Publication: Трансгенні рослини: проблеми і перспективи використання
| dc.contributor.author | Рибальченко, Анна Михайлівна | |
| dc.contributor.author | Криворучко, Людмила Михайлівна | |
| dc.date.accessioned | 2025-04-23T13:41:32Z | |
| dc.date.available | 2025-04-23T13:41:32Z | |
| dc.date.issued | 2024 | |
| dc.description.abstract | З появою сучасних методів генної інженерії, використовуючи перенесення генів, з’явилася можливість, конструювати вихідний матеріал з поліпшеними цінними господарськими ознаками і залучати його у селекцію для прискорення роботи. В сучасних умовах, рослинні біотехнології здатні змінити практику ведення сільського господарства і змінити виробництво продуктів харчування та вплив на навколишнє середовище. Генетичні модифікації рослин здійснюються в основному за допомогою двох способів перенесення чужорідної ДНК у рослинну клітину: Agrobacterium-опосередкована трансформація та біолістична трансформація. Для рослин найбільш часто використовують метод введення у рослинні геноми ґрунтової бактерії Agrobacterium tumefaciens. Країни, що є лідерами з вирощування ГМ-культур: США, Аргентина, Канада, Бразилія, Китай. П’ять культур, таких як соя, кукурудза, бавовник, ріпак і картопля займають найбільше посівних площ ГМ-культур. Основні напрямки генетичних модифікацій сільськогосподарських культур пов’язані з стійкістю до гербіцидів, хвороб та шкідників. Покращення у сільськогосподарських культур цінних господарських ознак здійснюється з метою комерційної реалізації ГМ сортів рослин. Незважаючи на швидке поширення та переваги ГМ-культур, у науковій спільноті здійснюється активне обговорення та занепокоєння щодо їх використання з моменту сертифікації першого ГМ продукту. В статті проаналізовано вітчизняні процеси регулювання систем біобезпеки під час виконання операцій з ГМО для запобігання їх неконтрольованого використання та розповсюдження. Відповідно біологічна безпека полягає в тому, щоб не впливати негативно на людей (включаючи майбутні покоління), сільськогосподарські рослини, інші організми, а генетична безпека – у відсутності неприродного та неконтрольованого впливу на геном людини, рослин. Прихильники технології трансгенної модифікації пропагують її, як можливість, здійснити суттєві зміни у виробництві продуктів харчування та ліквідувати їх нестачу. В умовах сьогодення науковці не дійшли єдиного висновку щодо позитивного чи негативного впливу вирощування ГМ-культур на навколишнє середовище, здоров’я населення та споживання харчових продуктів, з їхнім вмістом. | |
| dc.identifier.citation | Рибальченко А. М., Криворучко Л. М. Трансгенні рослини: проблеми і перспективи використання. Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія «Агрономія і біологія». 2024. Вип. 4 (58). С. 85–93. DOI: https://doi.org/10.32782/agrobio.2024.4.13 | |
| dc.identifier.uri | https://dspace.pdau.edu.ua/handle/123456789/18811 | |
| dc.language.iso | uk | |
| dc.subject | Генетично модифіковані організми | |
| dc.subject | біотехнологія | |
| dc.subject | ген | |
| dc.subject | генна інженерія | |
| dc.subject | стійкість до гербіцидів | |
| dc.subject | стійкість до шкідників | |
| dc.title | Трансгенні рослини: проблеми і перспективи використання | |
| dc.type | Article | |
| dspace.entity.type | Publication |