Browse
Recent Submissions
Publication Інвестиційне забезпечення аграрного сектору економіки в умовах кластерної організації господарювання(Полтавський державний аграрний університет, 2025-05-26) Джангіров, Олександр ГеннадійовичДисертаційна робота присвячена розробці теоретико-методичних засад та практичних рекомендацій щодо поліпшення системи інвестиційного забезпечення аграрного сектору економіки в умовах кластерної організації господарювання. У першому розділі дисертаційної роботи «Теоретико-методичні засади інвестиційного забезпеченням розвитку аграрного сектору економіки в умовах кластерної організації господарювання» визначено сутність інвестиційного забезпечення в контексті економічного розвитку, досліджено особливості кластерної організації господарювання як чинника підвищення ефективності інвестиційної діяльності в аграрній сфері та обґрунтовано методичні підходи до оцінювання інвестиційним забезпеченням розвитку аграрного сектору економіки. Проведено економічну діагностику інвестиційного забезпечення аграрного сектору, включаючи аналіз стану функціонування та економічної результативності аграрного сектору, а також динаміки та структури його інвестиційного забезпечення. Автором запропонована візуалізація системної парадигми інтерпретації інвестиційного забезпечення як інтегрованої системи, де всі елементи (ресурси, процеси, механізми, інструменти) перебувають у синергетичній взаємодії. Це дозволяє здійснювати комплексний аналіз факторів, що детермінують ефективність інвестиційної діяльності, та розробляти стратегії для її оптимізації. При цьому, результативність інвестиційної діяльності тісно корелює з урахуванням трьох ключових факторів, що формують своєрідний "трикутник" інвестиційного процесу: ризик, ліквідність та часовий горизонт. При цьому, обґрунтовано, що сучасна парадигма інвестування має ґрунтуватися на принципах сталого розвитку, передбачаючи не лише економічне зростання, а й забезпечення соціальної справедливості та екологічної відповідальності. Це зумовлює необхідність інтеграції показників соціальної та екологічної ефективності інвестиційних проєктів до традиційних фінансових метрик. Встановлено, що кластерна модель організації господарювання є прогресивною формою економічної інтеграції, яка базується на поєднанні географічної концентрації, галузевої спеціалізації та мережевої взаємодії між підприємствами, науковими установами та органами влади. Систематизовано специфічні особливості аграрних кластерів, які визначають їхню роль у підвищенні ефективності інвестиційної діяльності. До цих особливостей належать: значна залежність від природно-кліматичних умов, що зумовлює підвищені ризики та потребує специфічних підходів до інвестування; поєднання виробничих та соціальних функцій, що передбачає спрямування інвестицій не лише на модернізацію виробництва, а й на розвиток сільських територій; важливість забезпечення продовольчої безпеки країни, що визначає стратегічні пріоритети інвестиційної політики в аграрному секторі. У другому розділі «Економічна діагностика інвестиційного забезпечення аграрного сектору економіки» автором оцінено сучасний стан функціонування аграрного сектора економіки та праведно аналітичне дослідження економічної результативності функціонування аграрного сектору; досліджено динаміку та структуру інвестиційного забезпечення аграрного сектору. Удосконалено критеріальні виміри та систему оцінки ефективності інвестицій на основі показників інвестиційної продуктивності, інтенсивності та активності. Дістали подальшого розвитку сутнісні ознаки інвестицій та теоретичне узагальнення наукових підходів до визначення сутності інвестиційного забезпечення. Аналіз даних дозволив виявити суттєві відмінності в спеціалізації між різними типами господарств. Сільськогосподарські підприємства демонструють більш виражену спеціалізацію на зернових та технічних культурах. Натомість, господарства населення мають більш диверсифіковану структуру посівних площ. При цьому, аналіз макроекономічних показників України за період 2013-2024 рр. виявив загальну тенденцію до зростання валового внутрішнього продукту (ВВП), проте частка аграрного сектору в його структурі має тенденцію до зниження. Це свідчить про зростання внеску інших галузей економіки в загальну економічну структуру країни. Водночас, аграрний сектор залишається критично важливим для експортного потенціалу України, забезпечуючи значну частину валютних надходжень. Домінуючою складовою експорту є сировинні та первинно перероблені товари рослинного походження, що підкреслює важливість зернових та олійних культур для зовнішньої̈ торгівлі. Аналіз економічної результативності діяльності аграрних підприємств виявив значні коливання прибутковості. Рекордні показники прибутковості у 2021 році, зумовлені високим урожаєм та сприятливою ціновою кон'юнктурою, змінилися значними збитками у 2022-2023 рр. Це погіршення фінансових результатів було спричинене зростанням собівартості виробництва, порушенням логістичних ланцюгів, окупацією територій та іншими негативними наслідками воєнних дій. Дослідження виявило нестабільність динамічних показників обсягу капітальних інвестицій у сільське, лісове та рибне господарство протягом 2013-2024 рр. Зниження інтенсивності інвестування в аграрний сектор зумовлене макроекономічною та політичною нестабільністю в країні, погіршенням умов праці в сільському господарстві та зростанням інвестиційних ризиків. У третьому розділі «Розробка напрямів удосконалення управління інвестиційним забезпеченням розвитку аграрного сектору в умовах кластерної організації господарювання» автором обґрунтовано інституційні та функціональні аспекти кластерізації в інвестиційному забезпеченні аграрного сектора, формалізовано інвестиційне забезпечення кластерної політики в багаторівневій системі стратегічного планування, обґрунтовано напрями удосконалення механізмів інвестиційного забезпечення кластерних утворень в аграрному секторі. Ключовим результатом дослідження є розроблена інтегрована концептуально-формалізована модель інвестиційного забезпечення кластерного розвитку аграрної сфери, яка поєднує акцент на ключовій ролі наукових розробок та інтегрує державну стратегію, інвестиційні потоки, стратегії розвитку суб’єктів господарювання та формування ланцюгів створення вартості. Запропоновано формалізацію багаторівневої системи стратегічного планування інвестиційного забезпечення кластерної політики. Обґрунтовано важливість оцінки зрілості кластерної політики для визначення напрямів її подальшого розвитку та удосконалення механізмів інвестиційного забезпечення кластерних утворень в аграрному секторі. Визначено ключові фактори, що впливають на зрілість кластерної політики в Україні, включаючи сферу дії політики, її узгодженість, підтвердження ефективності виконання та наявність інструментів підтримки. Практичне значення одержаних результатів підтверджено їх впровадженням в діяльність Агенції регіонального розвитку Полтавської області «Офіс Євроінтеграції» та Громадської спілки «Агрокластер Грант», а також у навчальний процес Полтавського державного аграрного університету.Publication Формування конкурентного потенціалу аграрних підприємств(Полтавський державний аграрний університет, 2025-05-27) Іпатов, Анатолій ВолодимировичДисертація присвячена теоретичному обґрунтуванню, методичному забезпеченню та практичній розробці підходів до формування та розвитку конкурентного потенціалу аграрних підприємств. В роботі узагальнено теоретичні основи та удосконалити понятійно-категоріальний апарат досліджень конкурентоспроможності аграрних підприємств та їх конкурентного потенціалу. Обґрунтовано методичні підходи до оцінки результативності процесів формування й розвитку конкурентного потенціалу аграрних підприємств. Здійснено аналіз і оцінювання сучасного рівня конкурентоспроможності аграрних підприємств та ступеня ефективності реалізації їх потенціалу. Визначено специфіку галузі та окреслити пріоритетні напрями зміцнення конкурентних позицій у межах агропромислового виробництва. Обґрунтовано організаційно-економічний механізм розвитку конкурентного потенціалу аграрних підприємств на основі раціонального використання ресурсів. Розроблено рекомендації щодо формування ефективної інвестиційної політики для підвищення конкурентоспроможності. Обґрунтовано концептуальний підхід до підвищення результативності виробництва агропродовольчої продукції та зміцнення її конкурентних переваг шляхом впровадження сучасних систем забезпечення якості. Обґрунтовано теоретико-методичні підходи до формування організаційно-економічного механізму розвитку конкурентного потенціалу аграрних підприємств, який розглядається як цілісна система взаємозв’язаних організаційних та економічних методів, інструментів і важелів, що забезпечують вплив на виробничо-господарську діяльність підприємств з метою створення стійких конкурентних переваг, а також спрямований на раціональне використання ресурсного забезпечення, адаптацію до умов ринкового середовища, посилення інноваційної активності та формування стабільних конкурентних позицій аграрних підприємств на ринках агропродовольчої продукції. Визначено підхід до ідентифікації конкурентного потенціалу аграрного підприємства шляхом комплексного поєднання в його структурі шести ключових складових: ресурсної, кадрової, фінансово-інвестиційної, адміністративно-управлінської, інноваційної, маркетингової, що дозволяє не лише всебічно охарактеризувати наявний конкурентний потенціал підприємства, але й істотно спрощує процедури оцінювання досягнутих рівнів конкурентоспроможності, а також сприяє побудові ефективних аналітичних та інформаційних систем підтримки ухвалення рішень щодо стратегічного розвитку підприємства на конкурентних засадах. Здійснено розробку комплексного набору заходів щодо інвестиційного забезпечення інноваційної діяльності, а також є орієнтованим на формування конкурентного потенціалу підприємств на агропродовольчих ринках шляхом раціоналізації використання виробничих ресурсів відповідно до технологічної специфіки діяльності через розробку цілісної фінансово-інвестиційної та маркетингової стратегії, що враховує сучасні виклики ринкового середовища та потреби підвищення ефективності господарювання. Визначено напрями формування та реалізації стратегій розвитку конкурентного потенціалу аграрних підприємств, які, на відміну від традиційних підходів, базуються на врахуванні рівня раціональності впливу сукупності детермінант зовнішнього та внутрішнього середовища функціонування господарюючого суб’єкта, а також уточненні системи принципів, що лежать в основі розвитку конкурентного потенціалу аграрного підприємства, а саме орієнтації на пріоритетні споживчі потреби, забезпечення економічної результативності, дотримання принципів енергозбереження та раціонального використання ресурсів, системності і комплексності дій, адаптивності до змін ринкового середовища, а також гнучкості і динамічності стратегічного реагування. Обґрунтовано концептуальні засади підвищення ефективності виробництва агропродовольчої продукції та забезпечення високого рівня її конкурентоспроможності шляхом впровадження сучасних систем управління якістю, які передбачають у галузі тваринництва застосування інструментів геномної селекції у племінній роботі, оптимізацію раціонів годівлі тварин, а також дотримання вимог ветеринарних і санітарних стандартів, а у рослинництві впровадження принципів точного землеробства та орієнтацію на вирощування нішевих сільськогосподарських культур, що відповідає вимогам ринку і сприяє формуванню сталих конкурентних переваг. В першому розділі «Теоретичні основи формування та розвитку конкурентного потенціалу аграрних підприємств» окреслено сутнісно-змістові характеристики дефініції «конкурентний потенціал» в системі підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств, визначено теоретико-методичні засади формування сталої позиції розвитку потенціалу конкурентоспроможності аграрних підприємств, обґрунтовано методичні засади оцінки ефективності управління розвитком конкурентного потенціалу аграрних підприємств. В другому розділі «Сучасний стан ринку агропродовольчої продукції та використання потенціалу аграрних підприємств» визначено рівень конкурентоспромможності продукції та використання потенціалу сільгосптоваровиробників, проаналізовано вплив інвестиційної та потенціал господарювання аграрних підприємств, оцінено ефективність виробництва продукції та використання потенціалу аграрних підприємств. В третьому розділі «Обгрунтування напрямів механізмів та інструментів нарощування конкурентного потенціалу аграрних підприємств» сформовано організаційно-економічний механізм управління розвитком потенціалу конкурентоспроможності аграрних підприємств на ресурсній основі, визначено засади нарощування інноваційно-інвестиційної компоненти розвитку потенціалу конкурентоспроможності аграрних підприємств, а також запропоновано організацію системи управління якістю продукції як чинник конкурентних переваг аграрного підприємства, підвищення його ефективності і забезпечення конкурентоспроможності.Publication Оцінка і забезпечення економічної ефективності та конкурентоспроможності аграрних підприємств(Полтавський державний аграрний університет, 2025-05-27) Лесюк, Владислав СтаніславовичУ дисертаційній роботі зроблено обґрунтування теоретико-методичних засад, а також запропоновано практичні рекомендації щодо вдосконалення оцінювання і підвищення економічної ефективності та конкурентоспроможності аграрних підприємств. Сформульовано авторські визначення понять: «економічна ефективність», «конкурентоспроможність» та «конкурентне середовище». Виділено рівні дослідження економічної ефективності аграрної складової національної економіки. Згідно з цим, дослідження здійснюються на рівні національної економіки, аграрного сектору, галузей рослинництва та тваринництва, регіону, а також аграрного підприємства. Водночас у межах аграрного підприємства досліджується економічна ефективність на рівні його підрозділів, господарських процесів і окремих видів продукції. Розроблено механізм моніторингу економічної ефективності та конкурентоспроможності аграрних підприємств, що включає послідовні етапи оцінювання й аналізу показників, а також ідентифікацію чинників, які впливають на ефективність господарської діяльності. За результатами моніторингу передбачено надання зворотного зв’язку та підготовку звітів, що сприяє оперативному реагуванню на виявлені проблеми. Виокремлено рівні господарювання аграрного підприємства. На рівні організації переважно відбуваються процеси, що безпосередньо залежать від керівництва: маркетингові дослідження, а також визначення цілей, стратегії й планування. Крім того, керівництво вирішує питання щодо залучення фінансування, забезпечення земельними ресурсами, технікою, інфраструктурою та сировиною. На рівні виробництва персонал виконує вже покладені на нього обов’язки, пов’язані з виробництвом продукції. Водночас для забезпечення виробничих процесів здійснюються логістика та управління наявними запасами. На рівні реалізації відбувається просування й збут продукції, що виражається у вигляді отриманого доходу. Всі три рівні господарювання прямо та послідовно пов’язані один з одним, що створює умови для функціонування аграрного підприємства. Розроблено алгоритм забезпечення економічної ефективності залежно від стану господарювання аграрних підприємств, який передбачає перелік заходів, зважаючи на наявний рівень економічної ефективності аграрних підприємств. Внаслідок зниження економічної ефективності рекомендується проводити пошук проблем і розробку стратегій для їх подолання, а з метою підвищення економічної ефективності – визначати можливості для подальшого вдосконалення та оптимізації господарювання аграрних підприємств. Визначено особливості взаємозв’язку між економічною ефективністю та конкурентоспроможністю. Досягнення економічної ефективності є першочерговим етапом для забезпечення конкурентних переваг та сприяє підвищенню конкурентоспроможності аграрного підприємства. Водночас конкурентоспроможне підприємство має можливість використовувати свій економічний потенціал для вдосконалення виробництва та підвищення економічної ефективності. Класифіковано та проаналізовано чинники конкурентного середовища аграрних підприємств, що впливають на їхню економічну ефективність та конкурентоспроможність. Виявлено джерела та об’єкти впливу чинників. Розроблено систему оцінювання економічної ефективності, яка враховує основні аспекти діяльності аграрних підприємств. Процес оцінювання охоплює всі етапи: від постановки цілей і вибору критеріїв, підбору показників до формування результатів із візуалізацією у вигляді таблиць і рисунків та висновками. Розроблено методику комплексного оцінювання економічної ефективності аграрних підприємств. Процес здійснюється в кілька послідовних етапів: розрахунок встановлених показників господарської діяльності аграрних підприємств, нормалізація показників за методом Z-оцінки, групування показників за спільними характеристиками для проведення зваженої оцінки та розрахунку чотирьох інтегральних показників, а на завершення виконується зважена оцінка інтегральних показників для розрахунку індексу економічної ефективності. Інтегральні показники фокусуються на різних видах ресурсів аграрних підприємств, серед яких: земельні, матеріальні, трудові та фінансові ресурси. Проведено комплексну оцінку економічної ефективності досліджуваних аграрних підприємств Полтавської області. Одержані результати різняться протягом аналізованого періоду, що вказує на економічну нестабільність національної економіки України загалом. Водночас найкращі результати показують аграрні підприємства, які економічно ефективно використовують наявні ресурси. Розроблено методику комплексного оцінювання конкурентоспроможності аграрних підприємств, яка виконується в кілька етапів: збір даних та розрахунок визначених показників господарської діяльності аграрних підприємств, нормалізація показників за методом Z-оцінки, групування показників за спільними характеристиками для здійснення зваженої оцінки та розрахунку чотирьох інтегральних показників, а насамкінець проводиться зважена оцінка інтегральних показників для розрахунку індексу конкурентоспроможності. Інтегральні показники відображають ключові конкурентні переваги аграрних підприємств, а саме: ринкову позицію, операційну ефективність, інноваційний потенціал, фінансову спроможність. Здійснено комплексну оцінку конкурентоспроможності досліджуваних аграрних підприємств Полтавської області. Одержані результати вказують на наявність проблем з утримання ними стабільних позицій на ринку. Тому для забезпечення високого рівня конкурентоспроможності необхідно оптимізувати наявні ресурси аграрних підприємств. Розроблено матричний метод оцінювання для проведення аналізу конкурентного середовища аграрних підприємств (MACE-аналіз), який полягає у визначені впливу чинників конкурентного середовища для розробки практичних заходів із забезпечення економічної ефективності та конкурентоспроможності аграрних підприємств. За допомогою мови програмування Python, розроблено програму для проведення та візуалізації MACE-аналізу, що дає змогу виміряти ступінь впливу чинників конкурентного середовища на аграрне підприємство. За підсумками проведеного MACE-аналізу визначено суттєвий вплив соціальних, політичних, технологічних та ринкових чинників на економічну ефективність та конкурентоспроможність досліджуваних аграрних підприємств. Розроблено модель формування конкурентних переваг аграрних підприємств. Модель передбачає перелік чітких та послідовних дій, спрямованих на формування конкурентних переваг аграрного підприємства. Запропоновано резерви підвищення прибутку від реалізації продукції аграрних підприємств: оптимізація витрат, унормування середніх цін до ринкових, уникнення втрат під час зберігання, уникнення втрат під час доробки зернових та зернобобових культур, а також покращення режиму годівлі тварин. Для всіх резервів визначено конкретні організаційно-економічні заходи для їхнього забезпечення. Застосування запропонованих резервів у ВСК «Злагода», ПП «Імені Калашника», ТОВ «Востокстройгаз», ТОВ «Елеватор «Чиста криниця» та ТОВ «Гарант-2005» дало змогу визначити значний потенціал для підвищення прибутку від реалізації продукції на цих аграрних підприємствах.Item Стратегії підвищення економічної ефективності діяльності підприємств з виробництва та переробки продукції олійних культур(2023) Литовченко, Людмила Валеріївна; Lytovchenko, L. V.Дисертація присвячена обґрунтуванню теоретично-методичних та прикладних засад управління економічною ефективністю діяльності підприємств з виробництва та переробки продукції олійних культур. В дослідженні визначено особливості генезису понятійно-категоріального апарату управління ефективністю діяльності підприємств агропромислового виробництва. Ідентифіковано організаційно-економічні умови функціонування підприємств з виробництва та переробки продукції олійних культур. Окреслено функціональні та інтеграційні напрями підвищення економічної ефективності діяльності підприємств з виробництва та переробки продукції олійних культур. Визначено тенденції зміни обсягів та рівня економічної ефективності виробництва та переробки продукції олійних культур. Виконано ідентифікацію сучасного стану та пріоритетів поведінки підприємств з виробництва та переробки продукції олійних культур на ринку. Ідентифіковано динаміку структури доданої вартості при виробництві та переробці продукції олійних культур в підприємствах. Обґрунтовано системи та інструментарій управління економічною поведінкою підприємств- виробників продукції олійних культур на цільових ринках збуту. Визначено особливості побудови та функціонування механізмів вертикальної та горизонтальної агропромислової інтеграції підприємств з виробництва та переробки продукції олійних культур в процесах. Ідентифіковано стратегії підвищення економічної ефективності діяльності підприємств-виробників продукції олійних культур на цільових ринках збуту. В дисертації обґрунтовано концептуальні засади реалізації інструментального підходу при побудові систем управління економічною ефективністю діяльності підприємств-виробників продукції олійних культур, які ґрунтуються на реалізації заходів корекції економічної та ділової поведінки підприємств на цільових ринках збуту з урахуванням прояву впливу різнорідних за сутнісними ознаками факторів формування доходів товаровиробників, а також зрушень в структурі витрат та залученні джерел формування доданої вартості. Удосконалено типологію організаційно- економічних умов функціонування підприємств з виробництва та переробки продукції олійних культур, в основі якої лежить виокремлення зовнішніх, загальногалузевих та внутрішніх особливостей здійснення діяльності вказаними підприємствами, а також поділ факторів впливу на рівень економічної ефективності діяльності підприємств та формування умов їх функціонування на фонові, пасивні та активні з огляду на інтенсивність їх проявів. Розвинуто ідентифікацію особливостей генезису понятійно- категоріального апарату управління ефективністю підприємств агропромислового виробництва шляхом уточнення атрибутів ефективності, як об'єкта управління, яке полягає у інтерпретації її показників через призму результат-орієнтованих та процес-орієнтованих ознак.Item Конкурентоспроможність продукції підприємств борошномельної галузі(Полтавський державний аграрний університет, 2023) Бабаєв, Ігор Олександрович; Babaiev, I. O.Дисертація є завершеним комплексним дослідженням, яке присвячене обґрунтуванню теоретико-методичних засад та розробці науково-практичних рекомендацій щодо підвищення конкурентоспроможності продукції підприємств борошномельної галузі України. У дисертації наведено результати комплексного дослідження стану конкурентоспроможності продукції підприємств борошномельної галузі України, її потенціалу та шляхів підвищення в умовах глобалізації. Наукова новизна одержаних результатів полягає в поглибленні теоретико-методичних засад, а також розробці науково-практичних рекомендацій щодо підвищення конкурентоспроможності продукції підприємств борошномельної галузі України. У дослідженні поставлено та вирішено такі завдання: розкрити економічну сутність конкурентоспроможності продукції підприємств борошномельної галузі, визначити її критерії; ідентифікувати основні чинники конкурентоспроможності продукції підприємств борошномельної галузі; узагальнити теоретико-методичні основи оцінки конкурентоспроможності продукції підприємств борошномельної галузі; проаналізувати сучасний стан виробництва та експорту продукції підприємств борошномельної галузі та визначити можливості реалізації його потенціалу; визначити особливості конкурентних умов на ринку борошномельної продукції; оцінити рівень конкурентоспроможності продукції підприємств борошномельної галузі на внутрішньому та світовому ринках; виявити напрями зміцнення конкурентоспроможності продукції підприємств борошномельної галузі як суб’єктів ланцюгів формування доданої вартості; розглянути потенціал конкурентоспроможності виробництва органічного борошна; визначити сучасні маркетингові інструменти підвищення конкурентоспроможності продукції підприємств борошномельної галузі На підставі аналізу наукової літератури з питань теорій конкуренції узагальнено етапи її дослідження та доповнено з урахуванням сучасних тенденцій у маркетингу, соціальному середовищі та глобальному економічному просторі таким етапом, як соціально-технологічний. Визначено, що конкурентоспроможність є комплексним та багатокомпонентним поняттям, яке застосовується по відношенню як до видів продукції, так і до підприємств, галузей, регіонів, національних економік. Поглиблено сутнісно-змістовне наповнення категорії «конкурентоспроможність продукції», яку обґрунтовано розглядати як сукупність властивостей продукції, що за ефективного, соціально відповідального та екологічно безпечного її виробництва забезпечують її відповідність вимогам споживачів та роблять її привабливішою за продукцію конкурентів на ринку, що дає можливість товаровиробнику проникати, підтримувати або розширювати свої позиції на ринку, забезпечувати сталий розвиток. Узагальнено та доповнено напрацювання науковців щодо компонент (критеріїв) конкурентоспроможності, у складі яких для продукції підприємств борошномельної галузі запропоновані такі: сталість, витратно-цінова, ефективність, якість продукції та її відповідність стандартам, інноваційність; соціальна відповідальність виробника; екологічність; доступність та повнота інформації про продукт; репутація виробника; добросовісність конкуренції. Доведено, що формування конкурентоспроможності знаходиться під впливом множини чинників, що об’єктивно ускладнює управління нею. Наведено узагальнену класифікацію чинників конкурентоспроможності підприємств борошномельної галузі за групами: 1) ресурсні; 2) інноваційні; 3) мікроекономічні; 4) галузеві; 5) інфраструктурні та логістичні; 6) макроекономічні; 7) інституційно-регуляційні; 8) зовнішньоторговельні; 9) соціальні; 10) екологічні. Відзначено, що конкурентоспроможність є багатокомпонентною характеристикою продукції, суб’єкта господарювання, регіону, галузі, країни, а також залежить від факторів часу та місця. На основі огляду наукових праць з оцінки конкурентоспроможності виявлено, що в економічній науці і практиці не сформувалося єдиного підходу щодо вимірювання рівня конкурентоспроможності, а також стосовно того, за допомогою якого методу, переліку показників доцільно проводити оцінювання конкурентоспроможності продукції. Згруповано методи оцінювання конкурентоспроможності за об'єктом оцінки (методи позиціювання, конкурентних переваг, потенціалу конкурентоспроможності), за способом оцінювання (кількісні, якісні), за способом представлення результатів (дискретні; табличні; матричні; ранжування; графічні), а також показники оцінки – за кількістю характеристик: (одиничні; групові; інтегральні); за методом розрахунку (середніх величин; суми; співвідношення; індекси; експертних оцінок; бальної оцінки; інтервальної оцінки; ранжування), за критеріями конкурентоспроможності продукції. Розвинуто методичні засади здійснення комплексної оцінки конкурентоспроможності продукції борошномельних підприємств та запропоновано систему показників за розробленим переліком критеріїв (компонент). Визначено етапи здійснення оцінки конкурентоспроможності, що враховують різноманіття її методів та показників, та яка може бути адаптована у відповідності до завдань дослідження, доступної інформації, виду оцінки за кількістю критеріїв та показників (комплексна, часткова, експрес-оцінка). Запропоновано використовувати для експрес-оцінки конкурентоспроможності продукції за витратно-ціновим критерієм коефіцієнт модифікованої собівартості та індексу її змін, розрахунок яких заснований на урахуванні альтернативної вартості ресурсів, що використовуються у виробництві борошна. Проаналізовано сучасний стан виробництва та експорту продукції підприємств борошномельної галузі. Доведено, що незважаючи на наявність сировинної бази та конкурентні переваги у ресурсному забезпеченні для борошномельних підприємств, які формує виробництва зернових в Україні, виробництво борошна в Україні протягом 2010–2022 рр. скорочувалося. Побудовано модель тренду виробництва борошна в Україні у 2015-2021 роки. Виявлено, що після 2017 року експорт українського борошна зменшувався, та Україна вийшла з групи лідерів на світовому ринку борошна ще в довоєнні часи. Частка експорту українських борошномельних підприємств у обсягах виробництва, в обсягах українського експорту товарів, у вартості світового експорту є малою та не відповідає наявному потенціалу. Доведено, що борошномельні підприємства мають резерви з нарощення обсягів виробництва та експорту борошна як з боку чинників виробництва, так і з боку чинників попиту. Проаналізовано конкурентні умови ринку борошна в Україні, на основі розрахунку чотирьохчасткового показника концентрації встановлено, що ринок борошна не є монополізованим. Дослідження структури ринку борошномельної галузі засвідчив, що він відповідає моделі монополістичної конкуренції, на якому продукція диференційована за торговими марками, фізичними характеристиками борошна, репутацією товаровиробників; на ринку мають місце і цінова, і нецінова конкуренція. Виявлено тенденції у рівні цін на борошно. Встановлено, що незважаючи на підвищення цін на борошно українського виробництва в національній валюті, рівень цін на борошно в європейських супермаркетах є вищим порівняно з ситуацією в Україні. На основі розрахунку коефіцієнту модифікованої собівартості борошна було підтверджено конкурентні переваги продукції підприємств борошномельної галузі України на світовому ринку за витратно-ціновою компонентою. Визначено, що до перспективних напрямків підвищення конкурентоспроможності продукції підприємств борошномельної галузі за якісною компонентою слід віднести розробку нових видів борошна, у тому числі з домішками та добавками, виробництво органічного борошна впровадження сучасних систем менеджменту якості, їх сертифікацію. Проведено оцінку конкурентоспроможності борошна провідних виробників Харківської області за запропонованими критеріями. Встановлено, що конкурентоспроможність продукції борошномельних підприємств в умовах сформованих агропродовольчих ланцюгів доданої вартості залежить від структури та процесів у цих ланцюгах, насамперед, за витратно-ціновою компонентою, компонентами ефективності, якості, доступності та повноти інформації про продукт. Агропродовольчий ланцюг доданої вартості з виробництва та доведення борошна до кінцевих споживачів розглядається як система, що охоплює всіх суб’єктів, поєднаних відносинами у послідовному ланцюгу додавання вартості, від виробництва зернових культур, їх переробки та виробництва борошна до підприємств з виробництва хлібобулочних виробів, печива, мережі громадського харчування, оптових і роздрібних продавців, експорту. Проаналізовано цінову трансмісію в агропродовольчому ланцюзі виробництва і реалізації борошна, оскільки витратно-цінова компонента конкурентоспроможності продукції знаходиться під її впливом. Шляхом розрахунку коефіцієнтів кореляції було підтверджено тісний зв'язок між річними індексами цін сільськогосподарських товаровиробників на зернові, підприємств-виробників борошна та цін на борошно у роздрібній мережі. Проведене дослідження трансмісії ціни на ланках підприємств виробників борошна та підприємств роздрібної торгівлі показало асиметричність у трансмісії цін за амплітудою змін та часом. Роздрібні мережі перекладали підвищення цін виробниками на споживачів, збільшуючи ціни на борошно більшою мірою, ніж вони зростали на ланці підприємств-виробників борошна. Визначено, що значні можливості підвищення конкурентоспроможності продукції борошномельних підприємств містяться в удосконаленні відносин між суб’єктами та запровадженні відповідних економіко-організаційних заходів у межах агропродовольчого ланцюга, які, зокрема, включають, поглиблення інтеграції між суб’єктами ланцюга та розбудову їх логістичних систем; впровадження інтегрованих систем управління якістю продукції; розроблення та проведення спільної інноваційної політики; створення сумісних лабораторій конкурентоспроможності, формування експортних консорціумів; сумісний маркетинг продукції; поєднання політик щодо соціально-відповідальної поведінки, екологічної сталості виробництва та інші. Розглянуто стан та перспективи розвитку виробництва органічного борошна в Україні з урахуванням його впливу на екологію та ресурсозбереження. Доведено, що в Україні виробництво органічного борошна має ресурсний потенціал для розвитку та підвищення його конкурентоспроможності, у тому числі в межах глобальних агропродовольчих ланцюгів. Запропоновано експрес-оцінку порівняльного ефекту виробництва органічного борошна здійснювати на основі індексу відносної дохідності. Обґрунтовано основні інструменти діджитал-маркетингу, які є найбільш ефективними для підвищення конкурентоспроможності продукції борошномельних підприємств, зокрема, контент-маркетинг та використання QR-кодів, контекстна реклама, просування бренду в соціальних мережах, та які мають бути сфокусовані на маркетингу якості продукції.