Переглянути
Нові надходження
Публікація Формування вихідного матеріалу сої для створення сортів різних напрямів використання в умовах Лісостепу України(Полтавський державний аграрний університет, 2026-05-27) Діянова, Анна ОлександрівнаУ дисертації наведено наукове обґрунтування та нове вирішення актуальної наукової проблеми, яка полягає у формуванні цінного вихідного матеріалу сої для створення сортів різних напрямів використання. У роботі узагальнено результати досліджень українських і зарубіжних науковців стосовно вимог до сучасних сортів сої культурної, які необхідно враховувати при розробці селекційних програм, метою яких є створення нових сортів, що здатні формувати економічно вигідну урожайність насіння високої якості. Побудовані моделі, які дають кількісну оцінку специфічної організації ознак досліджуваних генотипів. Проведено аналіз морфогенетичних та генеративних параметрів сортів і перспективних ліній, що дозволило встановити закономірності, які визначають продуктивність. Виявлено, що висота рослин у більшості сортів і ліній є стабільною. Кількість бобів лінійно залежить від кількості вузлів, а кількість насінин – від кількості бобів. У досліджуваних сортів встановлено компенсаторний ефект між кількістю та масою насіння. Відмічено, що у перспективних ліній ці зв’язки є гнучкішими і переходять у позитивні кореляції. Це свідчить про високий селекційний потенціал ліній та можливість створення нових високоврожайних сортів із крупним насінням. Визначено, що кореляції між кількістю і масою насіння сягають значень r = 0,85-1,00, що доводить перевагу екстенсивного шляху продуктивності. Урожайність сортів і ліній має високу залежність від маси насіння з рослини (r = 0,87-0,98). Виявлено, що досліджувані лінії є більш цінним вихідним матеріалом для селекції, тому що у них вища кореляційна чіткість цих зв’язків і більша інтенсивність генеративного розвитку, ніж у сортів, що вивчались. Відмічені максимальні кількісні показники в умовах сприятливого 2022 року у сортів Адамос та Аквамарин. Високу масу 1000 шт. насінин спостерігали у сортів Антрацит (185,45 г) та Александрит (168,1 г). В оптимальних умовах вегетації 2023 року, найбільша кількість насінин з рослини відмічена у сортів Адамос та Антрацит (відповідно, 138 та 93 шт.). Ці сорти сформували високу масу 1000 шт. насінин – 179 та 183 г, відповідно. В посушливих умовах 2024 року, максимальний показник кількості насінин з рослини відмічено у сортів Адамос та Аквамарин (відповідно, 139,9 та 140,3 шт.). Ці сорти мали також найбільше середнє значення маси 1000 шт. насінин – 166,0 г. Встановлено, що в середньому за три роки найбільшу насіннєву продуктивність продемонстрував сорт Адамос (32,7 г/рослину). У сорту Антрацит середнє значення цього показника становило 20,3 г/рослину, а у інших сортів – менше 20,0 г/рослину. Показано, що на продуктивність насіння сортів сої мають вплив такі показники: кількість бобів на рослину, кількість насіння з рослини, Індекс 2 (відношення висоти рослин до висоти прикріплення нижнього бобу) за коефіцієнтів кореляції r ˃ 0,71. Для усіх досліджуваних сортів встановлено сильний прямолінійний кореляційний зв’язок між кількістю бобів з рослини, кількістю насіння з рослини, Індексом 2 та продуктивністю насіння усіх сортів сої (r ˃ 0,71), окрім сорту Антрацит, у якого виявлена середня кореляція із Індексом 2. Доведено, що з-поміж сортів, поставлених на вивчення, найбільш урожайним був сорт сої української селекції – Адамос, який у середньому за роки досліджень формував урожайність насіння на рівні 3,06 т/га, а також сорт французької селекції – Ментор, у якого за період вивчення, урожайність в середньому була 2,97 т/га. Виявлено, що сприятливі умови періоду вегетації сої за ГТК істотно впливають на показники урожайності, а в посушливі роки вона значно зменшується. Визначено показники господарської придатності перспективних ліній та сортів сої культурної. Вегетаційним періодом 99-100 діб володіють сорти Моріон, Сердолік, Цитрин, Авантюрин, Антрацит, лінія Л4 ((Юг-30/№29)/Анаконда) і лінія Л6 (Красноградська 86/Альтаїр). У нового сорту Анніт цей показник становив 107 діб. Урожайність досліджуваних сортів коливалась від 2,7 до 4,7 т/га за середнього значення 3,8 т/га з найбільшим значенням у лінії (Л6) – Красноградська 86/Альтаїр. Урожайність нових сортів Моріон, Сердолік, Цитрин була на рівні 3,6-3,8 т/га. Найбільшу масу 1000 шт. насінин (225 г) відмічено у сорту Сердолік. Значення цього показника більше 200 г було у ліній Аметист/Альтаїр (Л3), Аметист/Краса Поділля (Л1), Аметист/Краса Поділля (Л5). У нових сортів Моріон і Цитрин цей показник становив 179 і 160 г відповідно. Вихід кондиційного насіння у всіх новостворених генотипів знаходився у межах 79-88% з максимальним значенням у лінії Л2 Аметист/Мяо-ян-доу і у нового сорту Анніт. Встановлено якісні показники нових сортів та перспективних ліній сої. Визначено вміст у насінні білку, жиру, флавоноїдів та активність інгібіторів трипсину. Білку в насінні досліджуваних сортів було в межах 38-44%. Найбільше його містилось у сортів Сердолік та Цитрин – 44%, а у сорту Моріон – 42%. Найменший уміст білка (38 %) був у сортів Адамос, Александрит і Анніт. Вміст жиру знаходився у межах 20-24% з найбільшим значенням у сортів Антрацит, Адамос і Лінії Л6 (Красноградська 86/Альтаїр). Насіння новостворених сортів Анніт, Моріон, Сердолік, Цитрин і ліній: Л4 (Юг-30/№29)/Анаконда, Л5 Аметист/Краса Поділля, Л6 Красноградська 86/Альтаїр мають підвищений уміст жиру – більше 20%. Виділено генотипи, які можуть бути залучені для створення сортів харчового, кормового та зернового напрямів використання. За результатами оцінки економічної ефективності виробництва насіння сої культурної встановлено, що з-поміж досліджуваного сортименту найдоцільніше виробляти насіння лінії Красноградська 86/Альтаїр, яка формувала найбільшу врожайність – 4,70 т/га при рівні рентабельності – 294,2 %. На високому рівні ці показники були у ранньостиглого сорту Адамос, відповідно показників: 3,06 т/га і 153,4 % та середньораннього сорту Сердолік: 3,06 т/га і 218,7 %. Найнижчу врожайністю – 2,42 т/га та рівень рентабельності – 100,0 % мав сорт Галек. За результатами наукових досліджень вперше: – розроблено моделі сортів та перспективних ліній з урахуванням кліматичних показників; – виділено джерела з високим рівнем прояву цінних господарських ознак та властивостей і розкрита цінність новостворених перспективних ліній; – створено у співавторстві сорти: Сердолік, Цитрин, Моріон, Анніт на які отримано авторські свідоцтва. Результати теоретичних досліджень та практичних здобутків дисертантки використовуються у освітньому процесі під час проведення лекцій та лабораторних занять із здобувачами вищої освіти Полтавського державного аграрного університету зі спеціальності 201 – Агрономія. А також, в науковому процесі Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва НААН України для поповнення генетичних ресурсів сої культурної.Публікація Біологізація системи удобрення кукурудзи при застосуванні супутньо-пластової води та пробіотиків(Полтавський державний аграрний університет, 2026-05-27) Жилін, Олексій СергійовичДисертаційна робота присвячена вирішенню важливої сільськогосподарської проблеми – науковому обґрунтуванню біологізації системи удобрення кукурудзи за допомогою супутньо-пластової води та пробіотичних препаратів в констесті сталого функціонування агроекосистем. У сучасних умовах відновлення техногенно забруднених агроценозів внаслідок воєнних дій на Україні та формування сталих агроекосистем з є першочерговим завданням для забезпечення екологічної та продовольчої безпеки країни. Тому у сільськогосподарському господарстві актуалізується трьохстороння задача, яка включає екологічну сторону – відновлення ґрунту та забезпечення екологічної безпеки в умовах воєнних дій, економічну – отримання сільськогосподарської продукції необхідної кількості та якості при обмежених фінансових можливостях аграріїв, соціальної – забезпечення продовольчої безпеки за рахунок якісної сільськогосподарської продукції необхідної кількості. Таким чином виникнення нових аспектів соціально-економічного розвитку України за умов воєнних дій вимагає інноваційних підходів до формування сталих агроекосистем в контексті біосферної парадигми суспільних цінностей, що дозволить створити передумови для переходу країни на екологоорієнтовану модель розвитку. Тому мета дослідження полягала в теоретичному обґрунтуванні і розробці науково-методичних засад використання пробіотичних препаратів та супутньо-пластової води для удобрення кукурудзи як основи сталого функціонування агроекосистем. Експериментальну частину досліджень проведено протягом 2022-2024 рр. на території Полтавської обл., Миргородського р-н, с. Яреськи (ТОВ «АГРОФІРМА «Ім. ДОВЖЕНКА»), лабораторні дослідження проводилися у лабораторії агроекологічного моніторингу ПДАУ. На основі проведеного дослідження інтенсивності протікання мікробіологічних процесів встановлено механізм дії суміші пробіотичних препаратів і супутньо-пластової води на мікробний ценоз та визначено, що найкращим варіантом досліду для покращення життєдіяльності ґрунтових мікробних ценозів є варіант з концентрацією СПВ 900 л/га та пробіотиком Sviteсo PBP розведення 1:10 (дозою 100 л/га). Зокрема при використанні даної суміші кількість педотрофних мікроорганізмів зростає на 354-401% у порівнянні з контролем, чисельність амоніфікуючих бактерій на 39-55% у весняний період та 42-111% у осінній період порівняно з контролем відповідно. Обґрунтовано, що при комплексному внесенні СПВ та пробіотику 1:10 розведення (100 л/га) мінімальне значення коефіцієнту мінералізації–іммобілізації спостерігалося при дозі СПВ 900 л/га, що свідчить про створення сприятливих умов для розвитку грунтових мікроорганізмів. Визначено, що найкращі показники коефіцієнтів педотрофності та оліготрофності по досліду були зафіксовані при комплексному використанні СПВ дозою 900 л/га та пробіотику 1:10 розведення (дозою 100 л/га) на 30 добу після внесення із значною післядією на 60 добу. Обґрунтовано, що комплексне застосування СПВ в дозі 900 л/га та пробіотику 100 л/га при розведенні 1:10 покращує ферментативну активність грунту на 30 добу (зокрема поліфенолоксидази, пероксидази, каталази та уреази). За результатами бактеріологічних та мікологічних досліджень гною встановлено, що під час комплексного використання СПВ (250 л/т) та пробіотику Sviteсo PBP (100 л/т) напротязі трьох місяців для обробки буртів гною, рівень патогенних мікроорганізмів після 3-х місяців компостування знизився на 98-100%, а таких патогенів, як сальмонелла та кишкова паличка – не було виявлено, вміст патогенних грибів знизився на 88% порівняно з контролем. Встановлено, що комплексне використання даної суміші дозволяє знищити рудеральну рослинність яка росте на буртах і збагачує гній на насіння бур’янів, значно знизити схожість насіння бур’янів яке вже міститься у органічних відходах тваринництва (на 60-100% у порівнянні з контролем), підвищити поживність за рахунок його збагачення на мікроелементи (вміст калію збільшився на 20,8%, фосфору - 41,8%, азоту загального - 45,8%, органічної речовини - 10%). Всі ці переваги дають можливість отримати за допомогою СПВ та пробіотику високоякісне органічне добриво, яке не засмічує ґрунт насінням бур'янів, на відміну від необробленого по даній технології гною, і дозволяє оптимізувати поживних режим ґрунту. На основі проведеної економічної та енергетичної оцінки ефективності використання суміші СПВ дозою 250 л/т та пробіотику дозою 100 л/т (розбавлення 10%) для отримання органічних добрив на посівах кукурудзи встановлено, що даний метод є більш ефективним у порівнянні з стандартною технологією та контролем. Зокрема урожайність склала 79,2 ц/га, у той час як при використанні стандартної технології – 72,2 ц/га, на контролі – 54,1 ц/га. Обґрунтовано, щодо комплексного застосування суміші пробіотику (100 л/га, 10% розбавлення) та СПВ при нормах внесення 900-2400 л/га у якості основного добрива, дозволили визначити оптимальну концентрацію СПВ у даній суміші - 900 л/га, при якій приріст урожаю кукурудзи склав 45,9% порівняно з контролем. Доведено, що при даних концентраціях СПВ та пробіотику складаються сприятливі умови для життєдіяльності цілого ряду ґрунтових мікроорганізмів, зокрема стимулюється ріст і розвиток мікроскопічних грибів та целюлозоруйнівних мікроорганізмів, які приймають участь у розкладанні пожнивних решток. Також використання супутньо-пластової води в дозах 900-2400 л/га не сприяло накопиченню нафтопродуктів і важких металів у ґрунті. Обґрунтовано комплексну система удобрення кукурудзи за допомогою супутньо-пластової води та пробіотиків з використанням даної суміші для оброблення гною (СПВ дозою 250 л/т та пробіотиком дозою 100 л/т (1:10)) та як некореневого підживлення (у концентрації 50 л/га та пробіотику 100 л/га (1:10)), що дозволяє отримати приріст урожаю на 63,4%, у той час як окремо при внесення гною, обробленого СПВ та пробіотиком 46,4%, при внесенні суміші СПВ та пробіотику як основного добрива – 33,5 %. При цьому чистий прибуток склав 31012,5 грн на 1 га, а рентабельність – 87,9%. КЕЕ у комплексній технології (внесення обробленого СПВ та пробіотиком гною та некореневого підживлення) склав 5,93, у той час як на контрольному варіанті КЕЕ - 444, а при стандартній технології отримання органічного добрива – 3,32. Реалізація запланованих заходів відповідає принципам сталого розвитку та є їх частиною на локальному рівні.Публікація Ефективність використання пробіотичних препаратів та бішофіту у біологізації системи захисту пшениці озимої(Полтавський державний аграрний університет, 2026-05-27) Шпирна, Владислав ГеннадійовичДисертаційна робота присвячена вирішенню важливої сільськогосподарської проблеми – науковому обґрунтуванню біологізації системи захисту пшениці озимої за допомогою бішофіту та пробіотичних препаратів в контесті сталого функціонування агроекосистем. За сучасних умов енергетичної та екологічної кризи пошук нових речовин, що забезпечували б формування мікробного ценозу з багатим складом агрономічно цінних груп мікроорганізмів, оптимальний рівень гуміфікації і збільшення органічної речовини в ґрунті, надасть можливість обґрунтувати інноваційні екологобезпечні види захисту рослин в конкретних ґрунтово-кліматичних умовах. Тому доцільно розширити науковий пошук інноваційних екологобезпечних засобів захисту рослин, зокрема щодо дії пробіотичних препататів та бішофіту у системі захисту рослин. Тому мета дослідження полягала в теоретичному обґрунтуванні і розробці науково-методичних засад використання пробіотичних препаратів та бішофіту у біологізації системи захисту пшениці озимої як основи сталого функціонування агроекосистем. Експериментальну частину досліджень проведено протягом 2021-2024 рр. на території Полтавської обл., Миргородського району, селище Велика Багачка (СФГ «СКІФ»), лабораторні дослідження проводилися у лабораторії агроекологічного моніторингу ПДАУ. На основі проведеного дослідження впливу бішофіту на субклітинну організацію досліджуваних рослинних об’єктів (озимої пшениці та лободи білої) встановлено ряд фактів, що підтверджують різнопланову дію їх на культурні рослини і на бур'яни. Визначено, що після застосування обприскування бур’яну бішофітом відбувається падіння об’ємних часток мітохондрій, а об’ємні частки мітохондрій клітин озимої пшениці під дією бішофіту збільшуються. На основі проведеного дослідження інтенсивності протікання мікробіологічних процесів за умов внесення проб бішофіту різної концентрації (50, 100, 150 та 200 л/га) встановлено, що найкращим варіантом досліду і у весняний, і у осінній періоди, для покращення життєдіяльності ґрунтових мікробних ценозів, був варіант з нормою внесення 150 л/га. Зокрема, при внесенні бішофіту 150 л/га кількість педотрофних мікроорганізмів зростає на 118-187% порівняно з контролем. Вираженої дії бішофіту на оліготрофні мікроорганізми не відмічено. Встановлено, кількість амоніфікуючих бактерій при використанні бішофіту збільшується порівняно з контролем, при цьому найбільше при використанні бішофіту дозою 150 л/га, зокрема чисельність мікроорганізмів даної групи зростає на 86-280% порівняно з контролем. Обгрунтовано, що кількість амілолітичних мікроорганізмів при внесенні бішофіту дозою 50-200 л/га знижується, що пояснюється тим, що інтенсифікується розвиток мікроорганізмів, які засвоюють органічний азот (білкових речовин грунту), а кількість мікроорганізмів, що використовують аміачний (мінеральний) азот дещо зменшується. Аналіз загальної кількості мікроскопічних грибів, актиноміцетів та неспорової мікрофлори ґрунту показав, що на варіанті використання бішофіту дозою до 150 л/га чисельність даної еколого-трофічної групи є найвищою. Отже, у результаті вивчення основних еколого-трофічних груп мікроорганізмів в одиниці об’єму ґрунту встановлено, що при використанні бішофіту дозою 150 л/га спостерігається найкращий результат для мікробіоти грунту. При збільшенні концентрації до 200 л/га спостерігається незначне зниження питомої ваги мікроорганізмів в мікробному ценозі (на 20-32% гірше у порівнянні з концентрацією бішофіту 150 л/га). За результатами аналізу коефіцієнтів мінералізації–іммобілізації, оліготрофності та педотрофності доведено, що використання бішофіту сприяє збільшенню вмісту поживних речовин у ґрунті для різних еколого-трофічних груп мікроорганізмів, зменшенню швидкості розкладання гумусу і створення сприятливих умов для розвитку ґрунтових мікроорганізмів. Визначено, що мінімальне значення ІМІ спостерігалося при дозі бішофіту 150 л/га, що свідчить про зменшення швидкості розкладання гумусу і створення сприятливих умов для розвитку грунтових мікроорганізмів. Найкращий ефект по коефіцієнту оліготрофності (ІО) спостерігався при використанні бішофіту 150 л/га, що свідчить про збільшення вмісту доступних для мікроорганізмів поживних речовин і високу забезпеченість елементами живлення. Таким чином, обґрунтовано, що при використанні бішофіту дозою 50-200 л/га покращуються умови для розвитку грунтових мікроорганізмів у порівнянні з контролем, у той же час найкращий результат отримано при використанні бішофіту дозою 150 л/га. Обґрунтовано, що при внесенні бішофіту 50-150 л/га структурний стан ґрунту не погіршується. Тільки при внесенні у ґрунт доз бішофіту більше 200 л/га спостерігається деяке погіршення структури ґрунту та зменшення вмісту водотривких агрегатів. Оптимальною дозою, яка не викликала погіршення структури ґрунту та вмісту в ньому водотривких агрегатів, була 150 л/га. Також використання бішофіту в дозах 50-300 л/га не сприяє накопиченню нітратів, нафтопродуктів і важких металів у ґрунті. Таким чином обґрунтовано відсутність негативного впливу бішофіту на фізико-хімічні властивості ґрунту при внесенні його в дозі 150 л/га. На основі вивчення чутливості фітопатогенних бактерій та грибів до комплексного використання суміші пробіотичних препаратів та бішофіту встановлено, що найкращі результати зафіксовані при комплексному використанні пробіотику Sviteсo PBP (1% розведення) та бішофіт (10% розведення). Таким чином підтвержено синергічну дію пробіотику Sviteсo PBP та бішофіту при їх комплексному використанні проти фітопатогенних бактерій. Результати дослідження фунгіцидної активності свідчать, що пробіотичний препарат Sviteсo PBP у комплексі із бішофітом виявляє токсичну дію до фітопатогенних штамів грибів. Встановлено, що найкращий результат для захисту агрофітоценозу отримано при обробці насіння пшениці озимої сумішшю пробіотичного препарату Sviteсo PBP (1%-го розчину) та бішофіту (10% розчину), зокрема енергія проростання склала 94%, що на 25% більше у порівнянні з контролем, а схожість 97%, що на 10% більше у порівнянні з контролем відповідно. Досліджено використання бішофіту різної концентрації як гербіциду на посівах озимої пшениці по всходам. Найбільш суттєва загибель рослин від опіків листкової поверхні спостерігалась після обробки бішофітом 100-75 % концентрації (150 л/га). Опіки листкової поверхні названих рослин бур’янів призводили до їх загибелі. При цьому найвища урожайність (50,3 ц/га) спостерігалася при використання 100% розчину бішофіту як за рахунок ефективного контролю забур'янення так і оптимізації живлення рослин за рахунок мікроелементів, що містяться в бішофіті. Встановлено, що за допомогою бішофіту відбувається значне покращення фітосанітарного стану посівів (ураженість рослин борошнистою росою знизилася з 5,7-5,8% на різних сортах озимої пшениці на контролі до 0,8-1,9% після обробки бішофітом). Відмічено виражену геностатичну дію бішофіту, про що свідчив ефективний захист листків 2-го і 3-го ярусів, процес розгортання яких відбувався в період застосування бішофіту. Обґрунтовано комплексну біологічну систему захисту пшениці озимої за допомогою бішофіту та пробіотиків, що включає використання суміші пробіотику Sviteсo PBР (1 л/т) та бішофіту (10 л/т) як протруювача та бішофіту (150 л/га) як гербіциду на посівах озимої пшениці по всходам. Доведено, що суміш пробіотику Sviteсo PBР (1 л/т) та бішофіту (10 л/т) є ефективним протруювачем для насіння озимої пшениці. Внесення бішофіту як гербіциду (150 л/га 100% концентрації) дозволяє підвищити урожайність пшениці озимої за рахунок зниження засміченості полів та має одночасно фунгіцидну дію, пригнічуючи спори збудників захворювань, без негативних наслідків для довкілля, покращити мікробний ценоз грунту, як наслідок – сприяти підвищенню його родючості. На основі проведеної економічної оцінки ефективності використання комплексної біологічної системи захисту пшениці озимої за допомогою бішофіту та пробіотиків встановлено, що рентабельність запропонованої технології протягом 2022-2024 рр. у середньому склала 117,5%, що на 65% більше у порівнянні з стандартною технологією хімічного захисту рослин, та на 92% більше у порівнянні з контролем (без внесення). При цьому важливим економічним фактором використання запропонованої технології біологічного захисту пшениці озимої є те, що підвищується не тільки урожайність зерна озимої пшениці але і його якість (вміст білку підвищувався на 7,75%, сирої клітковини в зерні - на 10,3%, натура зерна - на 15,3%, та маса 1000 насінин на 21,3% в порівнянні з контролем). Одержані результати досліджень можуть бути використані при розробці рекомендації щодо використання пробіотичних препаратів та бішофіту у системі захисту пшениці озимої у контексті забезпечення екологічної, продовольчої безпеки регіону та створення сталих агроекосистем. Реалізація запланованих заходів відповідає принципам сталого розвитку та є їх частиною на локальному рівні.Публікація Вплив умов вирощування на врожайні властивості та посівні якості насіння проса прутоподібного(Полтавський державний аграрний університет, 2026-05-27) Ритченко, Андрій ВікторовичУ дисертаційній роботі представлено вирішення важливого наукового завдання – підвищення врожайності та якості насіння проса прутоподібного (Panicum virgatum L.) – світчграсу за вивчення іноземних та українських сортозразків з урахуванням їх адаптивних властивостей та реакції на погодні умови й удосконалення елементів агротехнології вирощування насінників. Адже насьогодні агровиробництво потребує значної кількості якісного насіння енергетичних культур, в т.ч. і світчграсу для закладки нових площ енергопосівів та отримання щорічного врожаю фітомаси – рослинної сировини для виготовлення біопалив. Що, в свою чергу, сприятиме сталому розвитку територіальних громад та зниження енергозалежності нашої країни від непоновлюваних джерел енергії. У зв’язку з чим, тема дисертаційної роботи має актуальне та практичне значення. За вивчення впливу екотипічних властивостей на формування врожайності та якості насіння сортів проса прутоподібного встановлено, що більш високу стійкість до умов вирощування за посухо- та морозостійкістю, а також подовжену тривалість вегетації мають сортозразки проса прутоподібного височинного екотипу (Cave-in-Rock, Forestburg, Зоряне, Лядовське, Морозко) у порівнянні з низовинним. Визначено, що височинні екотипи, як за індивідуальною продуктивністю рослини, так і за врожайністю насіння переважають низовинні (Канлоу, Аламо та Пангбурн). Височинні сорти проса прутоподібного, порівняно із низовинними формують суттєво більший загальний врожай насіння (0,62 т/га) на противагу низовинним – 0,46 т/га. Середня врожайність схожого насіння за роки дослідження відповідно за екотипами становила 0,33 і 0,24 т/га. На ці показники мають вплив погодні умови вегетації насінних рослин періоду формування і наливу насінини (зернівки) за роки дослідження: більш посушливі етапи знижують врожайність та вихід схожого насіння, порівняно з оптимальними та помірнозволоженими. Поряд із погодними умовами, сортові властивості мають значний вплив на вихід схожого насіння проса прутоподібного. Цей показник за сортозразками проса прутоподібного мав значне варіювання й змінювався – від 0,18 до 0,42 т/га з найбільшим значенням у сортів височинного екотипу: Зоряне, Морозко, Лядовське, Cave-in-Rock, Shelter,Carthage й Forestburg (від 0,35 до 0,42 т/га). Доказову вищу енергію проростання (від 45,2 до 46,0 %) й лабораторну схожість насіння (від 47,1 до 49,5 %) забезпечують сорти проса прутоподібного височинного екотипу, порівняно з низовинними сортами. За вивчення впливу сортових властивостей, агротехнології та погодних умов на формування врожайності та якості насіння проса прутоподібного експериментальним шляхом доведено, що на збільшення врожайності насіння суттєвий вплив має культивування сортів у насіннєвих посівах за оптимізованої технології вирощування. Ця технологія поєднує: весняну сівбу культури визначеною нормою висіву насіння (для сорту Зоряне – 5,7 кг/га, для сорту Cave-in-Rock – 7,6 кг/га, для сорту Морозко – 7,9 кг/га) широкорядним способом (для усіх сортів – міжряддя 60 см) та застосування весняного азотного підживлення рослин розрахунковою дозою азотних добрив (N45) на фоні основного удобрення (РК)60. При цьому обґрунтованою, що оптимізація елементів агротехнології вирощування рослин проса прутоподібного дозволяє поліпшити врожайні властивості насіння у сорту Зоряне на 0,05 т/га (від 0,77 до 0,82 т/га), сорту Cave-in-Rock – на 0,12 т/га (від 0,62 до 0,74 т/га), сорту Морозко – на 0,08 т/га (від 0,38 до 0,46 т/га). Що підтверджено сильним кореляційним зв’язком між врожайністю насіння та: масою насіння з волоті, масою насіння з усієї рослини й лабораторною схожістю насіння (r > 0.7) та середньою кореляцією – з кількістю волотей на рослині (r = 0.31-0.69), а також з посівними якостями насіння (r = 0.50-0.78). Встановлено поліпшення посівних якостей насіння (енергії проростання та лабораторної схожості) за оптимізовано технології вирощування: для сорту Зоряне відповідно показників: 44,5±0,7 % і 51,3±0,7 %; Кейв-ін-рок 44,1±0,6 % і 49,2±0,4 %; та сорту Морозко – 37,1±0,3 % і 42,3±0,4 %. За визначення впливу підживлення посівів на врожайність та якість насіння проса прутоподібного обґрунтовано, що застосування весняного позакореневого підживлення рослин 60-ти % розчином хелатного препарату ʼKristalon Specialʼ дозволяє суттєво збільшити біометричні показники генеративної частини рослин сорту Зорян’ (довжину прапорцевого листка, довжину волоті та кількість волотей на рослину), загальну врожайність (на 0,048 г/рослину), вихід схожого насіння (до рівня 62,3 %) та поліпшити посівні якості насіння. Визначено, що насіннєва продуктивність проса прутоподібного знаходиться у тісній прямолінійній кореляційній залежності з біометричними показниками генеративної частини рослин за коефіцієнтів кореляції r ˃ 0,71. Врожайність насіння має корелює з посівними якостями насіння проса прутоподібного. При розрахунках ефективності елементів удосконаленої технології вирощування сортів проса прутоподібного на насіння доведено висока результативність вирощування насіння височинних сортів (за рівнем рентабельності більше 100,0 %) та збільшений коефіцієнт енергетичної ефективності (Кее) – на рівні, або більше 2,1 (сорти зарубіжні: Картадж, Шелтер, Кейв-ін-рок, Форесбург, сорти української селекції: Зоряне, Лядівське та Морозко). Визначено, що при застосуванні удосконалених елементів технології вирощування насінників культури (широкорядний спосіб сівби за міжряддя 60 см за норми висіву насіння залежно від сорту в межах – 5,7–7,9 кг/га, та весняного азотного підживлення рослин розрахунковою дозою азотних добрив (N45) у поєднанні з позакореневим підживленням рослин у фазу весняного кущіння 60-ти % розчином препарату ʼKristalon Specialʼ досягається рентабельність виробництва насіння для трьох сортів – до 274,3 %, отримано збільшений коефіцієнт енергетичної ефективності (Кее) – на рівні 3,8 (для отриманого потомства). Таким чином, для розширення сортового різноманіття та отримання високої врожайності якісного насіння проса прутоподібного на рівні, або більше 0,62 т/га в умовах центрального Лісостепу України рекомендовано: - як вихідний матеріал для селекції на продуктивність використовувати іноземні сортозразки: Cave-in-Rock, Carthage, Forestburg, що формують врожайність насіння від 719,0 до 735,0 кг/га; - вирощувати сорти височинного екотипу української селекції: Зоряне, Лядівське та Морозко, а також сортозразки іноземного походження – Cave-in-Rock, Шелтер і Форесбург; - для удосконалення елементів агротехнології насіннєві посіви закладати широкорядним способом (для усіх сортів – міжряддя 60 см) за визначеної нормою висіву насіння (для сорту Зоряне – 5,7 кг/га, для сорту Морозко – 7,9 кг/га), та застосування весняного азотного підживлення рослин розрахунковою дозою азотних добрив (N45) на фоні основного удобрення (РК)60. Цей комплекс агрозаходів дозволить отримати збільшення врожайності насіння до 0,46…0,82 т/га; - застосувати щорічне весняне позакореневе підживлення насінних рослин проса прутоподібного 60-ти % розчином препарату ʼKristalon Specialʼ, що дозволяє суттєво збільшити біометричні показники генеративної частини рослин, загальну врожайність (до 0,94 т/га) й вихід схожого насіння (до 67,8 %) та поліпшити посівні якості насіння: до 45,5-46,0 % енергії проростання та до 52,4-53,1 % лабораторної схожості насіння.Публікація Оптимізація технології вирощування пшениці м’якої озимої в умовах Лівобережного Лісостепу України(Полтавський державний аграрний університет, 2026-05-27) Палазюк, Богдан ОлександровичДисертаційна робота присвячена науковому обґрунтуванню та практичній оцінці ефективності біостимуляторів як складової оптимізації технології вирощування пшениці м’якої озимої в умовах Лівобережного Лісостепу України. Дослідження проводили у 2022–2025 рр. у двох локаціях Полтавського району, Полтавської області: на території науково-виробничого центру селекції та насінництва польових культур Навчально-наукового інституту агротехнологій, селекції та екології Полтавського державного аграрного університету та в Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції імені М. І. Вавилова Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України. Узагальнення даних за роки досліджень показало, що агрокліматичні умови характеризувалися нерівномірністю розподілу опадів упродовж вегетації та контрастністю режимів зволоження; критичним для формування врожайності в умовах зони був період квітень–травень, який мав вплив на рівень продуктивності в умовах досліджень. Досліджено реакцію трьох сортів пшениці м’якої озимої Манжелія, Богдана, Алтіго на застосування біостимуляторів різного походження за різних способів використання. Оцінено вплив досліджуваних елементів технології на продуктивність, показники якості зерна, а також економічну й енергетичну ефективність вирощування. Встановлено, що передпосівна обробка насіння біостимуляторами на основі мікроорганізмів підвищувала продуктивність посівів пшениці м’якої озимої. Найефективнішим і найбільш стабільним за роками та сортами був варіант застосування біопрепарату БіоФосфор® (на основі Bacillus megaterium, B. amyloliquefaciens, Trichoderma harzianum), який забезпечив статистично достовірну прибавку врожайності 0,29–0,45 т/га. Препарат Органік-Баланс® (на основі консорціуму бактерій: Bacillus velezensis (Bacillus subtilis), Agrobacterium pusense (Azotobacter chroococcum), Paenibacillus polymyxa, Enterococ- cus hirae (Enterococcus faecium), Lactobacillus delbrueckii sp. bulgaricus) також забезпечував достовірний приріст урожайності на 0,17–0,24 т/га (4,3−6,3 %). Серед сортів найвищий рівень урожайності у досліді за роки досліджень формував сорт Алтіго, який перевищував інші сорти на 0,15–0,18 т/га. Формування показників якості зерна визначалося переважно умовами року, сортові особливості істотно впливали на вміст білка та сирої клейковини, тоді як застосування біопрепаратів загалом не забезпечувало стабільних статистично достовірних змін показників якості та не призводило до підвищення класності зерна. Доведено, що позакореневе внесення біостимуляторів на основі мікроорганізмів у фазу весняного кущення забезпечувало приріст продуктивності. Прибавка урожайності до контролю становила 0,51–0,68 т/га (7,2–8,7 %), максимальний ефект забезпечував Граундфікс®. Найкращі показники якості зерна в узагальненні формував сорт Алтіго. При цьому підвищення врожайності не супроводжувалося погіршенням показників якості зерна. Показано, що застосування біостимуляторів на основі гумінових речовин Відновлення® та БіоСтимікс® без фону мінерального підживлення характеризувалося приростом урожайності 0,17–0,43 т/га (4,4–8,7 %). Водночас поєднання гумінових біостимуляторів з азотним живленням (N68) забезпечувало приріст урожайності до контролю 1,45–1,64 т/га (29,5–42,7 %), а відносно варіанта лише з азотним живленням – 0,37–0,59 т/га (7,6–12,1 %). За показниками якості максимальний вміст білка та сирої клейковини забезпечував варіант із внесенням азотного живлення, тоді як поєднання азоту з біостимуляторами на фоні зростання урожайності супроводжувалося зниженням масової частки білка і клейковини. Економічна оцінка засвідчила доцільність використання біопрепаратів за умови оптимального співвідношення додаткових витрат і приросту продукції. За практично однакових виробничих витратах застосування передпосівної обробки насіння (22,9–23,4 тис. грн/га) максимальний економічний ефект забезпечував БіоФосфор®, де рентабельність зростала до 28,7–29,9 %, а чистий дохід – до 6600,42–6888,67 грн/га. Позакореневе застосування у фазу кущення найвищу економічну ефективність забезпечували БіоФосфор® та Граундфікс®: додатковий чистий дохід становив 3 039–3 819 грн/га, а приріст рентабельності – 8,0–12,0 % порівняно з контролем; сорт Алтіго забезпечував найвищу окупність технології (151–155 %). Застосування біостимуляторів на основі гумінових речовин Відновлення® та БіоСтимікс® найбільш економічно виправдане у поєднанні з азотним підживленням: чистий дохід становив 18 810,21–19 102 грн/га (сорт Манжелія) та 19 428–19 818 грн/га (сорт Алтіго) за рентабельності 90–93 %. Енергетична оцінка підтвердила доцільність застосування біостимуляторів різного походження у технології вирощування за рахунок приросту валової енергії врожаю. В разі передпосівної обробки насіння коефіцієнт енергетичної ефективності зростав до 1,46 (приріст 10,2 %), а середній приріст енергії у вирощеній продукції становив 3,6 ГДж/га. За позакореневого застосування біопрепаратів приріст валової енергії був максимальним у варіантах із БіоФосфор® та Граундфікс® і становив 1,5−2,1 ГДж/га. За використання біостимуляторів на основі гумінових речовин на фоні азотного живлення найбільший приріст енергії забезпечували варіанти застосування біостимуляторів, зокрема у сорту Алтіго – 4,7–5,0 ГДж/га. За результатами проведених досліджень у ґрунтово-кліматичних умовах Лівобережного Лісостепу України встановлено доцільність упровадження біологізованих елементів технології вирощування пшениці м’якої озимої, що забезпечують підвищення врожайності, економічної та енергетичної ефективності виробництва. У виробничих умовах рекомендується: – застосовувати біопрепарат БіоФосфор® для передпосівної обробки насіння пшениці м’якої озимої з метою покращення фосфорного живлення рослин на початкових етапах органогенезу, активізації ростових процесів та формування оптимальної густоти стояння посівів; – у фазу весняного кущення проводити позакореневе внесення біостимулятора мікробіологічного походження Граундфікс®, що забезпечує підвищення продуктивної кущистості, збільшення маси зерна з колоса та формування максимальної врожайності; – гумінові біостимулятори Відновлення® та БіоСтимікс® застосовувати у поєднанні з азотним підживленням, що сприяє підвищенню коефіцієнта використання азоту, збільшенню валової енергії врожаю та отриманню максимального економічного ефекту. Упровадження запропонованих елементів технології вирощування пшениці м’якої озимої забезпечує зростання врожайності культури, підвищення чистого доходу та покращення показників енергетичної окупності виробництва в умовах Лівобережного Лісостепу України.Публікація Агроекологічне обґрунтування технології вирощування міскантуса гігантського і кукурудзи за використання на біопаливо в умовах нестійкого зволоження(Полтавський державний аграрний університет, 2026-05-27) Тетерюк, Роман СергійовичУ дисертаційній роботі представлено вирішення важливого наукового завдання – пошук шляхів збільшення врожайності біомаси міскантусу гігантського за підбору адаптованих та продуктивних сортів, з урахуванням погодних умов та удосконалення елементів агротехнології вирощування в бінарних посівах з люпином багаторічним (підживлення мінеральним добривом Карбамід) та у смугових насадженнях із кукурудзою та бобовим компонентом й застосування підживлення хелатним препаратом Крісталон та біопрепаратом Мікофренд С (біологізація технології вирощування) задля отримання сировини для біопалива. За встановлення впливу екологічних чинників, сортових властивостей на формування врожайності міскантусу гігантського визначені параметри адаптивності рослин за їх стійкістю до абіотичних чинників, що притаманна сортименту міскантусу гігантського: Гулівер, Верум та Осінній зорецвіт. Нижча адаптивність була у сорту Універсальний. Даним сортам властивий найбільш тривалий вегетаційний період (на рівні або більше 200 діб). За біометричними (кількісними) показниками рослин виділено сорти міскантусу гігантського Осінній зорецвіт і Гулівер, що формують найбільшу висоту й густоту стеблостою, облиствленість та забезпечують найбільшу площу листкової поверхні. Сорти міскантусу гігантського Гулівер, Осінній зорецвіт та Верум формують найвищі показники за врожайністю та обсягом сухої біомаси. Відповідно сортів ці показники були на рівні 13,1 та 39,3 т/га, 12,5 і 36,5 та 12,2 і 35,8 т/га за НІР05 (урожай) 0,39 т/га та НІР05 (обсяг біомаси) 1,62 т/га, а у інших сортів ці показники були на нижчому рівні. Визначено сильний кореляційний зв'язок між висотою, густотою стеблостою і площею листкової поверхні (r ˃ 0,71) та врожайністю як за вологою, так і сухою біомасою, що притаманно усім сортам міскантусу гігантського. Середньою мірою на врожайність сухої біомаси мають вплив кількість та лінійні параметри литкової пластинки (r ˂ 0,71). За вивчення впливу способу вирощування й підживлення насаджень на формування врожайності біомаси міскантусу гігантського експериментальним шляхом доведено, що біометричні показники істотно залежать від способів культивування та системи підживлення. Істотно вища висота стеблостою формується у рослин міскантусу в бінарних насадженнях з бобовим компонентом при застосуванні підживлення азотом на рівні або більше 60 кг/га, а одновидових – 90-120 кг/га. Відмічено зростання густоти стеблостою при збільшенні доз застосування азоту в підживленні (N60-120): у одновидових насадженнях – від 9,7 до 13,7 шт./рослину, а у бінарних, на цих же варіантах, суттєво більше – від 11,0 до 15,7 шт./рослину. Площа фотосинтетичної поверхні листка міскантусу була у межах – від 60,7 до 71,0 см2 у одновидових насадженнях, та – від 64,0 до 74,7 см2 – у бінарних. Визначено, що спосіб вирощування міскантусу гігантського у бінарних посівах з люпином багаторічним істотно збільшує врожайність за сухою біомасою. При цьому прибавка врожаю міскантусу гігантського на варіантах бінарного вирощування виявилась найбільш суттєвою і становила за роки 1,2 т/га, при урожайності 20,8 т/га на противагу одновидовим насадженням – де цей показник варіював у межах 19,1–19,9 т/га (середня 19,6 т/га). Обґрунтовано, що застосування весняного підживлення насаджень збільшує врожайність біомаси міскантусу гігантського: у бінарних насадженнях до 21,0–21,2 т/га при застосуванні N30-60 порівняно з контролем (20,5 т/га); істотно нижчим цей показник був у одновидових – на рівні 19,5–19,9 т/га за внесення збільшених доз азоту N60-90, що на 0,4–0,8 т/га нижче порівняно з контролем (19,1 т/га). Показники якості біомаси міскантусу гігантського за вмістом целюлози, геміцелюлози та лігніну у біомасі зростають при збільшенні дози азоту (N60 і більше) як у моно-, так і бінарних насадженнях. За розробки елементів біологізації агротехнології вирощування міскантусу гігантського обґрунтовано, що у середньому за три роки найбільш істотний вплив на зростання кількісних показників рослин міскантусу гігантського: довжину стебла, кількість стебел та площі листової поверхні листків має застосування підживлення Крісталоном 50 % сумісно з біоперапаратом, або ж 100 % дозою як у одновидових, так і смугових насадженнях. Встановлено, що врожайність біомаси міскантусу за варіантами підживлення Крісталоном (повна доза 100 %, що відповідає дозі 3 кг/га з нормою внесення робочого розчину 200 л/га) у одновидових насадженнях була найбільшою (19,9 т/га), а у смугових – зменшена норма внесення препарату Крісталон сумісно з біопрепаратом Мікофренд С (50 % доза), що істотно збільшувала врожайності до 22,18 т/га. У середньому за роки дослідження найбільшу врожайність біомаси кукурудзи (7,3 т/га) забезпечили варіанти сумісного підживлення хелатним препаратом Крісталон (доза застосування 1,5 кг/га з нормою внесення робочого розчину 100 л/га) та біопрепаратом Мікофренд С – дозою 0,25 л/га з нормою внесення робочого розчину 50 л/га, що відповідає 50 % від рекомендованої для кожного препарату. У загальному, на цих варіантах підживлення у смугових насадженнях обсяг рослинної біомаси міскантусу й кукурудзи становив 29,5 т/га. На цих варіантах досліду визначено і високі показники якості біомаси: вміст целюлози, лігніну та геміцелюлози. При розрахунках ефективність вирощування сортів, оптимізованої (удосконаленої) технології вирощування міскантусу гігантського для отримання біомаси доведена висока економічна та енергетична результативність виробництва біомаси сорту міскантусу гігантського Гулівер, а також за вирощування міскантусу гігантського у бінарних посівах з люпином за щорічного весняного підживлення насаджень дозою азоту N30-60, або ж у 5 смугових насадженнях енергокультури з кукурудзою та люпином за внесення 50 % доза препарату Крісталон + біопрепарат Мікофренд С. Для розширення сортового різноманіття та отримання високої врожайності якісної біомаси міскантусу гігантського в умовах нестійкого зволоження центральної частини лівобережного Лісостепу України рекомендовано: - вирощувати сорти міскантусу гігантського української селекції Гулівер, Осінній зорецвіт та Верум, що виокремлено за високими адаптивними властивостями, кількісними показниками рослин, врожайністю біомаси та виходом енергії з неї; - для удосконалення елементів технології вирощування, міскантус гігантський розміщувати у бінарних посівах з люпином багаторічним із застосуванням щорічного весняного підживлення дозою азоту N30-60, що істотно збільшує врожайність за сухою біомасою до 20,8-21,2 т/га; - для збільшення врожайності біомаси (до 22,2 т/га) та ефективності її виробництва за коефіцієнтом енергетичної ефективності (Кее ˃ 3,0) застосовувати біологізацію технології вирощування міскантусу за розміщення його у смугових посівах з кукурудзою та люпином багаторічним із застосуванням сумісного підживлення хелатним препаратом Крісталон та біопрепаратом Мікофренд С (50 % доза кожного препарату), що дозволить отримувати збільшений вихід біомаси (до 29,5 т/га) із урахуванням обсягу біомаси супутнього компонента – кукурудзи звичайної (7,3 т/га). - для отримання збільшеного вмісту геміцелюлози у біомасі на одновидових насадженнях застосовувати у весняному підживленні азотні добрива дозою N60-90, а для бінарних насаджень – N60-120; у смугових насадженнях якість біомаси поліпшується за підживлення препаратами Крісталон і Мікофренд С (50 % доза кожного препарату) Встановлено, що в агрологістиці менеджменту вирощування міскантусу гігантського вагомим є дотримання ланцюга виробництва біомаси: від закладки енергоплантації, укорінення рослин (1-2 роки), до збирання біомаси 6 з третього року вегетації (осіннє / весняне), проведення агрозаходів (щорічне весняне підживлення за рахунок мінерального азоту та споживання рослинами азоту, що накопичила бобова культура), збирання й постачання біомаси на переробку та отримання енергії.Публікація Продуктивність агроценозів конопель посівних (Cannabis sativa L.) залежно від елементів технології вирощування в умовах Лівобережного Лісостепу України(Полтавський державний аграрний університет, 2026-05-27) Овсяник, Олександр ОлександровичАктуальність досліджень пов’язана з активним поверненням конопель посівних у виробництво через тривалий період заборони у всьому світі. Після цього постала гостра проблема у розробці технологій вирощування в умовах клімату, що значно змінився протягом десятиліть заборони. Метою досліджень було встановити ефективність захисту посівів від сегетальної рослинності, визначити ефективність комплексних мінеральних добрив і стимуляторів росту, встановити вплив попередників і норм висіву на формування урожайності посівів подвійного призначення – на насіння і тресту. Науковою новизною результатів досліджень є визначення ролі кліматичних факторів у формуванні врожайності Cannabis sativa L., особливості впливу гербіцидів на показники продуктивності агроценозів. Проаналізована і встановлена перспектива використання стимуляторів росту, в тому числі й гумінових препаратів, як елементу технології вирощування та рекомендовано норми висіву. На основі опрацьованого теоретичного матеріалу, що базується на останніх літературних джерелах, результатах досліджень закордонних і вітчизняних вчених, зроблено висновки про необхідність створення експериментальних програм відповідно еколого-економічного підходу до вирощування конопель посівних. Зроблено висновок про відсутність внаслідок заборони на вирощування стратегій боротьби з бур’янами, удобрення посівів та оптимізації системи живлення. Дослідження проводилися в господарстві з високим технологічним рівнем оснащеності у виробничих умовах, що забезпечило отримання репрезентативних результатів з перспективою їхнього подальшого впровадження. Встановлено, що частка впливу нерегульованих факторів вирощування може досягати 42 % і більше, що актуалізує розробку й реалізацію подальших досліджень. Встановлена сильна зворотна кореляція між кількістю сегетальних рослин та урожайністю насіння й дещо слабша – з урожайністю соломи – r = –0,72 і –0,57 відповідно. Таким чином, зроблено висновок про необхідність використання гербіцидного захисту, що забезпечив збільшення врожайності насіння на 56 % і соломи – на 15 %. Разом з тим встановлені ризики застосування підвищених норм гербіцидів, що може призвести до зменшення врожайності в цілому. Встановлено, що гербіцид Стомп (330 г/л Пендиметаліну) мав найм’якішу дію на культуру в нормі 1,5 л/га. Збільшення норми до 2 і 3 л/га спричиняло випадання рослин та викликало зменшення розвитку бічних коренів. Також цей препарат мав слабше виражену дію на рослини лободи білої (Chenopodium album). Використання Зенкор Ліквід (метрибузин, 600 г/л) мало більшу ефективність і проти рослин лободи білої і мав меншу негативну дію на рослини конопель в нормі 0,5 л/га. Для удобрення посівів конопель посівних підходять великі норми комплексних добрив із застосуванням 300 кг/га КАС-32. Зокрема такми добривами є Екоплант (200 кг/га) та Поліфоска 8:24:24 9S (165 кг/га). Використання стимуляторів росту 1 кг/т 1R Seed treatment або Zinovii grand стало ефективнішим в разі передпосівної обробки насіння та позакореневого внесення в нормах 2 кг/га Zinovii grand або 2 л/га Ultra Boost. В комплексі з позакореневою аплікацією вони збільшували врожайність насіння на 0,13, а соломи – на 0,43–0,47 т/га. Встановлена позитивна дія стимуляторів росту на показник польової схожості насіння, який зріс на 4%. Використання норм висіву насіння 2 млн./га забезпечувало кращу конкурентоздатність рослин конопель з бур’янами, частка впливу норм висіву на загальну кількість бур’янів у посівах становила 53 %. Однак норми висіву насіння можуть спричиняти в даному випадку появу оберненої залежності мі урожайністю насіння і соломи (r = –0,49), що потрібно враховувати і технологіях вирощування конопель подвійного призначення. Також виявилося, що в умовах нестійкого зволоження найбільша врожайність насіння була сформована за норми висіву 1 млн./га – 0,75–0,77 т/га. Аналіз впливу фактору попередника показав, що в цілому, культура конопель не дуже вибаглива до них. У формуванні врожайності насіння частка впливу підбору попередника не перевищувала 9 %. Таким чином, у даних дослідженнях, встановлено, що пшениця озима, кукурудза на зерно чи беззмінний посів конопель протягом трьох років є, практично, однаковими попередниками з точки зору виробництва. Формування показників якості насіння за вмістом олії і білка в ньому відбувається залежно від факторів навколишнього середовища, які є непередбачуваними. Зокрема встановлено існування кореляційного зв’язку між тривалістю періоду достигання біологічної стиглості й вмістом олії (r = 0,27–0,79). Використання для удобрення добрива Екоплант (200 кг/га) в комплексі з КАС-32 300 кг/га сприяло формуванню більшого вмісту олії в насінні порівняно з використанням Поліфоски 8:24:24:9S в нормі 165 кг/га на 0,6 %. Застосування передпосівної обробки стимуляторами росту сприяло досяганню вмісту олії в насінні вище 30 %, а вмісту білка – вище 25 %. Найбільший середній показник вмісту олії й білка в насінні був зафіксований на варіантах, де використовували передпосівну обробку насіння стимулятором росту Zinovii grand (1 кг/т). Враховуючи позитивну дію застосування стимуляторів росту на формування врожайності насіння і соломи конопель, зроблено висновок про необхідність подальших досліджень для встановлення причин цього впливу на ранніх етапах розвитку рослин. Аналіз економічної ефективності показав, що застосування гербіциду Зенкор Ліквід в нормі 0,5 л/га дало змогу збільшити економічні показники майже на 25 % порівняно з варіантами, де гербіциди не використовувалися. В грошовому виразі ця величина становила близько 11,5 тис. грн станом на осінь 2025 року. Застосування стимуляторів росту сприяло збільшенню чистого доходу в сумі з продукцією соломи майже на 10–12 тис. грн. Зменшення норми висіву сприяло збільшенню чистого доходу на суму близько 1,5 тис. грн/га. Спираючись на результати досліджень рекомендовано детально аналізувати нерегульовані фактори вирощування та накопичувати базу даних для побудови математичних прогностичних моделей з метою передбачення можливих негативних впливів та компенсації їхньої дії за допомогою агротехнічних прийомів. В математичних моделях рекомендовано проводити аналіз кореляцій між основними ознаками, особливо у випадку вирощування конопель посівних для отримання насіння і соломи. Для отримання високих і сталих врожаїв необхідно використовувати високі норми комплексних добрив у поєднанні з 300 кг/га КАС-32. В умовах нестійкого зволоження слід використовувати Поліфоску 8:24:24 9S у нормі 165 кг/га або Екоплант у нормі 200 кг/га. Для боротьби з сегетальною рослинністю дана рекомендація щодо застосування гербіцидів Стомп у нормах 1,5–2 л/га і Зенкор Ліквід нормою від 0,5 л/га. В сучасному рослинництві України коноплі посівні досить ефективно вписуються у сівозміну, оскільки є невибагливою культурою для попередників та гарно формують продуктивність у беззмінних посівах.Документ Агроекологічне обґрунтування вирощування енергетичних культур для виробництва біосировини(Полтавський державний аграрний університет, 2024-05-28) Дьомін, Дмитро ГеннадійовичУ дисертаційній роботі обґрунтовано теоретичні положення та запропоновано практичні рекомендації щодо удосконалення агротехнології вирощування енергетичних культур задля отримання біосировини – біомаси для виготовлення біопалив та продуктів з доданої вартістю. На даний час, актуальною проблемою є створення ефективних та екологічно-безпечних агротехнологій вирощування енергетичних культур, зокрема малопоширених, як одного з найбільш перспективних джерел біосировини: як для виробництва біопалив, так і продуктів із доданою вартістю. У зв’язку з чим, для підвищення ефективності виробництва біомаси та отримання максимальної продуктивності енергокультур необхідно раціонально використовувати земельні угіддя, особливо маргінальні землі. При цьому, рекультивація таких земель є частиною проблеми раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього середовища. Таким чином, питання відновлення порушених земель в Україні та отримання рослинної сировини для виробництва біопалив є досить актуальним і потребує подальшого вивчення. У зв’язку з чим, було вивчено ефективність вирощування традиційних та малопоширених енергетичних культур протягом 2018-2023 років на маргінальних землях Лісостепу та Степу України. Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому що вперше, в умовах України, вивчено особливості росту й розвитку, закономірності формування продуктивності рослин малопоширених енергетичних культур (сорговник поникаючий, біг-блуестем та сорго багаторічне) за різних агрозаходів. Удосконалено агротехнологію вирощування сорго багаторічного завдяки застосування допосівної обробки насіннєвого матеріалу та застосування підживлення, що позначилось на збільшенні врожайності біомаси. Набули подальшого розвитку питання вивчення особливостей ростових процесів рослин енергетичних культур, методичні підходи до визначення біоенергетичної та економічної ефективності їх вирощування. За результатами багаторічних досліджень удосконалено основні складові управління енергетичними посівами: світчграсу, сорго багаторічного, Біг-блуестему, індіанграсу. Що здійснено на основі удосконалення елементів технології вирощування енергетичних культур. За результатами вивчення впливу умов вирощування на мінливість біометричних показників, продуктивності та якість енергетичних культур встановлено, що урожайність біомаси за досліджуваними культурами, у середньому за роки, варіювала: від 8,2 до 12,3 т/га (умови Степу), від 9,0 до 12,7 т/га (умови Лісостепу). При цьому відмічена динаміка щорічного збільшення врожаю (від першого по четвертий вегетаційний рік) по усім культурам незалежно від умов вирощування. Якість біомаси енергетичних культур залежно від умов вирощування не має значних змін. За результатами проведення визначення впливу сумісного вирощування у фітоценозі на врожайність біомаси енергетичних культур в різних умовах встановлено, що сумісне вирощування енергетичних культур дозволяє оптимізувати структуру фітоценозу і найбільш доцільно використати площу. Це сприяє рівномірному розподілу рослин у відсотковому складі, інтенсивнішому росту й розвитку енергетичних культур, затіненню й витісненню ними бур’янів. Визначено, що одновидові посіви енергетичних культур займали 100 % склад, тоді як у сумісних посівах відмічалося варіювання за даним показником – від 43,7 до 55,7 % (Степ) та від 44,0 до 56,0 % (Лісостеп) у залежності від складу травосумішки. Цю закономірність пов’язуємо із природньою конкуренцією рослин за світло та поживні речовини при розміщенні їх сумісно на одній площі. Оптимізація видового складу у сумісних посівах енергетичних культур також впливає на збільшення врожайності біомаси рослинних компонентів енергокультур в розрізі умов Степу і Лісостепу України. Найбільшу врожайність біомаси за сухою речовиною в умовах Степу забезпечили варіанти сумісного вирощування Sw+Ig – на рівні 13,7 т/га (прибавка 0,7 т/га) та Sw+Bb – 13,4 т/га (прибавка 0,3 т/га). На рівні стандарту (в межах НІР05) врожайність за сухою масою була на варіантах: Sw+Sa – 12,3 т/га. Для Лісостепу найбільша врожайність біомаси була на варіантах сумісного вирощування Sw+Ig – на рівні 10,7 т/га (прибавка 0,5 т/га) та одновидового вирощування Sw – 10,2 т/га. На рівні стандарту (в межах НІР05) врожайність за сухою масою була на інших варіантах. У сумісних посівах найбільш урожайним виявилося поєднання проса прутоподібного та індіанграсу на варіантах підживлення посівів 11,0 т/га (прибавка 0,3 т/га). За результатами визначення впливу препарату «Агростимулін» на формування продуктивності біомаси сорго багаторічного визначено що тривалість міжфазних періодів цієї енергокультури залежала як від сортових властивостей, так і від застосування препарату. Встановлено, що вегетаційний період для сорго багаторічного сорту Колумбо становив 132–140,7 діб, та 116,7–122,6 діб – для сорту Парана. За результатами спостережень встановлено, що рослини сорго багаторічного, за роки вирощування, можуть досягати до 3–3,5 метрів висоти. Найбільш інтенсивний приріст рослин відбувається у літні місяці (у липні). Обґрунтовано, що застосування препарату «Агростимуліну» для допосівної підготовки насіння дозволяє скоротити тривалість початкових етапів росту та розвитку рослин. Це дозволяє контролювати рівень забур’яненості посіві сорго багаторічного, що створює сприятливі умови для росту і розвитку рослин сорго. За роки дослідження з-поміж варіантів поставлених на вивчення, найбільший вплив на врожайність зеленої маси та вихід сухої речовини сорго багаторічного має допосівна обробка насіння та позакореневе підживлення посівів препаратом «Агростимулін». Для сорту Коломбо отримали збільшення врожайності до 45,2 т/га зеленої маси і 12,1 т/га сухої речовини, а у сорту Парана – на рівні 38,1 т/га зеленої маси і 10,7 т/га сухої речовини. Визначено енергетичну ефективність сумісного вирощування енергетичних культур, в порівнянні з одновидовими посівами. Цей агрозахід збільшує кількість енергії, отриманої з одного га для Степу: – cвітчграсу і сорговника поникаючого – 198,1 ГДж/га (Кее 3,2), – світчграсу та біг-блуестему – 191,8 ГДж/га (Кее 3,3), – біг-блуестему та сорговника поникаючого – 143,1 ГДж/га (Кее 2,9). Сумісне вирощування енергокультур збільшує кількість енергії, що отриманана з одного га і для Лісостепу: – cвітчграсу і сорговника поникаючого –163,0 ГДж/га (Кее 2,9), – світчграсу та біг-блуестему – 130,5 ГДж/га (Кее 2,7), – біг-блуестему та сорговника поникаючого – 93,8 ГДж/га (Кее 2,3). На інших варіантах досліду, за сумісного вирощування енергетичних культур, отримана енергопродуктивність на рівні контролю. Обґрунтовано, що ефективність виробництва біомаси енергетичних культур, яка реалізована за оптимізації та екологізації елементів технології вирощування відкриває нові пріоритетні можливості для виробництва біосировини та виробництва з неї енергоємної біомаси та продуктів із доданою вартістю. З метою ефективного вирощування енергетичних культур для отримання стабільно високого урожаю біомаси, виробництва твердого біопалива й продуктів з доданою вартістю в умовах України рекомендуємо: – розміщувати в сумісних посівах світчграс й біг-блуестем, світчграсу й сорговник поникаючий, що дозволить отримувати збільшену врожайність за сухою біомасою – до 10,7-13,7 т/га. – для отримання найбільшої кількості енергії з одиниці площі на маргінальних землях проводити сумісне вирощування світчграсу й сорговника поникаючого для умов Лісотепу (163,0 ГДж/га) та світчграсу й біг-блуестему (191,8 ГДж/га) для умов Степу. – за вирощування сорго багаторічного, з метою отримання збільшеного виходу біомаси застосовувати допосівну обробку насіння та позакореневе підживлення посівів препаратом «Агростимулін». При цьому збільшення врожайності для сорту Коломбо становитиме 45,2 т/га зеленої маси і 12,1 т/га сухої речовини, для сорту Парана (38,1 т/га зеленої маси і 10,7 т/га сухої речовини).Документ Удосконалення технології вирощування рослин роду Мальва (Malva L.) в умовах Лівобережного Лісостепу України(Полтавський державний аграрний університет, 2023) Панченко, Катерина СтепанівнаВ дисертаційній роботі представлено узагальнення світового та вітчизняного досвіду інтродуційних досліджень, біології та вирощування представників роду Мальва (Malvaceae); наведені результати власних досліджень агроекологічної оцінки окремих видів ролу Мальва (Malvaceae) щодо придатності їх вирощування в умовах України на підставі прогностичних моделей; оцінено посівні якості насіння та проведено вивчення регуляції періоду спокою; проведені дослідження продуктивності мальви лісової (Malva sylvestris L.) залежно від схем розміщення, на основі розрахунків математичних моделей обгрунтовано способи вирощування культури для отримання максимального врожаю сировини для лікарських і харчових потреб. Об’єктом дослідження є представники роду Malva природної флори України та інтродуковані види, які є перспективними для вирощування за умов Лісостепу України. Предметом вивчення є агробіологічні закономірності впливу агрокліматичних, ґрунтових режимів та агротехнічних умов вирощування на агроекологічний стан та продуктивність рослин роду Malva. Основою дисертаційного дослідження є необхідність вдосконалення агротехнологічних досліджень в зв’язку з тим, що фітомаса та квітки (як сировина) рослин використовуються в усьому світі в фармації, народній та доказовій медицині, харчових технологіях, у косметиці, біотехнології та як елемент у системі вирощування біоенергетичних культур. Мальви є досить екологічно пластичними, що пояснює значне географічне поширення багатьох представників цієї родини. Також екологічна пластичність є причиною їх значної невимогливості до умов вирощування, тому питання агротехнології вирощування цієї культури раніше не викликало значного наукового інтересу. Сортове різноманіття представлене тільки у відношенні декоративних форм цих рослин. Застосування мальви у сільському господарстві для виробництва галузевої сировини вимагати створення сортів, які будуть здатні задовільнити високі технологічні вимоги. Також питання перспективи впровадження мальв у сільськогосподарське виробництво тісно пов’язане з проблемою глобальних змін клімату як фактору динаміки агротехнологічних умов вирощування сільськогосподарських культур. Тенденції потепління є визнаним трендом змін клімату, що треба враховувати для стратегічного планування аграрного виробництва. Звичайним підходом є моделювання глобальних змін клімату за різними сценаріями. Моделі, які є прийнятними для описання поширення видів рослин або тварин, можуть базуватися тільки на біокліматичних предикторах. У свою чергу, моделі для прогнозу змін агрокліматичних умов вирощування сільськогосподарських культур мають також враховувати вплив клімату на ґрунтові властивості. Для оцінки комплексного впливу біокліматичних змінних та ґрунтовихвластивостей на просторове поширення рослин був виконаний факторний аналіз екологічної ніші. Градієнтний аналіз було використано для визначенняпараметрів оптимуму та толерантності видів до дії агроекологічних факторів. Для вирішення завдань моделювання просторового розміщення видів у теперішньому часі та для прогнозування майбутніх змін під впливом глобальних змін клімату було використано процедуру Maxent. Для біокліматичного моделювання було використано 19 біокліматичних змінних з просторовою роздільною здатністю 2,5 хв з глобальної бази кліматичнихданих WorldClim. У дисертації уперше встановлені тенденції трансформації глобального та європейського ареалу видів роду Мальва: мальви кучерявої (Malva verticillata L.), калачиків дрібненьких (Malva pusilla L.), калачиків непомітних (Malva neglecta Wallr.), мальви лісової (Malva sylvestris L.), лаватери однорічної (Malva trimestris (L.) з урахуванням змін клімату в найближчі 50–70 років. Створені моделі змін просторової мінливості вмісту органічного вуглецю та з загального азоту в ґрунті, а також кислотності ґрунту в межах Європейського континенту, які індуковані глобальними змінами клімату. Визначені кліматичні фактори, що здійснюють найбільший вплив на просторове поширення рослин роду Malva. Оцінені провідні ґрунтові фактори,які впливають на вегетацію на просторове поширення рослин роду Malva. Визначені найбільш перспективні види роду Malva для культивування в Полтавській області з урахуванням глобальних змін клімату: Malva sylvestris та Malva trimestris. З метою регуляції посівних якостей насіння мальви лісової (Malva sylvestris L.) досліджували стратифікацію та оцінювали її результативність, було встановлено, що показники енергії, дружності, швидкості проростання та лабораторної схожості змінювалися за роками досліджень. При цьому умови стратифікації показали кращі результати при дослідженні насіння 2019 р порівняно з іншими. В середньому за три роки, стратифікація підвищувала енергію проростання на 5,0 %-5,4 %, схожість – на 4,2 %-4,6 %, дружність проростання на 6,2 %-10,5 %. Була проведено дослідження динаміки росту і розвитку мальви лісової в онтогенезі. Максимальна висота рослин сягала 89.0±4.57 см (у діапазоні 68–112 см). Кількість листків на рослині динамічно збільшувалась до 20-60 доби (в різні роки), в подальшому кількість стабілізувалась та зменшувалась до кінця вегетації. Їх маса коливалась за роками і була максимальною в другий-третій строки відборів. Маса стебел сягало максимального значення на 40-60 доби від фази п’яти листків – початкового відліку спостережень (15,20см-18,35 см). Кількість квіток стабільно зростала до 20 доби, після чого була на стабільному рівні до кінця спостережень. Маса генеративних елементів також сягала максимальних значень до 20 доби, в подальшому змінювалась мало. Кількість плодоелементів динамічно зростала від 20 доби до кінця спостережень і досягала 74, 6 шт (2021 р.). На підставі математичних розрахунків є загальний тренд збільшення та маси органів і частин рослин до 20 доби від фаза п’яти листочків. Виняток становить маса плодоелементів та маса рослини (максимальні значення на 40 добу). Було проведено дослідження впливу схем розміщення мальви лісової на її продуктивність. Незалежно від ширини міжрядь та відстані між рослин максимальне утворення квіток спостерігалось на 4-7 відбори, починаючи із початку цвітіння (15-26 шт. за відбір). В подальшому динаміка продуктивності поступово спадала до кінця спостережень. Разом з тим, при збільшенні ширини міжрядь одночасність утворення квіток зростала, що призводило до збільшення частки урожаю в певний період часу. Якщо увесь період утворення і збирання квіток (27 зборів) умово поділити на три періоди, то при ширині міжрядь 45 см в перший період збирали 49 %-51 % урожаю, а при ширині міжрядь 60 см – 57 %-60 % урожаю. Найменша частка урожаю (до 5 %-15 %) утворювалась в третій період збору урожаю. Спостерігалась певне залежність продуктивності від схем розміщення (R2=0,7303) та маси однієї квітки від площі живлення (R2=0,9021). На підставі отриманих нами експериментальних даних були нами розраховані математичні моделі, які доводять, що умови року, ширина міжряддя та відстань між рослинами забезпечують 55 %-95 % варіювання показників. В загущених посівах подовжується період утворення квіток та знижується продуктивність за одне збирання. За даними математичного моделювання, оптимальна продуктивність квіток мальви лісової може бути досягнута за ширини міжряддя 60 см та відстані між рослинами 16-17 см.Документ Агробіологічні аспекти вирощування конопель посівних (Cannabis sativa L.) за системою органічного землеробства в умовах нестійкого зволоження Лісостепу України(Полтавський державний аграрний університет, 2023) Пилипченко, Андрій ВасильовичДисертаційна робота присвячена вирішенню важливої сільськогосподарської проблеми – науковому обгрунтуванню органічних технологій вирощування на прикладі універсальної й гостро затребуваної культури – конопель посівних (Cannabis sativa L.). Проаналізовано сучасні літературні джерела за тематикою експерименту, досліджено вплив органічних технологій на агрохімічні й агробіологічні властивості ґрунту. Встановлено роль сортів і умов вирощування на формування урожайності і якості продукції конопель. В дослідах були використані сучасні сорти конопель посівних, окремі з них були створені за безпосередньої участі автора. Дослідження проведені із застосуванням сучасної сільськогосподарської техніки та технологій, які були розроблені й апробовані під керівництвом автора. Встановлено, що застосування біологічного деструктора БіоСтимікс- Нива з нормою 1,0 л/га призводить до збільшення кількості біомаси в ґрунті на 3,2–3,6 т/га, лабільних ґрунтових речовин – на 1,1–1,4 т/га, а органічного вуглецю – на 3,2–5,4 %, але істотно не вплинуло на вміст макроелементів у ґрунті. Органічні технології вирощування сприяли збільшенню вмісту лужногідралізованого азоту майже на 3 мг/кг грунту. Застосування біодеструктора БіоСтимІкс-Нива може супроводжуватися певним зниженням інтенсивності наростання кореневої маси й зменшенням врожайності, які мають між собою кореляційну залежність – r = 0,50. Однак це не має негативного впливу на економічні показники вирощування конопель. Вміст Р2О5 на варіантах з пасовищем, паром та перехідними посівами кукурудзи і конопель був на 16,6 мг/кг грунту нижчим порівняно з варіантами, де культуру вирощували за органічною технологією. Середній вміст К2О на неорганічних варіантах становив 83,6 мг/кг грунту, а на органічній – 100,1 мг/кг грунту. Застосування органічних технологій сприяло поліпшенню агробіологічних властивостей ґрунту – інтенсивність руйнування тканини на варіантах, де вирощували культуру за органічною технологією становила 30,5 %, на варіантах з перехідною технологією – 28 %. Технології органічного землеробства сприяють збільшенню кількості мікроорганізмів у ґрунті, але також зростає і кількість збудників хвороб. Важливий вплив виявлено на стан біоіндикаторів ґрунту, зокрема за роки досліджень кількість дощових черв’яків на варіантах з пасовищем і з неорганічними технологіями вирощування була на 6–10 особин/м2 меншою, порівняно з органічними технологіями, а різниця за коловертками та нематодами становила відповідно 4–5 і 20–21 особина. Встановлено, що частка впливу сорту на біометричні показники та урожайність трести і волокна складає 62–95 %. Вплив технології вирощування становив лише 8 %, але в умовах органічного вирощування – це важливий чинник управління врожайністю конопель посівних. Урожайність насіння не залежала від показників родючості ґрунту, обумовлюючись на 66% від властивостей сорту і на 12 % від умов років вирощування. На основі проведених досліджень встановлено, що для подвійного вирощування на насіння й волокно придатні сорти Глоба, Золотоніські 15, Лара та Сула. Сорт Гляна доцільно використовувати для вирощування лише на волокно. Вміст волокна в стеблах конопель не залежав від технології вирощування, що аргументує переведення культивування культури за принципами органічного землеробства. Головним фактором, який формує цей показник є сортові властивості. Між вмістом олії і вмістом волокна у досліді було встановлено пряму залежність (r = 0,35), для сортів Глоба і Сула вона була зворотною: r = –0,43 і r = –0,40, що доводить необхідність ретельного підбору сортів для вирощування. Важливість органічних технологій вирощування полягає в опосередкованому їхньому впливі на вміст біомаси і лабільних гумусових речовин в ґрунті, які мають високі коефіцієнти кореляції з олійністю. Вирощування конопель посівних за органічними технологіями є безсумнівно економічно вигідним. Вартість насіння для обох технологій однакова та складає 3000 грн/га. Урожайність насіння від 0,51 до 0,74 тонни з га. Урожайність трести складає від 3,7 до 4,4 тонни з га. Рентабельність складає від 15,3% на контролі і відповідно по варіантах – 23,0; 38,6 та 78,9%.Документ МІНЛИВІСТЬ ГОСПОДАРСЬКО-ЦІННИХ ОЗНАК ТА ОСОБЛИВОСТІ ДОБОРУ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ В СТРЕСОВИХ УМОВАХ СЕРЕДОВИЩА(2020) Криворучко, Людмила МихайлівнаСтабільне виробництво якісного зерна має здійснюватися на основі інтенсивних технологій вирощування, впровадження нових більш урожайних сортів із високими адаптивними властивостями до різних стрес-факторів довкілля. Надзвичайно актуальною наразі є розробка й вдосконалення методів створення адаптованих до несприятливих біотичних та абіотичних факторів середовища високопродуктивних сортів пшениці м'якої озимої. Особливої актуальності набуває пошук морфологічних критеріїв ідентифікації генетичного різноманіття, що вказують на специфіку мінливості та формотворення цінних ознак в адаптивній селекції. Успіх практичної селекції визначається рівнем теоретичних досліджень стосовно особливостей генетичного контролю мінливості кількісних ознак і характеру їх прояву у процесі варіювання умов середовища, особливо за умови різного початку відновлення весняної вегетації. Час відновлення весняної вегетації – одне з важливих біологічних явищ в онтогенезі пшениці озимої, вплив якого на розвиток її рослин вивчав Мединець В.Д. (1970), Удовенко Г.В. (1979), Тарчевський І.А. (1993), Чекалін М.М. (1995). По суті, час відновлення вегетації (ранній чи пізній) пшениці озимої можна кваліфікувати – за дослідженням видатного канадського фізіолога Ганса Сел'є (1936), як стрес, тобто це реакція організму на сильний негативний впливсередовища.