Друковані видання. Кафедра геоматики, землеустрою та планування територій

Постійне посилання зібрання

https://dspace.pdau.edu.ua/handle/123456789/15410

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 53

Моніторинг геохімічних показників ґрунтів міста Полтави
(2025) Шевчук, Сергій Миколайович; Ласло, Оксана Олександрівна; Марініч, Любов Григорівна
Подано результати багаторічного моніторингу геохімічних показників темно-сірих опідзолених ґрунтів м. Полтави (2005—2024). Відбір зразків проведено згідно ДСТУ 4281:2004; аналізи виконано в лабораторії Північно-Східного міжрегіонального центру ДУ "Інститут охорони ґрунтів України" за загальноприйняти ми методиками. Визначено діапазон реакції ґрунтового розчину pH 5,85—6,84 (середнє 6,18) та вміст гумусу 1,75—2,40 % (середнє 2,23 %). Вміст лужногідролізованого азоту коливався в межах 65,6—93,12 мг/кг (середнє 77,05 мг/кг), нітратного азоту — 20,67—25,81 мг/кг (середнє 23,43 мг/кг), амонійного азоту — 19,39— 24,55 мг/кг (середнє 21,76 мг/кг). Рухомі форми фосфору та калію визначені в інтервалах 130,23—168,92 і 110,48—174,23 мг/кг відповідно (середні 147,89 і 128,10 мг/кг). З’ясовано, що для досліджуваного типу ґрунту характерний відносно стабільний вміст гумусу. Низький рівень лужногідролізованого азоту поєднується з підвищеним вмістом нітратів, що впливає на активізацію процесів нітрифікації та зниження здатності ґрунтів утримувати амонійні форми азоту в поглинальному комплексі. Амонійний азот залишається від носно стабільним, проте існує потенційна загроза його переходу у нітратну форму, що підсилюється особ ливостями мінералогії ґрунтів м. Полтави — зниженням вмісту вторинних глинистих мінералів із високою сорбційною здатністю. Водночас рівень калію відповідає середнім значенням, що пояснюється частковим його винесенням у процесі інтенсивного землекористування. Отримані результати доцільно інтег рувати у Ге неральний план м. Полтави (урахування зон деградації ґрунтів); схеми функціонального зонування міста (виділення територій зі зниженою геохімічною стійкістю, що потребують фіторемедіаційних заходів); аграрну практику (адаптивний підбір культур і систем удобрення з урахуванням мінералогічних особли востей ґрунтів); систему екологічної безпеки міста (діагностика ризиків забруднення підземних вод і міг рації нітратів у зонах з низькою буферністю), зокрема під час визначення функціонального призначен - ня територій, регулювання інженерного навантаження та розроблення програм сталого розвитку урба нізованих ландшафтів.
Гербіцидна технологія захисту соняшника за умов нестійкого зволоження
(2025) Ласло, Оксана Олександрівна; Оніпко, Валентина Володимирівна; Панченко, Катерина Степанівна
У статті висвітлено питання забур’янення посівів соняшнику, що є одним із вагомих чинників, що заважає гібридам реалізувати генетичний потенціал. Результатом досліджень є аналіз сегетальної та рудеральної компонент агрофітоценозу у критичні фази росту та розвитку гібридів соняшнику для контролю за фітосанітарним станом посівів за використання ґрунтових гербіцидів. Установлено, що за час проведення досліджень спостерігали сходи таких бур’янів: малорічних ‒ Amaranthus retroflexus, Setaria viridis, Chenopodium album, Thlaspi arvense L., Stellaria media L., Thlaspi arvense L.; багаторічних ‒ Cirsium arvense, Elymus repens (L.). Найбільшою була кількість бур’янів із групи дводольних малорічних ‒ 55%, найменшу частку становила група багаторічних бур’янів ‒ 15%, злакових бур’янів налічували 30%. Дослідженнями встановлено, що застосування гербіцидів та їх композицій суттєво вплинуло на формування величини врожаю соняшнику завдяки відсутності конкуренції із сегетальною рослинністю в початкових фазах росту. Кращі показники отримали в разі застосування суміші гербіцидів (Пропазокс + Промекс), які вносили до сходів соняшнику, отриманий результат перевищував контроль на 3,3 ц/га, на варіанті із застосуванням препарату Промекс урожайність збільшилася на 2,0 ц/га, а в разі застосування препарату Пропазокс – на 1,8 ц/га. Результати досліджень підтверджують, що застосування сумішей гербіцидів (Пропазокс + Промекс) для контролю рівня забур’янення посівів соняшнику на початкових етапах росту та розвитку сприяє підвищенню показників продуктивності культури. Результати досліджень дають підставу рекомендувати до застосовування суміш гербіцидів Пропазокс + Промекс для підсилення їхньої фітотоксичної дії на сегетальну рослинність, що спрятиме розкриттю генетичного потенціалу гібридів соняшнику й отриманню прибутку від вирощування культури.
Моніторинг ґрунтів: еколого-агрохімічна оцінка
(2024) Ласло, Оксана Олександрівна; Нагорна, Світлана Вікторівна; Панченко, Катерина Степанівна
У статті висвітлено аналіз та узагальнення результатів лабораторних досліджень стану ґрунтів Полтавської області за вмістом макроелементів та гумусу, здійснено еколого-агрохімічну оцінку ґрунтів сільськогосподарського призначення Полтавської області за вмістом гумусу. У статті описано статистичне узагальнення агрохімічних показників: азот, фосфор, калій, гумус. Найвищі показники азоту на території Великобагачанської, Диканської, Миргродської, Шишацької, Карлівської ОТГ (121,3‒128,3 мг/кг); найнижчі показники мають ґрунти Козельщанської, Гадяцької, Чорнухинської ОТГ (90,3‒97,3 мг/кг), з чого слідує, що ґрунти за вмістом азоту, що легко гідролізується характеризуються низьким вмістом (101−150 мг/кг) та дуже низьким вмістом (<100 мг/кг). Високі показники вмісту фосфору (151−200 мг/кг), на території Полтавської, Пирятинської, Хорольської, Машівської, Шишацької, Семенівської ОТГ. Середнім вмістом (51‒100 мг/кг) характеризуються ґрунти Лубенської, ОТГ. Підвищені показники вмісту калію (81−120 мг/кг), на території Великобагачанської, Гребінківської, Зіньківської, Котелевської, Кременчуцької, Лохвицької, Лубенської, Миргородської, Оржицької, Пирятинської, Чорнухинської ОТГ. Всі інші ґрунти ОТГ характеризуються високим вмістом калію (121‒180 мг/кг). Високий вміст гумусу мають ґрунти Великобагачанської (4,4 %) та Карлівської (4,22 %) ОТГ; середній рівень (2,1−3,0 %) вмісту гумусу відмічено у Пирятинській (2,74 %), Чорнухинській (2,76 %), Лохвицькій (2,97 %), Гадяцькій (2,99 %), Козельщанській (3,03 %), Кременчуцькій (2,72 %) та Кобеляцькій (3,09 %) ОТГ. Шістнадцять ОТГ області мають підвищений вміст гумусу у ґрунтах, що характеризується у межах 3,1−4,0 %. Проаналізовано еколого-агрохімічну оцінку ґрунтів сільськогосподарського призначення Полтавської області за вмістом гумусу ‒ найнижчий рівень оцінки становить 54 бали, що відповідає Кременчуцькій ОТГ, натомість найвищий показник оцінки складає 88 балів та відповідає Великобагачанській ОТГ. Ґрунти області мають підвищене забезпечення гумусом, низьке забезпечення азотом та високе (підвищене) забезпечення фосфором і калієм. На підставі співставлення нормативних значень ґрунтових параметрів і фактичних значень показників у межах Полтавської області визначено стан придатності ґрунтів до вирощування основних агрокультур та збільшення площ під органічним виробництвом.
Застосування мікробіологічних препаратів та гуматів з метою підвищення адаптивності та стресостійкості рослин сої при вирощуванні
(2024) Ласло, Оксана Олександрівна; Олепір, Роман Вікторович; Панченко, Катерина Степанівна
У статті висвітлено результати застосування мікробіологічних препаратів та гумі нових мікродобрив з метою підвищення урожайності сої. Важливим елементом досліджень була обробка насіння інокулянтами та мікродо бривом Соя Аміно Хелат, що сприяла активному утворенню бульбочок на коренях рослин сої, вища кількість бульбочок у фазі цвітіння була на варіантах за комплексного викори стання інокулянтів та мікродобрива, що майже удвічі перевищила контроль. У статті наведено результати стосовно впливу інокулянтів з мікродобривом Соя Аміно Хелат на формування нодуляційного апарату сої у фазі утворення бобів, що сприяло формуванню значно більшої їх кількості порівняно з фазою цвітіння, цей показник зріс майже у півтора рази залежно від варіанту досліду, що і вплинуло формуванні урожаю сої. Результати досліджень впливу інокулянтів з мікродобривом Соя Аміно Хелат на формування корене вої системи сої свідчать про те, що нодуляційний процес відбувався активно в усіх варі антах, включаючи контроль, де бульбочки утворювались завдяки інокулянту Ризоактив; а найбільш потужний нодуляційний апарат формувався за використання композиційної допосівної обробки мікродобривом Соя Аміно Хелат та інокулянту Ризостим, дещо менші показники отримали на варіанті з Хі Стік Соя. Найвищий приріст урожаю сої забезпечив препарат Ризостим. В умовах нетипового зниження температури на початку вегетації сої у 2023 році досліджуване мікродобриво Соя Аміно Хелат у композиції з інокулянтом Ризостим забезпечило прибавку врожаю сої порівняно з контролем на 12,3%, у варіанті з інокулянтом Хі Стік Соя – 8%. Отже, можна стверджувати, що допосівна обробка насіння композицією мікродобрива Соя Аміно Хелат у комплексі з інокулянтами мала пози тивний ефект на ростові процеси рослин, сприяла більш ефективній роботі нодуляційного апарату, що у подальшому вплинуло на показники урожайності сої.
Дослідження розвитку ерозійних процесів на схилових землях на основі методів цифрової фотограмметрії
(2023) Ласло, Оксана Олександрівна; Чувпило, Вадим Вікторович; Олепір, Роман Вікторович
Стаття присвячена визначенню ступеня еродованості ґрунтів та небезпеки зсувів на схилових землях Полтавщини за допомогою фотограмметричних зйомок, що спричинені природними і антропогенними явищами використання таких територій для проведення спортивних змагань з мотоспорту. Відмічено тенденцію до небезпеки виникнення зсувів, що є результатом замочування лесової товщі і призводить до розвитку нерівномірного просідання масиву лесового ґрунту внаслідок змочування на схилах. У статті наведено результати зйомок з квадрокоптера, на основі яких побудовано карти висот (карта рельєфу об’єкта досліджень). При вивченні досліджуваної території на карті висот додатково посилені невеликі перепади висот для полегшення візуального аналізу рельєфу. Створена карта рельєфу дозволяє виявити проблемні області, а у нашому випадку зони поширення водної ерозії. За результатами досліджень на ортофотоплані показано територію поширення природних ерозійних процесів, проте включення антропогенних факторів дає можливість використовувати територію дослідження для спортивних змагань. Саме даний антропогенний вплив дозволяє вносити коригувальні зміни і ґрунтозахисні заходи на тих ділянках досліджуваної території, де прояви водної ерозії несуть у собі небезпеку зсувів. Досвід боротьби з водною ерозією ґрунтів свідчать про те, що окремі ґрунтозахисні заходи і навіть їх сукупне застосування не в змозі попередити ерозійні процеси, особливо природного характеру. У цих умовах, коли масштаби ерозійної деградації ґрунтів і спричинена нею шкода настільки значна як в економічному, так і в екологічному відношеннях, потрібні істотні зміни в антропогенній діяльності та природокористуванні. Ці зміни мають бути пов’язані із оптимізацією співвідношення природних екосистем, селітебних територій та урбоекосистем Полтавської області, реконструкцією досліджуваного ландшафту на екологічній основі, протиерозійною організацією території на рівні окремих масивів.
Агроландшафти : інноваційні підходи у землеустрої та садово-парковому господарстві
(2026) Шевчук, Сергій Миколайович; Маренич, Микола Миколайович; Гапон, Світлана Василівна; Ляшенко, Д. О.; Кошкалда, І. В.; Кисельов, Ю. О.; Капінос, Н. О.; Домашенко, Галина Тимофіївна; Чувпило, Вадим Вікторович; Нагорна, Світлана Вікторівна; Гапун, Юрій Васильович; Куришко, Роман Валентинович
У збірнику статей ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції висвітлено результати досліджень та інноваційні підходи у геодезії, землеустрої, плануванні територій садово-паркових та лісових агроландшафтів.
Еколого-економічні підходи просторового планування землекористування територіальної громади
(2025-12-16) Шевчук, Сергій Миколайович; Чувпило, Вадим Вікторович; Домашенко, Галина Тимофіївна
У статті розглядаються сучасні підходи до еколого-економічного планування землекористування територіальних громад, що поєднують економічні, соціальні та екологічні пріоритети для забезпечення сталого розвитку та раціонального використання земельних ресурсів. Показано, що ефективне землекористування ґрунтується на зборі та аналізі просторових даних із застосуванням ГІС, дистанційного зондування та економічних показників, що дозволяє оптимізувати використання земель, знижувати конфліктність між користувачами та підвищувати прозорість управління. Аналіз системи планування в Україні демонструє наявність державного, регіонального та місцевого рівнів, проте застарілі підходи та структурна несумісність планувальних документів обмежують ефективність їх використання. Визначено, що інтеграція містобудівної та землевпорядної документації, а також застосування сучасних технологій просторового аналізу створюють основу для комплексного розвитку територіальних громад, забезпечують баланс між екологічними, економічними та соціальними аспектами та формують передумови для сталого і збалансованого управління територіями.
Економічні засади оптимізації структури землекористування територіальної громади для сталого розвитку агроландшафтів
(2025-12-16) Шевчук, Сергій Миколайович; Домашенко, Галина Тимофіївна; Кошіль, Е. А.
У статті досліджено формування сталих агроландшафтів територіальної громади через інтеграцію економічних, соціальних та екологічних функцій землі. На прикладі Великорублівської ТГ Полтавської області проаналізовано структуру земель, розраховано інтегральні показники антропогенного навантаження (3,4), екологічної стабільності (0,56) та розораності (0,47), що свідчить про помірний техногенний вплив і критичний рівень розораності. Результати обґрунтовують необхідність комплексного планування, оптимізації структури угідь, інтеграції цифрового моніторингу та економічних стимулів для підвищення стійкості агроландшафтів та сталого розвитку території громади.
Реалізація цілей сталого розвитку в сфері сільського зеленого туризму: наукові, економічні, соціальні та екологічні аспекти
(2025-12-16) Тютюнник, Юрій Михайлович; Зоря, Олексій Петрович; Шевчук, Сергій Миколайович; Безкровний, Олександр Валентинович; Япринець, Тетяна Сергіївна
У статті досліджено вплив сфери туризму, зокрема сільського зеленого туризму, на досягнення Цілей сталого розвитку. Виокремлено три види стійкості як складові сталого розвитку туризму. За переліком економічних, соціальних та екологічних аспектів визначено відповідні Цілі сталого розвитку та напрями їхньої практичної реалізації в сфері сільського зеленого туризму. Розкрито зміст напрямів реалізації Цілей сталого розвитку в сільському зеленому туризмі, які маютьт позитивний вплив на економічний, соціально-культурний та екологічний розвиток місцевих громад і мешканців села. Наведено виклики, які можуть негативно впливати на результативність діяльності, пов’язаної з сільським зеленим туризмом. Визначено пріоритетні шляхи реалізації принципів сталого розвитку сільського зеленого туризму, які забезпечують оптимальне поєднання економічних, соціальнокультурних та екологічних інтересів громад, бізнесу і сільських жителів.
Застосування геоінформаційних систем і технологій у географії туризму: моніторинг туристичних дестинацій та планування рекреаційного розвитку
(2025-12-16) Шевчук, Сергій Миколайович; Шуканов, П.; Єгоров, О.
Стаття присвячена дослідженню інтеграції геоінформаційних систем (ГІС) у просторове планування та моніторинг туристичних дестинацій, зокрема в контексті реалізації туристичного потенціалу України, з акцентом на курортні локації території. Аналізується роль ГІС-технологій у створенні актуальних туристичних карт, моделюванні рекреаційних зон та підвищенні ефективності управління туристичним потенціалом виділених територій. Було сформовано алгоритм створення геоінформаційної моделі туристично-рекреаційного потенціалу, який включає векторизацію даних, стандартизацію інформації, формування тематичних шарів та інтеграцію об’єктів у єдине координатне поле. Продемонстровано ефективність ГІС у візуалізації туристичних потоків, моделюванні маршрутів та оцінці природного, культурно-історичного й інфраструктурного потенціалу. Запропоновано структуру атрибутивних баз даних для туристичних об’єктів, що включають класифікаційні параметри, сезонність, відвідуваність та транспортну доступність.
Моніторинг геохімічних показників ґрунтів міста Полтави
(2025-12-16) Шевчук, Сергій Миколайович; Ласло, Оксана Олександрівна; Марініч, Любов Григорівна
Подано результати багаторічного моніторингу геохімічних показників темно-сірих опідзолених ґрунтів м. Полтави (2005—2024). Відбір зразків проведено згідно ДСТУ 4281:2004; аналізи виконано в лабораторії Північно-Східного міжрегіонального центру ДУ "Інститут охорони ґрунтів України" за загальноприйнятими методиками. Визначено діапазон реакції ґрунтового розчину pH 5,85—6,84 (середнє 6,18) та вміст гумусу 1,75—2,40 % (середнє 2,23 %). Вміст лужногідролізованого азоту коливався в межах 65,6—93,12 мг/кг (середнє 77,05 мг/кг), нітратного азоту — 20,67—25,81 мг/кг (середнє 23,43 мг/кг), амонійного азоту — 19,39—24,55 мг/кг (середнє 21,76 мг/кг). Рухомі форми фосфору та калію визначені в інтервалах 130,23—168,92 і 110,48—174,23 мг/кг відповідно (середні 147,89 і 128,10 мг/кг). З’ясовано, що для досліджуваного типу ґрунту характерний відносно стабільний вміст гумусу. Низький рівень лужногідролізованого азоту поєднується з підвищеним вмістом нітратів, що впливає на активізацію процесів нітрифікації та зниження здатності ґрунтів утримувати амонійні форми азоту в поглинальному комплексі. Амонійний азот залишається відносно стабільним, проте існує потенційна загроза його переходу у нітратну форму, що підсилюється особливостями мінералогії ґрунтів м. Полтави — зниженням вмісту вторинних глинистих мінералів із високою сорбційною здатністю. Водночас рівень калію відповідає середнім значенням, що пояснюється частковим його винесенням у процесі інтенсивного землекористування. Отримані результати доцільно інтег рувати у Генеральний план м. Полтави (урахування зон деградації ґрунтів); схеми функціонального зонування міста (виділення територій зі зниженою геохімічною стійкістю, що потребують фіторемедіаційних заходів); аграрну практику (адаптивний підбір культур і систем удобрення з урахуванням мінералогічних особливостей ґрунтів); систему екологічної безпеки міста (діагностика ризиків забруднення підземних вод і міграції нітратів у зонах з низькою буферністю), зокрема під час визначення функціонального призначення територій, регулювання інженерного навантаження та розроблення програм сталого розвитку урбанізованих ландшафтів.
Геодезичний облік та аналіз земель природно-заповідного фонду як основа планування і реконструкції садово-паркових об’єктів
(2025-12-16) Нагорна, Світлана Вікторівна; Nahorna, S. V.; Куришко, Роман Валентинович; Kuryshko, R. V.; Чувпило, Вадим Вікторович; Chuvpylo, V. V.; Шевчук, Сергій Миколайович; Shevchuk, S. M.; Гапон, Світлана Василівна; Hapon, S. V.; Gapon, S. V.
У статті розглядаються методи геодезичного обліку та аналізу земель природно-заповідного фонду як практична основа для планування та реконструкції садово-паркових об’єктів. На прикладі парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Парк сільськогосподарського технікуму» м. Полтава проведено комплекс геодезичних робіт, що включав топографічне знімання, інвентаризацію зелених насаджень, визначення меж земельної ділянки та оцінку сучасного стану природних ресурсів. Використання сучасних ГІС-інструментів, методів цифрового картографування та 3D-моделювання дозволило створити високоточну цифрову модель рельєфу, яка стала основою для аналізу просторової структури території та прогнозування можливих змін у разі проведення реконструкційних робіт. Запропоновані планувальні рішення орієнтовані на оптимізацію просторової організації парку, збереження цінних видів та ландшафтних елементів, підвищення рівня рекреаційної доступності та гармонійне поєднання природоохоронних і культурно-естетичних функцій. Особлива увага приділена питанням охорони та раціонального використання земель ПЗФ, що сприяє формуванню екологічно збалансованих умов розвитку садово-паркових об’єктів у міському середовищі.
How can gis integration improve land management for sustainable development in territorial communities
(2025-12-16) Шевчук, Сергій Миколайович; Shevchuk, S. M.; Prokopenko, N.; Vynnyk, A.; Mukhin, O.; Sitko, D.
Despite the increasing availability of open geospatial data and the widespread use of geographic information systems (GIS), there remains a significant gap in the literature regarding the systematic integration of GIS into community-level land management for sustainable development. Existing studies often focus on isolated applications or sectoral use cases, lacking a holistic framework for operational implementation in decentralised settings. This study addresses this gap by developing and validating a comprehensive concept of GIS integration into land management processes, tailored to the needs of territorial communities. The proposed approach covers the full analytical cycle: from the collection, cleaning, and normalisation of satellite and cadastral data to environmental sustainability assessment, spatial visualisation, and decision making. Drawing on multi-source data (Sentinel-2, Landsat 8, public cadastral registers, crowdsourcing platforms), and using QGIS, ArcGIS, GeoDA, and Google Earth Engine, the study conducts a comparative analysis of software capabilities in spatial modelling, including the construction of NDVI, LST, and ESI indices, interpolation, regression, and scenario-based cluster analysis. A novel Environmental Sustainability Index (ESI) is introduced, integrating factors such as urbanisation, vegetation cover, erosion susceptibility, and anthropogenic pressure, and visualised as multilayer thematic maps. A metropolitan case study demonstrates the operational value of GIS in land use planning and provides an adaptable algorithm for community-level implementation. The results contribute new knowledge by establishing a replicable GIS integration model that enhances spatial accuracy, planning transparency, and environmental resilience. Key challenges identified include standardising data formats, expanding digital skills, and aligning with national legislation. This study offers both methodological innovation and practical tools for advancing sustainable land governance in resource-constrained environments.
Space-time transformations of urban landscapes of the city of Poltava
(2024) Шевчук, Сергій Миколайович; Shevchuk, S. M.; Глухота, В. О.; Hlukhota, V.
The city, as a geographical category, has historically served as a pivotal center and engine of social, scientific, and technological progress. It accumulates demographic, administrative, economic, scientific-technical, and cultural potential, exerting a profound and often decisive influence on the development of surrounding areas. The modern city has become a key hub of spatial transformations that radiate outward, affecting not only adjacent regions but also entire countries and continents. These transformations lead to the emergence of a unique type of landscape – the urbanlandscape. Contemporary landscape studies go beyond examining the structure and diversity of landscapes. They increasingly focus on forecasting the processes and phenomena characteristic of such environments. A central aspect of this research involves analyzing the transformation of natural landscapes into their modified forms, known as anthropogenic landscapes, which eventually evolve into urban landscapes. Unlike natural landscapes, the development and diversification of urban landscapes are ongoing and dynamic processes, reflecting the continuous interplay between human activity and the natural environment. In this study, the typology of urban landscapes has been expanded through the application of supervised classification techniques in Geographic Information Systems (GIS). This approach has enabled the identification of primary and secondary types of urban landscapes. The research traces the evolutionary trajectory of Poltava's urban landscape, starting from the earliest settlements in the region. This progression moves through the stages of anthropogenic landscapes, residential landscapes, and urban landscapes, culminating in the formation of highly urbanized landscapes, which represent the apex of this developmental process. The study also examines the geographical factors that have shaped Poltava’s urban landscapes and highlights the historical conditions underlying the city's emergence and development. A comparative analysis of satellite imagery from 1985 to 2023 reveals significant transformations in the city's urban landscapes over time. Among the most notable changes is the conversion of garden-park landscapes into low-rise urban landscapes. Simultaneously, high-rise urban landscapes have emerged in areas previously occupied by industrial urban landscapes. These shifts reflect broader trends of urban densification and spatial reorganization. Overall, the findings indicate a decrease in the area of garden-park landscapes, accompanied by a corresponding increase in both low-rise and high-rise urban landscapes. This transformation underscores the dynamic nature of urban development and its impact on the structure and function of urban landscapes. The study not only enhances our understanding of urbanlandscape evolution but also provides a framework for future urban planning and sustainable development in Poltava and similar cities.
Агроландшафти: інноваційні підходи у землеустрої та садово-парковому господарстві
(2025)
У збірнику статей ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції висвітлено результати досліджень та інноваційні підходи у геодезії, землеустрої, плануванні територій садово-паркових та лісових агроландшафтів. Видання може бути корисним для викладачів закладів вищої освіти, фахівців-практиків, здобувачів вищої освіти
Фіторізноманіття голонасінних дендропарку ПДАУ як об’єкт для вивчення фахових дисциплін
(ПДАУ, 2025-04-17) Гапон, Світлана Василівна; Самородов, Віктор Миколайович
Як відомо, голонасінні рослини є обов’язковим об’єктом садово-паркових ландшафтів. Практично без них не розбудовують парків та скверів, вони відіграють важливу роль при облаштуванні альпійських гірок та рокаріїв. У останні роки в м. Полтава ми бачимо урізноманітнення флори хвойних рослин, які відзначені нами не лише при оформленні територій при адміністративних об’єктах, дошкільних, загальноосвітніх установ, закладів охорони здоров’я, тощо, а й приватних прибудинкових територій. Підвищується роль не лише видового різноманіття, а що особливо важливо формового і навіть сортового.
Manifestation of morphometric indicators and varietal characteristics in plants of the genus Tagetes L.
(2025) Bahan, A. V.; Shakalii, S. M.; Hapon, S. V.; Yurchenko, S. O.; Chetveryk, O. O.; Nahorna, S. V.; Баган, Алла Василівна; Шакалій, Світлана Миколаївна; Гапон, Світлана Василівна; Юрченко, Світлана Олександрівна; Четверик, Оксана Олександрівна; Нагорна, Світлана Вікторівна
Actuality. Today, landscape designers are required to introduce a new assortment of plants into culture, in particular annual ornamental crops. The purpose of the study is to investigate the manifestation and relationships of morphometric indicators and varietal characteristics of plants of the genus Tagetes L. Materials and methods. The research material was 10 varieties of marigolds: Orange Prince, Sugar and Spices, Moonlight, Hawaii, Red Brocade, Cupid Lemon, Bolero, Mandarin, Marietta and Manjestik. The following research methods were used: field – determination of morphometric indicators and varietal characteristics of plants and the duration of the flowering phase of marigolds; laboratory – determination of varietal characteristics of the plant, leaves and inflorescences; statistical – identification of relationships between the studied indicators. Research results. The longest period of “beginning-mass flowering” was established in the varieties Red Brocade and Marietta (over 30 days). Medium-sized varieties were distinguished: Orange Prince, Moonlight, Hawaii and Manjestik. The Manjestik variety was noted for the number of inflorescences on the plant (97 pcs.). A semi-spreading plant habit and moderate branching of the plant were revealed in most varieties. The Hawaii variety was distinguished for leaf size. The largest baskets were noted in the varieties Orange Prince, Moonlight, Hawaii, Sugar and Spices. The type of flowers in the inflorescence of marigolds was established: tubular-reed, tubular and reed. The Marietta and Manjestik varieties were distinguished for the presence of a two-color basket. A strong relationship was established between the indicators: diameter and length of the basket with a peduncle, the indicator of plant height at the beginning of flowering and during full flowering; correlations of medium strength between the indicators: length of the basket with a peduncle and length of the peduncle; length and width of the leaf; as well as the inverse relationship between the number of inflorescences on the plant and the length and diameter of the basket. Conclusions. The duration of the period “beginning-mass flowering” in varieties of marigolds of the genus Tagetes L. was established. Morphometric indicators of the plant in the flowering phase and the manifestation of varietal characteristics of the plant, leaf and inflorescences in varieties of marigolds were determined. Relationships between the studied indicators were noted.
Геодезичний моніторинг при розробці комплексних планів просторового розвитку
(2024) Шевчук, Сергій Миколайович; Домашенко, Галина Тимофіївна; Куришко, Роман Валентинович
Метою статті є розробка та дослідження системи визначення комплексних планів просторового становища та геометричних характеристик з використанням геодезичних методів. Поставлені в роботі задачі вирішуються аналізом бази супутникових геодезичних та інерційних систем вимірів. Методика. Застосування супутникових технологій, які дозволяють визначати просторове положення в автоматичному режимі (знімання в русі), є пріоритетним напрямком для вирішення завдань підвищення безпеки та ефективності геодезичної роботи в повному обсязі відповідно до стратегічного напряму науково технічного розвитку. Результати. Починаючи з 50-х років XX століття в геодезії спостерігається інтенсивний процес електронізації та автоматизації. Електронізація у геодезії дозволила удосконалювати технології виконання геодезичних робіт, домогтися більш високої продуктивності при підвищенні точності вимірювань. В принципі ці процеси та проблеми були внутрішніми для топографо-геодезичного виробництва і не торкалися користувачів безпосередньо. Першим відмінним від традиційних топографічних карт та планів продуктом стали цифрові моделі місцевості. Перша така модель земної поверхні була створена в 1957 р. у США в Массачусетському технологічному інституті. Вона являла собою модель рельєфу земної поверхні та призначалася для проєктування автошляхів, споруджуваних об'єктів шляхом оптимізації проєктних рішень. З розвитком електронних обчислювальних машин та методів обробки даних почали з'являтися нові форми подання інформації про земну поверхню. На даний час вивчення та дослідження навколишнього природного середовища досить тісно пов'язані з використуванням географічних інформаційних систем та різноманітним видом геоінформаційних ресурсів: електронно-цифрових карт та баз просторових даних, ГІС сервісів та безліч інших. Геоінформаційні програмні комплекси дозволяють обробляти потужний обсяг даних, отриманих в ході різних досліджень, а також упорядковувати і регулювати відомості, що мають просторову прив'язку. Описані різні геоінформаційні системи, такі як 3D-картографія та віртуальна реальність, яке дозволяє створювати більш наочні та зрозумілі уявлення географічної інформації. Геовізуалізація та тривимірне моделювання надають швидкий доступ до геоданих. Наукова новизна. Обґрунтовано спільне використання супутникового та інерційного вимірювання для знімання, виконано теоретичне рішення обробки даних та запропоновано методику складання масштабних планів. Виконано оновлення інформаційної бази геодезична складова розробки комплексних планів. Практична значимість. Отримані результати можна використати для розробки комплексних планів просторового розвитку з геодезичною складовою. Крім того, матеріали статті можуть бути використані в геодезичній та картографічній діяльності.
Сучасні методи геодезичного картографування територій: використання GPS та ГНСС технологій
(2024) Шевчук, Сергій Миколайович; Домашенко, Галина Тимофіївна; Рожі, Т. А.
Мета роботи знайти взаємозв’язок між картографією та GPS і ГНСС технологіями. Ця проблема актуальна у зв'язку з повсюдною необхідністю переоснащення різних картографічних структур вимірювальними засобами та програмним забезпеченням ГІС, а також з необхідністю оптимального вибору таких засобів із численних варіантів різного призначення та різної складності, доступних на сьогодні. Матеріали та методи досліджень: огляд літератури, застосування супутникових технологій, які дозволяють визначати просторове положення в автоматичному режимі для вирішення різних завдань. Аналізу моніторингу і діагностики відповідно до стратегічного напряму науково-технічного розвитку. Необхідність та доцільність впровадження у геодезичне виробництво сучасних супутникових технологій, що базуються на використанні глобальних навігаційних супутникових систем (ГНСС) стало очевидним на початку 90-х років XX ст. Нові технічні засоби та технології на базі ДПС революційним чином змінювали геодезичні методи координатних визначень як для виробничих, так та для наукових цілей. Основними завданнями GNSS- вимірників є обчислення з різною точністю поточних невідомих координат точок та винесення в натуру точок з відомими координатами, а також ряд додаткових додатків (розрахунок відстаней, обчислення площ, координатна геометрія, розбивка та ін.). Крім необхідності координування об'єктів, виміру для ГІС містять також низку додаткових завдань, серед яких насамперед – необхідність запису різних атрибутивних даних, прив'язаних до об'єктів ГІС. Активна розробка технологій дистанційного зондування землі з використанням сигналів GPS розпочато наприкінці 80-х років. і ведеться у кількох напрямках: розробка технології побудови глобальних геодезичних карток ПЕМ (GIM); розвиток методів GPS картографії; розробка асиміляційних моделей для оперативного прогнозування параметрів території. Дослідження технологій дистанційного моніторингу за допомогою сигналів GPS/GNSS та вивчення з їх допомогою динаміки картографічних змін різного походження становлять предмет дослідження даної статті. Проведено оцінку характеристик (чутливість, просторовий і тимчасовий дозвіл, обсяг інформації, що отримується, діапазон вимірювань) наземних мереж приймачів GPS/ГНСС, призначених для реєстрації та моніторингу геодезичних реперів, які позначають територію і дозволяють ефективно побудувати картографічну модель, що є дуже актуальним під час ведення бойових дій на території України.
Агроландшафти: інноваційні підходи у землеустрої та плануванні територій
(Полтавський державний аграрний університет, 2024)
У збірнику матеріалів Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції висвітлено результати досліджень та інноваційні підходи у геодезії, землеустрої, плануванні територій садово-паркових та лісових агроландшафтів. Видання може бути корисним для викладачів закладів вищої освіти, фахівців-практиків, здобувачів вищої освіти.

Переглянути

Нові надходження