Publication: Хоріоптоз великої рогатої худоби (поширення, діагностика та заходи боротьби)
| dc.contributor.author | Коваленко, Станіслав Олегович | |
| dc.date.accessioned | 2024-09-05T08:06:51Z | |
| dc.date.available | 2024-09-05T08:06:51Z | |
| dc.date.issued | 2024-08-25 | |
| dc.description.abstract | У дисертації узагальнено результати дослідження поширення, діагностики та заходів боротьби за хоріоптозу великої рогатої худоби на території Полтавської та Харківської областей. Проведеними дослідженнями встановлено, що середня екстенсивність хоріоптозної інвазії великої рогатої худоби в умовах тваринницьких господарств обстеженого регіону становить 21,23 %, а інтенсивність інвазії –60,48±2,19 екз/4 см2 за коливань від 2 до 307 екз/4 см2. Більш неблагополучними щодо хоріоптозу великої рогатої худоби виявилися господарства Харківської області, де ЕІ становить 27,05 %, а ІІ –71,93±4,32 екз/4 см2. Водночас, у господарствах Полтавської області середня ЕІ становила 18,75 % за ІІ – 53,44±2,23 екз/4 см2. Отримано нові дані щодо особливостей перебігу хоріоптозу в складі мікстінвазій великої рогатої худоби. Встановлено, що акароз частіше перебігає у складі мікстінвазій – 68,10 %. Рідше діагностували хоріоптозну моноінвазію – 31,90 %. Всього виявлено 23 різновиди мікстінвазій, серед яких частіше виявляли двокомпонентні (51,97 %) та трикомпонентні (32,68 %) мікстінвазії, а рідше – чотирикомпонентні (14,17 %) та п’ятикомпонентні (1,18 %). Найчастіше співчленами кліщів Chоrioptes виявилися паразитичні комахи Bovicola bovis (40,16 %), нематоди шлунково-кишкового тракту ряду Strongylida (31,10 %), видів Strongyloides papillosus (29,13 %) та Trichuris sрр. (25,19 %). Рідше співчленами кліщів Chоrioptes були найпростіші організми Eimeria sрр. (19,29 %), цестоди Moniezia sрр. (13,78 %) та трематоди родини Paramphistomatidae (5,91 %).Досліджено особливості вікової та сезонної динаміки хоріоптозу великої рогатої худоби. З’ясовано, що показники інвазованості тварин хоріоптесами поступово зростають з їх віком. Найбільш сприйнятливим до захворювання є корови (ЕІ – 30,45 %, ІІ – 94,04±5,00 екз/4 см2). Сезонна динаміка хоріоптозу характеризується піком екстенсивності інвазії та інтенсивності інвазії взимку (30,83 % та 62,19±4,64 екз/4 см2) та навесні (28,33 % та 61,85±5,28 екз/4 см2). Мінімальні показники інвазованості великої рогатої худоби хоріоптесами встановлено влітку (10,83 % та 27,23±3,11 екз/4 см2) та восени (21,67 % та 36,58±2,97 екз/4 см2). Рівень контамінації об’єктів тваринницьких приміщень кліщами Chorioptes залежить від способу утримання великої рогатої худоби. За безприв’язного способу утримання тварин максимальні значення екстенсивного та інтенсивного індексів контамінації виявлено при дослідженні підстилки з місць, де тварини лежать (100 % та 257,50±18,81 екз/кг), зіскобів з предметів, об які чухаються тварини (100 % та 194,38±10,59 екз/кг) і підстилки, відібраної з центру приміщення (90 % та 80,56±11,62 екз/кг). Водночас, за прив’язного способу утримання тварин показники контамінації об’єктів довкілля виявилися нижчими і були максимальними при дослідженні підстилки та зіскобів з предметів, розташованих в області голови тварин (45 % та 90,28±20,39 екз/кг). Встановлено, що тяжкість клінічного прояву хоріоптозу в корів залежить від показників інтенсивності інвазії. Так, за низької інтенсивності хоріоптозної інвазії (до 60 екз/4 см2) клінічні ознаки у корів характеризувалися ураженням шкіри в ділянці кореня хвоста та скуйовдженістю волосяного покриву (100,0 %), свербежем (85,10 %), появою лусочок та струпів (87,24 %), потовщенням та складчастістю шкіри, її пересиханням (17,02 %), порушенням цілісності шкіри з витоком ексудату чи крові (53,2 %) з різним ступенем їх прояву. За середньої інтенсивності хоріоптозної інвазії (від 60 до 170 екз./4 см2) клінічний перебіг значною мірою характеризувався у 88,24 % корів ураженням шкіри в ділянці кореня хвоста, у 91,18 % – скуйовдженістю волосяного покриву, у 85,29 % – свербежем, у 76,47 % – появою лусочок та струпів. За високої інтенсивності хоріоптозної інвазії (ІІ більше 170 екз/4 см2) у корів клінічний перебіг значною мірою характеризувався ознаками ураження шкіри в ділянці кореня хвоста, сідничних горбів (100 %). Також у 100 % випадків акароз проявлявся свербежем та скуйовдженістю волосяного покриву в місцях ураження шкіри. Значною мірою у 95,24 % корів хоріоптоз перебігав з ознаками ураженням шкіри в області молочного дзеркала та появою лусочок й струпів на шкірі, у 85,71 % – потовщенням та складчастістю шкіри та її пересиханням, у 76,19 % – порушенням цілісності шкіри з витоком ексудату чи крові, у 52,38 % – наявністю алопецій, у 42,86 % –почервонінням шкіри у місцях ураження, у 33,33 % – ураженням шкіри в області шиї та лопаток. Встановлено, що хоріоптозна інвазія значно впливає на показники росту та розвитку молодняку великої рогатої худоби. Так, у інвазованих телят віком 7 міс. порівняно з клінічно здоровими тваринами жива вага була меншою на 7,54 % (197,67±3,37 кг, Р<0,05), у телят віком 8 міс. – на 6,47 % (234,56±5,58 кг, Р<0,05), у тварин віком 9 міс. – на 7,23 % (256,67±2,91 кг, Р<0,05), у тварин віком 10 міс. – на 8,80 % (263,67±2,66 кг, Р<0,01), у тварин віком 11 міс. – на 9,08 % (273,78±2,92 кг, Р<0,001), у тварин віком 12 міс. – на 8,73 % (289,11±3,11 кг, Р<0,001). Водночас, було встановлено зниження середньодобових приростів у хворого на хоріоптоз молодняку великої рогатої худоби. Зокрема, впродовж 3 місяців вони на 14,59 % були нижчими (669,61±59,31 г), ніж у клінічно здорових телят (783,95±65,78 г). В подальшому, впродовж 4–6 місяців середньодобові прирости у інвазованих телят становили 831,20±74,22 г, що на 6,95 % нижче, ніж у клінічно здорових тварин (783,95±65,78 г). У інвазованого молодняку віком 7–9 міс. та 10–12 міс. середньодобові прирости становили відповідно 917,64±79,97 г та 351,37±42,62 г. Отримані показники виявилися нижчими на 4,72 та 18,81 % порівняно із середньодобовими показниками, отриманими у клінічно здорових телят (963,08±60,50 та 432,76±34,00 г відповідно). Удосконалено, запропоновано й експериментально обґрунтовано ефективність та доцільність застосування виготовлення тимчасових мікропрепаратів кліщів роду Chorioptes in toto. Даний спосіб може бути використаний для приготування анатомо-морфологічних препаратів кліщів роду Chorioptes з метою їх подальшої ідентифікації до виду, а також для вивчення фауни та морфологічних й метричних особливостей їх будови. Спосіб включає використання живих кліщів роду Chorioptes з подальшим їх зануренням у двокомпонентне середовище гліцерину та 5 % спиртового розчину йоду (співвідношення 3 : 1) та дослідженням зразків через 90 хв після накривання препарату покривним скельцем. Проведеними дослідженнями встановлено, що найбільш ефективним способом виготовлення мікропрепаратів з кліщів Chorioptes за ступенем забарвлення їх морфологічних структур є спосіб з використанням суміші гліцерину та спиртового розчину йоду (у співвідношенні 3 : 1) порівняно зі способом, де в якості барвника використовують 1 % спиртовий розчин діамантового зеленого. За 7 показниками спосіб з використанням йод-гліцеринової суміші призводив до високого ступеня забарвлення досліджених морфологічних структур хоріоптесів. Водночас, при використанні способу із застосуванням спиртового розчину діамантового зеленого лише за 3 показниками відмічали високий ступінь забарвлення досліджених морфологічних структур кліщів. Наукову новизну виконаної роботи підтверджено деклараційним патентом України на корисну модель: «Спосіб виготовлення тимчасових мікропрепаратів з кліщів роду Chorioptes in toto» (№ 155892, G01N 1/28 (2006.01) G01N 21/01 (2006.01) u 2023 04057). Вперше в Україні ідентифіковано кліщів виду Chorioptes texanus, виділених від великої рогатої худоби, та отримано нові дані щодо їх морфометричної диференційної діагностики. Загальна морфологічна структура тіла як у самців, так і у самок виділених кліщів були типовими для роду Chorioptes. Водночас, у самців опістосомальні лопаті мали квадратну форму, масивні, умовно складалися з більшої і малої (додаткової) частини та розділені між собою трикутною щілиною. Визначено у самців Ch. texanus 19 морфометричних показників, якіописують загальну будову тіла, а саме: загальну довжину, ширину тіла та їх співвідношення, довжину та ширина гнатосоми і проподосомального щитка, довжину ідіосоми, протеросоми, подосоми, проподосоми, метаподосоми, гістеросоми, опістосоми, довжину та ширину опістомальних лопатей, їх, співвідношення, діаметр адональних присосок, відстань між адональними присосками. Також, визначено морфологічні та метричні характеристикм 6 щетинок, що розташовані на опістосомі, опістосомальних лопатях та вентральній поверхні тарсусу ІІІ лапки у самців виділених кліщів, що є одним з основних диференційних ключів Chorioptes. Так, центральна щетинка була найдовшою (210,2±14,6 мкм). Поруч з нею розташовані 2 лопатоподібні щетинки, які були коротшими (163,1±16,6 мкм), ніж центральна щетинка. Щетинка зовнішнього кута опістосомальної лопаті була короткою, меншою ніж 100 мкм, і становила 59,1±8,6 мкм. Щетинка внутрішнього кута опістосомальної лопаті була ще коротшою, ніж попередня (24,7±4,3 мкм). Найкоротшими були щетинки на каудальній частині опістосоми (22,6±6,6 мкм) та тарсусі III (16,8±4,7 мкм). Визначено у дорослих самок Ch. texanus 14 показників, які, як і у самців, описують загальну будову тіла, а саме: загальну довжину, ширину тіла та їх співвідношення, довжину та ширину гнатосоми і проподосомального щитка, довжину ідіосоми, протеросоми, подосоми, проподосоми, метаподосоми, гістеросоми, опістосоми. Отримані в цьому дослідженні наукові дані розширюють вже існуючі дані щодо диференційної ідентифікації кліщів Ch. texanus і доводять їх паразитування у великої рогатої худоби на території України. Отримано нові дані щодо ефективності вітальних та мортальних методів лабораторної діагностики хоріоптозу великої рогатої худоби. Проведеними дослідженнями встановлено, що найбільш чутливим вітальним методом виявився спосіб із застосуванням бішофіту та гліцерину. Даний метод перевищував ефективність способу із застосуванням рослинної олії на 7,97 % (Р<0,01) та способу А. В. Алфімової – на 59,05 % (Р<0,01). Водночас, найбільш чутливим мортальним методом виявився спосіб мацерації зіскрібків. Даний метод перевищував ефективність компресорного способу на 59,85 % (Р<0,001) та флотаційного способу – на 67,01 % (Р<0,01). Отримані дані дозволяють рекомендувати вітальний спосіб із застосуванням бішофіту та гліцерину для ефективної діагностики хоріоптозу великої рогатої худоби. Вперше в Україні вивчена ефективність лікарських препаратів різних хімічних груп: макроциклічних лактонів (бровермектин 1 %), фосфорорганічних сполучень (себацил 50 %) та піретроїдів (неостомазан) за різних способів та кратності їх застосування хворим на хоріоптоз телицям. Встановлено, що найбільш ефективними виявилися препарати бровермектин 1 % (ТОВ «Бровафарма», Україна, ДР –івермектин) та себацил 50 % (Bayer, Німеччина, ДР – фоксим) за триразового їх використання з інтервалом 10 діб. Їх екстенсефективність та інтенсефективність відповідно на 25 та 30 доби становили 100 %. За дворазового використання цих препаратів лікувальна ефективність (ЕЕ та ІЕ) знижувалася і на 60 добу експерименту становила: бровермектину 1 % – 66,67 та 87,82 %, себацилу 50 % – 53,30 та 82,04 % відповідно. Застосування неостомазану (Ceva Sante Animale, Франція, ДР – трансмікс, тетраметрин) не призводило до повного одужання хворих тварин. За дворазового застосування препарату на 60 добу експерименту показники ЕЕ та ІЕ становили 40,0 та 89,59 %, за триразового застосування – 60,0 та 89,59 % відповідно. Отримані результати досліджень дозволяють рекомендувати схеми використання препаратів бровермектину 1 % та себацилу 50 % з метою ефективного проведення лікувальних заходів за хоріоптозу великої рогатої худоби. | |
| dc.identifier.citation | Коваленко С. О. Хоріоптоз великої рогатої худоби (поширення, діагностика та заходи боротьби) : дис. ... д-ра філософії : 211 / Полтавський державний аграрний університет. Полтава, 2024. 167 c. | |
| dc.identifier.uri | https://dspace.pdau.edu.ua/handle/123456789/17472 | |
| dc.language.iso | uk | |
| dc.publisher | Полтавський державний аграрний університет | |
| dc.subject | Паразитологія, хоріоптоз, велика рогата худоба, Chorioptes texanus, поширення, клінічний перебіг, діагностика, лікування. parasitology, chorioptic mange, cattle, Chorioptes texanus, distribution, clinical course, diagnostics, treatment | |
| dc.title | Хоріоптоз великої рогатої худоби (поширення, діагностика та заходи боротьби) | |
| dspace.entity.type | Publication |