Конференції

Постійне посилання на фонд

https://dspace.pdau.edu.ua/handle/123456789/21466

Переглянути

Перегляд Конференції за Ключові слова "Bacillus thuringiensis"

Зараз показуємо 1 - 2 з 2
  • Ескіз
    Публікація
    Вдосконалення біологічних методів контролю основних шкідників соїв умовах Лісостепової зони України
    (Полтавський державний аграрний університет, 2026) Піщаленко, Марина Анатоліївна; Бирюк, М. Е.; Шаренко, В. А.
    Обґрунтовано принципи вдосконалення біологічного контролю фітофагів у посівах сої (Glycine max (L.) Merr.) в умовах Лісостепової зони України. Проаналізовано специфіку формування комплексу сисних, листогризучих та багатоїдних шкідників під впливом гідротермічних умов і технологічних чинників. Розглянуто особливості системного застосування мікробних агентів на основі бактерій Bacillus thuringiensis, а також ентомопатогенних грибів Beauveria bassiana та Metarhizium spp.. Визначено провідні чинники польової ефективності біопрепаратів, зокрема уразливість фаз розвитку комах, якість препаративних форм, кліматичну стабільність штамів та їхню сумісність із природною ентомофауною. Сформульовано покрокову раціональну схему біоконтролю, яка базується на детальному моніторингу посівів і спрямована на зниження пестицидного навантаження та підвищення екологічної стійкості агроценозів.
  • Ескіз
    Публікація
    Особливості сучасних методів боротьби із шкідниками ріпаку
    (Полтавський державний аграрний університет, 2026) Піщаленко, Марина Анатоліївна; Міщенко, Олег Віталійович; Павлюченко, С. О.
    Ріпак (Brassica napus L.) належить до культур, фітосанітарний стан яких значною мірою визначається активністю комплексу спеціалізованих і багатоїдних фітофагів. Упродовж вегетації посіви можуть пошкоджувати хрестоцвіті блішки, ріпаковий квіткоїд, прихованохоботники, капустяний стручковий комарик, попелиці, листогризучі лускокрилі та інші види. Традиційне стримування їх чисельності переважно спирається на інсектицидні обробки, однак посилення вимог до екологічної безпеки агровиробництва, ризик формування резистентних популяцій та необхідність збереження запилювачів і ентомофагів актуалізують пошук біологічно орієнтованих елементів захисту. У сучасній системі інтегрованого захисту біологічний метод доцільно розглядати не як повну механічну заміну хімічних засобів, а як комплекс прийомів, що використовує природні регуляторні механізми агроценозу.