051 «Економіка»
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд 051 «Економіка» за Ключові слова "ESG"
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Публікація Сталий розвиток аграрних підприємств на ринку продовольства та їх інвестиційне забезпечення(Полтавський державний аграрний університет, 2026-05-27) Мауер, Діана РоманівнаДисертаційну роботу присвячено поглибленню теоретичних засад, удосконаленню науково-методичних підходів і розробленню практичних рекомендацій щодо забезпечення сталого розвитку аграрних підприємств на ринку продовольства та формування системи їх інвестиційного забезпечення. Актуальність теми зумовлена стратегічною роллю аграрного сектору в забезпеченні продовольчої безпеки держави, підтриманні економічної стійкості національної економіки, розвитку сільських територій, формуванні експортного потенціалу та стабільного функціонування продовольчого ринку. В умовах воєнного стану, руйнування інфраструктури, порушення логістичних ланцюгів, зростання виробничих витрат, обмеженості фінансових ресурсів, кліматичних змін і посилення конкуренції на світових ринках продовольства особливого значення набуває формування такої моделі розвитку аграрних підприємств, яка поєднує економічну результативність, соціальну відповідальність, екологічну збалансованість, інноваційність та інвестиційну спроможність. У роботі узагальнено концептуальні основи сталого розвитку аграрних підприємств і розкрито його зміст як системної характеристики їх довгострокового функціонування на ринку продовольства. Обґрунтовано, що сталий розвиток аграрних підприємств не може зводитися лише до нарощування обсягів виробництва або підвищення прибутковості, оскільки передбачає збалансоване поєднання економічної ефективності, екологічної безпеки, раціонального використання природно-ресурсного потенціалу, розвитку людського капіталу, соціальної стабільності сільських територій та інституційної спроможності аграрної сфери. Доведено, що локалізація Цілей сталого розвитку в діяльності аграрних підприємств має здійснюватися через ієрархічний взаємозв’язок глобальних орієнтирів, національних пріоритетів України, стратегічних завдань аграрного бізнесу та результатів для продовольчої безпеки держави. Такий підхід дозволяє конкретизувати прикладний зміст сталого розвитку для аграрного виробництва й визначити його зв’язок із конкурентоспроможністю підприємств, продовольчою незалежністю держави та збереженням природного капіталу. У роботі розглянуто наукові засади формування інституційного забезпечення сталого розвитку аграрних підприємств на продовольчому ринку. Запропоновано розглядати інституційне середовище як систему взаємодії державного регулювання, ринкових інститутів, фінансово-кредитних установ, науково-освітніх організацій, громадських інституцій та суб’єктів аграрного підприємництва. Удосконалено теоретико-прикладний підхід до формування інституційного забезпечення, який передбачає узгодження нормативно-правових, організаційно-економічних, фінансових та інформаційно-аналітичних інструментів підтримки аграрних підприємств із пріоритетами сталого розвитку, стабільного функціонування продовольчого ринку та раціонального використання ресурсного потенціалу. Визначено, що якість інституційного середовища безпосередньо впливає на інвестиційну активність, рівень ризиків, адаптивність аграрних підприємств до кризових умов і можливості їх довгострокового розвитку. Значну увагу приділено теоретико-методичним підходам до інвестиційного забезпечення сталого розвитку аграрних підприємств. Інвестиційне забезпечення розглянуто як комплексну систему формування, залучення, розподілу та ефективного використання приватних, державних, міжнародних, кредитних і альтернативних фінансових ресурсів, спрямованих на модернізацію виробництва, інноваційне оновлення, цифровізацію, екологізацію, розвиток людського капіталу, переробки, логістики, кооперації та енергетичної автономності. Удосконалено теоретико-методичні підходи до формування принципів державної інвестиційної політики у сфері сталого розвитку аграрного виробництва. Вони ґрунтуються на комплексному поєднанні економічних, екологічних, інноваційно-технологічних і соціальних пріоритетів, враховують необхідність забезпечення продовольчої безпеки, розвитку державно-приватного партнерства, модернізації інфраструктури, мінімізації інвестиційних ризиків і підвищення інвестиційної привабливості аграрних підприємств. У роботі здійснено оцінку стану й особливостей сталого розвитку аграрних підприємств України на ринку продовольства у 2020–2024 рр. Встановлено, що аграрний сектор зберіг стратегічне значення для національної економіки, формування експортного потенціалу та забезпечення продовольчої безпеки держави, попри суттєвий негативний вплив воєнного стану, скорочення виробничого потенціалу, руйнування інфраструктури, порушення логістичних ланцюгів, кадрові втрати й зростання витрат. Виявлено, що динаміка валової продукції, рентабельності та капітальних інвестицій у 2023–2024 рр. свідчить про поступове відновлення аграрного виробництва після різкого погіршення показників у 2022 р. Водночас інвестиційні процеси залишаються нерівномірними за масштабами, джерелами та галузевою структурою: найбільшу інвестиційну активність демонструють середні й великі підприємства, тоді як малі та мікропідприємства мають обмежені фінансові можливості; у структурі капіталовкладень переважає рослинницький напрям, а інвестиції у багаторічні культури, переробку, інфраструктуру та окремі напрями екологізації залишаються недостатніми. Проведена оцінка дозволила систематизувати проблеми та обмеження сталого розвитку аграрного виробництва і діяльності аграрних підприємств. Удосконалено науково-методичний підхід до їх структурно-функціональної систематизації, який передбачає групування чинників дестабілізації за економічними, ресурсними, інфраструктурно-логістичними, інституційно-управлінськими, інноваційно-технологічними, екологічними та безпековими ознаками з урахуванням їх взаємозв’язку в умовах воєнного стану та кризових трансформацій продовольчого ринку. Визначено, що ключовими обмеженнями залишаються дефіцит власних інвестиційних ресурсів, обмежений доступ до зовнішнього капіталу, технічна зношеність, недостатній рівень інноваційності, екологічні проблеми, залежність від зовнішніх ринків, логістичні ризики та нестабільність економічного середовища. Окреме місце в дисертації відведено дослідженню ринку органічного продовольства в умовах євроінтеграції України. Обґрунтовано, що розвиток органічного виробництва є важливим напрямом реалізації принципів сталого розвитку аграрної сфери, оскільки поєднує екологізацію виробництва, підвищення якості продукції, раціональне використання природних ресурсів, адаптацію до європейських стандартів і формування нових конкурентних переваг на внутрішньому та зовнішньому ринках продовольства. Визначено, що подальший розвиток органічного продовольчого сегмента потребує активізації інвестиційної діяльності, законодавчого й інституційного удосконалення, підтримки виробників органічної продукції, розвитку безпечних ланцюгів постачання, впровадження інноваційних технологій, формування довіри споживачів і забезпечення відповідності високим стандартам якості. У роботі сформовано стратегічні напрями забезпечення сталого розвитку аграрної сфери як базису економічної стійкості та продовольчої безпеки держави. Вони охоплюють організаційно-економічні, технологічні, екологічні та соціальні заходи, спрямовані на підвищення ефективності аграрного виробництва, розвиток інфраструктури зберігання, переробки та логістики, раціональне використання земельних ресурсів, модернізацію виробничих процесів, адаптацію аграрної політики до європейських стандартів, підтримку сільських територій і посилення ресурсної та технологічної самодостатності аграрного сектору. Удосконалено науково-прикладний підхід до формування інструментів адаптації аграрних підприємств до кризових, воєнних і післявоєнних умов, який поєднує ринкову диверсифікацію, коопераційну взаємодію, інноваційно-цифрові технології управління, аналітику даних, геоінформаційний моніторинг, автоматизоване прогнозування та інтегровані системи управління логістикою. Розроблено організаційно-економічний механізм інвестиційного забезпечення сталого розвитку аграрних підприємств на ринку продовольства. Його зміст охоплює стратегічне планування й оцінку інвестиційного потенціалу, підготовку інвестиційних пропозицій, створення сприятливого інвестиційного середовища, диверсифікацію джерел фінансування, розвиток партнерства, кооперації та кластерних форм взаємодії, а також постійний моніторинг результативності інвестиційних рішень. Запропоновано структуру джерел і механізмів інвестиційного забезпечення, яка поєднує власні ресурси аграрних підприємств, банківське кредитування, лізинг, державні програми підтримки, міжнародні гранти, технічну допомогу, «зелені» інвестиції, ESG-фінансування, цифрові та smart-технології, кооперативне, кластерне й альтернативне фінансування. Обґрунтовано, що збалансоване поєднання цих джерел сприяє фінансовій стійкості підприємств, модернізації виробництва, екологізації, цифровій трансформації та зниженню інвестиційних ризиків. Удосконалено науково-методичні підходи до розроблення інвестиційної стратегії аграрних підприємств на ринку органічного продовольства. Запропонований підхід передбачає послідовне здійснення діагностики ринку органічної продукції, комплексної оцінки виробничо-ресурсного та інвестиційного потенціалу підприємства, визначення ESG-орієнтованих пріоритетів сталого розвитку, розроблення інвестиційної програми, сценарного оцінювання ризиків, формування інвестиційного портфеля та вибору оптимальних джерел фінансування. Така стратегія забезпечує узгодження економічних, екологічних і соціальних цілей функціонування аграрних підприємств, підвищує адаптивність інвестиційної діяльності до умов воєнної та ринкової нестабільності, посилює конкурентоспроможність виробників органічного продовольства та формує передумови для довгострокового сталого розвитку аграрного сектору. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання запропонованих теоретико-методичних підходів, стратегічних напрямів, адаптаційних інструментів, моделей і організаційно-економічного механізму органами державної влади, місцевого самоврядування, аграрними підприємствами, фінансовими установами, інвесторами та іншими учасниками продовольчого ринку під час формування політики сталого розвитку, обґрунтування інвестиційних рішень, модернізації аграрного виробництва, розвитку органічного сектору, підвищення інвестиційної привабливості та зміцнення продовольчої безпеки держави.