Друковані видання. Кафедра хірургії та акушерства
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Публікація Effectiveness of composite feed adsorbents in binding major mycotoxins under variable ph conditions(2026) Mykhailiutenko, S. M.; Михайлютенко, Світлана Миколаївна; Kruchynenko, O. V.; Кручиненко, Олег Вікторович; Kuzmenko, L. M.; Кузьменко, Лариса Михайлівна; Klymenko, O. S.; Клименко, Олександр Сергійович; Panasova, T. G.; Панасова, Тетяна Георгіївна; Titarenko, O. V.; Тітаренко, Олена ВікторівнаMycotoxins are toxic secondary metabolites produced by fungi of the genera Aspergillus, Penicillium, Fusarium, Claviceps and Alternaria and represent a significant threat to the safety of cereal crops and animal feed. These compounds may accumulate at various stages of production, storage, and transportation, which necessitates the development and application of effective strategies to reduce their toxic effects. The aim of the study was to perform a comparative evaluation of the adsorption capacity of three mycotoxin-binding agents. The study was conducted under in vitro conditions; therefore, the adsorption efficiency observed may differ under in vivo gastrointestinal conditions. Three commercial mycotoxin binders were tested, each containing 70% inorganic sorbent from the silicate group (bentonite, zeolite, or diatomite) and 30% organic component based on yeast cell walls (sources of mannan oligosaccharides and β-glucans). In preparation No. 1, the organic fraction consisted of yeast cell walls containing 33% MOS and 25% β-glucans; preparation No. 2 contained 20% MOS and 35% β-glucans; and No. 3 contained 20% MOS and 20% β-glucans. The adsorption capacity of the mycotoxin-binding preparations was determined under laboratory conditions using the adsorption isotherm method. All experiments were conducted in eight replicates. The results showed that the highest adsorption efficiency of deoxynivalenol (DON), aflatoxin B1, and zearalenone (ZEA) was observed under acidic conditions (pH 3). The highest sorption of DON, ZEA, and fumonisin B1 (FB1) was achieved by sorbent No. 1 (containing 33% MOS and 25% β-glucans), especially at pH 3. In addition, sorbent No. 1 demonstrated 100% binding of aflatoxin B1 across the entire pH range studied (pH 3, 5, and 7), indicating the stability of its adsorption properties. In contrast, sorbents No. 2 and 3 exhibited relatively low and unstable activity against fumonisin B1; at pH 7, the values ranged from 0.4% to 2.8% The results obtained indicate that sorbent No. 1 can be considered the most versatile and effective for binding the major mycotoxins evaluated in this study.Публікація Hoof Pathologies in Cattle(2026) Kulynych, S. M.; Klymas, А.; Shabalin, O.; Zvenihorodska, T.; Petrenko, M. O.; Kolomak, I. O.; Tul, O. I.; Slynko, V. H.; Avramenko, N. О.; Panasova, T. G.; Omelchenko, G. O.; Кулинич, Сергій Миколайович; Петренко, Максим Олександрович; Коломак, Ігор Олегович; Туль, Олександра Іванівна; Слинько, Віктор Григорович; Авраменко, Наталія Олексіївна; Панасова, Тетяна Георгіївна; Омельченко, Ганна ОлексіївнаHoof pathologies are among the most widespread orthopedic disorders in dairy cattle and are a major contributor to reduced animal welfare and productivity. The present study investigated the prevalence, clinical presentation, and treatment outcomes of the most common hoof lesions – digital dermatitis (Mortellaro’s disease), Rusterholz ulcers, purulent pododermatitis, and interdigital dermatitis – across multiple dairy farms in Ukraine. Clinical examinations and therapeutic procedures were performed on more than 9,800 cows from 7 farms during 2022–2023. Diagnosis was conducted during scheduled functional hoof trimming using an orthopedic crush and was confirmed based on lesion morphology, presence of exudate, odor, and pain response. A locally formulated topical powder composed of copper sulfate, zinc oxide, iodoform, and potassium permanganate was applied to purulent –necrotic lesions and compared with a control treatment using a commercial chemi-spray. Therapeutic efficacy was evaluated by lesion healing dynamics and locomotion scores (AHDB system) on days 3, 14, 21, and 45. Digital dermatitis was identified as the predominant lesion, accounting for 50–66% of all diagnosed hoof disorders. The locally formulated powder showed markedly superior therapeutic performance relative to the chemi-spray, accelerating tissue repair and improving locomotion, with full recovery achieved in 86.7–100% of treated cows, depending on farm and lesion type. These findings confirm the persistently high prevalence of hoof diseases in dairy herds and demonstrate the clinical advantage of an affordable, locally prepared treatment formulation. Routine functional trimming, early lesion detection, and evidence-based local therapy remain critical components of effective lameness management in modern dairy production systemsПублікація Effectiveness of ultrasound examination in mono- and mixed infections of dogs(Regulatory Mechanisms in Biosystems, 2026-03-07) Yevstafieva, V. O.; Kryvoruchenko, D. O.; Melnychuk, V. V.; Shcherbakova, N. S.; Dmitrenko, N. I.; Kyrychko, O. B.; Ilchenko, M. O.; Shaferivskyi, B. S.; Євстаф’єва Валентина Олександрівна; Криворученко, Денис Олександрович; Мельничук, Віталій Васильович; Щербакова, Наталія Сергіївна; Дмитренко, Надія Іванівна; Киричко, Олена Борисівна; Ільченко, Марія Олександрівна; Шаферівський, Богдан СергійовичProtozoan and helminthic gastrointestinal parasites of domestic dogs are very common invasive pathogens. Depending on the parasitic load on the body of a sick animal, the course of the infection varies from asymptomatic to severe, sometimes fatal. In the detection of various pathological conditions of the gastrointestinal tract, an important place belongs to ultrasound examination. It is the fastest, most informative and accessible method of visualization in veterinary medicine, and also allows one to safely assess the state of the abdominal organs and detect pathological changesin good time. The aim of the research was to investigate the informativeness of ultrasound examination of the stomach and small intestine in toxocariasis monoinfection and toxocariasis-cystoisosporiasis co-infection in dogs. It was found that parasitism by Toxocara canis and Cystoisospora canis led to changes in the metric indicators of the stomach and small intestine wall. Even more significant changes were found in toxocariasis-cystoisosporiasis co-infection than in toxocariasis monoinfection. In the latter case, regardless of the weight category of dogs, the changes were characterized by simultaneous thickening of the stomach wall (by 15.4–46.4%) and duodenum (by 10.3%) in dogs weighing 5–15 kg, and duondenum (by 15.1%) in dogs weighing 15–30 kg. Also, in dogs weighing 5–15 kg the thickness of the jejunum wall was reduced by 18.2–32.1%, that of the ileum as well, (by 8.0%) and the ileum wall was thinner in dogs weighing 15–30 kg (by 12.1%). It was found that all dogs infected with T. canis had a thickened submucosal layer of the stomach wall (by 42.9–50.0%) and a thinned mucosal layer of the jejunum wall (by 18.5–35.0%). In dogs weighing 5–15 and 15–30 kg, thickening of the mucous layer of the duodenal wall (by 11.1% and 8.5%, respectively) and thinning of the jejunum wall (by 20.0% and 37.5%, respectively) were detected. In toxocariasis-cystoisosporiasis co-infection, regardless of the weight category of dogs, the changes in the intestines were characterized by thickening of the gastric wall (by 33.3–67.9%), duodenum wall (by 20.9–26.5%) and thinning of the jejunum (by 24.2–39.3%) and ileum wall (by 8.2–15.2%). Changes in the walls occurred due to thickening of all layers of the stomach (by 13.6–80.0%), duodenum (by 12.6–75.0%), as well as thinning of all layers of the jejunum wall (by 20.0–45.0%). Thinning of the ileum wall occurred due to thinning of the mucous layer (by 24.0–40.0%). The obtained data confirm the feasibility of using ultrasound in the assessment of structural and functional changes in the gastrointestinal tract of dogs with mono- and co-infections.Публікація Survival Rates of Eggs of Trichuris myocastoris (Nematoda, Trichuridae) under Different Temperature Regimes(2025) Mykhailiutenko, E.; Kruchynenko, O. V.; Кручиненко, Олег Вікторович; Mykhailiutenko, S. M.; Михайлютенко, Світлана Миколаївна; Peredera, O. O.; Передера, Олена Олександрівна; Peredera, R. V.; Передера, Роман Вікторович; Kone, M. S.; Коне, Мохамед Сумана; Syzonenko, N. M.; Сизоненко, Наталія Миколаївна; Volovyk, L. B.; Воловик, Лариса БорисівнаThe environmental temperature is one of the most important abiotic factors that significantly affects the development and survival of exogenous stages of development of parasitic nematodes, especially geohelminths. This study aimed to evaluate the effect of temperature on the survival and development of eggs isolated from the gonads of female nematodes Trichuris myocastoris Enigk, 1933, under laboratory conditions in vitro. Experimental studies demonstrated that at a temperature regime from 15°C to 35 °C, the duration of formation of motile larvae in egg cultures ranged from 35 to 170 days, and their survival rates ranged from 61.0 to 87.7%. At a temperature regime of 25 °C the largest number of viable eggs of T. myocastoris was formed, 87.7%. The shortest period of larval formation in eggs was 35 days at a temperature of 35 °C, with 73.7% of viable eggs. The period of embryogenesis lasted 35 days at 35 °C, 55 days at 25 °C, and 170 days at 15 °C. The lethality rate of eggs of T. myocastoris, depending on the cultivation temperature, varied significantly and was 26.3% at a temperature of 35 °C, 12.3% at 25 °C, and 39.0% at 15 °C. The growth and development of eggs during embryogenesis is accompanied by changes in their morphometric indicators. Depending on the temperature regime, we observed an increase of egg length by 2.2–4.5%, a decrease in egg width and shell thickness by 4.7–6.9% and 19.2–28.0%, respectivelyПублікація Contemporary knowledge on the assessment of temperament in cattle and its impact on production and reproduction including some immunological, genetic and metabolic parameters(2023) Jaśkowski, J.; Jaśkowski, B.; Herudzińska, М.; Tul, O. I.; Туль, Олександра Іванівна; Ciorga, М.Temperament is associated with the well-being, health, production and reproduction of cattle. In order to increase the population of individuals with the desired temperament, its evaluation should be standardized and be made one of the obligatory elements of breeding and veterinary examination. A number of different tests are used for temperament assessment. In this article, the importance of temperament correlation with some metabolic, genetic, immunological, production and reproductive parameters have been shown, pointing at its influence on the economy and cattle handling. The most common methods for assessing the temperament of cattle are presented, including long-time scales of temperament assessment. At the same time, the relationship of the temperament of cattle with production efficiency, immunity and reproductive indicators has been shown, indicating that its correct assessment is an important aspect of the proper development of the herd and the associated economic growthПублікація Lip lesions in horses: case report(2024) Kulynych, S. M.; Кулинич, Сергій Миколайович; Jaśkowski, J.; Zvenigorodska, T. V.; Звенігородська, Таміла Владиславівна; Kolomak, I. O.; Коломак, Ігор Олегович; Tul, O. I.; Туль, Олександра ІванівнаThe article presents the results of monitoring studies on the mucous membrane lesions in Trakehner horses. Based on clinical examination, the localization, size, and number of ulcers, as well as the inflammatory reaction to the presence of necrotic tissue, were determined. In addition to clinical examination, planimetric studies were also carried out to determine the size of the ulcers and the dynamics of their reduction during treatment with aerosol application of PVP iodine spray. To determine the nature of inflammation in the lesion focus, smears were taken from the surface of the ulcers. Microbiological and mycological studies of pathological tissues and feed samples were carried out to establish the etiological factors contributing to the ulcers. It was found that the size of the ulcers varied from 1 to 6 cm, and they were located on the upper and lower lips on both the right and left sides. Neutrophilic leukocytosis was observed in the focus of inflammation. Leukocytes actively phagocytized microorganisms present in the pathological focus. Microscopic fungi of the species A. flavus, A. fumigatus, M. species, and P. commune sprouted on Saburo medium from necrotic tissues of the pathological focus. A similar composition of fungal species was obtained by sowing feed samples fed to horses. Microbiological studies of ulcers revealed the growth of two microorganisms, S. aureus and P. vulgaris, on Baird-Parker agar. On the third day of treatment, compared to the first day, the size of the ulcers decreased by 22.8 %. It is recommended to perform primary surgical treatment of the ulcer, apply PVP iodine spray once a day, and replace the affected feed with high-quality feed to achieve a positive therapeutic effectПублікація Ефективність традиційного та внутрішньоматочного осіменіння синей(2024) Мойсей, І. С.; Лесновська, О. В.; Кепкало, І. Д.; Махно, К. І.; Шостя, Геннадій Михайлович; Шпирна, Іван Геннадійович; Усенко, О. О.; Борсук, Я. С.Борсук, Я. С.; Панасова, Тетяна ГеоргіївнаМетою нашого дослідження було виявити вплив віку свиноматок за застосування традиційного та внутрішньоматкового методів їх осіменіння в умовах промислової технології виробництва свинини на їх фертильність та плідність а також на ефективність праці операторів штучного осіменіння. Встановлено, що за середніми показниками заплідненості свиноматок не встановлено різниці між тваринами контрольної та дослідної груп. Водночас за коефіцієнтом запліднення ремонтних свинок тварини дослідної групи вірогідно (Р ≤ 0,05) на 0,88 % перевершили аналогові контрольної групи. Тоді як у тварин із двома і більше опоросами простежувалась тенденція до зниження заплідненості на 0,28 % у тварин сперма яким вводилась постцервікальним методом. Встановлено відсутність суттєвої різниці між показниками кількості народжених поросят та багатоплідноcті свиноматок між групи. Водночас виявлена тенденція до дещо вищої кількості мертвонароджених поросят у свиноматок яких осіменяли постцервікальним методом. За збереженістю поросят до відлучення та кількість їх в гнізді на цей період також не було суттєвої різниці між тваринами які осіменялися різними методами. Встановлено, що тварини за внутрішньоматкового осіменіння за другим опоросом підвищили багатоплідність на 2,9 %, за третім опоросом на 5,6 %, за четвертим на 13,1 % тоді як за п’ятим таке перевищення знизилась до 5,5 %, за шостим склала 8,4 % із-за сьомим 10,2 %. Тоді як у тварини за традиційного способу осіменіння впродовж майже всього репродуктивного життя тварин вони мали тенденцію до зниження багатоплідності. Так за другим опоросом вона знизилась на 2,0 % за третім на 1,2 %, за четвертим на 3,2 %, тоді як за п’ятим встановлено зростання порівняно з першим опоросом на 2,0 %, за шостим лише 0,8 % а за сьомим відбувся спад на 0,3 %. Доведено, що порядковий номер репродуктивного циклу свиноматок достовірно впливав на загальну кількість поросят при народжені 1,50 %, на показник багатоплідності 5,51 %, на кількість мертвонароджених поросят на опорос та на показник кількості відлучених поросят з силою 14,47 %. Фактор методу осіменіння та його взаємодія з порядковим номером опоросу не мали вірогідного впливу на жоден з досліджуваних показників. У середньому процес виявлення охоти та осіменіння свиноматок займав 7,5 хвилини на одну свиноматку за традиційного осіменіння, водночас за постцервікального методу, який не потребує стимуляції свині під час осіменіння та дозволяє примусове введення сперми в матку, скорочує цей час на 4,3 хвилини, або на 57,3 % і зменшує загальні витрати часу на осіменіння свиноматок на 62,9 %.Публікація Порівняльна ефективність методів лікування собак, хворих на піодермію(2025) Киричко, Борис Павлович; Дмитренко, Надія Іванівна; Шепель, К. Ю.; Панасова, Тетяна ГеоргіївнаМетою даної роботи була оцінка і порівняння клінічної ефективності різних схем лікування піодермії у собак, а саме аналіз моно- та комбінованої терапії. У досліді використовували 36 собак різних порід, віком від одного до десяти років, з підтвердженим діагнозом піодермії. В ході експерименту хворих на піодермію тварин розділили на три групи: перша – лікування проводилось місцево, препаратом «Санодерм», друга – місцева терапія 4 % хлоргексидиновим шампунем, третя – комбіноване лікування, яке поєднує препарат «Санодерм» та 4 % хлоргексидиновий шампунь. Клінічний моніторинг передбачав аналіз видимих патологічних змін на шкірі, оцінку інтенсивності свербежу за візуальною аналоговою шкалою (VAS), відстеження термінів загоєння та частоту рецидивів протягом 60 днів після завершення терапії. Нами було виявлено, що найефективніша терапія за результатами клінічного видужування (91,7 %), терміну лікування (16,8±1,7 днів) та частоти рецидивів (8,3 %) була зафіксована у групі, де була застосована комбінована терапія. Комбінована терапія значно перевищувала показники монотерапії. У групі, де використовували препарат «Санодерм» рівень клінічного видужання становив (69,2 %), середній термін лікування (22,6±1,8 днів), а частота рецидивів (30,8 %). Група тварин, для лікування якої використовували місцеву терапію 4 % хлоргексидиновим шампунем рівень клінічного видужання становив (54,5 %), середній термін лікування (25,1±2,2 днів), частота рецидивів (27,3 %) відповідно. Ми оцінили свербіж тварин у перший день лікування: результати першої групи тварин (VAS<8.6), другої групи (VAS<8) та третьої групи (VAS<8.3) що свідчить про наявність свербежу та дискомфорту у тварин. На чотирнадцяту добу лікування оцінка першої (VAS<2.9), другої (VAS<4.2) та третьої (VAS<1.6) групи, що свідчить про позитивну динаміку в групі тварин з використанням комбінованого лікування. Для більш комплексної оцінки результатів ми використовували такі критерії оцінки: кількісна оцінка уражень шкіри, визначення терміну клінічного загоєння та реєстрація частоти рецидивів, що дозволило підвищити достовірність оцінки терапевтичної динаміки. Найкращі результати лікування були у третій групі, тобто використання комплексної терапії. Результати дослідження можуть використовуватися у клінічній практиці для вдосконалення протоколів лікування, та можуть бути використані для більш оптимального підбору терапії при цій патологіїПублікація Видовий і кількісний склад мікрофлори за лікування поверхневої піодермії у собак(2025) Киричко, Борис Павлович; Климась, І.В матеріалах статті наведені дані щодо видового і кількісного складу мікрофлори, їх чутливості до антибіотиків та динаміки рівня мікробного забруднення у процесі лікування поверхневої піодерміїі у собак. Встановлено, що в уражених ділянках шкіри хворих собак переважають асоціації Escherichia coli, Staph. еpidermidis (57,14 %) та Str. рyogenes (17,86 %), а також гриби Malassezia pachydermatis та Candida crusei (21,41 і 14,28 %). Ізольовані культури мікроорганізмів були найбільше чутливими до норфлоксацину, фурамагу та амоксициліну. Для місцевого лікування собак, хворих на піодермію, застосовували препарати «Ветмікодерм» і «Санодерм» у порівняльному аспекті. У процесі лікування хворих собак спостерігали динамічне зменшення кількості мікроорганізмів в осередках ураження в обох групах тварин. Однак, в осередках ураженої шкіри тварин, яким застосовували препарат "Ветмікодерм", рівень мікробної забрудненості був достовірно нижчимПублікація Анальгезуюча ефективність нових похідних 1,2,4-триазолу в експериментальній моделі вісцерального болю: перспективи військовомедичного застосування(2025) Карпенко, Ю. В.; Михайлюк, Є. О.; Шматенко, О. П.; Соломенний, А. М.; Соломенна, О. О.; Парченко, В. В.; Киричко, Борис ПавловичБольовий синдром є поширеною причиною звернення пацієнтів за медичною допомогою, істотно впливаючи на якість життя. Широко застосовувані ненаркотичні аналгетики, особливо нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), мають обмеження у застосуванні через виражені побічні ефекти (ураження ШКТ, нирок). Відома також проблема з безпекою метамізолу (анальгіну), пов’язана з ризиком агранулоцитозу, що спонукає пошук нових, ефективних та безпечних аналгетиків. Перспективними кандидатами для розробки нових знеболювальних засобів є похідні 1,2,4-триазолу, відомі своєю широкою біологічною активністю, включаючи анальгетичну та протизапальнуПублікація Особливості лікування молочних корів за субклінічного ендометриту(2025) Панасова, Тетяна Георгіївна; Киричко, Борис ПавловичСубклінічний ендометрит у молочних корів є однією з причин неплідності. Немаючі явних клінічних ознак це захворювання зменшує плодючість корів, що проявляється у зниженні рівня заплідненості, збільшенні індексу осіменіння, зростанні кількості прихованих абортів, а, отже збільшенні кількості днів неплідності. Як наслідок цього, господарства зазнають значних економічних втрат, пов’язаних із недоотримання приплода, молока, а також утриманням та лікуванням неплідних тварин. Метою наших досліджень було встановити ефективність різних схем лікування корів із субклінічним ендометритом. Робота виконували у різних господарствах Харківської та Полтавської областей. Дослідження проводилися на неплідних коровах порід червоно-ряба українська молочна та чорний голштин віком 4–9 років на 80– 120-й день лактації. Діагноз на субклінічний ендометрит ставили шляхом гінекологічного обстеження корів та ультрасонографії їх статевої системи. Лікування тварин (n=103) проводили, застосовуючи антибактеріальні та протизапальні препарати, препарати простагландину F2α та утеротоніки (схеми різнилися, в залежності від господарств). Ефективність лікування встановлювали шляхом ультразвукової діагностики статевих органів корів на 5-й день після лікування та УЗД вагітності на 30–35-й день після осіменіння. Встановлено, що за субклінічного ендометриту відбувається збільшення середнього діаметра рогів матки до 1,5±0,06 см з наявністю анехогенного вмісту у матці та потовщення ендометрію до 0,32±0,02 см. Яєчники всіх корів були активними із наявністю в них фолікулів та жовтих тіл різного ступеня зрілості. Супутніх запальних процесів геніталій не виявлено. Застосування схеми лікування, що включала іхглюковіт, естрофан, окситоцин, цефтіофур та прозерин забезпечило одужання 89 % корів із субклінічним ендометритом. За терапії, до складу якої входили цефтіоклін, кефен та утеротон одужало 76 % тварин. Рівень неплідності корів в цих господарствах був 130±10 та 132±9 днів відповідно (p<0,05). Комплексне лікування корів із використанням галапана, клімексина та настоянки чемериці внутрішньоматково та схема, що включала ветапірин, ветеглан та метрин були менш ефективними, при цьому, одужало близько половини тварин, з кількістю днів неплідності 155±10 та 145±11 відповідно (p<0,05). Після лікування корови були осіменені заморожено-відтанутою спермою у пайєтах ректо-цервікально двічі з інтервалом 12 годин за фактом природної статевої охоти. При цьому, 82,5 % корів (n=85) завагітніли, з яких 72,9 % мали індекс осіменінь 1,5±0,5, а 23,5 % тварин – 3,5±0,5. Неплідними залишилися 17,4 % тварин (p<0,05)Публікація Клінічно-експериментальне обґрунтування застосування препарату Вівадерм за лікування шкірних хвороб у тварин(2025) Киричко, Борис Павлович; Шепель, К. Ю.; Передера, Роман ВікторовичХвороби шкіри є досить поширеними серед поголів’я дрібних свійських тварин. Для їх лікування запропоновано величезний арсенал лікарських засобів місцевої, системної й комплексної дії, який постійно поповнюється. Тому метою роботи було дослідження клінічної ефективності препарату Вівадерм за лікування шкірних хвороб у тварин в порівняльному аспекті. В дослідах використані білі щури, яким відтворювали алергічний екзематозний дерматит шляхом сенсибілізації фенілгідразином та собаки з клінічними ознаками екземи, дерматиту, поверхневої піодермії. Тварин лікували препаратом Вівадерм шляхом щоденних двохкратних аплікацій до зникнення клінічних ознак й відновлення уражених ділянок шкіри. Об’єктивними критеріями критеріями клінічної ефективності вважали зникнення ознак хвороби, відновлення уражених ділянок шкіри та позитивну динаміку біохімічних показників крові. Встановлено, що індукований фенілгідразином дерматит у щурів перебігає з ознаками запалення й некрозу шкіри. Застосування мазі Вівадерм дозволяло до сьомої доби забезпечити зменшення площі ураження й суттєве зниження запальної реакції. Повне відновлення шкірних структур й волосяного покриву відбувалося до 18-тої доби. Послідовне застосування мазі Вівадерм хворим собакам дозволяло впливати на основні клінічні прояви хвороб шкіри – гіперемію, ексудацію, свербіж. Зникнення цих клінічних ознак відбувалося упродовж 3,2–5,3 діб й достовірно відрізнялося від результатів, отриманих за використання препарату порівняння. Повна реконвалесценція й відновлення уражених ділянок шкіри відбувалося до 7,8 доби, що в 1,3 раза швидше, ніж при застосуванні препарату порівняння. Застосування препарату Вівадерм сприяло достовірному зниженню активності аланінамінотрансферази і лужної фосфатази. У той же час рівень загального білка, глюкози, білірубіну, холестеролу, сечовини, креатиніну, а також активність аспартатамінотрансферази не мали достовірних коливань упродовж усього терміну лікування. Отже послідовне застосування препарату Вівадерм за шкірних хвороб у тварин дозволяє у відносно швидкі терміни досягти стійкого клінічного видужуванняПублікація Особливості анестезіологічного забезпечення й техніки хірургічних втручань у щурів(2025) Киричко, Борис Павлович; Шепель, К. Ю.У статті розглянуто сучасні підходи до анестезіологічного забезпечення та хірургічних втручань у декоративних щурів у межах ветеринарної практики, з урахуванням фізіологічних та вікових особливостей тварин. Метою роботи є узагальнення клінічно релевантних протоколів анестезії, що базуються на міжнародних рекомендаціях та практичному досвіді, з акцентом на гуманне поводження та забезпечення добробуту пацієнтів. Методологія включала аналіз літературних джерел, клінічні спостереження та апробацію комбінованих схем наркозу у щурів під час планових оперативних втручань. Встановлено, що вибір анестезіологічного підходу залежить від типу маніпуляції, фізіологічного стану тварини, доступності обладнання та потреби в післяопераційному догляді. Для короткотривалих процедур рекомендовано ін’єкційну седацію на основі медетомідину, мідазоламу або дексмедетомідину з бупренорфіном, що забезпечує стабільний рівень наркозу без потреби в спеціалізованому обладнанні. У випадках середньої тривалості доцільним є застосування анальгетичних ін’єкційних схем, тоді як для тривалих або абдомінальних втручань оптимальним методом є інгаляційна анестезія ізофлураном або севофлураном. Премедикація атропіном, α2-агоністами та опіоїдами дозволяє знизити стрес, стабілізувати життєві показники та покращити якість індукції. Моніторинг життєвих функцій (дихання, серцевий ритм, терморегуляція, рефлекси) здійснюється кожні 5–15 хвилин. У межах клінічної практики ПДАУ проведено кастрації та ексцизії новоутворень із застосуванням інгаляційної анестезії, що продемонструвало стабільність фізіологічних показників та швидке відновлення активності. Післяопераційний догляд включає термосупровід, ізоляцію, аналгезію, що забезпечує гуманність та клінічну ефективність втручань. Отримані результати дозволяють сформулювати практичні рекомендації щодо вибору анестезіологічного протоколу залежно від типу операції та стану тварини, сприяючи стандартизації ветеринарної допомоги щурамПублікація The Development and Theoretical Examination of Hplc-Ms Determination Method For A Novel Veterinary Drug Tryfuzol-Neo 1% In Meat And Animal Organs(2025) Parchenko, V.; Poustforoosh, A.; Karpenko, Y.; Kyrychko, B. P.; Киричко, Борис Павлович; Tüzün, B.; Kyrychko, O. B.; Киричко, Олена Борисівна; Chetvertak, T.; Kul, I. B.This study aimed to develop and validate an HPLC-MS method for determining Tryfuzol-neo 1% (piperidinium-{[5-(2-furan)-4-phenyl-4Н-1,2,4-triazole-3-ylthio)acetate}) in food control, veterinary, and biological samples, while also investigating its molecular interactions with cancer targets. A novel HPLCMS methodology was developed and successfully applied to quantify Tryfuzol-neo residues in meat and animal organ matrices. Complementary computational studies were conducted using Gaussian calculations at B3LYP, HF, and M062X levels with 6-31g, 6-31++g, and 6-31++g(d,p) basis sets to examine the compound's properties. Molecular docking and dynamics simulations revealed stable binding interactions between Tryfuzol-neo and six cancer-related proteins: 2JW2, 2H80, and 3WZE (liver cancer); 2XIR and 5C5S (kidney cancer); and 3VF8 (spleen cancer). The results demonstrate the method's effectiveness for detecting Tryfuzol-neo in complex biological samples, while the computational analyses suggest potential therapeutic applications through specific protein interactions. This work presents the first validated HPLCMS protocol for Tryfuzol-neo detection in food safety and veterinary medicine contexts, with the additional finding of its promising binding affinity to multiple cancer targets. The combination of analytical and in silico approaches provides a comprehensive characterization of Tryfuzol-neo, supporting its potential dual use as both a veterinary drug and a candidate for further anticancer research. These findings warrant additional pharmacological studies to explore Tryfuzol-neo's therapeutic potential and mechanism of action against the investigated cancer typeПублікація Аналіз причин виникнення та заходи профілактики пододерматитів кролів(2024) Передера, Роман Вікторович; Передера, Олена ОлександрівнаУ статті наведено результати аналізу причин виникнення та заходи профілактики пододерматитів кролів в приватних господарствах Полтавської області. У результаті проведених досліджень було встановлено, що в 90 % господарств більшість випадків пододерматитів кролів були виявлені влітку. Восени кількість випадків зменшувалася. Згідно з результатами наших спостережень – у досліджуваних господарствах найбільший вплив на появу і розвиток пододерматитів мали умови утримання і годівлі. Окремі господарства, що були схожими за цими параметрами, мали подібну динаміку розвитку даного захворювання. Два фактори, що діяли одночасно і впливали на розвиток пододерматитів найбільше: температурний режим та підвищення вологості підлоги в клітці. Температурний режим залежав від сезонності та способу утримання. В більшості господарств восени та навесні температурний режим виходив за межі оптимальних значень та становив 25–28 °С. Найвищу температуру повітря реєстрували у червні–серпні в господарствах, де тварини утримувалися в приміщеннях. Найвища температура фіксувалася в середньому з 15-ї до 18-ї години. В окремі періоди вона сягала 29–32 °С. Вологість повітря, згідно із результатами наших досліджень, не впливала на розвиток пододерматитів кролів. Другим фактором, що впливав на виникнення пододерматитів у кролів, була вологість підлоги (підстилки), що пов’язано з введенням у раціон зеленої маси у травні та тривало все літо і в теплий період осені. У тих господарствах, де одночасно діяли два фактори: висока температура та підвищена вологість підстилки в клітках, мало значення загальна кількість поголів’я тварин на момент спалаху. Так, згідно зі спостереженнями, кількість хворих кролів у літні місяці корелювала із загальною кількістю дорослого поголів’я у господарстві й була прямопропорційною цьому показнику. У кроленят до тримісячного віку не було встановлено жодного випадку захворювання на пододерматит. Серед вікової групи кролів 4–6 місяців середній показник хворих тварин у пік захворюваності становив 32 % в неблагополучних господарствах. Найбільша кількість хворих тварин в таких господарствах нараховувалася у групі від шести місяців до двох років, і становила 68 %. За мінімальної кількості поголів’я у січні в усіх досліджуваних господарствах хворих у цей період не було виявлено. Зі збільшенням кількості поголів’я навесні реєстрували збільшення відсотка хворих, що коливався у межах 1,6–6,0 %. Найбільший відсоток тварин з пододерматитами виявляли у господарствах, де з кінця весни починали згодовувати соковиті зелені корми. Захворюваність на пододерматити в таких господарствах становила 21,0–29 % у літні місяці. У господарствах, де тварин годували комбікормом та сіном, незалежно від пори року, відсоток тварин з пододерматитами був нижчим і становив 1,6–6,0 % навесні та 2,8–12,3 % влітку. Результати дослідження свідчать, що мікробний пейзаж з ран за пододерматитів кролів суттєво відрізняється від мікрофлори шкіри підошви здорових тварин благополучних господарств. Згідно з результатами бактеріологічних досліджень – в усіх пробах, відібраних з ран, при пододерматитах кролів найбільшу частку становила група стафілококів (70 %). Найчастіше виділяли S. аureus, що відповідало 78–84 %. Інші стафілококи були представлені S. intermedius, S. saprophyticus, S. epidermidis. Також значний відсоток становили бактерії родини Enterobacter, значна частина з яких була представлена Escherichia coli. Згідно з результатами бактеріологічних досліджень – в усіх пробах, відібраних з ран, при пододерматитах кролів найбільшу частку становила група стафілококів (70 %). Найчастіше виділяли S. аureus, що відповідало 78–84 %. Інші стафілококи були представлені S. intermedius, S. saprophyticus, S. epidermidis. Також значний відсоток становили бактерії родини Enterobacter, значна частина з яких була представлена Escherichia coli. У результаті бактеріологічних досліджень змивів з підошви лап у здорових тварин неблагополучних господарств найбільша кількість становила Bacillus subtilis, Escherichia coli та інші паличкоподібні форми. Різні види стафілококів становили 18–24 %, S. аureus було виявлено у 35 %. Активізація і розвиток патогенної мікрофори залежить від низки факторів: характеру годівлі, віку тварин, температури зовнішнього середовища. Отже, є група факторів, одночасна дія яких призводить до зниження резистентності організму кролів. Насамперед це високі температури повітря влітку впродовж тривалого проміжку часу. Вологість підстилки за згодовування та наявності в клітці значної кількості соковитих кормів, бобових трав (люцерни) призводить до мацерації шкіри підошви, що полегшує процес проникнення і розвитку патогенних мікроорганізмів, у даному випадку – S. аureus. Заходи профілактики пододерматитів повинні враховувати основні тенденції розвитку даного захворювання. Господарства, в яких реєструється дане захворювання, повинні переходити на сухий тип годівлі. Влітку, коли реєструється розвиток епізоотичного процесу, клітки повинні бути заповнені мінімальною кількістю тварин. Підстилка має бути завжди суха, без домішок колючих трав, що можуть спричинити додаткові пошкодження шкіри лап. Обов’язковий огляд стану шкіри підошви кролів взимку 1–2 рази на місяць, влітку та навесні – щотижня, з подальшою ізоляцією хворих тваринПублікація Діагностика та лікування кролів за пододерматитів(2025) Передера, Роман Вікторович; Передера, Олена ОлександрівнаУ статті наведено результати діагностичних досліджень та лікування кролів за пододерматитів з урахуванням чутливості виділених стафілококів до антибактерійних речовин. Вибір засобів для лікування був обґрунтований високою чутливістю до S. aureus. Робота виконувалася в 2023–2024 роках у приватних господарствах Полтавської області. Встановлено, що виділений S. aureus в усіх досліджуваних господарствах був резистентним до неоміцину (зона затримки росту складала 0–6 мм), левоміцетину (зона затримки росту складала 0–3 мм), норфлоксацину (зона затримки росту складала 0–4 мм) та поліміксину (зона затримки росту складала 0–3 мм). Чутливість до амоксициліну, тилозину, амоксиклаву, цефазоліну, гатіфлоксацину та спарфло до цього виду стафілококу в досліджуваних господарствах була різною. В 75 % господарств даний мікроорганізм був резистентним до амоксициліну (зона затримки росту складала 0–4 мм) та тилозину (зона затримки росту 0–5 мм). Лише в одному з господарств (25 %) S. aureus був чутливими до Амоксиклаву (зона затримки росту складала 16–24 мм). У двох господарствах (50 %) стафілокок був помірно стійким до даного засобу (зона затримки росту складала 8–16 мм). В одному господарстві виділений збудник був стійкий до амоксиклаву (0–2 мм). У 75 % стафілокок показував помірну стійкість (зона затримки росту складала 6–15 мм) до цефазоліну. В одному господарстві (25 %) збудник був стійкий до даного антибактерійного засобу. У 75 % господарств високу чутливість демонстрували гатіфлоксацин (зона затримки росту 18–25 мм), спарфло (зона затримки росту 17–26 мм). У всіх досліджуваних господарствах висока чутливість стафілококів була встановлена до енрофлоксацину (18–26 мм) та тетрацикліну (зона затримки росту складала 18–23 мм). Також в усіх господарствах збудник проявляв досить високу чутливість до доксіцикліну, зони затримки росту збудника перебували у межах 16–26 мм. Вибір лікувальних засобів ґрунтувався на результатах проведених досліджень, а саме високій чутливості S. aureus до тетрацикліну та енрофлоксацину в усіх досліджуваних господарствах. Тому для місцевої обробки було обрано Чемі спрей (Invesa). Він рекомендований для обробки хірургічних і травматичних пошкоджень при лікуванні виразок, відкритих абсцесів тварин. Обробку проводили двічі на добу, вранці та ввечері. Тривалість лікування складала 6–10 днів. Кролям, які мали глибокі ураження, що були в межах 4–6 балів за шкалою Drescher і Schlender-Böbbis (1996), підвищення температури тіла та погіршення загального стану, застосовували Енрофлоксацин-100 для перорального застосування. Лікувальний розчин готували безпосередньо перед застосуванням, із розрахунку 10 мг енрофлоксацину на 1 кг маси. Для кращого розрахунку добової дози для групи тварин користувалися формулою, запропонованою в інструкції: кількість хворих тварин перемножували на середню масу тіла та коефіцієнт 0,1. Під час лікування впродовж п’яти діб поспіль, цей розчин був єдиним джерелом для напування. Повне загоєння виразок залежало від їх глибини і діаметру. Незначні пошкодження впродовж наступних 7–10 діб повністю вкривалися епітелієм та починали заростати шерстю. Повне одужання у 90–95 % кролів з легкими формами пододерматитів відбувалося до 14 доби, у інших 5–10 % повна епітелізація ранового дефекту завершувалась до 20 доби після початку лікування. Глибокі пододерматити загоювалися повільно. За глибоких ран на передніх (85–90 %) та задніх (75–80 %) кінцівках у більшості тварин епілелізація завершувалась здебільшого на 21–25 добу після початку лікування. У кроликів, які мали великі розміри ран, формування рубцевої тканини та епідермісу продовжувалась до 30–32 доби. Тривалість процесу загоєння ран та час закриття ранового дефекту епідермісом прямо пропорційно залежало від глибини і площі ушкоджень. У 10 % кролів загоєння ран при пододерматитах на передніх кінцівках відбувалися швидше, ніж на задніх, що пов’язуємо з більшою рановою площею останніх та інтенсивному механічному навантаженню на ранову поверхнюПублікація Ефективність використання зовнішніх лікувальних засобів за дерматитів собак, викликаних грибами роду Trichophyton(2025) Передера, Олена Олександрівна; Передера, Роман Вікторович; Лавріненко, Інна Вікторівна; Петренко, Максим ОлександровичЯк свідчать дані науковців, найбільшого поширення у собак набули патогенні гриби з родів Trichophyton та Microsporum. Враховуючи те, що вказані роди грибів мають значний зоонозний потенціал, і здатні нести небезпеку для здоров’я людини, актуальність пошуку ефективних схем лікування тварин за хвороб викликаних патогенними грибками залишається важливим питанням, що потребує вирішення. Тому мета даного дослідження полягала у встановлені терапевтичної ефективність зовнішніх лікувальних засобів за дерматофітозу собак, викликаного грибами роду Trichophyton. Для проведення експериментальних досліджень з визначення мікоцидної дії етіотропних препаратів – «Санодерм» та «Скінгард», у поєднанні з препаратом симптоматичної дії – «Ветдерм» було формовано 2 групи собак по 5 голів у кожній, на шкірному покриві яких були наявні 4–6 тріхофітійних осередки. Протигрибкові та симптоматичні засоби відповідно до настанови виробника. Ефективність лікування контролювали за допомогою огляду тварин, мікологічних та бактеріологічних досліджень біологічного матеріалу. Дослідженнями встановлено, що обидві схеми лікування є ефективними за терапії собак уражених грибами роду Trichophyton. Застосування мазі «Санодерм» у поєднанні з препаратом «Ветдерм» призводило до швидкого руйнування патогенного гриба, що характеризувалося низькою інтенсивністю росту останнього на агарі Сабуро на 14 добу та відсутністю росту дерматофіта у посівах з матеріалу на 21 добу. Однак, ця схема не проявляла бактерицидної дії щодо стафілококів. На 14 і 21 добу після початку лікування у посівах з біологічного матеріалу від усіх собак з дослідної групи зафіксовано ріст мікроорганізмів Staphylococcusspp. Тварин, яким застосовували препарат «Скінгард» у поєднанні з препаратом «Ветдерм» мікоцидна дія була менш вираженою. Н на 14у добу від початку лікування, ріст грибів з роду Trichophyton виявлено у зразках біо-матеріалу від усіх тварин з дослідної групи, а на 21 добу – у 40 % тварин. За використання запропонованої схеми лікування виявлено виражений бактерицидний ефект відносно Staphylococcusspp. Як на 14 так і на 21 добу дослідження росту стафілококів у жодному посіві з біологічного матеріалу від тварин з дослідної групи виявлено не було. Отримані результати досліджень дають змогу рекомендувати мазь «Санодерм» у поєднанні з засобом «Ветдерм» для лікування собак з ураженнями шкірних покривів грибами з роду Trichophyton. У випадках ураження шкірних покривів собак грибами з роду Trichophyton у поєднанні зі Staphylococcusspp. рекомендовано використовувати схему лікування, що включає препарат «Скінгард» у вигляді спрею у поєднанні з засобом симптоматичної терапіїПублікація Клінічні ознаки пододерматитів кролів та сезонна динаміка їх розвитку(2024) Передера, Роман Вікторович; Передера, Олена ОлександрівнаУ статті описані дослідження клінічних ознак за пододерматиту кролів. Робота виконувалася у 2023 році в приватних господарствах Полтавської області. Для оцінки клінічного стану використовувалася чітка візуально-аналогова шкала відповідно до Drescher і Schlender-Böbbis (1996). Дана шкала передбачала наявність уражень, що оцінювалася відповідними балами. Їх кількість корелювала зі ступенем ураження: 0 балів (здорова лапа без ознак уражень, кількість шерсті відповідає нормі). Один бал – почервоніла шкіра, наявність гіпотрихозу чи алопецій. Два бали – наявність гіперкератозу низького ступеня, що поєднані з гіпотрихозом (алопецією). Три бали – гіперкератоз добре виражений, середнього ступеня, поєднувався з алопецією (відшаруванням, злущуванням поверхневих шарів епідермісу у вигляді крупних лусок, що утворилися в процесі порушення нормальних процесів кератонізації). Чотири бали – гіперкератоз що поєднувався з алопецією; при цьому виявляли струпи, утворені внаслідок виділення серозного ранового секрету, та початок утворення виразки. П’ять балів: гіперкератоз з алопецією, струпи утворені внаслідок виділення кров’янистих виділень із ран та виразок. Шість балів – гіперкератоз з алопецією, виразки глибокі, поєднувалися з дегенеративними змінами навколишніх тканин; кірки утворені внаслідок кров’янистих виділень із ран. Згідно з результатами дослідження встановлено, що динаміка розвитку пододерматитів у господарствах з однаковими умовами утримання була подібною. За локалізацією пододерматиту виділили три форми пошкоджень на задніх лапках – п’ятка, середина плесни та подушечки (плеснові, пальцеві) та одну на передніх лапках – підошовні подушечки, здебільшого п’ясткові. Після збільшення кількості поголів’я навесні реєстрували одночасне підвищення і відсоток захворюваності на пододерматити. Саме в цей час починали одночасно діяти фактори, що сприяли розвитку захворювання. Найбільш суттєві з них – це підвищення температури зовнішнього середовища та введення у раціон свіжої трав’яної маси, що призводило до підвищеної вологості підстилки. Оцінка пошкоджень шкіри підошви у цей період вказувала на початкові стадії захворювання у більшості тварин. Кількість хворих на пододерматити коливалася в діапазоні 17,0–27,9 %. Неглибокі ушкодження шкіри підошви, що вимірювалися в 1–3 бали, виявлялися у кролів досліджуваних господарств у межах 67–89 %. Влітку відсоток хворих на пододерматити кролів в усіх господарствах підвищився і перебував у межах 24,4–43,6 %. Більшість пошкоджень шкіри підошви задніх лап оцінювалися у 4–6 балів. Дані показники розміщувалися в діапазоні 79–93 %. Восени кількість хворих тварин зменшувалася і становила 15,4–19,0 %. Більшість хворих тварин при цьому характеризувалися ураженнями 4–6 балів за шкалою Drescher і Schlender-Böbbis (1996). У господарствах відсоток таких тварин коливався у межах 83–100 %. Встановлено, що тварини з легким ступенем ураження (початковою формою що мала оцінку в 1–3), відхилень у клінічному стані не мали. Температура тіла таких кролів перебувала в межах норми. Апетит не був знижений порівняно зі здоровими тваринами. У жодної хворої тварини не виявляли пригнічення загального стану чи інших відхилень від норми. У кролів із важким ступенем ураження (що мала оцінку в 4–6 балів) апетит був знижений. Під час вживання кормів була помітна тривожність. Кролі постійно стрибали з місця на місце, трясли лапками, що мали пошкодження. Деякі тварини (до 10 % у різних господарствах) мали виражене пригнічення. У 3–5 % з цієї групи виявляли підвищення температури на 1–2 °С вище за нормуПублікація Лікування окремих хірургічних випадків у коней в умовах кінно-спортивного комплексу Ірландії(2025) Передера, Роман Вікторович; Арістова, О. В.На сьогодні роль коней у житті людини залишається надзвичайно вагомою. Ці тварини використовуються як тяглова сила в аграрному секторі багатьох країн, у підрозділах патрульної поліції (кінні поліцейські загони), у лікувально-реабілітаційних програмах (іпотерапія), а також у численних видах спортивного конярства. Тому забезпечення високої якості життя коней, підтримання їх продуктивності та подовження тривалості активного використання, зокрема спортивного довголіття, є одним із пріоритетних завдань ветеринарної медицини. Зі зростанням популярності кінного спорту та підвищенням інтенсивності використання коней у багатьох кінно-спортивних комплексах фіксується стабільна тенденція до збільшення кількості випадків хірургічних захворювань внаслідок травматичних ушкоджень. Це зумовлює нагальну потребу в удосконаленні сучасних підходів до профілактики, ранньої діагностики та ефективного лікування таких патологічних процесів. Будь який патологічний стан, який відбувається в організмі коней неминуче призводить до зниження працездатності та витривалості тварин. Відповідно, вищенаведене має негативний відбиток на спортивній кар’єрі коней. Тому метою досліджень було висвітлити дані щодо поширення та описати окремі клінічні випадки хірургічних хвороб коней, що реєструються в умовах кінно-спортивного комплексу Ірландії. Дослідження проводилося упродовж 2024–2025 років в одному із кінно-спортивних комплексів Ірландії. В роботі використано загальні (огляд, пальпація, термометрія, перкусія, аускультація, пасивні та активні рухи) та спеціальні методи досліджень із використанням специфічного ветеринарного обладнання (рентген-апарату, портативного ультразвукового апарату, ермографу, ендоскопу тощо).Встановлено, що хірургічні патології в умовах кінно-спортивних комплексів Ірландії є поширеними і характеризуються значною частотою виникнення й становлять організаційні, економічні та лікувальнопрофілактичні труднощі для фахівців ветеринарної медицини і для власників коней. Так, за даними ветеринарної документації, зібраного шляхом опитування власників, тренерів та ветеринарних лікарів анамнезу найчастіше фіксували патології, що були пов’язані з порушенням роботи опорно-рухового апарату. Згідно даними ветеринарної документації кінно-спортивних комплексів Ірландії частка таких порушень становила 36,4 % від загальної кількості зафіксованих хірургічних патологій. Серед них 27,3 % потребувало оперативного втручання. Це підкреслює необхідність поглибленого вивчення причин, механізмів перебігу та шляхів оптимізації ветеринарної допомогиПублікація Застосування препарату Kombiflor Probiotic за дисбактеріозу кишечника у свійських собак та котів(2025) Кравченко, Сергій Олександрович; Сугак , А. О.; Канівець, Наталія Сергіївна; Дмитренко, Надія Іванівна; Бурда, Тетяна Леонідівна; Кулинич, Сергій Миколайович; Рудяшко, В. С.У статті викладено результати дослідження впливу комплексного пробіотику Modes Kombiflor Probiotic на клінічні показники та склад мікробіому кишечника свійських собак та котів за дисбактеріозу. Метою дослідження було з’ясувати вплив досліджуваного препарату на організм собак і котів за дисбактеріозу. Об’єктом дослідження були клінічно здорові та хворі свійські собак та коти. Методи дослідження – клінічні та мікробіологічні. Препарат призначали у рекомендованих дозах, впродовж 14 діб. Встановлено, що представниками кишкової мікрофлори клінічно здорових собак є переважно Escherichia coli, Streptococcus spp., Klebsiella spp., Bifidobacterium spp. та Lactobacillus spp. За дисбактеріозу знижується активність вказаних мікроорганізмів, поряд з підвищенням активності Staphylococcus epidermidis, Klebsiella spp., а також виявляються культури Саndida spp. та Staphylococcus aureus. Після застосування пробіотику серед клінічних симптомів виявляли періодичну діарею у 12,5 % собак, у 87,5 % тварин жодних клінічних симптомів не реєстрували, мікробний пейзаж фекалій складався з активних культур Esherichia coli, Streptococcus spp., Bifidobacterium spp., Lactobacillus spp. Окрім цього, було виявлено високу активність культури Enterococcus faecium. У клінічно здорових свійських котів постійними представниками мікрофлори у 100 % тварин були Lactobacillus spp., Bifidobacterium spp., Esherichia coli. У частини здорових котів (30–40 %) реєстрували Clostridium butyricum, Staphylococcus epidermidis та Streptococcus spp. У котів за дисбактеріозу реєстрували значну кількість облігатної та умовно патогенної мікрофлори – Clostridium butyricum, Klebsiella spp., Streptococcus spp., а у 27,8 % – Саndida spp. Після лікування мікробіом кишечника котів містив нормальну кишкову флору, властиву клінічно здоровим тваринам, переважно культур, що входять до складу досліджуваного пробіотику