Друковані видання. Кафедра селекції, насінництва і генетики
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Публікація Вплив сорту та біопрепарату на формування продуктивного потенціалу ячменю ярого(2026-07-01) Шакалій, Світлана Миколаївна; Баган, Алла ВасилівнаПотреба в ресурсозбереженні та стабілізації врожайності зерна зумовлює доцільність використання біопрепаратів у технології вирощування ячменю ярого як складової адаптивного землеробства в умовах Лісостепу України. Метою досліджень було встановити ефективність застосування різних біопрепаратів на сортах ячменю ярого та визначити їхній вплив на формування елементів продуктивності й варіацію врожайності в умовах конкретного господарства. Польові дослідження проводили у 2023 – 2025 рр. на чорноземі типовому малогумусному в умовах фермерського господарства «Назарівське» Полтавської області, лабораторні – у лабораторії якості зерна Полтаського державного аграрного університету. Дослід був двофакторним: Фактор А – сорт: Святогор, Командор, Вінницький 29. Фактор В – біопрепарат: без обробки (контроль), Мікрогумін, Азотофіт. Сівбу проводили в оптимальні строки з нормою висіву 220 кг/га, ширина міжрядь – 15 см. Догляд за посівами відповідав зональним рекомендаціям для умов Лісостепу. Дослідження охоплювали комплекс польових, лабораторних і статистичних методів. Польові досліди закладали за методикою польового дослідництва із дотриманням сівозміни, повторності та рандомізованого розміщення варіантів. Обліковували густоту стояння рослин для подальшого визначення показників структури врожаю. Проводили вимірювання біометричних показників (довжину колоса і масу) та визначали елементи структури врожаю (кількість зерен з колоса, масу зерна з колоса). У лабораторних умовах здійснювали проводили визначення фізичних показників зерна: визначали масу 1000 зерен, натуру зерна. У 2025 році врожайність сортів ячменю ярого була найвищою за роки досліджень, що зумовлено як сприятливими погодно-кліматичними умовами, так і застосуванням біопрепаратів. Сорти Святогор і Вінницький 29 за використання препарату Азотофіт забезпечили врожайність 4,11 т/га. Найвищу врожайність – 4,20 т/га – отримано у сорту Командор за застосування біопрепарату Мікрогумін. Отримані результати свідчать про доцільність диференційованого підходу до використання біопрепаратів залежно від сортових особливостей ячменю ярого, що сприяє підвищенню врожайності та стабілізації виробництва зерна в умовах Лісостепу України.Публікація Порівняльний аналіз асортименту плодових культури, придатних для поширення в Україні(2026-06-29) Сиплива, Н. О.; Кулик, Максим Іванович; Рожко, Ілона Іванівна; Данюк, Ю. С.Мета: На основі аналізу, узагальнення та по рівняння даних Державного реєстру сортів рос лин, придатних для поширення в Україні (далі – Реєстр сортів), проведено оцінку сортового складу плодових культур (яблуні домашньої, груші звичайної, сливи домашньої та черешні), рекомендованих для поширення в Україні. Методи. Порівняння, узагальнення, монографічний та абстрактно-логічний підхід. Результати. На сьогодні у Реєстрі сортів, підтримується чинність майнових прав на 350 сортів плодово-ягідних культур. Найбільшу кількість серед плодових культур становлять сорти ліщини – 38 (10,8% від загальної кількості сортів видів плодових-ягід них культур), яблуні – 31 (8,9%), черешні – 21 (6,0%), персика – 16 (4,5%) та груші – 12 (3,4%). За останні п’ять років Реєстр сортів оновився 126 сортами плодових культур. Серед них найбільшу частку становлять сорти ліщини – 21 (16,6% від загальної кількості сортів, занесених до Реєстру сортів за останні п’ять років), черешні – 19 (15,0%), яблуні – 18 (14,3%). За результатами аналізу та порівняння зареєстрованих плодових культур зазначених із чисельним асортиментом є придатними для поширення на території різних ґрунтово-кліматичних зон країни (СЛП), лише сорти: ліщини звичайної ‘ТОНДА ФРАН ЦЕСКАНА’, яблуні домашньої ‘Кізурі’ для зони Лісостепу та ‘Іпадор’ – Полісся. Переважна біль шість сортів плодових культур мають універсальне призначення й придатні як для споживання у свіжому вигляді, так і для переробки. Майже вся кількість проаналізованих сортів зазначених плодових культур представлена сортами іноземної селекції, переважно американських селекційних установ. За виключенням лише трьох сортів: черешні звичайної ‘Аніта’, та яблуні домашньої ‘Соломія’, власником яких є Інститут садівництва Національної академії аграрних наук України та яблуні домашньої ‘Дебют’ – Дослідна станція помології ім. Л. П. Симиренка Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України. Висновки. Узагальнення та по рівняння даних, що містяться у Реєстру сортів дали можливість встановити, що переважну більшість зареєстрованих плодових культур за останні п’ять років становлять сорти ліщини зви чайної, черешні та яблуні домашньої. У Реєстрі сортів переважають сорти іноземної селекції.Публікація Вплив позакореневого підживлення на продуктивність арахісу (ARACHIS HYPOGAEA L.)(2026-06-26) Юрченко, Світлана Олександрівна; Кузьменко, О. О.Арахіс (Arachis hypogaea L.) є важливою олійною культурою в усьому світі, площі вирощування якої сягають близько 23 мільйонів га, а загальне виробництво насіння перевищує 36 мільйонів тонн. В Україні інтерес до цієї культури неухильно зростає завдяки розвитку нішевого землеробства та потребі у високорентабельних та стабільних культурах в умовах кліматичної мінливості. Ефективність вирощування арахісу значною мірою визначається збалансованим мінеральним живленням, зокрема надходженням мікроелементів, які впливають на формування бульбочок, фотосинтетичну активність та стійкість рослин до абіотичного стресу. Позакореневе підживлення може ефективно компенсувати дефіцит поживних речовин, особливо коли коренева активність обмежена. Однак ефективність внесення мікроелементів залежить від сорту, ґрунтово-кліматичних умов та режиму внесення добрив, що підкреслює необхідність визначення оптимальних стратегій живлення арахісу в Лісостеповій зоні України. Метою дослідження було визначити вплив одноразового та дворазового внесення комплексного мікродобрива Анорел Комплекс Мікро на біометричні параметри, компоненти врожайності та продуктивність трьох сортів арахісу – Валенсія Українська, Степняк та Вечірній Ріо. Дослідження проводилися у 2024–2025 роках в умовах Українського Лісостепу. План експерименту включав контроль, одноразове внесення та дворазове внесення у фазу бутонізації та повторно через 14 днів. Усі сорти позитивно відреагували на позакореневе підживлення, причому найвищий ефект спостерігався за дворазового внесення. У 2025 році врожайність зросла порівняно з 2024 роком завдяки сприятливішим погодним умовам. Найвища продуктивність зафіксована у сорту Вечірній Ріо (до 2,67 т/га), тоді як найбільше відносне збільшення від добрив спостерігалося у Степняка (понад 35%). Дворазове обприскування збільшило врожайність на 23,6–35,1%. Було виявлено сильну кореляцію між врожайністю та масою насіння на рослину (r = 0,99), кількістю насінин (r = 0,97) та масою тисячі насінин (r = 0,81). Погодні умови мали найбільший вплив на мінливість врожайності (48,2%), далі йде вплив мікродобрива (35,2%), тоді як відмінності між сортами становили 11,6%. Результати підтверджують високу ефективність Анорел Комплекс Мікро, особливо за умови дворазового позакореневого підживлення. Практичне значення дослідження полягає у використанні цих результатів для покращення систем живлення арахісу в Лісостепу України та розробки адаптивних технологій вирощування в умовах кліматичної нестабільності. Подальші дослідження мають бути зосереджені на оптимізації норм та частоти внесення мікродобрив, а також на оцінці ефективності природних біостимуляторів.Публікація Нові сучасні сорти сої різного походження(Полтавський державний аграрний університет, 2026-06-24) Білявська, Людмила Григорівна; Мудряк, М. О.; Білявський, Юрій ВікторовичУ статті досліджено сучасний стан, тенденції та екологічні аспекти вирощування сої культурної (Glycine max (L.) Merr.) в умовах змін клімату. Проаналізовано результати екологічного випробування нових вітчизняних та зарубіжних сортів різних груп стиглості на демонстраційних полігонах у зоні Лісостепу України (на чорноземах звичайних та опідзолених). Проведено порівняльну оцінку адаптивності та стабільності генотипів української селекції (Інституту сільського господарства Степу, СГІ–НЦНС, Інституту кормів та сільського господарства НААН: Камея, Златопільська, Зміна, Одеситка, Королева, Славна) та іноземного сортименту (RAGT, R.N. Petersen, GMAX, OAS). Виявлено особливості прояву генетичного потенціалу врожайності та біохімічних показників якості насіння (протеїн, олійність, амінокислотний та жирнокислотний склад, вміст ізофлавонів та інгібіторів трипсину) залежно від походження сорту. Виокремлено технологічні ризики поширення несанкціонованих ГМ-ліній сої (Рубі, Краун, Оттава) та обґрунтовано зростаючий європейський попит на сертифіковану традиційну (не-ГМО) сою. Доведено, що імпортовані сорти виявляють максимальну продуктивність переважно у перший рік використання (оригінальним насінням) із подальшим зниженням показників через стресові чинники та недосконалість локального насінництва, тоді як вітчизняні сорти характеризуються вищою екологічною пластичністю. Матеріали праці слугують науково-практичною базою для оптимізації сортового добору в конкретних ґрунтово-кліматичних умовах Лісостепу.Публікація Випробування сучасних сортів сої різного походження: врожайність та якість насіння(Полтавський державний аграрний університет, 2026-06-24) Білявська, Людмила Григорівна; Білявський, Юрій Вікторович; Мудряк, М. О.У статті висвітлено результати екологічного та виробничого випробування сортів сої культурної (Glycine max (L.) Merr.) різного географічного походження в умовах лівобережного Лісостепу України. Дослідження проводили протягом посушливих 2024–2025 рр. (гідротермальний коефіцієнт становив 0,7–0,8) на демонстраційних полігонах ФГ «Грига» Полтавського району спільно з Полтавським державним аграрним університетом. Проаналізовано адаптивний потенціал та індивідуальні реакції генотипів на комбіновану посуху й температурні перепади. Оцінено рівень урожайності та біохімічні показники якості насіння (вміст білка та жиру) іноземного сортименту (Saatbau, Probsdorfer, Lidea, Prograin, Apsov, DSV, NordicSeed, RAGT) та лінійки сортів української селекції. Зафіксовано, що лідерами за врожайністю (3,5–4,5 т/га) в умовах кліматичного стресу стали сорти Акардія, Абака, Конструктор, Куоto, Asuka та інші. Виокремлено групи сортів із максимальним вмістом протеїну (до 44,3–47,0% у Azure, Liska, Lenka, Hana, Zelda, Alaska) та олійності (понад 23% у NordicSeed32, Еверест, Амбелла, Алмаз, Антрацит). Виявлено тенденцію до зниження генетично закладеного якісного потенціалу іноземних сортів у наступних генераціях репродукції, тоді як вітчизняні генотипи продемонстрували вищу стабільність. Сформовано практичні рекомендації щодо оптимізації сортового складу сої для господарств Полтавської області з метою підвищення рентабельності виробництва та отримання високоякісного насіннєвого матеріалу.Публікація Видовий склад бур’янів у досліді «Беззмінне озиме жито»(2026-06-24) Білявська, Людмила Григорівна; Білявський, Юрій ВікторовичУ статті проаналізовано фітосанітарний стан, динаміку засміченості та показники продуктивності агроценозу в межах найстарішого в Україні та одного з п'яти найтриваліших у світі довгострокових польових експериментів «Беззмінне озиме жито» (закладеного у 1884 р. на Полтавській дослідній станції ім. М.І. Вавилова). На основі історичної бази даних за 140 років спостережень оцінено вплив тривалої монокультури за повної відсутності антропогенного захисту (добрив та пестицидів) на сірих лісових важкосуглинкових ґрунтах. Встановлено, що середня врожайність зерна за історію досліду склала 1,10 т/га з коливаннями від 0,15 до 2,38 т/га. Особливу увагу приділено гербологічному моніторингу: зафіксовано стрімке зростання чисельності сегетальної флори з 65–198 шт./м² (у 2002–2004 рр.) до стабільно високих 540–590 шт./м² у теперішній час, що призводить до хронічного зниження продуктивності культури на 20%. Визначено внутрішню структуру потенційної та фактичної засміченості орного шару, де домінують малорічні види лободових (51,8%) та щирицевих (16,5%). Охарактеризовано специфічний стабільний фітоценоз беззмінного посіву та зафіксовано суттєве збільшення щільності популяцій ромашки непахучої, талабану польового та фіалки польової. Обґрунтовано наукове значення тривалих моніторингових досліджень для розробки стратегій вимушеного короткочасного застосування монокультури («соя по сої», «кукурудза по кукурудзі») в сучасних кризових умовах.Публікація Сучасні моделі продуктивності сортів та перспективних ліній сої(2026-06-24) Білявська, Людмила Григорівна; Діянова, А. О.Мета. Розробити загальну модель для сортів сої та перспективних селекційних ліній і встановити цінність господарських ознак й кореляційні зв’язки між ними. Методи. Польові досліди проводили впродовж 2022–2024 рр. у селекційній сівозміні ФГ «Грига» (Полтавська обл.). Об’єктом досліджень слугували українські сорти та перспективні селекційні лінії полтавської селекції. Результати. Розроблена модель та проведено комплексний аналіз морфогенетичних та генеративних параметрів сортів і селекційних ліній сої дозволили встановити цілісну систему закономірностей, що визначають формування їх продуктивності. Встановлено, що вегетативний блок ознак – висота рослин, кількість гілок та вузлів – формує фундамент продуктивності. Генеративний блок характеризується високим ступенем кореляційної впорядкованості: кількість бобів майже лінійно залежить від кількості вузлів, а кількість насінин – від кількості бобів. Визначено, що для всіх сортів і ліній формування насіння визначається кількістю насінин. Кореляції між кількістю насінин і масою насіння сягають значень r = 0,85–1,00, що підкреслює домінування екстенсивного шляхy продукції. Урожайність сортів і перспективних ліній відзначається надзвичайно високою залежністю від маси насіння з рослини (r = 0,87–0,98). Така закономірність підтверджує, що внутрішня структура продуктивності функціонує ефективно, а індивідуальна продуктивність рослин практично повністю трансформується в урожайність посіву. Лінії виявилися більш варіабельними у морфогенезі, але водночас демонструють вищу кореляційну чіткість і більшу інтенсивність генеративного розвитку, ніж сорти, що робить їх перспективними вихідними формами для селекції. Висновки. Отримані результати даю змогу надати характеристику селекційного матеріалу, прогнозувати селекційні результати та оцінювати зв'язок між ознаками у формуванні врожайності культури.Публікація Сучасні моделі продуктивності нових перспективних сортів сої(2026-06-24) Білявська, Людмила Григорівна; Діянова, А. О.Мета. Розробити загальну модель для сортів сої та встановити цінність господарських ознак й кореляційні зв҆язки між ними. Методи. Польові досліди проводили впродовж 2022–2024 рр. у селекційній сівозміні ФГ «Грига» (Полтавська обл.). Об’єктом досліджень слугували нові українські сорти полтавської селекції. Результати. Розроблена модель та проведено комплексний аналіз морфогенетичних та генеративних параметрів сортів сої дозволили встановити цілісну систему закономірностей, що визначають формування їх продуктивності. Встановлено, що вегетативний блок ознак – висота рослин, кількість гілок та вузлів – формує фундамент продуктивності. Генеративний блок характеризується високим ступенем кореляційної впорядкованості: кількість бобів майже лінійно залежить від кількості вузлів, а кількість насінин – від кількості бобів. Визначено, що для всіх сортів формування насіння визначається кількістю насінин. Кореляції між кількістю насінин і масою насіння сягають значень r = 0,85-1,00, що підкреслює домінування екстенсивного шляхy продуктивності. Урожайність сортів відрізняється високою залежністю від маси насіння з рослини (r = 0,87-0,98). Така закономірність підтверджує, що внутрішня структура продуктивності функціонує ефективно, а індивідуальна продуктивність рослин практично повністю трансформується в урожайність посіву. Сорти виявилися мало варіабельними у морфогенезі, але водночас демонструють нерівномірну кореляційну чіткість й інтенсивність генеративного розвитку. Висновки. Отримані результати дозволяють надати характеристику перспективним сортам, прогнозувати їх пристосованість до умов середовища та оцінити зв'язок між ознаками у формуванні врожайності культури рослин сої.Публікація Якісний склад насіння сучасних сортів сої культурної (Glycine max (L.) Merrill)(Полтавський державний аграрний університет, 2026-06-24) Білявська, Людмила Григорівна; Білявський, Юрій Вікторович; Хоменко, І. С.У статті представлено результати комплексного дослідження біохімічних показників якості та технологічних властивостей насіння 17 перспективних зразків сої (Glycine max (L.) Merr.) української селекції з вегетаційним періодом 90–112 діб. Експериментальні випробування проводили протягом 2023–2025 рр. на базі ФГ «Грига» Полтавського району під егідою Полтавського державного аграрного університету. Охарактеризовано генотипову та модифікаційну мінливість якісного складу насіння в умовах кліматичного стресу (сприятливий 2023 р., посушливий 2024 р., прохолодний 2025 р.). Встановлено діапазони накопичення білка (36–42%) та жиру (18–23%) в розрізі сортів, підтверджено їх негативну кореляцію. Виявлено закономірності амінокислотного профілю: високобілкові генотипи відзначаються вищим вмістом незамінних амінокислот (22,5%). Проаналізовано жирнокислотний склад олії сорту «Алмаз» із низьким рівнем ліноленату та високим вмістом лінолевої кислоти (49,0–52,0%). Особливу увагу приділено антипоживним чинникам та біологічно активним речовинам: визначено активність інгібіторів трипсину, яка у сортів «Цитрин» і «Сердолік» сягала критичних 24,5–34,3 г/кг, а також концентрацію флавоноїдів (ізофлавонів) із максимальним значенням у сорту «Моріон» (420 мкг/г). Доведено високу конкурентоспроможність сортів полтавської селекції для багатовекторного використання в харчовій, кормовій та переробній промисловості.Публікація Розвиток насінництва сої в Україні(Полтавський державний аграрний університет, 2026-06-24) Білявська, Людмила Григорівна; Мудряк, М. О.У статті здійснено комплексний аналіз сучасного стану, проблем та перспектив розвитку насінництва сої культурної (Glycine max (L.) Merr.) на прикладі Полтавської області в контексті євроінтеграційних реформ та кліматичних викликів 2024–2025 рр. Засвідчено стрімке скорочення кількості сертифікованих суб'єктів насінництва в регіоні — зі 170 підприємств у 2007 р. до 40–60 за останні роки. Обґрунтовано вплив ґрунтово-кліматичних та технологічних чинників на продуктивність культури, виокремлено високу затребуваність ультраранніх та ранньостиглих сортів (групи стиглості 000, 00), здатних формувати стабільну врожайність у стресових умовах посухи та забезпечувати оптимальні строки для подальшого висіву озимини. Детально вивчено нормативно-правові трансформації галузі, зокрема адаптацію українського законодавства до вимог ЄС, визнання еквівалентності систем сертифікації Європарламентом та набуття чинності «Методичними вимогами у сфері насінництва» від 5 березня 2026 року. Розглянуто механізми протидії обігу фальсифікованого насіння через запровадження трикомпонентного індивідуального кодування етикеток оновленого зразка та використання міжнародних сертифікатів ОЕСР і ISTA. Визначено економічні орієнтири ринку, зокрема цінові тенденції на товарну сою без ГМО, та окреслено шляхи модернізації післязбиральної доробки і допосівного поліпшення насіннєвого матеріалу.Публікація Рослинні сировинні ресурси: агровиробництво, біоенергетика та біоекономіка(2026-06-23) Кулик, Максим Іванович; Калініченко, Олександр ВолодимировичУ підручнику системно розкрито основні теоретико-практичні аспекти використання рослинної сировини для виробництва різних видів біопалив. Охарактеризовано ботаніко-біологічні особливості та агроекологічно обґрунтовані елементи технології вирощування провідних енергетичних культур, а також сучасні інженерні способи переробки їхньої біомаси. Особливу увагу акцентовано на екологічно доцільних підходах до фітооптимізації землекористування: створенні нових агрофітоценозів на маргінальних (малопродуктивних) землях, а також на специфіці закладання бінарних (двокомпонентних) та смугових посівів. Висвітлено комплексні методичні підходи до оцінювання рівня економічної та енергетичної ефективності фітоенергетичного виробництва. Для перевірки та закріплення знань видання містить лабораторні завдання з методичними вказівками, тестові завдання для самоконтролю, предметний покажчик і термінологічний словник. Підручник розрахований на здобувачів вищої освіти спеціальностей «Агрономія» та «Економіка та міжнародні економічні відносини», а також буде корисним для аспірантів, науковців, викладачів і спеціалістів аграрних та енергетичних підприємств.Публікація Особливості використання мавританських газонів у ландшафтному дизайні(Полтавський державний аграрний університет, 2026-06-18) Баган, Алла ВасилівнаУ статті досліджено естетичні, екологічні та технологічні особливості застосування мавританських (квітучих) газонів у сучасному ландшафтному дизайні. Проаналізовано видовий склад травосумішей, що поєднують низькорослі злакові трави та однорічні й багаторічні квітучі рослини. Розглянуто агротехнічні аспекти створення таких газонів, зокрема вимоги до підготовки ґрунту, специфіку висіву та особливості догляду, що полягають у мінімізації косіння та штучного поливу порівняно з класичними партерними газонами. Особливу увагу приділено ролі мавританських газонів у міському озелененні як елементу сталого розвитку та міської екології (урбоекології). Обґрунтовано їхню цінність для підтримки біорізноманіття, зокрема залучення комах-запилювачів, та створення природних ландшафтів (натургарден) у межах мегаполісів. Визначено функціональні зони об'єктів ландшафтної архітектури, де використання квітучих луків є найбільш доцільним та економічно ефективним.Публікація Вплив мікродобрива Helmix на продуктивність гібридів соняшнику(Полтавський державний аграрний університет, 2026-06-18) Баган, Алла ВасилівнаУ статті досліджено вплив позакореневого застосування комплексного мікродобрива Helmix на формування індивідуальної продуктивності та якісних показників насіння сучасних гібридів соняшнику (Helianthus annuus L.). Проаналізовано фізіолого-біохімічну роль елементів живлення, що входять до складу препарату в біологічно активній (хелатній) формі, у підвищенні стресостійкості та адаптивного потенціалу рослин за умов гідротермічного стресу. Визначено вплив мікродобрива на динаміку росту, формування площі асиміляційної поверхні листя та інтенсивність фотосинтетичних процесів залежно від фаз внесення (зокрема, у фазу 2–4 пар справжніх листків та бутонізації). Встановлено, що оптимізація живлення препаратом Helmix позитивно корелює з покращенням елементів структури врожаю: діаметра кошика, маси насіння з однієї рослини та маси 1000 насінин. На основі експериментальних даних оцінено сортову (гібридну) специфіку реалізації генетичного потенціалу соняшнику, зміну показників олійності насіння та розраховано економічну ефективність інтеграції мікродобрива у сучасні технології вирощування культури.Публікація Аналіз сортових ресурсів гречки їстівної (Fagopyrum esculentum Moench.)(2026-06-18) Баган, Алла Василівна; Шакалій, Світлана Миколаївна; Рибальченко, Анна МихайлівнаУ статті проведено комплексний аналіз сучасного стану сортових ресурсів гречки їстівної (Fagopyrum esculentum Moench.), допущених до поширення та вирощування. Досліджено генетичний потенціал і морфобіологічні особливості сучасних сортів, зокрема їхню скоростиглість, архітектоніку рослин (детермінантні та індетермінантні морфотипи), а також стійкість до вилягання й осипання. Особливу увагу приділено оцінці адаптивних властивостей сортів в умовах глобальних кліматичних змін, насамперед їхній посухостійкості, здатності до стабільного нектаровиділення та ефективного зав'язування плодів за стресових температурних режимів. Проаналізовано основні технологічні показники якості зерна різних сортів: плівчастість, вихід ядриці, масу 1000 зерен та вміст цінних нутрієнтів (зокрема, рутину і білка). За результатами аналізу визначено найбільш продуктивні та екологічно пластичні сорти для різних ґрунтово-кліматичних зон. Обґрунтовано подальші перспективні напрями селекційної роботи, спрямовані на створення високопродуктивних сортів із покращеними споживчими характеристиками.Публікація Вплив мікродобрив на продуктивність сортів пшениці м'якої озимої (Triticum aestivum L.)(2026-06-18) Баган, Алла Василівна; Гурба, В. С.Головною задачею проведених досліджень в умовах Полтавської області було вивчення закономірностей впливу мікродобрив на біометричні показники колоса, елементи продуктивності та рівень урожайності сортів пшениці м’якої озимої залежно від позакореневого підживлення. У польових умовах було закладено двофакторний дослід із вивчення показників насіннєвої продуктивності пшениці м’якої озимої у чотириразовій повторності. Матеріалом для досліджень були три сорти пшениці м’якої озимої української селекції: Відрада, Запашна, Полтавчанка. Дослідження проводили за такою схемою: 1 – варіант без обробки (контроль); 2 – варіант позакореневого підживлення мікродобривом Найс Зернові у фазі кущення; 3 – варіант позакореневого підживлення мікродобривом Найс Зернові у фазі виходу у трубку; 4 – варіант позакореневого підживлення мікродобривом Найс Зернові у фазі кущення + вихід у трубку. Досліджували наступні показники – довжину колоса (см), кількість колосків у колосі (шт.), кількість зерен у колосі (шт.), масу колоса (г), масу зерна з колоса (г), масу 1000 зерен (г), урожайність (т/га). За результатами досліджень виділено варіант комплексної обробки мікродобривом Найс Зернові у фазі кущення + вихід у трубку. Встановлено вплив препарату Найс Зернові на підвищення біометричних показників колоса, збільшення елементів продуктивності та рівня урожайності пшениці м’якої озимої. Вивчено прояв досліджуваних ознак за варіантами досліду. Визначено реакцію сортів на позакореневе підживлення даним мікродобривом. За комплексного підживлення рослин пшениці м’якої озимої препаратом Найс Зернові виділено сорт Полтавчанка за проявом досліджуваних ознак: довжиною колоса (11,1 см), кількістю колосків у колосі (22,0 шт.), кількістю зерен у колосі (45,0 шт.), масою колоса (2,7 г), масою зерна з колоса (2,0 г), масою 1000 зерен (44,4 г), урожайністю (5,80 т/га).Публікація Морфотипи гороху посівного(Полтавський державний аграрний університет, 2026-06-18) Криворучко, Людмила МихайлівнаУ статті досліджено генетичне різноманіття, еволюційні особливості та сучасні напрями селекції гороху посівного (Pisum sativum L.) як стратегічної зернобобової культури та цінного попередника в сівозмінах України. Проаналізовано ботанічну класифікацію роду Pisum, його каріотип (2n=14) та походження. Особливу увагу приділено селекційному використанню нових морфотипів і мутантних генів, що успадковуються рецесивно, для підвищення технологічності вирощування та насіннєвої продуктивності культури. Детально охарактеризовано вплив окремих генів на архітектоніку рослин: гена безлисточковості af (afilia), що забезпечує стійкість до вилягання (на прикладі сортів Мазепа, Зіньківський, Білий ангел); гена детермінантного типу росту det, який обмежує висоту стебла та забезпечує одночасне дозрівання бобів (сорти Оплот, Козачок, Царевич); гена міцного кріплення насіннєвої ніжки def, що запобігає осипанню зерна; та гена короткостебловості le (brevi internodium), який блокує синтез гіберелінів для створення інтенсивних напівкарликових форм (сорти Остінато, Оркестра, Симбіоз). Обґрунтовано перспективність залучення зазначених мутацій у тривалий селекційний процес задля створення конкурентоспроможних сортів, адаптованих до механізованого збирання та посушливих умов.Публікація Оцінка морфотипів гороху посівного. Таврійський науковий вісник(2026-06-18) Криворучко, Людмила Михайлівна; Рибальченко, Анна МихайлівнаВажливою зернобобовою культурою для України є горох посівний (Pisum Sativum L.). Горох – один з найкращих попередників для зернових та багатьох інших культур у системі сівозмін. Рід Pisum належить до родини бобових (Fabaceae). Сучасна систематика, спираючись на дані про схрещування різних диких і культурних форм гороху визнає існування двох видів гороху: P. fulvum (горох червоно-жовтий) та P. sativum, який поділяється на кілька підвидів (subsp.): sativum – посівний, asiaticum – азіатський, transcaucasicum – закавказький, abyssinicum – абісинський, elatius – високий і syriacum – сирійський. З цих видів у культурі представлений лише один – P. sativum. Його походження пов’язують із регіонами Давнього Середземномор’я та Передньої Азії. Еволюція гороху відбувалася на диплоїдному рівні з каріотипом (2n=14). Генетичне різноманіття форм Pisum sativum досить велике, але, значна кількість сучасних сортів мають однаковий морфотип, а відмінність проявляється лише в адаптивній властивості до навколишнього середовища. За останні роки до селекційної практики були залучені нові морфотипи гороху, що суттєво вплинуло як на підвищення насіннєвої продуктивності рослин, так і на зміцнення їх стійкості до вилягання стебел та осипання насіння. Метою статті було дослідити генетичне різноманіття сучасних сортів гороху посівного, а також закономірності успадкування і мінливості морфобіологічних та кількісних ознак. Отримані нові мутантні морфотипи листка та стебла гороху (хамелеон, люпиноїди, детери), але їх генетична природа та зв'язок із господарсько-цінними ознаками малодосліджені. Перспективним напрямом селекції гороху посівного є залучення нових мутантних генів в створення нових сортів для покращення технологічності його вирощування та підвищення продуктивності.Публікація Земельні ресурси підприємства і стратегія ефективного їх використання(2026-06-18) Шокало, Наталія СергіївнаМонографію присвячено комплексному дослідженню теоретико-методологічних та практичних аспектів формування, оцінки та стратегічного управління земельними ресурсами суб'єктів господарювання (насамперед аграрного сектору). У роботі розкрито економічну сутність землі як базового капіталу та просторового базису підприємницької діяльності. Авторами систематизовано сучасні методичні підходи до оцінки ефективності землекористування, економіко-правові засади формування земельних масивів, а також інструменти капіталізації земель в умовах функціонування повноцінного ринку землі. Особливу увагу приділено розробці та моделюванню довгострокових стратегій ефективного використання земельних ресурсів, які базуються на принципах екологізації, цифровізації (впровадження ГІС-технологій та систем точного землеробства) і диверсифікації виробництва. Запропоновано прикладні матричні моделі вибору стратегій залежно від фінансово-економічного стану підприємства та трансформації земельного законодавства. Обґрунтовано напрями оптимізації структури земельних угідь задля досягнення балансу між економічною прибутковістю та збереженням родючості ґрунтів. Видання розраховане на наукових співробітників, викладачів, аспірантів та студентів економічних і аграрних спеціальностей, а також керівників підприємств, землевпорядників, інвесторів та фахівців органів державного управління і місцевого самоврядування.Публікація Технологічні аспекти вирощування кукурудзи на зерно за системою No-till в умовах Лісостепу України(Полтавський державний аграрний університет, 2026-06-18) Рогожинський, І. Ю.; Шокало, Наталія СергіївнаУ статті досліджено та узагальнено ключові технологічні аспекти вирощування кукурудзи на зерно (Zea mays L.) за нульовою технологією обробітку ґрунту (No-till) в умовах Лісостепу України. Проаналізовано вплив тривалого відсутності механічного обробітку на водно-фізичні властивості ґрунту, накопичення та утримання продуктивної вологи, а також на динаміку вмісту органічної речовини. Особливу увагу приділено специфіці формування рослинного покриву (мульчі) з пожнивних решток попередника, її ролі у терморегуляції верхнього шару ґрунту та стримуванні росту бур'янів. Визначено особливості побудови інтегрованої системи захисту посівів, зокрема посилення ролі хімічного контролю забур'яненості на ранніх етапах за допомогою ґрунтових та страхових гербіцидів. Окреслено специфіку систем живлення, що вимагає локального внесення добрив під час сівби спеціалізованими сівалками точного висіву для No-till. На основі експериментальних даних доведено екологічну та економічну ефективність системи, яка виражається у зниженні витрат пального, захисті ґрунтів від ерозії та забезпеченні стабільної врожайності зерна кукурудзи в умовах частих посух.Публікація Соя як стратегічна культура: сучасні підходи до вирощування та підвищення врожайності(Полтавський державний аграрний університет, 2025) Бобрун, О. Ф.; Шокало, Наталія СергіївнаУ статті обґрунтовано стратегічне значення сої (Glycine max L.) як провідної білково-олійної культури у забезпеченні глобальної та вітчизняної продовольчої безпеки. Проаналізовано сучасні науково обґрунтовані підходи до інтенсифікації технологій її вирощування в умовах кліматичних змін. Особливу увагу приділено факторам підвищення врожайності та якості зерна, зокрема впровадженню інноваційних елементів сортової агротехніки, оптимізації систем живлення та інтегрованого захисту посівів від бур'янів, хвороб і шкідників. Розглянуто роль передпосівної інокуляції насіння сучасними штамами бульбочкових бактерій для максимальної реалізації біологічного потенціалу азотфіксації. Визначено агрономічну цінність сої як незамінного попередника в сівозміні, що сприяє збереженню родючості ґрунтів і зниженню енерговитрат у рослинництві. Окреслено перспективи використання високопродуктивних сортів вітчизняної та світової селекції, адаптованих до посушливих умов вирощування.