Автореферати і дисертації

Постійне посилання на фонд

https://dspace.pdau.edu.ua/handle/123456789/1

Переглянути

Перегляд Автореферати і дисертації за Автор "Бондаревський, Іван Леонідович"

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Ескіз
    Публікація
    Шлунково-кишкові стронгілідози жуйних у зоні Лісостепу (поширення, діагностика та заходи боротьби)
    (Полтавський державний аграрний університет, 2026-03-04) Бондаревський, Іван Леонідович
    У дисертації теоретично узагальнено та експериментально вирішено наукову проблему щодо поширення, видового складу збудників стронгілідозів органів травлення жуйних тварин (великої рогатої худоби, овець та кіз) в умовах одноосібних селянських та фермерських господарств Дніпропетровської та Кіровоградської областей (Україна), впливу температури та абіотичних факторів на строки розвитку й виживання яєць і личинок стронгілід, зажиттєвої діагностики, лікувально-профілактичних заходів за стронгілідозів органів травлення жуйних тварин. Встановлено, що стронгілідози шлунково-кишкового тракту є поширеними інвазіями серед великої рогатої худоби, овець та кіз у одноосібних селянських та фермерських господарств Дніпропетровської та Кіровоградської областей, де середня ЕІ становить відповідно 15,8 %, 14,8 % і 16,3 %, а середня інтенсивність інвазії за результатами зажиттєвої копроовоскопічної діагностики у овець складає 190,4±38,4 яєць/г, у кіз – 158,2±31,8 яєць/г та у великої рогатої худоби – 147,6±34,5 яєць/г. За результатами зажиттєвої діагностики з’ясовано, що видовий склад збудників стронгілідозів органів травлення у жуйних тварин представлений: Nematodirus spathiger (, 1896); Bunostomum (Railliet, 1902); Oesophagostomum Molin, 1861 та Haemonchus Cobb, 1898. З’ясовано, що стронгілідози органів травлення у жуйних тварин частіше перебігають у вигляді мікстінвазій разом зі збудниками протозоозів, нематодозів та цестодозів, що локалізуються в травному тракті великої рогатої худоби, овець та кіз. За результатами зажиттєвої копроовоскопічної діагностики встановлено, що у великої рогатої худоби частка мікстінвазій становить 61,7 %, у овець – 63,6 %, а у кіз, відповідно 74,6 %. Головною особливістю є те, що домінуючими виявились саме двокомпонентні інвазії. Так, у великої рогатої худоби вони складають 68,3 %, у овець 64,6 % та у кіз 61,4 %. Трикомпонентні інвазії були на третьому місці в асоціації гельмінтів травного тракту (21,9-38,6 %). Співчленами стронгілід органів травлення у великої рогатої худоби виявилися найпростіші Eimeria spp. (8,53 %), трематоди Fasciola hepatica (18,29 %), Dicrocoelium dendriticum (23,17 %) і Paramphistomum spp. (14,63 %), нематоди Toxocara vitulorum (15,8 %) та цестоди Moniezia benedeni (6,1 %). У овець до складу мікстінвазій входили найпростіші Eimeria spp. (20,5 %); трематоди Dicrocoelium dendriticum (26,1 %); нематоди Trichuris spp. (18,0 %) та цестоди Moniezia benedeni (10,56 %). У кіз зареєстровано одночасний перебіг стронгілідозів разом із нематодами Trichuris spp. (25,0 %), трематодами Dicrocoelium dendriticum (20,45 %), найпростішими Eimeria spp. (15,95 %) та цестодами Moniezia benedeni (9,09 %). Встановлено особливості вікової та сезонної динаміки інвазування жуйних збудниками стронгілід органів травлення з урахуванням способів лабораторної діагностики. Так, вікова динаміка стронгілідозної інвазії у великої рогатої худоби характеризується найвищою екстенсивністю інвазії у нетелів (18,82 %), а у овець і кіз – у віці 12-24 міс. (37,4 % і 40,7 % відповідно). Найвищі показники інтенсивності стронгілідозної інвазії відмічено у овець і кіз у віковій групі 4-12 міс. (193,4±33,8 та 243,1±36,5 яєць/г), тоді як у великої рогатої худоби – у телят віком 6-12 міс. (155,5±29,7 яєць/г). У середньому найвищу інтенсивність інвазії у овець за результатами зажиттєвого копроовоскопічного дослідження зафіксовано у вересні – 680,0±57,4 яєць/г (p<0,05). Пік стронгілідозної інвазії спостерігається влітку (20,9-24,63 %) та восени (31,4-35,25 %). Проведеними дослідженнями встановлено, що найбільш сприятливими умовами для розвитку яєць і формування інвазійних личинок (L3) стронгілід органів травлення у овець є наявність вологи та температура 26,0±1,0 °C, за яких виживає 90,3 % личинок (p<0,05). За впливу температури -3,0 °C на яйця стронгілід і подальшого їх культивування у термостаті за температури 26,0±1,0 °C виживає до 71,0 % яєць, з яких у 64,0 % формуються личинки L3 (p<0,05). За відсутності аерації та за температури 26,0±1,0 °C у лабораторних умовах формується лише 7,7 % личинок L3 (p<0,05). При порівнянні кількісних методів діагностики у овець з’ясовано, що за модифікованим методом МакМастера середня кількість яєць стронгілід у 1 г фекалій становить 526,7±261,1, за методом Міні-Флотак – 478,7±257,9, а за модифікованим методом Корнелла-Вісконсіна – 438,9±262,8 яєць/г. Модифікований метод Мак-Мастера є ефективнішим за метод Міні-Флотак за показником середньої кількості виявлених яєць стронгілід на 9,1 %, а за модифікований метод Корнелла-Вісконсіна – відповідно на 16,7 % (p<0,05). Отримано нові дані щодо способу кількісного гельмінтокопроовоскопічного дослідження з лімітом виявлення 2,5 або 5,0 яєць/г. Встановлено, що удосконалений спосіб має 100 % аналітичну чутливість при штучному додаванні яєць за низького ступеня інвазії (10-50 яєць/г). При зростанні кількості яєць до 200 або 500 в 1 г фекалій різниця між трьома методами є статистично вірогідною (p<0,05). З’ясовано, що спосіб кількісного гельмінтокопроскопічного дослідження у жуйних за природнього інвазування переважає в середньому метод Міні-Флотак (на 2,3 %) та модифікований метод МакМастера (на 5,7 %). Найвищий рівень узгодженості відмічено у способу кількісного гельмінтокопроскопічного дослідження та техніки Міні-Флотак за дослідження овець (ССС=0,93). Отримані дані щодо ефективності та чутливості удосконаленого способу кількісного гельмінтокопроовоскопічного дослідження дозволяють його рекомендувати для впровадження у ветеринарну практику. Встановлено, що при порівнянні ефективності запропонованого способу кількісного гельмінтокопроовоскопічного дослідження залежно від флотаційного розчину за копроскопічної діагностики стронгілідозів органів травлення у овець його діагностична ефективність визначається питомою вагою розчину. За концентрації 25-200 яєць у 1 г фекалій та використання розчину кухонної солі в середньому реєструється 110,0±57,4 яєць/г, розчину цукру – 122,0±56,5, а комбінованого розчину цукру та кальцієвої селітри – відповідно 149,7±52,0 яєць/г (p<0,05). Водночас за концентрації 210-600 яєць у 1 г фекалій за допомогою розчину кухонної солі виявляється в середньому 347,2±110,6 яєць/г, розчину цукру – 396,2±113,2, а комбінованого розчину – відповідно 423,5±109,7 яєць/г (p<0,05). Моніторинговими дослідженнями ринку протипаразитарних засобів в Україні з’ясовано, що найвищий відсоток займають антигельмінтні препарати у формі розчину (47,4 %). Однокомпонентні лікарські засоби для жуйних тварин (57,9 %) переважають над багатокомпонентними (42,1%). На вітчизняному фармацевтичному ринку абсолютну більшість (81,6 %) займають антигельмінтики виготовлені в Україні. Найбільшу частку препаратів на ринку України становлять препарати ТОВ «Бровафарма» (23,7 %) та фірми «Ветсинтез» (18,4 %). Результати аналізу за методом множинної лінійної регресії засвідчили, що коефіцієнт детермінації R² становив 0,08 при рівні статистичної значущості p<0,05 за умови врахування лише такого предиктора, як країна-виробник. Експериментально встановлено за стронгілідозів органів травлення у овець високу антигельмінтну ефективність препаратів «Клозантел 10 %», «Дорамакс» та «Бровермектин 1%» (екстенс- та інтенсефективність – 100 %). Наукову новизну дисертаційної роботи підтверджено деклараційним патентом України на корисну модель: «Спосіб кількісного гельмінтокопроовоскопічного дослідження» (№ 156464, u 2024 00199, G01N33/48 A61D99/00 (2006.01)). Отримано нові дані щодо овоцидної ефективності дезінфікуючих засобів відносно тест-культур яєць стронгілід органів травлення у овець: «Йодоклін» (ДР – йодоформ – 0,2%, заліза сульфат – 5,0 %; ТзОВ «ЗВК», Україна), «Йодерин» (ДР – йодофори в перерахунку на йод 30 г/л; ТзОВ «ЗВК», Україна), «Мультиклін Аква» (ДР – алкілдиметилбензиламоній хлорид – 200,0; дидецилдиметиламоній хлорид – 60,0; глутаровий альдегід – 100,0; ізопропіловий спирт; полігексаметиленбігуанідин гідрохлорид – 15,0; ТзОВ «ЗВК», Україна) та «Віросан» (ДР – алкілдиметилбензиламонію хлорид – 25 г, глутаровий альдегід – 11 г; Biotestlab, Україна). Враховували зміни в яйцях, які відбувалися під дією дезінфектантів. Встановлено високий рівень овоцидної активності дезінфікуючих засобів: «Йодокліну» у формі порошку за експозиції 2 год (ОЕ – 100,0 %), «Йодерину» у концентрації 0,5 % за експозиції 2 год (ОЕ – 100,0 %), «Мультикліну Аква» у концентрації 0,2 % за експозиції 2 год (ОЕ – 100,0 %), й «Віросану» у концентрації 0,1 % за експозиції 2 год (ОЕ – 100,0 %). Овоцидна дія випробуваних дезінфекуючих засобів проявлялася комплексом морфологічних змін у яйцях стронгілід органів травлення у овець дослідних тест-культур, зокрема зупинкою розвитку та деформацією оболонки, загибеллю зародка, зупинкою розвитку личинки всередині яйця, зморщуванням і поступовою дефрагментацією зародка, загибеллю личинки, а також потоншенням, деформацією та руйнуванням оболонки.