вимагає переходу від фрагментарного впровадження окремих інструментів до формування концепції цифрової стійкості механізмів електронної демократії, яка має включати чотири взаємопов’язані рівні: доступність інструментів, компетенції та залученість громадян, результативність (реальний вплив на рішення) та довгостроковий вплив на відновлення й довіру.
У дисертаційному дослідженні запропоновано ключові стратегічні пріоритети розвитку політики електронної демократії, серед яких: розроблення Національної стратегії розвитку е-демократії як самостійного напряму державної політики; запровадження електронного голосування на законодавчому рівні; формування ієрархічної системи компонентів едемократії (від політики відкритих даних до повноцінного політичного діалогу); створення спеціального координаційного органу; подолання цифрових розривів та забезпечення цифрової стійкості механізмів участі тощо. Виявлено суттєвий дисбаланс у залученні різних цільових груп до процесів відновлення: найактивнішими є громадські організації та волонтери, тоді як бізнес і широкі верстви населення беруть участь переважно епізодично або взагалі не залучаються. Автором математично формалізовано модель розвитку механізмів електронної демократії в умовах раннього повоєнного відновлення України, що може бути представлена у вигляді тривимірної моделі партисипативної цифрової стійкості через систему рівнянь, що дозволяє перейти від якісного опису до кількісної оцінки ефективності електронної демократії.
Запропоновано удосконалення механізмів громадської е-участі шляхом інтеграції в національну платформу DREAM спеціалізованого модуля «Громадська оцінка та е-участь». Модуль має включати рейтингування проєктів, подання пропозицій, електронні консультації, громадянський моніторинг, персоналізовані сповіщення та аналітику громадських оцінок. Його функціонування має ґрунтуватися на принципах прозорості, інклюзивності, захисту даних, багаторівневості участі та обов’язкового врахування громадських оцінок поряд з експертними висновками.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що основні положення дисертації доведені до рівня методичних та науково-практичних рекомендацій, які пропонуються для впровадження в діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, агенцій регіонального розвитку та інституцій громадянського суспільства. Теоретичні та методичні результати проведеного дослідження використано в навчальному процесі Полтавського державного аграрного університету МОН України при викладанні навчальних дисциплін: «Електронне урядування» (освітній ступень «магістр», ОПП «Зв’язки з громадськістю»), «Комунікації в публічному управлінні» (освітній ступень «магістр», ОПП «Зв’язки з громадськістю»).
Стратегічні орієнтири управління розвитком галузі тваринництва в умовах глобальних екологічних викликів та повоєнного відновлення України
(КНУТД, м. Київ, 2026-04-30) Шаферівський, Богдан Сергійович
У межах сучасної парадигми аграрного менеджменту стратегічне управління галуззю тваринництва у вітчизняних агропідприємствах трансформується з кількісно-орієнтованої моделі у багатовекторну систему сталого розвитку. В умовах глобальних викликів та необхідності національного відновлення життєздатність суб’єктів господарювання, на наш погляд, в першу чергу, визначається синергією п’яти фундаментальних векторів.
Модель управління дозволяє суб’єктам господарювання трансформуватися з класичних сировинних одиниць у високотехнологічні екосистеми. У контексті національного відновлення це забезпечує не лише прибутковість бізнесу, а й виконує роль «соціального та енергетичного якоря» для розвитку українських громад.
Розробка технології відновлення отворів у корпусних деталях сільськогосподарської техніки нанокомпозитними матеріалами
(Полтавський державний аграрний університет, 2026-05-26) Потоскаєв, Олексій Миколайович
Дисертаційна робота присвячена пошуку способів вирішення науково-прикладної задачі підвищення ресурсу корпусних деталей сільськогосподарської техніки за рахунок розроблення нанокомпозитного матеріалу на основі еластомеру Ф-40, а також технології відновлення посадкових отворів під підшипники кочення.
Актуальність теми зумовлена високою часткою корпусних деталей у структурі витрат на ремонт машинно-тракторного парку (до 25–30% загальних витрат) та локальним характером їх пошкоджень, що робить доцільним саме відновлення, а не виготовлення нових корпусів.
Використання традиційних полімерних композитів стримується їх низькою теплопровідністю, недостатньою термостійкістю та обмеженою адгезією до металевих основ. Це погіршує тепловий стан і довговічність відновлених підшипникових вузлів. Метою роботи є підвищення довговічності та поліпшення теплового стану посадок підшипників кочення у корпусних деталях сільськогосподарської техніки за рахунок розроблення та наукового обґрунтування технології відновлення отворів нанокомпозитом на основі еластомеру Ф-40, наповненого металевими наночастинками. Для досягнення поставленої мети послідовно вирішено комплекс задач: проаналізовано структуру дефектності корпусних деталей і характер пошкодження посадок «корпус – підшипник»; узагальнено досвід застосування полімерних композитів у відновленні отворів; обґрунтовано вибір еластомеру Ф-40 як матриці та металевих нанонаповнювачів; досліджено деформаційно-міцнісні, адгезійні та теплофізичні властивості нанокомпозиту; розроблено математичні моделі, що описують роботу матеріалу в умовах експлуатаційних навантажень; сформовано раціональні параметри технологічного процесу відновлення та підтверджено ефективність його результатів експериментально й виробничими випробуваннями. Об’єктом дослідження є плівки, покриття та відновлені посадки типу «корпус – підшипник кочення», сформовані на поверхні отворів корпусних деталей за допомогою нанокомпозиту на основі еластомеру Ф-40. Предметом дослідження виступають деформаційно-міцнісні, адгезійні та теплофізичні характеристики створеного нанокомпозиту, закономірності формування напружено-деформованого стану й теплового поля у відновлених посадках, а також довговічність підшипникових вузлів за умов реальної експлуатації сільськогосподарської техніки. Методологічною основою роботи є положення інженерного матеріалознавства, теорії міцності й довговічності матеріалів, теорії теплопровідності та механіки руйнування в поєднанні з загальними принципами надійності машин і системним підходом до аналізу технічних об’єктів. Використано теоретичний аналіз наукових публікацій, стандартів та нормативних документів, стандартизовані методики випробувань полімерів (на розтяг, стиск, згин, зсув, відрив) і адгезійних з’єднань «полімер –метал», методики визначення теплостійкості, термостійкості, теплопровідності та температуропровідності полімерних і композиційних матеріалів. Для опису впливу структури композиту і режимів навантаження застосовано регресійний аналіз, багатофакторне планування експерименту й розрахунково експериментальне моделювання теплового стану підшипникових вузлів, відновлених нанокомпозитом. Наукова новизна отриманих результатів: вперше теоретично обґрунтовано та експериментально підтверджено можливість істотного підвищення теплопровідності, теплостійкості та довговічності полімерних покриттів посадок підшипників кочення за рахунок введення в еластомерну матрицю Ф-40 металевих наночастинок алюмінію та міді; запропоновано та розвинено регресійні моделі, які пов’язують питому роботу руйнування плівок нанокомпозиту, показники міцності й адгезії з концентрацією нанонаповнювачів, параметрами структури та режимами термовпливу; уточнено уявлення про закономірності зміни коефіцієнтів старіння за міцністю та відносним подовженням для нанонаповнених еластомерів у порівнянні з вихідною полімерною матрицею, що дозволило кількісно оцінити зростання термостійкості композиту в 1,8 рази за міцністю та в 1,4 рази за деформацією; розвинуто підходи до моделювання теплового стану підшипникових вузлів з урахуванням підвищеної теплопровідності нанокомпозитного шару, що забезпечує більш рівномірний розподіл температури в зоні контакту «корпус –підшипник». Практичне значення роботи полягає у створенні нового нанокомпозиту на основі еластомеру Ф-40 складу: 100 мас. ч. еластомеру, 2,0 мас. ч. нанопорошку алюмінію та 1,6 мас. ч. нанопорошку міді, що забезпечує підвищення адгезійної міцності до сталі з 3310 до 9560 Н/м, зростання теплопровідності з 0,56 до 21,8 Вт/(м·К) (у 38,9 рази) та підвищення умовної теплостійкості з ≈100 до ≈123°С. Розроблено технологію відновлення посадкових отворів корпусних деталей нанокомпозитом Ф-40 + Al + Cu, що дозволяє відновлювати посадки підшипників при діаметральному зносі до 0,25 мм, забезпечує зниження температури деталей підшипникового вузла до 16 °С у порівнянні з ненаповненими полімерними вкладами та досягає річного економічного ефекту близько 160 тис. грн на одному ремонтному підприємстві. Технологію апробовано у виробничих умовах, підтверджено відсутність випадків передчасного руйнування відновлених посадок підшипників та зменшення витрат на ремонт корпусних деталей. Особистий внесок здобувача полягає у постановці та деталізації наукової задачі, формуванні програми досліджень, розробленні складу нанокомпозиту, проведенні більшості експериментів з визначення деформаційно-міцнісних, адгезійних та теплофізичних характеристик матеріалу, обробці експериментальних даних і побудові регресійних моделей, участі у створенні технології відновлення отворів та її виробничій перевірці, інтерпретації результатів і формулюванні висновків. Окремі елементи методичного забезпечення й експериментального обладнання виконані за участю наукового керівника та співвиконавців, про що зазначено у співавторських публікаціях. Робота пов’язана з науковими програмами, планами та темами кафедри механічної та електричної інженерії Полтавського державного аграрного університету, спрямованими на підвищення надійності машинно-тракторного парку та розвиток ресурсозберігаючих технологій ремонту техніки агропромислового комплексу. Отримані результати увійшли до виконання комплексних тем з дослідження й впровадження прогресивних способів відновлення сільськогосподарських машин, а також використовуються в освітньому процесі при викладанні дисциплін, пов’язаних з технічним сервісом,технологією ремонту та нанотехнологіями в машинобудуванні.
Апробація результатів дослідження здійснювалася на науково-практичних конференціях різного рівня, де обговорювалися питання застосування еластомерних нанокомпозитів у технічному сервісі, моделювання теплового стану підшипникових вузлів, оптимізації технологічного оснащення для відновлення отворів корпусних деталей. Основні положення дисертації доповідалися на профільних заходах, присвячених проблемам підвищення надійності сільськогосподарської техніки та ефективності ремонтного виробництва. За темою дисертації опубліковано наукові праці, серед яких статті у фахових виданнях України та тези доповідей на вітчизняних, міжнародних конференціях.
У цих публікаціях висвітлено формування властивостей нанокомпозиту на основі Ф-40, результати дослідження його деформаційно-міцнісних, адгезійних і теплофізичних характеристик, моделі роботи відновлених посадок підшипників, а також технологію відновлення отворів корпусних деталей, результати її впровадження. Удосконалено: методи контролю якості нанокомпозитних полімерних покриттів для відновлення посадкових отворів корпусних деталей, що передбачають комплексну оцінку їхньої мікроструктури, деформаційно-міцнісних, адгезійних, трибологічних та теплофізичних характеристик.
Запропоновано поєднання випробувань на міцність та тріщиностійкість плівок, адгезії до сталевої основи, мікротвердості, зносостійкості, теплостійкості, термостійкості в умовах ОДКВ, а також аналізу теплового балансу вузла «корпусна деталь – підшипник» для всебічної оцінки працездатності отриманих покриттів. Отримало подальший розвиток: підхід до адаптації та оптимізації технології відновлення посадкових отворів корпусних деталей сільськогосподарської техніки нанокомпозитними матеріалами на основі еластомеру Ф-40,модифікованого нанопорошками алюмінію та міді. Розроблено рекомендації щодо вибору складу нанокомпозиту, товщини відновлювального шару, геометрії ріжучого інструменту та режимів калібрування залежно від рівня зносу, умов навантаження та теплового режиму підшипникового вузла, а також методику ресурсної та техніко-економічної оцінки доцільності застосування розробленої технології.
Інженерні основи безпечного завантаження зерна в силосні споруди
(2026-05-27) Арендаренко, Володимир Миколайович; Семенов, Анатолій Олексійович; Іванов, Олег Миколайович
В монографії фізико механічні властивості сипких зернових матеріалів, які надходять на зберігання в силосні споруди. Розглянуті питання які пов’язані із завантаженням силосів зерновим матеріалом з використанням різних видів пристроїв для зменшення травмування зерна. Виконані математичні моделювання руху зернового вантажу по робочим органам пристроїв призначених для зменшення ушкодження зерна при його завантаженні в силоси. Обґрунтована математична модель руху зерна у гравітаційно-каскадній установці. Проведені теоретичні дослідження руху зернового вантажу по різним поверхням пристроїв з обережного завантаження силосів зерном. Наведені інноваційні методи завантаження і розвантаження силосів зерновим матеріалом. Монографія розрахована на широке коло науковців, спеціалістів та студентів інженерно-технологічних факультетів сільськогосподарського напрямку.
Сучасний стан відкритих патентно-інформаційних ресурсів та їх значення у науковій та інноваційній діяльності
(2026-05-26) Басова, Юлія Олександрівна; Колесніченко, А. А.
У статті здійснено комплексний аналіз сучасного стану, архітектури та функціональних можливостей відкритих (безкоштовних) патентно-інформаційних ресурсів і баз даних. Автор досліджує трансформацію світової системи патентної інформації в умовах глобальної цифровізації та переходу до концепції відкритих даних (Open Data). У роботі детально розглянуто провідні міжнародні та національні платформи, такі як Espacenet (Європейське патентне відомство), PATENTSCOPE (ВОІВ), Google Patents, Lens.org, а також вітчизняні інформаційні ресурси. Особливу увагу приділено інтеграції в сучасні пошукові системи інструментів штучного інтелекту (AI) та машинного навчання, що суттєво підвищує точність семантичного пошуку та спрощує проведення патентно-ландшафтних досліджень (Patent Landscape). Обґрунтовано критичне значення відкритих баз даних як стратегічного джерела комерційної та науково-технічної інформації для бізнесу, науковців та стартапів. Доведено, що ефективне використання цих ресурсів дозволяє мінімізувати фінансові ризики, уникнути дублювання досліджень, моніторити активність конкурентів, прогнозувати технологічні тренди та забезпечувати належний рівень правової охорони об'єктів інтелектуальної власності в інноваційній діяльності.