204 «Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва»
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд 204 «Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва» за Ключові слова "breed"
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Публікація Вплив породи і віку свинок при відлучені на їх ріст та відтворювальну здатність(Полтавський державний аграрний університет, 2026-05-26) Шпирна, Іван ГеннадійовичДисертацію присвячено комплексному дослідженню біологічних і технологічних чинників, які визначають формування продуктивності ремонтних свинок, а саме впливу породних особливостей та різного віку відлучення на ріст, розвиток, становлення статевої функції і подальшу відтворювальну здатність. Актуальність роботи обумовлена зростанням потреби у підвищенні ефективності свинарства за рахунок оптимізації технологій вирощування ремонтного молодняку, зменшення втрат через вибраковування та забезпечення стабільної відтворної здатності свиноматок у сучасних умовах інтенсивного виробництва. Метою дослідження було науково обґрунтувати вплив різної тривалості підсисного періоду та породних особливостей свиней на відтворювальну здатність свиноматок, ріст і розвиток поросят, продуктивні якості ремонтних свинок та економічну ефективність виробництва, а також визначити найбільш оптимальний вік відлучення для різних порід в умовах племінного виробництва. Для досягнення поставленої мети було вирішено комплекс взаємопов’язаних завдань, які включали: оцінку динаміки росту та середньодобових приростів свинок порід велика біла та ландрас за різних строків відлучення; визначення впливу тривалості підсисного періоду на продуктивність свиноматок і розвиток поросят; дослідження адаптаційних можливостей молодняку залежно від віку відлучення, зокрема за показниками споживання корму, частоти виникнення діареї та рівня приростів; встановлення характеру кореляційних зв’язків між основними відтворювальними та продуктивними ознаками; оцінку економічної ефективності різних технологічних рішень; визначення впливу досліджуваних факторів на рівень вибраковування ремонтного молодняку. Дослідження проводилися у виробничих умовах сучасного свинарського підприємства із використанням тварин двох основних материнських порід - великої білої та ландрас, що дозволило забезпечити практичну спрямованість отриманих результатів і можливість їх безпосереднього впровадження у виробництво. Експериментальні дослідження виконувалися на сформованих за принципом аналогів групах свинок і свиноматок, які відрізнялися за породною належністю та тривалістю підсисного періоду (21 та 28 діб). У результаті проведених досліджень встановлено, що вік відлучення свинок є одним із ключових технологічних факторів, який визначає їхню адаптацію до умов періоду після відлучення, інтенсивність росту, фізіологічний стан організму та подальшу продуктивність. Доведено, що відлучення у віці 28 діб створює найбільш сприятливі умови для фізіологічного становлення організму, забезпечує зниження рівня стресу, формування вищого стартового потенціалу росту та більш стабільну реалізацію генетичних можливостей тварин. Поросята, відлучені у цьому віці, характеризувалися більшою початковою живою масою, рівномірною динамікою росту, стабільним споживанням корму та нижчою частотою проявів шлунково- кишкових розладів. Встановлено, що середньодобові прирости за період від народження до завершення дорощування становили 383 г у свинок породи ландрас та 364 г у аналогів великої білої. Натомість скорочення підсисного періоду до 21 доби призводило до тимчасового пригнічення росту у перші тижні після відлучення, що проявлялося зниженням середньодобових приростів у період з 22 до 35 доби життя (у ландрасів до 34-144 г, у великої білої - до 86-136 г), а також зменшенням абсолютних приростів (0,24-1,01 кг і 0,60-0,95 кг відповідно). Ці зміни супроводжувалися підвищеною частотою діареї, нерівномірним споживанням корму та загальним стресовим станом організму. Хоча в подальшому спостерігався компенсаторний ріст, особливо у тварин породи ландрас, кінцева жива маса таких поросят залишалася нижчою на 3,8-7,3 % порівняно з тваринами, відлученими у 28- добовому віці. Виявлено, що тривалість лактаційного періоду суттєво впливає на продуктивність свиноматок та показники розвитку приплоду. Скорочення тривалості лактації на 23,4-32,5 % призводило до істотного зниження маси гнізда поросят при відлученні на 23,29-24,5 %, а також маси одного поросяти на 25,4-27,7 %. Крім того, відзначено зниження середньодобових приростів на 6,1-12 %, абсолютних - на 3,632,9 % і відносних - на 1,74-18,9 %. Водночас кількість поросят у гнізді та їх збереженість залишалися відносно стабільними і не залежали від породи та тривалості лактації, хоча варіабельність цих показників була вищою у тварин породи ландрас. Доведено, що тривалість лактації має суттєвий вплив на відтворювальну функцію свиноматок, зокрема на інтервал між відлученням поросят і наступним проявом еструсу. Встановлено, що цей інтервал був коротшим на 9,1-22,8 % у свиноматок зі стандартною тривалістю лактації порівняно з тваринами зі скороченим підсисним періодом. При цьому у свиноматок великої білої породи він був на 13,916,7 % коротшим, ніж у тварин породи ландрас. Фактор тривалості лактації визначав 86,7 % варіації маси одного поросяти при відлученні, 73,7 % маси гнізда та 37,2 % тривалості сервіс-періоду, тоді як вплив породи був мінімальним. Аналіз відтворювальних показників показав, що свиноматки великої білої породи мали перевагу за багатоплідністю, масою гнізда при народженні та кількістю відлучених поросят, тоді як тварини породи ландрас характеризувалися більшою масою одного поросяти та масою гнізда при відлученні. При цьому збільшення тривалості попередньої лактації сприяло підвищенню загальної кількості народжених поросят на 3,1-5,3 %, багатоплідності на 5,0-5,7 %, маси гнізда при народженні на 5,2-10,2 % та кількості поросят при відлученні на 3,1-3,6%. Кореляційний аналіз дозволив встановити наявність тісних взаємозв’язків між основними продуктивними та відтворювальними ознаками. Виявлено високі прямі кореляції між багатоплідністю та загальною кількістю народжених поросят, між кількістю відлучених поросят і масою гнізда, а також між тривалістю лактації та масою гнізда при відлученні. Водночас встановлено зворотні зв’язки між масою одного поросяти та їх збереженістю, а також між кількістю поросят і багатоплідністю. При цьому у тварин породи ландрас кореляційні зв’язки були більш вираженими, що свідчить про їх вищий селекційний потенціал. Оцінка продуктивності ремонтних свинок показала, що тварини породи ландрас мають вищу інтенсивність росту, кращу оплату корму та більшу економічну ефективність порівняно з тваринами великої білої породи. Зокрема, свинки породи ландрас при 28-добовому відлученні перевищували аналогів великої білої за середньодобовими приростами, мали нижчу собівартість майже на 10 %, вищий прибуток на 3 % та рентабельність на 8 %. При скороченні підсисного періоду до 21 доби ці переваги зберігалися та навіть посилювалися: виробничі витрати були нижчими на 14 %, оплата корму кращою на 6 %, а рівень рентабельності перевищував показники великої білої породи більш ніж на 20 %. Разом із тим встановлено, що скорочення тривалості підсисного періоду є ефективним технологічним заходом з економічної точки зору. Воно сприяє зменшенню витрат на корми на 6,3-6,9 %, зниженню операційної собівартості вирощування поросят на 14,7-14,9 % та підвищенню рівня рентабельності приблизно на 11,0 %. Водночас спостерігається зниження доходу від реалізації одного поросяти на 16,0 % через меншу живу масу при відлученні. Встановлено, що подовження підсисного періоду до 28 діб забезпечує збільшення річної маси приплоду на 25-27 %, хоча й супроводжується зростанням собівартості виробництва на 10-11 %. При цьому рівень рентабельності залишається високим (74-82 %) завдяки більшій ринковій вартості продукції. Виявлено, що оптимальне співвідношення між кількістю і якістю продукції визначається балансом між тривалістю лактації та економічними умовами виробництва. Встановлено, що скорочення підсисного періоду до 21 доби у свинок породи ландрас супроводжується зниженням відтворної здатності: зменшення рівня запліднюваності, збільшенням частки мертвонароджених поросят та зниженням маси гнізда при відлученні, тоді як у великої білої породи рівень заплідненості зростає. Узагальнюючи отримані результати, встановлено, що тривалість підсисного періоду є більш вагомим фактором формування продуктивності та відтворювальної здатності свиней, ніж породна належність. Водночас породні особливості визначають рівень реалізації генетичного потенціалу тварин і їх реакцію на зміну технологічних умов. Оптимізація віку відлучення повинна базуватися на компромісі між біологічною доцільністю та економічною ефективністю виробництва. Таким чином раннє відлучення поросят (21 доба) у системі вирощування ремонтних свинок має як суттєві переваги, так і певні обмеження. До його основних переваг належать підвищення інтенсивності використання свиноматок за рахунок скорочення репродуктивного циклу, збільшення кількості опоросів і виходу поросят, зниження витрат кормів і собівартості продукції, а також зростання загальної рентабельності виробництва. Водночас раннє відлучення супроводжується рядом недоліків, серед яких - підвищений стрес після відлучення, зниження інтенсивності росту в початковий період, більша частота шлунково-кишкових розладів, нерівномірне споживання корму та нижча кінцева жива маса молодняку. Хоча частково ці негативні явища компенсуються подальшим ростом, вони можуть впливати на формування ремонтних свинок і їх майбутню продуктивність. При цьому раннє відлучення поросят є економічно доцільним, оскільки забезпечує зростання загального обсягу виробництва за рахунок збільшення кількості отриманого молодняку та підвищення інтенсивності використання свиноматок. Додатковий економічний ефект досягається завдяки збільшенню частки тварин, спрямованих на відгодівлю, що дозволяє нарощувати абсолютний прибуток навіть за дещо нижчої індивідуальної маси поросят. У цілому, за рахунок поєднання зниження витрат і розширення обсягів реалізації, раннє відлучення сприяє підвищенню рентабельності виробництва. Отже, раннє відлучення є економічно доцільним технологічним прийомом, однак потребує високого рівня менеджменту, годівлі та ветеринарного супроводу, оскільки лише за цих умов його переваги можуть переважати над біологічними недоліками.