Публікація: Адаптивне управління розвитком підприємств агропродовольчої сфери
Вантажиться...
Дата
2026-05
Автори
Черних, Олексій Володимирович
Назва видання
ISSN
Назва тому
Видання
Полтавський державний аграрний університет
Анотація
У дисертаційній роботі обґрунтовано теоретичні положення та запропоновано практичні рекомендації щодо адаптивного управління розвитком підприємств агропродовольчої сфери.
Доведено, що наразі на розвиток підприємств вчиняє безпрецедентний вплив ефект контракції транспарентності через різниці умов ринкової і мілітарі- економік, ефект деформації стейкхолдерів через актуалізацію лідерського потенціалу, ефект екстернально-інтернального балансу через суто безпекові аспекти та ефект темпорального збою через дію трьох попередніх. Проаналізовано обопільну адаптацію, як прямий і зворотній вплив підприємства на внутрішнє і зовнішнє середовища. Виходячи з проведеного аналізу, дано власне визначення адаптивного управління розвитком підприємств як системи виявлення, оцінки горизонтів та масштабу витрат і наслідків, антисипативного реагування на виклики місії, меті, стратегії, потенціалу на основі ефектів екстернально-інтернального балансу, темпорального збою, деформації стейкхолдерів, контракції транспарентності з урахуванням гістерезису системи та контекстуальності.
Визначено, що в періоди біфуркації адаптація переважно альтернативна, в проміжку між точками біфуркації – еволюційна. Тобто під час війни актуалізується структурно-параметрична альтернативна адаптація. Доведено, що вся система адаптивного управління будується на базі адаптивного потенціалу, який реалізується при спрацюванні певних тригерів або ризик-подій і проявляє свою активну форму під назвою динамічна адаптація. Обґрунтовано необхідність оперувати термінами «адаптивна корпоративна культура» й «адаптивна соціальна відповідність». Систематизувавши види адаптації, пропонується власну типологію адаптивного управління, що складається із групування реакцій на кластери адаптації: інституційно-нормативний, ринково-кон’юнктурний, безпеково-кризовий, логістично-операційний, соціально-кадровий, організаційно-управлінський, технологічно-цифровий, що об’єктивують реакцію на зміну формальних правил функціонування; пристосування системи управління до змін зовнішнього економічного середовища; функціонування підприємств в умовах війни; забезпечення безперервності операційної діяльності; управління людським капіталом в умовах трансформацій; перебудову системи управління; довгострокового розвитку і підвищення стійкості.
Удосконалено науковий підхід до формування механізму й узагальнені інструменти адаптивного управління розвитком підприємств агропродовольчої сфери. Визначено, що оскільки безпековий чинник досить часто є неочікуваним, то його реалізація відповідно заснована не стільки на нормативно-правовій основі та чіткому протоколі, а більше на ситуаційному підході в умовах повної невизначеності. При побудові відповідного механізму актуальним є адаптивний потенціал і його компліментарність із іншими видами потенціалів підприємства, зокрема безпековим. Акцентується увага на інноваційно-кадровій концепції побудови механізму адаптивного управління розвитком підприємства, заснованій на відкритості, гнучкості, інвестиціях у персонал та його лідерстві, розкритті креативного та комунікативного потенціалів. Доведено, що в сучасних умовах ідеї змін виникають зокрема через гендерну асиметрію, асиметрію в системі капітал/праця, асиметрію фактичних навичок і необхідних компетенцій. В якості інструментів механізму адаптивного управління розглянуто: грантову діяльність; роботу з програмами компенсації збитків від війни; зміну постачальників, споживачів, асортименту товарної продукції, технологій, організаційного дизайну, корпоративної культури, системи мотивації; залучення проєктних менеджерів громад; інтеграцію; аутсорсинг тощо.
Проведено аналіз системи адаптивного управління розвитком підприємств агропродовольчої сфери за запропонованою класифікацією видів адаптації. Апробовано безпековий підхід до адаптивного управління розвитком підприємств агропродовольчої сфери. Його сутність заключається в порівнянні комплексного показника фінансової безпеки аналізованих підприємств агропродовольчої сфери з показником рівня адаптації. Адаптовано стейкхолдерорієнтований підхід до адаптивного управління розвитком підприємств агропродовольчої сфери з урахуванням галузевих особливостей. Систематизовано групи стейкхолдерів підприємств агропродовольчої сфери з урахуванням їх фокус-груп. Доведено, що кількість та якість стейкхолдерів постійно змінюється і керівництву підприємств агропродовольчої сфери необхідно постійно переглядати відносини із ними, що потребує відповідний бюджет стейкхолдер-менеджменту, для чого буда застосована виробнича функція Кобба–Дугласа. Стейкхолдерорієнтований підхід, на відміну від безпекового підходу до адаптивного управління розвитком підприємств агропродовольчої сфери, дає можливість реагувати не тільки на прямий вплив зовнішніх факторів, об’єктів та суб’єктів системи менеджменту підприємства агропродовольчої сфери через вищезазначену сигнаторику імпульсів, а й наочно демонструє теорію гістерезису в дії, що представлена в механізмі адаптації. Доведено, що інерційний горизонт, як різниця між комплексним показником фінансової безпеки і рівнем адаптації, є базовим індикатором адаптивного потенціалу підприємств агропродовольчої сфери у відповідності до концепції їх гістерезисного розвитку.
Проведено інтегральну оцінку ефективності адаптивного управління розвитком гіперспеціалізованих підприємств агропродовольчої сфери як критерію при прийнятті управлінських рішень в умовах невизначеності за методом модифікованої головної компоненти. Визначено, що для гіперспеціалізованих підприємств агропродовольчої сфери найбільший вплив на інтегральну оцінку мають кількість працівників, фондозабезпеченість, вартість основних засобів, вартість оборотних засобів, величина власного капіталу. Найбільший вплив на чистий прибуток мають показники площі ріллі, величини власного капіталу та вартості оборотних засобів. Значимим є коефіцієнт кореляції між інтегральною оцінкою ефективності адаптивного управління підприємства та величиною його чистого прибутку, тобто при плануванні певних заходів в процесі адаптивного управління вузькоасортиментним гіперспеціалізованим підприємством агропродовольчої сфери інтегральну оцінку можна використовувати як критерій ефективності запропонованих рішень на основі масштабування саме алокаційної ефективності, тобто здатності підприємства агропродовольчої сфери підвищувати ефективність використання ресурсів власної діяльності.
Визначено, що для диверсифікованих підприємств агропродовольчої сфери найбільший вплив на інтегральну оцінку мають вартість основних засобів, фондозабезпеченість, фондоозброєність та поголів’я великої рогатої худоби; менший вплив має величина власного капіталу. Коефіцієнт кореляції між площею ріллі та інтегральною оцінкою стану підприємства значимий і від’ємний, що відповідає підвищеній ролі тваринництва в економіці даних підприємств. Інтегральна оцінка ефективності адаптивного управління розвитком диверсифікованих підприємств агропродовольчої сфери продемонструвала повну залежність від норм, критеріїв, параметрів, обмежень, тобто її основою можна визнати мультиплікаційні орієнтири. Даний висновок дає можливість представити дане явище як мультиплікаційну ефективність, що дозволяє відповідно забезпечити розробку актуального фреймворку.
Змодельовано прогностичні перспективи адаптивного управління розвитком підприємств агропродовольчої сфери, що дає можливість оцінити наслідки прийняття різних варіантів управлінських рішень та вибрати серед них оптимальний варіант. При прогнозуванні динаміки показників адаптивного управління розвитком підприємств агропродовольчої сфери використано адаптивні методи прогнозування в рамках концепції гістерезисного розвитку. Прогноз величини інтегральної оцінки ефективності адаптивного управління розвитком гіперспеціалізованих та диверсифікованих підприємств агропродовольчої сфери різний, але в основному консервативний, тобто навіть наявність тваринництва наразі не гарантує зменшення ризиків при адаптації через домінування дестимулюючої ролі безпеково-кризового кластеру загроз і непередбачуваної реакції на них стейкхолдерів. Обґрунтовано, що визначення прогностичних перспектив адаптивного управління розвитком підприємств агропродовольчої сфери з практичної точки зору є надзвичайно важливим для фасилітації процесу оцінювання рівня готовності до стратегічних змін.
Опис
Черних О. В. Адаптивне управління розвитком підприємств агропродовольчої сфери : дис. ... д-ра філософії за спеціальністю: 073 / Полтавський державний аграрний університет. Полтава, 2026. 235 c.
Ключові слова
адаптація, адаптивне управління, антикризовий розвиток, безпековий підхід, ефективність, інновації, підприємства агропродовольчої сфери, потенціал, резильєнтність, сталий розвиток, стейкхолдери, управління змінами, управлінські стратегії