Фахові видання. Навчально-науковий інститут агротехнологій, селекції та екології
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Публікація Дослідження процесу ферментації соку чорної смородини за допомогою Lactobacillus plantarum LP-115(2026) Короткова, Ірина Валентинівна; Чайка, Т.; Кожушко, Катерина Сергіївна; Тристан, Дар'я Володимирівна; Бараболя, Ольга ВалеріївнаМета роботи. Дослідити особливості молочнокислого бродіння соку чорної смородини культурою Lactobacillus plantarum LP-115 шляхом оцінки динаміки фізико-хімічних, мікробіологічних та біохімічних показників з метою визначення особливостей його перебігу та обґрунтування перспектив використання культури у бродінні плодово-ягідної сировини. Методологія. Процес ферментації соку чорної смородини культурою L. plantarum LP-115 досліджували в статичних мікроаерофільних умовах. Під час ферментації оцінювали динаміку активної та титрованої кислотності, кількості життєздатних клітин, вмісту розчинного цукру та антиоксидантної активності. Активну та титровану кислотність визначали за допомогою потенціометричного та титриметричного методів, кількість життєздатних клітин підраховували за допомогою серійних десяткових розведень з подальшим поверхневим висівом на культуральне середовище, вміст розчинного цукру вимірювали рефрактометрично; а антиоксидантну активність визначали спектрофотометрично за допомогою аналізу DPPH. Взаємозв'язки між досліджуваними параметрами аналізували за допомогою аналізу головних компонентів (PCA). Наукова новизна. На основі комплексного аналізу фізико-хімічних, мікробіологічних та біохімічних показників та аналізу головних компонентів встановлено закономірності процесу ферментації соку чорної смородини та взаємозв'язки між його ключовими показниками. Підтверджено перспективність використання L. plantarum LP-115 для ферментації плодово-ягідної сировини. Висновки. Встановлено, що під час ферментації, з найінтенсивнішою метаболічною активністю між 12 та 24 годинами, кількість життєздатних клітин L. plantarum LP-115 збільшилася на 2,29 log КУО/мл. Активний ріст культури супроводжувався переважним споживанням глюкози (зниження на 54,3%) порівняно з фруктозою (на 40,3%), інтенсивним кислотоутворенням зі зниженням pH до 2,88, підвищенням титрованої кислотності до 70,2 °T та збільшенням антиоксидантної активності ферментованої основи з 42,5 до 70,6% за рахунок мікробної біотрансформації фенольних сполук чорної смородини. Дослідження підтвердило придатність L. plantarum LP-115 для ферментації соку чорної смородини, про що свідчить інтенсивне виробництво органічних кислот, активний ріст культури, споживання розчинного цукру та підвищена антиоксидантна активність. Найбільш інтенсивна фаза процесу ферментації відбувалася між 12 та 24 годинами, що підтверджує рекомендацію 24 годин як оптимального часу ферментації за досліджуваних умов.Публікація Формування урожайності середньоранніх гібридів кукурудзи залежно від позакореневого підживлення (Zea mays L.)(2026-09-09) Баган, Алла Василівна; Улізько, В. М.Основним завданням наших досліджень було вивчення закономірностей формування біометричних показників рослин, елементів продуктивності качана та рівня урожайності гібридів кукурудзи залежно від використання позакореневого підживлення. У польових умовах було закладено двофакторний дослід із вивчення показників урожайності кукурудзи у чотириразовій повторності. Матеріалом для досліджень були три гібриди кукурудзи середньоранньої групи компанії «MAS Seeds Україна»: MAS 25.F (ФАО 250), MAS 23.M (ФАО 260), MAS 24.C (ФАО 280). Дослідження проводили за такою схемою: 1 – контроль (без обробки), 2 – позакореневе підживлення у фазі 4-6 листків; 3 – позакореневе підживлення у фазі 8-10 листків; 4 – позакореневе підживлення у фазі 4-6 + 8-10 листків. Для підживлення використовували мікродобриво Інтермаг-Кукурудза. Вивчали наступні показники – висоту рослини (см), висоту прикріплення качана (см), кількість листків на рослині (шт.), кількість рядів зерен, кількість зерен у ряду (шт.), масу зерна з качана (г), масу 1000 зерен (г), урожайність (у перерахунку на т/га). За результатами досліджень виділено варіант комплексної обробки мікродобривом Інтермаг-Кукурудза. Встановлено вплив даного препарату на підвищення біометричних показників рослин, збільшення елементів продуктивності та рівня урожайності кукурудзи. Вивчено прояв досліджуваних ознак за варіантами досліду. Визначено реакцію гібри дів на позакореневе підживлення мікродобривом Інтермаг-Кукурудза. За комплексного під живлення рослин кукурудзи препаратом Інтермаг-Кукурудза виділено наступні гібриди кукурудзи за проявом досліджуваних ознак: MAS 23.M – за кількістю рядів зерен (18), MAS 25.F – за кількістю зерен у ряду (36 шт.), MAS 24.C – за висотою рослини (228 см), висо тою прикріплення качана (99 см), кількістю листків на рослині (20,0 шт.), масою зерна з качана (175,1 г), масою 1000 зерен (342,5 г) та рівнем урожайності (8,25 т/га).Публікація Взаємозв'язок елементів архітектоніки рослини з урожайними характеристиками у сортозразків гречки звичайної (Fagopyrum esculentum Moench.)(2013) Тригуб, О. В.; Ляшенко, Віктор ВасильовичНаведено результати вивчення набору колекційних зразків різного еколого-географічного походження протягом 2001–2010 років за урожайними харак теристиками (продуктивністю, крупноплідністю, урожайністю суцвіть) і морфологічними показни ками (гіллястістю, кількістю суцвіть та веґета тивних вузлів на рослині, відношенням довжини зони гілкування до зони плодоношення). Зважаючи на значну генетичну різноманітність досліджува ного матеріалу, проведений аналіз отриманих ре зультатів дає можливість виділити матеріал для різних напрямів селекції, що включатиме в себе не лише матеріал, відмінний за однією ознакою, але й є носієм комплексу господарськи цінних характеристик.Публікація Джерела господарських та селекційно цінних ознак для гречки звичайної (Fagopyrum esculentum Moench.)(2017) Тригуб, О. В.; Ляшенко, Віктор ВасильовичУ статті наведено результати вивчення гречки звичайної різного походження із Національної колек ції України протягом 2014–2016 років в Устимівській дослідній станції рослинництва за характеристика ми господарської придатності та морфологічними показниками. Застосовані методики вивчення та опису матеріалу дали змогу диференціювати колек ційний матеріал і виділити найбільш цінний, як дже рела господарських та селекційно-цінних ознак за різними напрямками селекційного використання – за урожайністю та її складовими, якістю продукції.Публікація Оцінка впливу азотних добрив на урожайність та якість насіння сої(2020) Ляшенко, Віктор Васильович; Лотиш, І. І.; Тараненко, Анна ОлексіївнаВивчено вплив різних доз азотних добрив (N30, N60, N90) на тлі фосфорно-калійного живлення (Р60 К60) на динаміку вологозабезпеченості, вміст мінерального азоту в ґрунті, біометричні показники, урожайність та якість (вміст білка й жиру) насіння сої без застосування інокуляції. Встановлено, що внесення азотних добрив сприяє активнішому використанню продуктивної вологи та підвищує висоту рослин. Найвищу урожайність насіння (25,5 ц/га, що на 42 % перевищує контроль), а також максимальний збір білка (9,7 ц/га) та жиру відзначено за внесення дози N90. Доведено, що зі збільшенням дози азоту вміст білка зростає на 2,1–5,1 %, тоді як частка жиру зменшується на 1,0–2,5 %, проте загальний збір жиру з гектара збільшується за рахунок суттєвого приросту врожайності.Публікація Відновлення біопродуктивності агроценозів на деокупованих територіях Снігурівської громади Миколаївської області: оцінка пошкоджень і підбір фіторемедіантів(2026-09-09) Чайка, Т. О.; Шевніков, Микола Янаєвич; Ратошнюк, В. І.; Ляшенко, Віктор ВасильовичВійськова агресія в поєднанні з наростаючим гідротермічним стресом Степової зони створює по двійний виклик для відновлення сільськогосподарських угідь деокупованих територій півдня України. У статті досліджено масштаби руйнування ґрунтового покриву на деокупованих сільськогосподарських угіддях Снігурівської міської територіальної громади Миколаївської області й обґрунтовано ефективні шляхи стабілізації ґрунтових процесів через застосування фітомеліоративних заходів, адаптованих до регіональних гідротермічних ризиків. На дослідній ділянці площею 122 га ідентифіковано 98 вибу хових вирв із діаметрами від 1,8 до понад 60 м (середня щільність — 0,8 вирви/га); сумарний об’єм пере міщеного ґрунту перевищив 73,0 тис. м3. Вирви діаметром понад 7 м, становлячи 68% від загальної кількості, зумовили понад 99% об’ємних втрат. Визначено, що з урахуванням металевого забруднення та вторинної фрагментації зона функціональної деградації охопила орієнтовно 14,1 га, що в п’ять разів перевищує площу безпосередніх уражень. Розраховано прямі витрати на технічну рекультивацію й агро хімічну меліорацію, що становлять у середньому 443,0 тис. грн/га, а це в 11 разів перевищує ринкову вартість сільськогосподарських земель регіону (34,0 тис. грн/га у 2024 р.) і створює реальну загрозу довгострокового виведення цих територій з агровиробництва. Обґрунтовано доцільність поетапного агробіологічного відновлення шляхом упровадження 15-річної фітомеліоративної сівозміни із сорго (Sorghum bicolor), сафлору (Carthamus tinctorius) та буркуну (Melilotus spp.), адаптованих до посушливих умов Степу. Вибір культур ґрунтувався на виконанні ними комплементарних функцій: фітоекстракції важких металів, ризосферній біоаугментації органічних забрудників, структурній стабілізації ґрунту та низьковитратній технології вирощування для отримання біомаси. Визначено економічну само окупність заходів шляхом використання забрудненої біомаси як твердого біопалива.Публікація Вплив біопрепаратів на врожайність та якісні показники насіння сої за гідротермічного стресу в умовах органічного землеробства(2026-09-09) Чайка, Т. О.; Короткова, Ірина Валентинівна; Ляшенко, Віктор Васильович; Лотиш, І. І.В умовах органічного виробництва та посилення гідротер мічних коливань актуальним є пошук біологічних засобів підви щення продуктивності сої та забезпечення якості насіння. Метою дослідження було визначити ефективність комплексного застосу вання біопрепаратів різної функціональної дії – арбускулярних мікоризних грибів, азотфіксуючих бактерій і фітогормональних регуляторів – у формуванні врожайності та біохімічного складу насіння сої за змінних погодних умов. Польові дослідження про водили у 2022–2024 рр. у Лівобережному Лісостепу України на ранньостиглому сорті сої Хорол за системи органічного землероб ства. Дослід включав вісім варіантів застосування біопрепаратів: контроль, Profi x, Віолар, Мікофренд та їх різні комбінації. Вміст білка й олії визначали методом ближньої інфрачервоної спек троскопії, а фізіолого-біохімічні показники (відносний вміст води (ВВВ) у листках, продихову провідність (ПП), вміст абсцизової кислоти (АБК) і малонового діальдегіду (МДА)) оцінювали у фазу цвітіння (BBCH 61). Статистичну обробку результатів здійснюва ли із застосуванням дисперсійного аналізу (ANOVA), тесту Тьюкі HSD, кореляційного аналізу Пірсона й аналізу головних компо нентів. Найбільш ефективним виявилося поєднане застосування трьох біопрепаратів, яке забезпечило врожайність 2,96–3,57 т/га, що на 40,6–59,1 % перевищувало контроль. Підвищення врожай ності було зумовлене насамперед збільшенням кількості насінин на рослину (до 130 шт.), тимчасом маса 1000 насінин змінюва лася незначно. Зафіксовано також зростання вмісту білка (до 5,7 відсоткових пунктів) і підвищення олійності насіння до 19,3 %. У посушливіших умовах 2024 р. комбіновані обробки сприяли підтриманню вищого водного статусу рослин (до 91,9 %), знижен ню вмісту МДА (на 47,7 % відносно контролю) й АБК (на 34,1 %). Встановлено тісний позитивний зв’язок між ВВВ та врожайністю (r = 0,92) і сильну обернену кореляцію між вмістом АБК та ПП (r = -0,98). Отримані результати свідчать, що використання комп лексної системи біопрепаратів у технології органічного вирощу вання сої сприяє стабілізації продуктивності та підвищенню по живної цінності насіння за контрастних гідротермічних умов.Публікація Conceptual model of post-war restoration of agricultural land with integration of bioenergy technologies(2026-09-09) Chaika, T.; Шевніков, Микола Янаєвич; Shevnikov, M. Ya.; Stetsenko, A.; Ляшенко, Віктор Васильович; Liashenko, V. V.Russia’s full-scale military actions against Ukraine led to large-scale degradation of agricultural land, which was accompanied by mechanical destruction of soil cover, chemical pollution, and loss of productive potential. The lack of an integrated system of post-war reconstruction led to the need to form a comprehensive model of reclamation, combining environmental and economic tools within a single management approach. The purpose of the study was to develop a conceptual model of post-war restoration of agricultural land based on the integration of engineering, chemical, biotechnological, and economic approaches within the circular land use system. Analytical, comparative, and system structural methods, and conceptual modelling were used. As a result of the study, the scale of physical degradation of soil cover on de-occupied agricultural land was determined and a conceptual model of their agrobiological restoration using phytoremediation crops was proposed. A multi-level recovery model was formed, which included stages of humanitarian demining, technical preparation of the territory, pollution assessment, mechanical reclamation, chemical detoxification, biotechnological regeneration, and long-term phytoremediation with the integration of bioenergy technologies. The expediency of a 15-year phytoremediation cycle in the structure of reclamation with a gradual transition to an economically viable land use system was substantiated. A circular model of biomass processing was proposed, which provides for energy valorisation of phytomass and the return of stabilised products to the soil, ensuring partial or complete self-sufficiency of the recovery process. The practical viability of the model was demonstrated using the example of damaged agricultural land in the Snihurivka urban territorial community of Mykolaiv Oblast, where the bioenergy component was shown to generate a stable cash flow for partial compensation of engineering reclamation costs. The proposed model can be adapted to various types of belligerent agricultural landscapes and creates prerequisites for the development of financially stable reclamation mechanisms. It has the potential for practical application in Ukraine and other countries affected by military operations, and can become the basis for the development of national policies in the field of land restoration and sustainable development of the agricultural sector.Публікація Вплив агротехнічних прийомів на біометричні показники соняшнику (HELIANTHUS ANNUUS L.)(2026-07-29) Каламбет, В. В.; Гангур, Володимир ВасильовичМета. З’ясувати вплив різних агротехнічних прийомів (удобрення, густота рослин) на біометричні показники гібридів соняшнику різних груп стиглості за вирощування в умовах Лівобережного Лісостепу України. Методи. Польові дослідження проведено на базі ФГ «Грига» Полтавського району упродовж 2024–2025 рр. Грунт дослідної ділянки – чорнозем типовий малогумусний середньосуглинковий. Схема досліду передбачала дослідження трьох чинників: густота стояння рослин (45, 55, 65 тис. шт./га), система удобрення (без добрив (контроль); Євросіріал (N10P24S20B0,1Zn0,1); Дуофертіл (N8P30S8Mg2B0,15Zn0,1)), гібриди (Еван, Окллахома, Си Теос). Результати. Встановлено, що оптимальні умови для формування максимальної площі листкової поверхні забезпечуються за густоти 45 тис. рослин/га. Внесення добрив (Дуофертіл і Євросіріал) сприяє незначному збільшенню площі листкової поверхні відносно варіанту без добрив, однак стабільно вищим був цей показник у гібриду Еван. Оптимальною для формування максимальної висоти рослин є густота 55 тис. рослин/га, за якої більшість гібридів реалізують свій потенціал росту. Внесення комплексних мінеральних добрив позитивно впливає на висоту рослин, проте ефективність їх дії залежить від щільності рослин на одиниці площі та генотипу соняшника. Встановлено, що рослини із більшим діаметром стебла та кошика формуються за найменшої густоти стояння (45 тис./га). Водночас за збільшення густоти спостерігали конкуренцію між рослинами за фактори життя, що призводило до зменшення діаметра як стебла, так і кошиків. Висновки. Використання комплексних мінеральних добрив, зокрема Дуофертіл та Євросіріал, забезпечило формування більш потужного листкового апарату, збільшення висоти рослин, діаметра стебла й кошика, а також підвищення маси 1000 насінин відносно контролю. Найкращі біометричні показники переважно спостерігали за густоти стояння 45–55 тис. рослин/га, тоді як збільшення щільності рослин до 65 тис./га спричиняло зниження цих параметрів у рослин гібридів соняшнику Си Теос, Еван і Оклахом.Публікація Біологічні особливості гібридів соняшнику (HELIANTHUS ANNUS L.) та їх роль у формуванні кількісних і якісних показників врожаю(2026-07-29) Каламбет, В. В.; Гангур, Володимир ВасильовичВстановлено, що соняшник став лідируючою сільськогосподарською культурою, обійшовши за площею посіву (понад 5 млн га) пшеницю озиму, що зумовлено його високою рентабельністю та стабільним попитом на ринку. Визначено регіональну специфіку вирощування культури, зокрема не зважаючи на розширення зони сприятливої для вирощування на північ та захід, основними регіонами ще і досі залишаються Степ і південний Лісостеп, що пояснюється сприятливим кліматом та логістичною близькістю до портів. Окрему увагу приділено трансформації Державного реєстру сортів рослин у 2025 р., де відзначено різке скорочення кількості зареєстрованих гібридів (на 40 %) через зростання державних зборів. Проаналізовано структуру ринку насіння, де домінують гібриди іноземної (переважно французької) та вітчизняної селекції. Приведено класифікацію гібридів за напрямом використання (лінолеві – 86 %, високоолеїнові, кондитерські та нові фуражні форми) та за технологіями гербіцидного захисту від бур’янів (класична, Sumo, Clearfield, Clearfield Plus, A.I.R.). У статті детально розглянуто проблему вовчка соняшникового (Orobanche cumana) та ефективність генетичної стійкості й хімічного контролю його наявності у посівах. Висвітлено переваги та недоліки сучасних виробничих систем захисту від бур’янів, зокрема відсутність післядії у технології ExpressSun проти фітотоксичного впливу імідазолінонів у системі Clearfield. Науково обґрунтовано біологічні особливості культури, а саме температурні оптимуми для проростання насіння (20–24°C), вимоги до суми активних температур та вологозабезпечення у критичні фази розвитку (зірочка–цвітіння). Поряд з цим відзначено ефективність застосування мінеральних добрив, зокрема схеми N32 P32 K32 із позакореневим підживленням, що забезпечує приріст урожайності на 8,6–13,3 %, однак потребує енергетичного та економічного обгрунтування.Публікація Значення багаторічних бобових трав у покращенні родючості ґрунту(2026-07-29) Гангур, Володимир Васильович; Водяник, О. В.У роботі проведено комплексний аналіз та систематизацію результатів наукових досліджень щодо впливу багаторічних бобових трав на формування показників родючості ґрунтів та їх ефективність як попередників інших культур у сівозміні. Встановлено, що багаторічні бобові трави є фундаментальним чинником біологізації землеробства. За результатами літературних джерел як вітчизняних, так іноземних авторів відзначено, що азотфіксуючий потенціал культур варіює в межах від 50 до 450 кг/га азоту на рік. Зокрема, лідерами за накопиченням біологічного азоту є козлятник східний (до 280 кг/га) та еспарцет піщаний (230 кг/га). Доведено, що післядія бобових трав забезпечує надходження у ґрунт 150–200 кг/га біологічного азоту з пожнивно-кореневими рештками, що за агрономічною цінністю еквівалентно внесенню 40 т/га гною. Особливу увагу приділено трансформації агрофізичних властивостей ґрунту. Багаторічні трави виступають потужним фактором структуроутворення: вже у перший рік вегетації коефіцієнт структурності підвищується в 1,5–2,7 раза, а частка агрономічноцінних агрегатів підвищується на 6–13 %. Потужна коренева система сприяє природному розущільненню ґрунтового профілю та формуванню стійкої системи біопор, що покращує вологоємність, аерацію та загальну пористість ґрунту. Відзначено позитивний вплив трав на вміст органічної речовини, зокрема за трирічний період вирощування люцерни вміст гумусу зростає на 0,4 %, а показник pH зміщується в бік нейтрального значення. Встановлено, що багаторічні трави є бажаним попередником для більшості сільськогоподарських культур у сівозмінах та забезпечують істотне збільшення врожайності як озимих зернових, так і просапних культур. Таким чином, введення багаторічних бобових трав у сучасні сівозміни є стратегічним інструментом покращення родючості ґрунтів та управління продуктивністю польових культур.Публікація Вплив добрив на урожайність та якість насіння соняшнику за вирощування в умовах Лівобережного Лісостепу України(2026-07-29) Гангур, Володимир Васильович; Поляков, І. А.; Черниш, М. Р.; Соляник, В. А.; Господинько, А. С.Вивчення питання підвищення продуктивності соняшнику (Helianthus annuus L.) як однієї з провідних та найбільш економічно вигідних олійних культур в аграрному секторі України є актуальним. Метою досліджень було з’ясувати вплив різних рівнів удобрення на урожайність та параметри якісних показників насіння гібридів соняшнику різних біотипів. Дослідження проведено впродовж 2024–2025 рр., на дослідному полі Полтавської ДСГДС ім. М. І. Вавилова. Встановлено, що внесення добрив забезпечило збільшення урожайності гібриду Ярило на 0,40–0,61 т/га (26,5–40,4 %). Максимальний результат отримано за норми N90Р100К90. Виявлено, що виключення калію (N90P100) не призводило до істотного недобору урожаю, різниця становила лише 3,9 %. Найвищий рівень урожайності гібриду Равелін (2,14 т/га) зафіксовано у разі застосування N90Р100К90, що на 40,8 % перевищує контрольний варіант. Азотно-фосфорне живлення також продемонструвало високу ефективність, зокрема приріст урожайності насіння становив 32,9–38,2 % відносно контролю. Середньостиглий гібрид Гусляр виявив найвищу чутливість до фону живлення. Максимальну врожайність (2,27 т/га) досягнуто за внесення мінеральних добрив у дозі N90Р100К90, що на 32,0 % вище за варіант без добрив. Окрему увагу в роботі приділено аналізу впливу рівня мінерального живлення на олійність насіння. Встановлено, що інтенсифікація системи удобрення соняшника та збільшення врожайності призводять до поступового зниження вмісту олії. Навіть мінімальні дози добрив N50Р60 знижували олійність на 0,5–0,9 % залежно від біологічних ообливостей гібриду. Найвищі якісні показники насіння спостерігали на контрольному варіанті без добрив. Доведено, що хоча повне мінеральне добриво (NPK) є найбільш ефективним за впливом на формування урожайності насіння, проте роль калію на ґрунтах, де проводили дослідження, є менш вираженою порівняно з азотно-фосфорними.Публікація Напрями та технології відтворення родючості ґрунтів в Україні в післявоєнний період(2023) Чайка, Т. О.; Короткова, Ірина ВалентинівнаСтаття присвячена дослідженню негативних наслідків воєнних дій на стан родючості ґрунтів в Україні та напрямам їх відтворення. Актуальність теми полягає в тому, що третина оброблюваних сільськогосподарських земель постраждала від воєнних дій, що, з урахуванням аграрного напряму виробництва східних і південних областей України, загрожує значним зменшенням вирощування сільськогосподарської продукції. Метою статті є обґрунтування ефективності технологій відтворення родючості ґрунтів від наслідків воєнних дій в Україні. Встановлено негативні наслідки від війни для структури ґрунту та його властивостей, відтворення яких природним способом потребує сотні років. Визначено та описано основні типи порушень ґрунту, спричинених бойовими діями: модифікація структури ґрунту (утворення кратерів від бомб, ущільнення тощо) та хімічне забруднення (потрапляння забруднювальних речовин). Враховуючи наявний існуючий досвід подолання наслідків воєн них дій щодо відтворення ґрунтів сільськогосподарського призначення, запропоновано певний порядок відтворення родючості ґрунтів з різними ступенями та причинами пошкоджень. Розглянуто варіанти відтворення ґрунтів із порушенням природної цілісності генетичних горизонтів та способи усунення забруднення важкими металами (механічні, фізико-хімічні та біологічні). Задля практичної реалізації запропонованих заходів виконано орієнтовний розрахунок витрат на відтворення родючості ґрунтів від наслідків воєнних дій в Україні. Визначено, що для відтворення властивостей ґрунтів та придатності їх у використанні в аграрно му виробництві, найбільші витрати (без урахування гуманітарного розмінування) припадають на механічну меліорацію (81,8 %). При цьому, обсяг витрат залежить від кількості вирв від снарядів та їх калібру, та методів відтворення агрохімічних властивостей ґрунту. Зазначено особливості правового регулювання у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості, визначення шкоди, завданої землям і ґрунтам України внаслідок збройної агресії проти країни. Проведені розрахунки слугуватимуть головними доказами для компенсації розміру шкоди у позовах проти країни-агресора.Публікація Вплив технології вирощування на продуктивність і врожайність льону олійного в умовах нестійкого зволоження регіону вирощування(2024) Чайка, Т. О.; Короткова, Ірина ВалентинівнаСтаття присвячена дослідженню формування продуктивності, якості насіння і врожайності льону олійного за традиційної та органічної технологій вирощування. Вирощування цієї культури є більш рентабельним, ніж зернових, а зростаючий попит європейських країн на фоні зменшення експорту світових виробників забезпечує перспективність збільшення його посівних площ в усіх ґрунтово-кліматичних зонах України, що й визначає актуальність теми дослідження. Метою роботи є порівняння елементів продуктивності, якості насіння та врожайності льону олійного за традиційної й органічної технологій вирощування з урахуванням гідротермічних умов регіону. Дослідження проведено в умовах Полтавської області впродовж 2020–2022 рр. з використанням льону олійного сорту Водо грай. Агротехніка вирощування культури відповідала зоні вирощування. За традиційної технології вирощування основний обробіток ґрунту передбачав систему зяблевого комбінованого обробітку з внесенням гербіцидів для захисту від бур’янів. За органічною технологією вирощування проведені агротехнологічні заходи, зокрема передпосівна обробка насіння біостимулятором росту та використання трихограми для знищення шкідників. Встановлено, що за органічної технології вирощування висота рослин льону олійного на 4,6–9,9 % перевищувала рослини льону за традиційної технології. В умовах органічної технології негатив ний вплив погодних умов щодо висоти рослин виявився на 3,7 % меншим. Порівняння елементів продуктивності культури льону у середньому за роки досліджень довело переваги органічної технології вирощування стосовно традиційної: кількість коробочок на 1 рослині – 5,91 шт. або на 8 % більше; кількість насіння на 1 рос лині – 45 шт. або на 18,4 % більше; кількість насінин в 1 коробочці – 7,52 шт. або на 7,6 % більше; маса насіння з 1 рослини – 0,31 г або на 6,9 % більше; маса 1000 насінин – 7,15 г або на 8,2 % більше. Доцільно зазначити, що у середньому за роки досліджень вміст жиру в насінні льону олійного становив 42,4 % за традиційної технології та 43,4 % – за органічної, що сприяло виходу олії з насіння – 66,3 і 73,9 ц/га, відповідно. Водночас середньорічна урожайність за органічної технології становила 1,7 т/га, що на 9 % більше, ніж за традиційної.Публікація Ефективність біопрепаратів у підвищенні врожайності та прибутковості органічної сої в умовах кліматичних ризиків(2025) Чайка, Т. О.; Короткова, Ірина Валентинівна; Поспєлова, Ганна Дмитрівна; Ляшенко, Віктор ВасильовичУ статті проведено оцінку впливу біологічних препаратів різної природи (мікоризних, бактеріальних і фітогормональних) на урожайність і рентабельність вирощування органічної сої за змінних погодних умов 2022–2024 рр. у Лівобережному Лісостепу України. Визначено, що всі варіанти застосування біопрепаратів перевищили контроль за урожайністю та прибутковістю. Найвищу середню урожайність (3,23 т/га) та стабільність результатів (CV = 9,7%) забезпечила повна комбінована схема 8 (Profix + Мікофренд + Віолар), що підтверджує її стійкість до кліматичних стресів. Рівень рентабельності цієї схеми сягнув 369,0%. За умов збільшення витрат і зниження ціни реалізації, вона зберігала економічну перевагу з рентабельністю 259,5%. Найменш затратною і водночас ефективною для малобюджетних господарств є схема з використанням лише мікоризного препарату Мікофренд (рентабельність 216,2–343,6%). Встановлено чітку обернену залежність між урожайністю та варіабельністю (r = –0,73), що свідчить про стратегічну доцільність застосування комплексної біологічної стимуляції. Отримані дані підтверджують конкурентоспроможність органічної моделі за рахунок біологічної інтенсифікації й її високу економічну ефективність навіть у стресових кліматичних умовах.Публікація Економічні засади оптимізації структури землекористування територіальної громади для сталого розвитку агроландшафтів(2025) Шевчук, Сергій Миколайович; Домашенко, Галина Тимофіївна; Кошіль, Е. А.У статті досліджено формування сталих агроландшафтів територіальної громади через інтеграцію економічних, соціальних та екологічних функцій землі. На прикладі Великорублівської ТГ Полтавської області проаналізовано структуру земель, розраховано інтегральні показники антропогенного навантаження (3,4), екологічної стабільності (0,56) та розораності (0,47), що свідчить про помірний техногенний вплив і критичний рівень розораності. Результати обґрунтовують необхідність комплексного планування, оптимізації структури угідь, інтеграції цифрового моніторингу та економічних стимулів для підвищення стійкості агроландшафтів та сталого розвитку території громади.Публікація Еколого-економічні підходи просторового планування землекористування територіальної громади(2025) Шевчук, Сергій Миколайович; Чувпило, Вадим Вікторович; Домашенко, Галина ТимофіївнаУ статті розглядаються сучасні підходи до еколого-економічного планування землекористування територіальних громад, що поєднують економічні, соціальні та екологічні пріоритети для забезпечення сталого розвитку та раціонального використання земельних ресурсів. Показано, що ефективне землекористування ґрунтується на зборі та аналізі просторових даних із застосуванням ГІС, дистанційного зондування та економічних показників, що дозволяє оптимізувати використання земель, знижувати конфліктність між користувачами та підвищувати прозорість управління. Аналіз системи планування в Україні демонструє наявність державного, регіонального та місцевого рівнів, проте застарілі підходи та структурна несумісність планувальних документів обмежують ефективність їх використання. Визначено, що інтеграція містобудівної та землевпорядної документації, а також застосування сучасних технологій просторового аналізу створюють основу для комплексного розвитку територіальних громад, забезпечують баланс між екологічними, економічними та соціальними аспектами та формують передумови для сталого і збалансованого управління територіями.Публікація Моніторинг геохімічних показників ґрунтів міста Полтави(2025) Шевчук, Сергій Миколайович; Ласло, Оксана Олександрівна; Марініч, Любов ГригорівнаПодано результати багаторічного моніторингу геохімічних показників темно-сірих опідзолених ґрунтів м. Полтава (2005—2024). Відбір зразків проведено згідно ДСТУ 4281:2004; аналізи виконано в лабораторії Північно-Східного міжрегіонального центру ДУ "Інститут охорони ґрунтів України" за загальноприйнятими методиками. Визначено діапазон реакції ґрунтового розчину pH 5,85—6,84 (середнє 6,18) та вміст гумусу 1,75—2,40 % (середнє 2,23 %). Вміст лужногідролізованого азоту коливався в межах 65,6—93,12 мг/кг (середнє 77,05 мг/кг), нітратного азоту — 20,67—25,81 мг/кг (середнє 23,43 мг/кг), амонійного азоту — 19,39—24,55 мг/кг (середнє 21,76 мг/кг). Рухомі форми фосфору та калію визначені в інтервалах 130,23—168,92 і 110,48—174,23 мг/кг відповідно (середні 147,89 і 128,10 мг/кг). З’ясовано, що для досліджуваного типу ґрунту відносно стабільний вміст гумусу. Низький рівень лужногідролізованого азоту поєднується з підвищеним вмістом нітратів, що впливає на активізацію процесів нітрифікації та зниження здатності ґрунтів утримувати амонійні форми азоту в поглинальному комплексі. Амонійний азот залишається відносно стабільним, проте існує потенційна загроза його переходу у нітратну форму, що підсилюється особливостями мінералогії ґрунтів м. Полтава — зниженням вмісту вторинних глинистих мінералів із високою сорбційною здатністю. Водночас рівень калію відповідає середнім значенням, що пояснюється частковим його винесенням у процесі інтенсивного землекористування. Отримані результати доцільно інтегрувати у Генеральний план м. Полтава (урахування зон деградації ґрунтів); схеми функціонального зонування міста (виділення територій зі зниженою геохімічною стійкістю, що потребують фіторемедіаційних заходів); аграрну практику (адаптивний підбір культур і систем удобрення з урахуванням мінералогічних особливостей ґрунтів); систему екологічної безпеки міста (діагностика ризиків забруднення підземних вод і міграції нітратів у зонах з низькою буферністю), зокрема під час визначення функціонального призначення територій, регулювання інженерного навантаження та розроблення програм сталого розвитку урбанізованих ландшафтів.Публікація Геодезичний облік та аналіз земель природно-заповідного фонду як основа планування і реконструкції садово-паркових об’єктів(2025) Нагорна, Світлана Вікторівна; Куришко, Роман Валентинович; Чувпило, Вадим Вікторович; Шевчук, Сергій Миколайович; Гапон, Світлана ВасилівнаУ статті розглядаються методи геодезичного обліку та аналізу земель природно-заповідного фонду як практична основа для планування та реконструкції садово паркових об’єктів. На прикладі парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Парк сільськогосподарського технікуму» м. Полтава проведено комплекс геодезичних робіт, що включав топографічне знімання, інвентаризацію зелених насаджень, визначення меж земельної ділянки та оцінку сучасного стану природних ресурсів. Використання сучасних ГІС-інструментів, методів цифрового картографування та 3D моделювання дозволило створити високоточну цифрову модель рельєфу, яка стала основою для аналізу просторової структури території та прогнозування можливих змін у разі проведення реконструкційних робіт. Запропоновані планувальні рішення орієнтовані на оптимізацію просторової організації парку, збереження цінних видів та ландшафтних елементів, підвищення рівня рекреаційної доступності та гармонійне поєднання природоохоронних і культурно-естетичних функцій. Особлива увага приділена питанням охорони та раціонального використання земель ПЗФ, що сприяє формуванню екологічно збалансованих умов розвитку садово-паркових об’єктів у міському середовищі.Публікація Вплив температурних аномалій на потребу у зрошенні сільськогосподарських культур(2026-07-13) Ласло, Оксана Олександрівна; Панченко, Катерина Степанівна; Марініч, Любов ГригорівнаУ статті висвітлено питання прогнозу потенційної евапотранспірації (ЕТ₀) і температурних змін літнього періоду (червень–серпень) 2023–2030 рр., враховуючи водоспоживання сільськогосподарських культур та індекс посухи SPEI. Підвищення температури повітря, особливо в літній період, суттєво впливає на водний баланс агроекосистем, зумовлюючи зростання випаровування з поверхні ґрунту та транспірації рослин. Встановлено, що підвищення середньої літньої температури на 0,3–0,5°C щороку призводитиме до збільшення ЕТ₀ з 18,74 мм у 2026 році до 23,41 мм у 2030 році, що відображає посилення випаровуваності та дефіцит ґрунтової вологи. Дослідженнями встановлено, що коефіцієнти водоспоживання культур (Kc) зростатимуть: кукурудза з 0,81 до 0,85, соя з 0,71 до 0,75, овочі з 1,01 до 1,05, що у сукупності з підвищенням ЕТ₀ збільшуватиме потребу у зрошенні: кукурудза – 15,18–19,9 мм, соя – 13,31–17,56 мм, овочі – 18,93–24,58 мм. Дослідженнями також встановлено, що зменшення значень індексу SPEI від –0,5 до –2,5 підсилюватиме водний стрес та збільшуватиме потенційну евапотранспірацію на 5–25 %, що вказує на зростання ризику літніх посух у регіоні. Результати досліджень дають підставу рекомендувати застосування адаптивних та водозберігаючих технологій поливу, інтеграцію агрометеорологічного прогнозування з управлінням водними ресурсами та пріоритетне забезпечення овочевих культур у критичні фази розвитку. Встановлено, що зрошення стає необхідним агротехнічним заходом уже з 2027–2028 рр., а до 2029–2030 рр. формуються кліматично напружені літні умови, близькі до південних степових. Перспективними є подальші дослідження щодо оцінки ефективності різних систем поливу, впровадження краплинного та мікрозрошення, розвитку кліматично орієнтованих моделей водокористування та інтеграції агрометеорологічного прогнозування з управлінням меліоративними системами для підвищення стійкості агроекосистем Полтавської області до зростаючих температурних аномалій і посух.