Друковані видання. Кафедра рослинництва
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Публікація Вплив удобрення та систем захисту рослин на поліпшення показників виповненості зерна ячменю ярого(Полтавський державний аграрний університет, 2026-07-29) Гангур, Володимир Васильович; Киричок, О. О.; Лень, Олександр ІвановичУ роботі досліджено вплив комплексного застосування мінеральних та органічних добрив, а також сучасних систем захисту рослин на формування показників виповненості зерна ячменю ярого. Встановлено, що збалансоване мінеральне живлення (зокрема азотно-фосфорні та калійні добрива) у поєднанні з фунгіцидним захистом і листковим підживленням у критичні фази вегетації подовжують активну роботу листкового апарату. Це забезпечує поліпшення процесу наливу зерна, підвищення маси 1000 зерен та натури зернівок, а також зниження ураження хворобами, що в сукупності гарантує високу зернову продуктивність культури.Публікація Монопосів та суміші сидеральних культур: порівняльна ефективність(Полтавський державний аграрний університет, 2026-07-29) Гангур, Володимир Васильович; Сіренко, М. Д.У статті висвітлено результати порівняльного аналізу ефективності використання монопосівів та баготокомпонентних сидеральних сумішей у сучасних системах біологізованого та органічного землеробства. Досліджено вплив різних видів сидератів (бобових, хрестоцвітих, злакових) та їх композицій на фізико-хімічні показники ґрунту, накопичення органічної речовини, динаміку сирого та сухого фітомаси, а також на баланс елементів живлення (азоту, фосфору, калію). Встановлено, що використання полікомпонентних сумішей (3–5 і більше культур з різною архітектурою кореневої системи та надземної біомаси) має синергетичний ефект, забезпечуючи більш високу стійкість до несприятливих гідротермічних умов, посилення мікробіологічної активності ґрунту та розширення спектра сидеральної дії порівняно з одновидовими посівами. Проаналізовано фітосанітарний потенціал сидерації щодо пригнічення сегетальної рослинності (бур'янів) та оптимізації ґрунтової біоти. Обґрунтовано економічну та екологічну доцільність переходу від традиційних монопосівів сидератів до біорізноманітних сумішей для відновлення родючості та структури ґрунтів.Публікація Вплив агротехнічних прийомів на біометричні показники соняшнику (HELIANTHUS ANNUUS L.)(2026-07-29) Каламбет, В. В.; Гангур, Володимир ВасильовичМета. З’ясувати вплив різних агротехнічних прийомів (удобрення, густота рослин) на біометричні показники гібридів соняшнику різних груп стиглості за вирощування в умовах Лівобережного Лісостепу України. Методи. Польові дослідження проведено на базі ФГ «Грига» Полтавського району упродовж 2024–2025 рр. Грунт дослідної ділянки – чорнозем типовий малогумусний середньосуглинковий. Схема досліду передбачала дослідження трьох чинників: густота стояння рослин (45, 55, 65 тис. шт./га), система удобрення (без добрив (контроль); Євросіріал (N10P24S20B0,1Zn0,1); Дуофертіл (N8P30S8Mg2B0,15Zn0,1)), гібриди (Еван, Окллахома, Си Теос). Результати. Встановлено, що оптимальні умови для формування максимальної площі листкової поверхні забезпечуються за густоти 45 тис. рослин/га. Внесення добрив (Дуофертіл і Євросіріал) сприяє незначному збільшенню площі листкової поверхні відносно варіанту без добрив, однак стабільно вищим був цей показник у гібриду Еван. Оптимальною для формування максимальної висоти рослин є густота 55 тис. рослин/га, за якої більшість гібридів реалізують свій потенціал росту. Внесення комплексних мінеральних добрив позитивно впливає на висоту рослин, проте ефективність їх дії залежить від щільності рослин на одиниці площі та генотипу соняшника. Встановлено, що рослини із більшим діаметром стебла та кошика формуються за найменшої густоти стояння (45 тис./га). Водночас за збільшення густоти спостерігали конкуренцію між рослинами за фактори життя, що призводило до зменшення діаметра як стебла, так і кошиків. Висновки. Використання комплексних мінеральних добрив, зокрема Дуофертіл та Євросіріал, забезпечило формування більш потужного листкового апарату, збільшення висоти рослин, діаметра стебла й кошика, а також підвищення маси 1000 насінин відносно контролю. Найкращі біометричні показники переважно спостерігали за густоти стояння 45–55 тис. рослин/га, тоді як збільшення щільності рослин до 65 тис./га спричиняло зниження цих параметрів у рослин гібридів соняшнику Си Теос, Еван і Оклахом.Публікація Біологічні особливості гібридів соняшнику (HELIANTHUS ANNUS L.) та їх роль у формуванні кількісних і якісних показників врожаю(2026-07-29) Каламбет, В. В.; Гангур, Володимир ВасильовичВстановлено, що соняшник став лідируючою сільськогосподарською культурою, обійшовши за площею посіву (понад 5 млн га) пшеницю озиму, що зумовлено його високою рентабельністю та стабільним попитом на ринку. Визначено регіональну специфіку вирощування культури, зокрема не зважаючи на розширення зони сприятливої для вирощування на північ та захід, основними регіонами ще і досі залишаються Степ і південний Лісостеп, що пояснюється сприятливим кліматом та логістичною близькістю до портів. Окрему увагу приділено трансформації Державного реєстру сортів рослин у 2025 р., де відзначено різке скорочення кількості зареєстрованих гібридів (на 40 %) через зростання державних зборів. Проаналізовано структуру ринку насіння, де домінують гібриди іноземної (переважно французької) та вітчизняної селекції. Приведено класифікацію гібридів за напрямом використання (лінолеві – 86 %, високоолеїнові, кондитерські та нові фуражні форми) та за технологіями гербіцидного захисту від бур’янів (класична, Sumo, Clearfield, Clearfield Plus, A.I.R.). У статті детально розглянуто проблему вовчка соняшникового (Orobanche cumana) та ефективність генетичної стійкості й хімічного контролю його наявності у посівах. Висвітлено переваги та недоліки сучасних виробничих систем захисту від бур’янів, зокрема відсутність післядії у технології ExpressSun проти фітотоксичного впливу імідазолінонів у системі Clearfield. Науково обґрунтовано біологічні особливості культури, а саме температурні оптимуми для проростання насіння (20–24°C), вимоги до суми активних температур та вологозабезпечення у критичні фази розвитку (зірочка–цвітіння). Поряд з цим відзначено ефективність застосування мінеральних добрив, зокрема схеми N32 P32 K32 із позакореневим підживленням, що забезпечує приріст урожайності на 8,6–13,3 %, однак потребує енергетичного та економічного обгрунтування.Публікація Значення багаторічних бобових трав у покращенні родючості ґрунту(2026-07-29) Гангур, Володимир Васильович; Водяник, О. В.У роботі проведено комплексний аналіз та систематизацію результатів наукових досліджень щодо впливу багаторічних бобових трав на формування показників родючості ґрунтів та їх ефективність як попередників інших культур у сівозміні. Встановлено, що багаторічні бобові трави є фундаментальним чинником біологізації землеробства. За результатами літературних джерел як вітчизняних, так іноземних авторів відзначено, що азотфіксуючий потенціал культур варіює в межах від 50 до 450 кг/га азоту на рік. Зокрема, лідерами за накопиченням біологічного азоту є козлятник східний (до 280 кг/га) та еспарцет піщаний (230 кг/га). Доведено, що післядія бобових трав забезпечує надходження у ґрунт 150–200 кг/га біологічного азоту з пожнивно-кореневими рештками, що за агрономічною цінністю еквівалентно внесенню 40 т/га гною. Особливу увагу приділено трансформації агрофізичних властивостей ґрунту. Багаторічні трави виступають потужним фактором структуроутворення: вже у перший рік вегетації коефіцієнт структурності підвищується в 1,5–2,7 раза, а частка агрономічноцінних агрегатів підвищується на 6–13 %. Потужна коренева система сприяє природному розущільненню ґрунтового профілю та формуванню стійкої системи біопор, що покращує вологоємність, аерацію та загальну пористість ґрунту. Відзначено позитивний вплив трав на вміст органічної речовини, зокрема за трирічний період вирощування люцерни вміст гумусу зростає на 0,4 %, а показник pH зміщується в бік нейтрального значення. Встановлено, що багаторічні трави є бажаним попередником для більшості сільськогоподарських культур у сівозмінах та забезпечують істотне збільшення врожайності як озимих зернових, так і просапних культур. Таким чином, введення багаторічних бобових трав у сучасні сівозміни є стратегічним інструментом покращення родючості ґрунтів та управління продуктивністю польових культур.Публікація Вплив добрив на урожайність та якість насіння соняшнику за вирощування в умовах Лівобережного Лісостепу України(2026-07-29) Гангур, Володимир Васильович; Поляков, І. А.; Черниш, М. Р.; Соляник, В. А.; Господинько, А. С.Вивчення питання підвищення продуктивності соняшнику (Helianthus annuus L.) як однієї з провідних та найбільш економічно вигідних олійних культур в аграрному секторі України є актуальним. Метою досліджень було з’ясувати вплив різних рівнів удобрення на урожайність та параметри якісних показників насіння гібридів соняшнику різних біотипів. Дослідження проведено впродовж 2024–2025 рр., на дослідному полі Полтавської ДСГДС ім. М. І. Вавилова. Встановлено, що внесення добрив забезпечило збільшення урожайності гібриду Ярило на 0,40–0,61 т/га (26,5–40,4 %). Максимальний результат отримано за норми N90Р100К90. Виявлено, що виключення калію (N90P100) не призводило до істотного недобору урожаю, різниця становила лише 3,9 %. Найвищий рівень урожайності гібриду Равелін (2,14 т/га) зафіксовано у разі застосування N90Р100К90, що на 40,8 % перевищує контрольний варіант. Азотно-фосфорне живлення також продемонструвало високу ефективність, зокрема приріст урожайності насіння становив 32,9–38,2 % відносно контролю. Середньостиглий гібрид Гусляр виявив найвищу чутливість до фону живлення. Максимальну врожайність (2,27 т/га) досягнуто за внесення мінеральних добрив у дозі N90Р100К90, що на 32,0 % вище за варіант без добрив. Окрему увагу в роботі приділено аналізу впливу рівня мінерального живлення на олійність насіння. Встановлено, що інтенсифікація системи удобрення соняшника та збільшення врожайності призводять до поступового зниження вмісту олії. Навіть мінімальні дози добрив N50Р60 знижували олійність на 0,5–0,9 % залежно від біологічних ообливостей гібриду. Найвищі якісні показники насіння спостерігали на контрольному варіанті без добрив. Доведено, що хоча повне мінеральне добриво (NPK) є найбільш ефективним за впливом на формування урожайності насіння, проте роль калію на ґрунтах, де проводили дослідження, є менш вираженою порівняно з азотно-фосфорними.Публікація Ефективність біопрепаратів у підвищенні врожайності та прибутковості органічної сої в умовах кліматичних ризиків(2025) Чайка, Т. О.; Короткова, Ірина Валентинівна; Поспєлова, Ганна Дмитрівна; Ляшенко, Віктор ВасильовичУ статті проведено оцінку впливу біологічних препаратів різної природи (мікоризних, бактеріальних і фітогормональних) на урожайність і рентабельність вирощування органічної сої за змінних погодних умов 2022–2024 рр. у Лівобережному Лісостепу України. Визначено, що всі варіанти застосування біопрепаратів перевищили контроль за урожайністю та прибутковістю. Найвищу середню урожайність (3,23 т/га) та стабільність результатів (CV = 9,7%) забезпечила повна комбінована схема 8 (Profix + Мікофренд + Віолар), що підтверджує її стійкість до кліматичних стресів. Рівень рентабельності цієї схеми сягнув 369,0%. За умов збільшення витрат і зниження ціни реалізації, вона зберігала економічну перевагу з рентабельністю 259,5%. Найменш затратною і водночас ефективною для малобюджетних господарств є схема з використанням лише мікоризного препарату Мікофренд (рентабельність 216,2–343,6%). Встановлено чітку обернену залежність між урожайністю та варіабельністю (r = –0,73), що свідчить про стратегічну доцільність застосування комплексної біологічної стимуляції. Отримані дані підтверджують конкурентоспроможність органічної моделі за рахунок біологічної інтенсифікації й її високу економічну ефективність навіть у стресових кліматичних умовах.Публікація Emmer wheat productivity formation depending on pre-sowing seed treatment method in organic and traditional technology cultivation(2023) Korotkova, I. V.; Короткова, Ірина Валентинівна; Chaika, T. O.; Romashko, T. P.; Ромашко, Таміла Петрівна; Chetveryk, O. O.; Четверик, Оксана Олександрівна; Rybalchenko, A. M.; Рибальченко, Анна Михайлівна; Barabolia, O. V.; Бараболя, Ольга ВалеріївнаDetermination of chlorophyll and carotenoid content is an important way of obtaining information about the plant's photosynthetic activity as well as an indirect method of assessing the productivity of plant crops, particularly grain crops. The objective of this study was to evaluate the role of chlorophyll and carotenoid in the productivity formation of emmer wheat (Triticum dicoccum (Schrank.) Schuebl) grown under the traditional and organic farming systems and the different pre-sowing seed treatment methods. The base indicators of the photosynthetic apparatus (chlorophyll and carotenoid content, ratio of photosynthetic pigments) were evaluated in the emmer wheat plants as a function of the cultivation technology and pre-sowing seed treatment. The cultivation of the emmer wheat under organic technology was carried out in crop rotation: winter rye – mustard – T. dicoccum wheat. The pre-sowing seed treatment in the traditional technology of emmer wheat cultivation was carried out only by the UV-C irradiation. In the organic technology, both UV-C irradiation and treatment with humic preparation of natural origin “1r Seed Treatment” were used. The content of chlorophyll a (by 9.2%) and chlorophyll b (by 14.5%) increased in the emmer wheat plants under the organic technology cultivation compared to the traditional technology, but with the same method of seed treatment (UV-C irradiation). As a result, the yield increase was 21.0%. The application of the “1r Seed Treatment” humic preparation in the pre-sowing seed treatment led to the increase in yield by ~ 8.0% compared to the plots with UV-C irradiation seeds treatment under organic farming cultivation. An inverse correlation between the ratio of chlorophyll a/ chlorophyll b and the crop yield has been established. The evaluation of economic indicators of the emmer wheat cultivation in the rota tion: winter rye-mustard-emmer wheat under organic farming technology, proved its high profitability. So, the photosynthetic pigments’ content and their ratio can be used as the indicators of the efficiency of the introduced elements of agrotechnologies and for predicting future yields.Публікація Моніторинг геохімічних показників ґрунтів міста Полтави(2025) Шевчук, Сергій Миколайович; Ласло, Оксана Олександрівна; Марініч, Любов ГригорівнаПодано результати багаторічного моніторингу геохімічних показників темно-сірих опідзолених ґрунтів м. Полтава (2005—2024). Відбір зразків проведено згідно ДСТУ 4281:2004; аналізи виконано в лабораторії Північно-Східного міжрегіонального центру ДУ "Інститут охорони ґрунтів України" за загальноприйнятими методиками. Визначено діапазон реакції ґрунтового розчину pH 5,85—6,84 (середнє 6,18) та вміст гумусу 1,75—2,40 % (середнє 2,23 %). Вміст лужногідролізованого азоту коливався в межах 65,6—93,12 мг/кг (середнє 77,05 мг/кг), нітратного азоту — 20,67—25,81 мг/кг (середнє 23,43 мг/кг), амонійного азоту — 19,39—24,55 мг/кг (середнє 21,76 мг/кг). Рухомі форми фосфору та калію визначені в інтервалах 130,23—168,92 і 110,48—174,23 мг/кг відповідно (середні 147,89 і 128,10 мг/кг). З’ясовано, що для досліджуваного типу ґрунту відносно стабільний вміст гумусу. Низький рівень лужногідролізованого азоту поєднується з підвищеним вмістом нітратів, що впливає на активізацію процесів нітрифікації та зниження здатності ґрунтів утримувати амонійні форми азоту в поглинальному комплексі. Амонійний азот залишається відносно стабільним, проте існує потенційна загроза його переходу у нітратну форму, що підсилюється особливостями мінералогії ґрунтів м. Полтава — зниженням вмісту вторинних глинистих мінералів із високою сорбційною здатністю. Водночас рівень калію відповідає середнім значенням, що пояснюється частковим його винесенням у процесі інтенсивного землекористування. Отримані результати доцільно інтегрувати у Генеральний план м. Полтава (урахування зон деградації ґрунтів); схеми функціонального зонування міста (виділення територій зі зниженою геохімічною стійкістю, що потребують фіторемедіаційних заходів); аграрну практику (адаптивний підбір культур і систем удобрення з урахуванням мінералогічних особливостей ґрунтів); систему екологічної безпеки міста (діагностика ризиків забруднення підземних вод і міграції нітратів у зонах з низькою буферністю), зокрема під час визначення функціонального призначення територій, регулювання інженерного навантаження та розроблення програм сталого розвитку урбанізованих ландшафтів.Публікація Вплив температурних аномалій на потребу у зрошенні сільськогосподарських культур(2026-07-13) Ласло, Оксана Олександрівна; Панченко, Катерина Степанівна; Марініч, Любов ГригорівнаУ статті висвітлено питання прогнозу потенційної евапотранспірації (ЕТ₀) і температурних змін літнього періоду (червень–серпень) 2023–2030 рр., враховуючи водоспоживання сільськогосподарських культур та індекс посухи SPEI. Підвищення температури повітря, особливо в літній період, суттєво впливає на водний баланс агроекосистем, зумовлюючи зростання випаровування з поверхні ґрунту та транспірації рослин. Встановлено, що підвищення середньої літньої температури на 0,3–0,5°C щороку призводитиме до збільшення ЕТ₀ з 18,74 мм у 2026 році до 23,41 мм у 2030 році, що відображає посилення випаровуваності та дефіцит ґрунтової вологи. Дослідженнями встановлено, що коефіцієнти водоспоживання культур (Kc) зростатимуть: кукурудза з 0,81 до 0,85, соя з 0,71 до 0,75, овочі з 1,01 до 1,05, що у сукупності з підвищенням ЕТ₀ збільшуватиме потребу у зрошенні: кукурудза – 15,18–19,9 мм, соя – 13,31–17,56 мм, овочі – 18,93–24,58 мм. Дослідженнями також встановлено, що зменшення значень індексу SPEI від –0,5 до –2,5 підсилюватиме водний стрес та збільшуватиме потенційну евапотранспірацію на 5–25 %, що вказує на зростання ризику літніх посух у регіоні. Результати досліджень дають підставу рекомендувати застосування адаптивних та водозберігаючих технологій поливу, інтеграцію агрометеорологічного прогнозування з управлінням водними ресурсами та пріоритетне забезпечення овочевих культур у критичні фази розвитку. Встановлено, що зрошення стає необхідним агротехнічним заходом уже з 2027–2028 рр., а до 2029–2030 рр. формуються кліматично напружені літні умови, близькі до південних степових. Перспективними є подальші дослідження щодо оцінки ефективності різних систем поливу, впровадження краплинного та мікрозрошення, розвитку кліматично орієнтованих моделей водокористування та інтеграції агрометеорологічного прогнозування з управлінням меліоративними системами для підвищення стійкості агроекосистем Полтавської області до зростаючих температурних аномалій і посух.Публікація Динаміка змін морфометричних показників та наростання вегетативної маси Malva sylvestris L. залежно від схеми посіву(2025) Ласло, Оксана Олександрівна; Марініч, Любов Григорівна; Панченко, Катерина Степанівна; Маренич, Микола Миколайович; Лень, Олександр Іванович; Диченко, Оксана ЮріївнаАктуальність. Калачики лісові (Malva sylvestris L.) є цінною лікарською та медоносною культурою з високою екологічною пластичністю, широким ареалом поширення в Україні та багатим хімічним складом. Завдяки цьому рослина проявляє антиоксидантну, протизапальну, гепатопротекторну й інші біологічні активності. На відміну від раніше проведених наукових досліджень, які здебільшого зосереджувалися на вивченні хімічного складу та лікувальних властивостей рослини, наше дослідження вперше охопило агротехнічний підхід до оптимізації схеми посіву з метою збільшення кількості фітосировини. Мета дослідження – визначити вплив способу посіву на наростання вегетативної маси мальви для отримання високоякісної лікарської сировини. Матеріали та методи. Дослідження проводили у 2022–2024 рр. на базі Ботанічного саду ПНПУ ім. В. Г. Короленка. Рослини висівали безрозсадним способом, використовуючи чотири варіанти: 45 × 20 см, 45 × 30 см, 60 × 20 см, 60 × 30 см. Облік морфометричних показників (висота, кількість листків, маса рослини) здійснювали в основні фази накопичення вегетативної маси рослинами. Застосовано польові, лабораторні та статистичні методи. Результати дослідження та їх обговорення. У Malva sylvestris L. виявлено істотну залежність динаміки росту рослин від схеми посіву. Найкращі результати щодо приросту вегетативної маси, висоти та кількості листків зафіксовано за схемою посіву 60 × 30 см, яка забезпечувала оптимальні умови освітлення, аерації та живлення. Високі показники також спостерігались у варіанті 45 × 30 см, що підтверджує ефективність середньої густоти посіву. Найнижчі результати продемонстрував варіант 60 × 20 см через надмірну загущеність рослин у рядку. Оптимальною для заготівлі біомаси у фазі цвітіння визначено схему 60 × 30 см. Висновки. Отримані результати досліджень підтверджують вагому роль схеми посіву у формуванні морфометричних показників і забезпечують практичні рекомендації щодо оптимізації агротехнології вирощування мальви лісової для фармацевтичних потреб. Це відкриває нові перспективи для підвищення ефективності виробництва лікарської сировини, що раніше було обмежене переважно природною заготівлею.Публікація Оцінка впливу технологій вирощування багаторічних злакових трав та багаторічних насаджень за органічною технологією на вміст органічного вуглецю та біологічну активність темно-сірого опідзоленого грунту(2025) Ласло, Оксана Олександрівна; Марініч, Любов ГригорівнаУ статті висвітлено дослідження, основою яких є порівняння вмісту органічного вуглецю та оцінці біологічної активності темно-сірого опідзоленого ґрунту залежно від вирощування багаторічних злакових трав і багаторічних насаджень за органічною технологією. Лабораторні дослідження показали, що темно-сірі опідзолені ґрунти з рівнем рН 5,95-7,3 відзначаються підвищеною чутливістю до ерозії та замулення, а також характеризуються низькою несучою здатністю. Аналіз отриманих показників на полігонах досліджень показав, що кількість гумусу характеризується низьким рівнем, проте його відсоток під багаторічними злаковими травами (стоколос безостий) вищий за показник під багаторічними насадженнями (горіх волоський за органічною технологією) на 0,82%, що свідчить про вищу інтенсивність накопичення органічної речовини у посівах трав. Темно-сірі опідзолені ґрунти у нашому досліді мають C:N в межах 10–13,3:1, що відповідає оптимальному режиму для гумусоутворення в умовах помірної мікробної активності. У посівах багаторічних злакових трав, органічний вуглець коливається в межах 8,1–9,4 г/кг ґрунту (при оптимальних 14–22 г/кг), тоді як система органічного вирощування горіхів волоських має потенціал значення органічного вуглецю у межах 10-40 г/кг, при фактичному значенні 6,1-10,3 г/кг, що безпосередньо впливає на мікробну активність, структуру ґрунту, водоутримуючу здатність, аерацію і рівень утворення гумусу. Темно-сірі опідзолені ґрунти під багаторічними злаковими травами та насадженнями горіха волоського за органічною технологією показують збалансовану мікробну біоту, стабільну мінералізацію вуглецю й азоту, покращену структуру та підтримання мікробного пулу через кореневі виділення. Ґрунт під стоколосом безостим функціональний і біологічно активний, із високим потенціалом до акумуляції гумусу. На ділянках під горіхом волоським спостерігається пригнічення мікробної активності, що уповільнює мінералізацію, затримує надходження азоту й фосфору, сприяє накопиченню лігніну, ущільненню ґрунту й зниженню родючості. Через низький вміст гумусу (1,1–2,3%) ці ґрунти потребують мульчування, сидератів і добрив із високим C:N для накопичення органічної речовини.Публікація Abscisic acid and biopreparations as markers of organic soybean adaptation to hydrothermal stress(2025) Chaika, T.; Korotkova, I. V.; Liashenko, V. V.; Pospielova, G. D.; Onipko, V. V.; Чайка, Т.; Короткова, Ірина Валентинівна; Ляшенко, Віктор Васильович; Поспєлова, Ганна Дмитрівна; Оніпко, Валентина ВолодимирівнаGiven the growing demand for organic soybeans and the need to mitigate the adverse effects of climate change, the study of biopreparations of various origins and their influence on plant adaptive mechanisms under stress conditions has become increasingly relevant. This study aimed to assess changes in abscisic acid (ABA) content under the influence of biopreparations in a multi-year field experiment and to analyse the relationship between ABA and the biochemical, physiological, and agronomic indicators of soybean adaptation to hydrothermal stress under organic farming conditions. The study involved the use of biological preparations based on mycorrhizal fungi, rhizosphere and nitrogen-fixing bacteria, as well as phytohormones. A range of field, laboratory (physiological and biochemical), and statistical methods was employed. The findings revealed the integration of molecular, biochemical, physiological, and agronomic stress resistance markers as a result of the enhanced adaptive potential of soybean following the application of biopreparations. Their effectiveness was evident through a comprehensive influence on key adaptive mechanisms, including: a 9.2%-36.3% reduction in ABA concentration, indicating alleviation of stress pressure; a 10.0%-27.6% increase in relative water content, contributing to the maintenance of optimal cellular water balance; a 19.2%-65.4% improvement in stomatal conductance, attributed to the optimisation of stomatal function; a 15.6%-41.8% reduction in lipid peroxidation levels (malondialdehyde), indicating effective membrane protection against oxidative stress; a 9.1%-46.6% increase in proline content, suggesting the activation of natural defence mechanisms and the maintenance of osmotic balance. Correlation analysis confirmed that the biopreparations facilitated a complex modulation of the plant stress response, optimising the balance between defence reactions and productivity, which led to a 12.3%-45.5% increase in yield even under adverse weather conditions. It was established that under water stress, the biological preparations modulated ABA biosynthesis and its regulatory role, contributing to coordinated changes in osmoprotective mechanisms, antioxidant defence, and the plant water regime. The most effective approach proved to be the triple combination of biopreparations, which ensured an optimal balance between phytohormonal regulation, physiological processes, and soybean productivity under hydrothermal stress. The results obtained may be recommended for the cultivation of organic soybeans to improve yield under climate-related challenges.Публікація Вплив сорту та біопрепарату на формування продуктивного потенціалу ячменю ярого(2026-07-01) Шакалій, Світлана Миколаївна; Баган, Алла ВасилівнаПотреба в ресурсозбереженні та стабілізації врожайності зерна зумовлює доцільність використання біопрепаратів у технології вирощування ячменю ярого як складової адаптивного землеробства в умовах Лісостепу України. Метою досліджень було встановити ефективність застосування різних біопрепаратів на сортах ячменю ярого та визначити їхній вплив на формування елементів продуктивності й варіацію врожайності в умовах конкретного господарства. Польові дослідження проводили у 2023 – 2025 рр. на чорноземі типовому малогумусному в умовах фермерського господарства «Назарівське» Полтавської області, лабораторні – у лабораторії якості зерна Полтаського державного аграрного університету. Дослід був двофакторним: Фактор А – сорт: Святогор, Командор, Вінницький 29. Фактор В – біопрепарат: без обробки (контроль), Мікрогумін, Азотофіт. Сівбу проводили в оптимальні строки з нормою висіву 220 кг/га, ширина міжрядь – 15 см. Догляд за посівами відповідав зональним рекомендаціям для умов Лісостепу. Дослідження охоплювали комплекс польових, лабораторних і статистичних методів. Польові досліди закладали за методикою польового дослідництва із дотриманням сівозміни, повторності та рандомізованого розміщення варіантів. Обліковували густоту стояння рослин для подальшого визначення показників структури врожаю. Проводили вимірювання біометричних показників (довжину колоса і масу) та визначали елементи структури врожаю (кількість зерен з колоса, масу зерна з колоса). У лабораторних умовах здійснювали проводили визначення фізичних показників зерна: визначали масу 1000 зерен, натуру зерна. У 2025 році врожайність сортів ячменю ярого була найвищою за роки досліджень, що зумовлено як сприятливими погодно-кліматичними умовами, так і застосуванням біопрепаратів. Сорти Святогор і Вінницький 29 за використання препарату Азотофіт забезпечили врожайність 4,11 т/га. Найвищу врожайність – 4,20 т/га – отримано у сорту Командор за застосування біопрепарату Мікрогумін. Отримані результати свідчать про доцільність диференційованого підходу до використання біопрепаратів залежно від сортових особливостей ячменю ярого, що сприяє підвищенню врожайності та стабілізації виробництва зерна в умовах Лісостепу України.Публікація Агроекологічний стан зерна озимої пшениці в Полтавській області(2026-06-24) Шакалій, Світлана МиколаївнаУ статті здійснено комплексний аналіз агроекологічного стану та показників безпеки зерна озимої пшениці, вирощеного в природно-кліматичних умовах Полтавської області. Досліджено рівень техногенного навантаження на агроекосистеми регіону та його безпосередній вплив на якість кінцевої рослинницької продукції. Особливу увагу приділено моніторингу вмісту в зерновій масі важких металів (кадмію, свинцю, ртуті, миш'яку), залишків пестицидів, радіонуклідів (цезію-137, стронцію-90) та мікотоксинів. Проаналізовано закономірності накопичення та міграції токсикантів у системі «ґрунт — рослина — зерно» залежно від зони вирощування (Лісостеп, Степ), типу ґрунтів та інтенсивності застосування засобів хімізації. Проведено порівняльну оцінку отриманих результатів із чинними вітчизняними та європейськими нормами санітарної безпеки. На основі отриманих даних обґрунтовано комплекс агротехнічних та екологічних заходів, спрямованих на зниження екологічного ризику, оптимізацію систем живлення та захисту рослин, а також забезпечення виробництва високоякісного, екологічно безпечного продовольчого зерна в умовах лісостепової зони України.Публікація Аналіз сортових ресурсів гречки їстівної (Fagopyrum esculentum Moench.)(2026-06-18) Баган, Алла Василівна; Шакалій, Світлана Миколаївна; Рибальченко, Анна МихайлівнаУ статті проведено комплексний аналіз сучасного стану сортових ресурсів гречки їстівної (Fagopyrum esculentum Moench.), допущених до поширення та вирощування. Досліджено генетичний потенціал і морфобіологічні особливості сучасних сортів, зокрема їхню скоростиглість, архітектоніку рослин (детермінантні та індетермінантні морфотипи), а також стійкість до вилягання й осипання. Особливу увагу приділено оцінці адаптивних властивостей сортів в умовах глобальних кліматичних змін, насамперед їхній посухостійкості, здатності до стабільного нектаровиділення та ефективного зав'язування плодів за стресових температурних режимів. Проаналізовано основні технологічні показники якості зерна різних сортів: плівчастість, вихід ядриці, масу 1000 зерен та вміст цінних нутрієнтів (зокрема, рутину і білка). За результатами аналізу визначено найбільш продуктивні та екологічно пластичні сорти для різних ґрунтово-кліматичних зон. Обґрунтовано подальші перспективні напрями селекційної роботи, спрямовані на створення високопродуктивних сортів із покращеними споживчими характеристиками.Публікація Зберігання зерна у сучасних умовах(Полтавський державний аграрний університет, 2026-06-15) Бараболя, Ольга ВалеріївнаУ статті розглянуто особливості зберігання зернових культур як важливого елемента забезпечення продовольчої безпеки та сталого розвитку аграрного сектору. Висвітлено основні принципи організації післязбирального зберігання зерна, зокрема захист від вологи, шкідників і мікроорганізмів, а також необхідність підтримання оптимального температурного режиму. Проаналізовано сучасні підходи до зберігання зерна, що базуються на використанні вентиляції, контролю вологості та постійному моніторингу стану продукції. Наведено характеристику основних способів зберігання зернових культур, серед яких силоси, зерносховища, герметичні ємності, бункери та ями. Визначено фактори, що впливають на тривалість зберігання та якість зерна, а також обґрунтовано важливість дотримання технологічних вимог для мінімізації втрат і збереження споживчих властивостей продукції.Публікація Методи ефективного зберігання зернових культур(Полтавський державний аграрний університет, 2026-06-15) Бараболя, Ольга Валеріївна; Яновський, Р. О.У статті розглянуто основні умови ефективного зберігання зернових культур та їх вплив на збереження якості продукції. Проаналізовано роль температурного режиму, рівня вологості, вентиляції та захисту від шкідників у процесі тривалого зберігання зерна. Висвітлено значення постійного моніторингу мікроклімату, застосування сучасних систем контролю та використання силосних комплексів для забезпечення оптимальних умов зберігання. Окрему увагу приділено вимогам до складських приміщень, профілактичним заходам щодо запобігання пошкодженню зерна та впровадженню сучасних технологічних рішень. Встановлено, що комплексний підхід до організації зберігання дозволяє мінімізувати втрати продукції, продовжити термін її зберігання та зберегти високі якісні показники.Публікація Цінність кондитерського соняшнику для сільського господарства(Полтавський державний аграрний університет, 2026-06-15) Бараболя, Ольга Валеріївна; Храпач, А. О.У статті обґрунтовано високу агрономічну та економічну цінність кондитерського соняшнику (Helianthus annuus L.) як перспективної нішевої культури у сучасному сільському господарстві. На відміну від олійних гібридів, кондитерський соняшник вирізняється специфічними якісними показниками насіння: великим розміром, високою масою 1000 насінин, низьким вмістом олії та підвищеним рівнем білка і вуглеводів. Проаналізовано його роль у сівозміні, зокрема стійкість до посухи та здатність ефективно використовувати поживні речовини з глибоких шарів ґрунту. Особливу увагу приділено економічній ефективності вирощування: завдяки високій ринковій вартості та стабільному попиту на внутрішньому й міжнародному ринках харчової промисловості, кондитерський соняшник забезпечує суттєво вищу рентабельність порівняно з традиційними олійними культурами. Визначено основні технологічні аспекти та ризики його вирощування, що потребують чіткого дотримання агротехнічних вимог.Публікація Вплив складу борошняної суміші на якість локшини з додаванням гречаного борошна(2025) Бараболя, Ольга ВалеріївнаГречана локшина набуває популярності як функціональний продукт харчування завдяки високому вмісту біоактивних сполук та нутрицевтиків, позитивному впливу на метаболічне здоров'я та відсутності глютену. Метою цього дослідження є аналіз ряду показників якості локшини, виготовленої з різних пропорцій борошняних сумішей, включаючи гречане борошно. Експериментальні дослідження були проведені в Науковій лабораторії якості зерна імені Г. П. Жемели Полтавського державного аграрного університету з використанням стандартизованих методів та сучасного аналітичного обладнання. Порівняльний аналіз двох рецептів локшини – одного на основі суміші гречаного та пшеничного борошна (рецепт № 1), а іншого з додаванням манної крупи (рецепт № 2) – виявив суттєві відмінності в кулінарно-технологічних, органолептичних, текстурних та харчових характеристиках. Рецепт № 1 мав коротший час приготування (3,5 хв проти 4,8 хв), вищу еластичність та когезійність, що призвело до покращеної структури тіста та привабливішого зовнішнього вигляду (4,8 проти 4,2 балів). Він також містив більше глютену (12,3%) та харчових волокон (2,9 г). І навпаки, рецепт №2 продемонстрував більшу термостабільність з меншими втратами при варінні (9,3% проти 11,2%) та значно вищою водопоглинальною здатністю (192,5%). Він мав твердішу текстуру (твердість 7,62 Н) та кращі смакові оцінки (4,8 проти 4,5 балів), що свідчить про його потенціал для створення продукту з більш насиченою текстурою та смаком. Крім того, рецепт на основі манної крупи мав вищий вміст білка (13,5 г), а також підвищений рівень магнію та фосфору, що підвищувало його функціональну цінність. Обидва рецепти отримали високі загальні бали за сенсорною оцінкою (7,6–7,8 з 9), що підтверджує хороше сприйняття споживачами. Рецепт №1 рекомендований для виробництва локшини класичного стилю, тоді як рецепт №2 є перспективним як основа для інноваційного продукту з покращеним смаком, щільнішою текстурою та покращеними харчовими властивостями.