Друковані видання. Кафедра рослинництва
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Публікація Вплив погодно кліматичних умов 2025 року на урожайність соняшника в умовах Лубенського району(Полтавський державний аграрний університет, 2026-09-09) Шакалій, Світлана МиколаївнаПроаналізовано вплив температурного режиму, рівня вологозабезпеченості та специфічних гідрометеорологічних явищ 2025 року на ростові processes, фази вегетації та формування елементів продуктивності соняшнику в умовах Лубенського району Полтавської області. Висвітлено адаптивні реакції гібридів соняшнику на весняно-літні посухи, температурний стрес у критичні фази розвитку (цвітіння, налив насіння) та коливання строків сівби. Обґрунтовано оптимальні елементи агротехніки для мінімізації кліматичних ризиків і збереження високої урожайності та олійності насіння соняшнику в регіоні.Публікація Зберігання та переробка пряної культури – фенхель (Foeniculum vulgare)(Полтавський державний аграрний університет, 2026-09-09) Шакалій, Світлана МиколаївнаРозглянуто особливості технології зберігання та переробки пряно-ароматичної та лікарської культури — фенхелю звичайного (Foeniculum vulgare). Висвітлено оптимальні режими та параметри післязбиральної обробки й сушіння насіння та вегетативної маси для збереження високої концентрації ефірних олій, біологічно активних речовин і ароматичних властивостей. Наведено основні напрями промислової переробки сировини фенхелю в харчовій, фармацевтичній та парфумерно-косметичній галузях, а також оцінено чинники, що впливають на якість і терміни придатності готової продукції.Публікація Аналіз сортових ресурсів костриці червоної (Festuca rubra L.)(2026) Баган, Алла Василівна; Шакалій, Світлана МиколаївнаМатеріалом досліджень було 13 сортів костриці червоної. Серед показників господарської придатності вивчали: урожайність насіння, висоту рослини, вегетаційний період), вміст протеїну, вміст клітковини. У досліджуваних сортів костриці червоної досліджували прояв наступних морфологічних ознак: рослини (плоїдність, тип куща), листка (за шириною, забарвлення, наліт), суцвіття (час появи, за довжиною), прапорцевого листка (за довжиною, за шириною), стебла (за довжиною). Встановлено, що показники господарської придатності сортів костриці червоної варіювали у таких межах: висота рослини – 63-90 см, вегетаційний період – 70-128 діб, урожайність насіння – 0,13-0,80 т/га, вміст протеїну – 6,6-14,0 %, вміст клітковини – 23,4-36,0 %. За результатами варіаційного аналізу висота рослини, вміст клітковини і вегетаційний період костриці червоної характеризувалися варіюванням середньої сили (V=11,7-20,6 %). Урожайність насіння та вміст протеїну мали високий коефіцієнт варіації (V=22,9-66,7 %).Публікація Взаємозв'язок елементів архітектоніки рослини з урожайними характеристиками у сортозразків гречки звичайної (Fagopyrum esculentum Moench.)(2013) Тригуб, О. В.; Ляшенко, Віктор ВасильовичНаведено результати вивчення набору колекційних зразків різного еколого-географічного походження протягом 2001–2010 років за урожайними харак теристиками (продуктивністю, крупноплідністю, урожайністю суцвіть) і морфологічними показни ками (гіллястістю, кількістю суцвіть та веґета тивних вузлів на рослині, відношенням довжини зони гілкування до зони плодоношення). Зважаючи на значну генетичну різноманітність досліджува ного матеріалу, проведений аналіз отриманих ре зультатів дає можливість виділити матеріал для різних напрямів селекції, що включатиме в себе не лише матеріал, відмінний за однією ознакою, але й є носієм комплексу господарськи цінних характеристик.Публікація Джерела господарських та селекційно цінних ознак для гречки звичайної (Fagopyrum esculentum Moench.)(2017) Тригуб, О. В.; Ляшенко, Віктор ВасильовичУ статті наведено результати вивчення гречки звичайної різного походження із Національної колек ції України протягом 2014–2016 років в Устимівській дослідній станції рослинництва за характеристика ми господарської придатності та морфологічними показниками. Застосовані методики вивчення та опису матеріалу дали змогу диференціювати колек ційний матеріал і виділити найбільш цінний, як дже рела господарських та селекційно-цінних ознак за різними напрямками селекційного використання – за урожайністю та її складовими, якістю продукції.Публікація Оцінка впливу азотних добрив на урожайність та якість насіння сої(2020) Ляшенко, Віктор Васильович; Лотиш, І. І.; Тараненко, Анна ОлексіївнаВивчено вплив різних доз азотних добрив (N30, N60, N90) на тлі фосфорно-калійного живлення (Р60 К60) на динаміку вологозабезпеченості, вміст мінерального азоту в ґрунті, біометричні показники, урожайність та якість (вміст білка й жиру) насіння сої без застосування інокуляції. Встановлено, що внесення азотних добрив сприяє активнішому використанню продуктивної вологи та підвищує висоту рослин. Найвищу урожайність насіння (25,5 ц/га, що на 42 % перевищує контроль), а також максимальний збір білка (9,7 ц/га) та жиру відзначено за внесення дози N90. Доведено, що зі збільшенням дози азоту вміст білка зростає на 2,1–5,1 %, тоді як частка жиру зменшується на 1,0–2,5 %, проте загальний збір жиру з гектара збільшується за рахунок суттєвого приросту врожайності.Публікація Передпосівна обробка насіння ячменю ультрафіолетовим випромінюванням(2020) Сахно, Тамара Вікторівна; Маренич, Микола Миколайович; Ляшенко, Сергій Васильович; Ногін, В. В.; Семенов, Анатолій ОлексійовичРозвиток органічного сільського господарства зумовив появу низки законодавчих актів, що забороняють надходження хімічних речовин в агросистеми, і це стало причиною пошуку фізичних способів обробки насіння як альтернатива хімічним. В ЄС з 2004 року для органічних господарств заборонено застосування при посіві насіння, обробленого традиційними хімічними методами. З ростом кількості органічних ферм, а також з переходом до стійких методів ведення сільського господарства фізичні методи обробки насіння стають все більш затребуваними.Публікація Відновлення біопродуктивності агроценозів на деокупованих територіях Снігурівської громади Миколаївської області: оцінка пошкоджень і підбір фіторемедіантів(2026-09-09) Чайка, Т. О.; Шевніков, Микола Янаєвич; Ратошнюк, В. І.; Ляшенко, Віктор ВасильовичВійськова агресія в поєднанні з наростаючим гідротермічним стресом Степової зони створює по двійний виклик для відновлення сільськогосподарських угідь деокупованих територій півдня України. У статті досліджено масштаби руйнування ґрунтового покриву на деокупованих сільськогосподарських угіддях Снігурівської міської територіальної громади Миколаївської області й обґрунтовано ефективні шляхи стабілізації ґрунтових процесів через застосування фітомеліоративних заходів, адаптованих до регіональних гідротермічних ризиків. На дослідній ділянці площею 122 га ідентифіковано 98 вибу хових вирв із діаметрами від 1,8 до понад 60 м (середня щільність — 0,8 вирви/га); сумарний об’єм пере міщеного ґрунту перевищив 73,0 тис. м3. Вирви діаметром понад 7 м, становлячи 68% від загальної кількості, зумовили понад 99% об’ємних втрат. Визначено, що з урахуванням металевого забруднення та вторинної фрагментації зона функціональної деградації охопила орієнтовно 14,1 га, що в п’ять разів перевищує площу безпосередніх уражень. Розраховано прямі витрати на технічну рекультивацію й агро хімічну меліорацію, що становлять у середньому 443,0 тис. грн/га, а це в 11 разів перевищує ринкову вартість сільськогосподарських земель регіону (34,0 тис. грн/га у 2024 р.) і створює реальну загрозу довгострокового виведення цих територій з агровиробництва. Обґрунтовано доцільність поетапного агробіологічного відновлення шляхом упровадження 15-річної фітомеліоративної сівозміни із сорго (Sorghum bicolor), сафлору (Carthamus tinctorius) та буркуну (Melilotus spp.), адаптованих до посушливих умов Степу. Вибір культур ґрунтувався на виконанні ними комплементарних функцій: фітоекстракції важких металів, ризосферній біоаугментації органічних забрудників, структурній стабілізації ґрунту та низьковитратній технології вирощування для отримання біомаси. Визначено економічну само окупність заходів шляхом використання забрудненої біомаси як твердого біопалива.Публікація Microbial biostimulants enhance soybean yield and seed quality under hydrothermal stress in organic farming(2026-09-09) Chaika, T.; Короткова, Ірина Валентинівна; Korotkova, I. V.; Ляшенко, Віктор Васильович; Liashenko, V. V.; Рибальченко, Анна Михайлівна; Rybalchenko, A. M.; Міленко, Ольга Григорівна; Milenko, O. H.Background. In organic farming conditions under increasing frequency of hydro thermal stress, ensuring stable soybean yield and seed quality requires the use of bio logical preparations capable of activating plant adaptive mechanisms. The integrated application of arbuscular mycorrhizal fungi, nitrogen-fixing bacteria, and microbial biostimulants with phytohormonal activity may improve plant water status, reduce oxi dative damage, and enhance seed biochemical composition. However, the effects of such multicomponent systems on yield structure components, seed protein, oil, and nitrogen content under variable hydrothermal conditions remain insufficiently studied. Materials and Methods. Field experiments were conducted in 2022–2024 under organic farming conditions in the Left-Bank Forest-Steppe of Ukraine using the early maturing soybean cv. Khorol. Eight treatment variants were evaluated: control, Profix, Violar, Mycofriend, Profix + Violar, Mycofriend + Profix, Mycofriend + Violar, and Mycofriend + Profix + Violar. Seed protein and oil content were determined by NIR spectroscopy; relative water content (RWC), stomatal conductance (gs), abscisic acid (ABA), and malondialdehyde (MDA) were assessed at the BBCH 61 stage. Statistical analysis included one-way ANOVA followed by Tukey’s HSD test, Pearson correlation, and principal component analysis (PCA). Results. The highest yield (2.96–3.57 t/ha) and seed quality were recorded under the Mycofriend + Profix + Violar treatment across all years, exceeding the control by 40.6–59.1%. Seed protein content increased by up to 5.7 percentage points, and oil content reached 19.3 %. Yield gains were primarily driven by an increased number of seeds per plant (up to 130), while thousand-seed weight remained relatively sta ble. Under hydrothermal deficit in 2024, combined treatments maintained higher RWC (up to 91.9 %), lower MDA (-47.7 % vs. control), and reduced ABA accumulation, with strong correlations confirmed between RWC and yield (r = 0.92; P < 0.001) and between ABA and gs (r = -0.98; P < 0.001). Conclusion. The complex application of Mycofriend, Profix, and Violar in organic soybean cultivation consistently improved yield, seed nutritional quality, and physiologi cal stress tolerance across years with contrasting hydrothermal conditions. Stabilization of plant water status and limitation of oxidative damage were identified as key mecha nisms underlying productivity maintenance under drought.Публікація Вплив біопрепаратів на врожайність та якісні показники насіння сої за гідротермічного стресу в умовах органічного землеробства(2026-09-09) Чайка, Т. О.; Короткова, Ірина Валентинівна; Ляшенко, Віктор Васильович; Лотиш, І. І.В умовах органічного виробництва та посилення гідротер мічних коливань актуальним є пошук біологічних засобів підви щення продуктивності сої та забезпечення якості насіння. Метою дослідження було визначити ефективність комплексного застосу вання біопрепаратів різної функціональної дії – арбускулярних мікоризних грибів, азотфіксуючих бактерій і фітогормональних регуляторів – у формуванні врожайності та біохімічного складу насіння сої за змінних погодних умов. Польові дослідження про водили у 2022–2024 рр. у Лівобережному Лісостепу України на ранньостиглому сорті сої Хорол за системи органічного землероб ства. Дослід включав вісім варіантів застосування біопрепаратів: контроль, Profi x, Віолар, Мікофренд та їх різні комбінації. Вміст білка й олії визначали методом ближньої інфрачервоної спек троскопії, а фізіолого-біохімічні показники (відносний вміст води (ВВВ) у листках, продихову провідність (ПП), вміст абсцизової кислоти (АБК) і малонового діальдегіду (МДА)) оцінювали у фазу цвітіння (BBCH 61). Статистичну обробку результатів здійснюва ли із застосуванням дисперсійного аналізу (ANOVA), тесту Тьюкі HSD, кореляційного аналізу Пірсона й аналізу головних компо нентів. Найбільш ефективним виявилося поєднане застосування трьох біопрепаратів, яке забезпечило врожайність 2,96–3,57 т/га, що на 40,6–59,1 % перевищувало контроль. Підвищення врожай ності було зумовлене насамперед збільшенням кількості насінин на рослину (до 130 шт.), тимчасом маса 1000 насінин змінюва лася незначно. Зафіксовано також зростання вмісту білка (до 5,7 відсоткових пунктів) і підвищення олійності насіння до 19,3 %. У посушливіших умовах 2024 р. комбіновані обробки сприяли підтриманню вищого водного статусу рослин (до 91,9 %), знижен ню вмісту МДА (на 47,7 % відносно контролю) й АБК (на 34,1 %). Встановлено тісний позитивний зв’язок між ВВВ та врожайністю (r = 0,92) і сильну обернену кореляцію між вмістом АБК та ПП (r = -0,98). Отримані результати свідчать, що використання комп лексної системи біопрепаратів у технології органічного вирощу вання сої сприяє стабілізації продуктивності та підвищенню по живної цінності насіння за контрастних гідротермічних умов.Публікація Conceptual model of post-war restoration of agricultural land with integration of bioenergy technologies(2026-09-09) Chaika, T.; Шевніков, Микола Янаєвич; Shevnikov, M. Ya.; Stetsenko, A.; Ляшенко, Віктор Васильович; Liashenko, V. V.Russia’s full-scale military actions against Ukraine led to large-scale degradation of agricultural land, which was accompanied by mechanical destruction of soil cover, chemical pollution, and loss of productive potential. The lack of an integrated system of post-war reconstruction led to the need to form a comprehensive model of reclamation, combining environmental and economic tools within a single management approach. The purpose of the study was to develop a conceptual model of post-war restoration of agricultural land based on the integration of engineering, chemical, biotechnological, and economic approaches within the circular land use system. Analytical, comparative, and system structural methods, and conceptual modelling were used. As a result of the study, the scale of physical degradation of soil cover on de-occupied agricultural land was determined and a conceptual model of their agrobiological restoration using phytoremediation crops was proposed. A multi-level recovery model was formed, which included stages of humanitarian demining, technical preparation of the territory, pollution assessment, mechanical reclamation, chemical detoxification, biotechnological regeneration, and long-term phytoremediation with the integration of bioenergy technologies. The expediency of a 15-year phytoremediation cycle in the structure of reclamation with a gradual transition to an economically viable land use system was substantiated. A circular model of biomass processing was proposed, which provides for energy valorisation of phytomass and the return of stabilised products to the soil, ensuring partial or complete self-sufficiency of the recovery process. The practical viability of the model was demonstrated using the example of damaged agricultural land in the Snihurivka urban territorial community of Mykolaiv Oblast, where the bioenergy component was shown to generate a stable cash flow for partial compensation of engineering reclamation costs. The proposed model can be adapted to various types of belligerent agricultural landscapes and creates prerequisites for the development of financially stable reclamation mechanisms. It has the potential for practical application in Ukraine and other countries affected by military operations, and can become the basis for the development of national policies in the field of land restoration and sustainable development of the agricultural sector.Публікація Вплив мінерального живлення на формування продуктивності сортів пшениці твердої ярої(2026-09-07) Бараболя, Ольга Валеріївна; Латиш, А. А.У тезах висвітлено значення пшениці твердої ярої як цінної продовольчої культури та обґрунтовано роль мінерального живлення у формуванні її продуктивності й якості зерна. Проаналізовано сучасний стан вирощування культури в Україні, перспективи розширення посівних площ і реалізації генетичного потенціалу сучасних сортів за умови дотримання науково обґрунтованої технології вирощування. Розкрито особливості потреби рослин у макроелементах, визначено значення збалансованого застосування азотних, фосфорних і калійних добрив для забезпечення інтенсивного росту, розвитку, формування врожаю та покращення технологічних показників зерна. Встановлено, що ефективність мінерального живлення залежить від біологічних особливостей сорту, ґрунтово-кліматичних умов і погодних факторів. Наведено результати досліджень, які свідчать про визначальний вплив погодних умов на формування врожайності, водночас оптимізація системи удобрення та правильний добір сортів забезпечують ефективніше використання поживних речовин, реалізацію потенціалу продуктивності та отримання стабільно високих урожаїв зерна належної якості.Публікація Сучасні технологічні підходи до вирощування картоплі як основа формування високої продуктивності(2026-09-07) Бараболя, Ольга Валеріївна; Прудкий, Т. А.У тезах розглянуто сучасні елементи технології вирощування картоплі, спрямовані на формування стабільно високої врожайності та покращення якості бульб. Обґрунтовано значення правильного розміщення культури в сівозміні, раціонального основного та передсадивного обробітку ґрунту, використання якісного садивного матеріалу та збалансованої системи удобрення. Визначено ефективність застосування чизельного обробітку, сидеральних культур, локального внесення добрив, регуляторів росту та позакореневих підживлень. Акцентовано увагу на необхідності визначення оптимальних строків садіння з урахуванням температурного режиму та фізичної стиглості ґрунту, а також використання сортів із високою адаптивністю до сучасних кліматичних умов. Розглянуто значення своєчасного збирання врожаю та застосування сучасної картоплезбиральної техніки для зменшення втрат і механічних пошкоджень бульб. Встановлено, що комплексне поєднання науково обґрунтованих агротехнологічних заходів сприяє підвищенню продуктивності картоплі, якості отриманої продукції, ефективності використання ґрунтово-кліматичних ресурсів та забезпечує стабільність виробництва культури.Публікація Оптимізація строків сівби пшениці озимої в умовах сучасних кліматичних змін(2026-09-07) Бараболя, Ольга Валеріївна; Яновський, Р. О.У тезах розглянуто вплив строків сівби озимої пшениці на формування високопродуктивних посівів у південному регіоні України. Встановлено, що оптимальним періодом сівби після чорного пару є кінець вересня – початок жовтня, що забезпечує формування добре розвиненої кореневої системи, достатньої кількості пагонів та необхідного запасу пластичних речовин до припинення осінньої вегетації. Обґрунтовано негативний вплив як ранніх, так і пізніх строків сівби на ріст, розвиток, зимостійкість та продуктивність рослин. Визначено важливість урахування погодних умов року, запасів ґрунтової вологи, попередника та біологічних особливостей сорту під час встановлення строків сівби. Зазначено, що за пізнього висівання доцільним є використання адаптованих сортів, підвищення норми висіву та зменшення глибини загортання насіння. Доведено, що дотримання оптимальних строків сівби з урахуванням конкретних ґрунтово-кліматичних і погодних умов є одним із ключових чинників формування високопродуктивних, стійких та стабільних посівів озимої пшениці.Публікація Вплив зміни клімату на якість зерна пшениці озимої в умовах Полтавської області(2026-09-04) Шакалій, Світлана МиколаївнаРозглянуто вплив регіональних кліматичних змін (температурного стресу, весняно-літніх посух, суховіїв) на врожайність, посівні та технологічні показники якості зерна пшениці озимої в умовах Лівобережного Лісостепу (на прикладі Полтавської області). Висвітлено ключові фітосанітарні та агротехнічні ризики, зокрема проблеми щуплості зерна, погіршення фізичних властивостей клейковини, виснаження цукрів у вузлі кущіння та масове поширення шкідників (пшеничного трипса, клопа-черепашки). Обґрунтовано адаптивні заходи для регіону: зміщення строків сівби, використання посухостійких сортів, а також удосконалення схеми поетапного азотно-сірчаного підживлення для збереження високого класу продовольчого зерна.Публікація Вплив удобрення та систем захисту рослин на поліпшення показників виповненості зерна ячменю ярого(Полтавський державний аграрний університет, 2026-07-29) Гангур, Володимир Васильович; Киричок, О. О.; Лень, Олександр ІвановичУ роботі досліджено вплив комплексного застосування мінеральних та органічних добрив, а також сучасних систем захисту рослин на формування показників виповненості зерна ячменю ярого. Встановлено, що збалансоване мінеральне живлення (зокрема азотно-фосфорні та калійні добрива) у поєднанні з фунгіцидним захистом і листковим підживленням у критичні фази вегетації подовжують активну роботу листкового апарату. Це забезпечує поліпшення процесу наливу зерна, підвищення маси 1000 зерен та натури зернівок, а також зниження ураження хворобами, що в сукупності гарантує високу зернову продуктивність культури.Публікація Монопосів та суміші сидеральних культур: порівняльна ефективність(Полтавський державний аграрний університет, 2026-07-29) Гангур, Володимир Васильович; Сіренко, М. Д.У статті висвітлено результати порівняльного аналізу ефективності використання монопосівів та баготокомпонентних сидеральних сумішей у сучасних системах біологізованого та органічного землеробства. Досліджено вплив різних видів сидератів (бобових, хрестоцвітих, злакових) та їх композицій на фізико-хімічні показники ґрунту, накопичення органічної речовини, динаміку сирого та сухого фітомаси, а також на баланс елементів живлення (азоту, фосфору, калію). Встановлено, що використання полікомпонентних сумішей (3–5 і більше культур з різною архітектурою кореневої системи та надземної біомаси) має синергетичний ефект, забезпечуючи більш високу стійкість до несприятливих гідротермічних умов, посилення мікробіологічної активності ґрунту та розширення спектра сидеральної дії порівняно з одновидовими посівами. Проаналізовано фітосанітарний потенціал сидерації щодо пригнічення сегетальної рослинності (бур'янів) та оптимізації ґрунтової біоти. Обґрунтовано економічну та екологічну доцільність переходу від традиційних монопосівів сидератів до біорізноманітних сумішей для відновлення родючості та структури ґрунтів.Публікація Вплив агротехнічних прийомів на біометричні показники соняшнику (HELIANTHUS ANNUUS L.)(2026-07-29) Каламбет, В. В.; Гангур, Володимир ВасильовичМета. З’ясувати вплив різних агротехнічних прийомів (удобрення, густота рослин) на біометричні показники гібридів соняшнику різних груп стиглості за вирощування в умовах Лівобережного Лісостепу України. Методи. Польові дослідження проведено на базі ФГ «Грига» Полтавського району упродовж 2024–2025 рр. Грунт дослідної ділянки – чорнозем типовий малогумусний середньосуглинковий. Схема досліду передбачала дослідження трьох чинників: густота стояння рослин (45, 55, 65 тис. шт./га), система удобрення (без добрив (контроль); Євросіріал (N10P24S20B0,1Zn0,1); Дуофертіл (N8P30S8Mg2B0,15Zn0,1)), гібриди (Еван, Окллахома, Си Теос). Результати. Встановлено, що оптимальні умови для формування максимальної площі листкової поверхні забезпечуються за густоти 45 тис. рослин/га. Внесення добрив (Дуофертіл і Євросіріал) сприяє незначному збільшенню площі листкової поверхні відносно варіанту без добрив, однак стабільно вищим був цей показник у гібриду Еван. Оптимальною для формування максимальної висоти рослин є густота 55 тис. рослин/га, за якої більшість гібридів реалізують свій потенціал росту. Внесення комплексних мінеральних добрив позитивно впливає на висоту рослин, проте ефективність їх дії залежить від щільності рослин на одиниці площі та генотипу соняшника. Встановлено, що рослини із більшим діаметром стебла та кошика формуються за найменшої густоти стояння (45 тис./га). Водночас за збільшення густоти спостерігали конкуренцію між рослинами за фактори життя, що призводило до зменшення діаметра як стебла, так і кошиків. Висновки. Використання комплексних мінеральних добрив, зокрема Дуофертіл та Євросіріал, забезпечило формування більш потужного листкового апарату, збільшення висоти рослин, діаметра стебла й кошика, а також підвищення маси 1000 насінин відносно контролю. Найкращі біометричні показники переважно спостерігали за густоти стояння 45–55 тис. рослин/га, тоді як збільшення щільності рослин до 65 тис./га спричиняло зниження цих параметрів у рослин гібридів соняшнику Си Теос, Еван і Оклахом.Публікація Біологічні особливості гібридів соняшнику (HELIANTHUS ANNUS L.) та їх роль у формуванні кількісних і якісних показників врожаю(2026-07-29) Каламбет, В. В.; Гангур, Володимир ВасильовичВстановлено, що соняшник став лідируючою сільськогосподарською культурою, обійшовши за площею посіву (понад 5 млн га) пшеницю озиму, що зумовлено його високою рентабельністю та стабільним попитом на ринку. Визначено регіональну специфіку вирощування культури, зокрема не зважаючи на розширення зони сприятливої для вирощування на північ та захід, основними регіонами ще і досі залишаються Степ і південний Лісостеп, що пояснюється сприятливим кліматом та логістичною близькістю до портів. Окрему увагу приділено трансформації Державного реєстру сортів рослин у 2025 р., де відзначено різке скорочення кількості зареєстрованих гібридів (на 40 %) через зростання державних зборів. Проаналізовано структуру ринку насіння, де домінують гібриди іноземної (переважно французької) та вітчизняної селекції. Приведено класифікацію гібридів за напрямом використання (лінолеві – 86 %, високоолеїнові, кондитерські та нові фуражні форми) та за технологіями гербіцидного захисту від бур’янів (класична, Sumo, Clearfield, Clearfield Plus, A.I.R.). У статті детально розглянуто проблему вовчка соняшникового (Orobanche cumana) та ефективність генетичної стійкості й хімічного контролю його наявності у посівах. Висвітлено переваги та недоліки сучасних виробничих систем захисту від бур’янів, зокрема відсутність післядії у технології ExpressSun проти фітотоксичного впливу імідазолінонів у системі Clearfield. Науково обґрунтовано біологічні особливості культури, а саме температурні оптимуми для проростання насіння (20–24°C), вимоги до суми активних температур та вологозабезпечення у критичні фази розвитку (зірочка–цвітіння). Поряд з цим відзначено ефективність застосування мінеральних добрив, зокрема схеми N32 P32 K32 із позакореневим підживленням, що забезпечує приріст урожайності на 8,6–13,3 %, однак потребує енергетичного та економічного обгрунтування.Публікація Значення багаторічних бобових трав у покращенні родючості ґрунту(2026-07-29) Гангур, Володимир Васильович; Водяник, О. В.У роботі проведено комплексний аналіз та систематизацію результатів наукових досліджень щодо впливу багаторічних бобових трав на формування показників родючості ґрунтів та їх ефективність як попередників інших культур у сівозміні. Встановлено, що багаторічні бобові трави є фундаментальним чинником біологізації землеробства. За результатами літературних джерел як вітчизняних, так іноземних авторів відзначено, що азотфіксуючий потенціал культур варіює в межах від 50 до 450 кг/га азоту на рік. Зокрема, лідерами за накопиченням біологічного азоту є козлятник східний (до 280 кг/га) та еспарцет піщаний (230 кг/га). Доведено, що післядія бобових трав забезпечує надходження у ґрунт 150–200 кг/га біологічного азоту з пожнивно-кореневими рештками, що за агрономічною цінністю еквівалентно внесенню 40 т/га гною. Особливу увагу приділено трансформації агрофізичних властивостей ґрунту. Багаторічні трави виступають потужним фактором структуроутворення: вже у перший рік вегетації коефіцієнт структурності підвищується в 1,5–2,7 раза, а частка агрономічноцінних агрегатів підвищується на 6–13 %. Потужна коренева система сприяє природному розущільненню ґрунтового профілю та формуванню стійкої системи біопор, що покращує вологоємність, аерацію та загальну пористість ґрунту. Відзначено позитивний вплив трав на вміст органічної речовини, зокрема за трирічний період вирощування люцерни вміст гумусу зростає на 0,4 %, а показник pH зміщується в бік нейтрального значення. Встановлено, що багаторічні трави є бажаним попередником для більшості сільськогоподарських культур у сівозмінах та забезпечують істотне збільшення врожайності як озимих зернових, так і просапних культур. Таким чином, введення багаторічних бобових трав у сучасні сівозміни є стратегічним інструментом покращення родючості ґрунтів та управління продуктивністю польових культур.