Browse
Recent Submissions
Publication Розвиток інноваційного менеджменту в землекористуванні аграрних підприємств(Полтавський державний аграрний університет, 2024-08-25) Сергієнко, Сергій СергійовичУ дисертаційній роботі обґрунтовано теоретичні положення та запропоновано практичні рекомендації щодо розвитку інноваційного менеджменту в землекористуванні аграрних підприємств. Доведено, що інновація може полягати не тільки в операційній новизні, а й в оптимізації управління часом за ламінарно-турбулентними методиками. Представлена класифікація новинок і нововведень за характером і функціональним призначенням, яку, окрім технічної, організаційної, економічної, соціальної, юридичної, доповнено безпековою групою. Ці інновації можуть допомогти підприємцям управляти ризиками та забезпечити безпеку під час складних умов воєнного конфлікту. Тобто можна сформулювати безпекові новинки і нововведення як технології та підходи, спрямовані на підвищення рівня безпеки в різних сферах діяльності, пов’язані з цифровими рішеннями безпеки, фізичною безпекою, операціями з криптовалютою, аналізом загроз, евакуаційними планами. Представлена архітектоніка управління інноваційним потенціалом аграрного підприємства. Удосконалено поняття інновація в землекористуванні як впроваджена в практику новація, при застосуванні якої в процесі використання землі з’являється кінцевий результат у вигляді суспільно корисного блага з обов’язковою умовою раціонального та безпечного землекористування й охорони земель. Представлена модель топосо–модусної акультурації (взаємовплив топосів (аргументів) і модусів (набутих актуальних властивостей) в розвитку інноваційного менеджменту в землекористуванні аграрних підприємств. Через суттєву різницю в особливостях аграрних підприємств, проведено їх групування за такимивзаємопов’язаними складовими: техніко-технологічні; кадрові; інвестиційні; ринково–інформаційні; інституційно-безпекові. Актуалізовано потребу забезпечення інтенсивного типу відтворення під час розвитку аграрних підприємств в нестабільних соціально-економічних умовах. Представлена характеристика ефектів бенчмаркінгу в землекористуванні, які забезпечують інноваційний розвиток, зокрема на основі розумних та ощадливих технологій на принципах циркулярного та безвідходного виробництва та в умовах організаційної перебудови релокованих підприємств та роботі аграрних підприємств мозаїчного типу організації, вертикального фермерства. Обґрунтовано, що особливості аналізу інноваційного менеджменту в землекористуванні аграрних підприємств на практиці мають дуже суттєві відмінності, що пов’язано із топосами і модусами у відповідності до базових положень темпоральної теорії. Система управління інноваційним потенціалом вимагає здатність керівництва миттєво пристосовуватися до змін, тому все частіше постає необхідність у використанні гнучких, заснованих на співпраці, інструментів проектного управління, серед яких здобули популярність такі методи, що розбивають проект на частини, як: agile, scrum, kanban, six sigma. Проблемою зазначених методів можна назвати десинхронізацію оцінки топосів та модусів. Доведено, що саме модусні фактори домінантно визначають ефективність інноваційного менеджменту в землекористуванні аграрних підприємств, тож доречно їх назвати як модус-мажорні. Відповідно топосні фактори в даному випадку є мінорними (або навіть елімінованими з аналізу). При цьому доречним є визначення інтегрального показника, що по суті є поступовою (кількаетапною) або ступінчастою дефакторизацією. Тож, доречним буде введення поняття «емерджентна рефлексія ефективності інноваційного менеджменту в землекористуванні аграрних підприємств», під якою ми розуміємо емпіричне дослідження, засноване на ступінчастій дефакторизації модус-мажорних і топос-мінорних його особливостей. Проведено аналіз архетипу розвитку аграрних підприємств з використанням методів математичного моделювання та прогнозування за алгоритмом Фаррара-Глобера. Найбільший ефект має сценарій, що передбачає зростання на 10 % витрат на оплату праці при незмінній величині необоротних засобів. Це свідчить про важливість кадрової складової інноваційного менеджменту аграрних підприємств, зокрема в землекористуванні. Для систематизації результатів дослідження вважаємо за доцільне ввести термін «когнітивна акмеологія в землекористуванні» як методичний підхід сприйняття об’єктивних, динамічних і необхідних взаємозв’язків в землекористуванні, що випливає з його внутрішньої природи, сутності (тобто атрибутів), а також набутих властивостей (тобто модусів). Даний підхід апробовано на конкретних аграрних підприємствах при плануванні виробничих процесів за допомогою економіко-математичних методів при оптимізації структури посівних площ, що передбачало раціональну систему сівозмін та оптимальне розміщення сільськогосподарських культур на окремих площах полів в залежності від їх особливостей і мало за результат 0,42-3,67 % приросту маси прибутку від оптимізації. Досліджено сучасні управлінські тренди інновінгу хакатонів в землекористуванні аграрних підприємств. Представлено фактичне використання блокчейну в аграрних підприємствах, що розширює уявлення про інноваційні можливості аграрного підприємства як структури, що складається з трьох основних елементів: інноваційний потенціал; інноваційна активність; інноваційний результат. Проведено інтегральне оцінювання ефективності інноваційного менеджменту в землекористуванні аграрних підприємств. Запропоновано та апробовано методичний підхід до оцінювання кадрової, інвестиційної, техніко-технологічної, ринково-інформаційної та інституційно-безпекової складових спроможності підприємства до інноваційної діяльності за 26 показниками в динаміці. Запропоновано комбінований метод інтегрального оцінювання ефективності інноваційного менеджменту в землекористуванні аграрних підприємств, який поєднує в собі переваги методів модифікованої головної компоненти та аналізу ієрархій. За результатами оцінювання, найбільший вплив на інтегральну оцінку ефективності інноваційного менеджменту в землекористуванні аграрних підприємств мають інвестиційна, ринково–інформаційна та кадрова складові. Незважаючи на війну, має місце тенденція підвищення спроможності до інноваційної діяльності. Дана методика дозволяє приорітезувати ідентифіковані індикативні провали. Проведено сценарну візуалізацію ефективності інноваційного менеджменту в землекористуванні аграрних підприємств з використанням алгоритму Фаррара-Глобера. Доведено, що інвестування підприємствами в землекористування власних коштів приводить до зменшення їх достатності для наступних інвестицій, впровадження нових технологічних процесів в даній галузі вимагає, як правило, придбання нової техніки. Для того щоб із імовірністю 0,95 забезпечити реалізацію принаймні трьох інвестиційних проектів протягом року потрібно, щоб рівень інноваційного менеджменту перевищив 0,85. Для забезпечення питомої ваги впроваджених нових технологічних процесів в землекористуванні на рівні не менше 60 % від загальної кількості впроваджених нових технологічних процесів на підприємстві необхідно, щоб питома вага вартості придбаної підприємством нової техніки та технологій в землекористуванні не менше 75 % від загальної кількості тощо. Рекомендовано до впровадження інструменти цифрової адженди телеологічної коеволюції в землекористуванні аграрних підприємств тобто концепції, яка описує те, як технологічний прогрес може привести до виникнення штучного загального інтелекту, який потім може направляти еволюцію та технологій до бажаного кінцевого стану. Крім того, визначено, що найтісніший зв’язок із інтегральною оцінкою інноваційного менеджменту в землекористуванні мають коефіцієнт прозорості процедури подання та реєстрації кредитної заявки від підприємства для здійснення інноваційної діяльності в землекористуванні, рівень ефективності інноваційного менеджменту в землекористуванні підприємства, рівень достатності ЗМІ у регіоні, орієнтованих на розвиток інновацій в землекористуванні та коефіцієнт доступності кредиту для здійснення підприємством інноваційної діяльності в землекористуванні. Доведено, що врахування пропонованих положень при виборі оптимальних варіантів підвищення ефективності інноваційного менеджменту в землекористуванні аграрних підприємств дозволить їм підвищувати свою ефективність, конкурентоспроможність та стійкість.Item Управління проектами енергозбереження в організаціях бюджетної сфери(Полтавський державний аграрний університет, 2023) Пащенко, Поліна ОлександрівнаУ дисертаційній роботі обґрунтовано теоретичні положення та запропоновано практичні рекомендації щодо управління проектами енергозбереження в організаціях бюджетної сфери. На основі аналізу сучасного стану теорії та практики управління енергозбереженням в організаціях бюджетної сфери з використанням показників декомпозиції кінцевого енергоспоживання за секторами та галузями економіки виокремлено головні фактори, які визначають ефективність управління енергоспоживанням: економічна діяльність, структура економіки та енергоємність регіону або сфери. Систематизовано основні соціально-економічні проблеми, що зумовлюють необхідність ефективного управління енергозбереженням: економіко-безпекові, соціальні, екологічні. Акцентовано увагу саме на нерозривності економічної та безпекової складової в умовах війни для організацій бюджетної сфери через виконувані функції та особливості фінансування. Визначено, що метою політики ефективного управління енергозбереженням є отримання максимальної нерозривності та узгодженості дій при забезпеченні таких складових: енергоменеджмент; енергозабезпечення; енергодоступність; енергоприйнятність. При цьому для побудови інноваційної моделі енергосфери відповідно до світових трендів актуалізовано ключові компетенції фахівців енергоменеджменту, зокрема цифрова свідомість. Диджиталізація дасть змогу залучити споживачів до управління попитом, дистанційним та «інтелектуальним» керуванням енергоспоживанням, що в підсумку впливатиме на ціноутворення енергетичного сектора, зокрема з використанням технології Smart Grid в напрямі диджиталізації економіко-безпекових процесів. На основі закордонного досвіду, узагальнено перспективи управління процесами енергозбереження в організаціях бюджетної сфери України, зокрема популяризацію енергоефективних заходів з використання відновлювальних джерел енергії, в т. ч. через Всеукраїнську Асоціацію закладів освіти з управління проектами енергозбереження. Національну систему управління енергозбереженням в організаціях бюджетної сфери представлено через призму реалізації цільових напрямів підвищення рівня енергоефективності програмно-цільовим методом, метою якого є концентрація ресурсів суб’єктів господарювання та побудова єдиної системи управління енергоефективністю та координація зусиль як державних, так і регіональних органів влади, місцевого самоврядування, установ тощо, що, зокрема, забезпечить координацію енергетичних складових і формування прийнятної ціни на освітні послуги. Управління проектами енергозбереження організації бюджетної сфери розглянуто автором у взаємозв’язку із системою їх енергетичної безпеки тобто системою управління бюджетною установою з позицій єдиного енергетичного простору, що забезпечує ефективне, надійне й екологічно безпечне середовище, на яке внутрішні та зовнішні фактори енергозбереження впливають мінімально, і є гарантом безпеки якості послуг, зокрема й енергетичної, що надаються населенню об’єктами бюджетної сфери. Представлено основні фактори енергоефективності організацій бюджетної сфери, порядок реалізації програми енергозбереження та підвищення енергоефективності, основні чинники управління енергоефективними проектами в бюджетній сфері, аналітичні інструменти для моделювання сценарію інноваційної моделі управління ними, зокрема і за допомогою методу пірамідально-агрегатного моделювання. Узагальнено фактори впливу на управління проектами енергозбереження організацій бюджетної сфери. Визначено, що управління проектами енергозбереження організацій бюджетної сфери при цьому – це система реалізації економіко-безпекових, організаційно-правових і розрахунково-фінансових процедур, направлена на задоволення власних комерційних, екологічних та соціальних інтересів, інтересів громади або державних інтересів організаціями бюджетної сфери в напрямку мінімізації питомої та оптимізації граничної енергоємності за актуальних кон’юнктурно-безпекових умов. Конкретизовано фази процесу управління проектами енергозбереження в організаціях бюджетної сфери з конкретизацією відповідних процесів, факторів невизначеності та ризиками проекту. Представлено механізм ефективності за факторами невизначеності та ризиками управління проектами енергозбереження в організаціях бюджетної сфери. Систематизовані інструменти стабілізованого механізму управління проектами енергозбереження в організаціях бюджетної сфери. Систематизовано фактори позитивного й негативного впливу на управління проектами енергозбереження організацій бюджетної сфери, в т. ч. рівень економіко-безпекового стану та фактори енергобезпеки. Розроблено алгоритм оцінки ефектів управління проектами енергозбереження в організаціях бюджетної сфери з урахуванням показників енергетичної, комерційної, бюджетної ефективності, ергономічного показника, показників соціальної та екологічної складових, показників економіко-безпекової ефективності та показників інноваційності, що реалізовано в сценарному плануванні з використанням методів імітаційного моделювання. Представлено механізм впровадження проектів енергозбереження в організаціях бюджетної сфери в системі єдиного енергетичного простору. Визначено, що основна причина, що спонукає впроваджувати проекти енергозбереження в бюджетній сфері, – це потенціал енергозбереження та енергоємність галузі, які оцінено через стохастичне моделювання. За результатами багатофакторного кореляційно-регресійного аналізу розроблення та впровадження у бюджетні установи енергоощадних систем дає змогу скорочувати статті витрат в загальному балансі закладів освіти різних рівнів. Застосування цих методів дає змогу приймати управлінські рішення стосовно можливих комбінацій оптимізації видатків щодо економії енергоресурсів, енергозабезпечення, енергозбереження для більш економічно ефективного процесу бюджетотворення на коротко- і середньостроковий період на мікро-, мезо- та макрорівні. Проведено прогнозування ефективності системи управління проектами енергозбереження в організаціях бюджетної сфери за допомогою трендових моделей за загальним постачанням первинної енергії, загальним постачанням енергії відновлюваних джерел, часткою постачання енергії відновлюваних джерел. Проведено ранжування цих показників за виробничими моделями, що дає змогу констатувати наявність фактору сприяння розвитку енергетичних проектів та інвестицій у нові проекти відновлюваної енергетики, питання енергозабезпечення і енергозбереження в організаціях бюджетної сфери, зниження попиту на енергію шляхом європейської практики підвищення ефективності експлуатації будівель. Змодельовані сценарії управління проектами енергозбереження в організаціях бюджетної сфери щодо використання електроенергії та теплоенергії в організаціях бюджетної сфери України з використанням рядів динаміки. Аналітичне вирівнювання дає змогу зробити прогноз використання електроенергії та теплоенергії. За підсумками проведених досліджень, використання динамічних рядів, їх аналіз і прогнозування, обробка цих даних дає змогу ефективно проводити управління на різних рівнях господарювання. Розроблення та реалізація енергоощадних проектів дадуть змогу інтервально заощаджувати кошти, залучити зовнішнє фінансування та європейський досвід здійснення енергоефективних заходів. Апробовані проекти управління оптимізацією споживання енергії організацій бюджетної сфери, зокрема освітніх закладів, на основі аналізу часових рядів з урахуванням сезонності, часових інтервалів, тарифів на енергоносії та системи рангів коефіцієнта детермінації та коефіцієнта кореляції виробничих функцій використання електроенергії. Результати показали, що представлена методика прийнятна для моніторингу споживання енергії загалом та безпосередньо в закладах освіти й управління проектами енергозбереження в усій бюджетній сфері. Запропоновані моделі довгострокового споживання електроенергії підвищать прогнозованість, постійність і стійкість процесу виробництва електроенергії та планування проектів енергозбереження в організаціях бюджетної сфери.Item Технологічний менеджмент в контексті забезпечення економічної безпеки підприємств агропродовольчої сфери(2023-05-29) Вовк, Микола ОлександровичУ дисертаційній роботі обґрунтовано теоретичні положення та запропоновано практичні рекомендації щодо технологічного менеджменту в контексті забезпечення економічної безпеки підприємств агропродовольчої сфери. Проведення змістовного компаративного аналізу дозволило виокремити, крім загальновідомих принципово різних підходів до розкриття змісту, визначення мети, функцій та задач технологічного менеджменту (філософський, цільовий, процесний, функціональний, ресурсний, конкурентний) ще й безпековий підхід, який заключається в актуалізації безпекової модусно-атрибутивної характеристики технологій і технічних характеристик виробленої продукції на основі сигнаторно-імпульсивної складової Agile-менеджменту. Зважаючи на це, запропоновано авторське визначення поняття «технологічний менеджмент» як специфічного виду управлінської діяльності, який має на меті удосконалення техніко-технологічного процесу шляхом упровадження інноваційних технологій виробництва та раціонального використання наявних ресурсів із метою ефективного функціонування підприємств та забезпечення їх економічної безпеки. Проведено архітектоніку технології як центральної імпліцитної сфери з економічною безпекою як крайньої експліцитної сфери, через технологічну реструктуризацію, технологічний та інноваційний менеджмент. Визначено взаємозалежність Індустрії 4.0 з технологічним менеджментом та з економічною безпекою.Item Кадрова безпека в системі управління підприємством агропродовольчої сфери(2023-04-04) Ткаченко, Володимир ІгоровичУ дисертаційній роботі обґрунтовано теоретичні положення та запропоновано практичні рекомендації щодо організації кадрової безпеки в системі управління підприємством агропродовольчої сфери. Обґрунтовано, що в сучасному періоді криз і біфуркацій при постійній зміні не тільки модусів, а й атрибутів систем управління, популяризації нетрадиційних форм зайнятості та необхідності елімінування кадрових ризиків є необхідність виділення кадрової безпеки підприємства в окрему сферу, яка забезпечуватиме ефективний захист на всіх етапах його функціонування. Управління кадровою безпекою розглядається автором не як процес пасивного очікування нестандартних негативних ситуацій, а як процес нестандартної систематичної роботи з наявними кадрами щодо розкриття їх потенціалу, попередження негативного впливу їх та на них третіх осіб й обставин, а також пошук потенційно необхідних кадрів, що можуть збалансувати кадрову складову системи управління підприємством. Дано визначення кадрової безпеки підприємства як сукупності умов і факторів, які створюють безпеку життєво важливим інтересам учасників соціально-трудових відносин, сприяють ефективному та гармонійному розвитку людських ресурсів.