Публікація: Інвестування інноваційного розвитку суб’єктів господарювання в аграрній сфері
Ескіз недоступний
Дата
2026-06-24
Автори
Книш, Cергій Іванович
Назва видання
ISSN
Назва тому
Видання
Полтавський державний аграрний університет
Анотація
У дисертації обґрунтовано теоретико-методичні засади та розроблено науково-практичні положення щодо формування, здійснення й удосконалення інвестування інноваційного розвитку суб’єктів господарювання в агросфері в умовах невизначеності, воєнного стану, відновлення та перспективної трансформації аграрного виробництва. Дослідження спрямоване на розв’язання важливого наукового завдання, що полягає у поглибленні теоретичних положень, удосконаленні методичних підходів і розробці практичних рекомендацій щодо активізації інвестиційного забезпечення інноваційного розвитку аграрних підприємств з урахуванням сучасних ризиків, діджиталізації, структурних змін в економіці та необхідності підвищення конкурентоспроможності агросфери.
У роботі розкрито сутність інвестування як процесу вкладення фінансових, матеріальних, інтелектуальних, технологічних та організаційних ресурсів з метою забезпечення інноваційного розвитку, приросту капіталу, підвищення ефективності виробництва та формування довгострокових конкурентних переваг аграрних підприємств. Обґрунтовано, що інвестування інноваційного розвитку аграрних підприємств у сучасних умовах набуває особливого значення, оскільки саме інновації, цифровізація, автоматизація, біотехнології, штучний інтелект, точне землеробство, цифрова логістика й управління даними визначають здатність агробізнесу адаптуватися до викликів, забезпечувати стійкість функціонування та зберігати позиції на внутрішньому і зовнішньому ринках.
Систематизовано теоретичні положення щодо змісту, складників, структури та особливостей інвестування інноваційного розвитку аграрних підприємств. Визначено, що його формування залежить від поєднання внутрішніх і зовнішніх чинників, серед яких важливе значення мають ресурсний потенціал, фінансово-економічний стан підприємств, доступність джерел фінансування, рівень інноваційної активності, кадровий потенціал, цифрова інфраструктура, державна підтримка, інтеграція науки й агробізнесу, а також здатність підприємств управляти ризиками в умовах невизначеності.
У дисертації доведено, що аграрні підприємства є не лише об’єктами інвестування, а й активними суб’єктами інноваційного розвитку, які формують власні джерела фінансування, визначають напрями вкладень, оцінюють ефективність інвестиційних рішень та забезпечують реалізацію інноваційних проєктів. Водночас встановлено, що масштаби й можливості інвестування істотно відрізняються залежно від розміру підприємств. Великі агрокорпорації та агрохолдинги мають потужніші фінансові ресурси, доступ до сучасних технологій і можливості залучення зовнішнього капіталу, тоді як малі й середні аграрні підприємства потребують більшої державної, кредитної, грантової та інституційної підтримки.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в отриманні нових, удосконаленні існуючих і подальшому розвитку теоретичних, методичних та науково-практичних положень щодо інвестування інноваційного розвитку аграрних підприємств. Уперше визначено інноваційний зміст інвестування та його складники в умовах діджиталізації, воєнного стану й невизначеності; обґрунтовано особливості інвестування в інноваційний розвиток аграрних підприємств як одного з пріоритетних напрямів збереження, відновлення та нарощення їх потенціалу; встановлено відмінності у масштабах, джерелах, напрямах і результативності інвестування великих агрокорпорацій та малих і середніх аграрних підприємств.
Виокремлено сприятливі чинники інвестування інноваційного розвитку аграрних підприємств, зокрема наявність великих агрокорпорацій та агрохолдингів як драйверів інноваційного розвитку, унікальний природно-ресурсний потенціал, високий рівень розвитку аграрного виробництва, цифрову та інформаційно-технологічну екосистему, відкритість економіки для інвесторів і практичний досвід реалізації інноваційно-інвестиційних проєктів. До деструктивних чинників і ризиків віднесено втрати внаслідок війни, скорочення власних фінансових джерел, дефіцит кваліфікованих кадрів, необхідність інвестування у технології виживання, енергетичну безпеку, логістику, захист і поглиблену переробку, а також ускладнений доступ до кредитних ресурсів.
Удосконалено методичні засади оцінки ефективності інвестування інноваційного розвитку аграрних підприємств через урахування впливу внутрішніх і зовнішніх чинників, фінансово-економічних результатів діяльності підприємств, структури впровадження інновацій, джерел інвестиційного забезпечення, швидкості окупності вкладень і впливу інновацій на підвищення ефективності аграрного виробництва. Запропоновано розглядати ефективність інвестування не лише через співвідношення витрат і результатів, а й через здатність інноваційних рішень забезпечувати стійкість підприємств, адаптацію до ризиків, зменшення втрат і формування довгострокових конкурентних переваг.
Встановлено, що в передвоєнний період інвестування в інноваційний розвиток аграрних підприємств сприяло зростанню обсягів виробництва, підвищенню ролі України як світового виробника й експортера продовольства, а також розвитку точного землеробства, цифрового управління, обліку, логістики, збуту, біотехнологій, електронної та мобільної комерції. Водночас воєнний стан істотно змінив інвестиційні пріоритети аграрних підприємств: значна частина вкладень була переорієнтована на інновації безпеки, виживання й адаптації, зокрема енергозабезпечення, логістичну стійкість, захист виробничих об’єктів, розмінування, поглиблену переробку, збереження продукції та забезпечення безперервності збуту.
Набули подальшого розвитку напрями й засоби удосконалення інвестування інноваційного розвитку аграрних підприємств. Обґрунтовано доцільність використання державно-правових, фінансових та інноваційних інструментів активізації інвестування, зокрема гармонізації інвестиційного середовища з нормами Європейського Союзу, посилення захисту прав інтелектуальної власності, розвитку інвестиційної інфраструктури, підтримки аграрних стартапів, створення агротехнопарків, кластерів та інноваційно-інвестиційних центрів. Запропоновано напрями розширення джерел інвестування інноваційного розвитку аграрних підприємств, серед яких пільгове оподаткування діяльності, пов’язаної з інноваціями, державна підтримка та гранти для малого і середнього агробізнесу, співфінансування інноваційних проєктів, компенсації на придбання інноваційної техніки, розвиток венчурного фінансування та стартапів, пільгове кредитування, системне агрострахування та страхування інвестицій від ризиків війни й невизначеності.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання теоретико-методичних положень і науково-практичних рекомендацій для удосконалення інвестиційної діяльності аграрних підприємств, підвищення ефективності інноваційних проєктів, розроблення програм державної підтримки, формування стратегій відновлення та розвитку агросфери, а також посилення конкурентоспроможності аграрного виробництва в умовах воєнного стану, невизначеності та євроінтеграційних процесів.
Опис
Книш С. І. Інвестування інноваційного розвитку суб’єктів господарювання в аграрній сфері : дисертація .. д-ра філософії за спеціальністю 051 / Полтавський державний аграрний університет. Полтава : ПДАУ, 2026. 239 с.
Ключові слова
аграрні підприємства, інноваційний розвиток, інвестування, точне землеробство, стартапи, проєкти, цифровізація, біотехнології, стратегії, рамкові програми, євроінтеграція, удосконалення