Фахові видання. Навчально-науковий інститут агротехнологій, селекції та екології
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Публікація Економічні засади оптимізації структури землекористування територіальної громади для сталого розвитку агроландшафтів(2025) Шевчук, Сергій Миколайович; Домашенко, Галина Тимофіївна; Кошіль, Е. А.У статті досліджено формування сталих агроландшафтів територіальної громади через інтеграцію економічних, соціальних та екологічних функцій землі. На прикладі Великорублівської ТГ Полтавської області проаналізовано структуру земель, розраховано інтегральні показники антропогенного навантаження (3,4), екологічної стабільності (0,56) та розораності (0,47), що свідчить про помірний техногенний вплив і критичний рівень розораності. Результати обґрунтовують необхідність комплексного планування, оптимізації структури угідь, інтеграції цифрового моніторингу та економічних стимулів для підвищення стійкості агроландшафтів та сталого розвитку території громади.Публікація Еколого-економічні підходи просторового планування землекористування територіальної громади(2025) Шевчук, Сергій Миколайович; Чувпило, Вадим Вікторович; Домашенко, Галина ТимофіївнаУ статті розглядаються сучасні підходи до еколого-економічного планування землекористування територіальних громад, що поєднують економічні, соціальні та екологічні пріоритети для забезпечення сталого розвитку та раціонального використання земельних ресурсів. Показано, що ефективне землекористування ґрунтується на зборі та аналізі просторових даних із застосуванням ГІС, дистанційного зондування та економічних показників, що дозволяє оптимізувати використання земель, знижувати конфліктність між користувачами та підвищувати прозорість управління. Аналіз системи планування в Україні демонструє наявність державного, регіонального та місцевого рівнів, проте застарілі підходи та структурна несумісність планувальних документів обмежують ефективність їх використання. Визначено, що інтеграція містобудівної та землевпорядної документації, а також застосування сучасних технологій просторового аналізу створюють основу для комплексного розвитку територіальних громад, забезпечують баланс між екологічними, економічними та соціальними аспектами та формують передумови для сталого і збалансованого управління територіями.Публікація Моніторинг геохімічних показників ґрунтів міста Полтави(2025) Шевчук, Сергій Миколайович; Ласло, Оксана Олександрівна; Марініч, Любов ГригорівнаПодано результати багаторічного моніторингу геохімічних показників темно-сірих опідзолених ґрунтів м. Полтава (2005—2024). Відбір зразків проведено згідно ДСТУ 4281:2004; аналізи виконано в лабораторії Північно-Східного міжрегіонального центру ДУ "Інститут охорони ґрунтів України" за загальноприйнятими методиками. Визначено діапазон реакції ґрунтового розчину pH 5,85—6,84 (середнє 6,18) та вміст гумусу 1,75—2,40 % (середнє 2,23 %). Вміст лужногідролізованого азоту коливався в межах 65,6—93,12 мг/кг (середнє 77,05 мг/кг), нітратного азоту — 20,67—25,81 мг/кг (середнє 23,43 мг/кг), амонійного азоту — 19,39—24,55 мг/кг (середнє 21,76 мг/кг). Рухомі форми фосфору та калію визначені в інтервалах 130,23—168,92 і 110,48—174,23 мг/кг відповідно (середні 147,89 і 128,10 мг/кг). З’ясовано, що для досліджуваного типу ґрунту відносно стабільний вміст гумусу. Низький рівень лужногідролізованого азоту поєднується з підвищеним вмістом нітратів, що впливає на активізацію процесів нітрифікації та зниження здатності ґрунтів утримувати амонійні форми азоту в поглинальному комплексі. Амонійний азот залишається відносно стабільним, проте існує потенційна загроза його переходу у нітратну форму, що підсилюється особливостями мінералогії ґрунтів м. Полтава — зниженням вмісту вторинних глинистих мінералів із високою сорбційною здатністю. Водночас рівень калію відповідає середнім значенням, що пояснюється частковим його винесенням у процесі інтенсивного землекористування. Отримані результати доцільно інтегрувати у Генеральний план м. Полтава (урахування зон деградації ґрунтів); схеми функціонального зонування міста (виділення територій зі зниженою геохімічною стійкістю, що потребують фіторемедіаційних заходів); аграрну практику (адаптивний підбір культур і систем удобрення з урахуванням мінералогічних особливостей ґрунтів); систему екологічної безпеки міста (діагностика ризиків забруднення підземних вод і міграції нітратів у зонах з низькою буферністю), зокрема під час визначення функціонального призначення територій, регулювання інженерного навантаження та розроблення програм сталого розвитку урбанізованих ландшафтів.Публікація Геодезичний облік та аналіз земель природно-заповідного фонду як основа планування і реконструкції садово-паркових об’єктів(2025) Нагорна, Світлана Вікторівна; Куришко, Роман Валентинович; Чувпило, Вадим Вікторович; Шевчук, Сергій Миколайович; Гапон, Світлана ВасилівнаУ статті розглядаються методи геодезичного обліку та аналізу земель природно-заповідного фонду як практична основа для планування та реконструкції садово паркових об’єктів. На прикладі парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Парк сільськогосподарського технікуму» м. Полтава проведено комплекс геодезичних робіт, що включав топографічне знімання, інвентаризацію зелених насаджень, визначення меж земельної ділянки та оцінку сучасного стану природних ресурсів. Використання сучасних ГІС-інструментів, методів цифрового картографування та 3D моделювання дозволило створити високоточну цифрову модель рельєфу, яка стала основою для аналізу просторової структури території та прогнозування можливих змін у разі проведення реконструкційних робіт. Запропоновані планувальні рішення орієнтовані на оптимізацію просторової організації парку, збереження цінних видів та ландшафтних елементів, підвищення рівня рекреаційної доступності та гармонійне поєднання природоохоронних і культурно-естетичних функцій. Особлива увага приділена питанням охорони та раціонального використання земель ПЗФ, що сприяє формуванню екологічно збалансованих умов розвитку садово-паркових об’єктів у міському середовищі.Публікація Вплив температурних аномалій на потребу у зрошенні сільськогосподарських культур(2026-07-13) Ласло, Оксана Олександрівна; Панченко, Катерина Степанівна; Марініч, Любов ГригорівнаУ статті висвітлено питання прогнозу потенційної евапотранспірації (ЕТ₀) і температурних змін літнього періоду (червень–серпень) 2023–2030 рр., враховуючи водоспоживання сільськогосподарських культур та індекс посухи SPEI. Підвищення температури повітря, особливо в літній період, суттєво впливає на водний баланс агроекосистем, зумовлюючи зростання випаровування з поверхні ґрунту та транспірації рослин. Встановлено, що підвищення середньої літньої температури на 0,3–0,5°C щороку призводитиме до збільшення ЕТ₀ з 18,74 мм у 2026 році до 23,41 мм у 2030 році, що відображає посилення випаровуваності та дефіцит ґрунтової вологи. Дослідженнями встановлено, що коефіцієнти водоспоживання культур (Kc) зростатимуть: кукурудза з 0,81 до 0,85, соя з 0,71 до 0,75, овочі з 1,01 до 1,05, що у сукупності з підвищенням ЕТ₀ збільшуватиме потребу у зрошенні: кукурудза – 15,18–19,9 мм, соя – 13,31–17,56 мм, овочі – 18,93–24,58 мм. Дослідженнями також встановлено, що зменшення значень індексу SPEI від –0,5 до –2,5 підсилюватиме водний стрес та збільшуватиме потенційну евапотранспірацію на 5–25 %, що вказує на зростання ризику літніх посух у регіоні. Результати досліджень дають підставу рекомендувати застосування адаптивних та водозберігаючих технологій поливу, інтеграцію агрометеорологічного прогнозування з управлінням водними ресурсами та пріоритетне забезпечення овочевих культур у критичні фази розвитку. Встановлено, що зрошення стає необхідним агротехнічним заходом уже з 2027–2028 рр., а до 2029–2030 рр. формуються кліматично напружені літні умови, близькі до південних степових. Перспективними є подальші дослідження щодо оцінки ефективності різних систем поливу, впровадження краплинного та мікрозрошення, розвитку кліматично орієнтованих моделей водокористування та інтеграції агрометеорологічного прогнозування з управлінням меліоративними системами для підвищення стійкості агроекосистем Полтавської області до зростаючих температурних аномалій і посух.Публікація Вплив сучасних температурних аномалій на розвиток агрометеорологічних посух(2026-07-13) Ласло, Оксана ОлександрівнаУ статті висвітлено результати, що підтверджують факт підвищення температури повітря, як одного із ключових чинників трансформації режиму зволоження та розвитку агрометеорологічних посух, особливо у Лісостеповій зоні України. Збільшення частоти і масштабів температурних аномалій, які суттєво сприяють формуванню посушливих умов, приводять до значних втрат ґрунтової вологи, порушення водного балансу в ґрунтах і зниження їх здатності до природного відновлення родючості. Використання стандартизованого індексу посухи SPEI дозволяє враховувати як дефіцит опадів, так і збільшення потенційної евапотранспірації через температурні аномалії. Аналіз даних Полтавської області за період 2015–2025 років показав поступове підвищення середньорічних температур та збільшення амплітуди міжрічних і внутрішньорічних коливань, зокрема після 2022 року. Найбільш критичним став 2024 рік із рекордно високими температурами, які призвели до різкого дефіциту продуктивної вологи у ґрунті, погіршення мікробіологічної активності, прискорення мінералізації гумусу та деградації структури орного шару. Навіть роки з помірним рівнем опадів демонструють підвищений ризик посухи через температурно-індуковане випаровування. Розрахунки SPEI підтвердили, що агрометеорологічні посухи негативно впливають на потенційну урожайність зернових і технічних культур, знижуючи стабільність виробництва. Прогноз на 2026–2030 роки вказує на збереження тенденції до тепліших зим, ранніх весен і спекотного літа з нерівномірним роз поділом опадів, що вимагатиме застосування адаптаційних агротехнічних заходів, таких як мульчування, збереження органічної речовини, сівозміна з посухостійкими культурами та системи точного зрошення. Використання індексу SPEI є ефективним інструментом для кількісної оцінки впливу температурних аномалій і змін опадів на розвиток агрометеорологічних посух та їх наслідки для родючості ґрунтів.Публікація Динаміка змін морфометричних показників та наростання вегетативної маси Malva sylvestris L. залежно від схеми посіву(2025) Ласло, Оксана Олександрівна; Марініч, Любов Григорівна; Панченко, Катерина Степанівна; Маренич, Микола Миколайович; Лень, Олександр Іванович; Диченко, Оксана ЮріївнаАктуальність. Калачики лісові (Malva sylvestris L.) є цінною лікарською та медоносною культурою з високою екологічною пластичністю, широким ареалом поширення в Україні та багатим хімічним складом. Завдяки цьому рослина проявляє антиоксидантну, протизапальну, гепатопротекторну й інші біологічні активності. На відміну від раніше проведених наукових досліджень, які здебільшого зосереджувалися на вивченні хімічного складу та лікувальних властивостей рослини, наше дослідження вперше охопило агротехнічний підхід до оптимізації схеми посіву з метою збільшення кількості фітосировини. Мета дослідження – визначити вплив способу посіву на наростання вегетативної маси мальви для отримання високоякісної лікарської сировини. Матеріали та методи. Дослідження проводили у 2022–2024 рр. на базі Ботанічного саду ПНПУ ім. В. Г. Короленка. Рослини висівали безрозсадним способом, використовуючи чотири варіанти: 45 × 20 см, 45 × 30 см, 60 × 20 см, 60 × 30 см. Облік морфометричних показників (висота, кількість листків, маса рослини) здійснювали в основні фази накопичення вегетативної маси рослинами. Застосовано польові, лабораторні та статистичні методи. Результати дослідження та їх обговорення. У Malva sylvestris L. виявлено істотну залежність динаміки росту рослин від схеми посіву. Найкращі результати щодо приросту вегетативної маси, висоти та кількості листків зафіксовано за схемою посіву 60 × 30 см, яка забезпечувала оптимальні умови освітлення, аерації та живлення. Високі показники також спостерігались у варіанті 45 × 30 см, що підтверджує ефективність середньої густоти посіву. Найнижчі результати продемонстрував варіант 60 × 20 см через надмірну загущеність рослин у рядку. Оптимальною для заготівлі біомаси у фазі цвітіння визначено схему 60 × 30 см. Висновки. Отримані результати досліджень підтверджують вагому роль схеми посіву у формуванні морфометричних показників і забезпечують практичні рекомендації щодо оптимізації агротехнології вирощування мальви лісової для фармацевтичних потреб. Це відкриває нові перспективи для підвищення ефективності виробництва лікарської сировини, що раніше було обмежене переважно природною заготівлею.Публікація Агрокліматичні та ґрунтові ризики в органічному землеробстві(2025) Ласло, Оксана Олександрівна; Панченко, Катерина СтепанівнаУ статті розглянуто актуальні агрокліматичні та ґрунтові ризики в органічному землеробстві на прикладі вирощування волоського горіха в умовах Центрального Лісостепу України. Особливу увагу приділено ролі органічного вуглецю, вмісту гумусу, кислотності ґрунту та оцінці стану темно-сірих опідзолених ґрунтів. Аналіз ґрунтових ризиків показав, що процес дегуміфікації та зниження мікробної активності у досліджуваних ґрунтах відбувається постійно, оскільки відсутність достатньої кількості органічної речовини є критично низькою для ґрунтових мікроорганізмів, а рівень гумусу менше 2 % – ознака критичної втрати родючості ґрунту та зниження його водоутримуючої здатності. Різке падіння рівня гумусу у 2025 році, спричинене недостатньою кількістю органічних добрив та тривалих посух, що знизили їх ефективність та вплинули на роботу мікробіологічної асоціації бактерій. За період 2023–2025 років спостерігали повільний темп гумусоутворення при відсутності додаткового джерела органіки, але задерніння сприяло захисту ґрунту від перегріву, ерозії та ущільнення.Вміст Corg (1,0 %) свідчить про низький вміст органічної речовини в ґрунті (оптимальний вміст Corg: 1,8–2,5 % для горіха волоського); низький Corg спричиняє погіршення структури ґрунту, водоутримання, знижує мікробну активність. Потенційно мінералізований азот (14 кг N/га) є критично низьким (оптимум для горіхових садів: 60–100 кг N/га) – ознака азотного голодування.Коефіцієнт C:N = 12,5 показує, що співвідношення вуглецю до азоту поки не блокує мінералізацію (норма для мінералізації: 10–15), але через загальний дефіцит C і N навіть сприятливе їх співвідношення не гарантує достатньої мікробіологічної активності. Темно-сірі опідзолені ґрунти в умовах органічного виробництва перебувають у ризиковому стані. Проаналізовано перспективи збереження родючості ґрунтів через систему сталого управління: щорічний моніторинг гумусу, C, N; системне задерніння міжрядь з використанням бобових + злакових трав, не лише рудеральної флори; підвищеннябіологічної активності за рахунок біопрепаратів з ефективними мікроорганізмами та мульчування рослинними рештками з низьким C:N (бобові); внесення органічної речовини – перегній, компост, зелене добриво (сидерація бобовими культурами).Публікація Полтавські Ротмістрови: нові та маловідомі факти родинної біографії(2026-07-04) Кузьменко, Н. В.; Самородов, Віктор МиколайовичСтаття присвячена дослідженню генеалогії, суспільно-політичної та науково-просвітницької діяльності відомого дворянського роду Ротмістрових, чия доля тісно пов’язана з Полтавщиною. На основі опрацювання нових та маловідомих архівних джерел, єпархіальних відомостей і приватного листування суттєво доповнено родинну біографію кількох поколінь цієї династії. Особливу увагу приділено висвітленню діяльності видатного вченого-агронома, одного з фундаторів вітчизняної дослідної справи Володимира Григоровича Ротмістрова (1866–1941), а також його найближчого оточення. Проаналізовано їхній внесок у розвиток земської медицини, освіти, культури та аграрної модернізації краю наприкінці XIX — на початку XX століття. Введено до наукового обігу раніше не публіковані біографічні факти, що дозволяють глибше зрозуміти соціокультурний портрет полтавської інтелігенції досліджуваного періоду.Публікація Історичне підгрунтя створення на Полтавщині першої вітчизняної установи з культури лікарських рослин(2026-07-04) Самородов, Віктор Миколайович; Барська, Г. М.Стаття присвячена дослідженню історичних передумов та соціокультурного підґрунтя створення на Полтавщині першої вітчизняної науково-дослідної установи з культури лікарських рослин — Лубенської дослідної станції (заснованої у 1916 р.). Проаналізовано роль регіону як потужного природного та інтелектуального центру, де перетиналися багатовікові традиції народної медицини, сприятливі ґрунтово-кліматичні умови та ініціатива передової наукової спільноти. Особливу увагу приділено діяльності видатних діячів науки, зокрема професора П. І. Лужненка, чиї зусилля в період Першої світової війни дозволили подолати кризу дефіциту імпортної лікарської сировини та закласти фундамент для розвитку промислового лікарського рослинництва, фармації та селекції медичних культур в Україні.Публікація Із плеяди видатних селекціонерів України: Є. С. Гуржій (1906-1983)(2026-07-04) Самородов, Віктор Миколайович; Шиян, О. О.Стаття присвячена 120-річчю від дня народження видатної української вченої, докторки сільськогосподарських наук, професорки Євдокії Сидорівни Гуржій (1906–1983). Висвітлено її життєвий шлях, становлення як науковця під керівництвом академіка М. М. Гришка та понад 50-річну діяльність у галузі коноплярства. Особливу увагу акцентовано на її пріоритетних наукових досягненнях: розробці першої в світі методики селекції конопель на стійкість до вовчка, створенні методу масової гібридизації дводомних конопель з однодомними (беккросинг), а також виведенні високопродуктивних сортів «Однодомна 12» і «Полтавська 3» на базі Полтавського сільськогосподарського інституту. Відзначено її вагомий внесок у розвиток аграрної освіти та наукової школи селекції конопель в Україні.Публікація Формування правової культури здобувачів вищої освіти(2025) Оніпко, Валентина ВолодимирівнаУ статті висвітлено проблему формування правової культури майбутніх фахівців аграрної сфери в умовах реалізації компетентнісного підходу у вищій освіті. Обґрунтовано актуальність правового виховання здобувачів освіти, зумовлену потребою сучасного суспільства у фахівцях, здатних не лише виконувати професійні функції, а й діяти у правовому полі, усвідомлюючи власні права, обов’язки та соціальну відповідальність. Розкрито зміст поняття «правова культура» як інтегрованої якості особистості, що охоплює знання правових норм, правосвідомість, ціннісні орієнтації, уміння застосовувати правові знання у практичній діяльності, дотримуватися етичних стандартів і принципів верховенства права. Здійснено аналіз освітнього процесу в аграрних закладах вищої освіти, спрямованого на формування правової компетентності здобувачів через вивчення комплексу загальноосвітніх, гуманітарних та фахових дисциплін. Зокрема, розкрито потенціал таких навчальних курсів, як Ботаніка, Ґрунтознавство, Агрохімія, Землеробство, Економіка підприємства, Безпека життєдіяльності та основи охорони праці, Правознавство, Філософія, Історія та культура України, Іноземна мова за професійним спрямуванням у формуванні правової свідомості та громадянської позиції майбутніх фахівців. Навчальні дисципліни природничо-технологічного циклу забезпечують усвідомлення правових аспектів природокористування, охорони довкілля, екологічної відповідальності аграрія, дотримання норм земельного, екологічного, господарського та трудового законодавства. Гуманітарні дисципліни створюють основу для формування морально-етичних переконань, національної ідентичності, правової самосвідомості та культури спілкування у професійному середовищі. Підкреслено роль викладача як суб’єкта правового виховання, який не лише передає знання, а й формує правові переконання, сприяє становленню активної громадянської позиції студентів, розвитку навичок критичного мислення, здатності аналізувати правові ситуації та ухвалювати відповідальні рішення. Визначено, що ефективне формування правової культури потребує інтеграції навчальної, виховної та практичної діяльності, створення освітнього середовища, у якому панують повага до прав людини, толерантність і справедливість. Зроблено висновок, що формування правової культури в аграрній освіті має розглядатися як важливий чинник становлення професійної, соціально активної, морально зрілої особистості, здатної реалізовувати принципи сталого розвитку, забезпечувати правопорядок у сфері агровиробництва та брати участь у побудові демократичного громадянського суспільства.Публікація Abscisic acid and biopreparations as markers of organic soybean adaptation to hydrothermal stress(2025) Chaika, T.; Korotkova, I. V.; Liashenko, V. V.; Pospielova, G. D.; Onipko, V. V.; Чайка, Т.; Короткова, Ірина Валентинівна; Ляшенко, Віктор Васильович; Поспєлова, Ганна Дмитрівна; Оніпко, Валентина ВолодимирівнаGiven the growing demand for organic soybeans and the need to mitigate the adverse effects of climate change, the study of biopreparations of various origins and their influence on plant adaptive mechanisms under stress conditions has become increasingly relevant. This study aimed to assess changes in abscisic acid (ABA) content under the influence of biopreparations in a multi-year field experiment and to analyse the relationship between ABA and the biochemical, physiological, and agronomic indicators of soybean adaptation to hydrothermal stress under organic farming conditions. The study involved the use of biological preparations based on mycorrhizal fungi, rhizosphere and nitrogen-fixing bacteria, as well as phytohormones. A range of field, laboratory (physiological and biochemical), and statistical methods was employed. The findings revealed the integration of molecular, biochemical, physiological, and agronomic stress resistance markers as a result of the enhanced adaptive potential of soybean following the application of biopreparations. Their effectiveness was evident through a comprehensive influence on key adaptive mechanisms, including: a 9.2%-36.3% reduction in ABA concentration, indicating alleviation of stress pressure; a 10.0%-27.6% increase in relative water content, contributing to the maintenance of optimal cellular water balance; a 19.2%-65.4% improvement in stomatal conductance, attributed to the optimisation of stomatal function; a 15.6%-41.8% reduction in lipid peroxidation levels (malondialdehyde), indicating effective membrane protection against oxidative stress; a 9.1%-46.6% increase in proline content, suggesting the activation of natural defence mechanisms and the maintenance of osmotic balance. Correlation analysis confirmed that the biopreparations facilitated a complex modulation of the plant stress response, optimising the balance between defence reactions and productivity, which led to a 12.3%-45.5% increase in yield even under adverse weather conditions. It was established that under water stress, the biological preparations modulated ABA biosynthesis and its regulatory role, contributing to coordinated changes in osmoprotective mechanisms, antioxidant defence, and the plant water regime. The most effective approach proved to be the triple combination of biopreparations, which ensured an optimal balance between phytohormonal regulation, physiological processes, and soybean productivity under hydrothermal stress. The results obtained may be recommended for the cultivation of organic soybeans to improve yield under climate-related challenges.Публікація Впровадження персоналізованих тренувальних програм у фізичну підготовку майбутніх офіцерів: досвід і перспективи(2025) Оніпко, Валентина Володимирівна; Устіловський, Р.; Непомнящий, О.У статті здійснено теоретичний аналіз та практичне обґрунтування доцільності впровадження персоналізованих тренувальних програм у процес фізичної підготовки здобувачів закладів вищої освіти оборонного профілю. Підкреслено, що сучасні умови військової служби вимагають від майбутніх офіцерів високої функціональної готовності, здатності до швидкої адаптації в умовах стресу, а також володіння комплексом фізичних, психофізіологічних і тактико-спеціальних навичок. Водночас традиційні підходи до організації фізичної підготовки часто характеризуються надмірною стандартизацією, ігноруванням індивідуальних особливостей здобувачів освіти та недостатньою інтеграцією з реальною бойовою діяльністю.Публікація Розвиток гнучких навичок (soft skills) засобами освітніх хакатонів у здобувачів вищої освіти аграрно-технічних спеціальностей(2025) Оніпко, Валентина Володимирівна; Япринець, Тетяна СергіївнаУ статті розглянуто актуальні проблеми та потенціал впровадження освітніх хакатонів як інноваційної технології формування гнучких навичок (soft skills) у здобувачів аграрно-технічних спеціальностей. Обґрунтовано, що сучасний етап розвитку аграрної освіти передбачає зміну парадигми підготовки професійних кадрів, здатних ефективно адаптуватися до динамічних умов ринку праці, освоювати інновації та забезпечувати сталий розвиток аграрного сектору. У роботі проведено аналіз останніх досліджень, які підтверджують ефективність освітніх хакатонів для інтеграції soft skills у професійну діяльність студентів, зокрема комунікації, командної роботи, креативності, критичного мислення, лідерства й відповідальності.Викладено результати педагогічного експерименту, проведеного на базі Полтавського державного аграрного університету, що включав впровадження хакатон-формату у процес вивчення дисципліни Гербологія. Експериментальні групи продемонстрували зростання рівня мотивації, командної взаємодії, професійної інноваційності та здатності працювати над реальними виробничими кейсами. У ході дослідження встановлено, що 43% представників експериментальної групи продемонстрували високий рівень знань із гербології, а 45%, значний розвиток гнучких навичок (soft skills). Кількість студентів із вираженою навчальною мотивацією та активною участю в командній роботі зросла з 27% до 61% і з 13% до 52% відповідно. Отримані показники підтверджують помітне підвищення рівня залученості учасників, розвиток їхніх особистісно-професійних компетентностей і готовності до майбутньої професійної діяльності. Запропоновано приклади проєктів (віртуальний гербарій, освітній чат-бот), що засвідчили готовність здобувачів застосовувати знання для вирішення сучасних виробничих завдань. Встановлено, що впровадження освітніх хакатонів сприяє модернізації аграрно-технічної освіти, формуванню конку- рентоспроможних та інноваційно орієнтованих фахівців, підвищенню мотивації до навчання й розвитку гнучких навичок. Доведено доцільність масштабування хакатон-формату для інших дисциплін та напрямків в освітньому процесі вищої аграрно-технічної освіти.Публікація Професійна підготовка майбутніх учителів природничої освітньої галузі в контексті сучасних наукових підходів(2025) Оніпко, Валентина ВолодимирівнаУ статті розкрито проблему вдосконалення професійної підготовки майбутніх учителів природничої освітньої галузі в контексті сучасних наукових підходів і реформування вищої освіти України. Обґрунтовано актуальність формування комплексу загальних і фахових компетентностей (дослідницької, цифрової, екологічної, комунікативної, інноваційної) як передумови готовності майбутніх учителів до роботи в умовах Нової української школи та реалізації принципів сталого розвитку. Розкрито зміст професійної підготовки як інтегрованої педагогічної структури, що поєднує знання, уміння, навички та ціннісні установки, необхідні для організації діяльнісно-дослідницького, інтегрованого й STEM-орієнтованого навчання природничих дисциплін. Здійснено аналіз наукових джерел, у яких висвітлено підготовку вчителів до експериментальних досліджень, інтеграціЮ змісту природничої освіти, Впровадження адаптивного, індивідуалізованого та особистісно зорієнтованого навчання, формування інформаційно-цифрової й екологічної компетентностей засобами ІКТ та STEM-технологій. Показано, що сучасні дослідження акцентують на необхідності поєднання теоретико-методологічних засад, проєктної та дослідницької діяльності, навчально-польових практик і нормативних вимог Стратегії розвитку вищої освіти у 2022-2032 роках. Виявлено суперечність між зростаючими вимогами до професійної підготовки та фрагментарністю існуючих освітніх програм, недостатньою інтеграцією цифрових, STEM- та проєктних технологій у підготовку майбутніх учителів природничої освітньої галузі. Запропоновано структуру професійної підготовки, що містить фундаментально-природничий, методичний, дослідницько-експериментальний, цифрово‑STEM та екологічно-ціннісний складники, інтегровані на основі компетентнісного, діяльнісно-дослідницького, інтегративного та STEM-орієнтованого підходів. Окреслено провідні напрями реалізації цієї структури: впровадження цифрових технологій (відеонавчання, ІКТ, віртуальні лабораторії), STEM-проєктів, інноваційних (фліп-клас, проблемно-пошукове, кейс-навчання) та інтерактивних методів, розширення практико зорієнтованої й проєктної діяльності у співпраці з базовими закладами загальної середньої освіти. Наголошено на важливості створення дослідницько-освітнього середовища, партнерства «ЗВО – школа», багаторівневої діагностики сформованості компетентностей та рефлексивної підтримки професійного становлення майбутніх учителів природничої освітньої галузі.Публікація Технології Strip-Till та Verti-Till в контексті мінімізації обробітку ґрунту(2025) Дорошенко, В.; Оніпко, Валентина ВолодимирівнаЦе дослідження досліджує актуальність впровадження технологій Strip-Till та Verti-Till як невід'ємних компонентів сучасних систем охорони ґрунтів та сталого сільськогосподарського виробництва в контексті глобальних проблем, включаючи деградацію ґрунтів, дефіцит вологи, зміну клімату та зростання цін на енергоносії. Методологія дослідження спиралася на комплексний синтез рецензованих публікацій, довгострокових польових експериментів та статистичних наборів даних. Результати дослідження показують, що Strip-Till успішно інтегрує переваги традиційних та безорних систем, забезпечуючи точний смуговий обробіток ґрунту та локалізоване внесення добрив, тим самим покращуючи розвиток кореневої системи, підвищуючи утримання вологи в ґрунті та зменшуючи споживання палива до 40–50%. Verti-Till зосереджується на зменшенні поверхневого ущільнення, стимулюванні росту вертикального кореня, покращенні інфільтрації води та прискоренні розкладання рослинних залишків, зберігаючи при цьому ґрунтовий покрив. Порівняльна оцінка демонструє, що обидві технології значно знижують ризики ерозії та викидів CO₂, підвищують біологічну активність ґрунту та стабілізують врожайність сільськогосподарських культур в умовах кліматичного стресу. Дані українських тематичних досліджень підтверджують доцільність цих підходів, особливо в регіонах з обмеженим зволоженням, де Strip-Till покращує врожайність кукурудзи та соняшнику, тоді як Verti-Till забезпечує високоякісну підготовку посівного ложа для озимих культур. Результати підкреслюють необхідність адаптації цих технологій до конкретних умов сільського господарства, інтеграції їх з інструментами точного землеробства та впровадження технічних інновацій для максимізації підвищення продуктивності та підтримки родючості ґрунту. Результати також забезпечують базу знань для розробки регіональних рекомендацій щодо мінімізації обробітку ґрунту та стратегій оптимізації добрив. Крім того, це дослідження збагачує глобальний дискурс щодо природоохоронного землеробства, пропонуючи практичні поради для політиків, дослідників та практиків, які прагнуть поєднати високу продуктивність з екологічним дбайливим підходом. Практичне значення дослідження полягає в демонстрації потенціалу Strip-Till та Verti-Till для підвищення стійкості агроекосистем до зміни клімату та сприяння довгостроковій продовольчій безпеці.Публікація Вплив сорту та біопрепарату на формування продуктивного потенціалу ячменю ярого(2026-07-01) Шакалій, Світлана Миколаївна; Баган, Алла ВасилівнаПотреба в ресурсозбереженні та стабілізації врожайності зерна зумовлює доцільність використання біопрепаратів у технології вирощування ячменю ярого як складової адаптивного землеробства в умовах Лісостепу України. Метою досліджень було встановити ефективність застосування різних біопрепаратів на сортах ячменю ярого та визначити їхній вплив на формування елементів продуктивності й варіацію врожайності в умовах конкретного господарства. Польові дослідження проводили у 2023 – 2025 рр. на чорноземі типовому малогумусному в умовах фермерського господарства «Назарівське» Полтавської області, лабораторні – у лабораторії якості зерна Полтаського державного аграрного університету. Дослід був двофакторним: Фактор А – сорт: Святогор, Командор, Вінницький 29. Фактор В – біопрепарат: без обробки (контроль), Мікрогумін, Азотофіт. Сівбу проводили в оптимальні строки з нормою висіву 220 кг/га, ширина міжрядь – 15 см. Догляд за посівами відповідав зональним рекомендаціям для умов Лісостепу. Дослідження охоплювали комплекс польових, лабораторних і статистичних методів. Польові досліди закладали за методикою польового дослідництва із дотриманням сівозміни, повторності та рандомізованого розміщення варіантів. Обліковували густоту стояння рослин для подальшого визначення показників структури врожаю. Проводили вимірювання біометричних показників (довжину колоса і масу) та визначали елементи структури врожаю (кількість зерен з колоса, масу зерна з колоса). У лабораторних умовах здійснювали проводили визначення фізичних показників зерна: визначали масу 1000 зерен, натуру зерна. У 2025 році врожайність сортів ячменю ярого була найвищою за роки досліджень, що зумовлено як сприятливими погодно-кліматичними умовами, так і застосуванням біопрепаратів. Сорти Святогор і Вінницький 29 за використання препарату Азотофіт забезпечили врожайність 4,11 т/га. Найвищу врожайність – 4,20 т/га – отримано у сорту Командор за застосування біопрепарату Мікрогумін. Отримані результати свідчать про доцільність диференційованого підходу до використання біопрепаратів залежно від сортових особливостей ячменю ярого, що сприяє підвищенню врожайності та стабілізації виробництва зерна в умовах Лісостепу України.Публікація Урожайність і якість пшениці озимої залежно від строків і способів сівби: огляд світового та вітчизняного досвіду(2025) Дудка, Р. О.; Оніпко, Валентина ВолодимирівнаМетою статті є систематизація та порівняльний аналіз сучасних вітчизняних і зарубіжних наукових досліджень щодо впливу строків і способів сівби на урожайність і якість пшениці озимої, а також визначення перспективних підходів до адаптації технологій вирощування в умовах різних агрокліматичних зон. У статті представлено комплексний огляд сучасних вітчизняних та зарубіжних досліджень щодо впливу строків і способів сівби на врожайність та якість зерна пшениці озимої. Аналіз літературних джерел свідчить, що строки сівби є критичним фактором, який визначає тривалість осінньої вегетації, здатність до кущення, накопичення запасних речовин і, відповідно, адаптацію рослин до зимових умов. Раннє висівання зазвичай забезпечує краще укорінення, потужнішу кореневу систему, вищий коефіцієнт кущення та сприяє формуванню більшої маси 1000 зерен і високої якості білкового комплексу. Разом із тим, надто рання сівба в умовах підвищеної температури може призводити до переростання рослин, порушення фотоперіодизму та зниження їх зимостійкості. У закордонних дослідженнях особлива увага приділяється регіональній адаптації строків сівби, ролі агрокліматичних чинників, використанню моделей прогнозування врожайності (включно з нейронними мережами, супутниковим моніторингом та NDVI-аналізом), а також метааналізам, які узагальнюють дані з десятків локацій. Доведено, що кожне відтермінування строку сівби навіть на 10 днів може знижувати урожай на 1,5–2,5 %, а в окремих випадках, до 48 % залежно від кліматичних умов, рівня забезпечення вологою та сортових особливостей. Оптимальні строки коливаються від третьої декади вересня до початку жовтня й повинні коригуватися залежно від погодних умов і типу попередника. У вітчизняному досвіді визначено регіональні особливості впливу строків і способів сівби, зокрема в умовах Полісся, Лісостепу та Степу України. Наголошено на ефективності стрічкового, вузькорядного та розкидного способів сівби, які покращують фотосинтетичну активність рослин, сприяють рівномірному формуванню густоти посіву, зменшують ризики ураження хворобами та оптимізують водний режим ґрунту. У деяких дослідженнях підкреслюється роль післядії попередників і накопичення вуглеводів у вузлах кущення як факторів, що формують потенціал урожайності. Результати огляду мають практичне значення для удосконалення технологій вирощування озимої пшениці, адаптації до кліматичних змін, підвищення стійкості агроценозів та забезпечення стабільно високої якості зерна в умовах інтенсивного агровиробництва.Публікація Агробіологічна оцінка строків і способів сівби кукурудзи на зерно(2025) Мушинський, А. А.; Оніпко, Валентина ВолодимирівнаУ статті представлено агробіологічний аналіз впливу строків і способів сівби на ріст, розвиток та продуктивність кукурудзи (Zea mays L.) в умовах центральної Лісостепової зони України. Актуальність теми зумовлена підвищенням кліматичних ризиків, змінами агрометеорологічних умов і зростанням вимог доефективного використання ґрунтово-кліматичних ресурсів. Метою дослідження є узагальнення сучаснихнаукових підходів щодо оптимізації строків сівби кукурудзи з урахуванням біологічних, кліматичних і технологічних чинників. У межах огляду проаналізовано публікації українських і зарубіжних вчених, присвячені впливу сівби на морфометричні параметри кукурудзи, формування біомаси та врожайність. Показано, що ранні строки сівби забезпечують кращі стартові умови для розвитку рослин, довший вегетаційний період та кращу реалізацію генетичного потенціалу врожайності. При цьому, використання гребеневої сівби сприяє збереженню вологи в ґрунті та покращенню розвитку кореневої системи, що підтверджено даними досліджень. Натомість пізні строки сівби значно зменшують біологічну продуктивність рослин та призводять до втрат врожаю до 25–30 %, що доведено вітчизняними й міжнародними дослідженнями Висвітлено регіональні особливості адаптації кукурудзи до строків сівби в умовах Лісостепу, а також залежність між погодними умовами та морфологічними характеристиками рослин. Отримані результати узагальнень можуть бути використані як наукова основа для адаптивного управління технологією вирощування кукурудзи в умовах кліматичних змін. Зазначено, що результати огляду поглиблюють розуміння факторів, що визначають ефективність сівби, та слугують орієнтиром для розроблення практичних рекомендацій у сучасному агровиробництві. Перспективним напрямом є також застосування дистанційного моніторингу та штучного інтелекту для оперативного прийняття рішень у польових умовах. Отримані дані можуть лягти в основу адаптивних технологій вирощування кукурудзи в умовах підвищеної кліматичної нестабільності.