Публікація: Діагностика та терапія за поєднаної патології печінки та нирок у собак
Ескіз недоступний
Дата
2026-11-11
Автори
Рудяшко, Владислав Сергійович
Назва видання
ISSN
Назва тому
Видання
Полтавський державний аграрний університет
Анотація
Дисертація присвячена вивченню поєднаної патології печінки та нирок у собак, її поширення, клінічних ознак, методів лабораторної та інструментальної (ультрасонографія) діагностики, взаємного впливу гепатопатії та нефропатії, теоретичному та експериментальному обгрунтуванню терапевтичної ефективності запропонованої схеми лікування хворих собак.
Встановлено, що у розвитку поєднаної патології печінки та нирок первинне значення мають хвороби печінки (76,4 %), рідше хвороби нирок (23,6 %). Серед захворювань печінки, що супроводжувались ознаками хвороб нирок, реєстрували: гострий гепатит (42,5 %), хронічний гепатит (33,6 %), гіпертрофічний цироз печінки (12,3 %), гепатоліпідоз (8 %) та атрофічний цироз печінки (3,7 %).
У віковому аспекті перебіг гострого гепатиту найчастіше супроводжувався нефропатіями у собак віком 6–8 років (43,7 %), рідше – у віці 9–12 років (9,4 %). Хронічний гепатит, відповідно у 6–8 років (47,5 %) та 1–2 роки (10,9 %). Гіпертрофічний цироз печінки супроводжувався ознаками патології нирок переважно у старих собак (9–12 років) – 28,7 %, найрідше у собак віком 3–5 років (8,1 %); гепатоліпідоз супроводжувався нефропатією найчастіше у віці 6–8 років (58,4 %), найрідше у віці 3–5 років (8,3 %). Відсоток собак, хворих на атрофічний цироз печінки з ознаками патології нирок, складав 3,7 %, віком 6–12 років. У собак віком 1–2 роки не реєстрували гепатоліпідозу, цирозу печінки та пов’язаних з ними захворювань нирок.
Встановлено, що гострий та хронічний гепатит ускладнюються нефропатією переважно навесні – 41,4 та 35,6 % відповідно. Мінімальна захворюваність собак на гострий та хронічний гепатит з нефропатією взимку – 7,8 та 17,8 %. Влітку – 18,8 та 23,8 % , восени – 32,0 та 22,8 % , відповідно. Нефротоксичний вплив за гіпертрофічного цирозу печінки не має сезонних коливань, і реєструється у різні пори року – від 18,9 % восени до 29,7 % влітку.
Клінічні прояви хвороби нирок за гепатоліпідозу переважають взимку (33 %) та навесні (37,5 %), а восени та влітку складають 12,5 та 16,7 %, відповідно.
Атрофічний цироз печінки у собак, ускладнений нефрозом, реєструється у різні пори року: взимку та навесні 36,4 та 54,5 %, відповідно, влітку – 9,1 %.
За результатами нашого дослідження було встановлено, що клінічні ознаки поєднаної патології печінки та нирок у собак різняться, в залежності від первинної хвороби печінки. Зокрема, за гострого гепатиту переважають пригнічення, гіпорексія та болючість печінки за пальпації (до 100 %), полідипсія та поліурія (50–70 %), меншою мірою – іктеричність та анемічність (40–60 %), у 20 % собак – блювання. Ознаки ураження нирок за гострого гепатиту клінічно не виявляються.
За хронічного гепатиту клінічними симптомами є пригнічення та гіпорексія (90–100 %), поліурія й полідипсія – 80%, болючість печінки – 30 %, болючість нирок – 20 % тварин.
За гіпертрофічного цирозу печінки, ускладненого патологією нирок, клінічними ознаками є пригнічення, кахексія, поліурія й полідипсія, анемічність слизових оболонок – 100 % хворих тварин, іктеричність – 50 %, постійна болючість нирок – 20 %, ремітуюча – 100 %.
Атрофічний цироз печінки, ускладнений нефрозом, клінічно проявляється пригніченням, вираженою кахексією, поліурією й полідипсією, блюванням, анемічністю слизових оболонок – 100 %, постійною болючістю нирок за пальпації (67 %).
За гепатоліпідозу клінічними ознаками є гіпорексія, у 33 % випадків – пригнічення, блювання, виснаження, полідипсія або поліурія та анемічність слизових оболонок. Ураження нирок клінічно не виявляється.
Встановлено, що загальними гематологічними змінами за поєднаної патології печінки та нирок у собак є анемія та лейкоцитоз (за атрофічного цирозу печінки – лейкопенія). За гострого гепатиту кількість еритроцитів на 24,6 % нижче за показник клінічно здорових тварин, за хронічного – на 21,5 % (P˂0,01), за гіпертрофічного цирозу печінки – на 27,7 %, за атрофічного – на 33,8 % (P˂0,001). Вміст гемоглобіну за гострого гепатиту знижений на 25,6, за хронічного – на 20,4 % (P˂0,01), за гіпертрофічного цирозу печінки – на 40,8, за атрофічного – на 41,2 % (P˂0,001), за гепатоліпідозу – на 23,7 % (P˂0,01). Вміст гемоглобіну у еритроциті МСН був меншим за показник клінічно здорових тварин лише за гіпертрофічного та атрофічного цирозу печінки – на 15,8 та 11 % (P˂0,05), відповідно.
За поєднаної патології печінки та нирок у собак реєструється лейкоцитоз різного ступеня з регенераторною нейтрофілією (13,8±0,65 – 15,07±1,70 Г/л, P˂0,05), за гострого, хронічного гепатиту та гіпертрофічного цирозу печінки. За атрофічного цирозу печінки реєструється лейкопенія (7,3±0,46 Г/л, P˂0,05), з лімфоцитопенією та моноцитозом.
Біохімічні дослідження крові собак за поєднаної патології печінки та нирок свідчать, що за усіх досліджених захворювань відбуваються статистично підтверджені (у порівнянні з показниками контрольної групи клінічно здорових тварин) зміни показників обміну протеїнів, активності ферментів АлАТ, АсАТ, ЛФ, ГГТП, вмісту білірубіну, креатиніну та СДМА.
За гострого гепатиту розвивається гіпопротеїнемія, гіпоальбумінемія, гіперферментемія АлАТ, АсАТ, ЛФ, ГГТП, підвищується вміст білірубіну, вміст креатиніну зростає до 109,1±9,53 мкмоль/л (P˂0,05), а концентрація СДМА до 11,0±0,97 мкг/дл (P˂0,05), що свідчить про початкові зміни фільтраційної функції нирок, які не сягають межі ХХН (за даними IRIS).
За хронічного гепатиту характерна гіпоальбумінемія, гіперферментемія АлАТ, АсАТ, ЛФ, ГГТП та білірубінемія, характерні високі значення показників ниркової фільтрації – вміст креатиніну зростає до 117,1±8,23 мкмоль/л (P˂0,01), концентрація СДМА до 13,2±0,77 мкг/дл (P˂0,001), порівняно з показниками клінічно здорових тварин.
За гіпертрофічного цирозу печінки виникає гіпопротеїнемія до 49,4±2,25 г/л, вміст альбумінів знижується до 21,5±0,79 г/л, активність АлАТ сягає 224,2±23,66 Од/л, АсАТ – 106,6±8,66 Од/л, лужної фосфатази – 250,2±20,10 Од/л, активність ГГТП складає 24,9±2,34 Од/л, вміст загального білірубіну – 23,2±1,77 мкмоль/л (P˂0,001); вміст креатиніну зростає до 164,1±11,53 мкмоль/л, концентрація СДМА – 20,24±0,93 мкг/дл (P˂0,001), що відповідає ІІ стадії ХХН. За атрофічного цирозу печінки, спостерігаються найбільш суттєві порушення показників функції нирок: вміст креатиніну утричі (P<0,001) перевищує показники клінічно здорових тварин та складає 255,5±25,54 мкмоль/л, а концентрація СДМА перевищує показник клінічно здорових учетверо та становить 30,9±1,8 мкг/дл (ІІ стадія ХХН).
За гепатоліпідозу спостерігається помірна гіпопротеїнемія 50,1±2,36 г/л, незначна гіпоальбумінемія 24,1±1,64 г/л, гіперферментемія та гіпербілірубінемія, при цьому вміст креатиніну перевищує показники клінічно здорових тварин на 48,5 % та складає 125,0±6,39 мкмоль/л, а концентрація СДМА – на 66,2 % та становить 12,8±0,61мкг/дл (P˂0,001).
За результатами дослідження сечі якісними та кількісними методами було встановлено ступінь ураження нирок за різних варіантів поєднаної патології печінки та нирок у собак. За гострого гепатиту змінюється колір сечі до яскраво жовтого, показник рН 5,5–6,8, вміст білірубіну до 17 мкмоль/л, спостерігається мікрогематурія. У осаді сечі еритроцитів 6–14, лейкоцитів – 2–6 у полі зору мікроскопу.
За хронічного гепатиту колір сечі собак насичено жовтий, запах різкий неприємний, з амоніаковим відтінком, рН 6,0–7,2, виявляються сліди протеїну, вміст білірубіну до 17 мкмоль/л, в осаді сечі еритроцитів – 3–6, лейкоцитів – 3–7, епітелію нирок – 2–4 у полі зору мікроскопу.
За гіпертрофічного цирозу печінки колір сечі помаранчево-жовтий, сеча каламутна, запах різкий амоніаковий, рН 6,5–7,8, протеїну —1-3 г/л, глюкози 17–50 г/л, білірубіну 17–50 мкмоль/л, мікрогематурія, у осаді сечі значна кількість еритроцитів, лейкоцитів, епітелію нирок, а також епітеліальні та лейкоцитарні циліндри.
За атрофічного цирозу печінки сеча жовта з зеленуватим відтінком, каламутна, запах помірно амоніаковий, рН 6,9–7,9, протеїну – 1–2, глюкози 15–30 г/л, білірубіну 50–100 мкмоль/л, у осаді сечі – еритроцити, лейкоцити, епітелій нирок та епітеліальні циліндри.
За гепатоліпідозу змін фізичних, хімічних властивостей та осаду сечі не встановлено.
Під час виконання досліджень, було встановлено, що перебіг поєднаної патології печінки та нирок у собак супроводжується змінами ультрасонографічної картини печінки та нирок. За гострого гепатиту реєструється гепатомегалія, паренхіма печінки гіпоехогенна, у 90,3 % хворих тварин сонографічна будова нирок відповідає сонограмі нирок клінічно здорових тварин, у 9,7 % випадків ехогенність коркової речовини підвищена.
За хронічного гепатиту печінка збільшена, паренхіма неоднорідна, переважно гіпоехогенна, присутні ознаки холециститу. У 33,3 % тварин підвищена ехогенність коркової речовини нирок, візуалізується фрагментарне порушення кортико-медулярного сполучення.
За гіпертрофічного цирозу печінки – гепатомегалія, ехогенність паренхіми неоднорідна, фрагментарно гіперехогенна, з гіпоехогеннними фокальними зонами регенерації. У 93,3 % собак підвищення ехогенності коркової речовини нирок, двостороннє дифузне порушення корково-мозкової межі, контури нирок нерівні, що є ознакою інтерстиціального нефриту та нефрозу.
За атрофічного цирозу печінки візуалізується мікрогепатія, паренхіма печінки різкоехогенна, у 100 % тварин контури нирок горбисті, ехогенність коркової та мозкової речовини підвищена, кортико-медулярне сполучення не візуалізоване, ниркова миска деформована, містить гіпоехогенний сладж.
За гепатоліпідозу печінка збільшена, паренхіма крупно зерниста, у 33,3 % випадків візуалізується згладження кортико-медулярної межі нирок. У 66,7 % випадків сонографічні симптоми ураження нирок відсутні.
У дисертації запропонована, теоретично обгрунтована та апробована комплексна схема лікування собак за поєднаної патології печінки та нирок. Запропоноване лікування складалося з інфузійної терапії для корекції водно-електролітного балансу, шляхом внутрішньовенних інфузій препарату Стерофундін, гепатопротектори Гепакс та Гепатіале Форте Едвансд, протиблювотний препарат Нівоміт, нефропротектори Пронефра та Леспедол, вітамінний комплекс Оліговіт.
Встановлено, що терапія тварин за гострого гепатиту, хронічного гепатиту та гепатоліпідозу супроводжується позитивними змінами клінічних показників та біохімічних властивостей крові. Зростає вміст загального протеїну та альбумінів сироватки крові, знижується активність ферментів АлАТ, АсАТ, ГГТП, вміст білірубіну, рівень креатиніну та концентрація СДМА. Терапія тварин, хворих на цироз печінки, у поєднанні з нефропатією, за гіпертрофічного цирозу – малоефективна, за атрофічного – неефективна.
Опис
Рудяшко В. С. Діагностика та терапія за поєднаної патології печінки та нирок у собак : дис. … д-ра філософії за спеціальністю 211 Ветеринарна медицина / Полтавський державний аграрний університет, Полтава, 2026. 173 c.
Ключові слова
собаки, поєднана патологія печінки та нирок, гострий гепатит, хронічний гепатит, цироз печінки, гепатоліпідоз, нирки, біохімічні дослідження крові, сеча, ультрасонографія, лікування