211 «Ветеринарна медицина»

Постійне посилання зібрання

https://dspace.pdau.edu.ua/handle/123456789/15106

Переглянути

Перегляд 211 «Ветеринарна медицина» за Ключові слова "dogs"

Зараз показуємо 1 - 3 з 3
  • Ескіз
    Публікація
    Клініко-експериментальне обґрунтування застосування препарату «Ветмікодерм» у комплексному лікуванні собак, хворих на поверхневу піодермію
    (Полтавський державний аграрний університет, 2026-03-02) Климась, Іван Іванович
    У дисертації теоретично узагальнено й клініко-експериментально вирішено наукову проблему щодо поширення, діагностики й лікування за поверхневої піодермії собак у м. Полтава (Україна). Встановлено, що у м. Полтава, серед зареєстрованих клінічних випадків хвороб шкіри, найбільшу частку становлять піодермії (41,2 %), дерматомікози (22,5 %), атопічні дерматити (12,5 %). Зʼясовано, що у собак піодермія перебігає, переважно, у гострій формі (60,5 %) й має локальний характер (75,0 %). Місцями локалізації, найчастіше, є голова (28,0 %), вентральна черевна стінка (17,4 %) та крижові ділянки (18,0 %). За клінічним проявом піодермія у 84,3 % мала поверхневий характер. Нозологічний профіль поверхневої піодермії, найчастіше, представлений поверхневим вологим дерматитом (56,5 %), поверхневим фолікулітом і папульозно-везикульозним дерматитом (20,0 %), а також міжпальцевою піодермією (16,5 %). Зʼясовано залежність клінічного прояву піодермій від сезону року, породи та віку собак. Встановлено, що найбільша кількість випадків хвороби припадає на осінні місяці – з вересня по листопад. Найчастіше хворіли німецькі, кавказькі, середньоазійські вівчарки, тобто тварини з довгою чи відносно довгою шерстю. У віковому аспекті найвищий пік захворюваності на піодермію припадав на діапазон від чотирьох до пʼяти років. Цитологічними дослідженнями встановлено, що за гострої форми поверхневої піодермії (поверхневий вологий дерматит, поверхневий фолікуліт) поверхня уражених ділянок шкіри колонізована великою кількістю мікроорганізмів. Також у мазках-відбитках реєстрували значну кількість нейтрофільних гранулоцитів, їх дегенеровані форми та явища фагоцитозу. Тип цитограм – запальний. За хронічної форми поверхневої піодермії у мазках-відбитках виявляли макрофаги, фібробласти й невелику кількість нейтрофільних гранулоцитів та мікроорганізмів. Тип цитограм – запально-регенеративний. Морфологічний аналіз крові собак, хворих на поверхневу піодермію, дозволив встановити зменшення кількості еритроцитів (у 1,4 раза, р<0,001 за гострого перебігу хвороби й у 1,2 раза, р<0,001 – за хронічного), зниження рівня гемоглобіну (у 1,4 раза, р<0,001 за гострої форми піодермії та у 1,3 раза, р<0,001 – за хронічної) та підвищення кількості лейкоцитів (у 2,6 раза, р<0,001 за гострого перебігу й 2,3 раза р<0,001 – за хронічного) за рахунок паличкоядерних форм нейтрофільних гранулоцитів. Порівняно з клінічно здоровими тваринами, у хворих на поверхневу піодермію собак прискорена ШОЕ (у 2,2 раза, р<0,001 та 1,5 раза, р<0,001 відповідно) й знижений рівень лімфоцитів (у 1,2 раза, р<0,001 за гострої форми піодермії та у 1,15 раза, р<0,001 – за хронічної). Біохімічним аналізом сироватки крові встановлено, що у хворих на поверхневу піодермію собак відбувається зменшення умісту альбуміну (у 1,2 раза, р<0,01 за гострого перебігу й 1,1 раза, р<0,05 – за хронічного). Водночас реєстрували підвищення рівня глобулінів (у 1,3 раза, р<0,001 та 1,15 раза, р<0,05 відповідно). У хворих собак відмічали зростання активності лужної фосфатази (у 1,5 раза, р<0,001 за гострого перебігу й 1,3 раза, р<0,01 – за хронічного), підвищення умісту загального білірубіну (на 47,5 %, р<0,001 і 33,0 %, р<0,01 відповідно), сечовини (на 25,0 %, р<0,01 та 17,0 %, р<0,05). У хворих на поверхневу піодермію собак реєстрували підвищення активності креатинкінази (у 1,6 раза, р<0,001 за гострого перебігу й 1,3 раза, р<0,001 – за хронічного). Також у хворих собак встановлено підвищений рівень глюкози (у 1,2 раза, р<0,05 за гострого перебігу) та уміст холестеролу (у 1,2 раза, р<0,05 та 1,13 раза, р>0,05 відповідно). У хворих на поверхневу піодермію собак відмічали знижений рівень кальцію (у 1,1 раза, р<0,05) та фосфору (у 1,2 раза, р<0,01). Встановлено, що мікробну контамінацію уражених ділянок шкіри собак за поверхневої піодермії становили, переважно, Escherichia coli та Staphylococcus еpidermidis – по 57,14 %, Streptococcus рyogenes – 17,86 %; Enterococcus та Сitrobacter – по 14,28 %; Streptococcus agalactiae та Staphylococcus aureus – по 10,71 %; Proteus vulgaris, Proteus mirabilis і Pseudomonas aeruginosa – по 7,14 %. Незначну кількість становили Corinobacter pseudodiphteridicum та неферментуючі грамнегативні бактерії – по 3,57 %, а також гриби: Malassezia pachydermatis та Candida crusei – по 21,41 та 14,28 % відповідно. Виділені бактерії були чутливими до амоксициліну, оксациліну, цефазоліну, цефалексину, еритроміцину, тетрацикліну, норфлоксацину та фурамагу. Вперше в Україні в експериментальній моделі «in vitro» вивчено протимікробну й протигрибкову активність субстанції 4-((5-(децилтіо)-4-метил-4Н-1,2,4-триазол-3-іл)морфоліну. Встановлено стійку бактерицидну й фунгіцидну активність сполуки по відношенню до культур Candida albicans, Staphylococcus aureus, Escherichia coli та Pseudomonas aeruginosa. Вперше проведені клінічні та лабораторні дослідження з визначення ефективності препарату «Ветмікодерм» за лікування собак, хворих на поверхневу піодермію. Препарат «Ветмікодерм» містить діючу речовину 4-((5-(децилтіо)-4-метил-4Н-1,2,4-триазол-3-іл)морфолін та допоміжну – олію розторопші плямистої. Засіб унікальний тим, що не містить у своєму складі антибіотиків і гормонів, не токсичний. Для порівняння застосовували традиційний ветеринарний дерматологічний засіб «Санодерм», який містить гормональну складову – бетаметазону дипропіонат, антибіотик – гентаміцину сульфат і протигрибкову компоненту – клотримазол. Клінічними дослідженнями встановлено, що на третій день застосування препарату «Ветмікодерм» у хворих тварин відбувається зменшення гіперемії шкірних покривів, та суттєве зниження ексудації, що є ознакою контрольованості запального процесу. На п’яту-сьому добу, у більшості собак з гострою формою захворювання, реєстрували формування кірок, під якими формувалася молода епідермальна тканина рожевого кольору. У випадках хронічного перебігу хвороби процес відновлення був уповільненішим, а у окремих пацієнтів відзначали формування нових вогнищ ураження, що вимагало додаткового лікування. За подальшого застосування ветмікодерму у хворих собак спостерігали зникнення папульозно-пустульозних уражень й формуванням щільного епітеліального покриву рожевого кольору. Гіперемія та набряк уражених ділянок були повністю відсутні. Встановлено, що у собак, яких лікували препаратом «Санодерм», зменшення гіперемії уражених ділянок шкіри відбувається до третьої доби. Повне зникнення почервоніння та регресія набряку – на четверту-девʼяту добу. Свербіж зникав на пʼяту-сьому добу. За подальшого застосування препарату ушкоджені ділянки шкіри покривалися молодим епітеліальним шаром, гіперемія та набряк повністю зникали, а волосяний покрив починав відновлюватися. Термін повного клінічного видужування тварин, яким застосовували препарат «Ветмікодерм», становив 12,3±0,32 (р<0,001) діб за гострого перебігу поверхневої піодермії і 13,9±0,60 (р<0,05) діб – за хронічного. У тварин, яких лікували традиційним способом, термін видужування складав 14,8±0,35 діб у собак з гострим перебігом хвороби й 16,7±0,84 діб – з хронічним. Частка тварин, які повністю видужали й не мали рецидивів становила 89–86 % за лікування препаратом «Ветмікодерм» й 88-67 % – за лікування препаратом «Санодерм». Бактеріологічними дослідженнями встановлено кількісну динаміку мікробної контамінації осередків ураження, яка різнилася у залежності від способу лікування. У тварин, яких лікували препаратом «Ветмікодерм», кількість мікробних тіл була у 1,2 раз меншою на сьому добу й 1,7 раза меншою на десяту добу, ніж у тварин, яких лікували препаратом «Санодерм». Після десятої доби лікування ця різниця нівелювалася й не була вираженою. Встановлено динаміку морфологічних і біохімічних показників крові у процесі лікування собак, хворих на поверхневу піодермію. Послідовне застосування препарату «Ветмікодерм» дозволяє ефективно контролювати запальний процес, про що свідчить достовірне зниження кількості лейкоцитів (р<0,01), ШОЕ (р<0,01). Водночас реєстрували підвищення кількості еритроцитів (р<0,05), рівня гемоглобіну (р<0,001). Також біохімічний аналіз сироватки крові показав підвищення умісту загального протеїну (р<0,05), альбуміну (р<0,05), зниження рівня аланінамінотрансферази (р<0,01, р<0,05), лужної фосфатази (р<0,01, р>0,05), загального білірубіну (р>0,05), сечовини (р>0,05), креатинкінази (р<0,001, р>0,05), амілази (р<0,05, р>0,05) та холестеролу (р>0,05) у результаті застосування препарату «Ветмікодерм».
  • Ескіз
    Публікація
    Нематодози травного тракту собак (поширення, діагностика та заходи боротьби)
    (Полтавський державний аграрний університет, 2026-03-04) Кітіченко, Андрій Сергійович
    У дисертації теоретично узагальнено та експериментально вирішено наукову проблему щодо поширення, видового складу збудників нематодозів травного тракту собак в умовах міста Харків (Україна), діагностики, а також ефективності лікувальних заходів за токсокарозу та трихурозу собак. Встановлено, що на території м. Харків у собак виділено чотири види нематод травного тракту: Trichuris vulpis (ЕІ – 20,8 %), Toxocara canis (ЕІ – 13,6 %), Uncinaria stenocephala (ЕІ – 8,7 %) та Toxascaris leonina (ЕІ – 8,1 %). Отримано нові дані щодо особливостей перебігу виявлених нематодозів травного тракту у вигляді моно- та мікстінвазій собак. З’ясовано, що у 56,5 % інвазованих тварин нематодози травного тракту перебігали у вигляді асоціативних інвазій, а у 43,5 % – у вигляді моноінвазій. Найчастіше з моноінвазій виявляли трихурозну (30,9 % від моноінвазій), рідше – токсокарозну (25,0 %), унцинаріозну (23,7 %) та токсаскарозну (20,4 %). З-поміж мікстінвазій найчастіше виявляли 2-компонентні (79,0 %), рідше – 3-компонентні (15,7 %) та 4-компонентні (5,3 %). Всього було виділено 17 різновидів мікстінвазій, де з 2-компонентних (10 різновидів) найчастіше виявляли трихурозно-токсокарозну (ЕІ – 5,4 %), трихурозно-токсаскарозну (ЕІ – 2,3 %) та трихурозно-унцинаріозну (ЕІ – 2,9 %). З 3-компонентних (4 різновиди) найчастіше виявляли асоціацію трихурисів, токсокар і дипілідій (ЕІ – 1,1 %), токсокар, цистоізоспор і токсаскарисів (ЕІ – 0,9 %). З 4-компонентних (3 різновиди) виявляли асоціацію трихурисів, токсокар, дипілідій і цистоізоспор (ЕІ – 0,5 %), трихурисів, цистоізоспор, дипілідій і унцинарій (ЕІ – 0,4 %), трихурисів, токсаскарисів, дипілідій і унцинарій (ЕІ – 0,3 %). Основними співчленами нематод травного тракту, а саме: T. canis, T. leonina, T. vulpis, U. stenocephala є найпростіші організми Cystoisospora canis (22,8 % від мікстінвазій) та цестоди Dipylidium caninum (16,9 %). Визначені особливості породної, вікової та сезонної сприйнятливості собак до збудників нематодозів травного тракту. Встановлено, що породна сприйнятливість собак до збудників нематодозів травлення характеризується найбільшим ураженням безпородних тварин та метисів, де ЕІ за трихурозу становила 22,9 %, токсокарозу – 21,5 %, токсаскарозу – 13,3 %, унцинаріозу – 18,4 %, а також собак мисливських де ЕІ за трихурозу становила 22,1 %, токсокарозу – 13,8 %, токсаскарозу – 11,7 %, унцинаріозу – 8,2 %. Рідше збудників нематодозів травного тракту виявляли у собак службових і декоративних порід. Показники ЕІ не перевищували: за трихурозу – 20,1 та 18,1 %, токсокарозу – 9,7 та 7,6 %, токсаскарозу – 4,3 та 2,8 %, унцинаріозу – 4,3 та 1,7 % відповідно. З’ясовано, що вікова динаміка за виявлених нематодозів травного тракту характеризувалася, переважно, зниженням екстенсивності інвазій з віком собак. Так, за трихурозу найбільш інвазованими виявилися цуценята до 6 міс. (ЕІ – 20,3 %), молодняк віком 6–12 міс. (ЕІ – 32,4 %) та дорослі собаки віком 1–3 р. (ЕІ – 28,6 %). В подальшому, показники ЕІ поступово знижуються і становлять у собак віком 3–6 р. – до 16,3 %, старших 6 р. – 7,5 %. За токсокарозу найбільш інвазованими були цуценята до 6 міс. (ЕІ – 37,0 %) та молодняк віком 6–12 міс. (ЕІ – 18,2 %). В подальшому, з віком собак ЕІ знижувалася до: 1–3 р. – 5,4 %, 3–6 р. – 3,0 %. Разом з тим, у собак старших 6-річного віку ЕІ незначно зростала до 5,1 %. За токсаскарозу та унцинаріозу найбільш інвазованими виявилися цуценята до 6 міс. (ЕІ – 16,9 та 12,3 %) та молодняк віком 6–12 міс. (ЕІ – 17,1 та 16,8 %). З віком собак показники ЕІ поступово знижувалися і становили: 1–3 р. – 8,1 та 9,0 %, 3–6 р. – 3,9 та 4,1 %, старших 6-річного віку – 2,4 та 2,4 % відповідно. Сезонна динаміка за виявлених нематодозів травного тракту характеризувалася зростанням кількості інвазованих собак, переважно, у літньо-осінній період року зі зниженням – у зимовий період року. Так, за токсокарозу та трихурозу пік інвазії встановлено влітку (ЕІ – 21,7 та 25,9 %) та восени (ЕІ – 24,9 та 34,2 %) зі зниженням – взимку (ЕІ – 5,2 та 8,2 %). За токсаскарозу та унцинаріозу пік інвазії встановлено восени (ЕІ – 15,1 та 19,1 %) зі зниженням – взимку (ЕІ – 2,5 та 2,7 %). Отримано нові дані щодо рівня забрудненості дистальних відділів кінцівок собак яйцями виявлених нематод травного тракту (T. canis, T. vulpis, U. stenocephala, T. leonina). Встановлено, що на території м. Харків середній рівень екстенсивного та інтенсивного індексу контамінації дистальних відділів кінцівок собак становив відповідно 15,4 % та 4,0±0,4 яєць, де показники забрудненості залежали від місць вигулу собак. Найвищі значення контамінації виявлено у собак, яких вигулювали на прибудинкових територіях (27,3 % та 4,8±2,0 яєць) та міських скверах і парках (14,6 % та 3,4±1,9 яєць). Менші значення контамінації встановлено у собак, яких вигулювали на позаміських озеленених територіях (4,9 % та 1,8±0,9 яєць). Також в змивах з дистальних відділів кінцівок собак виявлено як яйця одного виду нематод (56,8 % випадків), так і одночасно декілька видів (43,2 % випадків). Найчастіше одночасно виявляли яйця токсокар і трихурисів (ЕІК – 1,7 %) та токсокар, трихурисів і унцинарій (ЕІК – 1,7 %). З’ясовано особливості морфологічних і біохімічних змін у показниках крові собак за трихурозної та токсокарозної інвазій. Так, за трихурозу в крові собак встановлено більш тяжкі зміни, що пов’язані з тим, що збудник є гематофагом і призводить до більшої травматизації кишечника. Ці зміни супроводжувалися зниженням в крові інвазованих собак вмісту гемоглобіну – на 17,5 % (Р<0,01), кількості еритроцитів – на 24,2 % (Р<0,05), гематокриту – на 18,5 % (Р<0,01), зростанням ШОЕ – на 43,8 % (Р<0,05), кількості лейкоцитів – на 40,9 % (Р<0,01), еозинофілів – на 30 % (Р<0,01) та лімфоцитів – на 21,4 % (Р<0,05) порівняно з аналогічними показниками у клінічно здорових тварин. Одночасно у сироватці крові інвазованих трихурисами собак встановлено зниження вмісту альбумінів – на 9,0 % (Р<0,01), глюкози – на 5,9 % (Р<0,05), зростання вмісту загального білірубіну – на 29,9 % (Р<0,01), креатиніну – на 11,5 % (Р<0,05) та активності АЛТ – на 29,0 % (Р<0,01), АСТ – на 28,2 % (Р<0,01), ГГТ – на 20,0 % (Р<0,01), лужної фосфатази – на 29,8 % (Р<0,01) порівняно з аналогічними показниками у клінічно здорових тварин. За токсокарозу в крові собак встановлено зниження вмісту гемоглобіну – на 13,9 % (Р<0,05), кількості еритроцитів – на 12,1 % (Р<0,05), гематокриту – на 14,4 % (Р<0,05), збільшення кількості лейкоцитів – на 34,9 % (Р<0,01) та еозинофілів – на 26,6 % (Р<0,05) порівняно з аналогічними показниками у клінічно здорових тварин. Одночасно у сироватці крові інвазованих токсокарами собак встановлено зниження вмісту альбумінів – на 7,5 % (Р<0,05), зростання вмісту загального білірубіну – на 29,9 % (Р<0,05) та активності АЛТ – на 19,4 % (Р<0,05), АСТ – на 22,7 % (Р<0,05), ГГТ – на 8,2 % (Р<0,05), лужної фосфатази – на 22,9 % (Р<0,05) порівняно з аналогічними показниками у клінічно здорових тварин. Отримані дані дозволяють враховувати зміни в морфологічних та біохімічних показниках крові собак за токсокарозної та трихурозної інвазії для корекції лікувальних заходів та більш комплексного і ефективного призначення лікування. Експериментально випробувано та доведено високу чутливість та ефективність запропонованого способу копроовоскопічного дослідження собак на наявність яєць нематод травного тракту. Отримано флотаційний розчин, який має високу питому вагу, володіє швидким показником флотаційної здатності відносно яєць токсокар, трихурисів, токсаскарисів та унцинарій, проявляє достатньо високу коагуляційну здатність відносно неперетравлених решток корму. Запропонований спосіб ґрунтується на застосуванні флотаційного комбінованого розчину, який складається із насичених розчинів кальцієвої селітри та кухонної солі (співвідношення 1,0 : 0,5, питома вага 1,34). Встановлено 100 %-ву чутливість запропонованого способу виявлення яєць нематод T. vulpis, T. canis, T. leonina і U. stenocephala, що паразитують у собак. Його ефективність щодо показників інтенсивності інвазії перевищувала результативність способів: Фюллеборна – на 46,7 % (P˂0,001) за трихурозу, на 13,5 % (P˂0,01) за токсокарозу, на 45,1 % (P˂0,001) за токсаскарозу, на 23,7 % (P˂0,01) за унцинаріозу; Котельникова-Хренова – на 24,6 % (P˂0,001) за трихурозу, на 39,6 % (P˂0,001) за токсокарозу, на 45,1 % (P˂0,001) за токсаскарозу, на 19,3 % (P˂0,01) за унцинаріозу; Мельничука – на 18,4 % (P˂0,05) за трихурозу, на 13,0 % (P˂0,05) за токсокарозу, на 11,7 % (P˂0,05) за токсаскарозу, на 15,3 % (P˂0,05) за унцинаріозу. Отримані результати дозволяють рекомендувати запропонований спосіб копроовоскопії для ефективного проведення лабораторної діагностики трихурозу, токсокарозу, токсаскарозу та унцинаріозу собак. Наукову новизну виконаної роботи підтверджено деклараційним патентом України на корисну модель: «Спосіб копроскопічного дослідження собак на наявність яєць збудників нематодозів травного тракту та ооцист цистоізоспор» (№ 159636, u 202405785, G01N 33/50 (2006.01), 2025 р.). Отримано нові дані щодо терапевтичної ефективності та економічної доцільності застосування специфічної та комплексної терапії за трихурозу та токсокарозу собак, а саме: «Поліверкану» (ДР – ніклозамід, оксибеназол; CEVA Sante Animale, Франція), «Бровермектину 1 % ін’єкційного» (ДР – івермектин; ТОВ «Бровафарма», Україна), «Альбендазолу-250 з ароматом яловичини» (ДР – альбендазол; ПрАТ «ВНП «Укрзооветпромпостач», Україна), а також у поєднанні специфічних препаратів із симбіотиком – «Ентеронорміномтм з Йодіс+Se» (ДР – пробіотики: молочнокислі бактерії Enterococcus faecalis, Lactobacillus salivarius та спороутворювальні бактерії Bacillus subtilis; пребіотики: хітозан водорозчинний, пептони мікробіологічні; TOB «СГП «МБС», Україна). Встановлено, що за токсокарозу та трихурозу собак високоефективними антигельмінтними препаратами виявилися «Бровермектин 1 % ін’єкційний» та «Альбендазол-250 з ароматом яловичини», де на 14 добу ЕЕ та ІЕ становили 100,0 %. Препарат «Поліверкан» проявив помірну ефективність, де показники ЕЕ та ІЕ за токсокарозу собак становили: на 7 добу – 71,4 та 81,9 %, на 14 добу – 85,7 та 96,4 %, а за трихурозу: на 7 добу – 71,4 та 81,3 %, на 14 добу – 71,4 та 90,7 % відповідно. За використання комплексної терапії, а саме: антигельмінтиків і симбіотика ефективність лікування собак за токсокарозної та трихурозної інвазій зростає, а термін одужання скорочується. Одночасне використання «Бровермектину 1 % ін’єкційного» та «Альбендазолу-250 з ароматом яловичини» разом із «Ентеронорміномтм з Йодіс+Se» призводило до повного одужання дослідних собак вже на 7 добу лікування. Водночас, при застосуванні інвазованим токсокарами та трихурисами собакам «Поліверкану» і «Ентеронормінутм з Йодіс+Se» показники ЕЕ та ІЕ становили на 7 добу – 71,4 і 87,0 % та 85,7 і 89,9 %, на 14 добу – 100,0 % відповідно. Отримані дані дозволяють рекомендувати за токсокарозу та трихурозу собак комплексну терапію, яка поєднує антигельмінтні препарати «Бровермектин 1 % ін’єкційний», «Альбендазол-250 з ароматом яловичини» та симбіотик «Ентеронорміномтм з Йодіс+Se» з метою підвищення терапевтичної ефективності та скорочення терміну одужання інвазованих собак.
  • Ескіз
    Публікація
    Цистоізоспороз собак (поширення, діагностика та заходи боротьби)
    (Полтавський державний аграрний університет, 2026-03-04) Суворов, Роман Сергійович
    У дисертації теоретично узагальнено та експериментально вирішено наукову проблему щодо поширення, видового складу збудників цистоізоспорозу собак в умовах міста Харків (Україна), діагностики та диференційної діагностики, а також ефективності лікувальних заходів за цистоізоспорозу собак. Встановлено, що на території м. Харків у собак виділено один вид цистоізоспор – Cystoisospora canis Nemeseri, 1959 (Apicomplexa, Sarcocystidae), середня екстенсивність інвазії становить 14,3 %. Отримано нові дані щодо перебігу цистоізоспорозу в складі мікстінвазій травного тракту собак. Цистоізоспороз у 70,8 % собак має асоціативний перебіг. Водночас, у 29,2 % собак виявлено цистоізоспорозну моноінвазію. Всього виділено 10 асоціацій Cystoisospora canis зі збудниками нематодозів та цестодозів, які складалися з двох (71,9 %), трьох (25,1 %) та чотирьох (3,0 %) паразитів. Найбільш поширеними співчленами Cystoisospora canis є збудники нематодозів, а саме: Toxocara canis (Werner, 1782) Stiles, 1905 (53,3 % від мікстінвазій) та Trichuris vulpis Froelich, 1789 (39,5 %). Рідше – цестоди Dypilidium caninum (Linnaeus, 1758) (24,6 %) та нематоди Uncinaria stenocephala (Railliet, 1884) (13,8 %). Визначені особливості породної та вікової сприйнятливості собак до C. canis, а також показники сезонної динаміка за цистоізоспорозу. Породна сприйнятливість собак до Cystoisospora canis характеризується найбільшим інвазуванням метисів і безпородних тварин (31,4 % від хворих тварин). Рідше цистоізоспороз діагностують у собак мисливських (26,3 %), службових (20,8 %) та декоративних (21,6 %) порід. Серед собак мисливських порід найбільш інвазованими виявилися лабрадор ретривери (21,8 %), серед собак службових порід – середньоазіатські вівчарки (18,2 %), аляскінські маламути (15,8 %), німецькі вівчарки (15,5 %), добермани (15,4 %), серед собак декоративних порід – пуделі (12,1 %), французькі бульдоги (11,1 %). Екстенсивність цистоізоспорозної інвазії з віком собак знижується і становить у цуценят до 6-місячного віку 32,0 %, у собак віком 6–12 місяців – 18,9 %, 1–3 років – 4,7 %, 3–6 років – 4,7 %, старших 6-річного віку – 2,7 %. Сезонна динаміка цистоізоспорозу собак характеризується піком інвазії влітку (ЕІ – 17,2 %) та восени (ЕІ – 19,6 %). Зниження показників інвазованості собак цистоізоспорами встановлено взимку (ЕІ – 6,7 %). Досліджено рівень контамінації дистальних відділів кінцівок собак ооцистами цистоізоспор на території м. Харків залежно від місць їх вигулу. Встановлено, що показники екстенсивного та інтенсивного індексу контамінації становили 12,4 % та 2,4 ± 1,7 ооцист відповідно. Причому, найбільш забрудненими були змиви з дистальних відділів кінцівок собак, які вигулювалися на території прибудинкових територій (ЕІК – 22,4 %, ІІК – 2,7 ± 1,9 ооцист). Менш контамінованими ооцистами цистоізоспор були змиви з дистальних відділів кінцівок собак, які вигулювалися на території міських скверів та парків (ЕІК – 9,3 %, ІІК – 1,8 ± 0,9 ооцист) та позаміських озеленених територій (ЕІК – 1,0 %, ІІК – 1,0 ± 0,0 ооциста). Також виявлено, що забрудненість дистальних відділів кінцівок собак ооцистами цистоізоспор у 31,3 % випадках реєструвалася в асоціації з іншими збудниками кишкових гельмінтозів, а саме: яйцями токсокар, трихурисів та коконами дипілідій у дво- (75,0 %) та трикомпонентних (25,0 %) асоціаціях. Показники інвазованості собак цистоізоспорами значно впливають на ступінь прояву клінічних змін з боку температури, пульсу, частоти дихання та вираженості перебігу хвороби. За інтенсивності цистоізоспорозної інвазії до 500 ооцист/г у собак зростає частота пульсу (на 7,6 %, Р < 0,05) порівняно з показниками у клінічно здорових собак. Клінічні ознаки у інвазованих собак характеризуються анемічністю слизових оболонок (15,4 %), тьмяністю шерсті (35,9 %), пригніченням (28,2 %), виснаженням (2,6 %), зневодненням (15,4 %), зниженням апетиту (28,2 %), спрагою (41,0 %), блюванням (15,4 %), здуттям черева (17,9 %), болючістю черевної стінки при пальпації (25,6 %), водянистою діареєю (10,3 %), водянистою діареєю з домішками слизу (10,3 %) з різнем ступенем прояву. За інтенсивності цистоізоспорозної інвазії більше 500 ооцист/г у хворих собак зростає температура тіла (на 2,6 %, Р < 0,001), частота пульсу (на 16,9 %, Р < 0,001) та частота дихання (на 49,1 %, Р < 0,001) порівняно з показниками у клінічно здорових собак. Клінічні ознаки у інвазованих собак характеризуються тьмяністю шерсті (100,0 %), пригніченням (100,0 %), виснаженням (100,0 %), зневодненням (100,0 %), спрагою (100,0 %), болючістю черевної стінки при пальпації (100,0 %), блюванням (92,3 %), здуттям черева (88,5 %), анемічністю слизових оболонок (88,5 %), відмовою від корму (57,7 %), зниженням апетиту (42,3 %), водянистою діареєю (23,1 %), діареєю з домішками слизу (42,3 %), діареєю з домішками крові (19,2 %), діареєю з домішками слизу та крові (15,4 %). Отримано нові дані щодо впливу Cystoisospora canis на морфологічні та біохімічні показники крові інвазованих собак за різних показників інтенсивності інвазії. Так, за інтенсивності цистоізоспорозної інвазії до 500 ооцист/г в крові собак підвищується кількість лейкоцитів – на 27,2 % (Р < 0,05), еозинофілів – на 44,4 % (Р < 0,05) та лімфоцитів – на 11,4 % (Р < 0,05). У сироватці крові інвазованих собак знижується вміст альбумінів – на 20,3 % (Р < 0,05), глюкози – на 19,6 % (Р < 0,05), збільшується вміст сечовини – на 23,7 % (Р < 0,05), креатиніну – на 31,6 % (Р < 0,05), зростає активність ферментів АЛТ – на 16,1 % (Р < 0,05), АСТ – на 19,4 % (Р < 0,05), ГГТ – на 33,9 % (Р < 0,05) та лужної фосфатази – на 53,3 % (Р < 0,05). За інтенсивності цистоізоспорозної інвазії більше 500 ооцист/г у крові собак знижується вміст гемоглобіну – на 20,4 % (Р < 0,001), кількість еритроцитів – на 30,4 % (Р < 0,001), показник гематокриту – на 28,7 % (Р < 0,001), збільшується кількість лейкоцитів – на 43,5 % (Р < 0,001), еозинофілів – на 55,6 % (Р < 0,001), паличкоядерних нейтрофілів – у 2,8 раза (Р < 0,001). У сироватці крові інвазованих собак знижується вміст загального білку – на 19,5 % (Р < 0,01), альбумінів – на 25,4 % (Р < 0,05), глюкози – на 31,4 % (Р < 0,001), збільшується вміст сечовини – на 42,1 % (Р < 0,01), креатиніну – на 39,4 % (Р < 0,01), загального білірубіну – на 30,9 % (Р < 0,05), зростає активність ферментів АЛТ – на 20,3 % (Р < 0,01), АСТ – на 22,3 % (Р < 0,01), ГГТ – на 40,8 % (Р < 0,01) та лужної фосфатази – на 57,9 % (Р < 0,001). З’ясовано морфометричні показники спорульованих ооцист Cystoisospora canis, виділених від інвазованих собак, та проведено їх порівняння із наявними результатами інших науковців. Зокрема, довжина ооцист становить 38,3±2,1 мкм (за коливань від 34,2 до 41,7 мкм), ширина – 29,9±2,8 мкм (за коливань від 24,6 до 35,5 мкм), співвідношення довжини до ширини – 1,3 (за коливань від 1,1 до 1,6). Довжина спороцисти становить 20,5±1,3 мкм (за коливань від 17,4 до 22,4 мкм), ширина – 16,1±0,8 мкм (за коливань від 14,9 до 17,7 мкм), співвідношення довжини до ширини – 1,3 (за коливань від 1,1 до 1,5). Експериментально випробувано та доведено високу чутливість застосування запропонованого способу копроскопічного дослідження собак на наявність ооцист цистоізоспор. Запропонований спосіб ґрунтується на застосуванні флотанту, який складається із насичених розчинів кальцієвої селітри та натрію хлориду (співвідношення 1,0 : 0,5, питома вага 1,34). Його застосування має високу ефективність відносно показників інтенсивності цистізоспорозної інвазії. Результативність запропонованого способу перевищує використання способу Фюллеборна (на 41,5 %, P ˂ 0,001), Котельникова-Хренова (на 22,4 %, P ˂ 0,001) та Мельничука (на 11,7 %, P ˂ 0,05). Запропонований у способі флотант проявляє високу коагуляційну властивість відносно неперетравлених решток корму, що полегшує проведення дослідження. Отримані дані щодо ефективності та чутливості запропонованого способу копроскопічного дослідження собак на наявність ооцист цистоізоспор дозволяє його рекомендувати для впровадження у ветеринарну практику. Наукову новизну виконаної роботи підтверджено деклараційним патентом України на корисну модель: «Спосіб копроскопічного дослідження собак на наявність яєць збудників нематодозів травного тракту та ооцист цистоізоспор» (№ 159636, u 202405785, G01N 33/50 (2006.01), 2025 р.). Отримано нові дані щодо специфічної та комплексної терапії собак за цистоізоспорозної інвазії за використання протипротозойних засобів – «Profiline Кокцид» (діючі речовини – толтразурил, моксидектин; ТОВ «НВП Сузір’я», Україна), «Турил® 5 %» (діючі речовини – толтразурил; ТОВ «Ветсинтез», Україна), «Кокцифен» (толтразурил, фенбендазол; ТОВ «Продукт», Україна), а також у комплексі з пробіотиком – «ModeS Kombiflor Probiotic» (діючі речовини – Lactobacillus spp. 5,5 × 106 КУО/г Bifidobacterium bifidum 1,5 × 106 КУО/г, Streptococcus thermophilus, Enterococcus faecium 6,0 × 106 КУО/г; Maribor, Словенія). Найефективнішими під час специфічної терапії собак за цистоізоспорозу є препарати «Кокцифен» та «Турил® 5 %», де відповідно на 7-му та 14-ту добу екстенс- та інтенсефективність сягає 100,0 %. Ефективність препарату «Profiline Кокцид» виявилася нижчою: на 1-шу добу – 0 та 22,1 %, на 2-гу добу – 25,0 та 44,4 %, на 3-тю добу – 37,5 та 58,4 %, на 4-ту добу – 50,0 та 74,7 %, на 5-ту добу – 62,5 та 84,2 %, на 7-му добу – 75,0 та 95,3 %, на 14-ту добу – 62,5 та 93,7 %, на 21-шу добу – 62,5 та 87,4 %, на 28-му добу – 62,5 та 80,2 %, на 35-ту добу – 62,5 та 67,1 %. Симптоми діареї та порушення апетиту під час застосування інвазованим собакам препаратів «Кокцифен» та «Турил® 5 %» зникають відповідно на 4-ту та 5-ту добу лікування відповідно. У процесі лікування собак препаратом «Profiline Кокцид» повного одужання та припинення клінічних ознак діареї й порушення апетиту не спостерігають. Застосування пробіотику «ModeS Kombiflor Probiotic» підвищує терапевтичну ефективність специфічних препаратів «Кокцифен» і «Турил® 5 %». Зокрема, 100 %-ву екстенс- та інтенсефективність виявляли після застосування інвазованим собакам «Кокцифену» та «ModeS Kombiflor Probiotic» – на 4-ту добу лікування, а також «Турилу® 5 %» та «ModeS Kombiflor Probiotic» – на 5-ту добу. Симптоми діареї у собак зникають після застосування препаратів «Кокцифену» та «ModeS Kombiflor Probiotic» зникають на 3-тю добу лікування, а «Турилу® 5 %» та «ModeS Kombiflor Probiotic» – на 4-ту добу. Водночас, симптоми порушення апетиту в собак зникають на 4-ту добу після застосування «Кокцифену» та «ModeS Kombiflor Probiotic», а також «Турилу® 5 %» та «ModeS Kombiflor Probiotic». Отримані дані дозволяють рекомендувати за цистоізоспорозу собак комплексну терапію, яка поєднує специфічні препарати «Кокцифен» або «Турил® 5 %» і симбіотик «ModeS Kombiflor Probiotic» з метою отримання високого лікувального ефекту та скорочення терміну одужання інвазованих тварин.