Publication: Дилатаційна кардіоміопатія за ожиріння у свійських собак (поширення, діагностика, лікування)
No Thumbnail Available
Date
2025
Authors
Зарицький, Сергій Миколайович
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Полтавський державний аграрний університет
Abstract
Дисертація присвячена вивченню впливу ожиріння на розвиток дилатаційної кардіоміопатії у свійських собак, її поширенню, методам діагностики, експериментальному та теоретичному обґрунтуванню ефективності складеної схеми лікування свійських собак за даної патології.
Встановлено, що найбільш поширенішими хворобами серцево-судинної системи були: серцева недостатність – 32,6 %, недостатність мітрального клапана – 21,3 %, аритмії – 18,29 %, стеноз клапанів серця – 14,02 %, дилатаційна кардіоміопатія – 6,84 %, міокардит – 6,39 % та гіпертрофічна кардіоміопатія – 0,28 % тварин. Найбільш поширеною патологією хвороб обміну речовин було ожиріння – 21,8 % свійських собак. Дилатаційна кардіоміопатія за ожиріння найчастіше реєструвалась навесні (27,5 %) та влітку (35,2 %) у свійських собак породи боксер – 18,2 %, віком 4-6 років, середньою вагою 40,82±0,5 кг; доберман – 18,2 %, віком 4-7 років, середньою вагою 52,07±1,3 кг; лабрадор-ретривер – 31,8 %, віком 4-8 років, середньою вагою 44,01±1,0 кг; німецька вівчарка – 31,8 %, віком 5-8 років, середньою вагою 46,4±2,6 кг, серед них 12 кобелів (54,5 %) і 10 сук (45,4 %).
Було встановлено наступні симптоми, які реєструвались під час клінічного огляду свійських собак з ДКМП за ожиріння: у 100 % тварин – зниження апетиту, у 50 % – диспное, у 36,4 % – швидка втома при фізичному навантаженні, у 81,8 % – кашель, у 100 % – тахіпное, у 81,8 % – анемічність видимих слизових оболонок та кон’юнктиви, у 86,3 % – приглушені серцеві тони, у 90,9 % – шум регургітації крові та у 100 % – тахікардія.
Досліджено зміни фізіологічних показників, а саме ЧДР та ЧСС. Температура тіла у свійських собак дослідної та контрольної груп була в діапазоні фізіологічних коливань. ЧДР (до навантаження) у свійських собак породи боксер була підвищено у 1,4 разу (P<0,05); у породи доберман та лабрадор-ретриверів – 1,3 разу (P<0,05; P<0,001); у породи німецька вівчарка – 1,4 разу (P<0,001), на відміну від свійських собак контрольної групи. Після навантаження ЧДР була підвищеною у 1,3 разу (P<0,05) у собак порід боксер та німецької вівчарки (P<0,001); у собак порід доберман та лабрадор-ретривер – 1,5 (P<0,05) та 1,4 разу (P<0,001) відповідно. ЧСС (до навантаження) була вищою (P<0,05) на 25,1 % у собак породи боксер; 39,5 % (P<0,05) – породи доберман; 21,1 % (P<0,001) – породи лабрадор-ретривер; 28,2 % (P<0,001) – породи німецька вівчарка, порівняно з тваринами контрольної групи. Після навантаження встановлено збільшення ЧСС на 16,4 % у собак породи боксер (P<0,05); 13,1 % – породи доберман (P<0,05); 24,4 % – породи лабрадор-ретривер (P<0,001) та на 26,7 % у породи німецька вівчарка (P<0,001) порівняно з показниками тварин контрольної групи.
Встановлено зміну показників артеріального систолічного (P<0,001) та діастолічного тиску (P<0,05), які були нижчими на 19,6 та 8,5 %, ніж показники свійських собак контрольної групи.
Встановлено високу інформативність ехокардіографії за ДКМП на тлі ожиріння, а саме зменшення розміру міжшлуночкової перегородки в діастолу (IVSd) у 2 та 2,6 рази (P<0,001) у дослідної групи свійських собак породи лабрадор-ретривер та німецька вівчарка; у 1,7 та 1,6 разу (P<0,05) у породи боксер та доберман; зменшення розміру міжшлуночкової перегороди в систолу (ІVSs) – на 37,9 та 38,6 % (P<0,001) у собак дослідної групи породи лабрадор-ретривер і німецька вівчарка, на 27,5 та 28,1 % (P<0,05) – у породи боксер та доберман. Підвищення показника кінцевого систолічного (ESV) та діастолічного (EDV) об’єму встановлено у дослідних груп свійських собак породи лабрадор-ретривер (P<0,001; P<0,001), німецька вівчарка (P<0,001; P<0,001), боксер (P<0,05; P<0,05) і доберман (P<0,05; P<0,05). Стоншення задньої стінки лівого шлуночка в систолу (LVPWs) та діастолу (LVPWd) реєструвалось у дослідній групі свійськийх собак порід боксер (P<0,05) та доберман (P<0,05) і лабрадор-ретривер (P<0,001) та німецька вівчарка (P<0,001) порівняно з контрольною групою тварин. Збільшення показника об’єму лівого передсердя (LA) достовірно реєструвалось у дослідній групі порід лабрадор-ретривер, німецька вівчарка, який становив 35,95±0,32 мм (P<0,001), і 36,6±0,63 мм (P<0,001) та порід боксер і доберман – 31,42±0,74 мм (P<0,01) і 34,98±0,4 мм (P<0,01) порівняно з контрольною групою тварин. Встановлено збільшення розміру поперечного розрізу аорти (Ao) у тварин дослідної групи порід лабрадор-ретривер на 11,9 % (P<0,001) та німецька вівчарка 13,6 % (P<0,001). В наслідок цього, найбільш вірогідні значення співвідношення лівого передсердя до аорти (LA/Ao) були тільки у свійських собак дослідної групи порід лабрадор-ретривер та німецької вівчарки (P<0,001). Внаслідок дилатації міокарду змінилися показники параметру фракції викиду (EF), а саме його зниження, у дослідної породи лабрадор-ретривер на 28,9 % (P<0,001), у породи німецька вівчарка на 37,5 % (P<0,001), у породи боксер на 20,2 % (P<0,05) та у породи доберман – 57,9 % (P<0,05). Зниження фракції скорочення (FS) було зареєстровано у всіх свійських собак дослідної групи, але найбільш вірогідними зниження показників були у тварин порід німецька вівчарка та лабрадор-ретривер (у 2,2 та 1,8 разу (P<0,001), відповідно). Отримані дані ехокардіографічного дослідження свідчили про зміни в структурі серця внаслідок порушення енергетичного метаболізму в кардіоміоцитах, порушення функцій мітрального та трикуспідального клапанів і зміни в гемодинаміці.
Встановлено інформативність результатів рентгенографії грудної клітки, а саме додатково було діагностовано кардіомегалію (100 %), інтерстиціальний набряк легень (81,8 %) та зміщення трахеї (74,3 %). Виявлено збільшення кардіовертебрального індексу на 20,1 % (P<0.05) у тварин породи боксер на 22,8 % (P<0,05) – доберман, та на 18,1 і 21,4 % (P<0,001) – лабрадор-ретривер і німецька вівчарка, відповідно; збільшення кардіоторакального індексу у 1,8 та 1,6 разу (P<0,001) у свійських собак дослідної групи порід лабрадор-ретривер та німецька вівчарка та на 67,4 і 78,0 % (P<0,05) у тварин дослідної групи порід боксер і доберман. Отримані дані рентгенологічних досліджень свідчили про зміну розмірів серця та стану легеневої тканини.
Результатами проведеноої ЕКГ було встановлено зменшення на 35,9 % (P<0,001) інтервалу R-R, збільшення (P<0,001) на 36,2 % комплексу QRS та у 1,3 разу сегменту ST, зниження на 4,3 % (P<0,001) амплітуди зубця R, подовження у 1,3 разу (P<0,001) інтервалу QT, збільшення на 31,9 % (P<0,001) тривалості зубця P та зменшення на 19,05 % (P<0,001) амплітуди зубця T порівняно з тваринами контрольної групи. Отримані дані свідчили про порушення провідної системи серця внаслідок дилатації на тлі ожиріння.
З’ясовано зміни біохімічного аналізу крові, а саме концентрації специфічних серцевих біомаркерів – перевищення у 20,3 та 17,6 рази (P<0,001) концентрації тропоніну I та N-кінцевого поліпептиду натрійуретичного гормону; активність окремих ферментів крові – збільшення (P<0,001) у 3,4 рази креатинінфосфокінази МВ (серцевої) фракції, на 77,6 % (P<0,001) лактатдегідрогенази, у 2,6 та 3,6 рази (P<0,001) аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази; встановлено дисліпідемію сироватки крові: на 66,9 % (P<0,001) підвищення вмісту загального холестеролу, у 4,9 рази (P<0,001) триацил-гліцеролу, зниження на 56,8 % (P<0,001) холестеролу ЛПВГ, збільшення у 8,4 рази (P<0,001) холестеролу ЛПНГ та у 4,1 рази (P<0,001) холестеролу ЛПДНГ.
Теоретично і практично обґрунтована запропонована схема лікування свійських собак з дилатаційною кардіоміопатією за ожиріння, яка включає дієтичний корм Royal Canin Satiety Weight Management Canine, бета-блокатор «Ветмедин Чу» (ДР пімобендан), діуретик «Фуросемід» (ДР фуросемід), інгібітор АПФ «Кардаліс» (ДР спіронолактон, беназиприлу гідрохлорид), кардіопротектор «Тіопротектин» (ДР морфолінієва сіль тіазотної кислоти), кардіо- та гепатопротектори «КардіоЛік» і «ГепатоЛік» та оксигенотерапія. На 30-й день було зареєстровано покращення клінічного стану, а також зниження на 4,92±0,13 % маси тіла свійських собак, порівняно з початком лікування, зниження показників ЧДР на 9,7 % (P˂0,05) та ЧСС на 9,1 % (P˂0,001), збільшення на 15,7 і 9,1 % артеріального систолічного (P˂0,001) і діастолічного (P˂0,01) тиску.
На 30-ту добу лікування було встановлено зміни в ехокардіографічних показниках: збільшення розміру міжшлуночкової перегородки в діастолу на 7,6 % (P˂0,05) у тварин дослідної групи породи лабрадор-ретривер та на 11,2 % (P˂0,01) у породи німецька вівчарка; на 7,4 % та 5,2 % мали тенденцію до збільшення товщини міжшлуночкової перегородки в систолу у собак дослідної групи порід лабрадор-ретривер та німецька вівчарка; зменшення показників кінцевого систолічного об’єму на 7,8 % у собак породи лабрадор-ретривер (P˂0,01) та на 7,1 % у собак породи німецька вівчарка (P˂0,05); кінцевого діастолічного об’єму на 8,7 % у собак породи лабрадор-ретривер (P˂0,01) та на 7,7 % – породи німецька вівчарка (P˂0,05); тенденція до збільшення на 7,8 % та 6,2 % розміру задньої стінки лівого шлуночка в систолу у тварин дослідної групи; збільшення розміру задньої стінки лівого шлуночка в діастолу на 13,6 та 16,1 % у тварин порід лабрадор-ретривер (P˂0,001) та німецька вівчарка (P˂0,01); зменшення показника об’єму лівого передсердя на 4,0 % (P˂0,01) у собак дослідної групи породи лабрадор-ретривер та на 3,5 % – породи німецька вівчарка; збільшення показника розміру поперечного розрізу аорти на 0,9 і 0,8 % у собак порід лабрадор-ретривер та німецька вівчарка відповідно; показники LA/Ao залишились без змін та становили 1,65±0,06 у собак породи лабрадор-ретривер та 1,67±0,02 у собак породи німецька вівчарка; показники EF були вищими на 14,5 % (P˂0,01) в тварин дослідної групи породи лабрадор-ретривер та на 16,1 % (P˂0,05) – німецька вівчарка; показник FS був вищим на 19,1 та 21,8 % у свійських собак дослідної групи порід лабрадор-ретривер (P˂0,01) та німецька вівчарка (P˂0,05) відповідно.
Встановлено зниження кардіовертебрального індексу на 3,2 % (P<0,01) у собак породи німецька вівчарка і на 3,3 % (P<0,05) – породи лабрадор-ретривер, та кардіоторакального індексу на 5,3 та 4,2 % у собак дослідної групи порід лабрадор-ретривер і німецька вівчарка (P<0,05).
З’ясовано зміни в показниках ЕКГ, на 30-ту добу лікування свійських собак: збільшення на 13,4 % (P<0,001) інтервалу R-R, зниження на 12,5 % (P<0,001) комплексу QRS, зменшення на 26,9 % (P<0,001) сегменту ST, збільшення на 2,2 % (P<0,001) амплітуди зубця R, зменшення у 1,3 разу (P<0,001) інтервалу QT, зменшення на 16,1 % (P<0,05) тривалості зубця P та збільшення на 5,9 % (P<0,01) амплітуди зубця T, ніж до початку лікування.
Після проведеної терапії було встановлено зменшення концентрації специфічних серцевих біомаркерів та показників активності окремих ферментів в сироватці крові свійських собак: на 54,6 % (P<0,001) концентрації тропоніну I, на 26,6 % (P<0,001) N-кінцевого поліпептиду натрійуретичного гормону, на 24,7 % (P<0,001) активність креатинінфосфокінази МВ (серцевої) фракції на 28,6 % (P<0,001) активність лактатдегідрогенази, на 27,7 % (P<0,001) активність аспартатамінотрансферази, на 33,4 % (P<0,001) активність аланінамінотрансферази.
Встановлено зміни ліпідного профілю сироватки крові свійських собак: зниження у 1,2 разу (P<0,05) загального холестеролу, зниження на 19,3 % триацил-гліцеролу, збільшення на 58,7 % (P<0,01) холестеролу ЛПВГ, зниження у 1,2 разу показників холестеролу ЛПНГ та у 1,3 разу ЛПДНГ порівняно з початком лікування.
Description
Зарицький С. М. Дилатаційна кардіоміопатія за ожиріння у свійських собак (поширення, діагностика, лікування) : дис. ... д-ра філософії: 211 / Полтавський державний аграрний університет. Полтава : ПДАУ, 2025. 188 c.
Keywords
ожиріння, собака свійський, дилатаційна кардіоміопатія, діагностика, серцеві біомаркери, ліпідограма, лікування, obesity, domestic dog, dilated cardiomyopathy, diagnosis, cardiac biomarkers, lipidogram, therapy