204 «Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва» (H2 «Тваринництво»)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Публікація Інтер’єрні та продуктивні показники у кіз різних порід за впливу окремих факторів(Полтавський державний аграрний університет, 2026-08-05) Карбан, Юлія ВасилівнаУ сучасних умовах інтенсифікації та екологізації тваринництва особливої актуальності набуває розвиток молочного козівництва із залученням інноваційних технологій глибокої переробки сировини та ефективного використання високопродуктивних генотипів європейського походження. Цілеспрямоване розведення кіз різних порід потребує постійного моніторингу їхнього потенціалу продуктивності, адаптаційних можливостей та інтер'єрних особливостей за утримання в різних кліматичних умовах України. Якість продукції з козячого молока суттєво залежить від генетичних (породних) чинників, паратипових факторів (сезону року, клімату), а також оптимізації параметрів годівлі шляхом застосування біологічно обґрунтованих кормових добавок і концентратів. Дисертаційне дослідження присвячене теоретичному узагальненню і експериментальному обґрунтованню впливу інтер’єру, породи та пори року на якість молока та молокопродуктів кіз, біохімічних показнтків та мінерального складу крові молочних кіз, а також взаємозв’язку цих показників із якістю молока та молочних продуктів. Вивчено придатність молока кіз різних порід для виробництва крафтової молочної продукції: йогурту, кисломолочного сиру, м’якого та твердого сирів. Розроблено способи виробництва розсільного сиру, зокрема, бринзи з козиного молока. Експерименти були проведені впродовж 2020 – 2025 рр. в умовах ФГ «Добро-крафт», експертного центру «Milk Lokal Product», кафедри технології виробництва продукції тваринництва Полтавського державного аграрного університету, санітарно-гігієнічної лабораторії Гадяцького відокремленого підрозділу державної установи «Полтавський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України», лабораторії годівлі, фізіології та здоров'я тварин Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН, Kauno kolegija (м. Каунас, Литовська Республіка) на факультеті інформатики, інженерії та технологій. Метою досліджень було з’ясувати особливості інтер’єрних та продуктивних показників у кіз за дії окремих факторів і розробити способи підвищення їх молочної продуктивності, якості молока та молокопродуктів. Виконані експерименти та отримані дані дозволили вперше провести комплексний моніторинг етологічних, адаптаційних та біологічних особливостей кіз зааненської, англо-нубійської та альпійської порід. Доведено, що тварини англо-нубійської породи характеризуються вираженою масивністю статури та забезпечують найвищий рівень жиру і білка в молоці з найбільш значущими вірогідними різницями у літній та осінній періоди лактації порівняно із зааненською породою. Встановлено, що досліджувані породи кіз суттєво відрізняються за своїми параметрами екстер'єру. Зокрема англо-нубійські кози характеризуються найбільш масивною статурою та перевершують за висотою в холці на 5,8% (p<0,01) зааненську породу. Водночас у тварин альпійської породи спостерігався максимальний індекс масивності — 109,38%, що свідчить про їх міцну конституцію. Однак за індексом довгоногості альпійські кози нижчі на 6,4% відносно інших порід. Протягом експерименту виявлено, що сезонні зміни клімату зумовлюють розвиток адаптаційних процесів у організмі кіз, які мають міжпорідні особливості. Зокрема, тварини зааненської породи в період теплового стресу найбільш стабільно утримують температуру тіла, що очевидно досягається за рахунок вищої частоти дихання на 7,2% (p<0,01) за цей показник англо-нубійських та переважанням частоти пульсу на 2,8% (p<0,01) відносно альпійської порід. Обгрунтовано вплив сезонних змін на прооксидантно-антиоксидантний гомеостаз у крові кіз різних генотипів. Тварини англо-нубійської породи проявляють підвищену чутливість до зниження температури у зимову пору року шляхом прискорення пероксидного окиснення – зростання дієнових кон’югантів на 28,3% та зменшення вмісту відновленого глутатіону на 49,4%, а також зниженням імунітету – поява молодих форм нейтрофілів (1%) та вірогідним збільшенням паличкоядерних клітин (p<0,001). Кози зааненської породи характеризуються значно меншою інтенсивністю перебігу цього процесу та максимальними рівнями аскорбінових кислот у період холодового стресу. Виявлено, що в осінній період у крові англо-нубійських кіз відбувається найбільш інтенсивне зростання вмісту загального білка і глобулінів (p<0,001), та зниження до мінімальних значень концентрацій кальцію і фосфору (p<0,001) відносно зааненської породи, що вказує на міжпорідні особливості та різну ступінь напруження їх імунобіологічних і захисних систем організму. Розкрито вплив породної належності кіз та сезонних чинників на рівень лактації і технологічну цінність молока. Тварини зааненської породи, за молочною продуктивнстю, перевершували на 16,4% (p<0,001) англо-нубійську та 5,0% (p<0,001) альпійську. За показниками хімічного складу та органолептики сировини виявлено глибоку міжпорідну особливість, за якої кози англо-нубійської породи характеризувались максимальними рівнями за масовою часткою жиру особливо навесні, влітку та восени, яка вірогідно переважала (p<0,01) зааненську, що в поєднанні з високим вмістом білка (3,1%) забезпечувало молоку світло-кремовий колір і насичений смак. Виготовлений йогурт з молока кіз англо-нубійської породи характеризувався максимальними показниками жирності та вмісту сухих речовин в усі пори року. Доведено, що даний продукт виготовлений з молока від тварин цієї породи за відсотком жиру перевершує зааненську: навесні на 32,3% (p<0,001), влітку - 27,3% (p<0,001) і восени - 32,4% (p<0,001). У весняний період найбільша міжпорідна різниця спостерігалась за титрованою кислотністю в йогурті, який був отриманий з молока альпійських кіз. Науково обґрунтовано та експериментально підтверджено позитивний ефект від введення до раціону лактуючих кіз вітчизняного мінерально-вітамінного кормового концентрату «Живина», що проявляється у підвищенні масової частка білка у тварин англо-нубійської на 11,1%, (p<0,001) альпійської - 7,3% (p<0,01) та зааненської порід - 5,6%. Згодовування кормового концентрату ще більш диференціювало існуючі міжпородні відмінності у фізико-хімічних показниках м’якого сиру: у тварин англо-нубійської та альпійської порід масова частка жиру в сухій речовині збільшувалася відповідно на 8,9% (p<0,001) і 7,6% (p<0,05). Максимальними показниками жирності та вмісту сухих речовин в усі пори року характеризується йогурт виготовлений з молока кіз англо-нубійської породи. Даний продукт отриманий від тварин цієї породи за жирністю перевершує зааненську в усі пори року: навесні на 32,3% (p<0,001), влітку - 27,3% (p<0,001) і восени - 32,4% (p<0,001). У весняний період найбільша міжпорідна різниця спостерігалась за титрованою кислотністю в йогурті, який був виготовлений з молока альпійських кіз, де цей показник був вищий на 0,9% (p<0,001) порівняно із зааненською породою. Вплив пори року простежувався в фізико-хімічних параметрах м’якого сиру, де відсоток жиру в сухій речовині був максимальним навесні, де його вміст був вищим на 9,4% (p<0,01) у кіз англо-нубійської та 8,6%(p<0,05) альпійської порівняно із зааненською породами. Виявлено, що у м’якому сирі від тварин альпійської породи навесні та влітку має найменший кількість вологи, відповідно на 32,2% та 47,0%, порівняно із зааненцями. Твердий сир від зааненської породи в усі пори року характеризується мінімальним показником масової частки жиру в сухій речовині та масовою часткою білка. Найвищу жирність протягом усього року має зрілий сир із молока англо-нубійських кіз, який суттєво переважав показники зааненської породи на 2,9% (p<0,05) у весняний та 6,7% (p<0,001) у осінній періоди. Вміст вологи у зрілому сирі англо-нубійських кіз через вищу гідрофільність білків мав більший рівень гідратації, відповідно 26,2% (p<0,01) та 22,8% (p<0,01) порівняно із зааненцями. Позитивний вплив після згодовування кормового концентрату «Живина» козам, який проявляється на якісних показниках м’якого сиру - підвищення масової частка білка у тварин англо-нубійської на11,1%, (p<0,001) альпійської – 7,3% (p<0,01) та зааненської порід – 5,6%. При цьому у тварин зааненської породи істотно зросла концентрація масової частки кухонної солі в м’якому сирі на 12,5%. на 8,9% (p<0,001) і 7,6% (p<0,05). Результати досліджень свідчать, що м’який сир із молока англо-нубійських кіз литовського походження переважав аналоги українського за масовою часткою білка на 11,2% (p<0,01), за масовою часткою жиру в сухій речовині — на 8,6%, а його калорійність була вищою на 5,6% (p<0,05). За органолептичною оцінкою українські і литовські окремі сири мають високі сенсорні властивості: інтенсивний вершковий аромат і однорідний білим колір, однак привабливість смакового профілю визначається національними традиціями. На основі проведених досліджень отримано нові дані про фізико-хімічні та сенсорні характеристики м'яких і твердих козячих сирів розроблено і експериментально перевірено «Спосіб виробництва розсільного сиру з козячого молока» та «Спосіб виробництва бринзи з ехінацеєю», які в комплексі дозволяють підвищити харчову і дієтичну цінність сирів, а також збагатити органолептичний профіль готового крафтового продукту.Публікація Вплив породи і віку свинок при відлучені на їх ріст та відтворювальну здатність(Полтавський державний аграрний університет, 2026-05-26) Шпирна, Іван ГеннадійовичДисертацію присвячено комплексному дослідженню біологічних і технологічних чинників, які визначають формування продуктивності ремонтних свинок, а саме впливу породних особливостей та різного віку відлучення на ріст, розвиток, становлення статевої функції і подальшу відтворювальну здатність. Актуальність роботи обумовлена зростанням потреби у підвищенні ефективності свинарства за рахунок оптимізації технологій вирощування ремонтного молодняку, зменшення втрат через вибраковування та забезпечення стабільної відтворної здатності свиноматок у сучасних умовах інтенсивного виробництва. Метою дослідження було науково обґрунтувати вплив різної тривалості підсисного періоду та породних особливостей свиней на відтворювальну здатність свиноматок, ріст і розвиток поросят, продуктивні якості ремонтних свинок та економічну ефективність виробництва, а також визначити найбільш оптимальний вік відлучення для різних порід в умовах племінного виробництва. Для досягнення поставленої мети було вирішено комплекс взаємопов’язаних завдань, які включали: оцінку динаміки росту та середньодобових приростів свинок порід велика біла та ландрас за різних строків відлучення; визначення впливу тривалості підсисного періоду на продуктивність свиноматок і розвиток поросят; дослідження адаптаційних можливостей молодняку залежно від віку відлучення, зокрема за показниками споживання корму, частоти виникнення діареї та рівня приростів; встановлення характеру кореляційних зв’язків між основними відтворювальними та продуктивними ознаками; оцінку економічної ефективності різних технологічних рішень; визначення впливу досліджуваних факторів на рівень вибраковування ремонтного молодняку. Дослідження проводилися у виробничих умовах сучасного свинарського підприємства із використанням тварин двох основних материнських порід - великої білої та ландрас, що дозволило забезпечити практичну спрямованість отриманих результатів і можливість їх безпосереднього впровадження у виробництво. Експериментальні дослідження виконувалися на сформованих за принципом аналогів групах свинок і свиноматок, які відрізнялися за породною належністю та тривалістю підсисного періоду (21 та 28 діб). У результаті проведених досліджень встановлено, що вік відлучення свинок є одним із ключових технологічних факторів, який визначає їхню адаптацію до умов періоду після відлучення, інтенсивність росту, фізіологічний стан організму та подальшу продуктивність. Доведено, що відлучення у віці 28 діб створює найбільш сприятливі умови для фізіологічного становлення організму, забезпечує зниження рівня стресу, формування вищого стартового потенціалу росту та більш стабільну реалізацію генетичних можливостей тварин. Поросята, відлучені у цьому віці, характеризувалися більшою початковою живою масою, рівномірною динамікою росту, стабільним споживанням корму та нижчою частотою проявів шлунково- кишкових розладів. Встановлено, що середньодобові прирости за період від народження до завершення дорощування становили 383 г у свинок породи ландрас та 364 г у аналогів великої білої. Натомість скорочення підсисного періоду до 21 доби призводило до тимчасового пригнічення росту у перші тижні після відлучення, що проявлялося зниженням середньодобових приростів у період з 22 до 35 доби життя (у ландрасів до 34-144 г, у великої білої - до 86-136 г), а також зменшенням абсолютних приростів (0,24-1,01 кг і 0,60-0,95 кг відповідно). Ці зміни супроводжувалися підвищеною частотою діареї, нерівномірним споживанням корму та загальним стресовим станом організму. Хоча в подальшому спостерігався компенсаторний ріст, особливо у тварин породи ландрас, кінцева жива маса таких поросят залишалася нижчою на 3,8-7,3 % порівняно з тваринами, відлученими у 28- добовому віці. Виявлено, що тривалість лактаційного періоду суттєво впливає на продуктивність свиноматок та показники розвитку приплоду. Скорочення тривалості лактації на 23,4-32,5 % призводило до істотного зниження маси гнізда поросят при відлученні на 23,29-24,5 %, а також маси одного поросяти на 25,4-27,7 %. Крім того, відзначено зниження середньодобових приростів на 6,1-12 %, абсолютних - на 3,632,9 % і відносних - на 1,74-18,9 %. Водночас кількість поросят у гнізді та їх збереженість залишалися відносно стабільними і не залежали від породи та тривалості лактації, хоча варіабельність цих показників була вищою у тварин породи ландрас. Доведено, що тривалість лактації має суттєвий вплив на відтворювальну функцію свиноматок, зокрема на інтервал між відлученням поросят і наступним проявом еструсу. Встановлено, що цей інтервал був коротшим на 9,1-22,8 % у свиноматок зі стандартною тривалістю лактації порівняно з тваринами зі скороченим підсисним періодом. При цьому у свиноматок великої білої породи він був на 13,916,7 % коротшим, ніж у тварин породи ландрас. Фактор тривалості лактації визначав 86,7 % варіації маси одного поросяти при відлученні, 73,7 % маси гнізда та 37,2 % тривалості сервіс-періоду, тоді як вплив породи був мінімальним. Аналіз відтворювальних показників показав, що свиноматки великої білої породи мали перевагу за багатоплідністю, масою гнізда при народженні та кількістю відлучених поросят, тоді як тварини породи ландрас характеризувалися більшою масою одного поросяти та масою гнізда при відлученні. При цьому збільшення тривалості попередньої лактації сприяло підвищенню загальної кількості народжених поросят на 3,1-5,3 %, багатоплідності на 5,0-5,7 %, маси гнізда при народженні на 5,2-10,2 % та кількості поросят при відлученні на 3,1-3,6%. Кореляційний аналіз дозволив встановити наявність тісних взаємозв’язків між основними продуктивними та відтворювальними ознаками. Виявлено високі прямі кореляції між багатоплідністю та загальною кількістю народжених поросят, між кількістю відлучених поросят і масою гнізда, а також між тривалістю лактації та масою гнізда при відлученні. Водночас встановлено зворотні зв’язки між масою одного поросяти та їх збереженістю, а також між кількістю поросят і багатоплідністю. При цьому у тварин породи ландрас кореляційні зв’язки були більш вираженими, що свідчить про їх вищий селекційний потенціал. Оцінка продуктивності ремонтних свинок показала, що тварини породи ландрас мають вищу інтенсивність росту, кращу оплату корму та більшу економічну ефективність порівняно з тваринами великої білої породи. Зокрема, свинки породи ландрас при 28-добовому відлученні перевищували аналогів великої білої за середньодобовими приростами, мали нижчу собівартість майже на 10 %, вищий прибуток на 3 % та рентабельність на 8 %. При скороченні підсисного періоду до 21 доби ці переваги зберігалися та навіть посилювалися: виробничі витрати були нижчими на 14 %, оплата корму кращою на 6 %, а рівень рентабельності перевищував показники великої білої породи більш ніж на 20 %. Разом із тим встановлено, що скорочення тривалості підсисного періоду є ефективним технологічним заходом з економічної точки зору. Воно сприяє зменшенню витрат на корми на 6,3-6,9 %, зниженню операційної собівартості вирощування поросят на 14,7-14,9 % та підвищенню рівня рентабельності приблизно на 11,0 %. Водночас спостерігається зниження доходу від реалізації одного поросяти на 16,0 % через меншу живу масу при відлученні. Встановлено, що подовження підсисного періоду до 28 діб забезпечує збільшення річної маси приплоду на 25-27 %, хоча й супроводжується зростанням собівартості виробництва на 10-11 %. При цьому рівень рентабельності залишається високим (74-82 %) завдяки більшій ринковій вартості продукції. Виявлено, що оптимальне співвідношення між кількістю і якістю продукції визначається балансом між тривалістю лактації та економічними умовами виробництва. Встановлено, що скорочення підсисного періоду до 21 доби у свинок породи ландрас супроводжується зниженням відтворної здатності: зменшення рівня запліднюваності, збільшенням частки мертвонароджених поросят та зниженням маси гнізда при відлученні, тоді як у великої білої породи рівень заплідненості зростає. Узагальнюючи отримані результати, встановлено, що тривалість підсисного періоду є більш вагомим фактором формування продуктивності та відтворювальної здатності свиней, ніж породна належність. Водночас породні особливості визначають рівень реалізації генетичного потенціалу тварин і їх реакцію на зміну технологічних умов. Оптимізація віку відлучення повинна базуватися на компромісі між біологічною доцільністю та економічною ефективністю виробництва. Таким чином раннє відлучення поросят (21 доба) у системі вирощування ремонтних свинок має як суттєві переваги, так і певні обмеження. До його основних переваг належать підвищення інтенсивності використання свиноматок за рахунок скорочення репродуктивного циклу, збільшення кількості опоросів і виходу поросят, зниження витрат кормів і собівартості продукції, а також зростання загальної рентабельності виробництва. Водночас раннє відлучення супроводжується рядом недоліків, серед яких - підвищений стрес після відлучення, зниження інтенсивності росту в початковий період, більша частота шлунково-кишкових розладів, нерівномірне споживання корму та нижча кінцева жива маса молодняку. Хоча частково ці негативні явища компенсуються подальшим ростом, вони можуть впливати на формування ремонтних свинок і їх майбутню продуктивність. При цьому раннє відлучення поросят є економічно доцільним, оскільки забезпечує зростання загального обсягу виробництва за рахунок збільшення кількості отриманого молодняку та підвищення інтенсивності використання свиноматок. Додатковий економічний ефект досягається завдяки збільшенню частки тварин, спрямованих на відгодівлю, що дозволяє нарощувати абсолютний прибуток навіть за дещо нижчої індивідуальної маси поросят. У цілому, за рахунок поєднання зниження витрат і розширення обсягів реалізації, раннє відлучення сприяє підвищенню рентабельності виробництва. Отже, раннє відлучення є економічно доцільним технологічним прийомом, однак потребує високого рівня менеджменту, годівлі та ветеринарного супроводу, оскільки лише за цих умов його переваги можуть переважати над біологічними недоліками.Документ Підвищення відтворної здатності свиней за корекції вітамінно-мінерального живлення(Полтавський державний аграрний університет, 2024-05-03) Сарнавська, Ірина ВікторівнаВ умовах інтенсивного свинарства провідного значення набуває забезпечення сталого і ритмічного виробництва свинини, що потребує забезпечення роботи системи відтворення поголів’я. Це перш за все досягається за рахунок створення оптимальних умов утримання (уникнення технологічних стресів) та нормованої годівлі. Високі фізілогічні навантаження на організм свиней у різні періоди відтворного циклу супроводжуються оксидаційними стресами, що потребує ефективних програм годівлі із використанням новітніх кормових інградієнтів. Вирішенню даної проблематики присвячене дане дослідження. У дисертації теоретично узагальнено й експериментально обґрунтовано окремі аспекти формування відтворювальної функції у свиней. Розкрито вплив температурного стресу на якість спермопродукції і процеси пероксидного окиснення у спермальній плазмі та спермі. Розкрито особливості відворної здатності у свиноматок у взаємозв’язку із константами прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу в їх крові за умови додаткового згодовування Цинку у формі хелату Цинку та в комплексі із вітамінами антиоксидантної дії. Дослідження були проведені в умовах лабораторії годівлі, фізіології та здоров'я тварин Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України, Приватного акціонерного товариства «Племсервіс» м. Градизьк, Державному підприємстві «Дослідному господарстві імені Декабристів» Інституту продовольчих ресурсів НААН», на кафедрі технології виробництва продукції тваринництва Полтавського державного аграрного університету.Документ Вплив прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу на формування відтворної здатності свиней та способи корекції(Полтавський державний аграрний університет, 2023) Сябро, Альона СергіївнаВиробництво продукції свинарства на промисловій основі передбачає створення ефективних засобів підвищення відтворної здатності свиней, яка істотно знижується під впливом технологічних стресів та супроводжується глибокими метаболічними перетвореннями, де найбільш чутливим до змін є прооксидантно-антиоксидантний гомеостаз в їх організмі. Розкриття особливостей і закономірностей формування прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу у свиней та розроблення способів його корекції можуть бути основою для створення методів спрямованих на регуляцію росту та розвитку тварин, а тому є актуальними як із теоретичної, так і практичної точок зору. Дисертаційна робота присвячена теоретичному узагальненню і експериментальному обґрунтованню впливу корекції мінерального живлення на формування прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу, біохімічного та мінерального складу в крові та спермі кнурів-плідників, а також взаємозв’язку цих показників з функціональною активністю сперматозоїдів. Вивчено особливості протікання інтенсивності пероксидації у крові свинок та свиноматок залежно від фізіологічного стану за умов додаткового споживання Міді у формі цитрату Міді нанотехнологічного походження окремо та в поєднанні з гомогенатом трутневих личинок. Експерименти з дисертаційної роботи були проведені упродовж 2019–2023 рр. в умовах ПрАТ «Племсервіс» та лабораторії годівлі, фізіології та здоров’я тварин Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН, на кафедрі технології виробництва продукції тваринництва Полтавського державного аграрного університету. Для корекції мінерального живлення свиней за Міддю використовували цитрат Міді нанотехнологічного походження, виготовленого в умовах ТОВ «Наноматеріали і нанотехнології». Метою досліджень було з’ясувати особливості формування прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу у свиней та розробити новітні способи підвищення їх відтворної здатності на тлі застосування біологічно активних речовин різної природи. Для досягнення мети було поставлено наступні завдання: - дослідити морфо-фізіологічні характеристики сперматозоїдів та гомеостазу показників обміну речовин крові і сперми кнурів-плідників та їх взаємозв’язок з відтворною здатністю після згодовування Міді у формі цитрату Міді окремо та в поєднанні з гомогенатом трутневих личинок; - встановити особливості впливу на фізіологічний стан та прооксидантно-антиоксидантний гомеостаз в крові свинок в період статевого дозрівання та їх взаємозв’язок з відтворною здатністю за згодовування Міді у формі цитрату Міді; - дослідити фізіологічний стан та прооксидантно-антиоксидантний гомеостаз в крові свиноматок у взаємозв’язку з їх відтворною здатністю за згодовування Міді у формі цитрату Міді окремо та в поєднанні з гомогенатом трутневих личинок; - проаналізувати ступінь взаємозв’язку між рівнем констант гомеостазу у свиней з показниками їх відтворної здатності; - науково обґрунтувати ефективність використання Міді у формі цитрату Міді окремо та в комплексі з гомогенатом трутневих личинок у годівлі свиней для стимуляції їх продуктивності. Об’єктом дослідження був стан прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу в організмі свиней різних статево-вікових груп за впливу фізіологічного стану за різних способів корекції.