Publication: Діагностичні критерії панкреатиту свійського кота та особливості лікування
| dc.contributor.author | Дереза, Юлія Федорівна | |
| dc.date.issued | 2026-01-26 | |
| dc.description | Дереза Ю. Ф. Діагностичні критерії панкреатиту свійського кота та особливості лікування : дис. ... д-ра філософії за спец. 211 / Полтавський державний аграрний університет. Полтава, 2026. 161 c. | |
| dc.description.abstract | Дисертація присвячена дослідженню діагностичних критеріїв панкреатиту у свійських котів, його поширенню, експериментальному та теоретичному обґрунтуванню ефективності складеної схеми лікування та дієтотерапії свійських котів за даної патології. Встановлено, що серед незаразних хвороб травної системи панкреатит займає одне з провідних місць і становить 15,25 % усіх зареєстрованих випадків шлунково-кишкових розладів. Визначено сезонну динаміку панкреатиту у свійських котів, найчастіше патологія реєструвалася взимку – 13,7 % та восени – 14,5 % котів. Встановлено вікову та статеву динаміку поширення панкреатиту у свійських котів. Згідно з аналізом вікової структури вибірки встановлено, що найбільша поширеність панкреатиту відмічалася у тварин зрілого віку (7–11 років), частка яких становила 41,7 % від загальної кількості обстежених котів (n=10). Другою за чисельністю була група молодих та дорослих тварин віком від 1 до 6 років, що складала 33,3 % (8 голів). Найменшу частку становили коти старшої вікової категорії (12–15 років), які склали 25,0 % від загальної кількості обстежених (6 голів). Аналіз результатів дослідження поширеності панкреатиту серед свійських котів із урахуванням статевої належності показав, що серед обстежених тварин частка самців становила 45,8 % (11 голів), тоді як частка самок була дещо вищою – 54,2 % (13 голів). Згідно результатів нашого дослідження, було встановлено наступні клінічні ознаки за панкреатиту у свійських котів: розлади апетиту у вигляді гіпорексії або анорексії, які реєструвалися у 87,5 % випадків; значна частка тварин мала ознаки загального виснаження (84,0 %), дегідратації (83,0 %), блювання (75,0 %), а також больові відчуття у ділянці черевної порожнини (65,0 %); під час пальпації відмічали біль, найбільш виражений у проєкції підшлункової залози; у меншої кількості котів із діагностованим панкреатитом фіксували зниження температури тіла (25,0 %) та прояви діареї (13,0 %). У ході дослідження встановлено, що ультразвукове обстеження є одним із найбільш інформативних методів візуальної діагностики панкреатиту у свійських котів. За результатами сонографії у тварин із діагностованим панкреатитом підшлункова залоза візуалізувалася як гіпоехогенний орган із неоднорідним потовщенням паренхіми, оточений переважно гіперехогенним та розрідженим шаром жирової тканини. Також, нами було проведено комп’ютерну томографію органів черевної порожнини, як додатковий неінвазивний метод діагностики панкреатиту у свійських котів. За панкреатиту у свійських котів, за даними комп’ютерної томографії органів черевної порожнини, встановлено нерівномірне потовщення тіла підшлункової залози з чергуванням гіпо- та гіперденсивних ділянок, нечіткість меж паренхіми та зниження її щільності, що свідчило про асептичну інфільтрацію та некротичні зміни. Також виявлено наявність перипанкреатичного набряку і накопичення рідини, що відповідало результатам ультрасонографічного дослідження. Додатково встановлено локалізоване об’ємне новоутворення в ділянці тіла підшлункової залози. Лабораторний аналіз продемонстрував статистично достовірне зростання концентрації глюкози (GLU) у сироватці крові: у котів першої групи цей показник перевищував норму у 1,5 разу, тоді як у тварин другої групи – у 1,6 разу (P<0,001) порівняно з клінічно здоровими котами. Аналогічні зміни відмічено і щодо активності амілази (AMY), яка була вищою у 2,6 рази у хворих котів (перша група) та у 1,9 разу у тварин із підвищеним ризиком розвитку панкреатиту (друга група) (P<0,001). Дослідження активності панкреатичної ліпази (fPLI) показало, що у котів першої групи її рівень зростав у 2,2 рази (P<0,001), тоді як у другої групи – у 1,6 разу (P<0,001) у порівнянні з контрольною групою. Результати проведених досліджень засвідчили наявність змін у показниках, що відображають функціональний стан печінки у котів із панкреатитом. Зокрема, у тварин першої дослідної групи активність аланінамінотрансферази (ALT) зростала у 1,9 разу, а аспартатамінотрансферази (AST) – у 2,4 рази (P<0,001) відносно контрольних значень. У другій групі тварин ці показники були вищими більш ніж у 1,8 разу (P<0,001). Вміст загального білірубіну (TBIL) у сироватці крові котів першої групи становив 8,9±0,64 мкмоль/л, а другої – 10,9±0,44 мкмоль/л, що відповідно у 1,6 та 2,0 рази (P<0,001) перевищувало контрольні значення. Окрім того, у хворих котів було відмічено зростання рівня креатиніну (CREA) – на 31,4 % у першій та на 29,8 % у другій групі (P<0,01), а також сечовини (UREA) – у 2,0 та 1,5 рази відповідно (P<0,001) у порівнянні з клінічно здоровими тваринами. У результаті дослідження загальноклінічних показників крові у свійських котів із панкреатитом встановлено характерні гематологічні зміни. Так, у тварин першої дослідної групи кількість еритроцитів (RBC) перевищувала контрольні значення на 39,3 % (P<0,01), тоді як у другої групи цей показник був вищим на 26,7 % (P<0,01). Паралельно відмічалася тенденція до підвищення гематокриту (HCT): у котів першої групи – на 4,2 %, а у другої – на 6,7 % порівняно з клінічно здоровими тваринами. Для обох груп характерним був виражений лейкоцитоз – у 3,0 та 2,2 рази відповідно (Р<0,001) із переважанням нейтрофілії та супровідною лімфопенією, що вказує на інтенсивну запальну реакцію організму. Водночас кількість тромбоцитів (PLT) у котів із панкреатитом була нижчою у 1,8 разу (P<0,001) у порівнянні з контролем. Теоретично і практично обґрунтована запропонована схема лікування свійських котів за панкреатиту. Запропонована схема лікування включала комплекс лікувальних заходів, серед яких дієтотерапія з використанням спеціалізованого корму PRO PLAN® EN Gastrointestinal; гідратація організму шляхом внутрішньовенного введення інфузійного поліонного розчину Стерофундин ISO (ДР натрію хлорид, калію хлорид, магнію хлорид, гексагідрат; кальцію хлорид, дигідрат; натрію ацетат, тригідрат; кислота L- малонова) у дозах, розрахованих залежно від маси тіла та ступеня дегідратації; знеболення аналгетиком групи синтетичих опіоїдів «Бутомідор» (ДР буторфанол) у випадках вираженого абдомінального больового синдрому; протиблювотна терапія за допомогою «Серенія» (ДР маропітанту цитрат) в поєднанні з антацидами «Квамател», «Омез» (ДР фамотидин, омепразол) для захисту слизової оболонки шлунково-кишкового тракту; застосування препарату для стимуляції апетиту «Міртазапін Сандоз» (ДР міртазапін) у тварин із гіпорексією чи анорексією. Оцінювання функціонального стану підшлункової залози у динаміці лікування здійснювалося шляхом комплексного аналізу біохімічних маркерів – панкреатичної ліпази (fPLI), глюкози (GLU) та амілази (AMY) у сироватці крові, гематологічних показників у динаміці, а також за результатами сонографічного дослідження. На 14-ту добу лікування у котів першої дослідної групи зафіксовано зниження рівня глюкози у 1,3 разу (5,3±0,18 ммоль/л; Р<0,001), а у другої групи – у 1,2 разу (6,1±0,12 ммоль/л; Р<0,001) відносно вихідних показників. Аналіз активності амілази показав її зменшення на 19,8 % (2229,8±112,70 Од/л; Р<0,01) у першій групі та на 16,3 % (1718,9±46,4 Од/л; Р<0,001) у другій групі. Активність панкреатичної ліпази у тварин першої групи знизилася на 13,8 % (5,5±0,13 Од/л; Р<0,01), тоді як у другої групи простежувалася тенденція до зниження на 7,8 % (4,2±0,15 Од/л) відносно початкового рівня. Після 14-добового курсу терапії у свійських котів із панкреатитом встановлено виражене відновлення гематологічних показників. Кількість еритроцитів у тварин першої та другої дослідних груп становила 6,9±0,11 та 6,6±0,10 Т/л відповідно, що супроводжувалося зниженням гематокриту на 17,6% (Р<0,05) та 20,7 % (Р<0,01), що свідчить про нормалізацію гідратаційного статусу та зменшення проявів системного запалення. Кількість тромбоцитів (PLT) достовірно зросла у 1,7 разу (P<0,001), що вказує на стабілізацію мегакаріоцитарної ланки кровотворення та відновлення гемостатичного потенціалу. Показники лейкоцитарної формули після лікування також наблизилися до фізіологічних меж: рівень лейкоцитів становив 10,2±0,61 та 8,9±0,45 Г/л у першій і другій групах відповідно (P<0,01). Кількість нейтрофілів знизилася до 10,0±0,50 Г/л (Р<0,001) у першій групі та до 9,6±0,53 Г/л – у другій групі, а рівень лімфоцитів підвищився до 2,6±0,17 та 4,0±0,19 Г/л відповідно (P<0,001) у порівнянні з показником до лікування. Результати ультразвукової діагностики після 14 діб лікування підтвердили ефективність застосованого терапевтичного протоколу. У тварин із хронічним панкреатитом спостерігали нормалізацію ехогенності паренхіми, відсутність набряку, вирівнювання контурів та відновлення однорідності структури, що свідчить про регрес запального процесу та відновлення тканинної організації. У котів із підвищеним ризиком розвитку панкреатиту також відмічено позитивну динаміку: підшлункова залоза мала чіткі контури, зберігала фізіологічні розміри та загалом однорідну структуру, а мінімальні залишкові ехогенні зміни навколишньої жирової тканини свідчили про завершення запального процесу. | |
| dc.identifier.uri | https://dspace.pdau.edu.ua/handle/123456789/20211 | |
| dc.language.iso | uk | |
| dc.publisher | Полтавський державний аграрний університет | |
| dc.subject | запалення підшлункової залози | |
| dc.subject | апарат травлення | |
| dc.subject | метаболічні розлади | |
| dc.subject | свійський кіт | |
| dc.subject | клінічні ознаки | |
| dc.subject | ультрасонографія | |
| dc.subject | рентгенографія | |
| dc.subject | комп’ютерна томографія | |
| dc.subject | панкреатична ліпаза | |
| dc.subject | терапія тварин | |
| dc.subject | дієтотерапія | |
| dc.title | Діагностичні критерії панкреатиту свійського кота та особливості лікування | |
| dc.type | Thesis | |
| dspace.entity.type | Publication |