Друковані видання. Кафедра землеробства і агрохімії ім. В.І.Сазанова
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Публікація Adaptability of soybean under complex treatment with biopreparations of different nature in conditions of organic farming and hydrothermal stress(2025) Chaika, T.; Korotkova, I. V.; Короткова, Ірина Валентинівна; Pospielova, G. D.; Поспєлова, Ганна Дмитрівна; Kovalenko, N. P.; Коваленко, Нінель Павлівна; Liashenko, V. V.; Ляшенко, Віктор ВасильовичBackground. In organic farming conditions and increasing hydrothermal stress, the use of biological preparations as effective tools for improving the adaptability of soybeans is becoming particularly relevant. The integrated application of arbuscular mycorrhizal fungi, nitrogen-fixing bacteria, and phytohormonal regulators allows activa¬ting the plant physiological and biochemical processes. This biotechnological approach provides mitigation of the negative impact of hydrothermal stresses and maintains crop productivity even under unfavorable growing conditions. Materials and Methods. The object of the study is the total chlorophyll content, leaf surface area, proline, and malondialdehyde (MDA) concentration, as well as the productivity of soybeans Khorol variety under unstable moisture conditions and influenced by rhizosphere microorganisms and various phytohormones in the composition of the biopreparations. Field, laboratory (physiological, biochemical), and statistical methods were used. Results. The use of biopreparations improved biochemical, physiological, and morphological properties, as well as soybean productivity, indicating an improved plant status. The highest levels of total Chl (a+b) content were recorded in 2023 under the combined application of Mycofriend, Profix, and Violar, showing an average increase of 42.3 % and 26.7 % compared to the control, respectively. The leaf area reached 29.24 thousand m²/ha, while the yield amounted to 3.23 t/ha, exceeding the control by 28.9 % and 47.5 %, respectively. The elevated proline content (7.27 mg/g) and a lower MDA level (7.14 mg/g) during stress reflect reduced oxidative damage and better osmoregulation due to the synergistic action of mycorrhiza, rhizobia, and phytohormones. Conclusion. The complex application of biopreparations (Mycofriend + Profix + Violar) in the organic cultivation system of the soybean Khorol variety promotes the activation of physiological and biochemical processes, increasing productivity and plant stress resistance under hydrothermal stress conditions.Публікація Напрями та технології відтворення родючості ґрунтів в Україні в післявоєнний період(2023) Чайка, Т. О.; Короткова, Ірина ВалентинівнаСтаття присвячена дослідженню негативних наслідків воєнних дій на стан родючості ґрунтів в Україні та напрямам їх відтворення. Актуальність теми полягає в тому, що третина оброблюваних сільськогосподарських земель постраждала від воєнних дій, що, з урахуванням аграрного напряму виробництва східних і південних областей України, загрожує значним зменшенням вирощування сільськогосподарської продукції. Метою статті є обґрунтування ефективності технологій відтворення родючості ґрунтів від наслідків воєнних дій в Україні. Встановлено негативні наслідки від війни для структури ґрунту та його властивостей, відтворення яких природним способом потребує сотні років. Визначено та описано основні типи порушень ґрунту, спричинених бойовими діями: модифікація структури ґрунту (утворення кратерів від бомб, ущільнення тощо) та хімічне забруднення (потрапляння забруднювальних речовин). Враховуючи наявний існуючий досвід подолання наслідків воєн них дій щодо відтворення ґрунтів сільськогосподарського призначення, запропоновано певний порядок відтворення родючості ґрунтів з різними ступенями та причинами пошкоджень. Розглянуто варіанти відтворення ґрунтів із порушенням природної цілісності генетичних горизонтів та способи усунення забруднення важкими металами (механічні, фізико-хімічні та біологічні). Задля практичної реалізації запропонованих заходів виконано орієнтовний розрахунок витрат на відтворення родючості ґрунтів від наслідків воєнних дій в Україні. Визначено, що для відтворення властивостей ґрунтів та придатності їх у використанні в аграрно му виробництві, найбільші витрати (без урахування гуманітарного розмінування) припадають на механічну меліорацію (81,8 %). При цьому, обсяг витрат залежить від кількості вирв від снарядів та їх калібру, та методів відтворення агрохімічних властивостей ґрунту. Зазначено особливості правового регулювання у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості, визначення шкоди, завданої землям і ґрунтам України внаслідок збройної агресії проти країни. Проведені розрахунки слугуватимуть головними доказами для компенсації розміру шкоди у позовах проти країни-агресора.Публікація Вплив технології вирощування на продуктивність і врожайність льону олійного в умовах нестійкого зволоження регіону вирощування(2024) Чайка, Т. О.; Короткова, Ірина ВалентинівнаСтаття присвячена дослідженню формування продуктивності, якості насіння і врожайності льону олійного за традиційної та органічної технологій вирощування. Вирощування цієї культури є більш рентабельним, ніж зернових, а зростаючий попит європейських країн на фоні зменшення експорту світових виробників забезпечує перспективність збільшення його посівних площ в усіх ґрунтово-кліматичних зонах України, що й визначає актуальність теми дослідження. Метою роботи є порівняння елементів продуктивності, якості насіння та врожайності льону олійного за традиційної й органічної технологій вирощування з урахуванням гідротермічних умов регіону. Дослідження проведено в умовах Полтавської області впродовж 2020–2022 рр. з використанням льону олійного сорту Водо грай. Агротехніка вирощування культури відповідала зоні вирощування. За традиційної технології вирощування основний обробіток ґрунту передбачав систему зяблевого комбінованого обробітку з внесенням гербіцидів для захисту від бур’янів. За органічною технологією вирощування проведені агротехнологічні заходи, зокрема передпосівна обробка насіння біостимулятором росту та використання трихограми для знищення шкідників. Встановлено, що за органічної технології вирощування висота рослин льону олійного на 4,6–9,9 % перевищувала рослини льону за традиційної технології. В умовах органічної технології негатив ний вплив погодних умов щодо висоти рослин виявився на 3,7 % меншим. Порівняння елементів продуктивності культури льону у середньому за роки досліджень довело переваги органічної технології вирощування стосовно традиційної: кількість коробочок на 1 рослині – 5,91 шт. або на 8 % більше; кількість насіння на 1 рос лині – 45 шт. або на 18,4 % більше; кількість насінин в 1 коробочці – 7,52 шт. або на 7,6 % більше; маса насіння з 1 рослини – 0,31 г або на 6,9 % більше; маса 1000 насінин – 7,15 г або на 8,2 % більше. Доцільно зазначити, що у середньому за роки досліджень вміст жиру в насінні льону олійного становив 42,4 % за традиційної технології та 43,4 % – за органічної, що сприяло виходу олії з насіння – 66,3 і 73,9 ц/га, відповідно. Водночас середньорічна урожайність за органічної технології становила 1,7 т/га, що на 9 % більше, ніж за традиційної.Публікація Chirality in Biology, Luminescence, Catalysis, and Spintronics: An Analysis of New Approaches: A Review(2025) Sakhno, T. V.; Сахно, Тамара Вікторівна; Minaev, B. P.; Sakhno, Y. E.Current hypotheses and experimental data concerning the origin of biological homochirality, a phenomenon in which living systems predominantly use L-amino acids and D-sugars, are analyzed in the review. Various physical and chemical factors that may lead to the formation of an enantiomeric excess are considered.Публікація Involvement of Nitric Oxide in γ-Aminobutyric Acid-Induced Cellular Mechanisms of Wheat Seedling Adaptation to Water Deficit(2025) Shakhov, I. V.; Yastreb, T. O.; Sakhno, T. V.; Сахно, Тамара Вікторівна; Kolupaev, Y. E.γ-Aminobutyric acid (GABA) is one of the key stress metabolites involved in the functioning of the plant cell signaling network. However, its functional relationships with main signaling molecules, particularly nitric oxide (NO), are not well understood. This study aimed to determine NO’s involvement in GABA’s stress-protective effect on wheat seedlings (Triticum aestivum L., Etana cultivar) under model drought con ditions (13% PEG 6000). Priming grains with a 0.5 mM GABA solution or a 0.1 mM solution of the NO donor sodium nitroprusside (SNP) increased germination energy, seed germination, and water content in seedlings under stressful conditions. Additionally, GABA and SNP treatment mitigated the inhibitory effect of drought on the accumulation of root and shoot biomass. Osmotic stress increased NO content in shoots, and priming with GABA and SNP enhanced this effect. Treatment with the nitric oxide scavenger methylene blue (MB, 0.1 mM) eliminated the increase in NO content caused by stress or GABA action. MB also negated the positive effects of GABA on growth processes. Under the action of GABA and SNP, total amylase activity in grains and soluble carbohydrate content in shoots increased under stressful conditions; MB eliminated GABA’s effect on these parameters. Under the model drought, the content of oxidative stress markers (super oxide anion radical, hydrogen peroxide, and malondialdehyde) increased in shoots, but pretreatment of grains with GABA or SNP significantly reduced these effects. Osmotic stress caused an increase in activity of catalase and guaiacol peroxidase in shoots. Preliminary priming with GABA, SNP, and MB did not affect the nature of the changes in activity of these antioxidant enzymes caused by model drought. Meanwhile, super oxide dismutase activity remained unchanged following exposure to the model drought; however, pretreat ment seeds with GABA, SNP, and MB increased the enzyme activity. Priming seeds with GABA and SNP increased the total content of phenolic compounds in shoots and preserved the anthocyanin pool under stressful conditions, while MB treatment eliminated these effects. It was concluded that the enhancement of grain germination and seedling growth induced by GABA priming under model drought conditions is largely due to NO-mediated modulation of carbohydrate and secondary compound metabolism.Публікація Моніторинг геохімічних показників ґрунтів міста Полтави(2025) Шевчук, Сергій Миколайович; Ласло, Оксана Олександрівна; Марініч, Любов ГригорівнаПодано результати багаторічного моніторингу геохімічних показників темно-сірих опідзолених ґрунтів м. Полтава (2005—2024). Відбір зразків проведено згідно ДСТУ 4281:2004; аналізи виконано в лабораторії Північно-Східного міжрегіонального центру ДУ "Інститут охорони ґрунтів України" за загальноприйнятими методиками. Визначено діапазон реакції ґрунтового розчину pH 5,85—6,84 (середнє 6,18) та вміст гумусу 1,75—2,40 % (середнє 2,23 %). Вміст лужногідролізованого азоту коливався в межах 65,6—93,12 мг/кг (середнє 77,05 мг/кг), нітратного азоту — 20,67—25,81 мг/кг (середнє 23,43 мг/кг), амонійного азоту — 19,39—24,55 мг/кг (середнє 21,76 мг/кг). Рухомі форми фосфору та калію визначені в інтервалах 130,23—168,92 і 110,48—174,23 мг/кг відповідно (середні 147,89 і 128,10 мг/кг). З’ясовано, що для досліджуваного типу ґрунту відносно стабільний вміст гумусу. Низький рівень лужногідролізованого азоту поєднується з підвищеним вмістом нітратів, що впливає на активізацію процесів нітрифікації та зниження здатності ґрунтів утримувати амонійні форми азоту в поглинальному комплексі. Амонійний азот залишається відносно стабільним, проте існує потенційна загроза його переходу у нітратну форму, що підсилюється особливостями мінералогії ґрунтів м. Полтава — зниженням вмісту вторинних глинистих мінералів із високою сорбційною здатністю. Водночас рівень калію відповідає середнім значенням, що пояснюється частковим його винесенням у процесі інтенсивного землекористування. Отримані результати доцільно інтегрувати у Генеральний план м. Полтава (урахування зон деградації ґрунтів); схеми функціонального зонування міста (виділення територій зі зниженою геохімічною стійкістю, що потребують фіторемедіаційних заходів); аграрну практику (адаптивний підбір культур і систем удобрення з урахуванням мінералогічних особливостей ґрунтів); систему екологічної безпеки міста (діагностика ризиків забруднення підземних вод і міграції нітратів у зонах з низькою буферністю), зокрема під час визначення функціонального призначення територій, регулювання інженерного навантаження та розроблення програм сталого розвитку урбанізованих ландшафтів.Публікація Вплив температурних аномалій на потребу у зрошенні сільськогосподарських культур(2026-07-13) Ласло, Оксана Олександрівна; Панченко, Катерина Степанівна; Марініч, Любов ГригорівнаУ статті висвітлено питання прогнозу потенційної евапотранспірації (ЕТ₀) і температурних змін літнього періоду (червень–серпень) 2023–2030 рр., враховуючи водоспоживання сільськогосподарських культур та індекс посухи SPEI. Підвищення температури повітря, особливо в літній період, суттєво впливає на водний баланс агроекосистем, зумовлюючи зростання випаровування з поверхні ґрунту та транспірації рослин. Встановлено, що підвищення середньої літньої температури на 0,3–0,5°C щороку призводитиме до збільшення ЕТ₀ з 18,74 мм у 2026 році до 23,41 мм у 2030 році, що відображає посилення випаровуваності та дефіцит ґрунтової вологи. Дослідженнями встановлено, що коефіцієнти водоспоживання культур (Kc) зростатимуть: кукурудза з 0,81 до 0,85, соя з 0,71 до 0,75, овочі з 1,01 до 1,05, що у сукупності з підвищенням ЕТ₀ збільшуватиме потребу у зрошенні: кукурудза – 15,18–19,9 мм, соя – 13,31–17,56 мм, овочі – 18,93–24,58 мм. Дослідженнями також встановлено, що зменшення значень індексу SPEI від –0,5 до –2,5 підсилюватиме водний стрес та збільшуватиме потенційну евапотранспірацію на 5–25 %, що вказує на зростання ризику літніх посух у регіоні. Результати досліджень дають підставу рекомендувати застосування адаптивних та водозберігаючих технологій поливу, інтеграцію агрометеорологічного прогнозування з управлінням водними ресурсами та пріоритетне забезпечення овочевих культур у критичні фази розвитку. Встановлено, що зрошення стає необхідним агротехнічним заходом уже з 2027–2028 рр., а до 2029–2030 рр. формуються кліматично напружені літні умови, близькі до південних степових. Перспективними є подальші дослідження щодо оцінки ефективності різних систем поливу, впровадження краплинного та мікрозрошення, розвитку кліматично орієнтованих моделей водокористування та інтеграції агрометеорологічного прогнозування з управлінням меліоративними системами для підвищення стійкості агроекосистем Полтавської області до зростаючих температурних аномалій і посух.Публікація Вплив сучасних температурних аномалій на розвиток агрометеорологічних посух(2026-07-13) Ласло, Оксана ОлександрівнаУ статті висвітлено результати, що підтверджують факт підвищення температури повітря, як одного із ключових чинників трансформації режиму зволоження та розвитку агрометеорологічних посух, особливо у Лісостеповій зоні України. Збільшення частоти і масштабів температурних аномалій, які суттєво сприяють формуванню посушливих умов, приводять до значних втрат ґрунтової вологи, порушення водного балансу в ґрунтах і зниження їх здатності до природного відновлення родючості. Використання стандартизованого індексу посухи SPEI дозволяє враховувати як дефіцит опадів, так і збільшення потенційної евапотранспірації через температурні аномалії. Аналіз даних Полтавської області за період 2015–2025 років показав поступове підвищення середньорічних температур та збільшення амплітуди міжрічних і внутрішньорічних коливань, зокрема після 2022 року. Найбільш критичним став 2024 рік із рекордно високими температурами, які призвели до різкого дефіциту продуктивної вологи у ґрунті, погіршення мікробіологічної активності, прискорення мінералізації гумусу та деградації структури орного шару. Навіть роки з помірним рівнем опадів демонструють підвищений ризик посухи через температурно-індуковане випаровування. Розрахунки SPEI підтвердили, що агрометеорологічні посухи негативно впливають на потенційну урожайність зернових і технічних культур, знижуючи стабільність виробництва. Прогноз на 2026–2030 роки вказує на збереження тенденції до тепліших зим, ранніх весен і спекотного літа з нерівномірним роз поділом опадів, що вимагатиме застосування адаптаційних агротехнічних заходів, таких як мульчування, збереження органічної речовини, сівозміна з посухостійкими культурами та системи точного зрошення. Використання індексу SPEI є ефективним інструментом для кількісної оцінки впливу температурних аномалій і змін опадів на розвиток агрометеорологічних посух та їх наслідки для родючості ґрунтів.Публікація Динаміка змін морфометричних показників та наростання вегетативної маси Malva sylvestris L. залежно від схеми посіву(2025) Ласло, Оксана Олександрівна; Марініч, Любов Григорівна; Панченко, Катерина Степанівна; Маренич, Микола Миколайович; Лень, Олександр Іванович; Диченко, Оксана ЮріївнаАктуальність. Калачики лісові (Malva sylvestris L.) є цінною лікарською та медоносною культурою з високою екологічною пластичністю, широким ареалом поширення в Україні та багатим хімічним складом. Завдяки цьому рослина проявляє антиоксидантну, протизапальну, гепатопротекторну й інші біологічні активності. На відміну від раніше проведених наукових досліджень, які здебільшого зосереджувалися на вивченні хімічного складу та лікувальних властивостей рослини, наше дослідження вперше охопило агротехнічний підхід до оптимізації схеми посіву з метою збільшення кількості фітосировини. Мета дослідження – визначити вплив способу посіву на наростання вегетативної маси мальви для отримання високоякісної лікарської сировини. Матеріали та методи. Дослідження проводили у 2022–2024 рр. на базі Ботанічного саду ПНПУ ім. В. Г. Короленка. Рослини висівали безрозсадним способом, використовуючи чотири варіанти: 45 × 20 см, 45 × 30 см, 60 × 20 см, 60 × 30 см. Облік морфометричних показників (висота, кількість листків, маса рослини) здійснювали в основні фази накопичення вегетативної маси рослинами. Застосовано польові, лабораторні та статистичні методи. Результати дослідження та їх обговорення. У Malva sylvestris L. виявлено істотну залежність динаміки росту рослин від схеми посіву. Найкращі результати щодо приросту вегетативної маси, висоти та кількості листків зафіксовано за схемою посіву 60 × 30 см, яка забезпечувала оптимальні умови освітлення, аерації та живлення. Високі показники також спостерігались у варіанті 45 × 30 см, що підтверджує ефективність середньої густоти посіву. Найнижчі результати продемонстрував варіант 60 × 20 см через надмірну загущеність рослин у рядку. Оптимальною для заготівлі біомаси у фазі цвітіння визначено схему 60 × 30 см. Висновки. Отримані результати досліджень підтверджують вагому роль схеми посіву у формуванні морфометричних показників і забезпечують практичні рекомендації щодо оптимізації агротехнології вирощування мальви лісової для фармацевтичних потреб. Це відкриває нові перспективи для підвищення ефективності виробництва лікарської сировини, що раніше було обмежене переважно природною заготівлею.Публікація Застосування біопрепаратів та комплексних добрив у технології вирощування сільгосподарських культур(2025) Олепір, Роман Вікторович; Ласло, Оксана Олександрівна; Воропін, П. О.Для досягнення високих врожаїв важливе значення має пошук та впровадження сучасних ефективних технології вирощування сільськогосподарських культур. Підвищення продуктивності можливе за рахунок комплексу умов до яких належить використання макро- та мікродобрив, біопрепаратів. Під час польового експерименту досліджено вплив мікродобрив та біопрепаратів на продуктивність посівів основних сільськогосподарських культур таких, як кукурудза, соняшник і соя. При вирощуванні кукурудзи обприскування посіву у фазу 7–8 листків комплексним одобривом Тітон кукурудза 2,0 л/га в поєднанні з біопрепаратом Біокомлекс – БТУ для зернових 0,5 л/га підвищило урожайність на 7,3% та вміст білку на 1,63 %. За проведення обприскування посівів соняшнику у фазу 5–6 пар справжніх листків біопрепаратом Біокомлекс – БТУ для олійних 1,0 л/га врожайність підвищувалась на 12,8%, а олійність – на 1,3%. Найбільшу прибавку урожайності при вирощуванні сої – 9,7 % отримано при позакореневому підживленні композицією препаратів Біокомлекс – БТУ для бобових 0,5 л/га + комплексне добриво Квадростим 0,3 кг/га, вміст білку зріс на 1,1 %. Проведення позакореневого підживлення не впливало на вмісті олії в насінні сої.Публікація Вплив систем основного обробітку ґрунту та удобренняна урожайність зерна кукурудзита її якість(2025) Олепір, Роман Вікторович; Ласло, Оксана Олександрівна; Воропін, М. С.; Барило, А. В.Кукурудза – одна з найпродуктивніших злакових культур універсального призначення, що вирізняється високою врожайністю, широким спектром використання та здатністю адаптуватися до різноманітних ґрунтово-кліматичних умов. Основним завданням у вирішенні питання підвищення рівня реалізації біологічного потенціалу продуктивності кукурудзи є удосконалення технологій вирощування. Під час польового експерименту досліджено вплив основного обробітку ґрунту, та систем удобрення на продуктивність кукурудзи та якість урожаю. Найвищою продуктивність кукурудзи, в абсолютних величинах, як на удобрених, так і на неудобрених ділянках, була за комбінованого основного обробітку ґрунту, у порівнянні з іншими системами. Так, за безвідвального обробітку врожайність зерна була нижчою на контролі – на 8,7%, на удобрених ділянках – на 6,8–17,0%. За поверхневого обробітку ґрунту на контролі врожайність була нижчою на 5,8%, на удобрених ділянках – на 7,7–11,2%. Приріст врожаю зерна від застосування різних систем удобрення, за комбінованого основного обробітку у сівозміні знаходився у інтервалі 1,08–1,80 т/га, за безвідвального – 0,70–1,36 т/га і за поверхневого – 0,74–1,29 т/га. Встановлено, взаємозв’язок між показники якості зерна кукурудзи, а саме вмістом протеїну, крохмалю, жиру та температурним і водним режимами, їх розподілом за фазами розвитку рослин. Системи удобрення сприяли збільшенню вмісту у зерні кукурудзи протеїну та жиру. Тоді, як між вмістом протеїну та крохмалю в зерні кукурудзи існує взаємозворотна (обернена) залежність. Раціональне внесення добрив є вирішальним чинником у підвищенні продуктивності культури.Публікація Ефективність застосування біостимуляторів у покращенні схожості, енергії проростання та нарощування біомаси сої(2025) Ласло, Оксана Олександрівна; Кожушко, Катерина СергіївнаУ статті висвітлено результати дослідження впливу біостимуляторів Grand, Grand Alitti та Grand Ermei на енергію проростання, лабораторну схожість та наростання біомаси сої в лабораторних умовах. Метою дослідження було встановити оптимальні концентрації біопрепаратів для передпосівної обробки насіння сої з метою підвищити початкову енергію росту та забезпечити активне формування первинної біомаси. Лабораторні дослідження дозволили виключити вплив зовнішніх чинників та оцінити ефективність кожного біопрепарату за різних рівнів концентрації. Аналіз отриманих результатів досліджень показав, що препарат Grand Alitti, який містить широкий спектр мікроелементів (Zn, B, Fe, Mn, Mg, S), здатний забезпечити потужний старт для проростання, сприяючи підвищенню як енергії проростання, так і біомаси сої. Оптимальною виявилась концентрація 1:2, яка дозволила збільшити біомасу на 22,7 % та досягти найвищого показника схожості (56 %). Препарат Grand із вищим вмістом азоту, бору та молібдену показав найкращі результати при концентрації 1:3, дозволивши підвищити лабораторну схожість на 27 % та стимулювати приріст біомаси на 7,2 %. Grand Ermei, не дивлячись на нижчу загальну концентрацію мікроелементів, мав підвищений вміст калію та органічного водню, що дало змогу у варіанті з концентрацією 1:4 досягти приросту біомаси на 19,6 % та покращити лабораторну схожість до 50 %. Характеризуючи досліджувані препарати, можна стверджувати, що врахування хімічного складу, особливостей дії та оптимальної концентрації кожного біопрепарату є вагомим чинником для забезпечення ефективності передпосівної обробки насіння сої. Перспективним є продовження досліджень у польових умовах для перевірки ефективності біостимуляторів у агроценозі. Отримані результати можуть бути використані для удосконалити технології вирощування сої та підвищення її врожайність за рахунок покращеного старту росту.Публікація Оцінка впливу технологій вирощування багаторічних злакових трав та багаторічних насаджень за органічною технологією на вміст органічного вуглецю та біологічну активність темно-сірого опідзоленого грунту(2025) Ласло, Оксана Олександрівна; Марініч, Любов ГригорівнаУ статті висвітлено дослідження, основою яких є порівняння вмісту органічного вуглецю та оцінці біологічної активності темно-сірого опідзоленого ґрунту залежно від вирощування багаторічних злакових трав і багаторічних насаджень за органічною технологією. Лабораторні дослідження показали, що темно-сірі опідзолені ґрунти з рівнем рН 5,95-7,3 відзначаються підвищеною чутливістю до ерозії та замулення, а також характеризуються низькою несучою здатністю. Аналіз отриманих показників на полігонах досліджень показав, що кількість гумусу характеризується низьким рівнем, проте його відсоток під багаторічними злаковими травами (стоколос безостий) вищий за показник під багаторічними насадженнями (горіх волоський за органічною технологією) на 0,82%, що свідчить про вищу інтенсивність накопичення органічної речовини у посівах трав. Темно-сірі опідзолені ґрунти у нашому досліді мають C:N в межах 10–13,3:1, що відповідає оптимальному режиму для гумусоутворення в умовах помірної мікробної активності. У посівах багаторічних злакових трав, органічний вуглець коливається в межах 8,1–9,4 г/кг ґрунту (при оптимальних 14–22 г/кг), тоді як система органічного вирощування горіхів волоських має потенціал значення органічного вуглецю у межах 10-40 г/кг, при фактичному значенні 6,1-10,3 г/кг, що безпосередньо впливає на мікробну активність, структуру ґрунту, водоутримуючу здатність, аерацію і рівень утворення гумусу. Темно-сірі опідзолені ґрунти під багаторічними злаковими травами та насадженнями горіха волоського за органічною технологією показують збалансовану мікробну біоту, стабільну мінералізацію вуглецю й азоту, покращену структуру та підтримання мікробного пулу через кореневі виділення. Ґрунт під стоколосом безостим функціональний і біологічно активний, із високим потенціалом до акумуляції гумусу. На ділянках під горіхом волоським спостерігається пригнічення мікробної активності, що уповільнює мінералізацію, затримує надходження азоту й фосфору, сприяє накопиченню лігніну, ущільненню ґрунту й зниженню родючості. Через низький вміст гумусу (1,1–2,3%) ці ґрунти потребують мульчування, сидератів і добрив із високим C:N для накопичення органічної речовини.Публікація Агрокліматичні та ґрунтові ризики в органічному землеробстві(2025) Ласло, Оксана Олександрівна; Панченко, Катерина СтепанівнаУ статті розглянуто актуальні агрокліматичні та ґрунтові ризики в органічному землеробстві на прикладі вирощування волоського горіха в умовах Центрального Лісостепу України. Особливу увагу приділено ролі органічного вуглецю, вмісту гумусу, кислотності ґрунту та оцінці стану темно-сірих опідзолених ґрунтів. Аналіз ґрунтових ризиків показав, що процес дегуміфікації та зниження мікробної активності у досліджуваних ґрунтах відбувається постійно, оскільки відсутність достатньої кількості органічної речовини є критично низькою для ґрунтових мікроорганізмів, а рівень гумусу менше 2 % – ознака критичної втрати родючості ґрунту та зниження його водоутримуючої здатності. Різке падіння рівня гумусу у 2025 році, спричинене недостатньою кількістю органічних добрив та тривалих посух, що знизили їх ефективність та вплинули на роботу мікробіологічної асоціації бактерій. За період 2023–2025 років спостерігали повільний темп гумусоутворення при відсутності додаткового джерела органіки, але задерніння сприяло захисту ґрунту від перегріву, ерозії та ущільнення.Вміст Corg (1,0 %) свідчить про низький вміст органічної речовини в ґрунті (оптимальний вміст Corg: 1,8–2,5 % для горіха волоського); низький Corg спричиняє погіршення структури ґрунту, водоутримання, знижує мікробну активність. Потенційно мінералізований азот (14 кг N/га) є критично низьким (оптимум для горіхових садів: 60–100 кг N/га) – ознака азотного голодування.Коефіцієнт C:N = 12,5 показує, що співвідношення вуглецю до азоту поки не блокує мінералізацію (норма для мінералізації: 10–15), але через загальний дефіцит C і N навіть сприятливе їх співвідношення не гарантує достатньої мікробіологічної активності. Темно-сірі опідзолені ґрунти в умовах органічного виробництва перебувають у ризиковому стані. Проаналізовано перспективи збереження родючості ґрунтів через систему сталого управління: щорічний моніторинг гумусу, C, N; системне задерніння міжрядь з використанням бобових + злакових трав, не лише рудеральної флори; підвищеннябіологічної активності за рахунок біопрепаратів з ефективними мікроорганізмами та мульчування рослинними рештками з низьким C:N (бобові); внесення органічної речовини – перегній, компост, зелене добриво (сидерація бобовими культурами).Публікація Формування правової культури здобувачів вищої освіти(2025) Оніпко, Валентина ВолодимирівнаУ статті висвітлено проблему формування правової культури майбутніх фахівців аграрної сфери в умовах реалізації компетентнісного підходу у вищій освіті. Обґрунтовано актуальність правового виховання здобувачів освіти, зумовлену потребою сучасного суспільства у фахівцях, здатних не лише виконувати професійні функції, а й діяти у правовому полі, усвідомлюючи власні права, обов’язки та соціальну відповідальність. Розкрито зміст поняття «правова культура» як інтегрованої якості особистості, що охоплює знання правових норм, правосвідомість, ціннісні орієнтації, уміння застосовувати правові знання у практичній діяльності, дотримуватися етичних стандартів і принципів верховенства права. Здійснено аналіз освітнього процесу в аграрних закладах вищої освіти, спрямованого на формування правової компетентності здобувачів через вивчення комплексу загальноосвітніх, гуманітарних та фахових дисциплін. Зокрема, розкрито потенціал таких навчальних курсів, як Ботаніка, Ґрунтознавство, Агрохімія, Землеробство, Економіка підприємства, Безпека життєдіяльності та основи охорони праці, Правознавство, Філософія, Історія та культура України, Іноземна мова за професійним спрямуванням у формуванні правової свідомості та громадянської позиції майбутніх фахівців. Навчальні дисципліни природничо-технологічного циклу забезпечують усвідомлення правових аспектів природокористування, охорони довкілля, екологічної відповідальності аграрія, дотримання норм земельного, екологічного, господарського та трудового законодавства. Гуманітарні дисципліни створюють основу для формування морально-етичних переконань, національної ідентичності, правової самосвідомості та культури спілкування у професійному середовищі. Підкреслено роль викладача як суб’єкта правового виховання, який не лише передає знання, а й формує правові переконання, сприяє становленню активної громадянської позиції студентів, розвитку навичок критичного мислення, здатності аналізувати правові ситуації та ухвалювати відповідальні рішення. Визначено, що ефективне формування правової культури потребує інтеграції навчальної, виховної та практичної діяльності, створення освітнього середовища, у якому панують повага до прав людини, толерантність і справедливість. Зроблено висновок, що формування правової культури в аграрній освіті має розглядатися як важливий чинник становлення професійної, соціально активної, морально зрілої особистості, здатної реалізовувати принципи сталого розвитку, забезпечувати правопорядок у сфері агровиробництва та брати участь у побудові демократичного громадянського суспільства.Публікація Abscisic acid and biopreparations as markers of organic soybean adaptation to hydrothermal stress(2025) Chaika, T.; Korotkova, I. V.; Liashenko, V. V.; Pospielova, G. D.; Onipko, V. V.; Чайка, Т.; Короткова, Ірина Валентинівна; Ляшенко, Віктор Васильович; Поспєлова, Ганна Дмитрівна; Оніпко, Валентина ВолодимирівнаGiven the growing demand for organic soybeans and the need to mitigate the adverse effects of climate change, the study of biopreparations of various origins and their influence on plant adaptive mechanisms under stress conditions has become increasingly relevant. This study aimed to assess changes in abscisic acid (ABA) content under the influence of biopreparations in a multi-year field experiment and to analyse the relationship between ABA and the biochemical, physiological, and agronomic indicators of soybean adaptation to hydrothermal stress under organic farming conditions. The study involved the use of biological preparations based on mycorrhizal fungi, rhizosphere and nitrogen-fixing bacteria, as well as phytohormones. A range of field, laboratory (physiological and biochemical), and statistical methods was employed. The findings revealed the integration of molecular, biochemical, physiological, and agronomic stress resistance markers as a result of the enhanced adaptive potential of soybean following the application of biopreparations. Their effectiveness was evident through a comprehensive influence on key adaptive mechanisms, including: a 9.2%-36.3% reduction in ABA concentration, indicating alleviation of stress pressure; a 10.0%-27.6% increase in relative water content, contributing to the maintenance of optimal cellular water balance; a 19.2%-65.4% improvement in stomatal conductance, attributed to the optimisation of stomatal function; a 15.6%-41.8% reduction in lipid peroxidation levels (malondialdehyde), indicating effective membrane protection against oxidative stress; a 9.1%-46.6% increase in proline content, suggesting the activation of natural defence mechanisms and the maintenance of osmotic balance. Correlation analysis confirmed that the biopreparations facilitated a complex modulation of the plant stress response, optimising the balance between defence reactions and productivity, which led to a 12.3%-45.5% increase in yield even under adverse weather conditions. It was established that under water stress, the biological preparations modulated ABA biosynthesis and its regulatory role, contributing to coordinated changes in osmoprotective mechanisms, antioxidant defence, and the plant water regime. The most effective approach proved to be the triple combination of biopreparations, which ensured an optimal balance between phytohormonal regulation, physiological processes, and soybean productivity under hydrothermal stress. The results obtained may be recommended for the cultivation of organic soybeans to improve yield under climate-related challenges.Публікація Адаптивне мікронавчання як інноваційна технологія професійної підготовки майбутніх фахівців аграрної галузі(2025) Япринець, Тетяна Сергіївна; Оніпко, Валентина ВолодимирівнаУ статті розглянуто теоретичні та практичні аспекти впровадження адаптивного мікронавчання як інноваційної освітньої технології в систему професійної підготовки майбутніх фахівців аграрної галузі. Проаналізовано сутність мікронавчального підходу, його ключові принципи, переваги та потенціал персоналізації освітнього процесу. Представлено дидактичну модель побудови мікронавчальних модулів з урахуванням когнітивних рівнів складності та особливостей аграрної тематики. Описано результати педагогічного експерименту, що підтверджують підвищення академічної успішності, мотивації та психологічної залученості студентів завдяки використанню мікромодулів. Акцентовано увагу на необхідності створення організаційно-педагогічних умов для успішної імплементації технології. Визначено перспективи подальших досліджень у контексті цифровізації аграрної освіти.Публікація Впровадження персоналізованих тренувальних програм у фізичну підготовку майбутніх офіцерів: досвід і перспективи(2025) Оніпко, Валентина Володимирівна; Устіловський, Р.; Непомнящий, О.У статті здійснено теоретичний аналіз та практичне обґрунтування доцільності впровадження персоналізованих тренувальних програм у процес фізичної підготовки здобувачів закладів вищої освіти оборонного профілю. Підкреслено, що сучасні умови військової служби вимагають від майбутніх офіцерів високої функціональної готовності, здатності до швидкої адаптації в умовах стресу, а також володіння комплексом фізичних, психофізіологічних і тактико-спеціальних навичок. Водночас традиційні підходи до організації фізичної підготовки часто характеризуються надмірною стандартизацією, ігноруванням індивідуальних особливостей здобувачів освіти та недостатньою інтеграцією з реальною бойовою діяльністю.Публікація Розвиток гнучких навичок (soft skills) засобами освітніх хакатонів у здобувачів вищої освіти аграрно-технічних спеціальностей(2025) Оніпко, Валентина Володимирівна; Япринець, Тетяна СергіївнаУ статті розглянуто актуальні проблеми та потенціал впровадження освітніх хакатонів як інноваційної технології формування гнучких навичок (soft skills) у здобувачів аграрно-технічних спеціальностей. Обґрунтовано, що сучасний етап розвитку аграрної освіти передбачає зміну парадигми підготовки професійних кадрів, здатних ефективно адаптуватися до динамічних умов ринку праці, освоювати інновації та забезпечувати сталий розвиток аграрного сектору. У роботі проведено аналіз останніх досліджень, які підтверджують ефективність освітніх хакатонів для інтеграції soft skills у професійну діяльність студентів, зокрема комунікації, командної роботи, креативності, критичного мислення, лідерства й відповідальності.Викладено результати педагогічного експерименту, проведеного на базі Полтавського державного аграрного університету, що включав впровадження хакатон-формату у процес вивчення дисципліни Гербологія. Експериментальні групи продемонстрували зростання рівня мотивації, командної взаємодії, професійної інноваційності та здатності працювати над реальними виробничими кейсами. У ході дослідження встановлено, що 43% представників експериментальної групи продемонстрували високий рівень знань із гербології, а 45%, значний розвиток гнучких навичок (soft skills). Кількість студентів із вираженою навчальною мотивацією та активною участю в командній роботі зросла з 27% до 61% і з 13% до 52% відповідно. Отримані показники підтверджують помітне підвищення рівня залученості учасників, розвиток їхніх особистісно-професійних компетентностей і готовності до майбутньої професійної діяльності. Запропоновано приклади проєктів (віртуальний гербарій, освітній чат-бот), що засвідчили готовність здобувачів застосовувати знання для вирішення сучасних виробничих завдань. Встановлено, що впровадження освітніх хакатонів сприяє модернізації аграрно-технічної освіти, формуванню конку- рентоспроможних та інноваційно орієнтованих фахівців, підвищенню мотивації до навчання й розвитку гнучких навичок. Доведено доцільність масштабування хакатон-формату для інших дисциплін та напрямків в освітньому процесі вищої аграрно-технічної освіти.Публікація Професійна підготовка майбутніх учителів природничої освітньої галузі в контексті сучасних наукових підходів(2025) Оніпко, Валентина ВолодимирівнаУ статті розкрито проблему вдосконалення професійної підготовки майбутніх учителів природничої освітньої галузі в контексті сучасних наукових підходів і реформування вищої освіти України. Обґрунтовано актуальність формування комплексу загальних і фахових компетентностей (дослідницької, цифрової, екологічної, комунікативної, інноваційної) як передумови готовності майбутніх учителів до роботи в умовах Нової української школи та реалізації принципів сталого розвитку. Розкрито зміст професійної підготовки як інтегрованої педагогічної структури, що поєднує знання, уміння, навички та ціннісні установки, необхідні для організації діяльнісно-дослідницького, інтегрованого й STEM-орієнтованого навчання природничих дисциплін. Здійснено аналіз наукових джерел, у яких висвітлено підготовку вчителів до експериментальних досліджень, інтеграціЮ змісту природничої освіти, Впровадження адаптивного, індивідуалізованого та особистісно зорієнтованого навчання, формування інформаційно-цифрової й екологічної компетентностей засобами ІКТ та STEM-технологій. Показано, що сучасні дослідження акцентують на необхідності поєднання теоретико-методологічних засад, проєктної та дослідницької діяльності, навчально-польових практик і нормативних вимог Стратегії розвитку вищої освіти у 2022-2032 роках. Виявлено суперечність між зростаючими вимогами до професійної підготовки та фрагментарністю існуючих освітніх програм, недостатньою інтеграцією цифрових, STEM- та проєктних технологій у підготовку майбутніх учителів природничої освітньої галузі. Запропоновано структуру професійної підготовки, що містить фундаментально-природничий, методичний, дослідницько-експериментальний, цифрово‑STEM та екологічно-ціннісний складники, інтегровані на основі компетентнісного, діяльнісно-дослідницького, інтегративного та STEM-орієнтованого підходів. Окреслено провідні напрями реалізації цієї структури: впровадження цифрових технологій (відеонавчання, ІКТ, віртуальні лабораторії), STEM-проєктів, інноваційних (фліп-клас, проблемно-пошукове, кейс-навчання) та інтерактивних методів, розширення практико зорієнтованої й проєктної діяльності у співпраці з базовими закладами загальної середньої освіти. Наголошено на важливості створення дослідницько-освітнього середовища, партнерства «ЗВО – школа», багаторівневої діагностики сформованості компетентностей та рефлексивної підтримки професійного становлення майбутніх учителів природничої освітньої галузі.