Автореферати і дисертації

Permanent URI for this community

https://dspace.pdau.edu.ua/handle/123456789/1

Browse

Now showing 1 - 20 of 43

Агробіологічні аспекти вирощування конопель посівних (Cannabis sativa L.) за системою органічного землеробства в умовах нестійкого зволоження Лісостепу України
(Полтавський державний аграрний університет, 2023) Пилипченко, Андрій Васильович
Дисертаційна робота присвячена вирішенню важливої сільськогосподарської проблеми – науковому обгрунтуванню органічних технологій вирощування на прикладі універсальної й гостро затребуваної культури – конопель посівних (Cannabis sativa L.). Проаналізовано сучасні літературні джерела за тематикою експерименту, досліджено вплив органічних технологій на агрохімічні й агробіологічні властивості ґрунту. Встановлено роль сортів і умов вирощування на формування урожайності і якості продукції конопель. В дослідах були використані сучасні сорти конопель посівних, окремі з них були створені за безпосередньої участі автора. Дослідження проведені із застосуванням сучасної сільськогосподарської техніки та технологій, які були розроблені й апробовані під керівництвом автора. Встановлено, що застосування біологічного деструктора БіоСтимікс- Нива з нормою 1,0 л/га призводить до збільшення кількості біомаси в ґрунті на 3,2–3,6 т/га, лабільних ґрунтових речовин – на 1,1–1,4 т/га, а органічного вуглецю – на 3,2–5,4 %, але істотно не вплинуло на вміст макроелементів у ґрунті. Органічні технології вирощування сприяли збільшенню вмісту лужногідралізованого азоту майже на 3 мг/кг грунту. Застосування біодеструктора БіоСтимІкс-Нива може супроводжуватися певним зниженням інтенсивності наростання кореневої маси й зменшенням врожайності, які мають між собою кореляційну залежність – r = 0,50. Однак це не має негативного впливу на економічні показники вирощування конопель. Вміст Р2О5 на варіантах з пасовищем, паром та перехідними посівами кукурудзи і конопель був на 16,6 мг/кг грунту нижчим порівняно з варіантами, де культуру вирощували за органічною технологією. Середній вміст К2О на неорганічних варіантах становив 83,6 мг/кг грунту, а на органічній – 100,1 мг/кг грунту. Застосування органічних технологій сприяло поліпшенню агробіологічних властивостей ґрунту – інтенсивність руйнування тканини на варіантах, де вирощували культуру за органічною технологією становила 30,5 %, на варіантах з перехідною технологією – 28 %. Технології органічного землеробства сприяють збільшенню кількості мікроорганізмів у ґрунті, але також зростає і кількість збудників хвороб. Важливий вплив виявлено на стан біоіндикаторів ґрунту, зокрема за роки досліджень кількість дощових черв’яків на варіантах з пасовищем і з неорганічними технологіями вирощування була на 6–10 особин/м2 меншою, порівняно з органічними технологіями, а різниця за коловертками та нематодами становила відповідно 4–5 і 20–21 особина. Встановлено, що частка впливу сорту на біометричні показники та урожайність трести і волокна складає 62–95 %. Вплив технології вирощування становив лише 8 %, але в умовах органічного вирощування – це важливий чинник управління врожайністю конопель посівних. Урожайність насіння не залежала від показників родючості ґрунту, обумовлюючись на 66% від властивостей сорту і на 12 % від умов років вирощування. На основі проведених досліджень встановлено, що для подвійного вирощування на насіння й волокно придатні сорти Глоба, Золотоніські 15, Лара та Сула. Сорт Гляна доцільно використовувати для вирощування лише на волокно. Вміст волокна в стеблах конопель не залежав від технології вирощування, що аргументує переведення культивування культури за принципами органічного землеробства. Головним фактором, який формує цей показник є сортові властивості. Між вмістом олії і вмістом волокна у досліді було встановлено пряму залежність (r = 0,35), для сортів Глоба і Сула вона була зворотною: r = –0,43 і r = –0,40, що доводить необхідність ретельного підбору сортів для вирощування. Важливість органічних технологій вирощування полягає в опосередкованому їхньому впливі на вміст біомаси і лабільних гумусових речовин в ґрунті, які мають високі коефіцієнти кореляції з олійністю. Вирощування конопель посівних за органічними технологіями є безсумнівно економічно вигідним. Вартість насіння для обох технологій однакова та складає 3000 грн/га. Урожайність насіння від 0,51 до 0,74 тонни з га. Урожайність трести складає від 3,7 до 4,4 тонни з га. Рентабельність складає від 15,3% на контролі і відповідно по варіантах – 23,0; 38,6 та 78,9%.
Агроекологічне обґрунтування вирощування енергетичних культур для виробництва біосировини
(Полтавський державний аграрний університет, 2024-05-28) Дьомін, Дмитро Геннадійович
У дисертаційній роботі обґрунтовано теоретичні положення та запропоновано практичні рекомендації щодо удосконалення агротехнології вирощування енергетичних культур задля отримання біосировини – біомаси для виготовлення біопалив та продуктів з доданої вартістю. На даний час, актуальною проблемою є створення ефективних та екологічно-безпечних агротехнологій вирощування енергетичних культур, зокрема малопоширених, як одного з найбільш перспективних джерел біосировини: як для виробництва біопалив, так і продуктів із доданою вартістю. У зв’язку з чим, для підвищення ефективності виробництва біомаси та отримання максимальної продуктивності енергокультур необхідно раціонально використовувати земельні угіддя, особливо маргінальні землі. При цьому, рекультивація таких земель є частиною проблеми раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього середовища. Таким чином, питання відновлення порушених земель в Україні та отримання рослинної сировини для виробництва біопалив є досить актуальним і потребує подальшого вивчення. У зв’язку з чим, було вивчено ефективність вирощування традиційних та малопоширених енергетичних культур протягом 2018-2023 років на маргінальних землях Лісостепу та Степу України. Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому що вперше, в умовах України, вивчено особливості росту й розвитку, закономірності формування продуктивності рослин малопоширених енергетичних культур (сорговник поникаючий, біг-блуестем та сорго багаторічне) за різних агрозаходів. Удосконалено агротехнологію вирощування сорго багаторічного завдяки застосування допосівної обробки насіннєвого матеріалу та застосування підживлення, що позначилось на збільшенні врожайності біомаси. Набули подальшого розвитку питання вивчення особливостей ростових процесів рослин енергетичних культур, методичні підходи до визначення біоенергетичної та економічної ефективності їх вирощування. За результатами багаторічних досліджень удосконалено основні складові управління енергетичними посівами: світчграсу, сорго багаторічного, Біг-блуестему, індіанграсу. Що здійснено на основі удосконалення елементів технології вирощування енергетичних культур. За результатами вивчення впливу умов вирощування на мінливість біометричних показників, продуктивності та якість енергетичних культур встановлено, що урожайність біомаси за досліджуваними культурами, у середньому за роки, варіювала: від 8,2 до 12,3 т/га (умови Степу), від 9,0 до 12,7 т/га (умови Лісостепу). При цьому відмічена динаміка щорічного збільшення врожаю (від першого по четвертий вегетаційний рік) по усім культурам незалежно від умов вирощування. Якість біомаси енергетичних культур залежно від умов вирощування не має значних змін. За результатами проведення визначення впливу сумісного вирощування у фітоценозі на врожайність біомаси енергетичних культур в різних умовах встановлено, що сумісне вирощування енергетичних культур дозволяє оптимізувати структуру фітоценозу і найбільш доцільно використати площу. Це сприяє рівномірному розподілу рослин у відсотковому складі, інтенсивнішому росту й розвитку енергетичних культур, затіненню й витісненню ними бур’янів. Визначено, що одновидові посіви енергетичних культур займали 100 % склад, тоді як у сумісних посівах відмічалося варіювання за даним показником – від 43,7 до 55,7 % (Степ) та від 44,0 до 56,0 % (Лісостеп) у залежності від складу травосумішки. Цю закономірність пов’язуємо із природньою конкуренцією рослин за світло та поживні речовини при розміщенні їх сумісно на одній площі. Оптимізація видового складу у сумісних посівах енергетичних культур також впливає на збільшення врожайності біомаси рослинних компонентів енергокультур в розрізі умов Степу і Лісостепу України. Найбільшу врожайність біомаси за сухою речовиною в умовах Степу забезпечили варіанти сумісного вирощування Sw+Ig – на рівні 13,7 т/га (прибавка 0,7 т/га) та Sw+Bb – 13,4 т/га (прибавка 0,3 т/га). На рівні стандарту (в межах НІР05) врожайність за сухою масою була на варіантах: Sw+Sa – 12,3 т/га. Для Лісостепу найбільша врожайність біомаси була на варіантах сумісного вирощування Sw+Ig – на рівні 10,7 т/га (прибавка 0,5 т/га) та одновидового вирощування Sw – 10,2 т/га. На рівні стандарту (в межах НІР05) врожайність за сухою масою була на інших варіантах. У сумісних посівах найбільш урожайним виявилося поєднання проса прутоподібного та індіанграсу на варіантах підживлення посівів 11,0 т/га (прибавка 0,3 т/га). За результатами визначення впливу препарату «Агростимулін» на формування продуктивності біомаси сорго багаторічного визначено що тривалість міжфазних періодів цієї енергокультури залежала як від сортових властивостей, так і від застосування препарату. Встановлено, що вегетаційний період для сорго багаторічного сорту Колумбо становив 132–140,7 діб, та 116,7–122,6 діб – для сорту Парана. За результатами спостережень встановлено, що рослини сорго багаторічного, за роки вирощування, можуть досягати до 3–3,5 метрів висоти. Найбільш інтенсивний приріст рослин відбувається у літні місяці (у липні). Обґрунтовано, що застосування препарату «Агростимуліну» для допосівної підготовки насіння дозволяє скоротити тривалість початкових етапів росту та розвитку рослин. Це дозволяє контролювати рівень забур’яненості посіві сорго багаторічного, що створює сприятливі умови для росту і розвитку рослин сорго. За роки дослідження з-поміж варіантів поставлених на вивчення, найбільший вплив на врожайність зеленої маси та вихід сухої речовини сорго багаторічного має допосівна обробка насіння та позакореневе підживлення посівів препаратом «Агростимулін». Для сорту Коломбо отримали збільшення врожайності до 45,2 т/га зеленої маси і 12,1 т/га сухої речовини, а у сорту Парана – на рівні 38,1 т/га зеленої маси і 10,7 т/га сухої речовини. Визначено енергетичну ефективність сумісного вирощування енергетичних культур, в порівнянні з одновидовими посівами. Цей агрозахід збільшує кількість енергії, отриманої з одного га для Степу: – cвітчграсу і сорговника поникаючого – 198,1 ГДж/га (Кее 3,2), – світчграсу та біг-блуестему – 191,8 ГДж/га (Кее 3,3), – біг-блуестему та сорговника поникаючого – 143,1 ГДж/га (Кее 2,9). Сумісне вирощування енергокультур збільшує кількість енергії, що отриманана з одного га і для Лісостепу: – cвітчграсу і сорговника поникаючого –163,0 ГДж/га (Кее 2,9), – світчграсу та біг-блуестему – 130,5 ГДж/га (Кее 2,7), – біг-блуестему та сорговника поникаючого – 93,8 ГДж/га (Кее 2,3). На інших варіантах досліду, за сумісного вирощування енергетичних культур, отримана енергопродуктивність на рівні контролю. Обґрунтовано, що ефективність виробництва біомаси енергетичних культур, яка реалізована за оптимізації та екологізації елементів технології вирощування відкриває нові пріоритетні можливості для виробництва біосировини та виробництва з неї енергоємної біомаси та продуктів із доданою вартістю. З метою ефективного вирощування енергетичних культур для отримання стабільно високого урожаю біомаси, виробництва твердого біопалива й продуктів з доданою вартістю в умовах України рекомендуємо: – розміщувати в сумісних посівах світчграс й біг-блуестем, світчграсу й сорговник поникаючий, що дозволить отримувати збільшену врожайність за сухою біомасою – до 10,7-13,7 т/га. – для отримання найбільшої кількості енергії з одиниці площі на маргінальних землях проводити сумісне вирощування світчграсу й сорговника поникаючого для умов Лісотепу (163,0 ГДж/га) та світчграсу й біг-блуестему (191,8 ГДж/га) для умов Степу. – за вирощування сорго багаторічного, з метою отримання збільшеного виходу біомаси застосовувати допосівну обробку насіння та позакореневе підживлення посівів препаратом «Агростимулін». При цьому збільшення врожайності для сорту Коломбо становитиме 45,2 т/га зеленої маси і 12,1 т/га сухої речовини, для сорту Парана (38,1 т/га зеленої маси і 10,7 т/га сухої речовини).
АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОГО РОЗМІЩЕННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ
(Полтавська державна аграрна академія, 2018-11-23) Ястребов, Юрій Юрійович
В дисертаційній роботі обґрунтовані теоретико-методичні основи аналітичного забезпечення розміщення фінансових ресурсів в підприємствах Полтавської області та визначено основні напрями удосконалення фінансового управління. Запропоновано методичні підходи щодо оцінки сукупного впливу факторів на рівень ефективності використання фінансових ресурсів з метою формування оптимального їх співвідношення для забезпечення ритмічності господарської діяльності та сталого розвитку підприємств. Досліджено вплив внутрішніх та зовнішніх чинників на рівень ефективності фінансової діяльності з використанням багатомірних методів статистичного аналізу. Визначено основні методи аналітичної підтримки управлінських рішень при розробці фінансової стратегії підприємства в умовах міжнародної інтеграції сільськогосподарської галузі, які враховують вплив на поведінку господарюючих суб’єктів параметрів зовнішньоекономічної діяльності та стану національної економіки.
Антикризове управління розвитком в сфері охорони здоров’я
(Полтавська державна аграрна академія, 2018-12-28) Аль Ширафі, Мохаммед Авад
У дисертаційній роботі узагальнено теоретико-методичні засади та запропоновано практичні рекомендації щодо антикризового управління розвитком у сфері охорони здоров’я на засадах сталого розвитку. Розглянуто концептуальні засади антикризового управління розвитком у сфері охорони здоров’я. Обґрунтовано теоретичні основи сутності медичного обслуговування населення. Визначено передумови сталого розвитку та напрями ефективного функціонування сфери охорони здоров’я в Україні. Поглиблено теоретичні положення щодо формування стратегії антикризового управління розвитком у сфері охорони здоров’я. Проаналізовано основні тенденції розвитку медичної практики у сфері охорони здоров’я України та інших країн світу, визначено інформаційноаналітичне забезпечення процесу антикризового управління на засадах сталого розвитку. Удосконалено методичний інструментарій управління ефективністю лікувальної практики організацій сфери охорони здоров’я. Сформовано концепцію сталого розвитку сфери охорони здоров’я в рамках механізму антикризового управління, апробовано концептуальну модель вибору прийомів лікування з допустимим медичним навантаженням на основі технікоекономічного обґрунтування стратегії забезпечення якості медичного обслуговування. Акцентовано увагу на антикризовому управлінні кадровим потенціалом у системі сталого розвитку сфери охорони здоров’я.
Вплив прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу на формування відтворної здатності свиней та способи корекції
(Полтавський державний аграрний університет, 2023) Сябро, Альона Сергіївна
Виробництво продукції свинарства на промисловій основі передбачає створення ефективних засобів підвищення відтворної здатності свиней, яка істотно знижується під впливом технологічних стресів та супроводжується глибокими метаболічними перетвореннями, де найбільш чутливим до змін є прооксидантно-антиоксидантний гомеостаз в їх організмі. Розкриття особливостей і закономірностей формування прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу у свиней та розроблення способів його корекції можуть бути основою для створення методів спрямованих на регуляцію росту та розвитку тварин, а тому є актуальними як із теоретичної, так і практичної точок зору. Дисертаційна робота присвячена теоретичному узагальненню і експериментальному обґрунтованню впливу корекції мінерального живлення на формування прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу, біохімічного та мінерального складу в крові та спермі кнурів-плідників, а також взаємозв’язку цих показників з функціональною активністю сперматозоїдів. Вивчено особливості протікання інтенсивності пероксидації у крові свинок та свиноматок залежно від фізіологічного стану за умов додаткового споживання Міді у формі цитрату Міді нанотехнологічного походження окремо та в поєднанні з гомогенатом трутневих личинок. Експерименти з дисертаційної роботи були проведені упродовж 2019–2023 рр. в умовах ПрАТ «Племсервіс» та лабораторії годівлі, фізіології та здоров’я тварин Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН, на кафедрі технології виробництва продукції тваринництва Полтавського державного аграрного університету. Для корекції мінерального живлення свиней за Міддю використовували цитрат Міді нанотехнологічного походження, виготовленого в умовах ТОВ «Наноматеріали і нанотехнології». Метою досліджень було з’ясувати особливості формування прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу у свиней та розробити новітні способи підвищення їх відтворної здатності на тлі застосування біологічно активних речовин різної природи. Для досягнення мети було поставлено наступні завдання: - дослідити морфо-фізіологічні характеристики сперматозоїдів та гомеостазу показників обміну речовин крові і сперми кнурів-плідників та їх взаємозв’язок з відтворною здатністю після згодовування Міді у формі цитрату Міді окремо та в поєднанні з гомогенатом трутневих личинок; - встановити особливості впливу на фізіологічний стан та прооксидантно-антиоксидантний гомеостаз в крові свинок в період статевого дозрівання та їх взаємозв’язок з відтворною здатністю за згодовування Міді у формі цитрату Міді; - дослідити фізіологічний стан та прооксидантно-антиоксидантний гомеостаз в крові свиноматок у взаємозв’язку з їх відтворною здатністю за згодовування Міді у формі цитрату Міді окремо та в поєднанні з гомогенатом трутневих личинок; - проаналізувати ступінь взаємозв’язку між рівнем констант гомеостазу у свиней з показниками їх відтворної здатності; - науково обґрунтувати ефективність використання Міді у формі цитрату Міді окремо та в комплексі з гомогенатом трутневих личинок у годівлі свиней для стимуляції їх продуктивності. Об’єктом дослідження був стан прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу в організмі свиней різних статево-вікових груп за впливу фізіологічного стану за різних способів корекції.
Дирофіляріоз собак (поширення, діагностика, лікування)
(Полтавський державний аграрний університет, 2023-06-23) Криворученко Денис Олександрович
У дисертації теоретично узагальнено та експериментально вирішено наукову проблему щодо поширення, діагностики та лікування за дирофіляріозу собак в умовах міста Харків (Україна). Встановлено, що середня екстенсивність інвазії собак збудником дирофіляріозу в м. Харків становить 28,30 % за інтенсивності інвазії – 61,40±4,25 лич./см3. За результатами гемаларвоскопічного дослідження собак екстенсивність інвазії дорівнювала 26,91 %, а за результатами імунохроматографічного експрес-тесту виявлення антигену D. immitis – 10,42 %. Отримано нові дані щодо перебігу дирофіляріозу в складі мікстінвазій травного тракту собак. Встановлено співчленів дирофілярій за його асоціативного перебігу. За результатами паразитологічних досліджень дирофіляріоз у 74,18 % собак перебігає у вигляді мікстінвазій, а у 25,82 % – у вигляді дирофіляріозної моноінвазії. Всього виявлено 14 асоціацій дирофілярій з нематодами, цестодами та найпростішими організмами, які складалися з двох (ЕІ – 11,35 %), трьох (ЕІ – 7,00 %), чотирьох (ЕІ – 2,18 %) та п’яти (ЕІ – 0,47 %) паразитів. Найбільш поширеними співчленами Dirofilaria spp. були збудники гельмінтозів, а саме: дипілідіозу (ЕІ – 8,86 %), трихурозу (ЕІ – 8,71 %) та токсокарозу (ЕІ – 8,55 %). Визначені особливості вікової та сезонної динаміки, а також породної сприйнятливості собак за дирофіляріозу. З’ясовано, що екстенсивність інвазії собак Dirofilaria spp. з віком зростає і становить у молодняку віком до 2 років 13,95 %, 2–5 років – 28,08 % та сягає максимальних значень у собак віком від 5 до 8 років (ЕІ – 41,26 %). Встановлено, що породна сприйнятливість до збудника дирофіляріозу характеризується найвищими показниками екстенсивності інвазії у собак службових порід (ЕІ – 31,13 %), у метисів (ЕІ – 37,74 %) та безпородних собак (ЕІ – 32,56 %). Менш інвазованими виявилися собаки мисливських (25,64 %) та декоративних (18,75 %) порід. Водночас, найбільш сприйнятливими до Dirofilaria spp. є собаки порід ротвейлер (ЕІ – 51,52 %), кавказька вівчарка (47,83 %), німецька вівчарка (41,51 %), лабрадор ретривер (40,54 %), аляскінський маламут (30 %). Менш зараженими дирофіляріями були собаки порід французький бульдог (16,67 %), американський стафордширський тер’єр (16,22 %), ягтер’єр (13,33 %), боксер (12,50 %), мопс (11,11 %) та середньоазіатська вівчарка (10,0 %).
Кадрова безпека в системі управління підприємством агропродовольчої сфери
(2023-04-04) Ткаченко, Володимир Ігорович
У дисертаційній роботі обґрунтовано теоретичні положення та запропоновано практичні рекомендації щодо організації кадрової безпеки в системі управління підприємством агропродовольчої сфери. Обґрунтовано, що в сучасному періоді криз і біфуркацій при постійній зміні не тільки модусів, а й атрибутів систем управління, популяризації нетрадиційних форм зайнятості та необхідності елімінування кадрових ризиків є необхідність виділення кадрової безпеки підприємства в окрему сферу, яка забезпечуватиме ефективний захист на всіх етапах його функціонування. Управління кадровою безпекою розглядається автором не як процес пасивного очікування нестандартних негативних ситуацій, а як процес нестандартної систематичної роботи з наявними кадрами щодо розкриття їх потенціалу, попередження негативного впливу їх та на них третіх осіб й обставин, а також пошук потенційно необхідних кадрів, що можуть збалансувати кадрову складову системи управління підприємством. Дано визначення кадрової безпеки підприємства як сукупності умов і факторів, які створюють безпеку життєво важливим інтересам учасників соціально-трудових відносин, сприяють ефективному та гармонійному розвитку людських ресурсів.
Конкурентоспроможність продукції підприємств борошномельної галузі
(Полтавський державний аграрний університет, 2023) Бабаєв, Ігор Олександрович; Babaiev, I. O.
Дисертація є завершеним комплексним дослідженням, яке присвячене обґрунтуванню теоретико-методичних засад та розробці науково-практичних рекомендацій щодо підвищення конкурентоспроможності продукції підприємств борошномельної галузі України. У дисертації наведено результати комплексного дослідження стану конкурентоспроможності продукції підприємств борошномельної галузі України, її потенціалу та шляхів підвищення в умовах глобалізації. Наукова новизна одержаних результатів полягає в поглибленні теоретико-методичних засад, а також розробці науково-практичних рекомендацій щодо підвищення конкурентоспроможності продукції підприємств борошномельної галузі України. У дослідженні поставлено та вирішено такі завдання: розкрити економічну сутність конкурентоспроможності продукції підприємств борошномельної галузі, визначити її критерії; ідентифікувати основні чинники конкурентоспроможності продукції підприємств борошномельної галузі; узагальнити теоретико-методичні основи оцінки конкурентоспроможності продукції підприємств борошномельної галузі; проаналізувати сучасний стан виробництва та експорту продукції підприємств борошномельної галузі та визначити можливості реалізації його потенціалу; визначити особливості конкурентних умов на ринку борошномельної продукції; оцінити рівень конкурентоспроможності продукції підприємств борошномельної галузі на внутрішньому та світовому ринках; виявити напрями зміцнення конкурентоспроможності продукції підприємств борошномельної галузі як суб’єктів ланцюгів формування доданої вартості; розглянути потенціал конкурентоспроможності виробництва органічного борошна; визначити сучасні маркетингові інструменти підвищення конкурентоспроможності продукції підприємств борошномельної галузі На підставі аналізу наукової літератури з питань теорій конкуренції узагальнено етапи її дослідження та доповнено з урахуванням сучасних тенденцій у маркетингу, соціальному середовищі та глобальному економічному просторі таким етапом, як соціально-технологічний. Визначено, що конкурентоспроможність є комплексним та багатокомпонентним поняттям, яке застосовується по відношенню як до видів продукції, так і до підприємств, галузей, регіонів, національних економік. Поглиблено сутнісно-змістовне наповнення категорії «конкурентоспроможність продукції», яку обґрунтовано розглядати як сукупність властивостей продукції, що за ефективного, соціально відповідального та екологічно безпечного її виробництва забезпечують її відповідність вимогам споживачів та роблять її привабливішою за продукцію конкурентів на ринку, що дає можливість товаровиробнику проникати, підтримувати або розширювати свої позиції на ринку, забезпечувати сталий розвиток. Узагальнено та доповнено напрацювання науковців щодо компонент (критеріїв) конкурентоспроможності, у складі яких для продукції підприємств борошномельної галузі запропоновані такі: сталість, витратно-цінова, ефективність, якість продукції та її відповідність стандартам, інноваційність; соціальна відповідальність виробника; екологічність; доступність та повнота інформації про продукт; репутація виробника; добросовісність конкуренції. Доведено, що формування конкурентоспроможності знаходиться під впливом множини чинників, що об’єктивно ускладнює управління нею. Наведено узагальнену класифікацію чинників конкурентоспроможності підприємств борошномельної галузі за групами: 1) ресурсні; 2) інноваційні; 3) мікроекономічні; 4) галузеві; 5) інфраструктурні та логістичні; 6) макроекономічні; 7) інституційно-регуляційні; 8) зовнішньоторговельні; 9) соціальні; 10) екологічні. Відзначено, що конкурентоспроможність є багатокомпонентною характеристикою продукції, суб’єкта господарювання, регіону, галузі, країни, а також залежить від факторів часу та місця. На основі огляду наукових праць з оцінки конкурентоспроможності виявлено, що в економічній науці і практиці не сформувалося єдиного підходу щодо вимірювання рівня конкурентоспроможності, а також стосовно того, за допомогою якого методу, переліку показників доцільно проводити оцінювання конкурентоспроможності продукції. Згруповано методи оцінювання конкурентоспроможності за об'єктом оцінки (методи позиціювання, конкурентних переваг, потенціалу конкурентоспроможності), за способом оцінювання (кількісні, якісні), за способом представлення результатів (дискретні; табличні; матричні; ранжування; графічні), а також показники оцінки – за кількістю характеристик: (одиничні; групові; інтегральні); за методом розрахунку (середніх величин; суми; співвідношення; індекси; експертних оцінок; бальної оцінки; інтервальної оцінки; ранжування), за критеріями конкурентоспроможності продукції. Розвинуто методичні засади здійснення комплексної оцінки конкурентоспроможності продукції борошномельних підприємств та запропоновано систему показників за розробленим переліком критеріїв (компонент). Визначено етапи здійснення оцінки конкурентоспроможності, що враховують різноманіття її методів та показників, та яка може бути адаптована у відповідності до завдань дослідження, доступної інформації, виду оцінки за кількістю критеріїв та показників (комплексна, часткова, експрес-оцінка). Запропоновано використовувати для експрес-оцінки конкурентоспроможності продукції за витратно-ціновим критерієм коефіцієнт модифікованої собівартості та індексу її змін, розрахунок яких заснований на урахуванні альтернативної вартості ресурсів, що використовуються у виробництві борошна. Проаналізовано сучасний стан виробництва та експорту продукції підприємств борошномельної галузі. Доведено, що незважаючи на наявність сировинної бази та конкурентні переваги у ресурсному забезпеченні для борошномельних підприємств, які формує виробництва зернових в Україні, виробництво борошна в Україні протягом 2010–2022 рр. скорочувалося. Побудовано модель тренду виробництва борошна в Україні у 2015-2021 роки. Виявлено, що після 2017 року експорт українського борошна зменшувався, та Україна вийшла з групи лідерів на світовому ринку борошна ще в довоєнні часи. Частка експорту українських борошномельних підприємств у обсягах виробництва, в обсягах українського експорту товарів, у вартості світового експорту є малою та не відповідає наявному потенціалу. Доведено, що борошномельні підприємства мають резерви з нарощення обсягів виробництва та експорту борошна як з боку чинників виробництва, так і з боку чинників попиту. Проаналізовано конкурентні умови ринку борошна в Україні, на основі розрахунку чотирьохчасткового показника концентрації встановлено, що ринок борошна не є монополізованим. Дослідження структури ринку борошномельної галузі засвідчив, що він відповідає моделі монополістичної конкуренції, на якому продукція диференційована за торговими марками, фізичними характеристиками борошна, репутацією товаровиробників; на ринку мають місце і цінова, і нецінова конкуренція. Виявлено тенденції у рівні цін на борошно. Встановлено, що незважаючи на підвищення цін на борошно українського виробництва в національній валюті, рівень цін на борошно в європейських супермаркетах є вищим порівняно з ситуацією в Україні. На основі розрахунку коефіцієнту модифікованої собівартості борошна було підтверджено конкурентні переваги продукції підприємств борошномельної галузі України на світовому ринку за витратно-ціновою компонентою. Визначено, що до перспективних напрямків підвищення конкурентоспроможності продукції підприємств борошномельної галузі за якісною компонентою слід віднести розробку нових видів борошна, у тому числі з домішками та добавками, виробництво органічного борошна впровадження сучасних систем менеджменту якості, їх сертифікацію. Проведено оцінку конкурентоспроможності борошна провідних виробників Харківської області за запропонованими критеріями. Встановлено, що конкурентоспроможність продукції борошномельних підприємств в умовах сформованих агропродовольчих ланцюгів доданої вартості залежить від структури та процесів у цих ланцюгах, насамперед, за витратно-ціновою компонентою, компонентами ефективності, якості, доступності та повноти інформації про продукт. Агропродовольчий ланцюг доданої вартості з виробництва та доведення борошна до кінцевих споживачів розглядається як система, що охоплює всіх суб’єктів, поєднаних відносинами у послідовному ланцюгу додавання вартості, від виробництва зернових культур, їх переробки та виробництва борошна до підприємств з виробництва хлібобулочних виробів, печива, мережі громадського харчування, оптових і роздрібних продавців, експорту. Проаналізовано цінову трансмісію в агропродовольчому ланцюзі виробництва і реалізації борошна, оскільки витратно-цінова компонента конкурентоспроможності продукції знаходиться під її впливом. Шляхом розрахунку коефіцієнтів кореляції було підтверджено тісний зв'язок між річними індексами цін сільськогосподарських товаровиробників на зернові, підприємств-виробників борошна та цін на борошно у роздрібній мережі. Проведене дослідження трансмісії ціни на ланках підприємств виробників борошна та підприємств роздрібної торгівлі показало асиметричність у трансмісії цін за амплітудою змін та часом. Роздрібні мережі перекладали підвищення цін виробниками на споживачів, збільшуючи ціни на борошно більшою мірою, ніж вони зростали на ланці підприємств-виробників борошна. Визначено, що значні можливості підвищення конкурентоспроможності продукції борошномельних підприємств містяться в удосконаленні відносин між суб’єктами та запровадженні відповідних економіко-організаційних заходів у межах агропродовольчого ланцюга, які, зокрема, включають, поглиблення інтеграції між суб’єктами ланцюга та розбудову їх логістичних систем; впровадження інтегрованих систем управління якістю продукції; розроблення та проведення спільної інноваційної політики; створення сумісних лабораторій конкурентоспроможності, формування експортних консорціумів; сумісний маркетинг продукції; поєднання політик щодо соціально-відповідальної поведінки, екологічної сталості виробництва та інші. Розглянуто стан та перспективи розвитку виробництва органічного борошна в Україні з урахуванням його впливу на екологію та ресурсозбереження. Доведено, що в Україні виробництво органічного борошна має ресурсний потенціал для розвитку та підвищення його конкурентоспроможності, у тому числі в межах глобальних агропродовольчих ланцюгів. Запропоновано експрес-оцінку порівняльного ефекту виробництва органічного борошна здійснювати на основі індексу відносної дохідності. Обґрунтовано основні інструменти діджитал-маркетингу, які є найбільш ефективними для підвищення конкурентоспроможності продукції борошномельних підприємств, зокрема, контент-маркетинг та використання QR-кодів, контекстна реклама, просування бренду в соціальних мережах, та які мають бути сфокусовані на маркетингу якості продукції.
МАРКЕТИНГОВА СТРАТЕГІЯ ЕКОЛОГІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ: ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ПРАКТИКА
(Полтавська державна аграрна академія, 2018-07-17) Багорка, Марія Олександрівна
Досліджено теоретико-методологічні положення та розроблено практичні рекомендації щодо формування та реалізації маркетингових стратегій розвитку екологічно орієнтованого господарювання аграрних підприємств. Поглиблено тлумачення змісту і сутності поняття «маркетингова стратегія». Систематизовано існуючі методи економічного і стратегічного аналізу, які становлять основу методологічного інструментарію при розробці маркетингової стратегії екологізації виробництва аграрних підприємств. Оцінено передумови, фактори і тенденції розвитку вітчизняного органічного сектора аграрної економіки, ідентифіковано проблеми його інституційного та інфраструктурного забезпечення. Досліджено практику застосування стратегічного маркетингового планування в діяльності аграрних підприємств, обґрунтовано системну концепцію і модель маркетингової стратегії екологізації. Обґрунтовано концептуальний підхід щодо формування маркетингових стратегій аграрних підприємств, що реалізують сертифіковану органічну продукцію, за трьома товарними групами. Розроблено модель раціонального поєднання галузей в умовах екологічно орієнтованого господарювання аграрних підприємств; систему мотиваційних факторів екологічно орієнтованої поведінки споживачів; економічний механізм стимулювання екологізації аграрного виробництва, формування надбавки до ціни органічної продукції; заходи більш ефективного використання агромаркетингового потенціалу підприємствами та державної політики на шляху екологізації аграрного виробництва.
МІНЛИВІСТЬ ГОСПОДАРСЬКО-ЦІННИХ ОЗНАК ТА ОСОБЛИВОСТІ ДОБОРУ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ В СТРЕСОВИХ УМОВАХ СЕРЕДОВИЩА
(2020) Криворучко, Людмила Михайлівна
Стабільне виробництво якісного зерна має здійснюватися на основі інтенсивних технологій вирощування, впровадження нових більш урожайних сортів із високими адаптивними властивостями до різних стрес-факторів довкілля. Надзвичайно актуальною наразі є розробка й вдосконалення методів створення адаптованих до несприятливих біотичних та абіотичних факторів середовища високопродуктивних сортів пшениці м'якої озимої. Особливої актуальності набуває пошук морфологічних критеріїв ідентифікації генетичного різноманіття, що вказують на специфіку мінливості та формотворення цінних ознак в адаптивній селекції. Успіх практичної селекції визначається рівнем теоретичних досліджень стосовно особливостей генетичного контролю мінливості кількісних ознак і характеру їх прояву у процесі варіювання умов середовища, особливо за умови різного початку відновлення весняної вегетації. Час відновлення весняної вегетації – одне з важливих біологічних явищ в онтогенезі пшениці озимої, вплив якого на розвиток її рослин вивчав Мединець В.Д. (1970), Удовенко Г.В. (1979), Тарчевський І.А. (1993), Чекалін М.М. (1995). По суті, час відновлення вегетації (ранній чи пізній) пшениці озимої можна кваліфікувати – за дослідженням видатного канадського фізіолога Ганса Сел'є (1936), як стрес, тобто це реакція організму на сильний негативний впливсередовища.
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНЕ ВІДТВОРЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ
(Полтавська державна аграрна академія, 2016-09-22) Черкасов, Олександр Олександрович
Дисертаційне дослідження присвячено розробці науково обґрунтованих теоретико-методичних засад і практичних рекомендацій щодо формування та відтворення основних засобів сільськогосподарських підприємств. У роботі досліджено сутність та особливості використання і відтворення основних засобів у сільському господарстві, обґрунтовано економічну концепцію кругообігу об’єкту основних засобів, удосконалено класифікацію відтворення основних засобів у сільському господарстві, запропоновано методичний підхід до розрахунку інтегрального індексу ефективності відтворення основних засобів сільськогосподарських підприємств. Визначено рівень забезпеченості основними засобами сільського господарства, проведено діагностику результативності управління процесом відтворення основних засобів сільськогосподарських підприємств, здійснено аналіз джерел фінансування відтворення основних засобів. Обґрунтовано напрями та форми відтворення основних підприємств, проведено аналіз розподілу корисності основних виробничих засобів рослинництва на основі мереженого підходу, розроблено модель проведення МТО-аналізу у сільськогосподарських підприємствах, удосконалено підходи до оцінки джерел фінансування основних засобів.
Організаційно-економічне регулювання сталого розвитку сільськогосподарського виробництва
(Полтавська державна аграрна академія, 2015-10-22) Макаренко, Наталія Олексіївна; Макаренко, Наталія Олексіївна
Дисертаційна робота присвячена дослідженню основних складових організаційно-економічного регулювання сталого розвитку сільськогосподарського виробництва в умовах ринку, а також обґрунтовано шляхи його удосконалення. Розглянуто теоретичну сутність сталого розвитку сільськогосподарського виробництва, обґрунтовано зміст механізму організаційно-економічного регулювання сталого розвитку виробництва в умовах ринку, визначено основні методи діагностики. На основі аналізу сучасного стану розвитку сільськогосподарського виробництва визначено його складові організаційно-економічного регулювання та ефективність використання ресурсного потенціалу. Сформовано напрями удосконалення регулювання та розроблено організаційно-економічні стратегії сталого розвитку сільськогосподарського виробництва на локальному рівні, обґрунтовано функціональну структуру кластера сталого розвитку сільськогосподарського виробництва та визначено ефективність кооперативних ланок у ньому.
Пасалуроз кролів (поширення, діагностика заходи боротьби та профілактики)
(Полтавський державний аграрний університет, 2024-03-29) Хорольський, Анатолій Анатолійович
У дисертації теоретично узагальнено та експериментально вирішено наукову проблему щодо поширення, зажиттєвої та посмертної лабораторної діагностики, заходів боротьби та профілактики за пасалурозу кролів в умовах приватних господарств Полтавської області (Україна). Проведеними дослідженнями встановлено, що пасалуроз кролів є поширеною інвазією на території Полтавської області, де за результатами зажиттєвої лабораторної діагностики середня ЕІ становить 21,91 % за ІІ – 9,91±0,40 яєць. Водночас, за результатами посмертної лабораторної діагностики пасалурозу кролів середня ЕІ виявилася вищою, ніж за результатами зажиттєвої діагностики, і становила 39,92 %, ІІ – 193,16±11,19 екз/гол., ІР – 77,11 екз/гол. Отримано нові дані щодо асоціативного перебігу пасалурозу кролів з гельмінтозами та протозоозами травного тракту. Встановлено, що пасалуроз у 31,02–60,81 % випадків перебігає у вигляді мікстінвазій травного тракту кролів. За результатами зажиттєвої діагностики пасалуроз перебігав частіше у складі двокомпонентних (76,57 %), рідше – трикомпонентних (23,43 %) мікстінвазій. Всього виявлено 3 різновиди комбінацій паразитів, з яких частіше діагностували асоціацію Passalurus ambiguus та Eimeria spp. (68,20 %). Співчленами пасалурисів були еймерії (91,63 %) та трихостронгілюси (31,79 %). За результатами посмертної діагностики пасалуроз, також, частіше перебігав у складі двокомпонентних мікстінвазій (84,04 %). Трикомпонентні мікстінвазії встановлювали рідше (15,96 %). Всього виявлено, також, 3 різновиди комбінацій паразитів, з яких частіше діагностували асоціацію P. ambiguus та Cysticercus pisiformis (64,89 %). Співчленами пасалурисів були C. pisiformis (80,85 %) та Trichоstrongylus spp. (35,11 %). Визначені особливості вікової та сезонної динаміки за пасалурозу кролів. З’ясовано, що з віком кролів показники їх інвазованості поступово зростають і сягають максимальних значень у тварин віком 6–12 міс. За результатами зажиттєвої діагностики ЕІ становила 40,85 %, ІІ – 12,15±1,97 яєць, а за результатами посмертної діагностики ЕІ становить 56,28 %, ІІ – 242,89±18,89 екз/гол., ІР – 136,69 екз. Найменші значення інвазованості кролів пасалурисами встановлено у кроленят до 2-місячного віку. За результатами зажиттєвої діагностики ЕІ становила 10,33 %, ІІ – 1,77±0,05 яєць, а за результатами посмертної діагностики ЕІ становить 8,45 %, ІІ – 8,17±1,13 екз/гол. та ІР – 0,69 екз. За результатами зажиттєвої діагностики сезонна динаміка пасалурозу кролів характеризувалася піком показників екстенсивності та інтенсивності інвазії влітку (28,33 % та 9,88±0,77 яєць) та восени (30,83 % та 9,73±0,81 яєць). В подальшому, показники інвазованості кролів поступово знижуються і становлять взимку відповідно 16,67 % та 3,40±0,39 яєць. Навесні екстенсивність та інтенсивність пасалурозної інвазії є мінімальною – 13,33 % та 9,88±0,77 яєць. За результатами посмертної діагностики сезонна динаміка пасалурозу кролів характеризувалася піком показників екстенсивності та інтенсивності інвазії восени (45,5 % та 242,0±27,3 екз/гол.) та взимку (44,17 % та 341,7±32,2 екз/гол.). В подальшому, показники інвазованості кролів поступово знижуються і становлять навесні – 31,67 % та 104,4±9,1 екз/гол., влітку – 25,8 % та 63,7±4,6 екз/гол. Проведеними дослідженнями ґрунту встановлено, що найбільш забрудненими виявилися проби ґрунту із підстилкою, відібрані з-під кліток кролів, де в середньому екстенсивний індекс контамінації (ЕІК) становив 52,22 %, а інтенсивний індекс контамінації (ІІК) – 252,13±31,73 яєць/кг. Причому, зі збільшенням глибини відбору показники контамінації яйцями пасалурисів зменшувалися і становили: з поверхні – 73,33 % та 325,57±54,15 яєць/кг, на глибині 5 см – 56,67 % та 243,38±39,25 яєць/кг, на глибині 10 см – 26,67 % та 68,75±15,85 яєць/кг. Зі збільшенням відстані від кліток, де утримуються кролі, рівень забрудненості ґрунту знижується до 14,44 % та 43,27±10,07 яєць/кг. Рівень контамінації зіскрібків з кліток, де утримуються кролі, та кормів з годівничок виявився вищим, ніж показники контамінації ґрунту. Середній показник екстенсивного індексу контамінації був на рівні 77,14 %, а інтенсивного індексу контамінації – 395,06±20,64 яєць/кг. Зокрема, найбільш забрудненими яйцями пасалурисів виявилися зіскрібки з підлоги в ділянці кутів клітки (ЕІК – 96,67 %, ІІК – 537,50±58,45 яєць/кг), зіскрібки з підлоги в ділянці розташування годівниці (ЕІК – 90,00 %, ІІК – 477,31±75,28 яєць/кг) та корми в годівничках (ЕІК – 90,00 %, ІІК – 441,67±26,83 яєць/кг). Проведеними дослідженнями вивчено диференційні видові ознаки самців, самок та яєць нематод Passalurus ambiguus Rudolphi, 1819. Встановлено, що до загальних диференційних видових ознак можна віднести: будову ротового головного кінця та стравоходу. У самців характерними морфологічними ознаками є гачкоподібна форма тіла, наявність однієї широкої та короткої спікули, що містить рукоятку, хвостових сосочків, що оточують анус, характерна будова хвостового кінця. У самок характерними морфологічними ознаками є форма вульви, наявність бородавчастих утворень в області вульви, характерна будова хвостового хвоста. Проведеними метричними дослідженнями статевозрілих самців та самок P. ambiguus було запропоновано визначення більшої кількості показників, які дозволять більш ефективно проводити ідентифікацію цих збудників. Одночасно проведено порівняння отриманих даних із науковими даними, запропонованими авторами для ідентифікації пасалурисів даного виду. У самців нами запропоновано використовувати для їх ідентифікації 28 морфометричних показників. Водночас, кількість параметрів, запропонованих іншими авторами становила від 1 до 10. Тому, нами додатково запропоновано для проведення ідентифікації самців P. ambiguus використовувати метричні параметри, які характеризують глибину ротової капсули, ширину тіла в різних ділянках тіла, будову стравоходу, розташування клоаки по відношенню до головного кінця, форму проксимального, дистального кінців спікули та її рукоятки. Для ефективної ідентифікації самок виду P. ambiguus запропоновано використовувати 25 морфометричних показників. Водночас, кількість параметрів, запропонованих іншими авторами для проведення диференційної діагностики пасалурисів даного виду по самкам, становила від 1 до 8. Тому, нами додатково запропоновано для проведення ідентифікації самок P. ambiguus використовувати метричні параметри, які характеризують глибину ротової капсули, ширину тіла в різних ділянках тіла, розміри звужень на стравоході, відстань від вульви до анусу. Проведеними морфометричними дослідженнями виявлено два морфотипи статевозрілих самок P. ambiguus, які відрізнялися за основним параметром – розміром хвостового кінця. Довжина довгохвостих самок була на 43,6 % більшою (р<0,001), ніж у короткохвостих. Також було доведено, що за 19 показниками довгохвості самки мали достовірно більші значення, ніж короткохвості. Водночас, за 2 показниками (довжина бульбусу стравоходу та хвостового відростку) короткохвості самки перевищували аналогічні значення у довгохвостих самок. Отримані дані вказують на необхідність врахування існування таких форм самок для проведення їх диференційної діагностики з урахуванням запропонованих морфометричних показників у збудників. З’ясовано морфометричні показники яєць P. ambiguus, виділених із гонад самок гельмінтів. Довжина та ширина яєць пасалурисів становить відповідно 108,70±1,06 мкм та 44,57±0,62 мкм, довжина та ширина кришечки – 8,77±0,18 та 3,22±0,09 мкм, товщина оболонки – 1,14±0,05 – 2,97±0,05 мкм, площа яйця – 3665,02±33,95 мкм2. Запропоновано, випробувано та експериментально обґрунтовано діагностичну ефективність способу культивування яєць нематод P. ambiguus. Удосконалений спосіб заснований на тому, що в якості субстрату для культивування використовують тіогліколеве середовище. Встановлено, що удосконалений спосіб культивування яєць нематод P. ambiguus перевищував ефективність (на 38,75 %, р<0,001) загальновідомої методики за кількістю отриманих інвазійних яєць у процесі ембріогенезу. Запропонована методика дозволяє створити сприятливі умови, близькі до природних, для розвитку яєць пасалурисів in vitro, а також дозволяє проводити мікроскопію та мікрофотозйомку дослідної культури яєць безпосередньо на годинниковому скельці без вилучення їх із субстрату. Наукову новизну виконаної роботи підтверджено деклараційним патентом України на корисну модель: «Спосіб культивування яєць нематод Passalurus ambiguus» (№ 147981, u 2021 00900, МПК (2021.01) A61D 99/00). Проведеними експериментальними дослідженнями у лабораторних умовах встановлено терміни розвитку яєць P. ambiguus, виділених з гонад самок гельмінтів, залежно від температурних режимів та особливості їх росту та розвитку. За морфологічними ознаками яєць пасалурисів у процесі їх екзогенного розвитку виділено чотири стадії: зигота, дроблення та утворення бластомерів, формування личинки та рухливої личинки. Встановлено, що найбільш сприйнятливим температурним режимом для розвитку яєць P. ambiguous виявилась температура 35°С, за якої впродовж 4 діб утворювалося 72,7 % яєць із рухливою личинкою. Зі зниженням температурного режиму термін розвитку яєць пасалурисів подовжувався, а кількість життєздатних яєць, що утворювалися, знижувалася. За температури 30°С та 25°С розвиток яєць пасалурисів відбувався відповідно впродовж 5 та 7 діб, а життєздатність становила 66,7 та 62,7 %. Найменш сприятливою температурою для розвитку яєць P. ambiguus виявилася температура 20°С, де термін утворення рухливих личинок становив 9 діб, а їх життєздатність – лише 59,3 %. З’ясовано, що ріст і розвиток яєць пасалурисів супроводжується достовірними змінами у морфометричних показниках, де відбувається збільшення показників ширини яєць (на 3,8 %, р<0,01) та потоншення їх оболонки в ділянці кришечки (на 19,5 %, р<0,001). Отримані дані дозволять ефективно впроваджувати профілактичні заходи у неблагополучних щодо пасалурозу кролівничих господарствах з урахуванням строків екзогенного розвитку збудників у різні сезони. Випробувано та експериментально обґрунтовано діагностичну ефективність різних методів зажиттєвої лабораторної діагностики пасалурозу кролів. Встановлено, що найбільш чутливим методом виявився спосіб дослідження прианальної ділянки тіла із застосуванням клейкої стрічки. Цією методикою було виявлено 80 % інвазованих кролів. Нижчу чутливість показали методи дослідження зіскрібку з додаванням гліцерину та копроовоскопії за Фюллеборном, де відповідно було виявлено 60 та 25 % інвазованих кролів. Високу діагностичну ефективність методу із використанням клейкої стрічки доведено за показниками інтенсивності інвазії. За цією методикою виявлено, в середньому, 5,94 яєць пасалурисів, що у 3,4 та 4,9 разів більше (р<0,01…р<0,001) порівняно з вищезазначеними методиками. Отримані дані експериментальних досліджень дозволяють рекомендувати спосіб із застосуванням клейкої стрічки, як найбільш ефективний та ергономічний метод зажиттєвої лабораторної діагностики пасалурозу кролів. Вивчена терапевтична ефективність сучасних антигельмінтиків: бровермектину 1 % розчину (ТОВ «Бровафарма», Україна; ДР – івермектин), бровальзен порошку (ТОВ «Бровафарма», Україна; ДР – альбендазол), альбендазолу 7,5 % суспензії (ДР – альбендазол; «О.L.KAR.-АгроЗооВет-Сервіс», Україна) за пасалурозу кролів. За результатами проведених експериментальних досліджень встановлено, що високоефективними виявилися антигельмінтні препарати бровальзен порошок та альбендазол 7,5 % суспензія, де на 14 добу досліду показники екстенс- та інтенсефективності становили 100 %. Використання кролям бровермектину 1 % розчину для ін’єкцій показало недостатню ефективність, його екстенс- та інтенсефективність на 14 добу досліду становили 60,0 та 80,9 % відповідно. Вперше в Україні визначена дезінвазійна активність сучасних дезінфікуючих засобів вітчизняного виробництва: Віросану (ТОВ «БиоТестЛаб»), Гермециду-ВС (ТОВ «Ветсинтез») та Арквадезу-плюс («О.L.KAR.-АгроЗооВет-Сервіс») відносно тест-культур яєць P. ambiguus. Встановлено високий рівень дезінвазійної ефективності дезінфікуючих засобів: Віросану – у 0,25 і 0,5 % концентраціях за експозицій відповідно 30–60 хв і 10–60 хв (100 %); Гермециду-ВС – у 0,1 % концентрації за експозиції 60 хв (91,45 %) та у 0,25–0,5 % концентраціях за експозицій 10–60 хв (100 %); Арквадезу-плюс – у 1,0 % концентрації за експозиції 60 хв (93,19 %), а також у 1,5–2 % концентрацій за експозицій 10–60 хв (100,0 %).
Підвищення відтворної здатності свиней за корекції вітамінно-мінерального живлення
(Полтавський державний аграрний університет, 2024-05-03) Сарнавська, Ірина Вікторівна
В умовах інтенсивного свинарства провідного значення набуває забезпечення сталого і ритмічного виробництва свинини, що потребує забезпечення роботи системи відтворення поголів’я. Це перш за все досягається за рахунок створення оптимальних умов утримання (уникнення технологічних стресів) та нормованої годівлі. Високі фізілогічні навантаження на організм свиней у різні періоди відтворного циклу супроводжуються оксидаційними стресами, що потребує ефективних програм годівлі із використанням новітніх кормових інградієнтів. Вирішенню даної проблематики присвячене дане дослідження. У дисертації теоретично узагальнено й експериментально обґрунтовано окремі аспекти формування відтворювальної функції у свиней. Розкрито вплив температурного стресу на якість спермопродукції і процеси пероксидного окиснення у спермальній плазмі та спермі. Розкрито особливості відворної здатності у свиноматок у взаємозв’язку із константами прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу в їх крові за умови додаткового згодовування Цинку у формі хелату Цинку та в комплексі із вітамінами антиоксидантної дії. Дослідження були проведені в умовах лабораторії годівлі, фізіології та здоров'я тварин Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України, Приватного акціонерного товариства «Племсервіс» м. Градизьк, Державному підприємстві «Дослідному господарстві імені Декабристів» Інституту продовольчих ресурсів НААН», на кафедрі технології виробництва продукції тваринництва Полтавського державного аграрного університету.
ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ
(Полтавська державна аграрна академія, 2017-12-01) АЛ-ДАЛАІЕН, РАШАД ХАЛІФ ХАММАД
Дисертаційна робота присвячена розробці й обґрунтуванню теоретичних і прикладних положень формування і підвищення ефективності використання ресурсів та їх потенціалу сільськогосподарських підприємств. В роботі розкрито сутнісну характеристику ресурсів, ресурсного потенціалу та виробничого потенціалу сільськогосподарських підприємств. Визначено об’єктивну і суб’єктивну складові та їх взаємозв’язок в системі використання ресурсного потенціалу. Опрацьовано модель організаційноекономічного механізму розвитку ресурсного потенціалу підприємства та здійснено його систематизацію за елементами показників оцінки використання ресурсів. Визначено рівень забезпечення сільськогосподарських підприємств земельними, трудовими ресурсами, засобами та предметами праці. Здійснено економічну оцінку рівня ефективності їх використання. Удосконалено підходи до планування потреби в матеріальних ресурсах та встановленно їх співвідношення із основними засобами. Проведено оцінку сукупного потенціалу виробничих ресурсів досліджуваних сільськогосподарських підприємств та визначено рівень впливу окремих ресурсів на показник ресурсовіддачі. Обґрунтовано необхідність техніко-технологічних змін при використанні земельних ресурсів та збереженні родючості ґрунтів сільськогосподарських підприємств. Запропоновано напрями формування та управління кадровим потенціалом, систему мотивації і стимулювання праці. Розробили пропозиції щодо активізації та фінансування інноваційно-інвестиційної складової ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств.
РОЗВИТОК АГРОПРОДОВОЛЬЧОГО РИНКУ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ
(Полтавська державна аграрна академія, 2019-03-01) Самойлик, Юлія Василівна
Дисертація присвячена вирішенню науково-прикладної проблеми – обґрунтуванню теоретико-практичних рекомендацій щодо розвитку агропродовольчого ринку в умовах глобалізації економіки. Розкрито сутність глобалізації та її впливу на агропродовольчий ринок, сформульовано методологічний підхід щодо діагностики глобалізаційного розвитку країн та впливу на ці показники аграрної сфери. Обґрунтовано рекомендації щодо впровадження нового економічного напряму “збалансована соціальна ринкова економіка” для науково-концептуального осмислення сучасних явищ. Визначено місце та вектор розвитку суб’єктів агропродовольчого ринку, а саме інтегрованих об’єднань агропромислових формувань, фермерських господарств, сімейних ферм та господарств населення в умовах глобалізації. Розроблено пропозиції щодо розвитку органічного виробництва та системи сільськогосподарської обслуговуючої кооперації. Визначено перспективи розвитку соціально-економічної інфраструктури агропродовольчого ринку та логістичних систем з урахування глобалізаційних викликів.
РОЗВИТОК МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ НА РИНКУ ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА
(Полтавська державна аграрна академія, 2015-10-22) Дашевська, Ніна Сергіївна
В дисертації обґрунтовані теоретико-методичні основи маркетингової діяльності та визначено основні напрями її удосконалення в підприємствах-виробниках продукції тваринництва Полтавської області з метою підвищення економічної ефективності їх виробничо-господарської діяльності. Запропоновано методичні підходи щодо оцінки маркетингової діяльності та організаційні засади з формування єдиної маркетингової інформаційної системи. Вказано напрями розвитку економічних взаємозв’язків між виробниками продукції тваринництва та переробними підприємствами. Здійснено оптимізацію основних виробничих параметрів тваринницьких підприємств з урахуванням місткості регіонального та національного ринків, рівня конкуренції та запропоновано напрями покращення маркетингової діяльності підприємств Полтавської області, зокрема комунікаційної політики, як важливого елементу маркетингу.
Розвиток ринку праці та державне регулювання зайнятості населення
(Полтавська державна аграрна академія, 2015-10-22) Большая, Оксана Вікторівна
Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних засад функціонування ринку праці України. Розкрито особливості національного і локальних ринків праці та визначено принципи формування їх основних показників. Проведено аналіз тенденцій на ринку праці України, здійснено оцінку його розвитку. Розкрито особливості трансформації місцевого ринку праці. Запропоновано та обґрунтовано комплекс практичних заходів щодо вдосконалення механізмів трансформації локального ринку праці в сучасних умовах. Визначені спеціальні принципи регулювання ринку, дотримання яких разом із деякими загальноекономічними забезпечують розвиток системи ринку праці в напрямі досягнення певної продуктивної і вільно обраної зайнятості. Проаналізовано локальні ринки праці України та визначено критерії оцінки їх ефективності функціонування. Для оцінки стану ринку праці Полтавської області розроблена кластерна модель, що дозволяє поділити локальний ринок на урбанізовані, стабілізаційні, промислово-депресивні та аграрно-стагнуючі райони. Запропоновано модель санації депресивних районів. Розроблено шляхи удосконалення державної підтримки розвитку ринку праці в Полтавському регіоні.
РОЗВИТОК СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ В УМОВАХ РЕФОРМИ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ
(Полтавська державна аграрна академія, 2018-07-17) Бардіна, Тетяна Олегівна
Дисертація присвячена визначенню теоретичних засад та розробці практичних рекомендацій задля розвитку сільських територій в умовах реформи децентралізації, що спрямовані на підвищення якості та рівня життя населення. У роботі визначено сутність, основні поняття та особливості розвитку сільських територій. Визначено роль соціальної відповідальності аграрних підприємств у формуванні та розвитку ОТГ, запропоновано характерні ознаки наявності об’єднаних територіальних громад за відповідними напрямами. Визначено основні принципи, за якими функціонують об’єднані територіальні громади. Проаналізовано ресурсний потенціал Полтавської області, адміністративно-територіальний устрій Полтавської області в умовах реформи децентралізації та проведено оцінку рівня та якості життя населення об’єднаних територіальних громад. У роботі визначено основні шляхи розвитку сільських територій, а саме визначено напрями забезпечення економічної спроможності ОТГ, розмір залучення інвестицій, спрямованих на їх розвиток та обґрунтовано рівні реалізації соціальної відповідальності аграрних підприємств, що функціонують на досліджуваній території.
РОЗВИТОК ТА ЕФЕКТИВНЕ ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ
(Полтавська державна аграрна академія, 2016-09-28) Дронова, Тетяна Сергіївна
Дослідженнями встановлено, що поняття «трудові ресурси», «робоча сила», «трудовий потенціал» нетотожні. Для дослідження було використано різні методи, цифрові матеріали по Україні, Полтавській області та по господарствах районів. Проаналізовано вплив зовнішніх та внутрішніх факторів на ефективне використання трудових ресурсів в сільськогосподарських підприємствах. Здійснено оцінку ефективності використання трудових ресурсів. Проаналізовані основні економічні показники (прибуток, собівартість, рентабельність, оплата праці, продуктивність праці) та встановлено між ними прямий зв'язок шляхом використання статистичних групувань та кореляційно-регресійного аналізу. Запропоновано шляхи удосконалення управління розвитком та використання трудових ресурсів. Зроблено прогноз до 2020 року показників ефективного використання трудових ресурсів на підприємствах сільського господарства. Досліджено роль інтенсивних факторів у підвищенні використання трудових ресурсів, формування мотиваційного механізму та його вплив на продуктивність праці, ефективність аграрного виробництва.

Browse

Browsing Автореферати і дисертації by Title

Results Per Page

Sort Options