Друковані видання. Кафедра хірургії та акушерства
Permanent URI for this collection
Browse
Recent Submissions
Publication Аналіз причин виникнення та заходи профілактики пододерматитів кролів(2024) Передера, Роман Вікторович; Передера, Олена ОлександрівнаУ статті наведено результати аналізу причин виникнення та заходи профілактики пододерматитів кролів в приватних господарствах Полтавської області. У результаті проведених досліджень було встановлено, що в 90 % господарств більшість випадків пододерматитів кролів були виявлені влітку. Восени кількість випадків зменшувалася. Згідно з результатами наших спостережень – у досліджуваних господарствах найбільший вплив на появу і розвиток пододерматитів мали умови утримання і годівлі. Окремі господарства, що були схожими за цими параметрами, мали подібну динаміку розвитку даного захворювання. Два фактори, що діяли одночасно і впливали на розвиток пододерматитів найбільше: температурний режим та підвищення вологості підлоги в клітці. Температурний режим залежав від сезонності та способу утримання. В більшості господарств восени та навесні температурний режим виходив за межі оптимальних значень та становив 25–28 °С. Найвищу температуру повітря реєстрували у червні–серпні в господарствах, де тварини утримувалися в приміщеннях. Найвища температура фіксувалася в середньому з 15-ї до 18-ї години. В окремі періоди вона сягала 29–32 °С. Вологість повітря, згідно із результатами наших досліджень, не впливала на розвиток пододерматитів кролів. Другим фактором, що впливав на виникнення пододерматитів у кролів, була вологість підлоги (підстилки), що пов’язано з введенням у раціон зеленої маси у травні та тривало все літо і в теплий період осені. У тих господарствах, де одночасно діяли два фактори: висока температура та підвищена вологість підстилки в клітках, мало значення загальна кількість поголів’я тварин на момент спалаху. Так, згідно зі спостереженнями, кількість хворих кролів у літні місяці корелювала із загальною кількістю дорослого поголів’я у господарстві й була прямопропорційною цьому показнику. У кроленят до тримісячного віку не було встановлено жодного випадку захворювання на пододерматит. Серед вікової групи кролів 4–6 місяців середній показник хворих тварин у пік захворюваності становив 32 % в неблагополучних господарствах. Найбільша кількість хворих тварин в таких господарствах нараховувалася у групі від шести місяців до двох років, і становила 68 %. За мінімальної кількості поголів’я у січні в усіх досліджуваних господарствах хворих у цей період не було виявлено. Зі збільшенням кількості поголів’я навесні реєстрували збільшення відсотка хворих, що коливався у межах 1,6–6,0 %. Найбільший відсоток тварин з пододерматитами виявляли у господарствах, де з кінця весни починали згодовувати соковиті зелені корми. Захворюваність на пододерматити в таких господарствах становила 21,0–29 % у літні місяці. У господарствах, де тварин годували комбікормом та сіном, незалежно від пори року, відсоток тварин з пододерматитами був нижчим і становив 1,6–6,0 % навесні та 2,8–12,3 % влітку. Результати дослідження свідчать, що мікробний пейзаж з ран за пододерматитів кролів суттєво відрізняється від мікрофлори шкіри підошви здорових тварин благополучних господарств. Згідно з результатами бактеріологічних досліджень – в усіх пробах, відібраних з ран, при пододерматитах кролів найбільшу частку становила група стафілококів (70 %). Найчастіше виділяли S. аureus, що відповідало 78–84 %. Інші стафілококи були представлені S. intermedius, S. saprophyticus, S. epidermidis. Також значний відсоток становили бактерії родини Enterobacter, значна частина з яких була представлена Escherichia coli. Згідно з результатами бактеріологічних досліджень – в усіх пробах, відібраних з ран, при пододерматитах кролів найбільшу частку становила група стафілококів (70 %). Найчастіше виділяли S. аureus, що відповідало 78–84 %. Інші стафілококи були представлені S. intermedius, S. saprophyticus, S. epidermidis. Також значний відсоток становили бактерії родини Enterobacter, значна частина з яких була представлена Escherichia coli. У результаті бактеріологічних досліджень змивів з підошви лап у здорових тварин неблагополучних господарств найбільша кількість становила Bacillus subtilis, Escherichia coli та інші паличкоподібні форми. Різні види стафілококів становили 18–24 %, S. аureus було виявлено у 35 %. Активізація і розвиток патогенної мікрофори залежить від низки факторів: характеру годівлі, віку тварин, температури зовнішнього середовища. Отже, є група факторів, одночасна дія яких призводить до зниження резистентності організму кролів. Насамперед це високі температури повітря влітку впродовж тривалого проміжку часу. Вологість підстилки за згодовування та наявності в клітці значної кількості соковитих кормів, бобових трав (люцерни) призводить до мацерації шкіри підошви, що полегшує процес проникнення і розвитку патогенних мікроорганізмів, у даному випадку – S. аureus. Заходи профілактики пододерматитів повинні враховувати основні тенденції розвитку даного захворювання. Господарства, в яких реєструється дане захворювання, повинні переходити на сухий тип годівлі. Влітку, коли реєструється розвиток епізоотичного процесу, клітки повинні бути заповнені мінімальною кількістю тварин. Підстилка має бути завжди суха, без домішок колючих трав, що можуть спричинити додаткові пошкодження шкіри лап. Обов’язковий огляд стану шкіри підошви кролів взимку 1–2 рази на місяць, влітку та навесні – щотижня, з подальшою ізоляцією хворих тваринPublication Діагностика та лікування кролів за пододерматитів(2025) Передера, Роман Вікторович; Передера, Олена ОлександрівнаУ статті наведено результати діагностичних досліджень та лікування кролів за пододерматитів з урахуванням чутливості виділених стафілококів до антибактерійних речовин. Вибір засобів для лікування був обґрунтований високою чутливістю до S. aureus. Робота виконувалася в 2023–2024 роках у приватних господарствах Полтавської області. Встановлено, що виділений S. aureus в усіх досліджуваних господарствах був резистентним до неоміцину (зона затримки росту складала 0–6 мм), левоміцетину (зона затримки росту складала 0–3 мм), норфлоксацину (зона затримки росту складала 0–4 мм) та поліміксину (зона затримки росту складала 0–3 мм). Чутливість до амоксициліну, тилозину, амоксиклаву, цефазоліну, гатіфлоксацину та спарфло до цього виду стафілококу в досліджуваних господарствах була різною. В 75 % господарств даний мікроорганізм був резистентним до амоксициліну (зона затримки росту складала 0–4 мм) та тилозину (зона затримки росту 0–5 мм). Лише в одному з господарств (25 %) S. aureus був чутливими до Амоксиклаву (зона затримки росту складала 16–24 мм). У двох господарствах (50 %) стафілокок був помірно стійким до даного засобу (зона затримки росту складала 8–16 мм). В одному господарстві виділений збудник був стійкий до амоксиклаву (0–2 мм). У 75 % стафілокок показував помірну стійкість (зона затримки росту складала 6–15 мм) до цефазоліну. В одному господарстві (25 %) збудник був стійкий до даного антибактерійного засобу. У 75 % господарств високу чутливість демонстрували гатіфлоксацин (зона затримки росту 18–25 мм), спарфло (зона затримки росту 17–26 мм). У всіх досліджуваних господарствах висока чутливість стафілококів була встановлена до енрофлоксацину (18–26 мм) та тетрацикліну (зона затримки росту складала 18–23 мм). Також в усіх господарствах збудник проявляв досить високу чутливість до доксіцикліну, зони затримки росту збудника перебували у межах 16–26 мм. Вибір лікувальних засобів ґрунтувався на результатах проведених досліджень, а саме високій чутливості S. aureus до тетрацикліну та енрофлоксацину в усіх досліджуваних господарствах. Тому для місцевої обробки було обрано Чемі спрей (Invesa). Він рекомендований для обробки хірургічних і травматичних пошкоджень при лікуванні виразок, відкритих абсцесів тварин. Обробку проводили двічі на добу, вранці та ввечері. Тривалість лікування складала 6–10 днів. Кролям, які мали глибокі ураження, що були в межах 4–6 балів за шкалою Drescher і Schlender-Böbbis (1996), підвищення температури тіла та погіршення загального стану, застосовували Енрофлоксацин-100 для перорального застосування. Лікувальний розчин готували безпосередньо перед застосуванням, із розрахунку 10 мг енрофлоксацину на 1 кг маси. Для кращого розрахунку добової дози для групи тварин користувалися формулою, запропонованою в інструкції: кількість хворих тварин перемножували на середню масу тіла та коефіцієнт 0,1. Під час лікування впродовж п’яти діб поспіль, цей розчин був єдиним джерелом для напування. Повне загоєння виразок залежало від їх глибини і діаметру. Незначні пошкодження впродовж наступних 7–10 діб повністю вкривалися епітелієм та починали заростати шерстю. Повне одужання у 90–95 % кролів з легкими формами пододерматитів відбувалося до 14 доби, у інших 5–10 % повна епітелізація ранового дефекту завершувалась до 20 доби після початку лікування. Глибокі пододерматити загоювалися повільно. За глибоких ран на передніх (85–90 %) та задніх (75–80 %) кінцівках у більшості тварин епілелізація завершувалась здебільшого на 21–25 добу після початку лікування. У кроликів, які мали великі розміри ран, формування рубцевої тканини та епідермісу продовжувалась до 30–32 доби. Тривалість процесу загоєння ран та час закриття ранового дефекту епідермісом прямо пропорційно залежало від глибини і площі ушкоджень. У 10 % кролів загоєння ран при пододерматитах на передніх кінцівках відбувалися швидше, ніж на задніх, що пов’язуємо з більшою рановою площею останніх та інтенсивному механічному навантаженню на ранову поверхнюPublication Ефективність використання зовнішніх лікувальних засобів за дерматитів собак, викликаних грибами роду Trichophyton(2025) Передера, Олена Олександрівна; Передера, Роман Вікторович; Лавріненко, Інна Вікторівна; Петренко, Максим ОлександровичЯк свідчать дані науковців, найбільшого поширення у собак набули патогенні гриби з родів Trichophyton та Microsporum. Враховуючи те, що вказані роди грибів мають значний зоонозний потенціал, і здатні нести небезпеку для здоров’я людини, актуальність пошуку ефективних схем лікування тварин за хвороб викликаних патогенними грибками залишається важливим питанням, що потребує вирішення. Тому мета даного дослідження полягала у встановлені терапевтичної ефективність зовнішніх лікувальних засобів за дерматофітозу собак, викликаного грибами роду Trichophyton. Для проведення експериментальних досліджень з визначення мікоцидної дії етіотропних препаратів – «Санодерм» та «Скінгард», у поєднанні з препаратом симптоматичної дії – «Ветдерм» було формовано 2 групи собак по 5 голів у кожній, на шкірному покриві яких були наявні 4–6 тріхофітійних осередки. Протигрибкові та симптоматичні засоби відповідно до настанови виробника. Ефективність лікування контролювали за допомогою огляду тварин, мікологічних та бактеріологічних досліджень біологічного матеріалу. Дослідженнями встановлено, що обидві схеми лікування є ефективними за терапії собак уражених грибами роду Trichophyton. Застосування мазі «Санодерм» у поєднанні з препаратом «Ветдерм» призводило до швидкого руйнування патогенного гриба, що характеризувалося низькою інтенсивністю росту останнього на агарі Сабуро на 14 добу та відсутністю росту дерматофіта у посівах з матеріалу на 21 добу. Однак, ця схема не проявляла бактерицидної дії щодо стафілококів. На 14 і 21 добу після початку лікування у посівах з біологічного матеріалу від усіх собак з дослідної групи зафіксовано ріст мікроорганізмів Staphylococcusspp. Тварин, яким застосовували препарат «Скінгард» у поєднанні з препаратом «Ветдерм» мікоцидна дія була менш вираженою. Н на 14у добу від початку лікування, ріст грибів з роду Trichophyton виявлено у зразках біо-матеріалу від усіх тварин з дослідної групи, а на 21 добу – у 40 % тварин. За використання запропонованої схеми лікування виявлено виражений бактерицидний ефект відносно Staphylococcusspp. Як на 14 так і на 21 добу дослідження росту стафілококів у жодному посіві з біологічного матеріалу від тварин з дослідної групи виявлено не було. Отримані результати досліджень дають змогу рекомендувати мазь «Санодерм» у поєднанні з засобом «Ветдерм» для лікування собак з ураженнями шкірних покривів грибами з роду Trichophyton. У випадках ураження шкірних покривів собак грибами з роду Trichophyton у поєднанні зі Staphylococcusspp. рекомендовано використовувати схему лікування, що включає препарат «Скінгард» у вигляді спрею у поєднанні з засобом симптоматичної терапіїPublication Клінічні ознаки пододерматитів кролів та сезонна динаміка їх розвитку(2024) Передера, Роман Вікторович; Передера, Олена ОлександрівнаУ статті описані дослідження клінічних ознак за пододерматиту кролів. Робота виконувалася у 2023 році в приватних господарствах Полтавської області. Для оцінки клінічного стану використовувалася чітка візуально-аналогова шкала відповідно до Drescher і Schlender-Böbbis (1996). Дана шкала передбачала наявність уражень, що оцінювалася відповідними балами. Їх кількість корелювала зі ступенем ураження: 0 балів (здорова лапа без ознак уражень, кількість шерсті відповідає нормі). Один бал – почервоніла шкіра, наявність гіпотрихозу чи алопецій. Два бали – наявність гіперкератозу низького ступеня, що поєднані з гіпотрихозом (алопецією). Три бали – гіперкератоз добре виражений, середнього ступеня, поєднувався з алопецією (відшаруванням, злущуванням поверхневих шарів епідермісу у вигляді крупних лусок, що утворилися в процесі порушення нормальних процесів кератонізації). Чотири бали – гіперкератоз що поєднувався з алопецією; при цьому виявляли струпи, утворені внаслідок виділення серозного ранового секрету, та початок утворення виразки. П’ять балів: гіперкератоз з алопецією, струпи утворені внаслідок виділення кров’янистих виділень із ран та виразок. Шість балів – гіперкератоз з алопецією, виразки глибокі, поєднувалися з дегенеративними змінами навколишніх тканин; кірки утворені внаслідок кров’янистих виділень із ран. Згідно з результатами дослідження встановлено, що динаміка розвитку пододерматитів у господарствах з однаковими умовами утримання була подібною. За локалізацією пододерматиту виділили три форми пошкоджень на задніх лапках – п’ятка, середина плесни та подушечки (плеснові, пальцеві) та одну на передніх лапках – підошовні подушечки, здебільшого п’ясткові. Після збільшення кількості поголів’я навесні реєстрували одночасне підвищення і відсоток захворюваності на пододерматити. Саме в цей час починали одночасно діяти фактори, що сприяли розвитку захворювання. Найбільш суттєві з них – це підвищення температури зовнішнього середовища та введення у раціон свіжої трав’яної маси, що призводило до підвищеної вологості підстилки. Оцінка пошкоджень шкіри підошви у цей період вказувала на початкові стадії захворювання у більшості тварин. Кількість хворих на пододерматити коливалася в діапазоні 17,0–27,9 %. Неглибокі ушкодження шкіри підошви, що вимірювалися в 1–3 бали, виявлялися у кролів досліджуваних господарств у межах 67–89 %. Влітку відсоток хворих на пододерматити кролів в усіх господарствах підвищився і перебував у межах 24,4–43,6 %. Більшість пошкоджень шкіри підошви задніх лап оцінювалися у 4–6 балів. Дані показники розміщувалися в діапазоні 79–93 %. Восени кількість хворих тварин зменшувалася і становила 15,4–19,0 %. Більшість хворих тварин при цьому характеризувалися ураженнями 4–6 балів за шкалою Drescher і Schlender-Böbbis (1996). У господарствах відсоток таких тварин коливався у межах 83–100 %. Встановлено, що тварини з легким ступенем ураження (початковою формою що мала оцінку в 1–3), відхилень у клінічному стані не мали. Температура тіла таких кролів перебувала в межах норми. Апетит не був знижений порівняно зі здоровими тваринами. У жодної хворої тварини не виявляли пригнічення загального стану чи інших відхилень від норми. У кролів із важким ступенем ураження (що мала оцінку в 4–6 балів) апетит був знижений. Під час вживання кормів була помітна тривожність. Кролі постійно стрибали з місця на місце, трясли лапками, що мали пошкодження. Деякі тварини (до 10 % у різних господарствах) мали виражене пригнічення. У 3–5 % з цієї групи виявляли підвищення температури на 1–2 °С вище за нормуPublication Лікування окремих хірургічних випадків у коней в умовах кінно-спортивного комплексу Ірландії(2025) Передера, Роман Вікторович; Арістова, О. В.На сьогодні роль коней у житті людини залишається надзвичайно вагомою. Ці тварини використовуються як тяглова сила в аграрному секторі багатьох країн, у підрозділах патрульної поліції (кінні поліцейські загони), у лікувально-реабілітаційних програмах (іпотерапія), а також у численних видах спортивного конярства. Тому забезпечення високої якості життя коней, підтримання їх продуктивності та подовження тривалості активного використання, зокрема спортивного довголіття, є одним із пріоритетних завдань ветеринарної медицини. Зі зростанням популярності кінного спорту та підвищенням інтенсивності використання коней у багатьох кінно-спортивних комплексах фіксується стабільна тенденція до збільшення кількості випадків хірургічних захворювань внаслідок травматичних ушкоджень. Це зумовлює нагальну потребу в удосконаленні сучасних підходів до профілактики, ранньої діагностики та ефективного лікування таких патологічних процесів. Будь який патологічний стан, який відбувається в організмі коней неминуче призводить до зниження працездатності та витривалості тварин. Відповідно, вищенаведене має негативний відбиток на спортивній кар’єрі коней. Тому метою досліджень було висвітлити дані щодо поширення та описати окремі клінічні випадки хірургічних хвороб коней, що реєструються в умовах кінно-спортивного комплексу Ірландії. Дослідження проводилося упродовж 2024–2025 років в одному із кінно-спортивних комплексів Ірландії. В роботі використано загальні (огляд, пальпація, термометрія, перкусія, аускультація, пасивні та активні рухи) та спеціальні методи досліджень із використанням специфічного ветеринарного обладнання (рентген-апарату, портативного ультразвукового апарату, ермографу, ендоскопу тощо).Встановлено, що хірургічні патології в умовах кінно-спортивних комплексів Ірландії є поширеними і характеризуються значною частотою виникнення й становлять організаційні, економічні та лікувальнопрофілактичні труднощі для фахівців ветеринарної медицини і для власників коней. Так, за даними ветеринарної документації, зібраного шляхом опитування власників, тренерів та ветеринарних лікарів анамнезу найчастіше фіксували патології, що були пов’язані з порушенням роботи опорно-рухового апарату. Згідно даними ветеринарної документації кінно-спортивних комплексів Ірландії частка таких порушень становила 36,4 % від загальної кількості зафіксованих хірургічних патологій. Серед них 27,3 % потребувало оперативного втручання. Це підкреслює необхідність поглибленого вивчення причин, механізмів перебігу та шляхів оптимізації ветеринарної допомогиPublication Застосування препарату Kombiflor Probiotic за дисбактеріозу кишечника у свійських собак та котів(2025) Кравченко, Сергій Олександрович; Сугак , А. О.; Канівець, Наталія Сергіївна; Дмитренко, Надія Іванівна; Бурда, Тетяна Леонідівна; Кулинич, Сергій Миколайович; Рудяшко, В. С.У статті викладено результати дослідження впливу комплексного пробіотику Modes Kombiflor Probiotic на клінічні показники та склад мікробіому кишечника свійських собак та котів за дисбактеріозу. Метою дослідження було з’ясувати вплив досліджуваного препарату на організм собак і котів за дисбактеріозу. Об’єктом дослідження були клінічно здорові та хворі свійські собак та коти. Методи дослідження – клінічні та мікробіологічні. Препарат призначали у рекомендованих дозах, впродовж 14 діб. Встановлено, що представниками кишкової мікрофлори клінічно здорових собак є переважно Escherichia coli, Streptococcus spp., Klebsiella spp., Bifidobacterium spp. та Lactobacillus spp. За дисбактеріозу знижується активність вказаних мікроорганізмів, поряд з підвищенням активності Staphylococcus epidermidis, Klebsiella spp., а також виявляються культури Саndida spp. та Staphylococcus aureus. Після застосування пробіотику серед клінічних симптомів виявляли періодичну діарею у 12,5 % собак, у 87,5 % тварин жодних клінічних симптомів не реєстрували, мікробний пейзаж фекалій складався з активних культур Esherichia coli, Streptococcus spp., Bifidobacterium spp., Lactobacillus spp. Окрім цього, було виявлено високу активність культури Enterococcus faecium. У клінічно здорових свійських котів постійними представниками мікрофлори у 100 % тварин були Lactobacillus spp., Bifidobacterium spp., Esherichia coli. У частини здорових котів (30–40 %) реєстрували Clostridium butyricum, Staphylococcus epidermidis та Streptococcus spp. У котів за дисбактеріозу реєстрували значну кількість облігатної та умовно патогенної мікрофлори – Clostridium butyricum, Klebsiella spp., Streptococcus spp., а у 27,8 % – Саndida spp. Після лікування мікробіом кишечника котів містив нормальну кишкову флору, властиву клінічно здоровим тваринам, переважно культур, що входять до складу досліджуваного пробіотикуPublication Токсикологія, фармакологія та терапія тварин за отруєння антикоагулянтими родентицидами: огляд(2025) Канівець, Наталія Сергіївна; Кравченко, Сергій Олександрович; Дмитренко, Надія Іванівна; Дев’ятко, О. С.; Кулинич, Сергій Миколайович; Делейчук, О. П.Однією з проблем, яка існує впродовж довгих років та є причиною загибелі свійських собак і котів, є отруєння, яке пов’язане із поїданням родентицидів (зооцидів). Метою досліджень було провести широкий огляд світових наукових публікацій щодо питань токсикодинаміки родентицидів групи антикоагулянтів, фармакології специфічних антидотів та методів їх застосування у схемі лікування свійських собак та котів. Висвітлено результати аналізу сучасної світової літератури щодо арсеналу антикоагуляюючих родентицидів, описана їх токсикодинаміка і патогенез патологічних процесів, які зумовлені дією цих засобів, систематизовано літературні відомості щодо доцільності та ефективності застосування окремих фармакологічних препаратів як антидотів, проаналізовано сучасні схеми лікування свійських собак та котів за отруєнь родентицидами-антикоагулянтами. Встановлено, що переважну більшість у практичному застосуванні проти мишовидних гризунів складають родентициди двох груп: похідні гідроксикумарину першого і другого поколінь та похідні індандіону. Отруєння собак та котів антикоагулянтами другого покоління (бродіфакум) складають 27,6 %. Основою токсикодинаміки усіх описаних у статті родентицидів є порушення рециркуляції вітаміну К, що призводить до інактивації факторів згортання крові ІІ, VII, IX та X, а також пригнічення епоксиредуктази ендогенного вітаміну К, що унеможливлює реакцію карбоксилювання. Неспецифічність перших клінічних проявів дії родентицидів-антикоагулянтів призводить до пізньої діагностики отруєння, що підвищує смертність домашніх тварин у процесі лікування. Клінічні дослідження доцільно доповнювати результатами аналізу крові (гіпохромна анемія, нейтрофілія за лейкоцитозу, зростання ЕSR, зниження MCV підвищений вміст фібриногену) на тлі порушення показників протромбінової активності) та рентгенологічно – плевральний випіт у 63,6 %, ретроперитоніальний – у 28,6 % та перитонеальний – у 14,3 % отруєних тварин. Патогномонічною патологоанатомічною ознакою є внутрішні кровотечі та масований геморагічний діатез. Лікування повинно базуватися на застосуванні вітаміну К1 у високих дозах (1,5–5 мг/кг). Інші форми вітаміну К неефективні. Проведений літературний аналіз дозволяє розуміти світову тенденцію у питаннях застосування, токсикодинаміки та фармакотерапії собак та котів за отруєння родентицидами, що дає можливість підвищити ефективність боротьби з отруєннями тваринItem Аналіз етіологічних факторів ортопедичних хвороб коней та їх профілактика(2023) Євтушенко, А. В.; Передера, Роман ВікторовичХірургічні хвороби серед коней є досить поширеними, оскільки експлуатація робочої сили коня – найважливіша ланка його використання у спорті та в господарстві. Першопричиною виникнення майже всіх хірургічних хвороб є травматизм. Він виникає при порушеннях догляду, утримання, при експлуатації, транспортуванні. Серед хірургічних хвороб коней найчастіше зустрічаються хвороби кінцівок. Стара приказка «Без копита немає коня» не втратила свого значення і на сьогодні. Хвороби області копита складають 50-60% всіх захворювань кінцівок та інших незаразних захворювань конейItem Способи хірургічного лікування кішок з кістоподібними новоутвореннями молочної залози(2023) Передера, Роман ВікторовичХворі тварини з пухлинами різного ґенезу складають значну частину пацієнтів хірургічного стаціонару. Різноманітні методи лікування пухлин і новоутворень, залишається однією з важливих проблем сучасної медицини. Незважаючи на постійне удосконалення методик оперативних втручань, частота уражень пухлинами в хірургії становить у середньому 25 %, а за даними окремих авторів сягає до 39%, і ця цифра постійно зростає. В теперішній час 10-15% хворих хірургічного профілю становлять пацієнти з новоутвореннями і пухлинами різного ґенезу. Останнім часом хірургічні методи лікування пухлин зазнають серйозних змін. У першу чергу, це стосується розробки методів, які мінімізують ризик дисимінаціі (поширення) пухлинних клітин, особливо при неповному висіченні пухлини. Цей принцип «абластичності» зобов'язаний бути практично стовідсотковим для створення умов подальшого лікування іншими методами. Іншим напрямком є розробка радикальних, але малотравматичних операцій з використанням сучасної хірургічної техніки. Наприклад, лапароскопічні операції дозволяють при мінімальній травматичності для організму проводити максимально ефективну ревізію і висічення зон можливого пухлинного процесуItem Особливості розвитку психосоціальних навичок здобувачів вищої освіти в умовах війни(2023) Киричко, Олена Борисівна; Кулинич, Сергій Миколайович; Шостя, Анатолій Михайлович; Дмитренко, Надія Іванівна; Коломак, Ігор ОлеговичГоловним завданням вищої освіти є забезпечення соціального розвитку, забезпечення формування людського капіталу, як важливого чинника росту економіки. А це потребує підготовки висококваліфікованих фахівців, з високоморальними, духовними здібностями людини. Саме у вищих навчальних закладах відбувається формування знань, навичок, професійної спрямованості, моральних якостей, здоров’я, які в подальшому людина використовує у процесі праці та в усьому життіItem Лікування котів з кон’юнктивітами та кератитами за хламідійної інфекції(2022) Передера, Роман ВікторовичУ статті наведено результати досліджень та лікування котів за хламідіозу в місті Полтаві. Встановлено, що найбільш типовою клінічною ознакою за хламідіозу котів є розвиток кон’юнктивітів (57 % випадків) та кератитів (9,5 %). Поєднання кератитів з кон’юнктивітами виявляли у 6 тварин (28 %). Лабораторна діагностика хламідійної інфекції ґрунтувалася на виявленні хламідійних структур у світловому мікроскопі. У позитивних випадках, при вивченні мазків після фарбування за Романовським– Гімзою, в матеріалі виявляли тільця Гальбедштедтера–Провачека, що є цитоплазматичними включеннями, характерними для хламідій. Включення фарбувалися за Романовським–Гімзою у синій колір, містили великі ретикулярні тільця, які, і дрібні елемен- Науковий вісник ЛНУВМБ імені С.З. Ґжицького. Серія: Ветеринарні науки, 2022, т 24, № 108 Scientific Messenger LNUVMB. Series: Veterinary sciences, 2022, vol. 24, no 108 160 тарні тільця, забарвлювалися у фіолетово-червоний. Вони зазвичай розташовувалися біля ядра. На ранніх стадіях розвитку паразити досягали у діаметрі лише 2–4 мкм. На окремих стадіях включення мали більший діаметр та займали всю цитоплазму клітини. Ядро клітини при цьому витіснялося до оболонки на периферію та змінювало форму. Окрім типових включень, паразити часто виявлялися на стадії ретикулярних тілець. Зазвичай у таких випадках самі клітини мали ознаки пошкодження. Лікування котів за хламідіозу було комплексним. Антихламідійна терапія поєднувала антибактерійну терапію та здійснення іммунокорекції. Як імуномодулятор для лікування хламідіозу застосовували Циклоферон 12,5 % (водний розчин для ін’єкцій). Його вводили, внутрішньом’язово із розрахунку 10 мг/кг маси тіла один раз на добу. Всього – десять ін’єкцій. Повторний курс здійснювали через три тижні. Застосування Циклоферон 12,5 % поєднували з антибактерійним засобом. Як антибактерійний засіб застосовували азитроміцин 10 %. Його включали у схему лікування із другого дня застосування Циклоферону 12,5 % внутрішньом’язово, 1 мл на 10 кг маси тіла; впродовж 14 діб (кожні 72 години). Очні краплі Вігамокс закапували по одній краплі у кожне око чотири рази на добу протягом 21 доби. При стійких гіпереміях кон’юнктиви, як капіляростабілізуючий засіб назначали 1 % Емоксипін. Застосовували субкон’юнктивально по дві краплі (0,2–0,3 мл ) двічі на добу протягом 15 діб. Як вітамінний препарат застосовували Продевіт. Його вводили підшкірно у дозуванні 0,3 мл: один раз на сім діб. У більшості тварин поліпшення клінічного стану виявляли на 13–15 добу після початку лікування. У цей період ознаки гнійних кон’юнктивітів були відсутні, покращувалося дихання, хрипи не прослуховувалися. У тварин, яким встановлювали діагноз на початковій стадії захворювання, клінічне одужання наставало через 7–8 діб після початку лікування.Item Патології у кішок та принципи їх терапії у клініці “ЗооВетЦентр” м. Дніпро.(International Science Journal of Engineering & Agriculture, 2023-06-01) Ростислав Гончар; Тетяна Панасовааналіз, симптоми, хвороби, патології, діагностика, терапія, котиItem Сучасні технології зберігання сперми свійських тварин без додавання антибіотиків(2022-05-06) Туль, Олександра Іванівна; Киричко, Борис Павлович; Панасова, Тетяна ГеоргіївнаItem Prospects of research on the stimulation of quail neonats by the microflora of adult birds.(2022-10) Slawinska, Anna; Звенігородська, Таміла ВладиславівнаItem Клінічний випадок аденоми гепатоїдних залоз у собаки.(2022-10) Стрілець, ДіанаItem Асцит у собаки – клінічний випадок.(2022-10) Недіна, АнастасіяItem Новоутворення молочної залози у суки – клінічний випадок.(2022-10) Сизоненко, НадіяItem Клінічний випадок еозинофільної гранульоми в кота.(2022-10) Кухаренко, Анна ІванівнаItem Субклінічний мастит кіз: діагностика, лікування(2022-11) Коляка, Микола Анатольйович; Панасова, Тетяна ГеоргіївнаItem Клінічний випадок доброякісної гіперплазії простати у пса(2022-10) Панасова, Тетяна Георгіївна; Звенігородська, Таміла Владиславівна; Дмитренко, Надія Іванівна; Плахотна, Є. В.