Публікація: Управління формуванням та використанням інвестиційно-інноваційного потенціалу підприємств аграрної сфери
Ескіз недоступний
Дата
2026-06-24
Автори
Будніков, Олександр Артурович
Назва видання
ISSN
Назва тому
Видання
Полтавський державний аграрний університет
Анотація
Дисертаційна робота присвячена розробленню й обґрунтуванню теоретичних, науково-методичних та прикладних засад управління формуванням і використанням інвестиційно-інноваційного потенціалу підприємств аграрної сфери. У роботі досліджено зміст, структуру, процесну логіку, умови формування, напрями використання, методичні підходи до оцінювання та практичні інструменти розвитку такого потенціалу з урахуванням специфіки аграрного виробництва, цифровізації, інвестиційної активності, інноваційної спроможності й партнерської взаємодії.
У першому розділі узагальнено теоретичні підходи до розуміння потенціалу підприємства, інвестиційного, інноваційного та інвестиційно-інноваційного потенціалу. Інвестиційно-інноваційний потенціал підприємств аграрної сфери розглянуто як інтегровану характеристику їх здатності формувати, залучати, поєднувати й ефективно використовувати кадрові, техніко-технологічні, фінансово-інвестиційні, маркетингові та партнерські ресурси для створення, впровадження, комерціалізації й масштабування інновацій. Обґрунтовано, що цей потенціал не зводиться до сукупності наявних ресурсів, а відображає здатність підприємства перетворювати інвестиційні можливості та інноваційні ідеї у конкретні економічні, технологічні, управлінські й ринкові результати.
Розкрито процесну логіку формування і використання інвестиційно-інноваційного потенціалу. Вона охоплює виявлення інноваційних потреб, генерування ідей, розроблення інвестиційно-інноваційних проєктів, пошук і залучення інвестиційних ресурсів, апробацію інновацій, їх упровадження, комерціалізацію, масштабування, оцінювання результативності та подальше оновлення потенціалу. Такий підхід дав змогу поєднати ресурсний, процесний, управлінський і результативний аспекти досліджуваної категорії. Також обґрунтовано вплив використання інвестиційно-інноваційного потенціалу підприємств аграрної сфери на розвиток економіки держави через технологічну модернізацію виробництва, зростання продуктивності, підвищення якості продукції, розвиток цифрових і ресурсоощадних практик, розширення ринків, посилення інвестиційної привабливості та конкурентоспроможності аграрної сфери.
Сформовано науково-методичний підхід до побудови системи управління інвестиційно-інноваційним потенціалом підприємств аграрної сфери. Система управління розглянута як сукупність цілей, принципів, функцій, рівнів управлінського впливу, функціональних стратегій, аналітичного забезпечення, інструментів реалізації та очікуваних результатів. Обґрунтовано необхідність узгодження інвестиційної, інноваційної, фінансової, виробничо-технологічної, маркетингово-логістичної стратегій і стратегії організаційних змін із процесами формування, використання, оцінювання та оновлення потенціалу.
У другому розділі проаналізовано стан і проблеми формування та використання інвестиційно-інноваційного потенціалу підприємств аграрної сфери. Досліджено динаміку капітальних інвестицій, частку сільського господарства у структурі інвестицій, позиції України у Глобальному індексі інновацій, показники інноваційної активності, цифровізації, використання цифрових платформ, дронів, ГІС-технологій та окремі індикатори продуктивності. Визначено, що розвиток потенціалу відбувається в умовах поєднання позитивних змін, пов’язаних із поширенням цифрових технологій і зростанням інтересу до інноваційних рішень, із наявністю фінансових, кадрових, техніко-технологічних, логістичних, маркетингових та інституційних обмежень.
Узагальнено проблеми й ризики, що стримують формування та використання інвестиційно-інноваційного потенціалу підприємств аграрної сфери. До них віднесено обмежений доступ до фінансових ресурсів, високу вартість капіталу, нестабільність інвестиційного середовища, порушення логістичних зв’язків, зношеність матеріально-технічної бази, недостатній рівень цифрової зрілості, дефіцит кваліфікованих кадрів, слабкість партнерської взаємодії та труднощі комерціалізації інновацій. Показано, що ці обмеження мають комплексний характер і потребують системного управлінського впливу.
Розроблено методичний інструментарій оцінювання інвестиційно-інноваційного потенціалу підприємств аграрної сфери. Його основу становить структуризація потенціалу за п’ятьма ресурсними складовими: кадровою, техніко-технологічною, фінансово-інвестиційною, маркетинговою та партнерською. За кожною складовою сформовано систему часткових показників, визначено еталонні значення, шкалу оцінювання відхилень, вагові коефіцієнти та порядок розрахунку інтегрального показника. Запропонована методика дозволяє визначити загальний рівень сформованості потенціалу, здійснити його рівневу інтерпретацію, встановити внесок окремих складових у підсумковий результат, виявити сильні й слабкі сторони підприємства та сформувати аналітичну основу для прийняття управлінських рішень.
Здійснено апробацію запропонованого методичного інструментарію на прикладі підприємств аграрної сфери. За результатами оцінювання визначено рівень сформованості їх інвестиційно-інноваційного потенціалу, проаналізовано стан основних ресурсних складових, виявлено нерівномірність їх розвитку та окреслено напрями посилення потенціалу. Результати апробації підтвердили придатність методики для практичного використання в аналітичній роботі підприємств, порівняння їх інвестиційно-інноваційної спроможності, виявлення проблемних зон і формування управлінських пріоритетів.
У третьому розділі розроблено прикладні напрями удосконалення управління інвестиційно-інноваційним потенціалом підприємств аграрної сфери. Визначено стратегічні напрями його розвитку в умовах цифровізації та становлення Індустрії 5.0, зокрема цифрову модернізацію виробничо-технологічної бази, розвиток інформаційно-аналітичних систем управління, формування цифрових компетентностей персоналу, активізацію фінансово-інвестиційного забезпечення інноваційного розвитку, розвиток партнерських мереж і відкритих інновацій, цифровізацію маркетингової діяльності, забезпечення кіберстійкості, екологізацію та ресурсну стійкість, цифрову логістику й простежуваність агропродовольчих ланцюгів. Обґрунтовано, що розвиток потенціалу в умовах Індустрії 5.0 має поєднувати технологічну модернізацію з людиноцентричністю, персоналізацією, відповідальністю, збалансованістю діяльності та партнерством людини й технологій.
Визначено принципи використання штучного інтелекту в управлінні інвестиційно-інноваційним потенціалом підприємств аграрної сфери. До них віднесено динамічне самонавчання, персоналізоване формування управлінських рішень, екосистемну інтеграцію, ризик-адаптивність, упереджувальне управління на основі прогнозної аналітики, пояснюваність і прозорість управлінських рішень. Показано, що застосування таких інструментів може підвищити якість аналітичного забезпечення, прогнозування інвестиційних потреб, оцінювання ризиків, оптимізації ресурсів і прийняття рішень щодо розвитку потенціалу.
Сформовано підходи до розроблення інвестиційно-інноваційної політики підприємств аграрної сфери як інструменту управління їх інвестиційно-інноваційним потенціалом. Визначено її суб’єкти, об’єкти, принципи, функції, методи, інструменти та управлінські процеси. Інвестиційно-інноваційну політику розглянуто як систему правил, пріоритетів і організаційно-економічних умов, що спрямовують рішення щодо залучення інвестицій, упровадження інновацій, розвитку ресурсної бази, цифрової трансформації, партнерської взаємодії та комерціалізації результатів інноваційної діяльності.
Обґрунтовано науково-прикладні підходи до прийняття інвестиційних рішень щодо формування, використання та розвитку інвестиційно-інноваційного потенціалу підприємств аграрної сфери. Запропоновано диференціювати такі рішення залежно від рівня сформованості потенціалу. Для підприємств із низьким рівнем доцільними є базові й стабілізаційні рішення, спрямовані на відновлення ресурсної бази та усунення критичних обмежень; із середнім рівнем – модернізаційні рішення, орієнтовані на технологічне оновлення, розвиток інфраструктури, логістики, переробки, цифрових інструментів і ринкових можливостей; із високим рівнем – трансформаційні рішення, пов’язані з масштабуванням інновацій, цифровою трансформацією, розвитком R&D, диверсифікацією бізнес-моделі, виходом на нові ринки та реалізацією ESG-орієнтованих проєктів.
Окремо розроблено підхід до обґрунтування інвестиційних рішень щодо розвитку інфраструктурної складової інвестиційно-інноваційного потенціалу підприємств аграрної сфери. Він передбачає використання передпроєктного оцінювання вартості інфраструктурних проєктів за об’єктами-аналогами, укрупнених нормативів витрат, фінансових, галузевих, ризикових та ESG-індикаторів. Такий підхід дозволяє підвищити точність визначення потреби в інвестиційних ресурсах, обґрунтованість вибору джерел фінансування, прозорість розподілу ресурсів між альтернативними проєктами та результативність рішень щодо створення або модернізації виробничої, логістичної, складської, цифрової та сервісної інфраструктури підприємств аграрної сфери.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання розроблених теоретичних положень, методичного інструментарію та прикладних рекомендацій у діяльності підприємств аграрної сфери, органів державного управління та закладів вищої освіти. Запропоновані підходи можуть застосовуватися для оцінювання рівня інвестиційно-інноваційного потенціалу підприємств, визначення резервів його посилення, формування стратегічних напрямів розвитку, розроблення інвестиційно-інноваційної політики, обґрунтування інвестиційних рішень і підвищення якості аналітичного забезпечення управління.
Опис
Будніков О. А. Управління формуванням та використанням інвестиційно-інноваційного потенціалу підприємств аграрної сфери : дис. ... д-ра філософії за спеціальністю 073 / Полтавський державний аграрний університет. Полтава : ПДАУ, 2026. 230 с.
Ключові слова
інвестиційно-інноваційний потенціал, підприємство, управління, інвестиції, інновації, аграрна сфера, інтегральне оцінювання, конкурентоспроможність, стратегія, маркетинг, кадри, інфраструктура, Індустрія 5.0, R&, D, інвестиційно-інноваційна політика, інвестиційні рішення, сталий розвиток, цифровізація, ESG-фактори