Фахові видання. Навчально-науковий інститут агротехнологій, селекції та екології
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Публікація Вплив агротехнічних прийомів на біометричні показники соняшнику (HELIANTHUS ANNUUS L.)(2026-07-29) Каламбет, В. В.; Гангур, Володимир ВасильовичМета. З’ясувати вплив різних агротехнічних прийомів (удобрення, густота рослин) на біометричні показники гібридів соняшнику різних груп стиглості за вирощування в умовах Лівобережного Лісостепу України. Методи. Польові дослідження проведено на базі ФГ «Грига» Полтавського району упродовж 2024–2025 рр. Грунт дослідної ділянки – чорнозем типовий малогумусний середньосуглинковий. Схема досліду передбачала дослідження трьох чинників: густота стояння рослин (45, 55, 65 тис. шт./га), система удобрення (без добрив (контроль); Євросіріал (N10P24S20B0,1Zn0,1); Дуофертіл (N8P30S8Mg2B0,15Zn0,1)), гібриди (Еван, Окллахома, Си Теос). Результати. Встановлено, що оптимальні умови для формування максимальної площі листкової поверхні забезпечуються за густоти 45 тис. рослин/га. Внесення добрив (Дуофертіл і Євросіріал) сприяє незначному збільшенню площі листкової поверхні відносно варіанту без добрив, однак стабільно вищим був цей показник у гібриду Еван. Оптимальною для формування максимальної висоти рослин є густота 55 тис. рослин/га, за якої більшість гібридів реалізують свій потенціал росту. Внесення комплексних мінеральних добрив позитивно впливає на висоту рослин, проте ефективність їх дії залежить від щільності рослин на одиниці площі та генотипу соняшника. Встановлено, що рослини із більшим діаметром стебла та кошика формуються за найменшої густоти стояння (45 тис./га). Водночас за збільшення густоти спостерігали конкуренцію між рослинами за фактори життя, що призводило до зменшення діаметра як стебла, так і кошиків. Висновки. Використання комплексних мінеральних добрив, зокрема Дуофертіл та Євросіріал, забезпечило формування більш потужного листкового апарату, збільшення висоти рослин, діаметра стебла й кошика, а також підвищення маси 1000 насінин відносно контролю. Найкращі біометричні показники переважно спостерігали за густоти стояння 45–55 тис. рослин/га, тоді як збільшення щільності рослин до 65 тис./га спричиняло зниження цих параметрів у рослин гібридів соняшнику Си Теос, Еван і Оклахом.Публікація Біологічні особливості гібридів соняшнику (HELIANTHUS ANNUS L.) та їх роль у формуванні кількісних і якісних показників врожаю(2026-07-29) Каламбет, В. В.; Гангур, Володимир ВасильовичВстановлено, що соняшник став лідируючою сільськогосподарською культурою, обійшовши за площею посіву (понад 5 млн га) пшеницю озиму, що зумовлено його високою рентабельністю та стабільним попитом на ринку. Визначено регіональну специфіку вирощування культури, зокрема не зважаючи на розширення зони сприятливої для вирощування на північ та захід, основними регіонами ще і досі залишаються Степ і південний Лісостеп, що пояснюється сприятливим кліматом та логістичною близькістю до портів. Окрему увагу приділено трансформації Державного реєстру сортів рослин у 2025 р., де відзначено різке скорочення кількості зареєстрованих гібридів (на 40 %) через зростання державних зборів. Проаналізовано структуру ринку насіння, де домінують гібриди іноземної (переважно французької) та вітчизняної селекції. Приведено класифікацію гібридів за напрямом використання (лінолеві – 86 %, високоолеїнові, кондитерські та нові фуражні форми) та за технологіями гербіцидного захисту від бур’янів (класична, Sumo, Clearfield, Clearfield Plus, A.I.R.). У статті детально розглянуто проблему вовчка соняшникового (Orobanche cumana) та ефективність генетичної стійкості й хімічного контролю його наявності у посівах. Висвітлено переваги та недоліки сучасних виробничих систем захисту від бур’янів, зокрема відсутність післядії у технології ExpressSun проти фітотоксичного впливу імідазолінонів у системі Clearfield. Науково обґрунтовано біологічні особливості культури, а саме температурні оптимуми для проростання насіння (20–24°C), вимоги до суми активних температур та вологозабезпечення у критичні фази розвитку (зірочка–цвітіння). Поряд з цим відзначено ефективність застосування мінеральних добрив, зокрема схеми N32 P32 K32 із позакореневим підживленням, що забезпечує приріст урожайності на 8,6–13,3 %, однак потребує енергетичного та економічного обгрунтування.Публікація Значення багаторічних бобових трав у покращенні родючості ґрунту(2026-07-29) Гангур, Володимир Васильович; Водяник, О. В.У роботі проведено комплексний аналіз та систематизацію результатів наукових досліджень щодо впливу багаторічних бобових трав на формування показників родючості ґрунтів та їх ефективність як попередників інших культур у сівозміні. Встановлено, що багаторічні бобові трави є фундаментальним чинником біологізації землеробства. За результатами літературних джерел як вітчизняних, так іноземних авторів відзначено, що азотфіксуючий потенціал культур варіює в межах від 50 до 450 кг/га азоту на рік. Зокрема, лідерами за накопиченням біологічного азоту є козлятник східний (до 280 кг/га) та еспарцет піщаний (230 кг/га). Доведено, що післядія бобових трав забезпечує надходження у ґрунт 150–200 кг/га біологічного азоту з пожнивно-кореневими рештками, що за агрономічною цінністю еквівалентно внесенню 40 т/га гною. Особливу увагу приділено трансформації агрофізичних властивостей ґрунту. Багаторічні трави виступають потужним фактором структуроутворення: вже у перший рік вегетації коефіцієнт структурності підвищується в 1,5–2,7 раза, а частка агрономічноцінних агрегатів підвищується на 6–13 %. Потужна коренева система сприяє природному розущільненню ґрунтового профілю та формуванню стійкої системи біопор, що покращує вологоємність, аерацію та загальну пористість ґрунту. Відзначено позитивний вплив трав на вміст органічної речовини, зокрема за трирічний період вирощування люцерни вміст гумусу зростає на 0,4 %, а показник pH зміщується в бік нейтрального значення. Встановлено, що багаторічні трави є бажаним попередником для більшості сільськогоподарських культур у сівозмінах та забезпечують істотне збільшення врожайності як озимих зернових, так і просапних культур. Таким чином, введення багаторічних бобових трав у сучасні сівозміни є стратегічним інструментом покращення родючості ґрунтів та управління продуктивністю польових культур.Публікація Вплив добрив на урожайність та якість насіння соняшнику за вирощування в умовах Лівобережного Лісостепу України(2026-07-29) Гангур, Володимир Васильович; Поляков, І. А.; Черниш, М. Р.; Соляник, В. А.; Господинько, А. С.Вивчення питання підвищення продуктивності соняшнику (Helianthus annuus L.) як однієї з провідних та найбільш економічно вигідних олійних культур в аграрному секторі України є актуальним. Метою досліджень було з’ясувати вплив різних рівнів удобрення на урожайність та параметри якісних показників насіння гібридів соняшнику різних біотипів. Дослідження проведено впродовж 2024–2025 рр., на дослідному полі Полтавської ДСГДС ім. М. І. Вавилова. Встановлено, що внесення добрив забезпечило збільшення урожайності гібриду Ярило на 0,40–0,61 т/га (26,5–40,4 %). Максимальний результат отримано за норми N90Р100К90. Виявлено, що виключення калію (N90P100) не призводило до істотного недобору урожаю, різниця становила лише 3,9 %. Найвищий рівень урожайності гібриду Равелін (2,14 т/га) зафіксовано у разі застосування N90Р100К90, що на 40,8 % перевищує контрольний варіант. Азотно-фосфорне живлення також продемонструвало високу ефективність, зокрема приріст урожайності насіння становив 32,9–38,2 % відносно контролю. Середньостиглий гібрид Гусляр виявив найвищу чутливість до фону живлення. Максимальну врожайність (2,27 т/га) досягнуто за внесення мінеральних добрив у дозі N90Р100К90, що на 32,0 % вище за варіант без добрив. Окрему увагу в роботі приділено аналізу впливу рівня мінерального живлення на олійність насіння. Встановлено, що інтенсифікація системи удобрення соняшника та збільшення врожайності призводять до поступового зниження вмісту олії. Навіть мінімальні дози добрив N50Р60 знижували олійність на 0,5–0,9 % залежно від біологічних ообливостей гібриду. Найвищі якісні показники насіння спостерігали на контрольному варіанті без добрив. Доведено, що хоча повне мінеральне добриво (NPK) є найбільш ефективним за впливом на формування урожайності насіння, проте роль калію на ґрунтах, де проводили дослідження, є менш вираженою порівняно з азотно-фосфорними.Публікація Напрями та технології відтворення родючості ґрунтів в Україні в післявоєнний період(2023) Чайка, Т. О.; Короткова, Ірина ВалентинівнаСтаття присвячена дослідженню негативних наслідків воєнних дій на стан родючості ґрунтів в Україні та напрямам їх відтворення. Актуальність теми полягає в тому, що третина оброблюваних сільськогосподарських земель постраждала від воєнних дій, що, з урахуванням аграрного напряму виробництва східних і південних областей України, загрожує значним зменшенням вирощування сільськогосподарської продукції. Метою статті є обґрунтування ефективності технологій відтворення родючості ґрунтів від наслідків воєнних дій в Україні. Встановлено негативні наслідки від війни для структури ґрунту та його властивостей, відтворення яких природним способом потребує сотні років. Визначено та описано основні типи порушень ґрунту, спричинених бойовими діями: модифікація структури ґрунту (утворення кратерів від бомб, ущільнення тощо) та хімічне забруднення (потрапляння забруднювальних речовин). Враховуючи наявний існуючий досвід подолання наслідків воєн них дій щодо відтворення ґрунтів сільськогосподарського призначення, запропоновано певний порядок відтворення родючості ґрунтів з різними ступенями та причинами пошкоджень. Розглянуто варіанти відтворення ґрунтів із порушенням природної цілісності генетичних горизонтів та способи усунення забруднення важкими металами (механічні, фізико-хімічні та біологічні). Задля практичної реалізації запропонованих заходів виконано орієнтовний розрахунок витрат на відтворення родючості ґрунтів від наслідків воєнних дій в Україні. Визначено, що для відтворення властивостей ґрунтів та придатності їх у використанні в аграрно му виробництві, найбільші витрати (без урахування гуманітарного розмінування) припадають на механічну меліорацію (81,8 %). При цьому, обсяг витрат залежить від кількості вирв від снарядів та їх калібру, та методів відтворення агрохімічних властивостей ґрунту. Зазначено особливості правового регулювання у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості, визначення шкоди, завданої землям і ґрунтам України внаслідок збройної агресії проти країни. Проведені розрахунки слугуватимуть головними доказами для компенсації розміру шкоди у позовах проти країни-агресора.Публікація Вплив технології вирощування на продуктивність і врожайність льону олійного в умовах нестійкого зволоження регіону вирощування(2024) Чайка, Т. О.; Короткова, Ірина ВалентинівнаСтаття присвячена дослідженню формування продуктивності, якості насіння і врожайності льону олійного за традиційної та органічної технологій вирощування. Вирощування цієї культури є більш рентабельним, ніж зернових, а зростаючий попит європейських країн на фоні зменшення експорту світових виробників забезпечує перспективність збільшення його посівних площ в усіх ґрунтово-кліматичних зонах України, що й визначає актуальність теми дослідження. Метою роботи є порівняння елементів продуктивності, якості насіння та врожайності льону олійного за традиційної й органічної технологій вирощування з урахуванням гідротермічних умов регіону. Дослідження проведено в умовах Полтавської області впродовж 2020–2022 рр. з використанням льону олійного сорту Водо грай. Агротехніка вирощування культури відповідала зоні вирощування. За традиційної технології вирощування основний обробіток ґрунту передбачав систему зяблевого комбінованого обробітку з внесенням гербіцидів для захисту від бур’янів. За органічною технологією вирощування проведені агротехнологічні заходи, зокрема передпосівна обробка насіння біостимулятором росту та використання трихограми для знищення шкідників. Встановлено, що за органічної технології вирощування висота рослин льону олійного на 4,6–9,9 % перевищувала рослини льону за традиційної технології. В умовах органічної технології негатив ний вплив погодних умов щодо висоти рослин виявився на 3,7 % меншим. Порівняння елементів продуктивності культури льону у середньому за роки досліджень довело переваги органічної технології вирощування стосовно традиційної: кількість коробочок на 1 рослині – 5,91 шт. або на 8 % більше; кількість насіння на 1 рос лині – 45 шт. або на 18,4 % більше; кількість насінин в 1 коробочці – 7,52 шт. або на 7,6 % більше; маса насіння з 1 рослини – 0,31 г або на 6,9 % більше; маса 1000 насінин – 7,15 г або на 8,2 % більше. Доцільно зазначити, що у середньому за роки досліджень вміст жиру в насінні льону олійного становив 42,4 % за традиційної технології та 43,4 % – за органічної, що сприяло виходу олії з насіння – 66,3 і 73,9 ц/га, відповідно. Водночас середньорічна урожайність за органічної технології становила 1,7 т/га, що на 9 % більше, ніж за традиційної.Публікація Ефективність біопрепаратів у підвищенні врожайності та прибутковості органічної сої в умовах кліматичних ризиків(2025) Чайка, Т. О.; Короткова, Ірина Валентинівна; Поспєлова, Ганна Дмитрівна; Ляшенко, Віктор ВасильовичУ статті проведено оцінку впливу біологічних препаратів різної природи (мікоризних, бактеріальних і фітогормональних) на урожайність і рентабельність вирощування органічної сої за змінних погодних умов 2022–2024 рр. у Лівобережному Лісостепу України. Визначено, що всі варіанти застосування біопрепаратів перевищили контроль за урожайністю та прибутковістю. Найвищу середню урожайність (3,23 т/га) та стабільність результатів (CV = 9,7%) забезпечила повна комбінована схема 8 (Profix + Мікофренд + Віолар), що підтверджує її стійкість до кліматичних стресів. Рівень рентабельності цієї схеми сягнув 369,0%. За умов збільшення витрат і зниження ціни реалізації, вона зберігала економічну перевагу з рентабельністю 259,5%. Найменш затратною і водночас ефективною для малобюджетних господарств є схема з використанням лише мікоризного препарату Мікофренд (рентабельність 216,2–343,6%). Встановлено чітку обернену залежність між урожайністю та варіабельністю (r = –0,73), що свідчить про стратегічну доцільність застосування комплексної біологічної стимуляції. Отримані дані підтверджують конкурентоспроможність органічної моделі за рахунок біологічної інтенсифікації й її високу економічну ефективність навіть у стресових кліматичних умовах.Публікація Економічні засади оптимізації структури землекористування територіальної громади для сталого розвитку агроландшафтів(2025) Шевчук, Сергій Миколайович; Домашенко, Галина Тимофіївна; Кошіль, Е. А.У статті досліджено формування сталих агроландшафтів територіальної громади через інтеграцію економічних, соціальних та екологічних функцій землі. На прикладі Великорублівської ТГ Полтавської області проаналізовано структуру земель, розраховано інтегральні показники антропогенного навантаження (3,4), екологічної стабільності (0,56) та розораності (0,47), що свідчить про помірний техногенний вплив і критичний рівень розораності. Результати обґрунтовують необхідність комплексного планування, оптимізації структури угідь, інтеграції цифрового моніторингу та економічних стимулів для підвищення стійкості агроландшафтів та сталого розвитку території громади.Публікація Еколого-економічні підходи просторового планування землекористування територіальної громади(2025) Шевчук, Сергій Миколайович; Чувпило, Вадим Вікторович; Домашенко, Галина ТимофіївнаУ статті розглядаються сучасні підходи до еколого-економічного планування землекористування територіальних громад, що поєднують економічні, соціальні та екологічні пріоритети для забезпечення сталого розвитку та раціонального використання земельних ресурсів. Показано, що ефективне землекористування ґрунтується на зборі та аналізі просторових даних із застосуванням ГІС, дистанційного зондування та економічних показників, що дозволяє оптимізувати використання земель, знижувати конфліктність між користувачами та підвищувати прозорість управління. Аналіз системи планування в Україні демонструє наявність державного, регіонального та місцевого рівнів, проте застарілі підходи та структурна несумісність планувальних документів обмежують ефективність їх використання. Визначено, що інтеграція містобудівної та землевпорядної документації, а також застосування сучасних технологій просторового аналізу створюють основу для комплексного розвитку територіальних громад, забезпечують баланс між екологічними, економічними та соціальними аспектами та формують передумови для сталого і збалансованого управління територіями.Публікація Моніторинг геохімічних показників ґрунтів міста Полтави(2025) Шевчук, Сергій Миколайович; Ласло, Оксана Олександрівна; Марініч, Любов ГригорівнаПодано результати багаторічного моніторингу геохімічних показників темно-сірих опідзолених ґрунтів м. Полтава (2005—2024). Відбір зразків проведено згідно ДСТУ 4281:2004; аналізи виконано в лабораторії Північно-Східного міжрегіонального центру ДУ "Інститут охорони ґрунтів України" за загальноприйнятими методиками. Визначено діапазон реакції ґрунтового розчину pH 5,85—6,84 (середнє 6,18) та вміст гумусу 1,75—2,40 % (середнє 2,23 %). Вміст лужногідролізованого азоту коливався в межах 65,6—93,12 мг/кг (середнє 77,05 мг/кг), нітратного азоту — 20,67—25,81 мг/кг (середнє 23,43 мг/кг), амонійного азоту — 19,39—24,55 мг/кг (середнє 21,76 мг/кг). Рухомі форми фосфору та калію визначені в інтервалах 130,23—168,92 і 110,48—174,23 мг/кг відповідно (середні 147,89 і 128,10 мг/кг). З’ясовано, що для досліджуваного типу ґрунту відносно стабільний вміст гумусу. Низький рівень лужногідролізованого азоту поєднується з підвищеним вмістом нітратів, що впливає на активізацію процесів нітрифікації та зниження здатності ґрунтів утримувати амонійні форми азоту в поглинальному комплексі. Амонійний азот залишається відносно стабільним, проте існує потенційна загроза його переходу у нітратну форму, що підсилюється особливостями мінералогії ґрунтів м. Полтава — зниженням вмісту вторинних глинистих мінералів із високою сорбційною здатністю. Водночас рівень калію відповідає середнім значенням, що пояснюється частковим його винесенням у процесі інтенсивного землекористування. Отримані результати доцільно інтегрувати у Генеральний план м. Полтава (урахування зон деградації ґрунтів); схеми функціонального зонування міста (виділення територій зі зниженою геохімічною стійкістю, що потребують фіторемедіаційних заходів); аграрну практику (адаптивний підбір культур і систем удобрення з урахуванням мінералогічних особливостей ґрунтів); систему екологічної безпеки міста (діагностика ризиків забруднення підземних вод і міграції нітратів у зонах з низькою буферністю), зокрема під час визначення функціонального призначення територій, регулювання інженерного навантаження та розроблення програм сталого розвитку урбанізованих ландшафтів.Публікація Геодезичний облік та аналіз земель природно-заповідного фонду як основа планування і реконструкції садово-паркових об’єктів(2025) Нагорна, Світлана Вікторівна; Куришко, Роман Валентинович; Чувпило, Вадим Вікторович; Шевчук, Сергій Миколайович; Гапон, Світлана ВасилівнаУ статті розглядаються методи геодезичного обліку та аналізу земель природно-заповідного фонду як практична основа для планування та реконструкції садово паркових об’єктів. На прикладі парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Парк сільськогосподарського технікуму» м. Полтава проведено комплекс геодезичних робіт, що включав топографічне знімання, інвентаризацію зелених насаджень, визначення меж земельної ділянки та оцінку сучасного стану природних ресурсів. Використання сучасних ГІС-інструментів, методів цифрового картографування та 3D моделювання дозволило створити високоточну цифрову модель рельєфу, яка стала основою для аналізу просторової структури території та прогнозування можливих змін у разі проведення реконструкційних робіт. Запропоновані планувальні рішення орієнтовані на оптимізацію просторової організації парку, збереження цінних видів та ландшафтних елементів, підвищення рівня рекреаційної доступності та гармонійне поєднання природоохоронних і культурно-естетичних функцій. Особлива увага приділена питанням охорони та раціонального використання земель ПЗФ, що сприяє формуванню екологічно збалансованих умов розвитку садово-паркових об’єктів у міському середовищі.Публікація Вплив температурних аномалій на потребу у зрошенні сільськогосподарських культур(2026-07-13) Ласло, Оксана Олександрівна; Панченко, Катерина Степанівна; Марініч, Любов ГригорівнаУ статті висвітлено питання прогнозу потенційної евапотранспірації (ЕТ₀) і температурних змін літнього періоду (червень–серпень) 2023–2030 рр., враховуючи водоспоживання сільськогосподарських культур та індекс посухи SPEI. Підвищення температури повітря, особливо в літній період, суттєво впливає на водний баланс агроекосистем, зумовлюючи зростання випаровування з поверхні ґрунту та транспірації рослин. Встановлено, що підвищення середньої літньої температури на 0,3–0,5°C щороку призводитиме до збільшення ЕТ₀ з 18,74 мм у 2026 році до 23,41 мм у 2030 році, що відображає посилення випаровуваності та дефіцит ґрунтової вологи. Дослідженнями встановлено, що коефіцієнти водоспоживання культур (Kc) зростатимуть: кукурудза з 0,81 до 0,85, соя з 0,71 до 0,75, овочі з 1,01 до 1,05, що у сукупності з підвищенням ЕТ₀ збільшуватиме потребу у зрошенні: кукурудза – 15,18–19,9 мм, соя – 13,31–17,56 мм, овочі – 18,93–24,58 мм. Дослідженнями також встановлено, що зменшення значень індексу SPEI від –0,5 до –2,5 підсилюватиме водний стрес та збільшуватиме потенційну евапотранспірацію на 5–25 %, що вказує на зростання ризику літніх посух у регіоні. Результати досліджень дають підставу рекомендувати застосування адаптивних та водозберігаючих технологій поливу, інтеграцію агрометеорологічного прогнозування з управлінням водними ресурсами та пріоритетне забезпечення овочевих культур у критичні фази розвитку. Встановлено, що зрошення стає необхідним агротехнічним заходом уже з 2027–2028 рр., а до 2029–2030 рр. формуються кліматично напружені літні умови, близькі до південних степових. Перспективними є подальші дослідження щодо оцінки ефективності різних систем поливу, впровадження краплинного та мікрозрошення, розвитку кліматично орієнтованих моделей водокористування та інтеграції агрометеорологічного прогнозування з управлінням меліоративними системами для підвищення стійкості агроекосистем Полтавської області до зростаючих температурних аномалій і посух.Публікація Вплив сучасних температурних аномалій на розвиток агрометеорологічних посух(2026-07-13) Ласло, Оксана ОлександрівнаУ статті висвітлено результати, що підтверджують факт підвищення температури повітря, як одного із ключових чинників трансформації режиму зволоження та розвитку агрометеорологічних посух, особливо у Лісостеповій зоні України. Збільшення частоти і масштабів температурних аномалій, які суттєво сприяють формуванню посушливих умов, приводять до значних втрат ґрунтової вологи, порушення водного балансу в ґрунтах і зниження їх здатності до природного відновлення родючості. Використання стандартизованого індексу посухи SPEI дозволяє враховувати як дефіцит опадів, так і збільшення потенційної евапотранспірації через температурні аномалії. Аналіз даних Полтавської області за період 2015–2025 років показав поступове підвищення середньорічних температур та збільшення амплітуди міжрічних і внутрішньорічних коливань, зокрема після 2022 року. Найбільш критичним став 2024 рік із рекордно високими температурами, які призвели до різкого дефіциту продуктивної вологи у ґрунті, погіршення мікробіологічної активності, прискорення мінералізації гумусу та деградації структури орного шару. Навіть роки з помірним рівнем опадів демонструють підвищений ризик посухи через температурно-індуковане випаровування. Розрахунки SPEI підтвердили, що агрометеорологічні посухи негативно впливають на потенційну урожайність зернових і технічних культур, знижуючи стабільність виробництва. Прогноз на 2026–2030 роки вказує на збереження тенденції до тепліших зим, ранніх весен і спекотного літа з нерівномірним роз поділом опадів, що вимагатиме застосування адаптаційних агротехнічних заходів, таких як мульчування, збереження органічної речовини, сівозміна з посухостійкими культурами та системи точного зрошення. Використання індексу SPEI є ефективним інструментом для кількісної оцінки впливу температурних аномалій і змін опадів на розвиток агрометеорологічних посух та їх наслідки для родючості ґрунтів.Публікація Динаміка змін морфометричних показників та наростання вегетативної маси Malva sylvestris L. залежно від схеми посіву(2025) Ласло, Оксана Олександрівна; Марініч, Любов Григорівна; Панченко, Катерина Степанівна; Маренич, Микола Миколайович; Лень, Олександр Іванович; Диченко, Оксана ЮріївнаАктуальність. Калачики лісові (Malva sylvestris L.) є цінною лікарською та медоносною культурою з високою екологічною пластичністю, широким ареалом поширення в Україні та багатим хімічним складом. Завдяки цьому рослина проявляє антиоксидантну, протизапальну, гепатопротекторну й інші біологічні активності. На відміну від раніше проведених наукових досліджень, які здебільшого зосереджувалися на вивченні хімічного складу та лікувальних властивостей рослини, наше дослідження вперше охопило агротехнічний підхід до оптимізації схеми посіву з метою збільшення кількості фітосировини. Мета дослідження – визначити вплив способу посіву на наростання вегетативної маси мальви для отримання високоякісної лікарської сировини. Матеріали та методи. Дослідження проводили у 2022–2024 рр. на базі Ботанічного саду ПНПУ ім. В. Г. Короленка. Рослини висівали безрозсадним способом, використовуючи чотири варіанти: 45 × 20 см, 45 × 30 см, 60 × 20 см, 60 × 30 см. Облік морфометричних показників (висота, кількість листків, маса рослини) здійснювали в основні фази накопичення вегетативної маси рослинами. Застосовано польові, лабораторні та статистичні методи. Результати дослідження та їх обговорення. У Malva sylvestris L. виявлено істотну залежність динаміки росту рослин від схеми посіву. Найкращі результати щодо приросту вегетативної маси, висоти та кількості листків зафіксовано за схемою посіву 60 × 30 см, яка забезпечувала оптимальні умови освітлення, аерації та живлення. Високі показники також спостерігались у варіанті 45 × 30 см, що підтверджує ефективність середньої густоти посіву. Найнижчі результати продемонстрував варіант 60 × 20 см через надмірну загущеність рослин у рядку. Оптимальною для заготівлі біомаси у фазі цвітіння визначено схему 60 × 30 см. Висновки. Отримані результати досліджень підтверджують вагому роль схеми посіву у формуванні морфометричних показників і забезпечують практичні рекомендації щодо оптимізації агротехнології вирощування мальви лісової для фармацевтичних потреб. Це відкриває нові перспективи для підвищення ефективності виробництва лікарської сировини, що раніше було обмежене переважно природною заготівлею.Публікація Агрокліматичні та ґрунтові ризики в органічному землеробстві(2025) Ласло, Оксана Олександрівна; Панченко, Катерина СтепанівнаУ статті розглянуто актуальні агрокліматичні та ґрунтові ризики в органічному землеробстві на прикладі вирощування волоського горіха в умовах Центрального Лісостепу України. Особливу увагу приділено ролі органічного вуглецю, вмісту гумусу, кислотності ґрунту та оцінці стану темно-сірих опідзолених ґрунтів. Аналіз ґрунтових ризиків показав, що процес дегуміфікації та зниження мікробної активності у досліджуваних ґрунтах відбувається постійно, оскільки відсутність достатньої кількості органічної речовини є критично низькою для ґрунтових мікроорганізмів, а рівень гумусу менше 2 % – ознака критичної втрати родючості ґрунту та зниження його водоутримуючої здатності. Різке падіння рівня гумусу у 2025 році, спричинене недостатньою кількістю органічних добрив та тривалих посух, що знизили їх ефективність та вплинули на роботу мікробіологічної асоціації бактерій. За період 2023–2025 років спостерігали повільний темп гумусоутворення при відсутності додаткового джерела органіки, але задерніння сприяло захисту ґрунту від перегріву, ерозії та ущільнення.Вміст Corg (1,0 %) свідчить про низький вміст органічної речовини в ґрунті (оптимальний вміст Corg: 1,8–2,5 % для горіха волоського); низький Corg спричиняє погіршення структури ґрунту, водоутримання, знижує мікробну активність. Потенційно мінералізований азот (14 кг N/га) є критично низьким (оптимум для горіхових садів: 60–100 кг N/га) – ознака азотного голодування.Коефіцієнт C:N = 12,5 показує, що співвідношення вуглецю до азоту поки не блокує мінералізацію (норма для мінералізації: 10–15), але через загальний дефіцит C і N навіть сприятливе їх співвідношення не гарантує достатньої мікробіологічної активності. Темно-сірі опідзолені ґрунти в умовах органічного виробництва перебувають у ризиковому стані. Проаналізовано перспективи збереження родючості ґрунтів через систему сталого управління: щорічний моніторинг гумусу, C, N; системне задерніння міжрядь з використанням бобових + злакових трав, не лише рудеральної флори; підвищеннябіологічної активності за рахунок біопрепаратів з ефективними мікроорганізмами та мульчування рослинними рештками з низьким C:N (бобові); внесення органічної речовини – перегній, компост, зелене добриво (сидерація бобовими культурами).Публікація Полтавські Ротмістрови: нові та маловідомі факти родинної біографії(2026-07-04) Кузьменко, Н. В.; Самородов, Віктор МиколайовичСтаття присвячена дослідженню генеалогії, суспільно-політичної та науково-просвітницької діяльності відомого дворянського роду Ротмістрових, чия доля тісно пов’язана з Полтавщиною. На основі опрацювання нових та маловідомих архівних джерел, єпархіальних відомостей і приватного листування суттєво доповнено родинну біографію кількох поколінь цієї династії. Особливу увагу приділено висвітленню діяльності видатного вченого-агронома, одного з фундаторів вітчизняної дослідної справи Володимира Григоровича Ротмістрова (1866–1941), а також його найближчого оточення. Проаналізовано їхній внесок у розвиток земської медицини, освіти, культури та аграрної модернізації краю наприкінці XIX — на початку XX століття. Введено до наукового обігу раніше не публіковані біографічні факти, що дозволяють глибше зрозуміти соціокультурний портрет полтавської інтелігенції досліджуваного періоду.Публікація Історичне підгрунтя створення на Полтавщині першої вітчизняної установи з культури лікарських рослин(2026-07-04) Самородов, Віктор Миколайович; Барська, Г. М.Стаття присвячена дослідженню історичних передумов та соціокультурного підґрунтя створення на Полтавщині першої вітчизняної науково-дослідної установи з культури лікарських рослин — Лубенської дослідної станції (заснованої у 1916 р.). Проаналізовано роль регіону як потужного природного та інтелектуального центру, де перетиналися багатовікові традиції народної медицини, сприятливі ґрунтово-кліматичні умови та ініціатива передової наукової спільноти. Особливу увагу приділено діяльності видатних діячів науки, зокрема професора П. І. Лужненка, чиї зусилля в період Першої світової війни дозволили подолати кризу дефіциту імпортної лікарської сировини та закласти фундамент для розвитку промислового лікарського рослинництва, фармації та селекції медичних культур в Україні.Публікація Із плеяди видатних селекціонерів України: Є. С. Гуржій (1906-1983)(2026-07-04) Самородов, Віктор Миколайович; Шиян, О. О.Стаття присвячена 120-річчю від дня народження видатної української вченої, докторки сільськогосподарських наук, професорки Євдокії Сидорівни Гуржій (1906–1983). Висвітлено її життєвий шлях, становлення як науковця під керівництвом академіка М. М. Гришка та понад 50-річну діяльність у галузі коноплярства. Особливу увагу акцентовано на її пріоритетних наукових досягненнях: розробці першої в світі методики селекції конопель на стійкість до вовчка, створенні методу масової гібридизації дводомних конопель з однодомними (беккросинг), а також виведенні високопродуктивних сортів «Однодомна 12» і «Полтавська 3» на базі Полтавського сільськогосподарського інституту. Відзначено її вагомий внесок у розвиток аграрної освіти та наукової школи селекції конопель в Україні.Публікація Формування правової культури здобувачів вищої освіти(2025) Оніпко, Валентина ВолодимирівнаУ статті висвітлено проблему формування правової культури майбутніх фахівців аграрної сфери в умовах реалізації компетентнісного підходу у вищій освіті. Обґрунтовано актуальність правового виховання здобувачів освіти, зумовлену потребою сучасного суспільства у фахівцях, здатних не лише виконувати професійні функції, а й діяти у правовому полі, усвідомлюючи власні права, обов’язки та соціальну відповідальність. Розкрито зміст поняття «правова культура» як інтегрованої якості особистості, що охоплює знання правових норм, правосвідомість, ціннісні орієнтації, уміння застосовувати правові знання у практичній діяльності, дотримуватися етичних стандартів і принципів верховенства права. Здійснено аналіз освітнього процесу в аграрних закладах вищої освіти, спрямованого на формування правової компетентності здобувачів через вивчення комплексу загальноосвітніх, гуманітарних та фахових дисциплін. Зокрема, розкрито потенціал таких навчальних курсів, як Ботаніка, Ґрунтознавство, Агрохімія, Землеробство, Економіка підприємства, Безпека життєдіяльності та основи охорони праці, Правознавство, Філософія, Історія та культура України, Іноземна мова за професійним спрямуванням у формуванні правової свідомості та громадянської позиції майбутніх фахівців. Навчальні дисципліни природничо-технологічного циклу забезпечують усвідомлення правових аспектів природокористування, охорони довкілля, екологічної відповідальності аграрія, дотримання норм земельного, екологічного, господарського та трудового законодавства. Гуманітарні дисципліни створюють основу для формування морально-етичних переконань, національної ідентичності, правової самосвідомості та культури спілкування у професійному середовищі. Підкреслено роль викладача як суб’єкта правового виховання, який не лише передає знання, а й формує правові переконання, сприяє становленню активної громадянської позиції студентів, розвитку навичок критичного мислення, здатності аналізувати правові ситуації та ухвалювати відповідальні рішення. Визначено, що ефективне формування правової культури потребує інтеграції навчальної, виховної та практичної діяльності, створення освітнього середовища, у якому панують повага до прав людини, толерантність і справедливість. Зроблено висновок, що формування правової культури в аграрній освіті має розглядатися як важливий чинник становлення професійної, соціально активної, морально зрілої особистості, здатної реалізовувати принципи сталого розвитку, забезпечувати правопорядок у сфері агровиробництва та брати участь у побудові демократичного громадянського суспільства.Публікація Abscisic acid and biopreparations as markers of organic soybean adaptation to hydrothermal stress(2025) Chaika, T.; Korotkova, I. V.; Liashenko, V. V.; Pospielova, G. D.; Onipko, V. V.; Чайка, Т.; Короткова, Ірина Валентинівна; Ляшенко, Віктор Васильович; Поспєлова, Ганна Дмитрівна; Оніпко, Валентина ВолодимирівнаGiven the growing demand for organic soybeans and the need to mitigate the adverse effects of climate change, the study of biopreparations of various origins and their influence on plant adaptive mechanisms under stress conditions has become increasingly relevant. This study aimed to assess changes in abscisic acid (ABA) content under the influence of biopreparations in a multi-year field experiment and to analyse the relationship between ABA and the biochemical, physiological, and agronomic indicators of soybean adaptation to hydrothermal stress under organic farming conditions. The study involved the use of biological preparations based on mycorrhizal fungi, rhizosphere and nitrogen-fixing bacteria, as well as phytohormones. A range of field, laboratory (physiological and biochemical), and statistical methods was employed. The findings revealed the integration of molecular, biochemical, physiological, and agronomic stress resistance markers as a result of the enhanced adaptive potential of soybean following the application of biopreparations. Their effectiveness was evident through a comprehensive influence on key adaptive mechanisms, including: a 9.2%-36.3% reduction in ABA concentration, indicating alleviation of stress pressure; a 10.0%-27.6% increase in relative water content, contributing to the maintenance of optimal cellular water balance; a 19.2%-65.4% improvement in stomatal conductance, attributed to the optimisation of stomatal function; a 15.6%-41.8% reduction in lipid peroxidation levels (malondialdehyde), indicating effective membrane protection against oxidative stress; a 9.1%-46.6% increase in proline content, suggesting the activation of natural defence mechanisms and the maintenance of osmotic balance. Correlation analysis confirmed that the biopreparations facilitated a complex modulation of the plant stress response, optimising the balance between defence reactions and productivity, which led to a 12.3%-45.5% increase in yield even under adverse weather conditions. It was established that under water stress, the biological preparations modulated ABA biosynthesis and its regulatory role, contributing to coordinated changes in osmoprotective mechanisms, antioxidant defence, and the plant water regime. The most effective approach proved to be the triple combination of biopreparations, which ensured an optimal balance between phytohormonal regulation, physiological processes, and soybean productivity under hydrothermal stress. The results obtained may be recommended for the cultivation of organic soybeans to improve yield under climate-related challenges.