Електронний репозитарій ПДАУ
Полтавський державний аграрний університет
Електронний репозитарій (сховище, архів) наукових публікацій – електронний архів результатів науково-дослідної роботи, публікацій науковців, викладачів, аспірантів та студентів університету, кваліфікаційних робіт студентів для їх централізованого зберігання та надання відкритого доступу до них світовій академічній спільноті у режимі онлайн.
Нові надходження
Нові сучасні сорти сої різного походження
(Полтавський державний аграрний університет, 2026-06-24) Білявська, Людмила Григорівна; Мудряк, М. О.; Білявський, Юрій Вікторович
У статті досліджено сучасний стан, тенденції та екологічні аспекти вирощування сої культурної (Glycine max (L.) Merr.) в умовах змін клімату. Проаналізовано результати екологічного випробування нових вітчизняних та зарубіжних сортів різних груп стиглості на демонстраційних полігонах у зоні Лісостепу України (на чорноземах звичайних та опідзолених). Проведено порівняльну оцінку адаптивності та стабільності генотипів української селекції (Інституту сільського господарства Степу, СГІ–НЦНС, Інституту кормів та сільського господарства НААН: Камея, Златопільська, Зміна, Одеситка, Королева, Славна) та іноземного сортименту (RAGT, R.N. Petersen, GMAX, OAS). Виявлено особливості прояву генетичного потенціалу врожайності та біохімічних показників якості насіння (протеїн, олійність, амінокислотний та жирнокислотний склад, вміст ізофлавонів та інгібіторів трипсину) залежно від походження сорту. Виокремлено технологічні ризики поширення несанкціонованих ГМ-ліній сої (Рубі, Краун, Оттава) та обґрунтовано зростаючий європейський попит на сертифіковану традиційну (не-ГМО) сою. Доведено, що імпортовані сорти виявляють максимальну продуктивність переважно у перший рік використання (оригінальним насінням) із подальшим зниженням показників через стресові чинники та недосконалість локального насінництва, тоді як вітчизняні сорти характеризуються вищою екологічною пластичністю. Матеріали праці слугують науково-практичною базою для оптимізації сортового добору в конкретних ґрунтово-кліматичних умовах Лісостепу.
Випробування сучасних сортів сої різного походження: врожайність та якість насіння
(Полтавський державний аграрний університет, 2026-06-24) Білявська, Людмила Григорівна; Білявський, Юрій Вікторович; Мудряк, М. О.
У статті висвітлено результати екологічного та виробничого випробування сортів сої культурної (Glycine max (L.) Merr.) різного географічного походження в умовах лівобережного Лісостепу України. Дослідження проводили протягом посушливих 2024–2025 рр. (гідротермальний коефіцієнт становив 0,7–0,8) на демонстраційних полігонах ФГ «Грига» Полтавського району спільно з Полтавським державним аграрним університетом. Проаналізовано адаптивний потенціал та індивідуальні реакції генотипів на комбіновану посуху й температурні перепади. Оцінено рівень урожайності та біохімічні показники якості насіння (вміст білка та жиру) іноземного сортименту (Saatbau, Probsdorfer, Lidea, Prograin, Apsov, DSV, NordicSeed, RAGT) та лінійки сортів української селекції. Зафіксовано, що лідерами за врожайністю (3,5–4,5 т/га) в умовах кліматичного стресу стали сорти Акардія, Абака, Конструктор, Куоto, Asuka та інші. Виокремлено групи сортів із максимальним вмістом протеїну (до 44,3–47,0% у Azure, Liska, Lenka, Hana, Zelda, Alaska) та олійності (понад 23% у NordicSeed32, Еверест, Амбелла, Алмаз, Антрацит). Виявлено тенденцію до зниження генетично закладеного якісного потенціалу іноземних сортів у наступних генераціях репродукції, тоді як вітчизняні генотипи продемонстрували вищу стабільність. Сформовано практичні рекомендації щодо оптимізації сортового складу сої для господарств Полтавської області з метою підвищення рентабельності виробництва та отримання високоякісного насіннєвого матеріалу.
Видовий склад бур’янів у досліді «Беззмінне озиме жито»
(2026-06-24) Білявська, Людмила Григорівна; Білявський, Юрій Вікторович
У статті проаналізовано фітосанітарний стан, динаміку засміченості та показники продуктивності агроценозу в межах найстарішого в Україні та одного з п'яти найтриваліших у світі довгострокових польових експериментів «Беззмінне озиме жито» (закладеного у 1884 р. на Полтавській дослідній станції ім. М.І. Вавилова). На основі історичної бази даних за 140 років спостережень оцінено вплив тривалої монокультури за повної відсутності антропогенного захисту (добрив та пестицидів) на сірих лісових важкосуглинкових ґрунтах. Встановлено, що середня врожайність зерна за історію досліду склала 1,10 т/га з коливаннями від 0,15 до 2,38 т/га. Особливу увагу приділено гербологічному моніторингу: зафіксовано стрімке зростання чисельності сегетальної флори з 65–198 шт./м² (у 2002–2004 рр.) до стабільно високих 540–590 шт./м² у теперішній час, що призводить до хронічного зниження продуктивності культури на 20%. Визначено внутрішню структуру потенційної та фактичної засміченості орного шару, де домінують малорічні види лободових (51,8%) та щирицевих (16,5%). Охарактеризовано специфічний стабільний фітоценоз беззмінного посіву та зафіксовано суттєве збільшення щільності популяцій ромашки непахучої, талабану польового та фіалки польової. Обґрунтовано наукове значення тривалих моніторингових досліджень для розробки стратегій вимушеного короткочасного застосування монокультури («соя по сої», «кукурудза по кукурудзі») в сучасних кризових умовах.
Сучасні моделі продуктивності сортів та перспективних ліній сої
(2026-06-24) Білявська, Людмила Григорівна; Діянова, А. О.
Мета. Розробити загальну модель для сортів сої та перспективних селекційних ліній і встановити цінність господарських ознак й кореляційні зв’язки між ними. Методи. Польові досліди проводили впродовж 2022–2024 рр. у селекційній сівозміні ФГ «Грига» (Полтавська обл.). Об’єктом досліджень слугували українські сорти та перспективні селекційні лінії полтавської селекції. Результати. Розроблена модель та проведено комплексний аналіз морфогенетичних та генеративних параметрів сортів і селекційних ліній сої дозволили встановити цілісну систему закономірностей, що визначають формування їх продуктивності. Встановлено, що вегетативний блок ознак – висота рослин, кількість гілок та вузлів – формує фундамент продуктивності. Генеративний блок характеризується високим ступенем кореляційної впорядкованості: кількість бобів майже лінійно залежить від кількості вузлів, а кількість насінин – від кількості бобів. Визначено, що для всіх сортів і ліній формування насіння визначається кількістю насінин. Кореляції між кількістю насінин і масою насіння сягають значень r = 0,85–1,00, що підкреслює домінування екстенсивного шляхy продукції. Урожайність сортів і перспективних ліній відзначається надзвичайно високою залежністю від маси насіння з рослини (r = 0,87–0,98). Така закономірність підтверджує, що внутрішня структура продуктивності функціонує ефективно, а індивідуальна продуктивність рослин практично повністю трансформується в урожайність посіву. Лінії виявилися більш варіабельними у морфогенезі, але водночас демонструють вищу кореляційну чіткість і більшу інтенсивність генеративного розвитку, ніж сорти, що робить їх перспективними вихідними формами для селекції. Висновки. Отримані результати даю змогу надати характеристику селекційного матеріалу, прогнозувати селекційні результати та оцінювати зв'язок між ознаками у формуванні врожайності культури.
Сучасні моделі продуктивності нових перспективних сортів сої
(2026-06-24) Білявська, Людмила Григорівна; Діянова, А. О.
Мета. Розробити загальну модель для сортів сої та встановити цінність господарських ознак й кореляційні зв҆язки між ними. Методи. Польові досліди проводили впродовж 2022–2024 рр. у селекційній сівозміні ФГ «Грига» (Полтавська обл.). Об’єктом досліджень слугували нові українські сорти полтавської селекції. Результати. Розроблена модель та проведено комплексний аналіз морфогенетичних та генеративних параметрів сортів сої дозволили встановити цілісну систему закономірностей, що визначають формування їх продуктивності. Встановлено, що вегетативний блок ознак – висота рослин, кількість гілок та вузлів – формує фундамент продуктивності. Генеративний блок характеризується високим ступенем кореляційної впорядкованості: кількість бобів майже лінійно залежить від кількості вузлів, а кількість насінин – від кількості бобів. Визначено, що для всіх сортів формування насіння визначається кількістю насінин. Кореляції між кількістю насінин і масою насіння сягають значень r = 0,85-1,00, що підкреслює домінування екстенсивного шляхy продуктивності. Урожайність сортів відрізняється високою залежністю від маси насіння з рослини (r = 0,87-0,98). Така закономірність підтверджує, що внутрішня структура продуктивності функціонує ефективно, а індивідуальна продуктивність рослин практично повністю трансформується в урожайність посіву. Сорти виявилися мало варіабельними у морфогенезі, але водночас демонструють нерівномірну кореляційну чіткість й інтенсивність генеративного розвитку. Висновки. Отримані результати дозволяють надати характеристику перспективним сортам, прогнозувати їх пристосованість до умов середовища та оцінити зв'язок між ознаками у формуванні врожайності культури рослин сої.