Друковані видання. Кафедра хірургії та акушерства

Постійне посилання зібрання

Переглянути

Нові надходження

Зараз показуємо 1 - 20 з 92
  • Публікація
    Паразитофауна диких нутрій (Myocastor coypus) у світі
    (2026) Дмитренко, Надія Іванівна; Кулинич, Сергій Миколайович; Михайлютенко, Світлана Миколаївна
    Метою дослідження було проведення моніторингу паразитарних захворювань диких нутрій у різних регіонах світу з метою об’єктивної оцінки рівня їх інвазованості та визначення основних тенденцій поширення інвазій серед популяцій домашніх нутрій. У роботі узагальнено та проаналізовано дані сучасної наукової літератури щодо ураження нутрій збудниками гельмінтозів (трематодозів, цестодозів, нематодозів), протозоозів та ектопаразитарних захворювань. Літературні джерела відібрано та оцінено за критеріями релевантності, достовірності та наукової новизни з метою забезпечення повноти, об’єктивності й аналітичної цінності огляду. Згідно з опублікованими даними, рівень інвазованості диких нутрій гельмінтами значно варіює залежно від географічного регіону та видового складу паразитів і в окремих країнах може досягати 100,0 %. Серед нематод домінує Strongyloides myopotami (Artigas & Pacheco, 1929), тоді як Capillaria hepatica (Bancroft, 1893) реєструється у світі лише спорадично. Інвазованість нутрій збудниками протозоозів, зокрема Eimeria spp., є однією з найвищих серед паразитарних хвороб і може перевищувати 86,3 %. Поширення протозойних інвазій тісно пов’язане з умовами утримання, рівнем санітарії та щільністю популяції, що сприяє формуванню мікстінвазій і ускладнює клінічний перебіг захворювань. Результати моніторингових досліджень свідчать, що шлунково-кишкові паразитози нутрій у більшості випадків перебігають у формі мікстінвазій, які включають різні види нематод, трематод, цестод і найпростіших. Поодинокі літературні повідомлення також вказують на наявність ектопаразитів у диких нутрій, зокрема вошей (Pitrufquenia coypus Marelli, 1932), бліх (Nosopsyllus fasciatus Bosc, 1800) та кліщів (Rhipicephalus sanguineus Latreille, 1806). Багатокомпонентний характер мікстінвазій необхідно враховувати при розробці лікувально-профілактичних заходів та виборі ефективних протипаразитарних препаратів. Узагальнені дані щодо сучасного епізоотичного стану шлунково-кишкових паразитозів диких нутрій мають практичне значення для ветеринарної медицини, оскільки окремі види паразитів характеризуються зоонозним потенціалом. Отримані результати сприятимуть удосконаленню заходів контролю та профілактики у господарствах різних форм власності, що займаються розведенням нутрій. Проведений аналіз також підкреслює необхідність систематичних моніторингових досліджень в Україні, оскільки паразитофауна диких і домашніх напівводяних гризунів, зокрема нутрій, залишається недостатньо вивченою.
  • Публікація
    Цифрові технології моніторингу благополуччя птиці: сучасний стан та перспективи розвитку
    (2026) Лавріненко, Інна Вікторівна; Передера, Олена Олександрівна; Передера, Роман Вікторович
    У статті здійснено огляд, аналіз та узагальнення сучасних підходів до застосування цифрових технологій для оцінки благополуччя свійської птиці. Благополуччя птиці є ключовим фактором, що визначає рівень її здоров’я та продуктивності. Для своєчасного виявлення негативних змін необхідно застосовувати надійні та інформативні методи оцінювання. Сучасні підходи передбачають комплексний аналіз поведінкових і фізіологічних показників. У статті проаналізовано ефективність використання тепловізійних камер для виявлення дистресу у курчат шляхом аналізу температурного фону тіла. Особливу увагу приділено можливостям використання інфрачервоної термографії для моніторингу тепловтрат у курей, що дозволяє визначити ризики переохолодження, виявити порушення мікроклімату пташника та покращити умови утримання. Окрім того для оцінки поведінки птиці ефективними є методи автоматизованого аналізу відеозображень, що дає змогу фіксувати активність, просторову орієнтацію та соціальні взаємодії птахів без стресу, спричиненого людською присутністю. Цифрові алгоритми обробки зображень належать до категорії неінвазивних методів для визначення живої маси бройлерів, що дозволяє зменшити потребу у ручному зважуванні та покращити точність прогнозування продуктивності. Алгоритми машинного зору дозволяють відстежувати рухову активність птиці, виявляти порушення координації, ознаки млявості чи агресивної поведінки. Цифровий аналіз зображень також дозволяє здійснювати безконтактний контроль темпів росту, своєчасно виявляти відставання у розвитку окремих особин та оптимізувати раціони годівлі. Застосування таких методів є перспективним етапом розвитку “розумного” птахівництва, орієнтованого на автоматизацію, біобезпеку та етичне поводження з птахами. Загалом, представлена робота демонструє ефективність сучасних цифрових рішень у сфері моніторингу благополуччя птахів, що дозволяє не лише підвищити продуктивність, а й забезпечити високі стандарти біоетики у птахівництві. Перспективними напрямами подальших досліджень є інтеграція різних цифрових платформ у єдині системи моніторингу з використанням штучного інтелекту для прогнозування ризиків порушення благополуччя птахів на ранніх етапах. Важливим також є удосконалення алгоритмів машинного навчання з урахуванням породних, вікових та виробничих особливостей птиці з метою підвищення точності діагностики та адаптації технологій до умов конкретних птахогосподарств.
  • Публікація
    Реактивні зміни судин гемомікроциркуляторного русла часточок піднижньощелепних слинних залоз щурів під впливом комплексу харчових добавок
    (2025) Єрошенко, Г. А.; Шевченко, К. В.; Бєляєв, І. С.; Григоренко, А. С.; Соколенко, Валентина Миколаївна; Оніпко, Валентина Володимирівна; Передера, Роман Вікторович
    В роботі представлені дані морфометричного дослідження при комплексній дії харчових добавок на стан судин гемомікроциркуляторного русла часточок піднижньощелепних слинних залоз щурів. Встановлено, що при дії глутамату натрію, нітриту натрію та Понсо 4R на ранніх термінах спостереження спостерігається звуження судин резистивної, обмінної та ємнісної ланок з розвитком гіпоксії тканин, що безпосередньо впливає на функцію слинних залоз та може призводити до сухості ротової порожнини. Внаслідок компенсаторно-відновлювальних реакцій організму, спостерігається розширення судин обмінної ланки, що свідчить про посилення процесів секретоутворення та слиновиділення. Однак, спастичні явища в артеріолах і капілярах, разом з розширенням венул, призводять до розвитку набрякових явищ в інтерстиційній тканині, порушення надходження кисню та амінокислот до клітин кінцевих відділів, і, як наслідок, перебудовою секреторного апарату на користь вуглеволів, що погіршує якість слини та знизить її ферментативну активність.
  • Публікація
    Аналіз скринінгових серологічних досліджень лейкозу великої рогатої худоби в окремих районах Полтавської області
    (2025) Передера, Олена Олександрівна; Передера, Роман Вікторович; Лавріненко, Інна Вікторівна; Коломак, Ігор Олегович; Петренко, Максим Олександрович
    У період з 2018 до 2024 року в умовах Регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби в Полтавській області згідно до «Плану проведення діагностичних досліджень по профілактиці заразних хвороб» були здійснені моніторингові дослідження сироватки крові поголів’я великої рогатої худоби на лейкоз з метою профілактики цього захворювання. Для проведення епізоотичного скринінгу застосовували загальноприйняті (стандартні) методики РІД та ІФА. Облік результатів та їх аналіз здійснювали у дев’яти районах Полтавської області: Гадяцькому, Чорнухівському, Глобинському, Зінківському,Новосанжарському, Диканському, Великобагачанському, Гребінківському та Лохвицькому. Незначне підвищення частки реагуючих позитивно на лейкоз виявляли у Лохвицькому районі, де кількість таких тварин становила 0,1 % від загальної кількості. Поступове збільшення таких тварин в результаті досліджень у 2022, 2023 та 2024 роках виявили у Гребінківському районі. У ці періоди частка реагуючих корів становила 0,5, 0,8 та 3,3 % відповідно. Стійка тенденція щодо зниження кількості позитивних щодо лейкозу тварин у дослідний період спостерігалася у Гадяцькому, Чорнухівському, Зінківському, Новосанжарському, Диканському та Великобагачанському районах. Точна та своєчасна діагностика лейкозу методами РІД та ІФА, що була проведена у зазначений період забезпечила відсутність серопозитивних до лейкозу тварин у Гадяцькому, Чорнухівському, Зінківському, Новосанжарському, Диканському та Великобагачанському районах Полтавської області у 2024 році. Своєчасне виявлення в РІД, ІФА позитивних на лейкоз тварин у господарствах різної форми власності є визначальним в системі заходів профілактики лейкозу великої рогатої худоби. Виявлення таких тварин можливе у різні періоди навіть у господарствах, де тривалий час усі проби сироватки крові тварин були негативними. Це може бути пов’язано з різними факторами: умовами утримання, дією стресових чинників, рухом поголів’я, закупівлею тварин та тривалим інкубаційним періодом, під час якого специфічні антитіла до збудника не виявляють. Тому плановий серологічний моніторинг і аналіз отриманих показників є основою для профілактики та прогнозування епізоотичної ситуації щодо лейкозу великої рогатої худоби.
  • Публікація
    Lymphatic effusions in cows: Diagnosis and treatment
    (2025) Kulynych, S. M.; Кулинич, Сергій Миколайович; Jaśkowski, J.; Kyrychko, O. B.; Киричко, Олена Борисівна; Petrenko, M. O.; Петренко, Максим Олександрович; Panasova, T. G.; Панасова, Тетяна Георгіївна
    he relevance of the study was determined by the insufficient study of the lymph changes in various pathological conditions of cows and the lack of effective approaches to lymphatic effusions diagnosis and treatment in veterinary practice. Thus, the aim of this scientific study was to improve the diagnosis of lymphatic effusions in cows and methods of the treatment. Clinical, planometric, cytological, haematological and statistical research methods were used in the study. The feasibility of using an environmentally friendly, natural remedy – a solution of Poltava bischofite – was substantiated. Clinical studies diagnosed similar lymphatic effusions in the area of the cow’s withers, caused by injuries sustained due to design flaws in the farm’s equipment. The development of lymphatic effusions was characterised by the formation of a weak inflammatory reaction, as evidenced by a relatively low number of leukocytes in the puncture. In smears from the lymph puncture, an increase in the number of dystrophically altered epithelial cells and leukocyte accumulation was noted. The therapy involved performing a relieving puncture, after which a 10.0% iodine solution (traditional method) was injected into the effusion cavity of some animals, and a solution of Poltava bischofite (proposed method) was injected into others. The clinical condition of the cows was monitored and the composition of the lymph effusion puncture was determined. A temporary exacerbation of the inflammatory reaction was noted after the introduction of the Poltava bischofite solution into the cavity, which was accompanied by an increase in the number of leukocytes and total protein content in the effusion puncture. During the treatment of cows with the Poltava bischofite solution, a decrease in the number of leukocytes in the blood was recorded, indicating its stimulating effect on the restoration of affected tissues. The number of erythrocytes and haemoglobin content in the blood of these cows also increased. The proposed method of therapy using Poltava bischofite solution has shown high therapeutic efficacy and can therefore be recommended as a therapeutic agent for traumatic effusions in cows. The results of the scientific study have practical value for veterinary doctors who ensure animal welfare.
  • Публікація
    Effectiveness of composite feed adsorbents in binding major mycotoxins under variable ph conditions
    (2026) Mykhailiutenko, S. M.; Михайлютенко, Світлана Миколаївна; Kruchynenko, O. V.; Кручиненко, Олег Вікторович; Kuzmenko, L. M.; Кузьменко, Лариса Михайлівна; Klymenko, O. S.; Клименко, Олександр Сергійович; Panasova, T. G.; Панасова, Тетяна Георгіївна; Titarenko, O. V.; Тітаренко, Олена Вікторівна
    Mycotoxins are toxic secondary metabolites produced by fungi of the genera Aspergillus, Penicillium, Fusarium, Claviceps and Alternaria and represent a significant threat to the safety of cereal crops and animal feed. These compounds may accumulate at various stages of production, storage, and transportation, which necessitates the development and application of effective strategies to reduce their toxic effects. The aim of the study was to perform a comparative evaluation of the adsorption capacity of three mycotoxin-binding agents. The study was conducted under in vitro conditions; therefore, the adsorption efficiency observed may differ under in vivo gastrointestinal conditions. Three commercial mycotoxin binders were tested, each containing 70% inorganic sorbent from the silicate group (bentonite, zeolite, or diatomite) and 30% organic component based on yeast cell walls (sources of mannan oligosaccharides and β-glucans). In preparation No. 1, the organic fraction consisted of yeast cell walls containing 33% MOS and 25% β-glucans; preparation No. 2 contained 20% MOS and 35% β-glucans; and No. 3 contained 20% MOS and 20% β-glucans. The adsorption capacity of the mycotoxin-binding preparations was determined under laboratory conditions using the adsorption isotherm method. All experiments were conducted in eight replicates. The results showed that the highest adsorption efficiency of deoxynivalenol (DON), aflatoxin B1, and zearalenone (ZEA) was observed under acidic conditions (pH 3). The highest sorption of DON, ZEA, and fumonisin B1 (FB1) was achieved by sorbent No. 1 (containing 33% MOS and 25% β-glucans), especially at pH 3. In addition, sorbent No. 1 demonstrated 100% binding of aflatoxin B1 across the entire pH range studied (pH 3, 5, and 7), indicating the stability of its adsorption properties. In contrast, sorbents No. 2 and 3 exhibited relatively low and unstable activity against fumonisin B1; at pH 7, the values ranged from 0.4% to 2.8% The results obtained indicate that sorbent No. 1 can be considered the most versatile and effective for binding the major mycotoxins evaluated in this study.
  • Публікація
    Hoof Pathologies in Cattle
    (2026) Kulynych, S. M.; Klymas, А.; Shabalin, O.; Zvenihorodska, T.; Petrenko, M. O.; Kolomak, I. O.; Tul, O. I.; Slynko, V. H.; Avramenko, N. О.; Panasova, T. G.; Omelchenko, G. O.; Кулинич, Сергій Миколайович; Петренко, Максим Олександрович; Коломак, Ігор Олегович; Туль, Олександра Іванівна; Слинько, Віктор Григорович; Авраменко, Наталія Олексіївна; Панасова, Тетяна Георгіївна; Омельченко, Ганна Олексіївна
    Hoof pathologies are among the most widespread orthopedic disorders in dairy cattle and are a major contributor to reduced animal welfare and productivity. The present study investigated the prevalence, clinical presentation, and treatment outcomes of the most common hoof lesions – digital dermatitis (Mortellaro’s disease), Rusterholz ulcers, purulent pododermatitis, and interdigital dermatitis – across multiple dairy farms in Ukraine. Clinical examinations and therapeutic procedures were performed on more than 9,800 cows from 7 farms during 2022–2023. Diagnosis was conducted during scheduled functional hoof trimming using an orthopedic crush and was confirmed based on lesion morphology, presence of exudate, odor, and pain response. A locally formulated topical powder composed of copper sulfate, zinc oxide, iodoform, and potassium permanganate was applied to purulent –necrotic lesions and compared with a control treatment using a commercial chemi-spray. Therapeutic efficacy was evaluated by lesion healing dynamics and locomotion scores (AHDB system) on days 3, 14, 21, and 45. Digital dermatitis was identified as the predominant lesion, accounting for 50–66% of all diagnosed hoof disorders. The locally formulated powder showed markedly superior therapeutic performance relative to the chemi-spray, accelerating tissue repair and improving locomotion, with full recovery achieved in 86.7–100% of treated cows, depending on farm and lesion type. These findings confirm the persistently high prevalence of hoof diseases in dairy herds and demonstrate the clinical advantage of an affordable, locally prepared treatment formulation. Routine functional trimming, early lesion detection, and evidence-based local therapy remain critical components of effective lameness management in modern dairy production systems
  • Публікація
    Effectiveness of ultrasound examination in mono- and mixed infections of dogs
    (Regulatory Mechanisms in Biosystems, 2026-03-07) Yevstafieva, V. O.; Kryvoruchenko, D. O.; Melnychuk, V. V.; Shcherbakova, N. S.; Dmitrenko, N. I.; Kyrychko, O. B.; Ilchenko, M. O.; Shaferivskyi, B. S.; Євстаф’єва Валентина Олександрівна; Криворученко, Денис Олександрович; Мельничук, Віталій Васильович; Щербакова, Наталія Сергіївна; Дмитренко, Надія Іванівна; Киричко, Олена Борисівна; Ільченко, Марія Олександрівна; Шаферівський, Богдан Сергійович
    Protozoan and helminthic gastrointestinal parasites of domestic dogs are very common invasive pathogens. Depending on the parasitic load on the body of a sick animal, the course of the infection varies from asymptomatic to severe, sometimes fatal. In the detection of various pathological conditions of the gastrointestinal tract, an important place belongs to ultrasound examination. It is the fastest, most informative and accessible method of visualization in veterinary medicine, and also allows one to safely assess the state of the abdominal organs and detect pathological changesin good time. The aim of the research was to investigate the informativeness of ultrasound examination of the stomach and small intestine in toxocariasis monoinfection and toxocariasis-cystoisosporiasis co-infection in dogs. It was found that parasitism by Toxocara canis and Cystoisospora canis led to changes in the metric indicators of the stomach and small intestine wall. Even more significant changes were found in toxocariasis-cystoisosporiasis co-infection than in toxocariasis monoinfection. In the latter case, regardless of the weight category of dogs, the changes were characterized by simultaneous thickening of the stomach wall (by 15.4–46.4%) and duodenum (by 10.3%) in dogs weighing 5–15 kg, and duondenum (by 15.1%) in dogs weighing 15–30 kg. Also, in dogs weighing 5–15 kg the thickness of the jejunum wall was reduced by 18.2–32.1%, that of the ileum as well, (by 8.0%) and the ileum wall was thinner in dogs weighing 15–30 kg (by 12.1%). It was found that all dogs infected with T. canis had a thickened submucosal layer of the stomach wall (by 42.9–50.0%) and a thinned mucosal layer of the jejunum wall (by 18.5–35.0%). In dogs weighing 5–15 and 15–30 kg, thickening of the mucous layer of the duodenal wall (by 11.1% and 8.5%, respectively) and thinning of the jejunum wall (by 20.0% and 37.5%, respectively) were detected. In toxocariasis-cystoisosporiasis co-infection, regardless of the weight category of dogs, the changes in the intestines were characterized by thickening of the gastric wall (by 33.3–67.9%), duodenum wall (by 20.9–26.5%) and thinning of the jejunum (by 24.2–39.3%) and ileum wall (by 8.2–15.2%). Changes in the walls occurred due to thickening of all layers of the stomach (by 13.6–80.0%), duodenum (by 12.6–75.0%), as well as thinning of all layers of the jejunum wall (by 20.0–45.0%). Thinning of the ileum wall occurred due to thinning of the mucous layer (by 24.0–40.0%). The obtained data confirm the feasibility of using ultrasound in the assessment of structural and functional changes in the gastrointestinal tract of dogs with mono- and co-infections.
  • Публікація
    Survival Rates of Eggs of Trichuris myocastoris (Nematoda, Trichuridae) under Different Temperature Regimes
    (2025) Mykhailiutenko, E.; Kruchynenko, O. V.; Кручиненко, Олег Вікторович; Mykhailiutenko, S. M.; Михайлютенко, Світлана Миколаївна; Peredera, O. O.; Передера, Олена Олександрівна; Peredera, R. V.; Передера, Роман Вікторович; Kone, M. S.; Коне, Мохамед Сумана; Syzonenko, N. M.; Сизоненко, Наталія Миколаївна; Volovyk, L. B.; Воловик, Лариса Борисівна
    The environmental temperature is one of the most important abiotic factors that significantly affects the development and survival of exogenous stages of development of parasitic nematodes, especially geohelminths. This study aimed to evaluate the effect of temperature on the survival and development of eggs isolated from the gonads of female nematodes Trichuris myocastoris Enigk, 1933, under laboratory conditions in vitro. Experimental studies demonstrated that at a temperature regime from 15°C to 35 °C, the duration of formation of motile larvae in egg cultures ranged from 35 to 170 days, and their survival rates ranged from 61.0 to 87.7%. At a temperature regime of 25 °C the largest number of viable eggs of T. myocastoris was formed, 87.7%. The shortest period of larval formation in eggs was 35 days at a temperature of 35 °C, with 73.7% of viable eggs. The period of embryogenesis lasted 35 days at 35 °C, 55 days at 25 °C, and 170 days at 15 °C. The lethality rate of eggs of T. myocastoris, depending on the cultivation temperature, varied significantly and was 26.3% at a temperature of 35 °C, 12.3% at 25 °C, and 39.0% at 15 °C. The growth and development of eggs during embryogenesis is accompanied by changes in their morphometric indicators. Depending on the temperature regime, we observed an increase of egg length by 2.2–4.5%, a decrease in egg width and shell thickness by 4.7–6.9% and 19.2–28.0%, respectively
  • Публікація
    Contemporary knowledge on the assessment of temperament in cattle and its impact on production and reproduction including some immunological, genetic and metabolic parameters
    (2023) Jaśkowski, J.; Jaśkowski, B.; Herudzińska, М.; Tul, O. I.; Туль, Олександра Іванівна; Ciorga, М.
    Temperament is associated with the well-being, health, production and reproduction of cattle. In order to increase the population of individuals with the desired temperament, its evaluation should be standardized and be made one of the obligatory elements of breeding and veterinary examination. A number of different tests are used for temperament assessment. In this article, the importance of temperament correlation with some metabolic, genetic, immunological, production and reproductive parameters have been shown, pointing at its influence on the economy and cattle handling. The most common methods for assessing the temperament of cattle are presented, including long-time scales of temperament assessment. At the same time, the relationship of the temperament of cattle with production efficiency, immunity and reproductive indicators has been shown, indicating that its correct assessment is an important aspect of the proper development of the herd and the associated economic growth
  • Публікація
    Lip lesions in horses: case report
    (2024) Kulynych, S. M.; Кулинич, Сергій Миколайович; Jaśkowski, J.; Zvenigorodska, T. V.; Звенігородська, Таміла Владиславівна; Kolomak, I. O.; Коломак, Ігор Олегович; Tul, O. I.; Туль, Олександра Іванівна
    The article presents the results of monitoring studies on the mucous membrane lesions in Trakehner horses. Based on clinical examination, the localization, size, and number of ulcers, as well as the inflammatory reaction to the presence of necrotic tissue, were determined. In addition to clinical examination, planimetric studies were also carried out to determine the size of the ulcers and the dynamics of their reduction during treatment with aerosol application of PVP iodine spray. To determine the nature of inflammation in the lesion focus, smears were taken from the surface of the ulcers. Microbiological and mycological studies of pathological tissues and feed samples were carried out to establish the etiological factors contributing to the ulcers. It was found that the size of the ulcers varied from 1 to 6 cm, and they were located on the upper and lower lips on both the right and left sides. Neutrophilic leukocytosis was observed in the focus of inflammation. Leukocytes actively phagocytized microorganisms present in the pathological focus. Microscopic fungi of the species A. flavus, A. fumigatus, M. species, and P. commune sprouted on Saburo medium from necrotic tissues of the pathological focus. A similar composition of fungal species was obtained by sowing feed samples fed to horses. Microbiological studies of ulcers revealed the growth of two microorganisms, S. aureus and P. vulgaris, on Baird-Parker agar. On the third day of treatment, compared to the first day, the size of the ulcers decreased by 22.8 %. It is recommended to perform primary surgical treatment of the ulcer, apply PVP iodine spray once a day, and replace the affected feed with high-quality feed to achieve a positive therapeutic effect
  • Публікація
    Ефективність традиційного та внутрішньоматочного осіменіння синей
    (2024) Мойсей, І. С.; Лесновська, О. В.; Кепкало, І. Д.; Махно, К. І.; Шостя, Геннадій Михайлович; Шпирна, Іван Геннадійович; Усенко, О. О.; Борсук, Я. С.Борсук, Я. С.; Панасова, Тетяна Георгіївна
    Метою нашого дослідження було виявити вплив віку свиноматок за застосування традиційного та внутрішньоматкового методів їх осіменіння в умовах промислової технології виробництва свинини на їх фертильність та плідність а також на ефективність праці операторів штучного осіменіння. Встановлено, що за середніми показниками заплідненості свиноматок не встановлено різниці між тваринами контрольної та дослідної груп. Водночас за коефіцієнтом запліднення ремонтних свинок тварини дослідної групи вірогідно (Р ≤ 0,05) на 0,88 % перевершили аналогові контрольної групи. Тоді як у тварин із двома і більше опоросами простежувалась тенденція до зниження заплідненості на 0,28 % у тварин сперма яким вводилась постцервікальним методом. Встановлено відсутність суттєвої різниці між показниками кількості народжених поросят та багатоплідноcті свиноматок між групи. Водночас виявлена тенденція до дещо вищої кількості мертвонароджених поросят у свиноматок яких осіменяли постцервікальним методом. За збереженістю поросят до відлучення та кількість їх в гнізді на цей період також не було суттєвої різниці між тваринами які осіменялися різними методами. Встановлено, що тварини за внутрішньоматкового осіменіння за другим опоросом підвищили багатоплідність на 2,9 %, за третім опоросом на 5,6 %, за четвертим на 13,1 % тоді як за п’ятим таке перевищення знизилась до 5,5 %, за шостим склала 8,4 % із-за сьомим 10,2 %. Тоді як у тварини за традиційного способу осіменіння впродовж майже всього репродуктивного життя тварин вони мали тенденцію до зниження багатоплідності. Так за другим опоросом вона знизилась на 2,0 % за третім на 1,2 %, за четвертим на 3,2 %, тоді як за п’ятим встановлено зростання порівняно з першим опоросом на 2,0 %, за шостим лише 0,8 % а за сьомим відбувся спад на 0,3 %. Доведено, що порядковий номер репродуктивного циклу свиноматок достовірно впливав на загальну кількість поросят при народжені 1,50 %, на показник багатоплідності 5,51 %, на кількість мертвонароджених поросят на опорос та на показник кількості відлучених поросят з силою 14,47 %. Фактор методу осіменіння та його взаємодія з порядковим номером опоросу не мали вірогідного впливу на жоден з досліджуваних показників. У середньому процес виявлення охоти та осіменіння свиноматок займав 7,5 хвилини на одну свиноматку за традиційного осіменіння, водночас за постцервікального методу, який не потребує стимуляції свині під час осіменіння та дозволяє примусове введення сперми в матку, скорочує цей час на 4,3 хвилини, або на 57,3 % і зменшує загальні витрати часу на осіменіння свиноматок на 62,9 %.
  • Публікація
    Порівняльна ефективність методів лікування собак, хворих на піодермію
    (2025) Киричко, Борис Павлович; Дмитренко, Надія Іванівна; Шепель, К. Ю.; Панасова, Тетяна Георгіївна
    Метою даної роботи була оцінка і порівняння клінічної ефективності різних схем лікування піодермії у собак, а саме аналіз моно- та комбінованої терапії. У досліді використовували 36 собак різних порід, віком від одного до десяти років, з підтвердженим діагнозом піодермії. В ході експерименту хворих на піодермію тварин розділили на три групи: перша – лікування проводилось місцево, препаратом «Санодерм», друга – місцева терапія 4 % хлоргексидиновим шампунем, третя – комбіноване лікування, яке поєднує препарат «Санодерм» та 4 % хлоргексидиновий шампунь. Клінічний моніторинг передбачав аналіз видимих патологічних змін на шкірі, оцінку інтенсивності свербежу за візуальною аналоговою шкалою (VAS), відстеження термінів загоєння та частоту рецидивів протягом 60 днів після завершення терапії. Нами було виявлено, що найефективніша терапія за результатами клінічного видужування (91,7 %), терміну лікування (16,8±1,7 днів) та частоти рецидивів (8,3 %) була зафіксована у групі, де була застосована комбінована терапія. Комбінована терапія значно перевищувала показники монотерапії. У групі, де використовували препарат «Санодерм» рівень клінічного видужання становив (69,2 %), середній термін лікування (22,6±1,8 днів), а частота рецидивів (30,8 %). Група тварин, для лікування якої використовували місцеву терапію 4 % хлоргексидиновим шампунем рівень клінічного видужання становив (54,5 %), середній термін лікування (25,1±2,2 днів), частота рецидивів (27,3 %) відповідно. Ми оцінили свербіж тварин у перший день лікування: результати першої групи тварин (VAS<8.6), другої групи (VAS<8) та третьої групи (VAS<8.3) що свідчить про наявність свербежу та дискомфорту у тварин. На чотирнадцяту добу лікування оцінка першої (VAS<2.9), другої (VAS<4.2) та третьої (VAS<1.6) групи, що свідчить про позитивну динаміку в групі тварин з використанням комбінованого лікування. Для більш комплексної оцінки результатів ми використовували такі критерії оцінки: кількісна оцінка уражень шкіри, визначення терміну клінічного загоєння та реєстрація частоти рецидивів, що дозволило підвищити достовірність оцінки терапевтичної динаміки. Найкращі результати лікування були у третій групі, тобто використання комплексної терапії. Результати дослідження можуть використовуватися у клінічній практиці для вдосконалення протоколів лікування, та можуть бути використані для більш оптимального підбору терапії при цій патології
  • Публікація
    Видовий і кількісний склад мікрофлори за лікування поверхневої піодермії у собак
    (2025) Киричко, Борис Павлович; Климась, І.
    В матеріалах статті наведені дані щодо видового і кількісного складу мікрофлори, їх чутливості до антибіотиків та динаміки рівня мікробного забруднення у процесі лікування поверхневої піодерміїі у собак. Встановлено, що в уражених ділянках шкіри хворих собак переважають асоціації Escherichia coli, Staph. еpidermidis (57,14 %) та Str. рyogenes (17,86 %), а також гриби Malassezia pachydermatis та Candida crusei (21,41 і 14,28 %). Ізольовані культури мікроорганізмів були найбільше чутливими до норфлоксацину, фурамагу та амоксициліну. Для місцевого лікування собак, хворих на піодермію, застосовували препарати «Ветмікодерм» і «Санодерм» у порівняльному аспекті. У процесі лікування хворих собак спостерігали динамічне зменшення кількості мікроорганізмів в осередках ураження в обох групах тварин. Однак, в осередках ураженої шкіри тварин, яким застосовували препарат "Ветмікодерм", рівень мікробної забрудненості був достовірно нижчим
  • Публікація
    Анальгезуюча ефективність нових похідних 1,2,4-триазолу в експериментальній моделі вісцерального болю: перспективи військовомедичного застосування
    (2025) Карпенко, Ю. В.; Михайлюк, Є. О.; Шматенко, О. П.; Соломенний, А. М.; Соломенна, О. О.; Парченко, В. В.; Киричко, Борис Павлович
    Больовий синдром є поширеною причиною звернення пацієнтів за медичною допомогою, істотно впливаючи на якість життя. Широко застосовувані ненаркотичні аналгетики, особливо нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), мають обмеження у застосуванні через виражені побічні ефекти (ураження ШКТ, нирок). Відома також проблема з безпекою метамізолу (анальгіну), пов’язана з ризиком агранулоцитозу, що спонукає пошук нових, ефективних та безпечних аналгетиків. Перспективними кандидатами для розробки нових знеболювальних засобів є похідні 1,2,4-триазолу, відомі своєю широкою біологічною активністю, включаючи анальгетичну та протизапальну
  • Публікація
    Особливості лікування молочних корів за субклінічного ендометриту
    (2025) Панасова, Тетяна Георгіївна; Киричко, Борис Павлович
    Субклінічний ендометрит у молочних корів є однією з причин неплідності. Немаючі явних клінічних ознак це захворювання зменшує плодючість корів, що проявляється у зниженні рівня заплідненості, збільшенні індексу осіменіння, зростанні кількості прихованих абортів, а, отже збільшенні кількості днів неплідності. Як наслідок цього, господарства зазнають значних економічних втрат, пов’язаних із недоотримання приплода, молока, а також утриманням та лікуванням неплідних тварин. Метою наших досліджень було встановити ефективність різних схем лікування корів із субклінічним ендометритом. Робота виконували у різних господарствах Харківської та Полтавської областей. Дослідження проводилися на неплідних коровах порід червоно-ряба українська молочна та чорний голштин віком 4–9 років на 80– 120-й день лактації. Діагноз на субклінічний ендометрит ставили шляхом гінекологічного обстеження корів та ультрасонографії їх статевої системи. Лікування тварин (n=103) проводили, застосовуючи антибактеріальні та протизапальні препарати, препарати простагландину F2α та утеротоніки (схеми різнилися, в залежності від господарств). Ефективність лікування встановлювали шляхом ультразвукової діагностики статевих органів корів на 5-й день після лікування та УЗД вагітності на 30–35-й день після осіменіння. Встановлено, що за субклінічного ендометриту відбувається збільшення середнього діаметра рогів матки до 1,5±0,06 см з наявністю анехогенного вмісту у матці та потовщення ендометрію до 0,32±0,02 см. Яєчники всіх корів були активними із наявністю в них фолікулів та жовтих тіл різного ступеня зрілості. Супутніх запальних процесів геніталій не виявлено. Застосування схеми лікування, що включала іхглюковіт, естрофан, окситоцин, цефтіофур та прозерин забезпечило одужання 89 % корів із субклінічним ендометритом. За терапії, до складу якої входили цефтіоклін, кефен та утеротон одужало 76 % тварин. Рівень неплідності корів в цих господарствах був 130±10 та 132±9 днів відповідно (p<0,05). Комплексне лікування корів із використанням галапана, клімексина та настоянки чемериці внутрішньоматково та схема, що включала ветапірин, ветеглан та метрин були менш ефективними, при цьому, одужало близько половини тварин, з кількістю днів неплідності 155±10 та 145±11 відповідно (p<0,05). Після лікування корови були осіменені заморожено-відтанутою спермою у пайєтах ректо-цервікально двічі з інтервалом 12 годин за фактом природної статевої охоти. При цьому, 82,5 % корів (n=85) завагітніли, з яких 72,9 % мали індекс осіменінь 1,5±0,5, а 23,5 % тварин – 3,5±0,5. Неплідними залишилися 17,4 % тварин (p<0,05)
  • Публікація
    Клінічно-експериментальне обґрунтування застосування препарату Вівадерм за лікування шкірних хвороб у тварин
    (2025) Киричко, Борис Павлович; Шепель, К. Ю.; Передера, Роман Вікторович
    Хвороби шкіри є досить поширеними серед поголів’я дрібних свійських тварин. Для їх лікування запропоновано величезний арсенал лікарських засобів місцевої, системної й комплексної дії, який постійно поповнюється. Тому метою роботи було дослідження клінічної ефективності препарату Вівадерм за лікування шкірних хвороб у тварин в порівняльному аспекті. В дослідах використані білі щури, яким відтворювали алергічний екзематозний дерматит шляхом сенсибілізації фенілгідразином та собаки з клінічними ознаками екземи, дерматиту, поверхневої піодермії. Тварин лікували препаратом Вівадерм шляхом щоденних двохкратних аплікацій до зникнення клінічних ознак й відновлення уражених ділянок шкіри. Об’єктивними критеріями критеріями клінічної ефективності вважали зникнення ознак хвороби, відновлення уражених ділянок шкіри та позитивну динаміку біохімічних показників крові. Встановлено, що індукований фенілгідразином дерматит у щурів перебігає з ознаками запалення й некрозу шкіри. Застосування мазі Вівадерм дозволяло до сьомої доби забезпечити зменшення площі ураження й суттєве зниження запальної реакції. Повне відновлення шкірних структур й волосяного покриву відбувалося до 18-тої доби. Послідовне застосування мазі Вівадерм хворим собакам дозволяло впливати на основні клінічні прояви хвороб шкіри – гіперемію, ексудацію, свербіж. Зникнення цих клінічних ознак відбувалося упродовж 3,2–5,3 діб й достовірно відрізнялося від результатів, отриманих за використання препарату порівняння. Повна реконвалесценція й відновлення уражених ділянок шкіри відбувалося до 7,8 доби, що в 1,3 раза швидше, ніж при застосуванні препарату порівняння. Застосування препарату Вівадерм сприяло достовірному зниженню активності аланінамінотрансферази і лужної фосфатази. У той же час рівень загального білка, глюкози, білірубіну, холестеролу, сечовини, креатиніну, а також активність аспартатамінотрансферази не мали достовірних коливань упродовж усього терміну лікування. Отже послідовне застосування препарату Вівадерм за шкірних хвороб у тварин дозволяє у відносно швидкі терміни досягти стійкого клінічного видужування
  • Публікація
    Особливості анестезіологічного забезпечення й техніки хірургічних втручань у щурів
    (2025) Киричко, Борис Павлович; Шепель, К. Ю.
    У статті розглянуто сучасні підходи до анестезіологічного забезпечення та хірургічних втручань у декоративних щурів у межах ветеринарної практики, з урахуванням фізіологічних та вікових особливостей тварин. Метою роботи є узагальнення клінічно релевантних протоколів анестезії, що базуються на міжнародних рекомендаціях та практичному досвіді, з акцентом на гуманне поводження та забезпечення добробуту пацієнтів. Методологія включала аналіз літературних джерел, клінічні спостереження та апробацію комбінованих схем наркозу у щурів під час планових оперативних втручань. Встановлено, що вибір анестезіологічного підходу залежить від типу маніпуляції, фізіологічного стану тварини, доступності обладнання та потреби в післяопераційному догляді. Для короткотривалих процедур рекомендовано ін’єкційну седацію на основі медетомідину, мідазоламу або дексмедетомідину з бупренорфіном, що забезпечує стабільний рівень наркозу без потреби в спеціалізованому обладнанні. У випадках середньої тривалості доцільним є застосування анальгетичних ін’єкційних схем, тоді як для тривалих або абдомінальних втручань оптимальним методом є інгаляційна анестезія ізофлураном або севофлураном. Премедикація атропіном, α2-агоністами та опіоїдами дозволяє знизити стрес, стабілізувати життєві показники та покращити якість індукції. Моніторинг життєвих функцій (дихання, серцевий ритм, терморегуляція, рефлекси) здійснюється кожні 5–15 хвилин. У межах клінічної практики ПДАУ проведено кастрації та ексцизії новоутворень із застосуванням інгаляційної анестезії, що продемонструвало стабільність фізіологічних показників та швидке відновлення активності. Післяопераційний догляд включає термосупровід, ізоляцію, аналгезію, що забезпечує гуманність та клінічну ефективність втручань. Отримані результати дозволяють сформулювати практичні рекомендації щодо вибору анестезіологічного протоколу залежно від типу операції та стану тварини, сприяючи стандартизації ветеринарної допомоги щурам
  • Публікація
    The Development and Theoretical Examination of Hplc-Ms Determination Method For A Novel Veterinary Drug Tryfuzol-Neo 1% In Meat And Animal Organs
    (2025) Parchenko, V.; Poustforoosh, A.; Karpenko, Y.; Kyrychko, B. P.; Киричко, Борис Павлович; Tüzün, B.; Kyrychko, O. B.; Киричко, Олена Борисівна; Chetvertak, T.; Kul, I. B.
    This study aimed to develop and validate an HPLC-MS method for determining Tryfuzol-neo 1% (piperidinium-{[5-(2-furan)-4-phenyl-4Н-1,2,4-triazole-3-ylthio)acetate}) in food control, veterinary, and biological samples, while also investigating its molecular interactions with cancer targets. A novel HPLCMS methodology was developed and successfully applied to quantify Tryfuzol-neo residues in meat and animal organ matrices. Complementary computational studies were conducted using Gaussian calculations at B3LYP, HF, and M062X levels with 6-31g, 6-31++g, and 6-31++g(d,p) basis sets to examine the compound's properties. Molecular docking and dynamics simulations revealed stable binding interactions between Tryfuzol-neo and six cancer-related proteins: 2JW2, 2H80, and 3WZE (liver cancer); 2XIR and 5C5S (kidney cancer); and 3VF8 (spleen cancer). The results demonstrate the method's effectiveness for detecting Tryfuzol-neo in complex biological samples, while the computational analyses suggest potential therapeutic applications through specific protein interactions. This work presents the first validated HPLCMS protocol for Tryfuzol-neo detection in food safety and veterinary medicine contexts, with the additional finding of its promising binding affinity to multiple cancer targets. The combination of analytical and in silico approaches provides a comprehensive characterization of Tryfuzol-neo, supporting its potential dual use as both a veterinary drug and a candidate for further anticancer research. These findings warrant additional pharmacological studies to explore Tryfuzol-neo's therapeutic potential and mechanism of action against the investigated cancer type
  • Публікація
    Аналіз причин виникнення та заходи профілактики пододерматитів кролів
    (2024) Передера, Роман Вікторович; Передера, Олена Олександрівна
    У статті наведено результати аналізу причин виникнення та заходи профілактики пододерматитів кролів в приватних господарствах Полтавської області. У результаті проведених досліджень було встановлено, що в 90 % господарств більшість випадків пододерматитів кролів були виявлені влітку. Восени кількість випадків зменшувалася. Згідно з результатами наших спостережень – у досліджуваних господарствах найбільший вплив на появу і розвиток пододерматитів мали умови утримання і годівлі. Окремі господарства, що були схожими за цими параметрами, мали подібну динаміку розвитку даного захворювання. Два фактори, що діяли одночасно і впливали на розвиток пододерматитів найбільше: температурний режим та підвищення вологості підлоги в клітці. Температурний режим залежав від сезонності та способу утримання. В більшості господарств восени та навесні температурний режим виходив за межі оптимальних значень та становив 25–28 °С. Найвищу температуру повітря реєстрували у червні–серпні в господарствах, де тварини утримувалися в приміщеннях. Найвища температура фіксувалася в середньому з 15-ї до 18-ї години. В окремі періоди вона сягала 29–32 °С. Вологість повітря, згідно із результатами наших досліджень, не впливала на розвиток пододерматитів кролів. Другим фактором, що впливав на виникнення пододерматитів у кролів, була вологість підлоги (підстилки), що пов’язано з введенням у раціон зеленої маси у травні та тривало все літо і в теплий період осені. У тих господарствах, де одночасно діяли два фактори: висока температура та підвищена вологість підстилки в клітках, мало значення загальна кількість поголів’я тварин на момент спалаху. Так, згідно зі спостереженнями, кількість хворих кролів у літні місяці корелювала із загальною кількістю дорослого поголів’я у господарстві й була прямопропорційною цьому показнику. У кроленят до тримісячного віку не було встановлено жодного випадку захворювання на пододерматит. Серед вікової групи кролів 4–6 місяців середній показник хворих тварин у пік захворюваності становив 32 % в неблагополучних господарствах. Найбільша кількість хворих тварин в таких господарствах нараховувалася у групі від шести місяців до двох років, і становила 68 %. За мінімальної кількості поголів’я у січні в усіх досліджуваних господарствах хворих у цей період не було виявлено. Зі збільшенням кількості поголів’я навесні реєстрували збільшення відсотка хворих, що коливався у межах 1,6–6,0 %. Найбільший відсоток тварин з пододерматитами виявляли у господарствах, де з кінця весни починали згодовувати соковиті зелені корми. Захворюваність на пододерматити в таких господарствах становила 21,0–29 % у літні місяці. У господарствах, де тварин годували комбікормом та сіном, незалежно від пори року, відсоток тварин з пододерматитами був нижчим і становив 1,6–6,0 % навесні та 2,8–12,3 % влітку. Результати дослідження свідчать, що мікробний пейзаж з ран за пододерматитів кролів суттєво відрізняється від мікрофлори шкіри підошви здорових тварин благополучних господарств. Згідно з результатами бактеріологічних досліджень – в усіх пробах, відібраних з ран, при пододерматитах кролів найбільшу частку становила група стафілококів (70 %). Найчастіше виділяли S. аureus, що відповідало 78–84 %. Інші стафілококи були представлені S. intermedius, S. saprophyticus, S. epidermidis. Також значний відсоток становили бактерії родини Enterobacter, значна частина з яких була представлена Escherichia coli. Згідно з результатами бактеріологічних досліджень – в усіх пробах, відібраних з ран, при пододерматитах кролів найбільшу частку становила група стафілококів (70 %). Найчастіше виділяли S. аureus, що відповідало 78–84 %. Інші стафілококи були представлені S. intermedius, S. saprophyticus, S. epidermidis. Також значний відсоток становили бактерії родини Enterobacter, значна частина з яких була представлена Escherichia coli. У результаті бактеріологічних досліджень змивів з підошви лап у здорових тварин неблагополучних господарств найбільша кількість становила Bacillus subtilis, Escherichia coli та інші паличкоподібні форми. Різні види стафілококів становили 18–24 %, S. аureus було виявлено у 35 %. Активізація і розвиток патогенної мікрофори залежить від низки факторів: характеру годівлі, віку тварин, температури зовнішнього середовища. Отже, є група факторів, одночасна дія яких призводить до зниження резистентності організму кролів. Насамперед це високі температури повітря влітку впродовж тривалого проміжку часу. Вологість підстилки за згодовування та наявності в клітці значної кількості соковитих кормів, бобових трав (люцерни) призводить до мацерації шкіри підошви, що полегшує процес проникнення і розвитку патогенних мікроорганізмів, у даному випадку – S. аureus. Заходи профілактики пододерматитів повинні враховувати основні тенденції розвитку даного захворювання. Господарства, в яких реєструється дане захворювання, повинні переходити на сухий тип годівлі. Влітку, коли реєструється розвиток епізоотичного процесу, клітки повинні бути заповнені мінімальною кількістю тварин. Підстилка має бути завжди суха, без домішок колючих трав, що можуть спричинити додаткові пошкодження шкіри лап. Обов’язковий огляд стану шкіри підошви кролів взимку 1–2 рази на місяць, влітку та навесні – щотижня, з подальшою ізоляцією хворих тварин