Публікація: Шлунково-кишкові стронгілідози жуйних у зоні Лісостепу (поширення, діагностика та заходи боротьби)
Дата
2026-03-04
Автори
Бондаревський, Іван Леонідович
Назва видання
ISSN
Назва тому
Видання
Полтавський державний аграрний університет
Анотація
У дисертації теоретично узагальнено та експериментально вирішено наукову проблему щодо поширення, видового складу збудників стронгілідозів органів травлення жуйних тварин (великої рогатої худоби, овець та кіз) в умовах одноосібних селянських та фермерських господарств Дніпропетровської та Кіровоградської областей (Україна), впливу температури та абіотичних факторів на строки розвитку й виживання яєць і личинок стронгілід, зажиттєвої діагностики, лікувально-профілактичних заходів за стронгілідозів органів травлення жуйних тварин.
Встановлено, що стронгілідози шлунково-кишкового тракту є поширеними інвазіями серед великої рогатої худоби, овець та кіз у одноосібних селянських та фермерських господарств Дніпропетровської та Кіровоградської областей, де середня ЕІ становить відповідно 15,8 %, 14,8 % і 16,3 %, а середня інтенсивність інвазії за результатами зажиттєвої копроовоскопічної діагностики у овець складає 190,4±38,4 яєць/г, у кіз – 158,2±31,8 яєць/г та у великої рогатої худоби – 147,6±34,5 яєць/г.
За результатами зажиттєвої діагностики з’ясовано, що видовий склад збудників стронгілідозів органів травлення у жуйних тварин представлений: Nematodirus spathiger (, 1896); Bunostomum (Railliet, 1902); Oesophagostomum Molin, 1861 та Haemonchus Cobb, 1898.
З’ясовано, що стронгілідози органів травлення у жуйних тварин частіше перебігають у вигляді мікстінвазій разом зі збудниками протозоозів, нематодозів та цестодозів, що локалізуються в травному тракті великої рогатої худоби, овець та кіз. За результатами зажиттєвої копроовоскопічної діагностики встановлено, що у великої рогатої худоби частка мікстінвазій становить 61,7 %, у овець – 63,6 %, а у кіз, відповідно 74,6 %. Головною особливістю є те, що домінуючими виявились саме двокомпонентні інвазії. Так, у великої рогатої худоби вони складають 68,3 %, у овець 64,6 % та у кіз 61,4 %. Трикомпонентні інвазії були на третьому місці в асоціації гельмінтів травного тракту (21,9-38,6 %). Співчленами стронгілід органів травлення у великої рогатої худоби виявилися найпростіші Eimeria spp. (8,53 %), трематоди Fasciola hepatica (18,29 %), Dicrocoelium dendriticum (23,17 %) і Paramphistomum spp. (14,63 %), нематоди Toxocara vitulorum (15,8 %) та цестоди Moniezia benedeni (6,1 %). У овець до складу мікстінвазій входили найпростіші Eimeria spp. (20,5 %); трематоди Dicrocoelium dendriticum (26,1 %); нематоди Trichuris spp. (18,0 %) та цестоди Moniezia benedeni (10,56 %). У кіз зареєстровано одночасний перебіг стронгілідозів разом із нематодами Trichuris spp. (25,0 %), трематодами Dicrocoelium dendriticum (20,45 %), найпростішими Eimeria spp. (15,95 %) та цестодами Moniezia benedeni (9,09 %).
Встановлено особливості вікової та сезонної динаміки інвазування жуйних збудниками стронгілід органів травлення з урахуванням способів лабораторної діагностики. Так, вікова динаміка стронгілідозної інвазії у великої рогатої худоби характеризується найвищою екстенсивністю інвазії у нетелів (18,82 %), а у овець і кіз – у віці 12-24 міс. (37,4 % і 40,7 % відповідно). Найвищі показники інтенсивності стронгілідозної інвазії відмічено у овець і кіз у віковій групі 4-12 міс. (193,4±33,8 та 243,1±36,5 яєць/г), тоді як у великої рогатої худоби – у телят віком 6-12 міс. (155,5±29,7 яєць/г). У середньому найвищу інтенсивність інвазії у овець за результатами зажиттєвого копроовоскопічного дослідження зафіксовано у вересні – 680,0±57,4 яєць/г (p<0,05). Пік стронгілідозної інвазії спостерігається влітку (20,9-24,63 %) та восени (31,4-35,25 %).
Проведеними дослідженнями встановлено, що найбільш сприятливими умовами для розвитку яєць і формування інвазійних личинок (L3) стронгілід органів травлення у овець є наявність вологи та температура 26,0±1,0 °C, за яких виживає 90,3 % личинок (p<0,05). За впливу температури -3,0 °C на яйця стронгілід і подальшого їх культивування у термостаті за температури 26,0±1,0 °C виживає до 71,0 % яєць, з яких у 64,0 % формуються личинки L3 (p<0,05). За відсутності аерації та за температури 26,0±1,0 °C у лабораторних умовах формується лише 7,7 % личинок L3 (p<0,05).
При порівнянні кількісних методів діагностики у овець з’ясовано, що за модифікованим методом МакМастера середня кількість яєць стронгілід у 1 г фекалій становить 526,7±261,1, за методом Міні-Флотак – 478,7±257,9, а за модифікованим методом Корнелла-Вісконсіна – 438,9±262,8 яєць/г. Модифікований метод Мак-Мастера є ефективнішим за метод Міні-Флотак за показником середньої кількості виявлених яєць стронгілід на 9,1 %, а за модифікований метод Корнелла-Вісконсіна – відповідно на 16,7 % (p<0,05).
Отримано нові дані щодо способу кількісного гельмінтокопроовоскопічного дослідження з лімітом виявлення 2,5 або 5,0 яєць/г. Встановлено, що удосконалений спосіб має 100 % аналітичну чутливість при штучному додаванні яєць за низького ступеня інвазії (10-50 яєць/г). При зростанні кількості яєць до 200 або 500 в 1 г фекалій різниця між трьома методами є статистично вірогідною (p<0,05). З’ясовано, що спосіб кількісного гельмінтокопроскопічного дослідження у жуйних за природнього інвазування переважає в середньому метод Міні-Флотак (на 2,3 %) та модифікований метод МакМастера (на 5,7 %). Найвищий рівень узгодженості відмічено у способу кількісного гельмінтокопроскопічного дослідження та техніки Міні-Флотак за дослідження овець (ССС=0,93). Отримані дані щодо ефективності та чутливості удосконаленого способу кількісного гельмінтокопроовоскопічного дослідження дозволяють його рекомендувати для впровадження у ветеринарну практику.
Встановлено, що при порівнянні ефективності запропонованого способу кількісного гельмінтокопроовоскопічного дослідження залежно від флотаційного розчину за копроскопічної діагностики стронгілідозів органів травлення у овець його діагностична ефективність визначається питомою вагою розчину. За концентрації 25-200 яєць у 1 г фекалій та використання розчину кухонної солі в середньому реєструється 110,0±57,4 яєць/г, розчину цукру – 122,0±56,5, а комбінованого розчину цукру та кальцієвої селітри – відповідно 149,7±52,0 яєць/г (p<0,05). Водночас за концентрації 210-600 яєць у 1 г фекалій за допомогою розчину кухонної солі виявляється в середньому 347,2±110,6 яєць/г, розчину цукру – 396,2±113,2, а комбінованого розчину – відповідно 423,5±109,7 яєць/г (p<0,05).
Моніторинговими дослідженнями ринку протипаразитарних засобів в Україні з’ясовано, що найвищий відсоток займають антигельмінтні препарати у формі розчину (47,4 %). Однокомпонентні лікарські засоби для жуйних тварин (57,9 %) переважають над багатокомпонентними (42,1%). На вітчизняному фармацевтичному ринку абсолютну більшість (81,6 %) займають антигельмінтики виготовлені в Україні. Найбільшу частку препаратів на ринку України становлять препарати ТОВ «Бровафарма» (23,7 %) та фірми «Ветсинтез» (18,4 %). Результати аналізу за методом множинної лінійної регресії засвідчили, що коефіцієнт детермінації R² становив 0,08 при рівні статистичної значущості p<0,05 за умови врахування лише такого предиктора, як країна-виробник. Експериментально встановлено за стронгілідозів органів травлення у овець високу антигельмінтну ефективність препаратів «Клозантел 10 %», «Дорамакс» та «Бровермектин 1%» (екстенс- та інтенсефективність – 100 %).
Наукову новизну дисертаційної роботи підтверджено деклараційним патентом України на корисну модель: «Спосіб кількісного гельмінтокопроовоскопічного дослідження» (№ 156464, u 2024 00199, G01N33/48 A61D99/00 (2006.01)).
Отримано нові дані щодо овоцидної ефективності дезінфікуючих засобів відносно тест-культур яєць стронгілід органів травлення у овець: «Йодоклін» (ДР – йодоформ – 0,2%, заліза сульфат – 5,0 %; ТзОВ «ЗВК», Україна), «Йодерин» (ДР – йодофори в перерахунку на йод 30 г/л; ТзОВ «ЗВК», Україна), «Мультиклін Аква» (ДР – алкілдиметилбензиламоній хлорид – 200,0; дидецилдиметиламоній хлорид – 60,0; глутаровий альдегід – 100,0; ізопропіловий спирт; полігексаметиленбігуанідин гідрохлорид – 15,0; ТзОВ «ЗВК», Україна) та «Віросан» (ДР – алкілдиметилбензиламонію хлорид – 25 г, глутаровий альдегід – 11 г; Biotestlab, Україна). Враховували зміни в яйцях, які відбувалися під дією дезінфектантів.
Встановлено високий рівень овоцидної активності дезінфікуючих засобів: «Йодокліну» у формі порошку за експозиції 2 год (ОЕ – 100,0 %), «Йодерину» у концентрації 0,5 % за експозиції 2 год (ОЕ – 100,0 %), «Мультикліну Аква» у концентрації 0,2 % за експозиції 2 год (ОЕ – 100,0 %), й «Віросану» у концентрації 0,1 % за експозиції 2 год (ОЕ – 100,0 %).
Овоцидна дія випробуваних дезінфекуючих засобів проявлялася комплексом морфологічних змін у яйцях стронгілід органів травлення у овець дослідних тест-культур, зокрема зупинкою розвитку та деформацією оболонки, загибеллю зародка, зупинкою розвитку личинки всередині яйця, зморщуванням і поступовою дефрагментацією зародка, загибеллю личинки, а також потоншенням, деформацією та руйнуванням оболонки.
Опис
Бондаревський І. Л. Шлунково-кишкові стронгілідози жуйних у зоні Лісостепу (поширення, діагностика та заходи боротьби) : дис. ... д-ра філософії за спеціальністю 211 / Полтавський державний аграрний університет. Полтава, 2026. 173 c.
Ключові слова
паразитологія, стронгілідози органів травлення, жуйні тварини, Strongylida, поширення, виживання яєць стронгілід, лабораторна діагностика, лікування, дезінвазія, parasitology, gastrointestinal strongylid infections, ruminants, prevalence, survival of strongyles eggs, laboratory diagnostics, treatment, disinvasion