Електронний репозитарій ПДАУ
Полтавський державний аграрний університет
Електронний репозитарій (сховище, архів) наукових публікацій – електронний архів результатів науково-дослідної роботи, публікацій науковців, викладачів, аспірантів та студентів університету, кваліфікаційних робіт студентів для їх централізованого зберігання та надання відкритого доступу до них світовій академічній спільноті у режимі онлайн.
Нові надходження
Токсокароз котів (поширення, діагностика, заходи боротьби)
(Полтавський державний аграрний університет, 2026-11-11) Первий, Андрій Олегович
У дисертації теоретично узагальнено та експериментально вирішено наукову проблему щодо особливостей поширення, перебігу, діагностики та ефективності заходів боротьби за токсокарозу котів (Felis catus). Встановлено, що на території м. Полтава середня екстенсивність токсокарозної інвазії у котів становить 23,8 %. Водночас, показники інвазованості тварин Toxocara cati залежать від умов їх утримання, де найбільш зараженими токсокарами виявилися коти за вуличного (ЕІ – 67,4 %) та напіввуличного (ЕІ – 34,9 %) способів утримання. Разом з тим, найнижчі значення інвазованості встановлено у котів за квартирного безвигульного утримання (ЕІ – 5,1 %).
Отримано нові дані щодо перебігу токсокарозу в складі мікстінвазій травного тракту котів. З’ясовано, що у 55,4 % інвазованих тварин токсокароз перебігає у вигляді асоціацій з іншими паразитами, а у 44,6 % – у вигляді токсокарозної моноінвазії. Всього діагностовано 9 асоціацій, які складаються з двох (76,8 % від мікстінвазій), трьох (18,7 %) та чотирьох (4,5 %) видів збудників, з-поміж яких найчастіше виявляють токсокарозно-цистоізоспорозну інвазію (45,5 %). З’ясовано, що найчастіше T. cati реєструються разом з найпростішими Cystoisospora spp. (67,2 %) та цестодами D. caninum (38,1 %), рідше – з нематодами U. stenocephala (16,4 %) та T. leonina (4,5 %).
Визначені особливості інвазованості котів T. cati залежно від породи, віку та сезону. Зокрема, найбільш інвазованими збудником токсокарозу виявилися безпородні коти (ЕІ – 40,7 %). Серед досліджених котів різних порід найвищі значення екстенсивності токсокарозної інвазії встановлено у котів порід персидська (ЕІ – 23,5 %), британська короткошерста (ЕІ – 22,2 %), бенгальська (ЕІ – 21,2 %) та корніш-рекс (ЕІ – 20,0 %). Під час дослідження інвазованості котів різних порід та безпородних тварин T. cati з урахуванням способу їх утримання встановлено, що найбільш зараженими виявилися безпородні коти за напіввуличного (ЕІ – 38,2 %) та вуличного (ЕІ – 69,5 %) способів утримання. Також, достатньо високі показники ЕІ встановлено за напіввуличного утримання котів порід абіссинська (ЕІ – 66,7 %), сибірська (ЕІ – 33,3 %), шотландська висловуха (ЕІ – 35,0 %), а також за напіввуличного і вуличного утримання котів порід британська короткошерста (ЕІ – 42,9 та 50,0 % відповідно), персидська (ЕІ – 34,6 та 45,5 % відповідно).
Вікова динаміка токсокарозу котів характеризується зниженням показників екстенсивності інвазії зі збільшенням віку тварин. Найураженішими T. cati є кошенята до 6-місячного віку (ЕІ – 52,2 %). У інших вікових груп котів інвазованість виявилась нижчою і становить: 29,4 % – у молодняку віком 6–12 міс., 18,0 % – у котів віком 1–3 р., 14,6 % – віком 3–6 р., 9,2 % – віком 6–10 р., 8,1 % – у котів, старших 10-річного віку.
Сезонна динаміка токсокарозу котів характеризується піком інвазії влітку (ЕІ – 31,6 %) та восени (ЕІ – 36,8 %). Зниження показників інвазованості котів токсокарами встановлено навесні (ЕІ – 16,0 %) з мінімальним зараженням тварин взимку (ЕІ – 11,5 %). У розрізі місяців найвищі значення екстенсивності токсокарозної інвазії встановлено у серпні (ЕІ – 36,9 %), вересні (ЕІ – 44,3 %) та жовтні (ЕІ – 35,5 %). В подальшому, поступово показники ЕІ знижуються впродовж липня-лютого з 31,0 до 11,1 %. Мінімальну інвазованість котів токсокарами виявлено у січні – 10,0 %.
З’ясовано, що ступінь інвазованості котів T. cati впливає на тяжкість клінічного перебігу хвороби та змін у морфологічних та біохімічних показниках крові тварин.
За інтенсивності токсокарозної інвазії 126,3±32,8 яєць/г у дорослих котів показники температури, пульсу та дихання не відрізняються від аналогічних значень у клінічно здорових тварин. Клінічні ознаки у інвазованих тварин характеризуються схудненням (69,6 %), тьмяністю шерсті (39,1 %), появою періодичного кашля (39,1 %), скуйовдженням волосяного покриву (21,7 %), закрепом (21,7 %), блюванням (17,4 %), болючістю ділянки черева під час пальпації (13,0 %), діареєю (13,0 %), млявістю (13,0 %), виходом гельмінтів з блювотою (8,7 %), ламкістю шерсті (8,7 %), анорексією (4,3 %), здуттям черева (4,3 %). В крові інвазованих токсокарами котів виявлено зниження вмісту гемоглобіну (на 13,5 %, P<0,05), кількості еритроцитів (на 9,4 %, P<0,05), гематокриту (на 12,4 %, P<0,05), підвищення кількості лейкоцитів (на 43,3 %, P<0,01), еозинофілів (на 22,7 %, Р<0,05) та лімфоцитів (на 7,2 %, Р<0,05) порівняно з аналогічними показниками у клінічно здорових тварин. У сироватці крові інвазованих котів встановлено зниження вмісту альбумінів (на 9,1 %, P<0,05), глюкози (на 12,5 %, P<0,05), зростання активності АЛТ (на 16,1 %, Р<0,05), АСТ (на 21,1 %, Р<0,05), α-амілази (у 1,5 раза, Р<0,01), креатинінкінази (у 1,3 раза, Р<0,05) порівняно з аналогічними показниками у клінічно здорових тварин.
За інтенсивності токсокарозної інвазії 586,9±76,9 яєць/г у молодняку реєстрували підвищення температури тіла (на 2,6 %, Р<0,01), прискорення частоти пульсу (на 3,4 %, Р<0,05), дихання (на 5,0 %, Р<0,05) порівняно з показниками у клінічно здорових котів. Клінічні ознаки у інвазованих тварин характеризуються схудненням (92,9 %), тьмяністю шерсті (88,1 %), закрепом (73,8 %), здуттям черева (64,3 %), блюванням (57,1 %), скуйовдженнням волосяного покриву (45,2 %), болючістю ділянки черева під час пальпації (38,1 %), ламкістю шерсті (21,4 %), діареєю (16,7 %), періодичним кашлем (11,9 %), виходом гельмінтів з блювотою (11,9 %), млявістю (7,1 %), виділенням з носа (4,8 %), анорексією (4,8 %), спотворенням апетиту (2,4 %). В крові інвазованого токсокарами молодняку виявлено ознаки прогресуючої анемії за рахунок значного зниження вмісту гемоглобіну (на 18,0 %, P<0,01), кількості еритроцитів (на 32,8 %, P<0,001), гематокриту (на 27,2 %, P<0,001), тромбоцитів (на 33,5 %, P<0,01), підвищення кількість лейкоцитів (на 64,6 %, P<0,001), еозинофілів (на 45,5 %, Р<0,001) та паличкоядерних нейтрофілів (на 31,4 %, Р<0,01) порівняно з аналогічними показниками у клінічно здорових тварин. У сироватці крові інвазованого молодняку встановлено зниження вмісту альбумінів (на 18,9 %, P<0,01), глюкози (на 19,6 %, P<0,01), кальцію (на 8,3 %, P<0,05), фосфору (на 18,8 %, P<0,05), зростання вмісту глобулінів (на 10,5 %, P<0,05), загального білірубіну (на 39,6 %, P<0,05), креатиніну (на 16,5 %, P<0,05), активності АЛТ (на 19,9 %, Р<0,01), АСТ (на 36,3 %, Р<0,01), α-амілази (у 2,2 раза, Р<0,001), креатинінкінази (у 1,4 раза, Р<0,01) порівняно з аналогічними показниками у клінічно здорового молодняку.
Результати проведених нами досліджень щодо впливу токсокар на організм інвазованих котів за різних показників інтенсивності інвазії дозволяють своєчасно і ефективно проводити лікувальні заходи з урахуванням виявлених змін в організмі хворих тварин.
Отримано нові дані щодо ефективності копроовоскопічної діагностики токсокарозу котів за використання способів: Котельникова-Хренова (із розчином аміачної селітри), Маллорі (із розчином цукру), Дахна (із бішофітом), Сорокової (із розчином суміші кальцієвої та аміачної селітри – 1 : 1,5). Встановлено, що залежно від експозиції копропроб чутливість виявлення яєць T. cati способу Котельникова-Хренова становила 53,3–100,0 %, Маллорі – 46,7–100,0 %, Дахна – 60,0–100,0 %, Сорокової – 73,3–100,0 %. Найефективнішим за кількісними показниками виділення яєць T. cati виявився спосіб Сорокової, який перевищував результативність способу Котельникова-Хренова за експозиції копропроб 5 хв – на 23,2 % (Р<0,05), 10 хв – на 25,4 % (Р<0,05), 15 хв – на 18,8 % (Р<0,05); способу Маллорі за експозиції копропроб 5 хв – на 32,2 % (Р<0,05), 10 хв – на 31,3 % (Р<0,01), 15 хв – на 27,0 % (Р<0,01); способу Дахна за експозиції копропроб 5 хв – на 17,7 %, 10 хв – на 11,8 %, 15 хв – на 12,1 %. Отримані дані дозволяють рекомендувати спосіб Сорокової із використанням в якості флотанту суміш розчинів кальцієвої та аміачної селітри для ефективної і швидкої зажиттєвої копроовоскопічної діагностики токсокарозу котів.
Експериментально випробувано та доведено високу чутливість та ефективність застосування запропонованого способу визначення рівня контамінації дистального відділу кінцівок у котів яйцями токсокар. Його діагностична чутливість та ефективність виявилась вищою, ніж застосування способу-аналогу за Wolfe – на 25,0 та 29,4 %, експрес-методу за Мазанним – на 56,3 та 88,2 % (Р<0,001) відповідно. Отримані результати досліджень дозволяють рекомендувати запропонований спосіб у проведенні моніторингових досліджень за токсокарозу котів.
Наукову новизну виконаної роботи підтверджено заявкою на деклараційний патент України на корисну модель: «Спосіб встановлення контамінації дистального відділу кінцівок собак і котів ооцистами паразитичних найпростіших, яйцями та коконами гельмінтів» (№ u 2026 00410, 2026 р.).
Отримано нові дані щодо антигельмінтної та комплексної терапії котів за токсокарозної інвазії за використання антигельмінтних препаратів – «Мільбентел» (діючі речовини – празиквантел, мільбеміцину оксим; «Modes International d.o.o.»; Словенія, Україна), «Селавет» (ДР – селамектин, празіквантел, S-метопрен; «Modes International d.o.o.»; Словенія, Україна), «Празімакс Плюс» (ДР – пірантелу памоат, празиквантел, фебантел; ТОВ «Нова Плюс», Україна), а також у їх поєднанні з пробіотиком – «Purina Pro Plan FortiFlora Feline Probiotic» (ДР – Enterococcus faecium SF68; «Nestle Purina», Франція).
Встановлено, що найефективнішими під час антигельмінтної терапії котів за токсокарозу є препарати «Мільбентел» і «Селавет», де на 8-му добу їх екстенс- та інтенсефективність сягає 100,0 %. Ефективність препарату «Празімакс плюс» виявилася нижчою і на 20-ту добу експерименту становила 62,5 та 86,6 % відповідно. Виявлено, що у процесі застосування дослідним котам антигельмінтиків «Мільбентел» і «Селавет» нормалізацію роботи травної системи, відновлення апетиту, зникнення болю в ділянці черевної стінки при пальпації, а також відновлення загальної активності та поведінки у тварин реєстрували на 8-му добу лікування. Водночас, у процесі застосування антигельмінтика «Празімакс плюс» повне зникнення клінічних ознак у всіх дослідних тварин не відбувалось. Зокрема, на 20-ту добу експерименту нормалізацію роботи травної системи та відновлення апетиту реєстрували у 75,0 % котів, зникнення болю в ділянці черевної стінки при пальпації, а також відновлення загальної активності та поведінки – у 87,5 % котів.
Встановлено, що застосування пробіотику «Purina Pro Plan FortiFlora Feline Probiotic» підвищує терапевтичну ефективність антигельмінтних препаратів ««Мільбентел», «Селавет» і «Празімакс плюс». Зокрема, 100 %-ву екстенс- та інтенсефективність виявлено після застосування інвазованим котам «Мільбентел» та «Purina Pro Plan FortiFlora Feline Probiotic» – на 6-ту добу лікування, а також «Селавет» та «Purina Pro Plan FortiFlora Feline Probiotic» – на 8-му добу. У процесі одночасного застосування препаратів «Празімакс плюс» та «Purina Pro Plan FortiFlora Feline Probiotic» ефективність лікування зростала і на 20-ту добу становила 75,0 та 94,0 % відповідно. Нормалізацію роботи травної системи, відновлення апетиту, зникнення болю в ділянці черевної стінки при пальпації, а також відновлення загальної активності та поведінки у тварин реєстрували на 6-ту добу після застосування «Мільбентелу» і «Селавету» у поєднанні з «Purina Pro Plan FortiFlora Feline Probiotic».
Результати проведених нами досліджень дозволяють рекомендувати комплексну терапію за токсокарозу котів, яка поєднує застосування антигельмінтних препаратів «Мільбентел» і «Селавет» із симбіотиком ««Purina Pro Plan FortiFlora Feline Probiotic» з метою підвищення ефективності лікування та скорочення терміну одужання котів.
Вперше в Україні визначено особливості овоцидної ефективності відносно яєць T. cati дезінфікуючих засобів «Йод однохлористий» (ДР – йод однохлористий, соляна кислота; ТОВ «Ланс-Хім», Україна), «Дезірекс Форте» (ДР – глутаровий альдегід, бензалконію хлорид, дідецилдіметиламонію хлорид, N,N-дідецил-N-метил-полі(оксиетил)амонію пропіонат, ізопропанол; ТОВ «ДезоМарк», Україна), «Parvo-Virucide» (ДР – глутаровий альдегід, бензилдиметилтетрадециламоній хлорид; «Animal Health Company», Велика Британія) та «Мультиклін Аква» (ДР – бензалконію хлорид, дідецилдімеламонію хлорид, глутаровий альдегід, ізопропанол, полігексаметиленний бігуанідин гідрохлорид, ТзОВ «ЗВК»).
Встановлено високий рівень овоцидної ефективності відносно яєць T. cati дезінфікуючого засобу «Йод однохлористий» у 3,0 % концентрації за експозиції 60 хв (ОЕ – 96,7±1,1 %). Дезінфектанти «Дезірекс Форте», «Parvo-Virucide», «Мультиклін Аква» виявились недостатньо ефективними (ОЕ від 10,9±2,6 до 81,5±2,8 %). Результати проведених нами досліджень дозволяють рекомендувати дезінфікуючий засіб «Йод однохлористий» у 3,0 % концентрації (експозиція 60 хв) для ефективної боротьби та профілактики зараження котів збудником токсокарозу.
Трихуроз нутрій (поширення, діагностика та лікування)
(Полтавський державний аграрний університет, 2026-11-11) Михайлютенко, Едуард Володимирович
У дисертації проведено теоретичне узагальнення та експериментальне підтвердження запропонованих наукових положень щодо поширення, зажиттєвої лабораторної діагностики, патофізіологічних, патоморфологічних змін у організмі домашніх нутрій та їх лікування за трихурозу в умовах господарств Полтавської області (Україна).
Отримано нові паразитологічні дані, які охопили різні райони Полтавщини й оцінили екстенсивність / інтенсивність інвазії у Myocastor coypus. Проведеними дослідженнями встановлено, що трихуроз нутрій характеризується значним поширенням, за якого, у результаті зажиттєвої лабораторної діагностики, середня ЕІ становила 30,32 %, а ІІ – від 1,7 до 822 яєць/г. Зафіксованими на території чотирьох районів Полтавської області, окрім Trichuris myocastoris, були нематоди роду Trichostrongylus (ЕІ=13,63 %) та найпростіші організми родини Eimeriidae (6,47 %).
За результатами зажиттєвої діагностики збудник трихурозу частіше перебігав у складі моноінвазії – 18,64 % проти 11,68 % (мікст-інвазій) від загального числа досліджених нутрій. З’ясовано, що трихуроз діагностується у формі трьох варіантів мікст-інвазій у поєднанні з нематодами роду Trichostrongylus та Eimeria spp. Трематод та цестод не виявлено. Найбільш поширеними асоціантами були Trichоstrongylus spp. (83,33 %). За результатами зажиттєвої діагностики трихуроз перебігав частіше у складі двокомпонентних (81,55 %) мікст-інвазій. Серед двокомпонентних форм найчастішою була трихурозно-трихостронгільозна інвазія, яку діагностували у 64,88 % випадків мікст-інвазій. Рідше константували трихурозно-еймеріозну інвазію – 16,67 %. Трикомпонентна форма інвазії, що поєднувала збудники трихурозу, еймеріозу і трихостронгільозу, становила 18,45 % серед мікст-інвазій, що відповідало 7,11 % від загальної кількості інвазованих нутрій.
Визначено особливості вікової залежності за трихурозу домашніх нутрій. За результатами зажиттєвої діагностики екстенсивність трихурозної інвазії у нутрій віком 6 та 8 місяців становила відповідно 33,03 % та 26,38 %. Водночас показники інтенсивності інвазії досягали максимальних значень саме у молодняку віком 8 місяців, сягали до 41,59±22,06 яєць/г. Найнижчі показники ураженості трихурисами встановлено у нутрій двохмісячного віку, для яких екстенсивність інвазії за результатами зажиттєвої діагностики становила лише 2,29 % за ІІ=2,69±1,35 яєць/г, що свідчить про вікову залежність розвитку та перебігу трихурозу у даного виду тварин.
Згідно з отриманими нами даними, трихурозна інвазія у домашніх нутрій має чітко виражену сезонну динаміку, що проявляється коливаннями показників екстенсивності інвазії залежно від пори року. Найнижчі показники ураженості зареєстровано навесні: 16,36 % серед інвазованих. Теплий період характеризувався максимальними значеннями: ЕІ влітку сягала 32,37 % і через три місяці (восени) зафіксовано ще незначне підвищення екстенсивності інвазії до 36,36 %. Дані гельмінтологічного розтину кишечнику теж вказують на сезонні аспекти: у результаті підрахунку нематод у просвіті товстої кишки нутрій у літній період діагностовано в середньому 36,7±2,1 самців та самок 47,7±2,5 (Р<0,01); зимовий період – 11,1±1,3 та 16,5±1,2 (Р<0,01). Співвідношення виявлених самців до самок Trichuris myocastoris в зимовий період становило 1:1,5. Водночас в літній період в середньому даний показник становив 1 : 1,3.
Запропоновано, випробувано та експериментально обґрунтовано діагностичну ефективність способу зажиттєвої кількісної копроовоскопічної діагностики трихурозу Myocastor coypus. Удосконалений спосіб заснований на стандартизації ваги проби фекалій. Отримані результати вказують на доцільність використання фекальної проби масою близько два грами для кількісної копроовоскопічної діагностики трихурозу нутрій, оскільки саме за даної маси досягається найвища чутливість методу за мінімального впливу сторонніх домішок. У всіх варіантах досліду питома вага флотаційного розчину залишалася сталою (1,33). Кількість позитивних зразків у всіх дослідних варіантах була однаковою (n=22), що свідчить про стабільну здатність методу виявляти інвазійні елементи незалежно від маси зразка. Водночас інтенсивність інвазії, виражена кількістю яєць на грам фекалій, суттєво варіювала залежно від ваги проби. Найвищі показники виявлення яєць Trichuris myocastoris реєстрували у разі використання 2 грам фекалій нутрій (38,9±6,58 ЯГФ), що свідчить про оптимальне співвідношення об’єму досліджуваного матеріалу та ефективності флотації. Зі збільшенням маси проби від 3–5 г відмічалася тенденція до зниження кількості виявлених яєць трихурисів, що, ймовірно, пов’язано з підвищенням вмісту сторонніх решток та погіршенням умов мікроскопії. Найменша інтенсивність інвазії була зафіксована при масі проби 1 г та 5 грам. Позначки щодо наявності сторонніх домішок свідчать, що збільшення ваги фекалій супроводжується ускладненням підготовки препаратів і зниженням їх аналітичної якості.
Наукову новизну виконаної роботи підтверджено деклараційним патентом України на корисну модель: «Спосіб кількісного копроовоскопічного дослідження трихурозу нутрій» (№ 159633, u 2024 05721, G 01N 33/48 A 61D 99/00, 2025 р.).
Проведеними експериментальними дослідженнями у лабораторних умовах отримано отримано нові дані щодо термінів екзогенного розвитку яєць T. myocastoris, виділених із гонад самок нематод, за різних температурних режимів, а також встановлено особливості їх росту та розвитку. За морфологічними ознаками яєць трихурисів у процесі позаорганізмного дозрівання визначено такі послідовні стадії: зигота, дроблення та утворення бластомерів, бобоподібного та пуголовкоподібного зародків, формування личинки та формування рухливої личинки. Експериментальними дослідженнями виявлено, що за температурного режиму від 15°С до 35°С тривалість формування рухливих личинок в яйці коливалася в межах від 35 до 170 діб, а показники їх виживання – від 61,0±2,0 % до 87,7±2,1 %. За температурного режиму 25°С формувалася найбільша кількість життєздатних яєць T. myocastoris – 87,7±2,1 %. Водночас, найкоротший термін формування личинок в яйцях становив тридцять п’ять діб за t 35°С, де формувалося 73,7±2,5 % життєздатних яєць. Зафіксовано, що зі зниженням температури термін ембріогенезу подовжувався і склав за температури 25°С – 55 діб, 15°С – 170 діб. Кількість загиблих яєць нематод T. myocastoris залежно від температури культивування теж значно різнилася і становила за t 35°С – 26,3±2,5 %, 25°С – 12,3±2,1 %, 15°С – 39,0±2,0 %. Ріст та розвиток яєць у процесі їх ембріогенезу супроводжується змінами з боку їх морфометричних показників, де залежно від температурного режиму відбувається збільшення показників довжини яєць (на 2,2–4,5 % (Р<0,001)), зменшення показників ширини та товщини оболонки на 4,7–6,9 % (Р<0,001) та 19,2–28,0 % (Р<0,001), відповідно.
Визначено характер змін патофізіологічних показників організму домашніх нутрій за спонтанного трихурозу. Отримано нові дані щодо впливу Trichuris myocastoris на морфологічні та біохімічні показники крові інвазованих тварин. Встановлено, що паразитування збудника зумовлює статистично достовірні зміни у загальному аналізі крові, зокрема зниження вмісту гемоглобіну на 15,05 % (P<0,01) та кількості еритроцитів на 19,37 % (P<0,01). Одночасне зменшення рівня лейкоцитів на 6,64 % (P<0,05) може свідчити про хронічний перебіг інвазії. Морфологічне дослідження формених елементів крові нутрій-самців з диференційним підрахунком лейкоцитарної формули виявило перерозподіл популяційного складу циркулюючих лейкоцитів, що відображає наявність та підтримання запального процесу. Зокрема, діагностовано достовірне підвищення кількості моноцитів на 25,77 відсотків (P<0,05). Разом з тим у разі паразитування у нутрій Trichuris myocastoris зростав показник загального білірубіну до 6,38 мкмоль/л (Р<0,05) за рахунок прямого білірубіну (2,63 мкмоль/л (Р<0,05)), а в сироватці крові напівводяних гризунів відзначалося зниження вмісту загального білка на 7,49 % (Р<0,05). За наявності в організмі нутрій патологічного процесу, спричиненого циркуляцією збудника, у крові змінився кількісний склад окремих ензимів. Отримані результати свідчать, що за спонтанної трихурозної інвазії нутрій, показники активності аспартатамінотрансферази та лужної фосфатази, у сироватці крові інвазованих гризунів суттєво відрізняються від аналогічних показників крові здорових тварин. Разом з тим в сироватці крові напівводяних гризунів достовірно значущо збільшений вміст креатиніну на 31,03 % (Р<0,01), сечовини на 42,12 % (Р<0,01) та сечової кислоти на 35,9 % (Р<0,05). Зазначимо, що рівень холестерину підвищився до 13,54 % (Р<0,05). Концентрація тригліцеридів мала тенденцію до збільшення, але вірогідного підтвердження не зафіксовано. Локалізація збудника в організмі супроводжується поглибленням патологічних змін, тому відмічено зменшення кількості неорганічного фосфору до 2,02 ммоль/л (Р<0,05).
Вперше в Україні у домашніх нутрій за хронічного перебігу трихурозу встановлено характерний комплекс патоморфологічних змін окремих внутрішніх органів. Так, у досліджених тварин діагностовано ознаки хронічного катарального коліту, що супроводжувався вираженою лімфоїдно-гістіоцитарною інфільтрацією стінки ураженої товстої кишки. За трихурозу нутрій у селезінці виявляли гіперплазію лімфоїдних вузликів, що свідчить про тривалу антигенну стимуляцію і напруження імунної відповіді організму. У печінці інвазованих тварин встановлено комплекс патологічних змін, зокрема зернисту та жирову дистрофію гепатоцитів, хронічну венозну гіперемію, а також набряк і лімфоцитарну інфільтрацію строми органа.
Вперше в Україні випробувано терапевтичну ефективність Профіверму ін’єкційного 1 %, Профіверму грануляту (діюча речовина для обох препартів – івермектин) і Левамізолу 8 % (левомізол гідрохлорид) ПП «O.L.KAR-АгроЗооВет-Сервіс», Україна та Альбендазолу-250 з ароматом (ДР – альбендазол; ТОВ «ВП «Укрзооветпромпостач», Україна). Встановлено залежність антигельмінтної ефективності від шляху застосування препаратів і фармакологічної групи їхніх діючих речовин. Результати зажиттєвої діагностики свідчать про різний рівень терапевтичної ефективності досліджуваних антигельмінтних препаратів за трихурозу нутрій. Найвищу ефективність продемонстрував Профіверм у формі грануляту, який уже на 14-ту добу забезпечував 100,0 % екстенс- та інтенсефективність, що зберігалася до завершення спостережень. Профіверм ін’єкційний 1 % та Альбендазол-250 характеризується високою, проте дещо нижчою ефективністю: на 21-шу добу екстенсефективність становила 90,9 %, а ІЕ – понад 98,0 %. Менш ефективним на кінець експерименту (ЕЕ 63,6 % за ІЕ від 85,0 %) виявилося застосування Левамізолу 8 %.
Доведено, що макроциклічні лактони мають найвищі нематоцидні властивості відносно збудника трихурозу домашніх Myocastor coypus, як у разі підшкірного введення, так і у вигляді лікувально-кормової суміші. Польові випробування показали, що ветеринарний препарат Профіверм гранулят за трьох разової задачі лікувальної кормової суміші у рекомендованих дозах виробника не чинив токсичного впливу на інвазований організм.
Діагностика та терапія за поєднаної патології печінки та нирок у собак
(Полтавський державний аграрний університет, 2026-11-11) Рудяшко, Владислав Сергійович
Дисертація присвячена вивченню поєднаної патології печінки та нирок у собак, її поширення, клінічних ознак, методів лабораторної та інструментальної (ультрасонографія) діагностики, взаємного впливу гепатопатії та нефропатії, теоретичному та експериментальному обгрунтуванню терапевтичної ефективності запропонованої схеми лікування хворих собак.
Встановлено, що у розвитку поєднаної патології печінки та нирок первинне значення мають хвороби печінки (76,4 %), рідше хвороби нирок (23,6 %). Серед захворювань печінки, що супроводжувались ознаками хвороб нирок, реєстрували: гострий гепатит (42,5 %), хронічний гепатит (33,6 %), гіпертрофічний цироз печінки (12,3 %), гепатоліпідоз (8 %) та атрофічний цироз печінки (3,7 %).
У віковому аспекті перебіг гострого гепатиту найчастіше супроводжувався нефропатіями у собак віком 6–8 років (43,7 %), рідше – у віці 9–12 років (9,4 %). Хронічний гепатит, відповідно у 6–8 років (47,5 %) та 1–2 роки (10,9 %). Гіпертрофічний цироз печінки супроводжувався ознаками патології нирок переважно у старих собак (9–12 років) – 28,7 %, найрідше у собак віком 3–5 років (8,1 %); гепатоліпідоз супроводжувався нефропатією найчастіше у віці 6–8 років (58,4 %), найрідше у віці 3–5 років (8,3 %). Відсоток собак, хворих на атрофічний цироз печінки з ознаками патології нирок, складав 3,7 %, віком 6–12 років. У собак віком 1–2 роки не реєстрували гепатоліпідозу, цирозу печінки та пов’язаних з ними захворювань нирок.
Встановлено, що гострий та хронічний гепатит ускладнюються нефропатією переважно навесні – 41,4 та 35,6 % відповідно. Мінімальна захворюваність собак на гострий та хронічний гепатит з нефропатією взимку – 7,8 та 17,8 %. Влітку – 18,8 та 23,8 % , восени – 32,0 та 22,8 % , відповідно. Нефротоксичний вплив за гіпертрофічного цирозу печінки не має сезонних коливань, і реєструється у різні пори року – від 18,9 % восени до 29,7 % влітку.
Клінічні прояви хвороби нирок за гепатоліпідозу переважають взимку (33 %) та навесні (37,5 %), а восени та влітку складають 12,5 та 16,7 %, відповідно.
Атрофічний цироз печінки у собак, ускладнений нефрозом, реєструється у різні пори року: взимку та навесні 36,4 та 54,5 %, відповідно, влітку – 9,1 %.
За результатами нашого дослідження було встановлено, що клінічні ознаки поєднаної патології печінки та нирок у собак різняться, в залежності від первинної хвороби печінки. Зокрема, за гострого гепатиту переважають пригнічення, гіпорексія та болючість печінки за пальпації (до 100 %), полідипсія та поліурія (50–70 %), меншою мірою – іктеричність та анемічність (40–60 %), у 20 % собак – блювання. Ознаки ураження нирок за гострого гепатиту клінічно не виявляються.
За хронічного гепатиту клінічними симптомами є пригнічення та гіпорексія (90–100 %), поліурія й полідипсія – 80%, болючість печінки – 30 %, болючість нирок – 20 % тварин.
За гіпертрофічного цирозу печінки, ускладненого патологією нирок, клінічними ознаками є пригнічення, кахексія, поліурія й полідипсія, анемічність слизових оболонок – 100 % хворих тварин, іктеричність – 50 %, постійна болючість нирок – 20 %, ремітуюча – 100 %.
Атрофічний цироз печінки, ускладнений нефрозом, клінічно проявляється пригніченням, вираженою кахексією, поліурією й полідипсією, блюванням, анемічністю слизових оболонок – 100 %, постійною болючістю нирок за пальпації (67 %).
За гепатоліпідозу клінічними ознаками є гіпорексія, у 33 % випадків – пригнічення, блювання, виснаження, полідипсія або поліурія та анемічність слизових оболонок. Ураження нирок клінічно не виявляється.
Встановлено, що загальними гематологічними змінами за поєднаної патології печінки та нирок у собак є анемія та лейкоцитоз (за атрофічного цирозу печінки – лейкопенія). За гострого гепатиту кількість еритроцитів на 24,6 % нижче за показник клінічно здорових тварин, за хронічного – на 21,5 % (P˂0,01), за гіпертрофічного цирозу печінки – на 27,7 %, за атрофічного – на 33,8 % (P˂0,001). Вміст гемоглобіну за гострого гепатиту знижений на 25,6, за хронічного – на 20,4 % (P˂0,01), за гіпертрофічного цирозу печінки – на 40,8, за атрофічного – на 41,2 % (P˂0,001), за гепатоліпідозу – на 23,7 % (P˂0,01). Вміст гемоглобіну у еритроциті МСН був меншим за показник клінічно здорових тварин лише за гіпертрофічного та атрофічного цирозу печінки – на 15,8 та 11 % (P˂0,05), відповідно.
За поєднаної патології печінки та нирок у собак реєструється лейкоцитоз різного ступеня з регенераторною нейтрофілією (13,8±0,65 – 15,07±1,70 Г/л, P˂0,05), за гострого, хронічного гепатиту та гіпертрофічного цирозу печінки. За атрофічного цирозу печінки реєструється лейкопенія (7,3±0,46 Г/л, P˂0,05), з лімфоцитопенією та моноцитозом.
Біохімічні дослідження крові собак за поєднаної патології печінки та нирок свідчать, що за усіх досліджених захворювань відбуваються статистично підтверджені (у порівнянні з показниками контрольної групи клінічно здорових тварин) зміни показників обміну протеїнів, активності ферментів АлАТ, АсАТ, ЛФ, ГГТП, вмісту білірубіну, креатиніну та СДМА.
За гострого гепатиту розвивається гіпопротеїнемія, гіпоальбумінемія, гіперферментемія АлАТ, АсАТ, ЛФ, ГГТП, підвищується вміст білірубіну, вміст креатиніну зростає до 109,1±9,53 мкмоль/л (P˂0,05), а концентрація СДМА до 11,0±0,97 мкг/дл (P˂0,05), що свідчить про початкові зміни фільтраційної функції нирок, які не сягають межі ХХН (за даними IRIS).
За хронічного гепатиту характерна гіпоальбумінемія, гіперферментемія АлАТ, АсАТ, ЛФ, ГГТП та білірубінемія, характерні високі значення показників ниркової фільтрації – вміст креатиніну зростає до 117,1±8,23 мкмоль/л (P˂0,01), концентрація СДМА до 13,2±0,77 мкг/дл (P˂0,001), порівняно з показниками клінічно здорових тварин.
За гіпертрофічного цирозу печінки виникає гіпопротеїнемія до 49,4±2,25 г/л, вміст альбумінів знижується до 21,5±0,79 г/л, активність АлАТ сягає 224,2±23,66 Од/л, АсАТ – 106,6±8,66 Од/л, лужної фосфатази – 250,2±20,10 Од/л, активність ГГТП складає 24,9±2,34 Од/л, вміст загального білірубіну – 23,2±1,77 мкмоль/л (P˂0,001); вміст креатиніну зростає до 164,1±11,53 мкмоль/л, концентрація СДМА – 20,24±0,93 мкг/дл (P˂0,001), що відповідає ІІ стадії ХХН. За атрофічного цирозу печінки, спостерігаються найбільш суттєві порушення показників функції нирок: вміст креатиніну утричі (P<0,001) перевищує показники клінічно здорових тварин та складає 255,5±25,54 мкмоль/л, а концентрація СДМА перевищує показник клінічно здорових учетверо та становить 30,9±1,8 мкг/дл (ІІ стадія ХХН).
За гепатоліпідозу спостерігається помірна гіпопротеїнемія 50,1±2,36 г/л, незначна гіпоальбумінемія 24,1±1,64 г/л, гіперферментемія та гіпербілірубінемія, при цьому вміст креатиніну перевищує показники клінічно здорових тварин на 48,5 % та складає 125,0±6,39 мкмоль/л, а концентрація СДМА – на 66,2 % та становить 12,8±0,61мкг/дл (P˂0,001).
За результатами дослідження сечі якісними та кількісними методами було встановлено ступінь ураження нирок за різних варіантів поєднаної патології печінки та нирок у собак. За гострого гепатиту змінюється колір сечі до яскраво жовтого, показник рН 5,5–6,8, вміст білірубіну до 17 мкмоль/л, спостерігається мікрогематурія. У осаді сечі еритроцитів 6–14, лейкоцитів – 2–6 у полі зору мікроскопу.
За хронічного гепатиту колір сечі собак насичено жовтий, запах різкий неприємний, з амоніаковим відтінком, рН 6,0–7,2, виявляються сліди протеїну, вміст білірубіну до 17 мкмоль/л, в осаді сечі еритроцитів – 3–6, лейкоцитів – 3–7, епітелію нирок – 2–4 у полі зору мікроскопу.
За гіпертрофічного цирозу печінки колір сечі помаранчево-жовтий, сеча каламутна, запах різкий амоніаковий, рН 6,5–7,8, протеїну —1-3 г/л, глюкози 17–50 г/л, білірубіну 17–50 мкмоль/л, мікрогематурія, у осаді сечі значна кількість еритроцитів, лейкоцитів, епітелію нирок, а також епітеліальні та лейкоцитарні циліндри.
За атрофічного цирозу печінки сеча жовта з зеленуватим відтінком, каламутна, запах помірно амоніаковий, рН 6,9–7,9, протеїну – 1–2, глюкози 15–30 г/л, білірубіну 50–100 мкмоль/л, у осаді сечі – еритроцити, лейкоцити, епітелій нирок та епітеліальні циліндри.
За гепатоліпідозу змін фізичних, хімічних властивостей та осаду сечі не встановлено.
Під час виконання досліджень, було встановлено, що перебіг поєднаної патології печінки та нирок у собак супроводжується змінами ультрасонографічної картини печінки та нирок. За гострого гепатиту реєструється гепатомегалія, паренхіма печінки гіпоехогенна, у 90,3 % хворих тварин сонографічна будова нирок відповідає сонограмі нирок клінічно здорових тварин, у 9,7 % випадків ехогенність коркової речовини підвищена.
За хронічного гепатиту печінка збільшена, паренхіма неоднорідна, переважно гіпоехогенна, присутні ознаки холециститу. У 33,3 % тварин підвищена ехогенність коркової речовини нирок, візуалізується фрагментарне порушення кортико-медулярного сполучення.
За гіпертрофічного цирозу печінки – гепатомегалія, ехогенність паренхіми неоднорідна, фрагментарно гіперехогенна, з гіпоехогеннними фокальними зонами регенерації. У 93,3 % собак підвищення ехогенності коркової речовини нирок, двостороннє дифузне порушення корково-мозкової межі, контури нирок нерівні, що є ознакою інтерстиціального нефриту та нефрозу.
За атрофічного цирозу печінки візуалізується мікрогепатія, паренхіма печінки різкоехогенна, у 100 % тварин контури нирок горбисті, ехогенність коркової та мозкової речовини підвищена, кортико-медулярне сполучення не візуалізоване, ниркова миска деформована, містить гіпоехогенний сладж.
За гепатоліпідозу печінка збільшена, паренхіма крупно зерниста, у 33,3 % випадків візуалізується згладження кортико-медулярної межі нирок. У 66,7 % випадків сонографічні симптоми ураження нирок відсутні.
У дисертації запропонована, теоретично обгрунтована та апробована комплексна схема лікування собак за поєднаної патології печінки та нирок. Запропоноване лікування складалося з інфузійної терапії для корекції водно-електролітного балансу, шляхом внутрішньовенних інфузій препарату Стерофундін, гепатопротектори Гепакс та Гепатіале Форте Едвансд, протиблювотний препарат Нівоміт, нефропротектори Пронефра та Леспедол, вітамінний комплекс Оліговіт.
Встановлено, що терапія тварин за гострого гепатиту, хронічного гепатиту та гепатоліпідозу супроводжується позитивними змінами клінічних показників та біохімічних властивостей крові. Зростає вміст загального протеїну та альбумінів сироватки крові, знижується активність ферментів АлАТ, АсАТ, ГГТП, вміст білірубіну, рівень креатиніну та концентрація СДМА. Терапія тварин, хворих на цироз печінки, у поєднанні з нефропатією, за гіпертрофічного цирозу – малоефективна, за атрофічного – неефективна.
Нематодіроз великої рогатої худоби (фауна, поширення, діагностика та заходи боротьби)
(Полтавський державний аграрний університет, 2026-11-11) Пономаренко, Вадим Миколайович
У дисертації теоретично узагальнено та експериментально вирішено наукову проблему щодо поширення нематодірозу великої худоби, особливостей екзогенного розвитку нематод, лабораторної копроовоскопічної діагностики інвазії, заходів боротьби в умовах господарств Полтавської області (Україна).
Встановлено, що на території Полтавської області у великої рогатої худоби виділено один вид нематодірусів – Nematodirus spathiger (Railliet, 1896) Railliet & Henry, 1909. За результатами зажиттєвої копроовоскопічної діагностики середня екстенсивність інвазії становить 12,1 %, інтенсивність інвазії – 72,6±4,2 яєць/г. Залежно від обстеженого району показники екстенсивності та інтенсивності нематодірозної інвазії у великої рогатої худоби коливаються в межах від 11,4 до 13,4 % та від 59,0±5,5 до 86,5±6,1 яєць/г відповідно. Разом з тим, більш ураженими виявилися тварини, які утримуються у одноосібних селянських господарствах (ЕІ – 13,9 %, ІІ – 75,1±4,2 яєць/г), ніж тварини, які утримуються у сільськогосподарських підприємствах (ЕІ – 11,3 %, ІІ – 71,2±4,3 яєць/г).
За результатами посмертної діагностики встановлено, що середня екстенсивність інвазії становить 17,4 %, інтенсивність інвазії – 15,6±1,6 екз/гол. Залежно від обстеженого району показники екстенсивності та інтенсивності нематодірозної інвазії у великої рогатої худоби коливаються в межах від 12,3 до 23,1 % та від 11,8±2,4 до 18,3±6,8 екз. нематод / гол. відповідно.
Отримано нові дані щодо особливостей асоціативного перебігу збудника нематодірозу. За результатами зажиттєвої копроовоскопічної діагностики встановлено, що нематодіроз у 53,1 % інвазованої великої рогатої худоби перебігає у вигляді мікстінвазій, у 46,9 % – моноінвазії. Всього виявлено 12 різновидів асоціацій паразитів, де частіше діагностують двокомпонентні (69,2 %). Меншу частку становлять трикомпонентні (27,0 %) та чотирьохкомпонентні (3,8 %) асоціації. Найбільш частими співчленами нематодірусів виявилися еймерії (44,1 %) та стронгіліди травного тракту (39,2 %). Меншу частку у мікстінвазіях становлять трихуриси (28,9 %) та стронгілоїдеси (20,2 %). Рідко разом з нематодірусами виявляють монієзій (2,3 %).
За результатами посмертної діагностики встановлено, що нематодіроз у 57,9 % інвазованої великої рогатої худоби перебігає у вигляді мікстінвазій, у 42,1 % – моноінвазії. Всього виявлено 6 різновидів асоціацій паразитів, де частіше діагностують, також, двокомпонентні асоціації (81,8 %). Меншу частку становлять трикомпонентні асоціації (18,2 %). Найбільш частими співчленами N. spathiger виявилися нематоди Strongyloides papillosus (45,5 %), Ostertagia circumcincta (36,4 %) та Trichuris skrjabini (22,7 %). Меншу частку у мікстінвазіях становлять нематоди Trichostrongylus colubriformis (9,1 %) та цестоди Moniezia sp. (4,5 %).
Встановлено особливості вікової та сезонної динаміки за нематодірозу великої рогатої худоби. З’ясовано, що з віком тварин показники екстенсивності та інтенсивності нематодірозної інвазії поступово зростають і набувають максимальних значень у телиць, старших 12-ти місяців (ЕІ – 17,1 %, ІІ – 104,6±6,3 яєць/г). Найменш інвазованими нематодірусами виявилися телята віком до 6-ти місяців (ЕІ – 8,6 %, ІІ – 38,6±2,3 яєць/г). Сезонна динаміка за нематодірозу великої рогатої худоби характеризується піком інвазії у літній (ЕІ – 12,7 %, ІІ – 103,8±12,9 яєць/г) та осінній (ЕІ – 18,2 %, ІІ – 153,3±14,0 яєць/г) періоди року. Менші значення інвазованості тварин нематодірусами виявлено у весняний (ЕІ – 5,5 %, ІІ – 31,1±4,8 яєць/г) та зимовий (ЕІ – 7,3 %, ІІ – 38,3±4,6 яєць/г) періоди року. У розрізі місяців найбільші значення екстенсивності та інтенсивності нематодірозної інвазії встановлено у серпні (16,4 % та 135,6±24,2 яєць/г), вересні (20,0 % та 187,2±22,6 яєць/г), жовтні (18,2 % та 178,0±15,9 яєць/г) та листопаді (16,4 % та 84,4±20,8 яєць/г). Спад інвазованості великої рогатої худоби реєструють у квітні (5,5 % та 26,7±6,7 яєць/г), січні (5,5 % та 33,3±6,7 яєць/г), лютому (5,5 % та 26,7±6,7 яєць/г) та березні (1,8 % та 20,0±0,0 яєць/г).
Отримано нові дані щодо біологічних особливостей N. spathiger, виділених від великої рогатої худоби, на екзогенних стадіях їх розвитку за впливу температур (20°С, 23°С, 26°С, 29°С і 32°С) у лабораторних умовах. У процесі культивування яєць N. spathiger незалежно від температурного режиму за морфологічними ознаками умовно виділяють наступні стадії розвитку: формування 1-го бластомера, 2-ох бластомерів, 4-ох бластомерів, 8-ми і більше бластомерів, формування морули, сформована морула, формування L1, сформована L1, формування L2, сформована L2, сформована L3 в яйці, L3 після вилуплення та інвазійна L3 з добре сформованими кишковими клітинами. Встановлено, що температура значно впливає на терміни екзогенного розвитку яєць N. spathiger в цілому, їх окремих стадій, а також на їх виживання як на стадії яйця, так і на стадії вилуплених L3. Найбільш сприйнятливою для виживання яєць та вилуплених L3 за найкоротший термін їх розвитку є температура 32°С. За цієї температури вилуплення L3 закінчується до 10-ої доби, а їх виживання сягає 94,3 %. Зі зменшенням температури строки екзогенного розвитку L3 зростають, а показники виживання – знижуються: за t 29°С – 12 діб та 91,9 %, t 26°С – 18 діб та 86,7 %, t 23°С – 22 доби та 80,0 %, t 20°С – 30 діб та 56,7 % відповідно.
Вперше в Україні визначено, що морфометричні параметри яєць та L3 N. spathiger змінюються у процесі їх розвитку, де у яєць – зменшуються довжина (на 10,6 %, Р<0,001) і товщина оболонки (на 22,6 %, Р<0,001), збільшується ширина (на 10,5 %, Р<0,001); у інвазійних L3 – збільшується їх довжина без чохлика (на 7,1 %, Р<0,05), частка філаменту від довжини хвостового кінця (на 7,8 %, Р<0,001), звужується тіло личинки з чохликом (на 37,9 %, Р<0,001) та без чохлика в найширшій ділянці (на 40,4 %, Р<0,001), зменшується довжина хвостового кінця (на 8,8 %, Р<0,05).
Отримано нові дані щодо ефективності загальновідомих методів копроовоскопії під час зажиттєвої діагностики нематодірозу великої рогатої худоби із застосуванням способів Мельничука (із розчином кальцієвої селітри), Котельникова-Хренова (із розчином аміачної селітри), Маллорі (із розчином цукру), Дахна (із бішофітом). Їх чутливість виявилася різною і становить 100 %, 90–100 %, 65–100 %, 95–100 % відповідно. Встановлено високу діагностичну ефективність способу копроовоскопії за Мельничуком, результативність якого перевищує застосування способів Дахна – на 13,9–37,4 % (Р<0,05…Р<0,001), Маллорі – на 17,8–64,6 % (Р<0,05…Р<0,001), Котельникова-Хренова – на 32,0–54,1 % (Р<0,01…Р<0,001).
Удосконалено, випробувано та експериментально обґрунтовано діагностичну ефективність запропонованого способу кількісної копроовоскопічної діагностики для виявлення яєць нематодірусів у великої рогатої худоби, який володіє високою діагностичною ефективністю, забезпечує добру ступінь видимості яєць нематод під час мікроскопії. З метою дослідження як флотаційну рідину застосовують комбінований флотаційний розчин кальцієвої селітри та кухонної солі (1,0 : 0,5) з питомою вагою 1,24 г/см3. Також особливістю способу, є те, що для досліду використовують весь осад, яким заповнюють дві пробірки одночасно; мікроскопію двох покривних скелець, знятих з дослідних пробірок, а також корекцію формули для перерахунку яєць нематодірусів на 1 г фекалій. З’ясовано, що чутливість запропонованого способу та способу Taylor становить 100 %, способу Ляшенка 70 %. Разом з тим, найбільшу діагностичну ефективність встановлено за використання запропонованого способу (131,4±49,5 яєць/г), де його результативність перевищує використання способу Taylor у 1,3 раза та способу Ляшенка у 6,5 раза (P˂0,001). Також, у запропонованому способі використовується комбінований флотаційний розчин, який проявляє коагуляційні властивості відносно неперетравлених решток корму, що полегшує процес мікроскопії.
Наукову новизну виконаної роботи підтверджено деклараційним патентом України на корисну модель: «Спосіб кількісного копроовоскопічного дослідження овець та великої рогатої худоби для виявлення яєць стронгілідного типу та яєць нематодірусів» (№ 159824, u 2024 05782, G01N1/00 G01N33/50).
Встановлено терапевтичну ефективність антигельмінтних препаратів вітчизняного виробництва: «Альбенвет 360» (ТОВ «Ветсинтез»; ДР – альбендазол); «Оксиклозанід-600» (ПрАТ ВНП «Укрзооветпромпостач»; ДР – оксиклозанід, абамектин) та «Бровадазол 20 %» (ТОВ «Бровафарма»; ДР – фенбендазол) за нематодірозу великої рогатої худоби. Доведено високу ефективність препаратів «Оксиклозанід-600» та «Бровадазол 20 %», де на 7-му добу експерименту їх екстенс- та інтенсефективність сягає 100 %. Препарат «Альбенвет 360» виявився помірно ефективним, де екстенс- та інтенсефективність на 14-ту добу становить 71,4 та 82,1 % відповідно.
Вперше в Україні визначено особливості овоцидної та ларвоцидної активності дезінфектантів вітчизняного виробництва: «Гермециду-ВС» (ТОВ «Ветсинтез»; ДР – диметилдиалкиламонію хлорид, глутаровий альдегід, алкілдиметилбензил-амонію хлорид) та «Віросану» (ТОВ «Біотестлаб»; ДР – алкілдиметилбензил-амонію хлорид) відносно тест-культур яєць та личинок L3 нематод N. spathiger, що паразитують у великої рогатої худоби.
Встановлено високий рівень овоцидної ефективності «Гермециду-ВС» під час його застосування у 0,1 % концентрації за експозиції 60 хв (ОЕ – 90,9 %), у 0,25 % та 0,5 % концентрації за експозицій 10–60 хв (ОЕ – 100,0 %). Разом з тим, високий рівень овоцидної ефективності «Віросану» встановлено під час його застосування у 0,25 % концентрації за експозиції 30–60 хв (ОЕ – 92,6–100,0 %), а також у 0,5 % концентрації за експозицій 10–60 хв (ОЕ – 100,0 %). У 0,1 % концентрації за експозиції 10 хв «Віросан» проявив незадовільний рівень овоцидної ефективності (ОЕ – 39,9 %). Овоцидна дія «Гермециду-ВС» та «Віросану» характеризується морфологічними змінами в яйцях дослідних тест-культур у вигляді: зупинки у розвитку зародка та його розрихлення, потоншення та руйнування оболонки, зморщування і загибелі зародку, розрихлення та розпаду структурних елементів яйця, загибелі яєць на стадії формування личинки L1.
Встановлено високий рівень ларвоцидної ефективності «Гермециду-ВС» під час його застосування у 0,25 % концентрації за експозиції 60 хв (ЛЕ – 90,7 %) та у 0,5 % концентрації за експозицій 10–60 хв (ЛЕ – 95,3–100,0 %), а незадовільний рівень ларвоцидної ефективності – у 0,1 % концентрації за експозицій 10–60 хв (ЛЕ – 33,3–57,3 %). Разом з тим, високий рівень ларвоцидної ефективності «Віросану» встановлено під час його застосування лише у 0,5 % концентрації за експозиції 60 хв (ЛЕ – 97,0 %), а незадовільний рівень ларвоцидної ефективності – у 0,1 % концентрації за експозицій 10–60 хв (ЛЕ – 13,3–32,7 %) та у 0,25 % концентрації за експозиції 10–30 хв (ЛЕ – 42,0–59,3 %). Ларвоцидна дія «Гермециду-ВС» та «Віросану» характеризується морфологічними змінами в личинках L3 дослідних тест-культур у вигляді розрихлення структури тіла личинок та їх поступового розпаду.
Післявоєнне відновлення влади в Україні. Журнал з менеджменту, економіки та технологій
(Журнал з менеджменту, економіки та технологій, 2026-10-30) Лозинська, Тамара Миколаївна
Стаття висвітлює результати дослідження організаційно-правових аспектів післявоєнного відновлення системи публічної влади в Україні з урахуванням безпекових, соціально-економічних та гуманітарних викликів. Зазначено, що належне функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування у післявоєнний період є однією з ключових передумов стабілізації суспільного життя, відновлення та модернізації зруйнованої інфраструктури та забезпечення прав і свобод громадян. У роботі проаналізовано нормативно-правові основи функціонування системи публічного управління в умовах воєнного стану та визначено основні напрями її трансформації у період повоєнної відбудови. Особливу увагу приділено питанням інституційної спроможності органів публічної влади, відновлення кадрового потенціалу, цифровізації управлінських процесів, дотримання принципів правової держави. Розроблено пропозиції щодо координації між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також механізмів залучення громадянського суспільства й міжнародних партнерів до процесів відновлення.