Електронний репозитарій ПДАУ
Полтавський державний аграрний університет
Електронний репозитарій (сховище, архів) наукових публікацій – електронний архів результатів науково-дослідної роботи, публікацій науковців, викладачів, аспірантів та студентів університету, кваліфікаційних робіт студентів для їх централізованого зберігання та надання відкритого доступу до них світовій академічній спільноті у режимі онлайн.
Нові надходження
Розбудовик інноваційного розвитку тваринництва України: до 100-річчя від дня народження Є. П. Стекленьова (1926–2019)
(2026) Самородов, Віктор Миколайович; Шиян, О. О.
У публікації висвітлено життєвий і науковий шлях доктора біологічних наук, професора Євгена Петровича Стекленьова (1926–2019) — всесвітньо знаного дослідника у галузі фізіології диких і свійських тварин та віддаленої гібридизації, учня та послідовника академіка О. В. Квасницького. Наведено нові біографічні факти, що уточнили реальне походження вченого: справжнє ім'я — Степан Олексійович Браницький, народився 20 серпня 1926 року в с. Скварява на Львівщині, а нове прізвище та документи отримав через вимушене переховування родини. Детально проаналізовано полтавський період його життя (1948–1953 рр.) за матеріалами особової справи студента зоотехнічного факультету Полтавського сільськогосподарського інституту. Вже з перших курсів Євген Стекленьов виявив виняткові здібності до навчання та наукової роботи у гуртку при кафедрі фізіології під керівництвом М. М. Маньковської та О. В. Квасницького. Зокрема, 1950 року у складі наукової групи вишу він брав участь у масштабному експерименті з трансплантації овець в «Асканії-Нова», за результатами якого вперше в СРСР було отримано 30 ягнят-трансплантантів. Після закінчення інституту 1953 року та за порадою О. В. Квасницького вчений понад 60 років присвятив роботі в Біосферному заповіднику «Асканія-Нова», пройшовши шлях від аспіранта до доктора наук і зробивши вагомий внесок у вивчення акліматизації, доместикації та віддаленої гібридизації тварин. Зроблено висновок, що Є. П. Стекленьов по праву вважається одним із розбудовників інноваційного розвитку тваринництва України.
Полтавські банки у аграрній сфері краю в ХІХ – на початку ХХ століття: уроки історії
(2026) Барська, Г. М.; Самородов, Віктор Миколайович
У публікації висвітлено діяльність полтавських банківських установ ХІХ – початку ХХ століття, що підтримували аграрний сектор Полтавської губернії: Дворянського, Селянського та Земельного банків, а також наведено стислу інформацію про збережені архітектурні пам'ятки їхніх будівель у Полтаві. Полтавський земельний банк розпочав роботу у 1872 році, а полтавські відділення Дворянського та Селянського банків — у 1882 та 1883 роках відповідно. Головною метою Дворянського банку була економічна підтримка великого дворянського землеволодіння через надання пільгових позик під заставу маєтків. Селянський банк фінансував переважно малоземельних селян, здійснював купівлю-продаж земель на пільгових умовах, посередницькі операції та фінансування переселення, особливо посиливши свою роль під час аграрної реформи початку ХХ століття. Земельний банк видавав довгострокові та короткострокові кредити під заставу майна широким верствам населення (обсяг виданих ним кредитів зріс із 66,38 млн рублів у 1910 р. до 97,28 млн рублів у 1916 р.). Окрему увагу приділено постаті Дмитра Костянтиновича Квітки (1837?–1909) — агронома, банкіра та громадського діяча, який понад два десятиліття очолював Полтавське відділення Дворянського банку, входив до ради Селянського банку, керував Полтавським сільськогосподарським товариством та редагував газету «Хуторянин». Зроблено висновок, що активна банківська підтримка відіграла вирішальну роль у фінансуванні аграрного сектору, що сприяло лідерству Полтавської губернії в сільському господарстві на українських землях.
Особливості сортів і гібридів перцю солодкого, адаптованих до умов малооб'ємних технологій
(Полтавський державний аграрний університет, 2026) Піщаленко, Марина Анатоліївна; Кручина, О. Б.
У публікації висвітлено особливості добору сортів і гібридів перцю солодкого (Capsicum annuum L.) для вирощування в умовах малооб’ємних безґрунтових технологій (гідропоніка, малооб’ємні субстрати з краплинною фертигацією). Проаналізовано ключові вимоги до генотипів: збалансований тип розвитку, помірна облистненість, міцність пагонів, висока фізіологічна активність кореневої системи, ефективність використання води та елементів живлення, а також знижена чутливість до температурних коливань та вершинної гнилі плодів. Наголошено на важливості дослідження взаємодії «генотип — субстрат — фертигація» (зокрема при використанні кокосового волокна, мінеральної вати чи альтернативних органічних субстратів) для забезпечення стабільної віддачі якісного товарного врожаю.
Особливості інтегрованого захисту культур від західного квіткового трипса Frankliniella occidentalis (Pergande) в умовах захищеного ґрунту
(Полтавський державний аграрний університет, 2026) Піщаленко, Марина Анатоліївна; Карпенко, О. Г.; Кучеренко, М. І.
У публікації розглянуто біоекологічні особливості західного квіткового трипса (Frankliniella occidentalis Pergande) та обґрунтовано концепцію його інтегрованого контролю в агроценозах захищеного ґрунту. Висвітлено причини високої господарської небезпеки виду: поліфагію, прихований спосіб життя преімагінальних стадій, високу репродуктивну здатність, а також здатність переносити Tomato spotted wilt orthotospovirus (TSWV). Проаналізовано проблеми швидкого формування резистентності F. occidentalis до класичних хімічних інсектицидів та наведено механізми адаптації комах. Доведено необхідність впровадження системи захисту на основі карантинно-профілактичних заходів, ранньої діагностики (із застосуванням клейових пасток), випуску ентомофагів (хижих кліщів Neoseiulus cucumeris, Amblyseius swirskii, клопів Orius spp.) і біопрепаратів у поєднанні з ротацією селективних хімічних засобів.
Оптимізація захисту моркви від комплексу фітофагів у сучасних агроценозах
(Полтавський державний аграрний університет, 2026) Піщаленко, Марина Анатоліївна; Коломак, О. С.; Олейніченко, А. А.
У публікації висвітлено засади оптимізації інтегрованої системи захисту моркви посівної (Daucus carota L.) від комплексу шкідливих організмів (морквяної мухи Psila rosae, нематоди Heterodera carotae, попелиць, ґрунтових шкідників) у сучасних агроценозах. Обґрунтовано пріоритетність профілактичних і нехімічних заходів: дотримання сівозміни, просторової ізоляції, контролю бур’янів родини Apiaceae, використання стійких сортів і фізичних бар’єрів (сітчастих укриттів). Наголошено на важливості систематичного моніторингу популяцій фітофагів за допомогою клейових пасток та ґрунтових обстежень для прийняття обґрунтованих рішень щодо застосування засобів захисту. Доведено, що пестицидне втручання має застосовуватися виважено, з урахуванням екологічних порогів шкодочинності, механізмів дії препаратів та збереження корисної ентомофауни.