Структурно-семантичні особливості інфінітивних конструкцій (на матеріалі німецької мови)
| dc.contributor.author | Воловик, Лариса Борисівна | |
| dc.date.accessioned | 2024-02-08T07:49:20Z | |
| dc.date.available | 2024-02-08T07:49:20Z | |
| dc.date.issued | 2023 | |
| dc.description.abstract | У статті проаналізовано структурно-семантичні особливості інфінітивних конструкцій (на матеріалі німецької мови). Кожен компонент налізованих конструкцій характеризується власним семантичним значенням, яке функціонально реалізується у фразеологічних зв’язках з іншими німецькими лексемами, але у складі інфінітивних конструкцій вони зазнають певних семантичних змін. Усе це свідчить про те, що топологічний і структурно-семантичний аналіз напівморфологізованих конструкцій показав, що на їхньому поверхневому рівні виявлено як контактні, так і дистантні відношення членів речення між собою, а на глибинному – граматичні ознаки порівняльних, модальних і каузативних відношень. Ці утворення використовуються для вираження цілої низки морфологічних значень завдяки своїй монолітній та синкретичній формі. Функціонально вони є економним засобом побудови зв’язного тексту та складного синтаксичного цілого. Інфінітивні конструкції, будучи синтаксичними трансформаціями, слугують засобом реалізації компресії в синтаксисі, що призводить до економнішої побудови речення, його конструктивної гнучкості, імплікації речень (або ситуації). Ми також визначили, що інфінітивні конструкції мають модальне значення оцінки з різним ступенем категоричності, не називаю- чи конкретної особи, яка має безпосереднє відношення до оцінюваних фактів. Аналіз глибинних синтаксичних зв’язків дозволяє виявити універсальну синтаксичну основу, відповідно до вмотивованості речення. Так, можна стверджувати, що інфінітив одночасно має дієслівні ознаки, також має категорію відносного часу, способу, а наступним аспектом є те, що інфінітив має потенційне відношення до особи, зберігає дієслівне керування, може мати ряд залежних членів речення (додатки, обставини). Можна впевнено стверджувати, що інфінітив складається з трьох обов’язкових компонентів, а саме службових або допоміжних дієслів haben, sein, lassen, bleiben, stehen, gehen, які сучасні німецькі лінгвісти називають сполучниками, наступним компонентом є частка zu та незмінна, інакше неозначена форма повного дієслова, яка в сучасній синтаксичній науці називається інфінітивом головного дієслова. Є підстави вважати, що інфінітив поєднується переважно з абстрактними іменниками, які характеризуються значенням дії або стану в широкому розумінні цього слова | |
| dc.identifier.citation | Воловик Л. Структурно-семантичні особливості інфінітивних конструкцій (на матеріалі німецької мови). Актуальні питання гуманітарних наук : міжвузівський зб. наук. пр. молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка / ред.-упоряд.: М. Пантюк, А. Душний, В. Ільницький, І. Зимомря. Дрогобич : Видавничий дім «Гельветика», 2023. Вип. 70. Том 1. С. 202-206. DOI: https://doi.org/10.24919/2308-4863/70-1-29 | |
| dc.identifier.uri | https://dspace.pdau.edu.ua/handle/123456789/16697 | |
| dc.language.iso | uk | |
| dc.subject | інфінітивна конструкція | |
| dc.subject | структура речення | |
| dc.subject | мовна одиниця | |
| dc.subject | синтаксична функція | |
| dc.subject | стилістичне забарвлення | |
| dc.subject | семантична ознака | |
| dc.title | Структурно-семантичні особливості інфінітивних конструкцій (на матеріалі німецької мови) | |
| dc.type | Article |